Мовленнєвий розвиток дитини в контексті багатовимірності освітнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовленнєвий розвиток дитини в контексті багатовимірності освітнього середовища

Мовна освіта в Україні передбачає удосконалення технології навчального процесу, наближення його до вимог сучасного суспільства, яке потребує високоосвічених, інтелектуально розвинених і відданих своїй державі громадян, людей, що легко і вільно можуть спілкуватися між собою, утверджуючи статус української мови як державної і рідної. Слід зауважити, що загальна ситуація в галузі мовної освіти громадян України характеризується взаємодією трьох пов'язаних між собою тенденцій: перша полягає у соціально-політичній необхідності опанування кожним громадянином України, до якої б національності він не належав, української державної мови; друга передбачає необхідність в одних випадках відновлення, а в інших започатку- вання вивчення в школах мов тих національних спільнот, які проживають в Україні; третя тенденція стосується вивчення іноземних мов без знань яких важко увійти в співдружність інших країн.

Формування мовної особистості передбачає репродукування рідного мовлення, виявляє знання мови, мовне чуття й уміння користуватись словам.

Учні повинні розуміти, що мова розвиває мислення, а мовленнєва діяльність тренує розум людини.

Аналізуючи психологічні та психолінгвістичні дослідження, можна зробити висновок, що, як і будь-яка інша діяльність людини, мовленнєва компетентність зумовлюється складною взаємодією функціонування уваги, сприйняття, мислення, пам'яті й визначається цілою низкою характеристик, серед яких: структурна (зовнішня і внутрішня) організація; предметний зміст; загально функціональні психічні механізми; єдність внутрішньої й зовнішньої сторін; єдність змісту й форми реалізації цієї діяльності. Поряд зі структурною організацією мовленнєва компетентність, як будь-яка діяльність, характеризується предметним змістом. Предметом мовленнєвої компетентності, на думку Л. С. Виготського, І. О. Зимньої, В. І. Капінос, О. М. Леонтьєва, О. Р. Лурія, є думка як форма відображення предметів і явищ реальної дійсності в їхніх зв'язках.

Мета статті - полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності мовленнєвий розвиток дитини в контексті багатовимірності освітнього середовища.

Мова відображає і зберігає в собі цілісний культурно-історичний шлях народу, зміст і дух його життя, народну мораль, етику й естетику побуту, між людську стосунки. Саме тому мовна освіта і мовне виховання кожної окремої особистості і певного колективу мають стати пріоритетними в їхній життєдіяльності. Українська мова в галузі освіти повинна реалізовуватися: по-перше, як мова навчання, по-друге, як навчальний предмет, по-третє, як засіб комунікації, по-четверте, як засіб розвитку і саморозвитку й утвердження в навколишньому суспільному середовищі.

На думку М. Вашуленка, недолік традиційного підходу до шкільної мовної освіти полягає у тому, що учні паралельно з мовними знаннями не одержували мовленнєвозна- вчі відомості, які могли б слугувати лінгвістичною основою вироблення в них відповідних мовленнєвих (усних і писемних), зокрема комунікативних умінь. Саме тому початковий курс української мови, має за мету не системну лінгвістичну освіту, а достатній мовленнєвий розвиток та складається з чотирьох змістових ліній - комунікативної, лінгвістичної, культурознавчої і діяльнісної. Кожна з означених ліній повинна набувати відповідного змістового наповнення і знайти своє місце на кожному уроці. Саме в таких активних формах навчальної діяльності молодшого школяра відбувається соціалізація та формується мовна особистість [2].

Лінгвістична філософія поглиблено аналізує природне мовне спілкування, що сприяє розумінню мови з погляду психології. Лінгвістика вивчає мову не як мертвий продукт, а як акт постійного народження. Психологія довела зв'язок між почуттєвими враженнями й словами, потребу спілкування для виникнення й засвоєння мови, для розуміння людьми один одного, взаємозв'язок мислення й мови, суспільний характер людської свідомості.

