Формування творчого потенціалу особистості в "Пласті"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування творчого потенціалу особистості в «пласті»

Дідух І.Я.

Важливу роль у процесі розвитку творчої особистості дитини теоретики і практики українського скаутського руху відводили пластовій періодиці, при створенні якої підлітки та юнацтво чи не найбільше проявляли свої природні нахили та здібності, розвивали творчість. Саме тут повною мірою була реалізована засада: «преса пластової молоді, а не для пластової молоді», вона переставала виконувати функції «суб'єкта» виховання, перетворюючись на засіб творчого самовираження і саморозвитку особистості, адже пластуни створювали часописи самотужки.

Ключові слова: пластові часописи, творча особистість, «Пласт», український скаутинг.

Важную роль в процессе развития личности ребенка теоретики и практики украинского скаутского движения отводили пластовой периодике, при создании которой подростки и юношество больше всего проявляли свои природные способности, развивали творчество. Именно здесь в полной мере была реализована концепция: «пресса пластовой молодежи, а не для пластовой молодежи», она переставала выполнять функции «субъекта» воспитания, превращаясь в средство творческого самовыражения и саморазвития личности, ведь пластуны создавали журналы самостоятельно.

Ключевые слова: пластовые журналы, творческая личность, «Пласт», украинский скаутинг.

An important role in the development of child's creative personality theorists and practitioners of Ukrainian scouting is assigned to Plast periodical press, the creation of which made teenagers and young people manifest their natural inclinations and abilities, develop creativity the most. This way the principle that sounds as «press of Plast youth, not for Plast youth» was implemented, it ceased to be the main subject of education, becoming the mean of creative self-expression and self-development of personality, because Plast members were creating their journals on their own. Accumulating the best experience of journals from Europe and America, Plast periodical press became the methodical manual of physical and emotionally-willing, morally-ethical and intellectual self-improvement of personality. The journals had different thematic focus (humorous, ideologically-patriotic, educative, etc.). The publishing cycle, related to the preparation and publishing of the journals, was being ensured by Plast members through «the role distribution» of duties of editors, artists, «regular» correspondents and «public» authors, polygraphists.

Key words: Plast journals, creative personality, Plast, Ukrainian scouting.

Постановка проблеми. Актуальність вивчення історичного досвіду виховної діяльності «Пласту» зумовлюється суспільними потребами формування національно свідомого, морально і фізично здорового юнацтва та сучасними станом педагогічної науки, яка активно досліджує проблематику історичного і сучасного розвитку дитячих організацій і рухів. За умов розбудови громадянського суспільства в Україні, з одного боку, та зростання різного роду антисоціальних явищ у молодіжному середовищі, з іншого, зростає значення самодіяльних дитячих і підліткових об'єднань як важливих осередків соціалізації і всебічного виховання особистості. На посилення їхньої ролі у формуванні молодої генерації українців спрямовують законодавчі акти та концептуальні освітньо-педагогічні програми, зокрема закони України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про позашкільну освіту», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», а також Національна програма «Діти України» та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток дитячих і молодіжних організацій та рухів в Україні як багатоаспектний соціальний феномен вивчають вітчизняні й зарубіжні вчені з різних галузей знань педагоги, психологи, історики, правознавці, соціологи, культурологи та ін. Проводяться різнопрофільні дослідження скаутського руху в плані його історичної ретроспективи та за сучасних умов розвитку (Ю.Бурма, С.Диба,В. Довбищенко, Ю.Жданович, Ю.Кудряшов, М.Окаринський, Л.Ярова та ін.). Нагромаджено чималий пласт наукової літератури про ідейно-організаційне становлення «Пласту» як складник національного руху на західноукраїнських землях першої третини ХХ ст. (І.Андрухів, Ю.Візітів, О.Вахнянин, С.Левицький, В.Леник, А.Окаринський, М.Пантюк, Б.Савчук, Б.Трофим'як та ін.). Однак проблему розвитку творчої особистості в «Пласті» науковці глибоко не досліджували.

Мета статті проаналізувати шляхи формування творчого потенціалу особистості пластуна.

Виклад основного матеріалу. Будучи складником світового скаутського руху, на початку XXI ст. «Пласт» посів чільне місце в молодіжному русі України. Упродовж сторіччя він удосконалював ідейно-організаційні засади та форми і методи виховної роботи. Нагромаджений таким чином унікальний досвід формування всебічно розвинутої особистості залишається актуальним за сучасних умов розбудови громадянського суспільства завдяки гуманістичним засадам пластової системи виховання, демократичності стосунків між суб'єктами педагогічного процесу, створенню сприятливих умов для творчої самореалізації і цілеспрямованого самовдосконалення особистості. Важливу роль у цьому процесі теоретики і практики українського скаутського руху відводили пластовій періодиці, при створенні якої діти чи не найбільше проявляли свої природні нахили та здібності, розвивали творчість.

