Проблема розвитку студентами комунікативного потенціалу дітей дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378:159.922.7

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ СТУДЕНТАМИ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗНМ

О.І. ПЕРЕВОРСЬКА, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки та корекційної освіти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Анотація

Розглянуто проблему розвитку студентами - майбутніми фахівцями зі спеціальної освіти комунікативного потенціалу дошкільників із загальним недорозвитком мовлення. Визначено, що в умовах сьогодення комунікативний (мовленнєвий) розвиток дітей дошкільного віку сприятиме взаємодії дошкільника в соціумі, де відбувається його повноцінний всебічний розвиток. Наголошено, що вирішенням проблеми стане упровадження логопедичної програми «Слово - наш друг», спрямованої на розвиток комунікативного потенціалу дошкільників із ЗНМ.

Ключові слова: дошкільний вік, загальний недорозвиток мовлення, комунікативний потенціал, мовленнєвий розвиток, логопедична програма.

Проблема развития студентами коммуникативного потенциала детей дошкольного возраста с ОНР. Рассмотрена проблема развития студентами - будущими специалистами по специальному образованию коммуникативного потенциала дошкольников с общим недоразвитием речи. Обозначено, что в современных условиях коммуникативное (речевое) развитие детей дошкольного возраста способствует взаимодействию дошкольника в социуме, где происходит его полноценное всеобщее развитие. Отмечено, что решением проблемы станет внедрение логопедической программы «Слово - наш друг», направленной на развитие коммуникативного потенциала дошкольников с общим недоразвитием речи.

Ключевые слова: дошкольный возраст, общее недоразвитие речи, коммуникативный потенциал, речевое развитие, логопедическая программа.

The problem of communicative potential of pre-school children with the general underdevelopment of speech is considered. It was determined that under the present conditions communicative (verbal) development of pre-school children promotes their interaction in society, where their all-round development is completed. It is emphasized that the solution of the problem lies in the introduction of speech therapeutic program «The word is our friend» aimed at developing the communicative potential of pre-schoolers with general underdevelopment of speech.

Key words: senior pre-schoolers, hearing impairment, speech development, oral speech, speech- correction program.

Вступ

Постановка проблеми. У наш час у зв'язку з процесами гуманізації суспільства, які відбуваються у світі, гостро постає проблема професійної підготовки студентів-майбутніх фахівців зі спеціальної освіти. Саме перед ними постає завдання - навчитися виховувати значну кількість дітей, які мають вади розвитку.

Зміст Базового компонента дошкільної освіти висуває певні вимоги до рівня психічного, розумового та комунікативного (мовленнєвого) розвитку дитини: практичного оволодіння мовою (усіма її системами) і комунікативними вміннями та навичками [1]. Діти з порушенням мовлення, а серед них і діти із ЗНМ, належать до неоднорідної та чисельної групи, для якої розвиток комунікативного потенціалу - єдиний і основний шлях особистісно- го розвитку.

Мовленнєвий розвиток дітей тісно пов'язаний з розвитком комунікативного потенціалу, тому що слово є центральною одиницею мови і складає її семантичну основу, є основним засобом комунікації. Оволодіння новими мовленнєвими засобами, збільшення обсягу застосованих лексичних одиниць, розвиток навичок оперування мовленнєвими одиницями з метою комунікації - все це основні напрями розвитку комунікативного потенціалу дошкільника [5].

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні проблеми та висвітлені результатів експериментального дослідження ефективності розвитку студентами комунікативного потенціалу дошкільників із ЗНМ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що проблему розвитку комунікативного потенціалу дошкільників із ЗНМ вивчали Л.С. Волкова, Б.М. Гріншпун, Н.С. Жукова, Р.Є. Лєвіна, Р.І. Лалаєва, О.М. Мастюкова, Є.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, Т.Б. Філічева, Н.О. Чевельова, Г.В. Чиркіна, М.К. Шеремет та ін. [4, 5, 7-10].

Виклад основного матеріалу

Сучасний етап розвитку суспільного дошкільного виховання закономірно висуває першочерговим завданням виховання комунікативної особистості, спроможної до активної взаємодії з однолітками по спілкуванню [1].

