Основні принципи інтеграції в музичному освітньому процесі навчання мистецтву

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського

УДК 371.12

Основні принципи інтеграції в музичному освітньому процесі навчання мистецтву

Стріхар О.І.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Перетворення суспільства на основі гуманізації й демократизації, захопивши всі сфери соціального життя, викликало глибокі зміни й у сфері освіти. В останнє десятиліття спостерігається спрямованість освіти на гуманістичні, особистісно-орієнтовані й розвиваючі освітні технології. У руслі нової освітньої стратегії, коли одним з найважливіших визнається завдання створення умов для саморозвитку й творчої самореалізації особистості, змінилося відношення до учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами розвитку музичного мистецтва, інтеграційному освоєнню мистецтва взагалі й музики, зокрема, присвячена значна кількість наукових праць видних учених. У їхньому числі: Л.Б. Архімович, О. Г Бенч-Шокало, Н.О. Герасимова-Персидська, С.С. Горбенко, М.М. Гордшчук, М.О. Гришченко, М.П. Загайкевич, Е.С. Зинькевич, Н.І. Королюк, А.П. Лащенко, І.Ф. Ляшенко, А.К. Мартинюк, О.П. Рудницька, М.В. Черепанин та ін.

Мета статті полягає в обґрунтування принципів інтеграції в освітньому процесі навчання музичному мистецтву.

Виклад основного матеріалу дослідження. Урок як основна традиційна форма викладання тієї або іншої дисципліни в загальноосвітній школі, є найважливішим показником реалізації навчальної програми. Ми виходимо з того, що саме побудова уроку, його «архітектоніка», методологічну основу яких становлять методи викладання, взаємообумовлюють його форму й зміст. Але ми також вважаємо, що сучасний, інтегрований урок музики повинен у корені відрізнятися від звичайного уроку, оскільки вчитель музики в стані сам (без «сторонньої» допомоги, тобто без конкретної участі вчителів з інших предметів) реалізувати інтегративний підхід. Зрозуміло, у такому випадку вчитель повинен володіти: високими професійними якостями, філософським мисленням, бездоганним і різнобічним естетичним смаком, а також широким науково-практичним кругозором (а це можливо лише при створенні якісно нового рівня професійної підготовки вчителя музики).

Слід відповісти на питання: як будувати урок музики, ґрунтуючись на інтеграції й у чому особливості інтегрованого уроку з предмету «Музичне мистецтво»? Беручи до уваги багатий передовий педагогічний досвід у цьому напрямку, вважаємо, що вони полягають у наступному:

1. У розвитку навичок асоціативного мислення в учнів: від спонтанного розуміння музичного твору або якого-небудь факту, пов'язаного з музичним мистецтвом, до його поглибленого, «розгалуженого», «об'ємного» розуміння - і як явища мистецтва взагалі, і як фактора світоглядно-філософського, і як психологізму особистісного сприйняття. Тому в ході уроку та сама інформація багаторазово переломлюється через спектр різних знань (мистецтвознавчих, природно-наукових, світоглядних та ін.). Прийоми тут доречні всілякі: від вербально-семіотичних до символіко-абстрактних. Так, наприклад, трактування, поняття «ритм» - досить різноманітне, багатогранне, поліфункціональне й пов'язане з багатьма явищами й проявами як у живій, так і в неживій природі. Музика як продукт вищої нервової людської діяльності - це лише одна із цих граней. А на біологічному рівні ритм - більш велике поняття. На рівні ж «мікрокосму», як виражалися давньогрецькі філософи (тобто на атомно-молекулярному) - ритм має дещо інший смисл... І так далі: уява, «підстьобнута» музичним матеріалом і аналогіями з інших наукових сфер, несе нас (насамперед учнів) у безбережні простори пізнання істини.