Небуденним явищем в історії української педагогіки та національної преси стали рукописні та видані іншими розмножувальними (не типографськими) способами часописи окремих пластових частин. Саме вони повною мірою реалізували засаду: «преса пластової молоді, а не для пластової молоді». Це переносить її виховне значення в якісно іншу площину: вона перестає виконувати функції «суб'єкта» виховання та втрачає свої маніпулятивні можливості як носія інформації, перетворюючись на засіб творчого самовираження і саморозвитку юнацтва, адже пластуни створювали їх самотужки.

Ця група пластових часописів мала різну тематичну спрямованість (гумористичну, ідейно-патріотичну, вишкільно-виховну тощо) та з'являлася в різних формах журнальних зшитках; стінгазетах, «усних журналах» та ін. Їхніми видавцями були курені чи спеціалізовані гуртки, а також окремі улади. Часописи тиражували різними способами: рукописним; друкованим на машинці, зокрема і через кальку; найпоширенішими літографічним і гектографічним (копіювався нанесений на папір текст); цикльостилем (на «восковій матриці» видруковували літери, а потім листки з текстом розмножувалися спеціальним пристроєм) та ін.

На основі вивчення періодичних пластових часописів, аналізу пластових звітів і хронік, а також окремих публікацій [3; 4], нами укладений їхній список із близько 50 назв. Імовірно, він не повний, але цілком достатній для науково-педагогічного аналізу цього явища. Лише близько чверті таких часописів існували два і більше років, а чимало з них з'являлися у трьох-чотирьох числах. Домінуючою тенденцією стало підвищення їх художньо-естетичного та змістовного рівнів. Це проявлялося у зміні способів випуску і розмноження, так що тиражі перших рукописних чи друкованих цикльостилем або літографічним способами зростали з відповідно 1-5 та 20-30 до 100 й навіть 200 примірників. Левову частку періодики такого типу репрезентували пластові частини УПУ Галичини, хоча молодь Закарпаття і Волині досягла чималих успіхів у цій царині [3; 4].

Видавничий цикл, пов'язаний із підготовкою та виданням часописів, забезпечували пластуни завдяки «рольовому розподілу» обов'язків редакторів, художників-оформлювачів, «штатних» кореспондентів і «громадських» дописувачів, поліграфістів тощо.

У тематичному відношенні спершу переважали гумористично-сатиричні часописи з промовистими назвами «Бодяк», «Кропива», «Ерінії», «Пластовий віник», «Помело», «Пес», «Радіо-глум», «Таборит», «Хі-хі» і т. ін. Вони мали доволі типові завдання: викривати хиби пластунів та засобами сатири і гумору викорінювати все, що не відповідає пластовому духу [12, с. 185-187]. Їх головний зміст становили карикатури на недолугих юнаків і дівчат, що спізнюються чи пропускають сходини; не загартовуються фізично, не дотримуються вимог здорового способу життя, тому ходять охлялими, постійно простуджуються, хворіють, не виконують «вимоги фізичної вправності», нехтують участю у походах і таборах. Другою злободенною проблемою стало висміювання споживачів «трунків» алкоголю (пива) і тютюну. Гостро картали незграб у побуті та поганих учнів. Але головним «типажем» усе-таки були «невдахи-таборовики», яких «розстинали гострим мечем сатири» як таких, що не відповідали вимогам Пластового Закону. При цьому видавці дотримувалися морально-етичних норм: підписи під карикатурами носили анонімний характер, без прямих натяків на поведінку чи хиби конкретних осіб.

У середині 1920-х років посилилася тенденція щодо випуску часописів ідейно-патріотичного та культурологічного спрямування, хоча гумор і сатира залишалися їх невід'ємними складниками. Серед кращих журналів першої групи відзначмо часописи львівських пластунів «Багаття» і «Ватра», станіславських «Зазулля» (предтеча «Українського Пласту». І.Д.), стрийських «СПЛАВ». До їхнього випуску прагнули залучити кращі інтелектуальні сили та якнайширше коло кореспондентів. Редакції налагоджували постійний діалог з пластовою молоддю, яка мала відчувати себе не лише «читачем», а й «творцем» своєї преси. Приміром, редагований А. Коломийцем орган VII куреня ім. Князя Льва «Багаття» (1923-1926 рр.) мав рубрики: «Нечуване» (для «дописів» пластунів); «Поміри» (друкували норми поведінки і правила гігієни); «Зелений папуга» (гумористична сторінка, яку вів «Галайда» (Б.Кравців)). Це був один з найкращих курінних часописів, що містив матеріали про героїчне минуле, вів хроніку сучасного суспільного життя і скаутського руху [7].