Процес комунікативної (мовленнєвої) діяльності залежить від вікових особливостей дітей. Результати сучасних досліджень свідчать, що сензитивним для розвитку мовленнєвих здібностей є дошкільний вік. Спонукальним механізмом розвитку кожної дитини є її комунікативний потенціал, завдяки якому реалізується здатність засвоювати нову інформацію, спілкуватись та розширювати взаємодію в соціумі.

Комунікативну компетентність ми розглядаємо слідом за теоретиками і методистами дошкільної освіти в Україні (А.М. Богуш, О.Л. Кононко, ТО. Піроженко, А.М. Гончаренко та ін.) як вінець комплексного розвитку всіх компонентів мовлення дитини, здатності користуватися рідною мовою як засобом комунікативної взаємодії у товаристві людей, розуміти їх і бути зрозумілою, узгоджувати з ними свої наміри і бажання [3, 8].

Потреба дошкільника в комунікації зумовлена необхідністю взаємодіяти у процесі навчання, спільної діяльності, вирішенні будь-яких повсякденних питань. Комунікація є найважливішою частиною людського життя, а відтак, і частиною культури. У процесі спілкування дитина пізнає світ, що її оточує, засвоює і створює культурні цінності.

З розвитком мовлення спілкування дитини стає досконалішим. Його ефективність залежить не тільки від знання граматичних правил і значень, але, в першу чергу, від навичок висловлювання певної думки у відповідній ситуації. Вміння спілкуватись, розмовляти ґрунтується на таких соціальних навичках: послідовність говоріння, врахування досвіду, вмінь, інтересів і потреб співрозмовника; уникнення домінування в розмові та перебивання співрозмовників; вияв уваги та готовності продовжити спілкування невербальними засобами (поглядом, жестом тощо).

Отже, вікові та індивідуальні особливості дітей у дошкільному віці, їхні потреби та прагнення визначають комунікативний (мовленнєвий) розвиток кожного. Мірою розвитку дошкільника можна вважати компоненти, які сприяють створенню та розширенню світогляду дитини, формують гуманні почуття, базові особистісні якості, що виявляються в комунікативній компетентності. Тому в умовах сьогодення комунікативний розвиток дітей дошкільного віку сприятиме взаємодії дошкільника в соціумі, де відбувається його повноцінний всебічний розвиток.

Мовлення відіграє важливу роль у житті дошкільника, є засобом пізнання, спілкування, навчання, здобуття і відтворення знань, розв'язання різного роду навчальних і життєвих завдань, основою формування соціальних зав'язків дитини з оточуючим світом. Тому при порушеннях мовлення у дитини завжди виникають додаткові проблеми, пов'язані зі спілкуванням. Крім того, існує залежність між сформованістю комунікативної функції (тобто навичок спілкування) і подальшим розвитком особистості (М.М. Кольцова, М.С. Рузіна) [2, 9]. На думку дослідників А.В. Рузької, А.О. Смирнової та ін., відхилення у розвитку мовлення негативно впливають на психічний розвиток дитини, затримують формування пізнавальних процесів, ускладнюють спілкування і, відповідно, перешкоджають формуванню особистості. Будь-яка затримка в ході розвитку мовлення (погане розуміння зверненого мовлення, малий запас слів-назв та слів-понять, звужені поняття) утруднюють спілкування дитини з іншими дітьми та дорослими.

Відхилення у формуванні мовлення розглядались як порушення розвитку, що протікають за законами ієрархічної будови вищих психічних функцій. У сучасній логопедії під поняттям «загальний недорозвиток мовлення» (ЗНМ) розуміють різні складні мовленнєві розлади, при яких у дітей з нормальним слухом та інтелектом спостерігаються відхилення в формуванні мовленнєвої діяльності (діяльності засвоєння і використання мовлення), порушене засвоєння всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносять до звукового і змістового боку мовлення.

За ступенем важкості прояву дефекту у дітей дошкільного віку умовно виділяють !V рівня ЗНМ: І-ІІІ рівні виділені і описані Р.Є. Лєвіною, !V рівень наведений у працях Т.Б. Філічєвої [6, 10].

