Стандартизація освіти в межах болонського процесу: ретроспективний погляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378:[37.011.3-051:81'243]

Стандартизація освіти в межах болонського процесу: ретроспективний погляд

О.Є. Мархева

кандидат педагогічних наук, старший викладач

Криворізький державний педагогічний університет

У статті розглянуто проблему розгортання процесу стандартизації освіти в межах Болонського процесу. З'ясовано, що наразі запроваджують компетентнішу модель стандартизації, за якою результати навчання описують у компетентностях. Досліджено ключові рішення, що було прийнято на планових зустрічах країн учасниць Болонського процесу, та їх значення для процесу стандартизації освіти. Проаналізовано кроки щодо практичної реалізації проголошених завдань і механізми модернізації державних освітніх стандартів із метою підвищення якості змісту освіти та приведення його у відповідність до запитів суспільства. Розглянуто стан упровадження основних ідей Болонського процесу в Україні.

Ключові слова: стандартизація освіти, Болонський процес, компетентнісний підхід, європейський простір вищої освіти, рамка кваліфікацій.

Мархева О. Е. Стандартизация образования в рамках Болонского процесса: ретроспективный взгляд

В статье рассмотрена проблема развития процесса стандартизации образования в рамках Болонского процесса. Установлено, что в настоящий момент вводится компетентностная модель стандартизации, согласно которой результаты обучения описывают в компетентностях. Изучены ключевые решения, которые были приняты на плановых встречах стран участниц Болонского процесса, и их значение для процесса стандартизации образования. Проанализированы шаги по практической реализации провозглашённых задач и механизмы модернизации государственных образовательных стандартов с целью повышения качества образования и приведения его в соответствие с запросами общества. Рассмотрено состояние внедрения основных идей в Украине.

Ключевые слова: стандартизация образования, Болонский процесс, компетентностный подход, европейское пространство высшего образования, рамка квалификаций.

Markheva O. Standardization of Education in Terms of the Bologna Process: Retrospective View

The problem of the process of education standardization deployment in terms of the Bologna process is dwelt upon in the article. It is noted that the competence model allowing to describe the educational outcomes in a form of a competence has been introduced. The

European Higher Education Space has been implemented, which provides convergence and harmonization of the education systems in the countries having joined the Bologna agreement. One of the first steps in this direction was the adoption of the system of understandable and comparable degrees as well as introduction of assessment courses complexity in credit terms. Later, in the process of drafting TUNING project, the standardization of educational outcomes and its content takes place. Another important step in the standardization process was the development of European Higher Education Qualification Framework as internationally integrated, coherent, and structured means of qualifications description designated to express and correlate all qualifications in a coherent way. The basis of the description of higher education qualifications under the Bologna process are laid by “Dublin Descriptors ”, which are represented as the knowledge, skills, and competences criteria. The introduction of National Qualification Framework based on the European Qualification Framework has become crucial in the course of further standardization process, along with the development and implementation of professional standards as the basis for the state educational standards modernization (educational programs, curricula) in order to enhance the content of professional training and bringing it up to meet employers' requirements.

Key words: education standardization, the Bologna process, competence approach, the European Higher Education Space, qualification framework.

Поглиблення взаємозв'язків і розширення співробітництва між краї-нами Європи в багатьох суспільно-політичних сферах і вплив глобалізаційних процесів на ринок праці зумовили початок Болонського процесу та виникнення необхідності взаємної адаптації різних освітніх систем як на міжнародному, так і на національному рівнях. Основним механізмом уні-фікації систем освіти країн учасниць Болонського процесу та досягнення порівнянності освітніх результатів є стандартизація освіти.