Через власну пресу молодь виявляла готовність служити українському народу й усьому людству задля реалізації пластових ідеалів. Часописи випромінюють оптимізм і прагнення реальними діями змінити світ на краще, про що засвідчують назви «Багаття», «Ватра», «До Сонця», «За Сонцем», «Пластова зоря», «Пластова зірка», «В дорогу», «Стежа» тощо. До прикладу, львівські пластунки 2-го полку ім. Марти Борецької завдання свого «неперіодичного літературного листка» «До Сонця» вбачали в тому, щоб «Йти до Сонця для самовиховання», до цього закликали не лише пластунів, а й усю українську громаду [2].

Часопис «СПЛАВ» від імені членів V полку ім. Ярослава Осмомисла проголошував, що коли «хочемо звернути увагу на якесь лихо, то не бідкаймо над ним... але розумно покажімо спосіб, як зарадити лихові», отож слід «не лише критикувати, а й шукати шляхів вирішення справи» [8, арк. 1].

На сторінках таких журналів робили перші проби пера пластуни-поети і прозаїки, їхні твори попри різний художній рівень були просякнуті патріотичним пафосом, джерела якого шукалися в героїчному минулому.

Часописи літературно-мистецького спрямування засвідчують непересічні здібності пластунів як художників, поетів, прозаїків, публіцистів, критиків. Їхній аналіз («До Сонця» [2] та ін.) показав, що в редколегіях точилися дискусії відносно формату і «творчої концепції» часописів. Історико-патріотична тематика у вигляді автентичних «зарисовок» та «перемальовок» полотен відомих митців залишалася домінуючою. Поряд із цим уміщували твори в дусі модернізму, які в абстрактних гіперболізованих формах відображали прагнення до реалізації національних і пластових ідеалів.

Серед закарпатських видань відзначмо культурно-етнографічний часопис «Севлюський пластун», що містив зібрані учнями шкіл фольклорні матеріали. Виняткову популярність часопису «Ластівка» (Порошкове) принесла співпраця з ним Марійки Підгірянки. На його сторінках були уперше надруковані чимало творів цієї відомої дитячої письменниці [3].

З-поміж рукописної преси волинських пластунів відомими були курінні часописи «Пластун», «Цвірінь», «Піонер», «Скоб» та ін. Вони мали доволі примітивний вигляд: зазвичай писалися чорнилом в учнівських зошитах в одномудвох примірниках. Незважаючи на це, журнали користувалися популярністю (постійно передавалися з рук в руки), причому й серед непластового юнацтва. У них переважали статті, присвячені злободенним проблемам суспільного життя, та патріотична проза і поезія. Приміром, «Скоб» активно публікував матеріали про становище волинського села і сільської молоді; а про зміст його художньої частини свідчать промовисті назви віршів «І знову тюрма», «Ми не раби», «По Вкраїні», «Браття милі», «Шлях боротьби» пластунів «Буслика», «Золотого», «Сірого», «Мережаного» тощо. Існувала окрема сторінка фольклору [5].

Поряд із традиційними часописами у вигляді зошитів розвивалися інші форми пластової журналістики. Найпоширенішими серед них стали стінні газети, які видавали більшість пластових куренів, тож вони нерідко перетворювалися на «зошитові» часописи. Їхня популярність зумовлювалася безвитратним механізмом виготовлення (зазвичай в одному примірнику) та доступним способом репрезентації матеріалів. Були поширені й листки-«одноднівки», присвячені окремим подіям чи акціям, як, приміром, «Ватра» (Ужгород, грудень 1932 р.) розповідала про світове Джемборі [6]; «Табор» відображав враження, навіяні одноденним пластовим табором над річкою Уж, та ін. скаутський рух дитина молодіжний

Окреме місце в пластовій періодиці посідали часописи, що відображали думки і прагнення окремих уладів та інших складників скаутського руху. Найпродуктивнішим у цій ділянці було старше пластунство, хоча й воно не налагодило системного видання власного часопису. До прикладу, відзначмо серію «одноднівок» «В дорогу» і «Довкруги пластових справ», де обговорювалися проблеми організаційного й ідейного поступу УУСП та всього УПУ [1; 9; 10]. Проголосивши величну мету сприяти піднесенню могутності України часопис з оригінальною назвою «Гей-гу, гей-га» (таким був клич «Лісових чортів») поступово перетворився з ідеологічного речника в навчально-методичний часопис, друкуючи поради з улаштування таборів, мандрівок та розвитку інших напрямів пластування [11].

