Товариства фізичного виховання та захисту дітей в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Товариства фізичного виховання та захисту дітей в Україні (кінець ХІХ -- початок ХХ ст.)

У 1890-х рр., під впливом європейських традицій, в Російській імперії почали відкриватися доброчинні товариства опіки над дітьми, метою яких було сприяння фізичному та моральному вихованню, турбота й захист дітей від жорсткого поводження з боку батьків і дорослих. Товариства прагнули влаштовувати дитячі садки, купальні, гірки, дитячі школи плавання, колонії за містом для літнього перебування слабких дітей. Товариства фізичного виховання й захисту дітей функціонували в багатьох українських містах - Києві, Харкові, Одесі, Херсоні, Полтаві, Олександрівську Катеринославської губ. виховання опіка громадський фізичний

У сучасній історико-педагогічній літературі висвітлювалась роль громадських організацій і товариств у попередженні бродяжництва та безпритульності дітей [1]. Дисертація Т. Головань присвячена дослідженню розвитку дошкільного виховання дітей у Криму [2]. Н. Туренко проаналізувала внесок громадських організацій і товариств у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині [3]. Т. Янченко досліджувала особливості організації соціально-педагогічної підтримки дітей в Україні за 1864-1918 рр. [4]. Статті О. Мєскіної та В. Маштакової присвячені регіональним аспектам опіки над дітьми та соціального виховання [5; 6]. Проте, доброчинна діяльність товариств фізичного виховання та захисту дітей практично не висвітлювалась. Отже, метою статті є аналіз діяльності цих організацій в українських губерніях.

Найпершим в Україні виникло 1892 р. Одеське товариство сприяння фізичному вихованню дітей, при якому існували 1) відділ захисту дітей від жорстокого з ними поводження та шкідливої експлуатації; 2) літня колонія на 415 осіб для найбідніших міських дітей віком від 3 до 15 років; 3) притулок для дітей обох статей [7, 1-2]. Почесним головою товариства став Григорій Григорович Маразлі (1831-1907). Почесними членами були дружина Одеського градоначальника Наталія Михайлівна Зеленая, Олена Павлівна Демидова, княжна Сан-Донато (очевидно, Олена Петрівна Трубецька-Демидова - О. К.), Валеріан Миколайович Лігін (1846-1900) - заступник міського голови, а згодом - опікун Варшавського учбового округу, професор Петро Францевич Лесгафт (1837-1909) - творець системи фізичного виховання [8, 3].

З 1895 р. Одеське товариство сприяння фізичному вихованню дітей відкрило лікувальну дитячу колонію на два відділення: для дівчаток на дачі на Великому Фонтані, в 15 хвилинах від моря, завдяки зібраним пожертвуванням, організованій виставі та членським внескам. Для хлопчиків було безкоштовно надано приміщення народного училища, в 10 хвилинах від берега. За два сезони у 1896 р. колонію відвідали 125 дітей: 65 дівчаток і 60 хлопчиків - вихованців міських і народних училищ [8, 9]. У 1899 р. колонія прийняла 86 хлопчиків та 114 дівчаток [9, 947]. Для отримання запрошення до колонії, батькам дитини необхідно було надати свідоцтво про бідність, свідоцтво лікаря про хворобу дитини та написати заяву. За прийому до колонії здійснювався медичний огляд дитини - перевага віддавалась вихованцям міських і народних шкіл, ослабленим і малокровним [10, 8-9]. Лише за перші 8 років діяльності (1895-1902) колонію відвідали 1380 дітей, на що було витрачено близько 24 тис. руб., а перебування однієї дитини обходилося в 24 руб. за літо [11, 237].

Одеське товариство сприяння фізичному вихованню дітей організовувало безплатні екскурсії дітей на Ланжерон, проводило уроки плавання та греблі для школярів [8, 5-6]. Правління товариства на 1900 р. знаходилось у приватному будинку на вулиці Херсонській (зараз - Пастера), 32, кв. 3 [12, 223].

У 1896 р. був затверджений статут Херсонського товариства сприяння фізичному вихованню дітей. Метою організації був фізичний розвиток дітей шкільного віку та розповсюдження правильного погляду батьків і вихователів на їхній фізичний розвиток [13, 2]. У червні 1897 р. Херсонська міська дума відвела місце для дитячих ігор і гімнастичних вправ та асигнувала грошову допомогу в 3 тис. руб. Діяльність товариства була зосереджена головним чином на облаштуванні дитячого майданчика, доступ до якого був відкритий для дітей різного віку [14, 78]. Зараз на місці майданчика розташований стадіон спортивного товариства «Спартак» облради фізкультурно-спортивного товариства «Україна» (вулиця Перекопська, 7) [14, 78].

