Постановка проблеми. Діяльність національно-культурних товариств в Україні має безліч різновидів. Одним із найважливіших завдань вірменських громад є виховання свідомої та всесторонньо розвинутої молоді. Зважаючи на це, ключове питання в організації громадської діяльності вірменської діаспори - просвітницько-виховний сектор. Висвітлення й аналіз діяльності вірменських громад у цьому напрямі надзвичайно важливі для поліпшення виховання молодого покоління діаспори.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ґрунтовне дослідження історії вірменської недільної школи належить С. Кочарянові (2011), котрий охарактеризував основні аспекти діяльності вірмен у виховному напрямі. Однак ця розвідка, по-перше, історична, а не культурологічна, по-друге, обмежена Харківщиною. Теоретичне осмислення національної недільної школи в системі додаткової освіти висвітлено в праці А. Асатряна (2013) й має педагогічне спрямування. Прикладна праця, де висвітлено роль вірменської недільної школи в Росії, належить педагогові Є. Арутюнянові. Отже, не вирішено питання характеристики сучасного стану просвітницько-виховного процесу в діяльності національно-культурних вірменських товариств в Україні. Зважаючи на недослідженість означеної теми, основним джерелом розвідки є результати опитувань членів вірменських громад та установчі документи національних товариств. Практично вся ця інформація вводиться до наукового обігу вперше, що є одним із важливих факторів актуальності дослідження.

Мета статті - висвітлити просвітницько-виховний процес вірменської діаспори в сучасній Україні з культурологічного ракурсу. Зважаючи на джерельну базу дослідження, яку становлять результати польових розвідок: інтерв'ю та опитування, висновуємо, що тему зовсім не висвітлено. Натомість недільна школа меншин України є важливим дієвим органом виховання свідомого, толерантного й обізнаного в полікультурному середовищі покоління. Цією розвідкою передбачено заповнити прогалину в дослідженні одного з видів діяльності вірменських громад сучасності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Важливий елемент збереження національної свідомості - виховання підростаючого покоління, яке потребує виняткової уваги. Ця настанова старанно реалізується вірменськими громадами України. Особливе місце в просвітницько-виховному процесі вірменської діаспори посідає недільна школа. Кожна вірменська громада прагне передусім створити недільну школу з вивченням мови та культури свого народу.

Однією з найперших і найактивніших громад, що реорганізувалися після радянського періоду, була харківська. За ініціативи Харківського товариства вірменської культури в 1989 р. створено недільну школу на базі СШ № 120, яка реорганізована вже в 1994 р. Однак у 2001 р. завдяки Харківській обласній організації "Вірменська національна громада" (ВНГ) та її голові С. Хандамірянові на базі СШ № 110 створено недільну школу. Важливим досягненням у просвітницько-виховній роботі харківської організації ВНГ є програма вивчення вірменської мови, розроблена методистами недільної школи за підтримки громади.

Ця методика має гриф Міністерства освіти і науки України, який дозволяє навчати дітей вірменської мови в недільних школах чи факультетах загальноосвітніх шкіл як другої іноземної мови (Кочарян, 2011, с.128).М. Авагян, котра у 2003 р. була вчителем вірменської мови й літератури в недільній школі Харкова, у 2010 р. стала директором вірменського культурно-освітнього центру імені Г.О. Алтуняна, створеного за сприяння консульства республіки Вірменія в Харківській і Сумській областях. Зважаючи на значні досягнення центру, його діяльності варто приділити окрему увагу. У центрі навчають вірменської мови та літератури, шахів, викладається історія Вірменії та вірменської церкви, а також проводяться заняття з народного танцю та співу. Варто відзначити, що центр належить до структури системи освіти муніципалітету Харкова й Харківської обласної державної адміністрації.

Розглянемо структуру й зміст одного з п'яти підручників, виданих М. Авагян (2011). Вступ видання містить стислий екскурс у період, коли виник вірменський алфавіт, а саме: початок V ст. н. е. Практична частина складається з 23 базових уроків, кожен з яких розпочинається з докладними фонетичними поясненнями, як вимовити той чи інший звук. Друга частина - історичний нарис вірменської держави та перелік й опис найцікавіших давніх культурних пам'яток Вірменії. Цінним виданням у просвітницькій сфері є й навчально-методичний посібник "Полікультурика" (Ленчовська, Крейдерман і Грінберг, 2010), у якому використані розробки матеріалів А. Асатряна, директора центру вірменської національної культури м. Маріуполь, керівника ансамблю "Урарту". У посібнику викладено 13 уроків, кожен з яких присвячений певному етносу. У розділі про вірмен подано основні відомості про їхні історію та культуру, стислий огляд вірменського епосу й фольклору та пізнавальні ігри з картками, текстами, картинками, кубиками й тестовими завданнями.

Недільна школа функціонує (з 1999 р.) й при Харківській обласній вірменській громаді, станом на кінець 2017 р. налічує 150 дітей. Під час занять дітей навчають вірменської мови, літератури, історії, шахів та національних танців. Крім того, громада бере активну участь у спортивних змаганнях із боротьби, організовуючи турніри серед юніорів 9-14 та 15-19 років (Харківська обласна вірменська громада. Письмове опитування, 2017).