Актуальність цієї проблеми привертає увагу багатьох науковців і зу-мовлює розгортання широких наукових досліджень у зазначеному напря-мі: із позицій філософії освіти В. Андрущенко, В. Бех, С. Клепко, В. Кремень, В. Лутай; у педагогіці В. Байденко, В. Беспалько, С. Гонча-ренко, І. Зязюн, Н. Ничкало; у сфері державного управління освітою В. Луговий, О. Ляшенко, Ж. Таланова та ін. Поряд із теоретичними аспектами розробки питання стандартизації освіти важливим є дослідження конкретних практичних кроків, що були здійснені на шляху до узгодження різноманітних систем освіти. У зв'язку з цим метою статті є аналіз проблеми хронологічного розгортання процесу стандартизації в умовах Болонського процесу.

Історично розробка механізму стандартизації освіти відбувалася в межах національних освітніх систем, тому сформувалося декілька підходів до процесу стандартизації, які позначилися на розумінні поняття “стандарт освіти” в національному контексті кожної країни.

Згідно з першим підходом, що історично склався у країнах Європи з централізованою системою освіти, основним об'єктом стандартизації був зміст, а засобом навчальний план. Таку модель стандарту російські вчені О. Логінова та Н. Мельникова охарактеризували як вхідну або процесуаль-ну, оскільки вимоги до змісту було сконцентровано на вході або на процесі, а не на досягнутих при засвоєнні визначеного змісту результатах [4, с. 27].

Другий підхід було започатковано в 90-х рр. ХХ ст. разом із суспіль-но-економічними трансформаціями європейських суспільств. На цьому етапі на перший план виходить результативність, тож з'являється резуль-тативна модель стандартизації, характерною ознакою якої стало чітке окреслення кінцевого результату навчання [4, с. 32].

Сьогодні, у зв'язку із запровадженням компетентнісного підходу в освіті, відбулося переформатування результативної моделі стандартизації в компетентнісну, за якої результати навчання описують у компетентностях, які необхідно сформувати у студентів на кожному конкретному етапі на-вчання [5, с. 120]. Введення компетентнісної моделі стандартизації безпо-середньо пов'язано із започаткуванням Болонського процесу, сутність якого полягає в створенні країнами Європи Європейського простору вищої освіти (далі ЄПВО), що передбачає зближення й гармонізацію систем освіти країн, що приєдналися до Болонської угоди. Таким чином, саме із початком Болонського процесу пов'язуємо перехід стандартизації освіти з національного на міжнаціональний рівень. Цей процес офіційно почався після підписання в м. Болонья (Італія) представниками 29 країн Болонської декларації, в якій було сформульовано основні завдання, що зумовлюють порівняність та, як наслідок, гармонізацію національних освітніх систем вищої освіти в межах ЄПВО (червень 1999 р.).

Основні ідеї Болонської декларації беруть свій початок із Великої хартії університетів (м. Болонья, 1988 р.) і Сорбонської декларації, яку підписали міністри Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії в Парижі (травень 1998 р.). Сьогодні до Болонського процесу приєдналися 47 країн. У Болонській декларації було поставлено декілька завдань, вирішення яких мало сприяти створенню ЄПВО й водночас стало, на нашу думку, конкретними кроками на шляху до стандартизації результатів освіти на міжнаціональному рівні, а саме:

- прийняття системи зрозумілих і порівнянних ступенів;

- перехід на двоступеневу систему вищої освіти;

- введення оцінки трудомісткості курсів у термінах залікових оди-ниць/кредитів.

Із метою подальшого розвитку Болонського процесу та практичної реалізації проголошених завдань було розпочато проект “Настроювання освітніх систем у Європі” TUNING) (2000 р.), робота якого була спрямо-вана на стандартизацію таких об'єктів, як кінцеві результати професійної підготовки та її зміст. Стверджувати це нам дав змогу аналіз основного за-вдання, що було поставлено в межах цього проекту: розробка порівнянних навчальних планів, забезпечення відкритості освітньої системи, визнання на європейському рівні, встановлення довіри між університетами, на основі запропонованої їм методології забезпечення гарантії якості навчальних програм. освіта болонський стандарт

Підсумком цього проекту повинна була стати розробка інструменту порівняння результатів навчання в окремих сферах професійної освіти, а саме розробка можливостей відображення професійних компетентностей, що були сформовані під час отримання професійної освіти, через кредитгодини. Таким чином, саме в межах цього проекту було розроблено, апро-бовано та запроваджено європейську кредитно-трансферну систему як один із ключових напрямів створення можливостей для інтеграції націона-льних систем вищої освіти до загальноєвропейського освітнього простору.