Отже, спираючись на дослідження Р.Є. Лєвіної та Т.Б. Філічєвої, ми можемо зазначити, що, незважаючи на варіативність клінічних характеристик дітей із ЗНМ, спільним для них є системний недорозвиток мовлення. При цьому особливо складним і стійким є порушення формування лексики і граматичної будови мовлення.

На думку Т.Б. Філічевої, Г.В. Чіркіної, мовленнєвий недорозвиток перешкоджає засвоєнню дошкільниками знань про навколишнє, призводить до обмеження знань та уявлень дітей із ЗНМ. їхнє мовлення має вузькоситуативну спрямованість, є малозрозумілим у незвичній ситуації [9]. Водночас недосконалість мовленнєвих умінь і навичок, не забезпечуючи необхідного структурно-семантичного оформлення висловлювання, позначається на формуванні основної функції мовлення - комунікативної.

Формування комунікативних умінь і навичок у дошкільників із ЗНМ передбачає:

- становлення вміння володіти засобами спілкування;

- формування установок на взаємодію та доброзичливе ставлення;

- встановлення позитивних взаємин з оточуючими: здатність вислухати товаришів, коректно висловити ставлення до співрозмовника;

- здатність висловити власні думки, формування позитивного образу Я;

- формування вміння колективного обговорення завдань.

Отже, у дошкільників із ЗНМ порушені всі функції мовлення: комунікативна, функція впливу або регулююча, пізнавальна, а також функція мислення, бо мовлення є не лише засобом вираження думки, а й знаряддям розумової діяльності.

Таким чином, спонтанний мовленнєвий розвиток дитини із загальним недорозвитком мовлення протікає уповільнено і своєрідно, внаслідок чого різні ланки мовленнєвої системи залишаються несформованими. Все це свідчить про необхідність логопедичної роботи з дошкільниками із ЗНМ, що, у свою чергу, і є ефективним засобом розвитку комунікативного потенціалу дітей. Саме тому навчити студентів-майбутніх фахівців зі спеціальної освіти проводити корекційно-розвивальну роботу з дошкільниками із ЗНМ є надзвичайно важливою справою.

Розвиток комунікативного потенціалу проводився студентами під нашим керівництвом у три етапи на базі Комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний ресурсно-методичний центр корекційної роботи та інклюзивного навчання» Дніпровської обласної ради та Вільшанського дитячого будинку-інтернату (Закарпатська обл., с. Вільшани). У дослідженні взяли участь 56 дітей дошкільного віку: 26 дітей - експериментальна група (ЕГ), 30 дітей - контрольна група (КГ).

На першому (констатувальному) етапі дослідження студентами було проведено вивчення стану мовленнєвого розвитку дітей обох груп та зроблена первинна діагностика мовленнєвого розвитку дошкільників із ЗНМ за допомогою таких методик: методика «Виявлення рівня мовленнєвого розвитку» Н.В. Мікляєвої; методика «Обстеження вимови слів різної структурної складності» Г.В. Бабіної, Н.Ю. Сафонкіної; методика «Обстеження сприйняття лексичних одиниць» Г.В. Бабіної, Н.Ю. Сафонкіної; методика «Діагностика стану фонематичних компонентів мовлення» Є.С. Зайцевої, В.К. Шептунової; методика «Діагностика зв'язного мовлення дошкільнят» Є.С. Зайцевої, В.К. Шептунової.

Ці методики дослідження дали змогу майбутнім фахівцям зі спеціальної освіти визначити рівень мовленнєвого розвитку дошкільників із ЗНМ, який показав, що більшість дітей мають труднощі в оволодінні мовленням.

У результаті проведеного на першому етапі дослідження дітей за допомогою методики «Виявлення рівня мовленнєвого розвитку» Н.В. Мікляєвої студенти отримали результати, наведені в табл.1.

комунікативний дошкільник недорозвиток мовлення

Таблиця 1 Результати співвідношення дошкільників із ЗНМ за показниками сформованості мовленнєвого розвитку на першому етапі дослідження, %