7 травня 1897 р. було відкрито Полтавське товариство фізичного виховання дітей, яке очолив доктор медицини Борис Григорович Медем, а його заступником став відомий письменник і громадський діяч Володимир Галактіонович Короленко [15, 85-86]. Статут організації був затверджений ще 25 березня 1897 р. Знаходилося товариство на Сінній площі у міському будинку, нараховувало 145 членів. Влаштовувало їдальні для дітей бідних батьків, літні дитячі колонії, санаторії, ігри для фізичних вправ [7, 4]. Товариство утримувало Кобищанський денний притулок «Ясла» на 35 дітей, який знаходився на вул. Трегубівській, 33 у найманому приміщенні. Відкрили «Ясла» у 1898 р. До цього притулку на час праці батьків безоплатно або за 5 коп. приймалися діти віком до 10 років. Їм надавався одяг, медична допомога, навчання. Щоденно заклад відвідувало до 36 дітей [7, 4]. Завідувала притулком Анна Феліксівна Пашкевич [15, 86].

Статут «Харківського товариства сприяння фізичному вихованню дітей та піклування ними» був затверджений 6 червня 1900 р. [16, 3]. Незабаром при товаристві був заснований комітет відділу захисту дітей. На загальних членських зборах 27 травня 1901 р. був затверджений список 19 дільничних опікунів, серед яких були досить відомі у Харкові особи: громадська діячка і благодійниця Олександра Єгорівна Гордієнко (1864?-1910), лікар Володимир Володимирович Фавр (1874-1920), римсько-католицький ксьондз Войцех Адальберт Іосиф Вагнер (1872-1905), художник Микола Миколайович Сторожевський (1864-1930), диякон Дмитріївської церкви Олексій Григорович Брай- ловський та ін. [17, 18].

Очолював правління Харківського товариства сприяння фізичному вихованню відомий лікар, випускник медичного факультету Харківського університету Петро Іванович Кравцов (1856-1928) [18, 94; 19, 28зв.]. Зараз його ім'ям називається Мордвиновський провулок [20]. Товариство знаходилось за адресою Театральний провулок, 6 [21, 1]. До складу Харківського товариства входили наступні відділи: 1) відділ захисту дітей, який очолював Б. Пушкарьов; 2) притулок захисту дітей, опікункою якого була М. Батюшкова; 3) відділ безплатних дитячих їдалень на чолі з А. Фрезе; 4) відділ фізичного виховання дітей, на чолі з А. Малишен- ко; 5) комітет дитячих народних садків [22, 698].

Діяльність відділу захисту дітей виявлялась у прийнятті або тимчасовому розміщенні до притулку найбільш знедолених малолітніх, становище яких попередньо розслідувалось дільничними опікунами товариства; у клопотанні за дітей перед іншими доброчинними товариствами; у матеріальній підтримці та моральному впливі на дітей [22, 698].

У 1902 р. товариство відкрило притулок для дітей на Москалівці, в найманому приміщенні за адресою: Василевський провулок, 3 [7, 7], а також літню колонію для бідних і слабких здоров'ям дітей на казенній ділянці в Чугуєво-Бабчанській лісній дачі, відведеній Міністерством державного майна у безстрокове і безоплатне користування товариству [21, 2]. Притулок захисту дітей у 1911 р. прийняв 17 осіб (14 дівчаток та 3 хлопчиків). Добові витрати на їжу становили на кожну дитину 12,5 коп. Хліб жертвував почесний член товариства Є. Муравйов. Правління товариства прагнуло збудувати власне приміщення, для цієї мети було зібрано 5658 руб. 53 коп. [22, 698]. 28 листопада 1909 р. на річних зборах членів товариства було прийнято рішення про зміну назви на: «Товариство фізичного виховання та захисту дітей» [19, 26зв.].

Харківське товариство відкрило та утримувало дві безплатні дитячі їдальні: у Цигаревському провулку, 27 з дитячим садком та на Панасівці. 1912 р. притулок захисту дітей товариства був переведений до нового приміщення на Основ'янській вулиці, 53. У вересні 1912 р. у закладі проживали 25 дітей обох статей. Правління товариства доручило комісії народних дитячих садків провести переговори з робочим будинком про влаштування у ньому дитячого народного садка з фребелівськими заняттями, іграми та різними ремеслами [23, 6; 24, 23].

