Методи контролю та оцінювання професійної підготовки авіаційних фахівців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи контролю та оцінювання професійної підготовки авіаційних фахівців

О.І. Москаленко

Постановка проблеми. Професійне навчання - це теоретична основа знань і навичок, які формують профіль авіаційного фахівця у сфері транспорту та транспортної інфраструктури. Аналіз досягнень, перевірка й оцінювання знань, визначення рівня готовності курсантів - важлива ланка процесу навчання в льотних освітніх закладах, змістовий складник кожної дисципліни. Контроль та оцінювання знань - це зворотній зв'язок, який допомагає курсантам і викладачам скеровувати навчальний процес у правильному руслі. авіаційний навчання льотний

Аналіз досліджень і публікацій. За висловом О. Морозової [4], оцінку можна тлумачити як визначення ступеня досягнення цілей і результатів програми, опис дій щодо вдосконалення освітньої програми. Усі методи оцінювання науковець поділяє на дві групи: якісні та кількісні. Якісні методи застосовують тоді, коли потрібно отримати відповіді на запитання "хто?" і "скільки?", кількісні - "як?" та "чому?". До кількісних методів належать різні види опитувань, до якісних - фокус-група й глибинні інтерв'ю. На підставі поданих класифікацій дослідниця виокремила методи оцінювання якості навчання: письмове опитування, інтерв'ювання, фокус-група, архівні записи, портфоліо студента.

Інформаційна система оцінювання академічних успіхів студентів запропонована К.С. Барашевим і В.А. Кірвасом [1]. Підґрунтя системи - принцип модульної побудови дисциплін. Модуль окремої дисципліни представлений сукупністю завдань, які студент має розв'язати в процесі засвоєння модуля. Успішність за модулями дисциплін оцінюють, послуговуючись таблицею "MicrosoftExcel". Таблиці мають такі значення: таблиця 1 - допустимі параметри рейтингової оцінки; 2) таблиця 2 - бали з дисципліни; 3) термін обліку дисципліни; 4) підсумкова сума балів із дисципліни; 5) рейтинг окремої дисципліни; 6) коефіцієнт трудомісткості дисциплін семестру; 7) семестрова рейтингова оцінка студентів. Отже, модульно-рейтингова система надає змогу на будь-якому етапі ознайомитися з результатами роботи, забезпечує прозорість і відкритість навчального процесу, сприяє його оптимальному плануванню.

У контексті перевірки й контролю результатів навчання варте дослідницької уваги тлумачення терміна "педагогічна діагностика", який О. Копитов [2] кваліфікує як методологічну основу для динамічної оптимізації тестового контролю. Згідно з міркуваннями науковця, педагог сприяє переходові учня (студента) на більш високий рівень. Зважаючи на процесуальність, викладач постає в ролі суб'єкта, а учень (студент) - об'єкта діагностики. Якості, що отримує студент як об'єкт діяльності, маркують характеристики процесу навчання, порушуючи насамперед запитання "як?", а не "що?".

Мета статті. Розроблення принципово нової методики оцінювання якості системи професійної підготовки авіаційних фахівців не стосується фундаментальних завдань статті, проте доцільно окреслити ефективні напрями розв'язання порушеного питання. Такий підхід потребує уточнення сутності понять "контроль", "перевірка", "оцінювання", "діагностика навчання", "рейтингова система", "облік" у контексті авіаційного навчання.

Виклад основного матеріалу. Якість навчання авіаційних фахівців суттєвою мірою залежить від обізнаності викладацького й інструкторського складів щодо рівня підготовленості курсантів із подальшою оптимальною організацією спільної роботи для оволодіння знаннями та льотною майстерністю. Розв'язанню завдань сприяє перевірка знань, навичок і вмінь льотно-диспетчерського складу. Перевірка покликана визначити початковий рівень знань, потім рівень засвоєння знань, діагностувати труднощі, перед якими постає курсант.