На подальших зустрічах країн учасниць Болонського процесу по-ставлені завдання конкретизувалися, доповнювалися новими, оцінювалися досягнення. Так, на Конференції міністрів європейських країн у Празі (травень 2001 р.) було визначено стратегії подальшого розвитку Болонсь-кого процесу: сприяння навчанню впродовж життя, що мало забезпечити наступність і безперервність між окремими етапами здобуття освіти; за-безпечення автономності вищих навчальних закладів і розвитку студентсь-кого самоврядування; підвищення привабливості ЄПВО [7].

На Берлінській конференції (вересень 2003 р.) було зроблено такі кроки на шляху до міжнаціональної стандартизації вищої освіти: проголошено необхідність забезпечення якості на всіх рівнях, починаючи з інституційного, національного та до європейського рівня; на шляху досягнення порівнянності започатковано запровадження трьохциклової системи (до перших двох циклів вищої освіти додали докторський ступінь як третій цикл); визнання ступенів і періодів навчання, зокрема отримання студентами вищих навчальних закладів Додатку до диплома європейського зразка.

Крім того, в Берлінському комюніке міністри країн учасниць Бо-лонського процесу доручили Європейській мережі забезпечення якості вищої освіти (ЄМЗЯ) через її членів і в співпраці з Європейською Асоціа-цією університетів (ЄАУ), Європейською Асоціацією вищих навчальних закладів (ЄАВНЗ) та Європейським студентським міжнародним бюро (ЄСМБ) розробити “узгоджені стандарти, процедури та рекомендації із за-безпечення якості”, сприяючи тим самим досягненню цілей Болонського процесу. Використання узгоджених стандартів повинно було гарантувати, на їх думку, більш послідовне забезпечення якості на всьому ЄПВО відпо-відно до спільних орієнтирів. Процедури визнання кваліфікацій стали б надійнішими, зросла б взаємна довіра між закладами освіти та був би під-триманий процес взаємного визнання [10, с. 9].

Дуже важливим кроком на шляху до стандартизації результатів осві-ти стало розроблення рамки кваліфікацій ЄПВО (далі РК ЄПВО) як між-народно зрозумілого, цілісного та структурованого опису кваліфікаційних рівнів, через який можуть бути виражені та співвіднесені між собою в уз-годжений спосіб усі кваліфікації [2]. Зазначимо, що підґрунтям для реалі-зації завдання розробки рамок порівнянних кваліфікацій у кожній із країн учасниць Болонського процесу стала “Методологія створення рамок кваліфікацій”, що було запропоновано в проекті TONING. Основними фу-нкціями рамки кваліфікацій, на думку В. Захарченка, є розробка на її осно-ві освітніх і професійних стандартів, що ґрунтуються на результатах на-вчання (компетентностях) та сприяння визнанню кваліфікацій.

Таким чином, РК ЄПВО було створено з метою впровадження між-народного еталонного рівня, вона складається з чотирьох кваліфікаційних рівнів, що описують три послідовних цикли вищої освіти: короткий, що проходить у межах першого циклу, перший (бакалаврський), другий (магі-стерський) і третій (докторський).

Європейські експерти пропонують характеризувати результати про-фесійної підготовки за допомогою дескрипторів опису того, що повинен знати, розуміти та вміти той, хто навчається, після опанування навчальної програми. Система дескрипторів є інваріантною, тобто вона не прив'язана до певного освітнього контексту, що полегшує співставлення різних сис-тем сертифікації.

В основі опису кваліфікацій вищої освіти, згідно з Болонським процесом, лежать "Дублінські дескриптори”. На думку експертів (М. Карпенко, О. Голубенко та ін.), вони є можливим консенсусом у галузі оцінки результатів навчання на кожному рівні або ступені навчання й можуть бути використані в національних системах вищої освіти з більшим ступенем деталізації.

