В сьогоднішніх умовах суспільного розвитку, коли відбувається переосмислення сутності та цілей освіти, зазнають змін і погляди на професійну діяльність керівника закладу освіти та вимоги до його особистісних якостей. Завдання, що постають перед сучасним управлінцем, здатна реалізували відповідальна і самостійна особистість, яка є суб'єктом професійної, соціальної і особистісної життєдіяльності. У наукових джерелах зазначається, що однією з найважливіших вимог, які пред'являє управлінська діяльність, є чіткість соціальної та професійної позиції її представників.

Зміни, що відбуваються у змісті та структурі загальної середньої освіти мають глибинний характер і потребують розв'язання проблеми підготовки таких керівників закладів освіти, які б усвідомлювали свою соціальну відповідальність, уміли ставити управлінські цілі й досягати їх, прагнули вибудувати стратегію власного професійного вдосконалення. Із огляду на ситуацію в освітньому просторі, керівник навчального закладу повинен уміти працювати за умов вибору професійної позиції - системи ставлень до дійсності, що визначає активність особистості.

Актуальність проблеми формування професійної позиції керівника закладу освіти посилюється тим, що управлінська позиція є основою його професіоналізму, творчого потенціалу, продуктивної професійної управлінської діяльності, стимулом розвитку особистості керівника, його самоосвіти, самовиховання, професійного самовдосконалення. Аналіз теорії і практики діяльності керівника закладу освіти дає підстави свідчити про недостатню увагу до проблеми особистісного розвитку управлінця та умов, за яких можна впливати на складові його професійної позиції.

У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців вивчаються окремі аспекти професійної позиції, яку розглядають як інтегральну характеристику особистості (К. Альбуханова-Славська, С. Асмолов та інші), як спосіб реалізації базових цінностей особистості у її взаємостосунках з іншими людьми (В. Слободчиков, А. Григор'єва та інші), як центральний компонент освіченості особистості (О. Коршунова, О. Лебедєв та інші), як джерело активності особистості керівника (О. Міщенко, Є. Шиянов та інші), як результат взаємопроникнень соціальних, професійних та індивідуальних типових рис особистості (А. Петровський), як систему ставлень до професії (О. Руденко, М. Сергєєв та інші). Зупинимося на психологічному аспекті висвітлення поняття професійної позиції особистості. Він пов'язується із дослідженнями проблем суб'єкта діяльності й особистості як системи стосунків.

Учені вживають поняття "позиція" для позначення особливостей поведінки, які пов'язані з процесом самоствердження особистості, при визначенні основних функцій індивіда в системі соціальних спільнот і при вирішенні професійних завдань.

У наукових джерелах поняття позиції особистості педагога-управлінця (педагогічна позиція, професійна позиція вчителя, керівника) вченими розглядається як невід'ємна частина професійної компетентності і необхідна умова здійснення педагогічної та управлінської діяльності.

Отже, у науковій літературі професійна позиція керівника розглядається як система відносин, що визначає методологічну основу його діяльності, ставлення до основних наукових категорій, впливає на вибір видів діяльності, методів роботи, визначає морально-етичні принципи, характер і форми взаємодії з учасниками навчально-виховного процесу, є базою для професійного самовизначення керівника, його професійного вдосконалення та розвитку, визначає ціннісно-рольову детермінацію розвитку свідомості, присвоєння норм, стереотипів, способів поведінки.

Формування професійної позиції - це динамічний процес, що відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх коригувальних факторів і результат якого залежить від рівня сформованості кожного із компонентів професійної позиції: мотиваційно-ціннісного, когнітивно-діяльнісного та рефлексивного.

Оскільки управлінська діяльність керівника сучасного закладу освіти належить до категорії професійних, то головною її ознакою виступає спеціальна освіта, яка за певних умов може бути компенсована самоосвітою, підвищенням кваліфікації, практичним досвідом. Професійна діяльність керівника вимагає спеціальної підготовки, певних професійно значущих якостей, професійної компетентності, управлінської культури. Така діяльність збагачує особистість, розширює її можливості, вводить у сферу соціально-психологічної та духовної взаємодії з колективом, формує її мотиваційну сферу, змінює ціннісні орієнтації.

Вважаємо, що спеціальна підготовка керівного складу освіти є сьогодні актуальною проблемою. Керівники навчальних закладів здебільшого не мають відповідної професійної підготовки до управління, хоча вони є висококваліфікованими фахівцями з різних учительських спеціальностей. Тому система післядипломної педагогічної освіти є основною ланкою системи безперервної освіти керівників навчальних закладів і формування їх професійної позиції.