Активна громадська позиція вірмен Дніпропетровщини виявляється в просвітницько-виховній діяльності. Недільні школи м. Дніпро засновано на базі загальноосвітніх шкіл: № 2, № 122, № 139, № 75, де заняття відбуваються регулярно. У школі № 72 у зв'язку з тим, що учнів вірменської національності понад 50%, проводяться факультативні заняття з першого до сьомого класів (Аветисян, Багдасарян і Снопко, 2013, с.65-66). Також при Дніпровському обласному товаристві вірменської культури імені Г. Лусаворича існує бібліотека, до якої лише з Вірменії надійшло більше 600 книг.

В одеському вірменському культурному центрі імені М. Маштоца (засновника алфавіту) діє недільна школа, де проводиться п'ятирічне навчання вірменської мови для дітей від 6 років. Заклад відзначений дипломом міністерства діаспори Вірменії як "Краща школа діаспори" та багатьма іншими дипломами за конкурси міського й обласного рівнів. Також в Одесі є дитячий садок "Аревік" (що перекладається з вірменської як сонечко), де дітей приймають у дві вікові групи - молодшу та старшу. Садок і недільна школа, а також етнографічний музей, бібліотека й галерея "Вернатун" функціонують в ошатній будівлі культурного центру імені Л. Калустьяна. Показово, що фронтон будинку прикрашає книга з давнім вірменським алфавітом (Одеська вірменська культурна громада. Письмове опитування (рукопис), 2017).

У недільній школі при львівському вірменському товаристві "Ахпюр" викладають вірменську мову й літературу, народну та церковну історію, організовуються національно-духовні заходи, відзначаються традиційні свята. Заохочення дітей до творчості на Львівщині системне. Так, у 2009 р. товариство "Ахпюр" делегувало вірменських дітей Львова для участі в художній олімпіаді у Вірменії (Львівська обласна вірменська громада "Ахпюр". Письмове опитування (рукопис), 2017). За спогадами першого глави української єпархії вірменської апостольської церкви в незалежній Україні, архієпископа Натана, котрий мешкав у Львові, виставки дитячої творчості в місті проводилися ще в середині 1990 рр. Наразі у Львові, окрім недільної школи, функціонують недільний дитячий садок і танцювальні гуртки. Також просвітницька функція реалізується в організації громадою конференцій (зокрема на честь 650-річчя Вірменського собору (2013 р.) й 400-річчя вірменського книгодрукування у Львові (2016 р.)) та тематичних семінарів. Чернівецька громада "Аревік" опікується дитячим будинком, розміщеним у колишній садибі землевласника М. Вардересевича. Окрім цього, товариство відкрило в Чернівецькій обласній науковій бібліотеці вірменський сектор, до якого регулярно постачає необхідну літературу (Чернівецьке обласне вірменське національно-культурне товариство "Аревік". Письмове опитування (рукопис), 2017). Недільна школа в Запоріжжі має назву "Нарек" (заснована у 2008 р.), де вивчають вірменську мову, літературу, історію, географію та культуру (Спілка вірмен Запорізької області. Письмове опитування (рукопис), 2017).

У Києві найактивніша вірменська недільна школа "Арарат" функціонує на базі СШ № 85, з 2004 р. Спочатку вчителі працювали неофіційно під керівництвом СВУ, однак уже у 2005 р. недільна школа набула офіційного статусу. Станом на початок 2018 р. "Арарат" працює під патронатом Київської вірменської громади та за підтримки вірменської громади Голосіївського району. Навчальними матеріалам цієї недільної школи є підручники, привезені з Вірменії, та ті, які надсилає Міністерство діаспори Вірменії, серед них найчастіше використовують такі: "Буквар" (автор Д. Гюламерян), "Майрені лезу" ("Рідна мова"), "Покр Мгерь" ("Маленький Мгерь") та ін. Також школа "Арарат" підтримує відносини зі 135 єреванською школою, у межах співпраці з якою у 2012 р. діти з Єревану відвідали Київ, а у 2013 р. вірменські й українські діти - Єреван. Декілька років поспіль, включно з 2018 р., учні недільної школи "Арарат" вивчають вірші Т. Шевченка вірменською мовою та декламують під час їх проведення різних проектів, зокрема у 2018 р. діти братимуть участь у Міжнародному проект-конкурсі "Тарас Шевченко єднає народи", що відбувається щорічно в березні-травні.