Лінгвістичний компонент комунікативної компетенції охоплює такі рівні: фонологічний (звуки мовлення, фонеми, склад, наголос, інтонація); лексичний (слово, лексичне значення слова, групи слів за значенням, відтінки значень,стилістичні особливості слововживання); морфологічний (лексико- граматичні розряди слів, повнозначні і службові частини мови, змінювані і незмінювані граматичні форми); синтаксичний (словосполучення, речення, види речень за метою висловлювання та інтонацією, головні і другорядні члени речення, речення з однорідними членами та звертаннями); текстологічний (функціональні типи текстів та їх стилістичні різновиди, структурні компоненти тексту).

Практична спрямованість вивчення мови передбачає не лише кількісні переваги практики над лінгвістичною теорією, а насамперед навчання спілкуватися, створення таких умов на уроці, які б спонукали дітей висловлюватися, розмовляти з друзями рідною мовою.

На основі результатів аналізу психолого- педагогічних досліджень (А. С. Базилевська, С. І. Батракова, О. Ф. Бондаренко, П. В. Галахова, М. Л. Єрастов, А. С. Золотникова, В. А. Кан- Калик, А. С. Карпов, О. О. Леонтьєв та ін.) можна стверджувати, що педагогічне спілкування забезпечує система комунікативних умінь, якою повинен оволодіти педагог. О. О. Леон- тьєв вважає, що до професійних комунікативних умінь потрібно включати: мовленнєве спілкування; орієнтування у співрозмовникові, тобто моделювання його комунікативно важливих особливостей особистості; орієнтування в умовах комунікативного завдання (правильно вибрати зміст спілкування, знайти адекватні засоби для передачі цього змісту, спланувати своє мовлення, забезпечити зворотний зв'язок); самоподачу (самопрезен- тацію), мотивами якої виступають самоутвердження та професійна необхідність, володіння невербальними засобами спілкування; установлення контакту. Для досягнення мети спілкування, на думку Н. Д. Творогової, необхідно: володіти оптимальним темпом мовлення; використовувати жести адекватно ситуації спілкування; забезпечувати мімічну рухомість обличчя; підгримувати, знаходити і змінювати теми розмови; встановлювати контакти з незнайомою людиною і вміло закінчувати спілкування.

На думку Б. Ананьєва, через спілкування людина будує свої відносини з іншими людьми. «Спілкування - наскільки соціальне, настільки й особисте явище, оскільки соціальне та індивідуальне нерозривно пов'язані в найважливішому засобі спілкування - мові, індивідуальним проявом та механізмом якого є мовлення» [1].

Формування соціально активної особистості дитини передбачає розвиток мовленнєвого спілкування в єдності двох її сторін: мовленнєвої діяльності і мовленнєвої поведінки. Завдання зводиться до формування «комунікативної компетенції», яка охоплює не тільки знання мовної системи й оволодіння мовним матеріалом, а й дотримання соціальних норм мовленнєвого спілкування, правил мовленнєвої поведінки.

Термін «спілкування» і «комунікація» часто використовується як синоніми. Проте з ототожненням цих понять не можна погодитись, оскільки вони не є рівнозначними і мають різний зміст. В. Соковнін справедливо називає спілкування «соціальною комунікацією».

О. Гойхман і Т. Надеїна [3] пропонують використовувати термін «мовленнєва комунікація», маючи на увазі діяльність, у процесі якої використовується мова як засіб спілкування з іншими людьми. Специфіка взаємодії людей у процесі їх життєдіяльності полягає у використанні мови, яка є водночас способом спілкування, знаряддям пізнання, інструментом мислення.

Проявом мовленнєвого спілкування є мовленнєва поведінка співбесідника, а змістом - їх мовленнєва діяльність. У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених простежуються різні підходи до розуміння й визначення мови як діяльності (діяльність спілкування, діяльність вербальної комунікації, мовленнєва діяльність). Діяльнісний підхід ґрунтується на ідеях В. Гумбольта та Ф. де Сос- сюра про мову як своєрідну активність і положеннях Л.С.Виготського про словесне значення як єдність спілкування й узагальнення та знакову опосередкованість спілкування. Проаналізувавши праці про мову як діяльність, ми дійшли висновку, що вони по-різному тлумачать поняття «мовленнєва компетентність». Б. В. Бєляєв називає мовленнєвою компетентністю саме спілкування, здійснюване засобами мови, а також те, що є кінцевим результатом цього процесу. З цього погляду мовленнєва компетентність не зводиться до автоматизованих навичок, а є такою творчою діяльністю, для якої характерні не навички, а вторинні вміння. Натомість Є. І. Пассов вважає, що власне мовленнєвою компетентністю є мовленнєва здатність, яка формується під час навчання через вербальне спілкування [6].