Систематичність перевірки на кожному етапі теоретичної, тренажерної й льотної підготовки допомагає розпізнати труднощі в навчанні та запобігти подальшим недолікам, стимулює до повторення пройденого матеріалу. В авіації не повинно бути недоліків, які згодом зникнуть. Усебічність і ґрунтовність у процесі перевірки прогнозують вибір доцільних методів та прийомів, які уможливлюють оцінювання знань відповідно до особливостей кожної дисципліни. Так, перевірка знань із професійно орієнтованої англійської мови відрізняється від перевірки льотних навичок і пілотажних маневрів на літаку. Об'єктивність перевірки підпорядкована точності й докладному аналізові частини пройденого матеріалу за певний період. Навчання, на наш погляд, потрібно організовувати відповідно до навчальної програми курсу, із застосуванням доцільних методів оцінювання.

Рівень підготовки оцінюють за критеріями, що відповідають специфіці льотної діяльності та характеризують її в основних аспектах. Такими критеріями, на думку Д. Сіненка, є [6]:

1) досягнута кваліфікація, що вимірюють за ступенем складності виконання польотних завдань у різних умовах польоту;

2) якісні показники професійної діяльності, які залежать від натренованості курсанта у виконанні завдань, техніки пілотування, сформованості вмінь і навичок літаководіння (за чотирибальною шкалою);

3) специфічні умови професійної діяльності льотчика (відрив від землі; високий темп дій; напружена розумова діяльність та ін.).

На підставі критеріїв оцінювання курсантів вивчають ступінь оволодіння знаннями, уміннями й навичками, можливість їх використання в екстремальних умовах і ситуаціях, реальність допуску до виконання польотного завдання, необхідність у відновленні втрачених навичок після перерв у польотах.

До прогресивних методів контролю належить рейтингова система контролю, що зважає на об'єктивність оцінювання та на всі аспекти активної навчально-пізнавальної діяльності курсантів. Рейтингова система передбачає опанування навчального матеріалу з кожної теми курсу, може бути реалізована за таких умов [3]: повне охоплення обсягу навчального матеріалу; визначення мінімуму знань, умінь і навичок для поступового переходу до наступного етапу навчання; структурування змісту навчального матеріалу на окремі блоки; визначення критеріїв оцінювання; відкритість процесу контролю якості навчання.

У професійній підготовці диспетчерів УПР в "Украерорусі" використовують рейтингову підготовку, що являє собою складник загальної підготовки диспетчера та спрямована на [5]:

1) отримання свідоцтва диспетчера служби руху для подальшої спеціалізованої підготовки (стажування) у РСП;

2) здобуття додаткового рейтингу.

Рейтинг - це певний кваліфікаційний рівень відповідно до міжнародних стандартів; рейтингове доповнення - дозвіл, унесений до рейтингу або пов'язаний із ним, його невід'ємна частина, де описано особливі умови, права та обмеження, які стосуються власника рейтингу. Для отримання рейтингу (дозволу) потрібно пройти спеціальне навчання, розраховане на певну кількість навчальних годин. Прикладами рейтингів для диспетчера може бути рейтинг процедурного контролю району ("ACP"), рейтинг контролю району за засобами спостереження ("АСS"), рейтинг контролю підходу за засобами спостереження ("APS") та ін. Рейтингова підготовка відбувається за програмою підготовки, затвердженою Державіаслужбою України. Отримуючи рейтинги, диспетчер одержує дозволи на подальше навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Методологічна концепція "педагогічна діагностика" має циклічний характер. Послідовність розв'язання завдань процесу проведення педагогічної діагностики об'єднує кілька етапів [2]:

1) дослідницька частина (визначення часу, передбаченого для розв'язання тесту; з'ясування ступеня складності; формалізація результатів тестування; визначення диференційованості тесту; забезпечення міцності результатів тестування);

2) власне тестування;

3) аналітична частина (оцінювання; статистичне оброблення; опис психофізіологічних зрушень у тих, хто проходить тестування; ухвалення міжкафедрального рішення щодо результатів тестування);

4) послідовність корегувальних заходів (алгоритм ідентифікації рівня складності; аналіз якості вихідного тестового матеріалу; проведення контрольного тестування на відкорегованому матеріалі).