Як ми вже зазначали, набір дескрипторів описує й визначає резуль-тати навчання, які відповідають кваліфікаціям на кожному з рівнів у будьякій системі кваліфікацій. Для рівнів ЄРК дескрипторами є знання, навички й компетентності, що поступово ускладнюються від базових загальних знань, умінь і компетентностей у здійсненні роботи під прямим наглядом у структурованому контексті на першому рівні, до знань у найбільш передо-вих галузях роботи або навчання, найбільш передових і спеціалізованих умінь і компетентності в демонстрації сталого авторитету, інновацій, про-фесійної інтеграції на восьмому рівні. Рівні 5-8 ЄРК використовують для опису результатів навчання всіх циклів вищої освіти [6, с. 18-20].

На думку вчених (В. Байденко, В. Болотов, В. Сериков та ін.), на відміну від характерної для чинних державних освітніх стандартів кваліфі-каційної моделі, компетентнісна модель орієнтована на сферу професійної діяльності, вона менш прив'язана до конкретного об'єкта та предмета пра-ці. Така модель є описом компетенцій, які повинен мати випускник вищого навчального закладу. Вона включає перелік професійних функцій і визна-чає рівень його підготовленості до їх виконання. Компетентнісна характе-ристика бакалавра/магістра є одним із складових загальної характеристики спеціальності, до якої також належать галузі професійної діяльності та її види, можливості продовження освіти, вимоги до рівня підготовки абітурі-єнта, терміни опанування освітньої програми.

Для подальшого перебігу процесу стандартизації важливим етапом стало визначення в Бергені (травень 2005 р.) таких пріоритетів розвитку Болонського процесу: запровадження національних рамок кваліфікацій (далі НРК) та стандартів і рекомендацій із забезпечення якості; присво-єння й визнання спільних ступенів; створення можливостей гнучких траєк-торій навчання, зокрема процедури визнання попереднього.

Розглянемо кожен із цих заходів. НРК, що мають розроблятися від-повідно або на основі РК ЄПВО, запроваджують з метою введення євро-пейських стандартів і принципів забезпечення якості з урахуванням вимог ринку праці до компетентностей фахівців, забезпечення гармонізації норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин, сприяння національному й міжнародному визнанню кваліфікацій, налагодження ефективної взаємодії сфери освітніх послуг та ринку праці [9]. Стандарти й Рекомендації із забезпечення якості вищої освіти для ЄПВО було схвалено міністрами освіти країн Європи. Вони включають європейські стандарти щодо внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості, а також стандарти для агенцій із зовнішнього забезпечення якості.

Під внутрішнім забезпеченням якості розуміють визначення навчальними закладами політики та пов'язаних із нею процедур, які б забезпечували якість і стандарти їх навчальних програм і дипломів. Із цією метою навчальні заклади мають розробити та втілювати стратегію постійного підвищення якості. Стратегія, політика й процедури повинні мати офіційний статус і бути доступними для широкого загалу. Вони також мають передбачати участь студентів та інших зацікавлених сторін у процесі забезпечення якості. Мета цих стандартів полягає в стимулюванні розвитку та допомозі ВНЗ у створенні своєї власної культури забезпечення якості; інформуванні закладів вищої освіти, студентів, працедавців та інших заціка-влених сторін про процеси, що відбуваються у вищій освіті.

Щодо зовнішнього забезпечення якості, то тут ідеться про різні типи оцінювання діяльності закладу: оцінювання навчальних програм або програм із окремих предметів; акредитацію на рівні навчальної дисципліни, повного курсу або закладу. Ефективність форм зовнішнього оцінювання значною мірою залежить від наявності чітко виписаної стратегії внутріш-нього забезпечення якості, а також від застосування ВНЗ механізмів і ме-тодів, які забезпечують досягнення зазначених цілей [10, с. 13].