Можна стверджувати, що ефективність процесу формування професійної позиції управлінця підвищується за умови оптимізації керівництва цим процесом у процесі післядипломної освіти та підвищення кваліфікації керівника (особистісний підхід до керівника, формування рефлексивних умінь, забезпечення ним співуправління, залучення до інноваційної діяльності, спонукання його до самовдосконалення) та включення механізму самовдосконалення засобами активного соціально-психологічного навчання (самоосвіта та самовиховання через самопізнання, самоаналіз, самопрограмування, самоконтроль і саморозвиток). Саме післядипломна освіта створює для цього необхідні передумови: інтенсивне заглиблення в пізнавальну діяльність; активна комунікація з колегами та викладачами в навчальній групі; а тимчасовий відрив від практичної діяльності дає можливість для самоаналізу професійної діяльності.

професійна позиція керівник навчальний заклад

Коли йдеться про освіту дорослої людини, яка вже має відповідну професійну підготовку, то професійно-рольова ситуація не вичерпує "Я" дорослої людини - позапрофесійне та професійне "Я" не просто ціле та її частина. Особистісний простір ширше професійного й суттєво впливає на людину. Становлення та розвиток професійного "Я" спирається на загальний психічний розвиток і здійснюється на його фоні і далі - у контексті тенденції її вікового розвитку. З іншого боку, не можна забувати про вплив професійної ролі керівника на його особистість. Щоденне протягом багатьох років розв'язання типових завдань не тільки вдосконалює професійні знання, а й формує професійні навички, склад мислення, стиль спілкування. Професійна позиція визначається не тільки вчинками, а й засобами сприйняття іншої людини.

Звідси нові вимоги до змісту післядипломної освіти. Вони полягають не тільки у збагаченні та оновленні предметних і дидактико-методичних знань та не у простому додаванні до них соціальних, психологічних і культурологічних знань, хоча їх значущість важко заперечувати. Ідеться про необхідність розробки освітніх програм, орієнтованих на розв'язання таких основних завдань:

1) задовольнити запит керівників на практико-зорієнтовані знання, що використовуються "тут і зараз", оскільки цей етап соціалізації визначається потребою дорослих у рольових знаннях (у даному випадку - професійно-рольових); водночас важливо подолати небезпеку спрощеного підходу до достатньо складних концепцій і наукових ідей, що здатний породити думку про легку доступність наукового пошуку та його результатів, унаслідок чого керівники можуть виявитись носіями "напівзнань", більш небезпечних, ніж незнання;

2) забезпечити розвивальний ефект набутих знань завдяки реалізації проблемно-методологічного підходу, тобто завдяки розв'язанню завдань, що моделюють реальні практичні ситуації, які виникають у процесі управлінської діяльності. Мета подібних завдань полягає у відкритті ідей та оволодінні принципами, засобами їх розв'язання, що підвищить рефлексивну культуру й можуть бути використані у практичній діяльності. Тобто головна відмінність у спрямованості змісту освіти, привнесена до системи підвищення кваліфікації новою соціально-освітньою ситуацією, полягає не в кількісному зростанні набутої інформації, а в інтегративному характері знань, що віддзеркалюють реальні проблеми, з якими стикаються керівники у процесі професійної діяльності.

До критеріїв та показників професійної позиції керівника можна віднести: умотивованість керівника до здійснення управлінської діяльності, усвідомлення моральних норм та цінностей освіти та розвитку особистості, прагнення до професійної самореалізації, асертивність поведінки, креативність, ініціативність (мотиваційно-ціннісний компонент); усвідомлене ставлення до збагачення й поглиблення знань і професійного розвитку, прагнення до формування тактичних і стратегічних цілей, усвідомлення професійних дій і рішень, стійкість позиції, внутрішня самодисципліна (когнітивно-діяльнісний компонент), необхідність розвитку професійно важливих якостей, відкритість до спілкування, усвідомлення власної рольової поведінки (рефлексивний компонент).

Узагальнення одержаних нами даних дозволило визначити основні психологічні якості, необхідні для успішного формування професійної позиції керівника закладу освіти: аналітико-синтетична здатність мислення; імажинативні здібності, антиципація; альтруїзм, емпатія, рефлексія; критичність; гнучкість і глибина мислення; енергійність, інтернальність, витримка тощо. Наявність цих якостей, поєднаних зі схильністю особистості до управлінської діяльності, становить фундамент для формування професійної позиції керівника навчального закладу.

Поруч із цим необхідно виділити ряд якостей, які є необхідними для успішного здійснення управлінської діяльності: інтелектуальні та емоційно-вольові якості, які забезпечують вміння сприймати і аналізувати, систематизувати і узагальнювати інформацію, чітко формулювати цілі діяльності, прогнозувати розвиток ситуації, оцінювати наслідки своїх рішень, організовувати діяльність інших людей, будувати логічну систему доказів правомірності своїх дій. Важливою для формування професійної позиції керівника є здатність продукувати нові ідеї, вміти бачити елементи новизни і творчості в діяльності інших людей, креативність, системність, аналітичність мислення, його гнучкість і пластичність, що дозволяє вчасно відмовлятися від стереотипів поведінки при змінах ситуації.