2. В умінні раціонально й універсально використовувати міжнаукові зв'язки. Від нього багато в чому залежить напрямок пошуку істини учнями. Учитель же, подібно керманичеві, повинен уміти бачити «береги й мілини», що неминуче виникають при русі корабля за назвою «Фантазія». У цьому, як нам здається, стрижень наступності освіти (коли Знання стає й кінцевою метою навчання, і способом досягнення цієї мети). До цього необхідно ще додати й навчання школярів основам логічного, діалектичного мислення.

3. У пропорційному сполученні трьох режимів навчання:

а) екстрактивному (лекційний виклад матеріалу; пасивно-споглядальний характер діяльності учнів);

б) інтерактивному (діалог; індивідуальні форми навчання);

в) інтрактивному (самостійна навчальна діяльність).

3. В орієнтації на проблемно-пошукову діяльність учнів. Школяр на сучасному уроці музики повинен бути поставлений у позицію дослідника й навіть, у якомусь ступені, «першовідкривача», а не в рамки простого обивателя й споживача (якому що «підсунуть», те й «проковтне»). Урок тільки тоді є по-справжньому цікавим, коли учень не чує на ньому в черговий раз «прописні істини», а він сам їх відкриває (традиція евристичної педагогіки Платона).

Як показує практика, найбільшого ефекту впровадження принципу інтеграції досягає саме в тих класах, основу педагогічної технології в яких становить система розвиваючого навчання, або його елементи.

Виходячи з огляду пояснювальних записок нашої авторської програми, а також цілого ряду інших інтегративних програм з музики, нами визначені наступні тенденції, характерні для інтегрованих програм і курсів у цілому (у т.ч. з музики):

- збільшення, відновлення, розмаїтість інформації (від класу до класу);

- актуалізація, а в міру необхідності, і коректування навчально-тематичних планів; активний розвиток логічних асоціативних зв'язків (розвиток мислення) при тісному взаємозв'язку з образною (емоції) сферою особистості учнів;

- зростаюче значення міжнаукових зв'язків, при акценті на світоглядний, психологічний і естетичний фактори;

- комплексне поєднання методів контролю, самоконтролю й діагностики (як на уроках, так і у виконанні творчих завдань вдома);

- активізація всіх видів діяльності учнів на уроці;

- розумне поєднання у викладанні предмета соціально значимих методів і принципів (демократизм, помірний лібералізм і здорова конкуренція) з інтрактивним, діалоговим режимом навчання (педагогіка співробітництва, педагогіка співтворчості, педагогіка здобування, проблемна педагогіка);

- розрахунок на розвиваюче навчання.

- «Точкова» - епізодична, вузьколокальна інтеграція: на рівні окремих понять, визначень, структурних елементів (наприклад, взаємозв'язок музичного й образотворчого ряду, музичного й літературного тексту; або це відбито технологічно - у сполученні прийомів, методів, жанрів з декількох видів мистецтва).

- Блокова інтеграція, або інтеграція середнього рівня - на рівні взаємопроникнення з декількох різних областей знання тем, ідей, методів, теорій (на уроках музики вона буває або тематична - наприклад, тема моря у музиці, образотворчому мистецтві й літературі; або мистецтвознавча, що дає значне число «ступенів свободи» через поєднання, аналіз і узагальнення різних видів мистецтва, а не окремих творів або їхньої тематики);

- Комплексна, або широкомасштабна інтеграція - на культурологічному, філолофсько-світоглядному рівні, на основі рефлексивного оперативного творчого обміну знаннями з різних сфер (наприклад, спів повинен розглядається як багатоликий, сумарний, інтеграційний процес - фізіологічний, фізичний, гносеологічний, духовний, соціологічний, творчий та ін., тобто у різних іпостасях співу як природного феномена).

Серед учених, педагогів і мистецтвознавців сьогодні існує чимало різних теорій, концепцій, моделей музично- естетичної культури особистості, формування якої - обов'язок фахівців. Тому вважаємо доцільним коротко проаналізувати їх у контексті нашого дослідження.