Розвиваючи теорію мовленнєвої компетентності, І. О. Зимня зазначила, що «мовленнєва компетентність - це активний, спрямований, мотивований, предметний процес видачі і прийому сформованої, сформульованої за допомогою мови думки, спрямований на задоволення комунікативно-пізнавальної потреби людини в процесі спілкування» [4, 50].

Молодший шкільний вік - важливий щабель на шляху соціального становлення особистості. Він характеризується певними особливостями, врахування яких сприяє визначенню й адекватному застосуванню форм і методів виховання учнів початкових класів. До основних з них належать такі: активність та емоційна чутливість, психологічна рівновага й толерантність, емпатійність і відкритість, рефлексивність та ініціативність, почуття власної гідності й здатність до свідомої саморегуляції.

Крім зазначених особливостей, у молодшому шкільному віці набуває розвитку спроможність до соціальної рефлексії та «значущого іншого» як носія нового знання, зовнішніх оцінок, інших позицій, ціннісного досвіду, зразка для порівняння і наслідування; на самого себе як складову мікросоціуму, учасника спілкування і взаємодії; на власну діяльність як внесок у життєдіяльність співтовариства; формується нова соціальна позиція - розвиток усвідомленого ставлення до себе як до відповідальної особи, до свого навчання як виконання обов'язку, до спілкування з дорослими однолітками як до розвитку ціннісних соціальних зв'язків, соціальної взаємодії.

Провідним фактором формування усіх видів компетенцій молодшого школяра вважаємо мовленнєве середовище. Однією з найважливіших характеристик людини, як живої соціальної системи, є її відкритість, неможливість існування без неперервної взаємодії з іншою системою - навколишнім середовищем. Що означає феномен «середовище»? Словникові джерела дають таке тлумачення: середовище - це сукупність природних умов, в яких проходить життєдіяльність якого- небудь організму; це соціально-побутові умови, в яких протікає життя людини; це її оточення, коло, обшар. Середовище, це поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, що зумовлюють психічний розвиток, і нові якості утворення.Мовленнєве середовище, яке оточує дитину, за своїм впливом на розвиток мовлення може бути стихійно-нестимульованим, стимульованим і активним. Розвивальний потенціал може мати як стихійне, так і організоване мовленнєве середовище.

Отже, пізнання мови на різних її рівнях є джерелом різнобічних знань, засобом розвитку мислення, мовлення, духовного збагачення та розвитку мовної, а точніше мовленнєвої особистості. Формування мовленнєво- активної особистості дитини передбачає розвиток мовленнєвого спілкування в діалектичній єдності двох сторін: мовленнєвої діяльності та мовленнєвої поведінки. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у обґрунтуванні розвитку особистості дитини в різних видах діяльності.

Список використаних джерел

1. Ананьев Б. Г. Психология педагогической оценки // Труды гос. инст. им. В. М. Бехтерева. -- М.-Л. : Гос. изд-во биол. и мед. лит., 1935. -- Т. IV. -- С. 56--76.

2. Вашуленко М. С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Початкова школа. -- 2001. -- № 1. -- С. 11--14.

3. Гойхман О. Я. Основы речевой коммуникации / О. Я. Гойхман, Т. М. Надеина. -- М. : ИНФА, 1997. -- 271с.

4. Зимняя И. А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. -- М., 1978. -- С. 50.

5. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. -- М. : Просвещение, 1969. -- 214 с.

6. Пассов Е. И. Основы методики обучения иностранным язикам. -- М., 1977. -- С. 205--206.

Размещено на Allbest.ru