Розвиток цих якостей у процесі професійної підготовки може забезпечити інтерактивне навчання. Концептуальна основа технології інтерактивного навчання полягає в конструюванні двохстороннього інтегративного навчального процесу: "навчання через інформацію" - "навчання через діяльність". На основі теоретичного аналізу наукових досліджень ми дійшли висновку, що інтерактивне навчання управлінців педагогічної сфери - це організація такого навчального процесу, в якому суттєво змінюється роль викладача (замість звичайної ролі викладача-інформатора ми актуалізуємо роль викладача-менеджера та посередника) та роль керівника, для якого здобуття інформації - це не самоціль, а засіб оволодіння практичними діями та операціями професійної управлінської діяльності в умовах соціально-педагогічних реалій, що забезпечує розвиток його професійної позиції.

Керівники, з одного боку, зорієнтовані на активну участь в навчальному процесі, тобто щось постійно здійснюють - говорять, управляють, моделюють, пишуть, виконують ролі у ділових та рольових іграх тощо. В даному випадку вони виступають не лише як слухачі та спостерігачі, а як активні учасники того, що відбувається, власне створюючи те чи інше явище. В контекст практичних занять ми впровадили і такі завдання, що сприяють розвитку креативного мислення, творчого потенціалу, емоційно-вольової сфери керівника - тобто тих компонентів, які забезпечують розвиток професійної позиції управлінця.

Навчання, що перетворюється в творчість, особливо сприятливо впливає на емоційну сферу керівника закладу освіти, загострює його пам'ять і увагу, створює позитивну мотивацію для самовдосконалення і саморозвитку, викликає почуття радості та задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності, формує професійну позицію.

Методом, який забезпечує соціальну мотивацію до навчання та формування професійної позиції є спеціалізований психологічний тренінг. Застосування спеціалізованого психотренінгу мобілізує внутрішній потенціал особистості та розширює сферу її можливостей, дозволяє досягти реальних результатів у розвитку управлінських якостей на відміну від традиційних форм навчання, які лише розширюють обсяг знань, проте не приводять до зміни Я-концепції особистості та її поведінки.

Вищезазначене дає підстави дійти висновку, що процес формування професійної позиції керівника навчального закладу потребує інноваційної організації навчання у системі підвищення кваліфікації керівних кадрів, створення індивідуальної траєкторії розвитку, що сприяє всебічному саморозвитку і самореалізації керівника навчального закладу в процесі оволодіння ним системою морально-ціннісних орієнтирів, знань, умінь, навичок, способів управлінської діяльності, необхідних для ефективного рішення професійних та особистісних завдань, спрямовує на організацію самовдосконалення.

Побудова індивідуальної траєкторії розвитку професійної позиції керівника забезпечується завдяки дотриманню діалектичної єдності педагогічних та психологічних умов: оптимізація керівництва процесом формування професійної позиції керівника, що передбачає цілеспрямований розвиток ним свого творчого потенціалу, спрямування діяльності на самовдосконалення, залучення до співуправління педагогічних працівників, аналіз результатів власної діяльності і діяльності педагогічного колективу; розв'язання максимально близьких до реальних управлінських завдань, оцінювання результатів системи власних ставлень і ставлень колег у цьому процесі; емоційне переживання ситуацій, що сприяє розвитку інтелектуальних, морально-ціннісних, поведінкових, рефлексивних аспектів особистості та спонукає до поглиблення управлінських знань і умінь, неперервної самоосвіти і самовиховання.

Реалізація визначених умов передбачає зміну ролі керівника: він діє не лише з позиції адміністратора, а з позиції організатора, помічника, людини, яка сприяє розвитку інтересів, цінностей, запитів, потреб педагогічних працівників, підтримує індивідуальність особистості, спрямовує процес самоосвіти й самовиховання вчителя.

Таким чином, формування професійної позиції керівника навчального закладу у процесі післядипломної педагогічної освіти забезпечується оптимізацією керівництва цим процесом та спонуканням до самовдосконалення на основі інформаційно-аналітичної, планово-прогностичної та регуляційно-корекційної діяльності. Тому, зміст підвищення кваліфікації повинен спрямовуватися не тільки на озброєння керівників навчальних закладів новими знаннями та вміннями, а й на глибоку перебудову психологічних настанов, мотивів і ціннісних орієнтацій його особистості.

Література