Музика займає своєрідне положення в культурі взагалі. З філософської позиції, прийнято розділяти культуру на два види: матеріальну й духовну. Але музичне мистецтво, як таке, являє собою якийсь їхній симбіоз або синтез (інтеграцію). «Музика завжди сприймається як щось єдине. Послідовні моменти всунуті один в інший. Сприйняти мелодію не значить сприйняти перший звук, потім, забувши його, сприйняти другий, потім, забувши другий, сприйняти третій і т.д. Сприйняти музичний твір - означає якось разом поєднати й переробити всі послідовності, з яких він складається. І тільки тоді, коли весь музичний твір може бути нами представлений в одну мить, коли ми вже не почуваємо його як щось складене з часових моментів і взагалі частин, тільки тоді можливий умовний «розподіл» його на частини, причому кожна частина тим самим уже буде нести в собі енергію цілого» [3].

«...Поняття «Культура» позначає якийсь особливий, вищий, якісно характерний шар усякого явища: духовного, художнього, наукового, технологічного, морального» [5]. Але сьогодні ситуація в суспільстві (а отже, і в освіті) склалася таким чином, що саме це поняття стосовно до особистості людини прирівнюється до слова «поінформованість». Однак, «якщо вивчення точних наук розвиває в людині глибоке логічне мислення, раціональний початок, то збагнення культури, прилучення до мистецтва наповнює її духовністю, а інформаційну людину робить інтелігентом» [1]. Отже, сутність мистецтва як би визначає, опосередковує і його місце в цілому в культурі.

Розглянемо, що ж входить у поняття власне художньої культури на сучасному етапі розвитку суспільства. У різних учених ми можемо спостерігати різний підхід до трактування цього поняття. Наприклад: «Художня культура - сукупність цінностей, створених у різних видах мистецтва, що розуміється як органічне ціле й співвіднесена з усім процесом суспільно історичного розвитку людства». М.Ф. Овсянников дає наступне визначення естетичної культури в цілому: «Культура естетична - сукупність естетичних цінностей, способів їх створення й споживання. Будова естетичної культури багатомірна... Залежно від соціальної значимості виділяється естетична культура особистості, соціальної групи й суспільства в цілому» [2].

М.С. Каганом дано наступне трактування поняття «художня культура особистості»: - властивості суб'єкта; продукти художньої діяльності; діяльність суб'єкта по створенню і висвітленню художньої діяльності; інституту, що забезпечують таку діяльність.

Під властивостями суб'єкта (індивіда) маються на увазі його музичні здібності. Продукти ж художньої діяльності є не що інше, як твори мистецтва (музичного, образотворчого, театрального та ін.). Тоді власне художньою діяльністю можна назвати творчість як таку, тобто процес збагнення й застосування специфічних знань, умінь і навичок по створенню творів мистецтва, а також мистецтвознавчі описи цих процесів (з метою подальшої передачі такої інформації на особистісному рівні). Інститути ж, що забезпечують таку діяльність - це різні навчальні, науково-дослідні й культурні заклади спеціального призначення (музичного, образотворчого, хореографічного, театрального, мистецтвознавчого й іншого профілів); загальноосвітні установи (школи, ліцеї, гімназії, коледжі); ВНЗ; культурно-просвітні заклади (музеї, концертні зали, бібліотеки, архіви, Будинки й Палаци культури та ін.); науково-дослідні установи різної відомчої підпорядкованості.

На підставі аналізу концепцій формування музично-естетичної культури особистості необхідно відзначити наступні нові підходи. По-перше, формування внутрішньої музично-естетичної культури особистості проходить на рівні художньо-естетичної свідомості, а також художньо-образного, абстрактного мислення й інших компонентів. По-друге, формування внутрішньої музично-естетичної культури особистості відбувається в результаті цілеспрямованого «переходу» музично-естетичної культури суспільства в музично-естетичну культуру особистості в процесі музичної діяльності шляхом сприйняття музичних творів.