Наступним етапом Болонського процесу, що сприяв подальшому розвитку стандартизації, стало створення першого правового органу Бо-лонського процесу (Лондон, травень 2007 р.) Європейського реєстру із забезпечення якості (EQAR) відповідно до стандартів і рекомендацій Єв-ропейської асоціації із забезпечення якості (ENQA). Крім того, на цьому етапі знову було реалізовано ідеї переносу міжнаціональних стандартів на національний рівень, а саме: створено реєстр національних агенцій із за-безпечення якості, розроблено національні плани дій із сприяння соціаль-ному виміру.

У 2008 р. набула подальшого розвитку ідея РК ЄПВО. На її основі Європейський парламент і Рада ЄС рекомендували Європейську рамку кваліфікацій для навчання впродовж життя (далі РК НВЖ). Вона пред-ставляє собою системний опис восьми кваліфікаційних рівнів, які охоп-люють весь спектр кваліфікацій, здобутих у процесі формального, нефор-мального та інформального навчання.

Наступний стратегічний крок було зроблено в Льовенському комю-ніке (2009 р.) закладено нові пріоритети на період 2011-2020 рр.: рівний доступ до навчання; навчання впродовж життя; студентоцентроване на-вчання; міжнародна відкритість, мобільність; запровадження багатовимір-них інструментів прозорості; збільшення фінансування вищої освіти [1].

На черговій зустрічі міністрів освіти (11-12 березня 2010 р.) у Буда-пешті та Відні було підписано “Будапештсько-Віденську Декларацію” й офіційно проголошено створення Європейського простору вищої освіти, що передбача ще Болонська декларація (1999 р.). Цей крок засвідчив успі-шність процесів стандартизації освіти на міжнаціональному рівні, та, крім того, було з'ясовано, що для подальшої розбудови ЄПВО постала необхідність у таких заходах:

- продовження створення національних рамок кваліфікацій, що уз-годжуються із РК ЄПВО, з визначенням основних видів економічної діяльності, галузей (напрямів) освіти, напрямів і профілів підготовки фахівців;

- вирішення проблеми формування змісту освіти за академічними та професійними кваліфікаціями з урахуванням відповідного рівня компе-тентностей і результатів навчання;

- запровадження сучасних механізмів урахування потреб ринку праці з метою сприяння працевлаштуванню випускників;

- розробка й запровадження професійних стандартів як основи для модернізації державних освітніх стандартів (навчальних програм, навчаль-них планів) із метою підвищення якості змісту професійної освіти та при-ведення його у відповідність до вимог роботодавців;

- розвиток національних і світових культурних цінностей, орієнта-ція на ідеали демократії та гуманізму, які необхідні для існування й розви-тку громадянського суспільства країн [3].

Україна, яка приєдналася до Болонського процесу на Конференції міністрів європейських країн у Бергені (травень 2005 р.), теж долучилася до цього процесу й стала одним із 18 членів Європейського реєстру із за-безпечення якості (березень 2008 р.). Влітку 2008 р. Реєстр розпочав свою діяльність і діє згідно зі стандартами й рекомендаціями Європейської асо-ціації забезпечення якості (ENQA). Зауважимо на тому, що запровадження системи забезпечення якості вищої освіти згідно з цими стандартами пе-редбачає: дотримання стандартів і рекомендацій щодо процесів внутріш-нього та зовнішнього забезпечення якості освіти у ВНЗ; створення незале-жних агенцій із забезпечення якості, формування ефективних механізмів їх діяльності та приєднання до Європейського реєстру агенцій із забезпечен-ня якості (EQAR); запровадження національної системи рейтингів вищих навчальних закладів згідно з Берлінськими принципами ранжування та на-ціональної системи класифікації університетів [3].