Важливим моментом у просвітницько-виховному процесі є щорічні збори вчителів, які влаштовує СВУ в різних містах України. Проаналізуємо типову програму дводенного семінару вчителів мови й культури вірменських недільних шкіл України "Наша школа", який відбувся 19-20 листопада 2005 р. в Сімферополі. Згідно з планом, передбаченим цією програмою, відбулися такі заходи: ознайомлення з пакетом нормативно-правових матеріалів; презентація програми з вірменської мови для 1-4 класів загальноосвітніх закладів з українською мовою навчання; показ фрагментів з відкритих уроків (урок вірменської мови в різновіковій групі першого року навчання та бінарний урок музичної культури); вручення учасникам методичного посібника "Майрені лезу" ("Рідна мова"); проведення круглого столу щодо проблем вибору навчальної літератури. Захід супроводжувався численними майстер-кла - сами з теорії білінгвістики, методики дидактичних ігор і практичними заняттями з вірменської мови, автобусними екскурсіями пам'ятними місцями вірменської діаспори Криму, врученням учасникам книг та недільною літургією (Программа двухдневного семинара "Наша школа"., 2005, с.3). У 2017 р. захід відбувся у Львові та супроводжувався методологічними тренінгами (обговоренням новин від Міністерства освіти і науки та ознайомленням зі звітними документами недільних шкіл) та культурною програмою. Для вчителів організовано екскурсію до Вірменського собору та святковий концерт дитячої хореографічної й вокальної творчості. Порівнявши два подібні заходи, що відбулися з різницею у 12 років у різних локаціях, спостерігаємо значні збіги в програмах.

Окрім цього, слід наголосити: попри незначну матеріально-технічну базу, збори вчителів мають важливе значення для виховного процесу, адже вони передбачають не лише лекційні заняття, а й перегляд, аналіз і підбиття підсумків щодо роботи кожної окремої школи.

Національний вірменський ансамбль є сполучною ланкою в культурній діяльності діаспори та важливим сектором виховної діяльності. По-перше, зв'язки всередині колективу спонукають його членів до гуртування поза тренуваннями та проведення разом дозвіллєвого часу. Таким чином, відвідуючи захід, на якому лунає вірменська музика, найчастіше колективи розпочинають танцювати поза сценою. Важливим досягненням центру імені Алтуняна є діяльність народного ансамблю пісні й танцю "Аракс", що функціонує з 2008 р., керівник - Г. Оганесян. У колективі є три вікові групи: молодша, середня та старша, а загальна кількість учасників становить 70 осіб. Окрім танцю й співу, діти і молодь опановує гру на народних інструментах, а також сучасні та українські народні танці. Після п'яти років навчання учасники ансамблю отримують свідоцтво загальноукраїнського зразка. Про особливий статус ансамблю свідчать його численні нагороди: "Зразковий художній колектив України" (2012 р.), член Міжнародної танцювальної ради при ЮНЕСКО (CID) та Національної хореографічної ради України (2015 р.), "Народний художній колектив України" (2017 р.). Станом на 2017 р. у репертуарі ансамблю більше 30 народних вірменських та сучасних танців й українських і вірменських пісень (Звіт почесного консульства Вірменії в Харківській та Сумській областях (рукопис), 2017, с.5).

Говорячи про успіх вірменських народних танцювальних ансамблів України, слід згадати ще кілька колективів, які досягли всеукраїнського рівня популярності й нерідко виступають за кордоном. Ідеться про столичні ансамблі вірменського танцю "Айренік" (пер. "батьківщина"), "Відродження". Ансамбль "Айренік" виник на базі молодіжної організації в Києві в 1993 р., а у 2009 р. отримав звання "народного" ("Юбилей народного ансамбля Украины "Айреник"", 2013). Нині ансамбль на чолі з Г. Геворкяном бере участь у столичних культурних заходах (наприклад, свято "Вірменія-Україна: двомовна пісня моєї душі"), активно вдосконалюючи свою майстерність. Хореографічний гурт "Відродження" організований у 2015 р., його керівник - Н. Варданян. Молодий колектив нині має відпрацьовану танцювальну програму й бере участь у різноманітних фестивалях, серед яких - "Культура народів Подолу", фес - тиваль-конференція "Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс", "DANCE. LOVE. SING. LIFE." тощо.

У контексті висвітлення вірменських народних танцювальних ансамблів слід зазначити, що, по-перше, окрім класичних танців, ансамбль нерідко практикує компіляцію різних рухів, узятих із цих самих номерів на розсуд керівника. По-друге, існує поняття "візитівка" ансамблю - танець, який певному гурту вдається виконати найкраще. Наприклад, спеціально для постановки танцю "Свободи", керівник сімферопольського ансамблю "Арарат" А. Григорян замовив ковалеві справжні мечі, які використали в ключовому моменті танцювального номеру.

Отже, вірменський ансамбль є значним консолідуючим механізмом, що об'єднує дітей і молодь навколо національної культури й виховує здорове, активне та перспективне покоління. Крім того, виставки, форуми, конференції, а також наукові розвідки, присвячені вірменській культурній спадщині, є не лише інструментом збереження пам'яті народу, а й методом виховання свідомої вірменської нації в діаспорі. Згідно зі спостереженнями Отця Тадеоса, священика Вірменського собору у Львові, вірменська молодь дедалі частіше цурається свого походження, адже мало хто по-справжньому розуміє сенс поняття "вірменство" (Армянский вестник, 2012, с.39).

вірменська недільна школа мова

Висновки