Бачення компонентів естетичної свідомості особистості з сучасних позицій може бути викладене в надзвичайно простому й разом з тим всеосяжному вигляді. Успішність процесу формування естетичної свідомості в сучасних молодих людей залежить від того, чи враховується належною мірою соціокультурна ситуація в країні, зміни в соціально-психологічному кліматі, що склався в цей час, що впливає на життєві позиції молоді, її менталітет, взаємини зі старшим поколінням.

На нашу думку, формування художньої культури учня передбачає вміння цінувати й розуміти прекрасне в природі, у продуктах фізичної, розумової й духовної праці людей; уміння користуватися плодами культурного розвитку людства й власного народу (етно-національна традиція); уміння посильно брати участь у процесі підтримки й відновлення суспільної культури - всупереч пережиткам, забобонам і помилковим новаціям; шляхом удосконалювання своєї особистості, за допомогою художнього спілкування й власної участі в дитячій художній творчості й у культурному житті країни й світу.

У цілому поняття музично-естетичної культури розвивається залежно від соціального замовлення суспільства та є складним, багатоаспектним, інтегрованим утворенням, що складається з ряду компонентів, описаних нами.

Тепер необхідно зробити чітке розмежування між поняттями «інтегративний (інтегративність)», «інтегрований (інтегрування)» і «інтеграційний (інтеграційність)» - похідних первісного поняття «інтеграція». І насамперед це необхідно в силу деякого стильового різнобою й підходу в різних авторів (треба відмітити, що в педагогічній практиці існують паралельно всі ці терміни, хоча необхідного теоретичного, наукового, методологічного трактування, оцінки не одержав жоден з них).

- Інтеграція - це стан зв'язності окремих елементів системи (наприклад, міжнаукова інтеграція, принцип інтеграції);

- інтегративність - ступінь її використання (наприклад, інтегративні прийоми, властивості, компоненти, підходи);

- інтеграційність - принцип застосування інтеграції, підхід у реалізації інтеграції (наприклад, інтеграційні процеси в сфері освіти, інтеграційне освоєння);

- інтегрування - сумарний процес застосування інтеграції в цілому, насиченість структурного терміну інтеграцією як такою (наприклад, інтегрований урок, інтегрована програма, інтегрований курс, інтегрований характер навчання, інтегровані форми навчання).

Аналіз принципів загальної й часткової дидактики (їхній історичний генезис), так само як і сучасної ситуації в педагогіці, дозволяє говорити про необхідність введення (зокрема, у педагогіці мистецтва, і особливо - у музичній педагогіці) нового принципу - принципу інтеграції.

Сутність принципу інтеграції полягає в науково обґрунтованому, органічному взаємопроникненні різних областей знання: у вигляді:

а) окремих (точкова інтеграція);

б) декількох (блокова інтеграція);

в) багатьох у сукупності (комплексна інтеграція) - асоціацій, символів, категорій та ін.; з урахуванням вікових і психолого-педагогічних особливостей особистості учнів; з метою оптимізації й підвищення ефективності формування цілісної картини світу і явищ життя учнями в рамках одного предмету.

Тим самим, використання принципу інтеграції в навчальних заняттях (при опорі на широке застосування міжнаукових зв'язків) сприяє гармонічному розвитку особистості і учня, і вчителя, а також розвиваючому, гуманістичному навчанню, стимулюючи науково-пошукову, творчу діяльність як учнів, так і викладачів.

Цей принцип є результатом глибокого впливу, зробленого багатьма з описаних вище дидактичних принципів, а також плодом численних роздумів в міру інтеграції інших принципів, запропонованих у нашій авторській концепції викладання музики у ході педагогічного експерименту. Наведемо ці принципи, що є ніби складовими ланками одного ланцюга: діалектичний виклад матеріалу; логічний взаємозв'язок у тематизмі; актуалізація матеріалу (розумне відновлення або заміна окремих матеріалів у дусі часу - з урахуванням соціального замовлення й інтересів учнів); експонування вузлових тем (тобто їхнє більш яскраве й повне розкриття, насичення на нових вікових рівнях); діалоговий режим навчання (співробітництво й співтворчість учителя й учнів, батьків і учнів, вільний обмін думками); пріоритет громадянського виховання (українського менталітету, загальнолюдських духовних цінностей, високих моральних якостей, поваги до історії, світоглядне мислення); творчість на основі здорової конкуренції учнів (рейтинг ідей, здібностей, можливостей); різноманітні міжнаукові зв'язки (їхнє логічне й емоційне затребування на уроках музики).