Наразі в Україні вжито певні заходи на шляху забезпечення європей-ського рівня якості вищої освіти: створено Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО), та, починаючи з 2008 р., усі вступники зарахову-ються до ВНЗ за результатами зовнішнього тестування; у ВНЗ України ІІІІУ рівнів акредитації, згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.10.2009 р. № 943, запроваджено європейську кредитно-трансферну систему (ECTS). Було підготовлено проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про вищу освіту” з урахуванням стандартів і рекомендацій Болонського процесу [8]. Було створено робочу групу Міністерства освіти і науки України із розробки національної рамки кваліфікацій системи вищої освіти та, згідно з постановою КМУ (від 15 квітня 2015 р.), окремий колегіальний орган Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, скасовано освітньо-кваліфікаційний рі-вень “спеціаліст”.

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що запровадження основних положень Болонського процесу передбачає врахування національних під-ходів до організації навчання, змісту освіти, традицій у підготовці майбут-ніх фахівців із вищою освітою. У багатьох європейських документах щодо розвитку вищої освіти зазначено, що університети повинні зберігати власні традиції, здобутки й досвід. Кожен університет має сформувати своє влас-не освітнє середовище, культуру організації навчання, культуру викладачів і студентів, культуру оцінювання навчальних досягнень студентів, культуру забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців.

Безперечно, пріоритетним для вищої школи України є завдання за-безпечення якості освіти з урахуванням потреб як економіки, так і окремих громадян і суспільства загалом. Надана вища освіта повинна бути прозо-рою, зрозумілою, зіставлюваною в межах РКЄПВО та РК НВЖ, націона-льних систем кваліфікацій. Запланований результат, що виражений у тер-мінах компетентностей та оформлений у вигляді академічних і професійних кваліфікацій, які має набути студент, розглядають як головний системоутворювальний чинник освітньої діяльності (під час формування змісту освіти) у вищій школі.

Україна ставить перед собою завдання трансформації освітніх стан-дартів і розвитку університетських програм навчання згідно з вимогами Болонського процесу. Це вимагає вирішення питань щодо зміни і підпо-рядкування очікуваному результату форм навчання, методик викладання, способів оцінювання якості підготовки не як опанованого набору знань, умінь і навичок з окремих дисциплін, а як системи інтегрованих і спеціалі-зованих компетентностей. У процесі формулювання очікуваних результатів професійної підготовки в навчальному закладі (освітніх стандартів) треба враховувати професійні стандарти як основу для їх модернізації з метою підвищення якості змісту професійної освіти.

Список використаної літератури

1. Болонський глосарій [Електронний ресурс] / Ost-West Wissenschaftszentrum. Режим доступу: http://www.owwz. de/glossar.html?&L=2&tx_sfbolognaglossar_pi1%5Bs% 5D=RU&tx_sfbolognaglossar_.

2. Захарченко В. М. Європейські метарамки кваліфікацій та Національна рамка кваліфікацій України [Електронний ресурс] / В. М. Захарченко. Режим доступу: http:// www.tempus.org.ua/uk/korysna-informacija/prezentaciji/614-zaharchenko-21-06-2013/ download.html.

3. Карпенко М. Підсумки Болонського процесу в контексті формування спільного простору європейської вищої освіти : аналітична записка [Електронний ресурс] / М. Карпенко. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/398/.

4. Каспржак А. Г. Стандарт образования: история разработки и итоги [Елект-ронний ресурс] / А. Г. Каспржак, О. Б. Логинова, К. Н. Поливанова // Образовательная политика. С. 24-43. Режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/data/044/877/1219/02 kasparzhak24-43.pdf.

5. Локшина О. Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу: теорія і практика: друга половина ХХ початок ХХ1 ст. : монографія / О. І. Локшина. Київ, 2009. 404 с.

6. Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в си-стемі освіти України : методичні рекомендації / за заг. ред. В. Ю. Бикова, О. М. Спіріна, О. В. Овчарук. Київ : Атіка, 2010. 88 с.

7. Празьке комюніке [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ubs. gov.ua/fUes/462_files_1/PrazkeKomunike.pdf.

8. Про вищу освіту : Проект Закону України : нова редакція [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nmu.ua/legis3.php.

9. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1341 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-п.

10. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Київ : Ленвіт, 2006. 35 с.

Размещено на Allbest.ru