Наголосимо, що педагогічна діагностика допомагає виконувати розширений якісний і докладний аналіз навчального матеріалу. Це органічний складник педагогічного процесу, особливий вид діяльності, спрямований на вивчення якостей, станів та результатів навчання, що дає змогу зафіксувати відхилення, запобігти появі недоліків у процесі навчання, а також спрогнозувати й скорегувати процес навчання для досягнення високого рівня якості.

Один з ефективних способів оцінювання якості системи професійної підготовки льотно-диспетчерського складу - тестування. Тести виконують різні функції, що впливає на процес їх розроблення. Поряд зі стандартними зразками тестів на володіння загальною англійською мовою в авіаційній галузі існує низка обмежень до тестування, що стосуються вимог "ІСАО" та охоплюють такі аспекти: призначення тесту; зміст тесту з позицій фразеології радіообміну; тестові завдання; відповідність тесту операційному рівневі "ІСАО". Міжнародні вимоги до володіння мовою в галузі авіації регламентують насамперед професійні навички слухання й розуміння (говоріння). Тести, використовувані в процесі перевірки знань курсантів, закцентовані саме на цих двох позиціях, проте не слід нехтувати іншими показниками, зокрема граматикою й вимовою, оскільки вимова може стати також причиною авіаційної пригоди та спричинити нестандартну ситуацію. Підсумкову оцінку мовної компетентності курсанта (слухача) визначають не як середню величину загальної суми балів усіх показників (аудіювання, говоріння, граматика, вимова, розуміння, словниковий запас), а як оцінку, отриману за найнижчим показником. Цей суворий підхід, затверджений "іСаО", вимагає справді високого рівня володіння мовою на всіх рівнях. Тести охоплюють усі шість дескрипторів мовної шкали "ІСАО". Для кожного дескриптора створено окремий блок завдань: вимова - аудіозапис із перешкодами та схожими звуками; граматика - завдання з різними граматичними явищами; словниковий запас - вибір правильного слова ("multiplechoice"); говоріння - усне ситуаційне опитування; розуміння - аудіювання на авіаційну тематику; діалог - спонтанне завдання з партнером. Зауважимо, що найбільше завдань стосується аудіювання та говоріння як пріоритетних напрямів "ІСАО" [7].

Висновки

Отже, поєднання авіаційної системи оцінювання "ІСАО" та кредитно-модульної рейтингової системи - це вдалий і систематизований інструмент, запозичений із європейської системи навчання. Вона найбільш повно охоплює всі аспекти навчальної діяльності та сприяє творчому розвиткові курсантів. Авіаційна система оцінювання "ІСАО" виводить вітчизняну авіаційну педагогіку на якісно новий рівень, уможливлює більш докладний і структурований підхід до оцінювання якості навчання авіаційних фахівців. Шість дескрипторів "ІСАО" дають змогу схарактеризувати навички курсантів із позицій авіаційного контексту, об'єктивно та повно діагностувати знання. Для аналізу загальної картини навчального процесу з окремої дисципліни запропоновано фіксувати результати знань курсантів в

інформаційних облікових відомостях протягом семестру. Це потребує небагато часу, проте сприяє узгодженості отриманих показників для подальшого функціювання навчального процесу.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Матеріал, описаний вище, стосується контролю знань з авіаційної англійської мови. Подальші напрями оцінювання контролю та якості навчання авіаційних фахівців ми пропонуємо реалізувати в розробленні портфоліо курсантів з професійно орієнтованих дисциплін, а саме: "Метеорологія"; "Аеродинаміка"; "Льотна експлуатація"; "Безпека польотів та людський фактор"; "Повітряна навігація"; "Авіаційне обладнання"; "Повітряні перевезення"; "Фізична культура".

Література