Дитячі їдальні видали 27 тис. 845 обідів, які обходились в 5,5-6 коп. кожний. Відділ фізичного виховання влаштовував ігри в Польському домі, Народному домі, товаристві грамотності, робочому домі, проводили екскурсії. Усього за рік відбулося 10 тис. 997 дитячих відвідувань. Комісія народних садків організовувала літні дитячі майданчики: при 25-му міському училищі на Лисій горі (за субсидією міста в 300 руб.), на паровозобудівному заводі (коштом дирекції заводу - 100 руб.) [22, 698]. Товариство існувало за рахунок членських внесків, стипендії Харківської міської управи ім. О. Батюшкова (400 руб.), субсидії Харківського міського комітету тверезості, пожертвувань і коштів з розважальних заходів та іменних капіталів (Г. Левинсона - 374 руб., С. Медведєвої - 100 , Раздольських - 330) [22, 699].

Під час Першої світової війни Харківське товариство фізичного виховання та захисту дітей не припиняло діяльності, принаймні до 1918 р. [25, 1]. У 1915 р. притулок товариства приймав дітей-біженців. На їх утримання 250 руб. видавав Тетянинський комітет. На дитячому майданчику влаштовувались святкові заходи. 6 вересня 1916 р. Міністерство народної просвіти надало субсидію 2 тис. руб. на відкриття дитячого народного садка [26, 14-23]. Харківська міська управа видавала субсидію на народні майданчики - Бату- ринський - 900 руб., Петинський - 600, Лисогірський - 1200 [27, 1]. Отже, за час свого існування діяльність Харківського товариства фізичного виховання та захисту дітей виявилась досить ефективною, навіть у нелегкий воєнний період.

1902 р. було відкрито Київське товариство сприяння вихованню та захисту дітей [1, 130], яке влаштувало перший у місті зразковий дитячий садок. Засновниками товариства були Василь Федорович Алексан- дровський, Ольга Петрівна Андре, Олексій Васильович Аносов, Варвара Миколаївна Ханенко, Іван Вісса- ріонович Троїцький, Микола Федорович Миклашевсь- кий та ін. [28, 19-20].

10 серпня 1902 р. було найнято приміщення для народного садка, який відкрився вже 1 вересня [29, 3]. Спочатку заклад був розрахований на 25 дітей, більшість з яких були діти бідняків. У лютому 1905 р. дитячий садок відвідали В. Ханенко (дочка М. Тере- щенка), Н. Терещенко, О. Терещенко та ще 7 осіб з цієї родини. Вони передали товариству 525 руб., обіцяючи двічі на рік видавати закладу таку ж субсидію. Ця допомога дала можливість у лютому 1905 р. збільшити кількість вихованців садка до 60 осіб і запросити другу вчительку [29, 8]. Крім того, Київська міська управа видавала товариству допомогу 500 руб. на утримування садка [30, 1]. На 1 січня 1906 р. садок відвідувало 78 дітей (48 хлопчиків та 30 дівчаток), серед них було 4 сироти та 36 напівсиріт [29, 8, 11].

15 травня 1905 р., з ініціативи та коштом Олександра Миколайовича Терещенка, при дитячому садку, з дозволу Опікуна учбового округу, була заснована приватна школа нянь за програмою Санкт-Петербурзької школи Фребелівського товариства [29, 54]. До школи приймались дівчатка 13-14 років, які закінчили курс одноклас- ного чи двокласного міського училища. Курс навчання був розрахований на 2-3 роки. Готувались няні для дитячих садків, притулків, приватних будинків для виховання дітей дошкільного віку в якості бонн [31, 5-12].

У червні 1905 р. при дитячому садку Київського товариства сприяння вихованню та захисту дітей, завдячуючи пожертвуванню Григорія Пантелеймоновича Гладинюка, був відкритий притулок на 12 дітей сиріт і напівсиріт обох статей. Усі три заклади товариства з 1 липня 1905 р. заходились у найманому приміщенні на 3-му та 4-му поверхах по вулиці Поліцейській, 6 [29, 3,7,55] (зараз - вул. І. Федорова). У 1907 р., на базі Київського товариства сприяння вихованню та захисту дітей, виникло Київське товариство народних дитячих садків, яке очолювала відомий громадський діяч, педагог Наталія Дмитрівна Лубенець (1877-1943) [1, 131].

У м. Олександрівськ Катеринославської губ. товариство фізичного виховання дітей існувало з 1904 р. Через загальноросійські політичні події у 1906 р. товариство і дитячий майданчик практично не функціонували [32, 3]. Перше засідання членів товариства у 1907 р. відбулось лише 26 березня, під головування Олександр- івського міського голови Фелікса Францевича Мовча- новського (1852-1921). Було відновлено діяльність дитячого майданчика, запрошено вчительку ігор з курсів П. Лесгафта В. Стародубровську [32, 4]. Довічними членами товариства було подружжя потомствених дворян, графи Віра Петрівна Канкріна (1864-1920) та Іван Вікторович Канкрін (1860 - після 1917) [32, 35].