Після появи кількох чисел «Гуцульського ранку» «олдскаути» Закарпаття також не змогли налагодити видання власного журналу, який би визначав ідейну й організаційновиховну стратегію поступу українського скаутингу. На заваді цьому стали складні стосунки між українською та іншими скаутськими організаціями краю. Великою популярністю користувався часопис «Мочари» для пластунів-новаків, що виходив у Нересниці. Він містив методичні рекомендації і практичні матеріали з організації їх виховання, але, засвідчивши попит на таку літературу, залишився єдиним такого роду часописом для цієї категорії дітей. Сказане стосується і часопису «Селопласту» «Ватра», який випускали сільські пластуни у Бедевлі [3].

У «Пласті» знайшли апробацію «живі часописи», які забезпечували отримання і поширення інформації шляхом усного спілкування. На практиці це виглядало так: до «редакції» сходилися пластуни куреня та виголошували підготовлені огляди новин, фейлетони, поетичні й прозові твори. Згодом їх у систематизованому вигляді стали оприлюднювати в рукописних часописах [3; 12, с. 185-186]. Одним із таких прикладів став журнал рогатинських пластунів «Радіо-глум», який у 1926 р. перетворився з «живого» в рукописний, не змінивши своєї назви.

Важко переоцінити значення преси в системі пластового виховання. Центральні крайові часописи відігравали роль «суб'єктів», надаючи цілісності усій організаційній структурі та координуючи, спрямовуючи вишкільний процес на рівні гуртків, куренів і цілих уладів. Акумулюючи кращий досвід часописів Європи та Америки, вони ставали свого роду «методичними посібниками» з фізичного, емоційновольового, морально-етичного, інтелектуального самовдосконалення особи. Друковані в них іноземні переклади та оригінальні розробки українських виховників-педагогів являли собою творчий синтез модерних науково-теоретичних напрацювань та ідеології і досвіду скаутського виховання, що стало вагомим внеском у розвиток національної педагогіки.

Висновки

Пластова періодика відіграла важливу роль у формуванні творчої особистості пластуна. Подібні функції виконувала локальна преса окремих пластових частин, яка насправді репрезентувала не стільки «часописи для молоді», скільки «часописи самої молоді». Їх пластуни випускали власними силами, ці видання віддзеркалювали ідейні прагнення, творчі здібності, художньо-естетичні уподобання юнацтва. Ця група часописів справляла безпосередній виховний вплив: члени гуртків і куренів, читаючи й оглядаючи написані їхніми товаришами хроніки суспільних і пластових подій, поезію і прозу, твори образотворчого мистецтва, урешті, гумор й сатиру, глибше усвідомлювали та співпереживали їхні думки і погляди, давали їм свою оцінку, чим спонукали до подальшої творчості авторів. Окрім того, читання журналів сприяло виправленню хиб та недоліків юнацтва. Подальшого вивчення потребує питання жанрового розмаїття творів, створених українськими пластунами.

Література та джерела

1. В дорогу. Листок Старших Пластунів. Львів, 1927. 8 с.

2. До Сонця // До Сонця. «Неперіодичний літературний листок» організаційного гуртка П-го полку ім. Марти Борецької у Львов. 1923. Ч.1. С.3

3. Животко А. Рукописні пластові часописи молоді / Аркадій Животко // Вогні. Львів, 1939. Ч. 1-2. С.15-20

4. Животко А. Рукописні пластові української молоді / Аркадій Животко // Шлях виховання й навчання. 1938. Кн. I. С.42-48; Кн. II. С.74-91

5. Журнал «Скоб». Рукопис. 1923-1928 // Центральний державний історичний архів України м. Львів (далі ЦДІА), ф. 389, оп.1, спр. 188, 77 арк.

6. Курінний журнал «Варта» [«Ватра»]. 1923-1930 // ЦДІА, ф. 389, оп.1, спр. 552, 219 арк.

7. Курінний журнал «Багаття». 1923-1925// ЦДІА, ф. 389, оп.1, спр. 599, 88 арк.

8. Курінний журнал «Сплав». 1923 // ЦДІА, ф. 389, оп.1, спр. 730, 8 арк.

9. Старшопластунська газета «В дорогу». 1928 // ЦДІА, ф. 389, оп.1, спр. 820, 20 арк.

10. Старшопластунський журнал «Одноднівка». 1928 // ЦДІА, ф. 389, оп.1, спр. 844, 20 арк.

11. Старшопластунський журнал «Гей-гу, гей-га». 1927-1929// ЦДІА, ф. 389, оп.1, спр. 853, 46 арк.

12. Савчук Б. Український Пласт. 1911-1939 / Борис Савчук. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1996. 264 с.

Размещено на Allbest.ru