Таким чином, на сучасному етапі розвитку педагогіки принцип інтеграції (зокрема, на уроках музики) може послужити своєрідним «каталізатором» освітнього процесу, невистачаючою ланкою в ланцюзі численних експериментальних досліджень і в стані вирішити парадоксальну, «патову» ситуацію в сучасній педагогіці, що метається між двома підходами - «розділовим» і об'єднавчим (інтегративним). Сучасній школі (а, отже, і професійній підготовці вчителя) потрібні воістину прогресивні зміни («тут» і «зараз»), а не чергові «реформи» і «реформації», що нагадують «косметичний» ремонт будівлі (тобто Освіти), що вимагає капітального ремонту й реконструкції.

інтеграція навчання музичний урок

Список джерел

1. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б. В. Асафьев. - Ленинград. - 1973. - 235 с.

2. Бабанский Ю.К. Педагогика / Ю. К. Бабанский. - Москва. - 1983. - 308 с.

3. Данилюк А.Я. Теория интеграции образования / А. Я. Данилюк. - Ростов-н-Д: Изд- во Рост. Пед. ун-т. - 2000. - 400 с.

4. Дистервег Ф.А. Избранные педагогические сочинения / Сост. В. А. Ротенберг, предисл. Е. Н. Медынского. - М., 1956. - 214 с.

5. Каптерев П.Ф. О саморазвитии и самовоспитании // Педагогика. - 1999. - №7. - С.73-84.

6. Монтессори-материал. Часть 1. Школа для малышей / Пер. с нем. М. Бутуриной. Ред. Е. Хилтунен. - М., 1998. - 80 с.

7. Песталоцци И.Г. «Лингард и Гертруда» / И. Г. Песталоцци: Избранные сочинения. - Т.1. - М. - 1936. - С. 137-143.

8. Розанов В.В. Сумерки просвещения / В. В. Розанов. - Москва. - 1990. - С. 93-103.

9. Юсов Б.П. Современная концепция образовательной области «Искусство» / Виды искусства и их взаимодействие / Б. П. Юсов. - Москва, 2001. - С. 20-28.

References

1. Asafev, B.V. (1973). Yzbrannue stat'y o muzukal'nom prosveshchenyy y obrazovanyy. [Selected articles about music education and education]. Lenynhrad.

2. Babanskyy, Yu.K. (1983). Pedahohyka. [Pedagogy]. Moskva.

3. Danylyuk, A.Ya. (2000). Teoryyayntehratsyy obrazovanyya. [The theory of integration of education]. Rostov-n-D.

4. Dysterveh, F.A. (1956). Yzbrannue pedahohycheskye sochynenyya. [Selected pedagogical works]. Moskva.

5. Kapterev, P.F. (1999). O samorazvytyy y samovospytanyy. [On self-development and selfeducation]. Moskva.

6. Montessory-materyal. Chast' 1. Shkola dlya malushey (1998). [Montessori-material. Part 1. School for kids]. Moskva.

7. Pestalotstsy, Y.H. (1936). Lynhard y Hertruda. [Lingard and Gertrude]. Moskva.

8. Rozanov. V.V. (1990). Sumerky prosveshchenyya. [Twilight of the enlightenment]. Moskva.

9. Yusov. B.P. (2001). Sovremennaya kontseptsyya obrazovatel'noy oblasty «Yskusstvo». [The modern concept of educational area «Art»]. Moskva.

Размещено на Allbest.ru