Отже, практична реалізація основних цілей товариств сприяння фізичному вихованню дітей виходила далеко за рамки лише фізичного виховання: товариства влаштовували літні оздоровчі колонії, проводили екскурсії для дітей, відкривали курси плавання та греблі, дитячі майданчики, дитячі садки, притулки. Найефективнішої була діяльність Одеського та Харківського товариств фізичного виховання та захисту дітей, що, ймовірно, залежало від активності організаторів різноманітних заходів товариств і достатнього фінансування. Заклади товариств мали всестановий характер. Активну роль у створенні та функціонуванні організацій відігравали педагоги, лікарі, громадські діячі. Фінансово допомагали органи міського самоврядування, призначаючи субсидії. У наступних дослідження варто звернути увагу на соціальний та національний склад вихованців товариств.

Література

1. Денисюк О.М. Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ -- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей // Український соціум. -- 2003. -- № 1.

2. Головань Т. М. Становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання у Криму (друга половина ХІХ -- початок ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. пед. наук. -- Одеса, 2008.

3. Туренко Н.М. Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині (друга половина ХІХ -- початок ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. пед. наук. -- Х., 2010.

4. Янченко Т.В. Проблеми соціально-педагогічноїпідтрим- ки дітей, які потребували захисту, в Україні (друга половина ХІХ--початок ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. пед. наук. -- К., 2006.

5. Мескина О.А. Воронежское общество попечения о детях и детских играх // Клио. -- 2008. -- № 3.

6. Маштакова В. О. Історія соціального виховання на Слобожанщині (ХІХ -- початок ХХ ст.) // Вісник Луганського національного університету ім. Т. Шевченка. -- 2011. -- № 20. -- Ч. 5.

7. Благотворительность в России. Составлено по Высочайшему повелению Собственной Его Императорского Величества Канцеляриею по учреждениям Императрицы Марии: в 2 т. -- СПб., 1907. -- Т. 2. -- Ч. 2.

8. Отчёт о деятельности Одесского общества содействия физическому воспитанию детей за 1896 год. -- Одесса, 1897.

9. Благотворительные учреждения Российской империи. Составлено по Высочайшему повелению Собственною Его Императорского Величества Канцеляриею по учреждениям императрицы Марии: в 3 т. -- СПб., 1900. -- Т. 2.

10. Отчёт о детской летней колонии Одесского общества содействия физическому воспитанию детей на Большом Фонтане с 4 июня по 1 сентября 1895 г. -- Одесса, 1895.

11. ГрузенбергМ. О. Детские лечебные и дачные колонии в России // Общественное и частное призрение в России. -- СПб., 1907.

12. Адрес-календарь Одесского градоначальства на 1901 год. -- Одесса, 1900.

13. Устав Херсонского общества содействия физическому воспитанию детей. -- Херсон, 1897.

14. Скороход А. Херсон: вчера и сегодня. -- Херсон, 2008.

15. Общественные, благотворительные и частные учреждения //Адрес-календарь и справочная книжка Полтавской губернии на 1904 год. -- Полтава, 1904.

16. Устав Харьковского общества содействия физического воспитания детей и попечения о них. -- Х., 1900.

17. Держархів Харківської обл. (далі -- ДАХО). -- Ф. 3 -- Оп. 283. -- Спр. 32.

18. Фрадкіна Н.В. Просвітницька діяльність Харківського медичного товариства // Гуманітарний часопис. -- 2012. -- № 2.

19. ДАХО. -- Ф. 29. -- Оп. 1 -- Спр. 144.

20. Берлин В. Врач, музыкант, просветитель // Красное знамя. -- 1990. -- 10 янв. [Эл. ресурс]. -- Режим доступу: korolenko. kharkov. com/kray/Berlin2. html.

21. ДАХО. -- Ф. 3. -- Оп. 283. -- Спр. 272.

22. Харьковское общество физического воспитания и защиты детей (Краткое извлечение из отчета общества за 1910--1911 год) // Известия Харьковской городской думы. -- 1912. -- № 3--4.

23. О-во защиты детей // Утро: политическая, общественная, литературная и экономическая газета. -- Х., 1912. -- 26 сент.

24. ДАХО. -- Ф. 509. -- Оп. 1. -- Спр. 5.

25. ДАХО. -- Ф. 509. -- Оп. 1. -- Спр. 7.

Размещено на Allbest.ru