Особливості нестандартних підходів на уроках української мови в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи нестандартних підходів на уроках української мови в початковій школі

1.1 Технологія здійснення та особливості впровадження нетрадиційних методів навчання на уроках української мови на молодшому етапі навчання

1.2 Ігрова діяльність як засіб оптимізації навчання учнів молодших класів

Розділ ІІ. Система роботи із застосуванням нестандартних завдань на уроках рідної мови

2.1 Уточнення складу вмінь нетрадиційного навчання

2.2 Вимоги до системи вправ нестандартного навчання на уроках української мови

2.3 Система вправ нестандартного навчання на уроках української мови на молодшому етапі загальноосвітньої школи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність проблеми. У нових соціально-економічних умовах розбудови незалежної держави зростає значення проблеми формування соціально активної, духовно багатої особистості. Тому, цілком закономірно, що дедалі більшої ваги набуває питання забезпечення високої культури мови й мовлення в усіх сферах життя.

Сучасна концепція освіти й виховання ставить перед педагогами комплекс нових завдань і вимог. На це впливають такі чинники як зміна суспільних пріоритетів, розвиток суспільства, розвиток педагогіко-психологічних наук тощо. Тому зараз вся увага вчителів і методистів звернена на вироблення нових підходів і форм навчання, які спираються на специфіку певного навчального предмету.

Актуальність даного дослідження зумовлена соціальною, педагогічною та методичною значимістю проблеми. Розбудова національної системи освіти ставить нові вимоги до формування особистості. Глибоке знання державної мови, культури мови та літератури рідного народу є сьогодні засобом дальшого зміцнення суверенітету держави, громадського виховання підростаючого покоління, залучення його до високих духовних надбань народу, загальнолюдських моральних цінностей.

Не секрет, що навчальна програма з рідної мови складна і перенасичена. Аналіз досліджень з теорії і практики навчання української мови в загальноосвітній школі свідчить про те, що сьогодні в ньому багато застарілого, того, що потребує оновлення. Шкільне навчання за своїм характером було і залишається екстенсивним із властивим йому не стільки якісними, скільки кількісними показниками. Це призводить до надмірного розширення навчального плану, збільшення кількості годин й обсягу програмового матеріалу, надмірного вживання на уроці різних методів і засобів навчання. Тому виникає ситуація одноманітності під час презентації мовних явищ, методичної недосконалості уроків, зокрема переважання вербального заучування, відсутності належної комунікативної спрямованості занять тощо.

Нині мовна освіта в Україні передбачає вдосконалення навчального процесу, наближення його до вимог сучасного суспільства, яке потребує високоосвічених, інтелектуально розвинених людей. Однією з умов досягнення цієї мети є підвищення рівня викладання мови, пошук нових підходів до навчання мови в школах різних типів.

В методичній практиці традиційне навчання пов'язується з уроком. На уроці вчитель передає школярам знання, формує їхні вміння та навички й оцінює результати цього процесу. Але традиційне навчання в основі своїй є репродуктивним, знання й способи діяльності передаються учням у готовому вигляді, тобто націлені на відтворююче засвоєння.

Спроби відійти від такого типу навчання відомі ще з часів Сократа. У наш час у різних країнах світу визначилася тенденція створювати учнями можливості займати ініціативну позицію в навчальному процесі, а не просто “засвоювати” запропонований учителем (підручником) матеріал, перетворю-вати урок у живе, зацікавлене розв'язання проблем. Саме інноваційний (нетрадиційний) підхід спрямований на створення для учнів можливостей займати активну позицію.

Є й інше розуміння нетрадиційного навчання як навчання з гаранто-ваною високою результативністю.

Серед методистів, які займалися дослідженням інноваційних підходів до навчання варто назвати таких: І.О.Синиця, І.С.Олійник, О.М.Бєляєв, М.І.Пентелюк, Г.М.Гребницький та інші.

У світовій педагогіці можна виділити два основні напрямки нетрадицій-ного навчання:

модернізація традиційного навчання: оновлення навчального процесу орієнтується при цьому на традиційні дидактичні завдання репродук-тивного навчання;

інноваційний підхід до навчального процесу пов'язаний передовсім з визначенням мети навчання. Такою метою є розвиток в учнів можливостей засвоювати новий досвід на основі цілеспрямованого творчого і критичного мислення. З цим пов'язана розробка таких моделей навчання як: організація навчально-пошукової, дослід-ницької, навчально-ігрової, моделюючої діяльності. Педагог при цьому виконує роль режисера. Тобто мова йде про систему дій, спрямованих на підвищення ефективності навчання на основі застосування науки і передового досвіду.

Зважаючи на актуальність проблеми, була обрана тема курсового дослід-ження: “ Нестандартні технології навчання на уроках української мови в початкових класах”.

Об'єктом дослідження є шляхи ефективного застосування нестандарт-них підходів навчання рідної мови у молодших класах.

Предметом дослідження є нестандартні уроки української мови в початкових класах.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні і теоретичному обґрунтуванні особливостей нестандартних підходів на уроках української мови в початковій школі.

Завдання дослідження:

аналіз різноманітної наукової літератури з проблеми дослідження;

вивчення методичної документації;

вивчити технологію та особливості впровадження нестандартних методів навчання на уроках української мови;

теоретично обґрунтувати ефективні методи та прийоми застосування ігрової діяльності на уроках української мови як засобу оптимізації процесу навчання;

виділити уміння, необхідні для виконання нестандартних завдань;

виділити вимоги до системи вправ нестандартного навчання на уроках української мови;

підвести підсумки курсового дослідження.

Методи дослідження. У відповідності з визначеними завданнями в роботі було застосовано такі методи: теоретичні: (аналіз філософської, культурологічної, психологічної, педагогічної, наукової і методичної літератури з досліджуваної проблеми; узагальнення теоретичних даних, зіставлення, систематизація, класифікація, порівняння); емпіричні: (аналіз документів, педагогічне спостереження, опитування, бесіда, інтерв'ювання, оцінювання).

Розділ І. Теоретичні основи нестандартних підходів на уроках української мови в початковій школі

1.1 Технологія здійснення та особливості впровадження нетрадиційних методів навчання на уроках української мови на молодшому етапі навчання

Іноді доводиться чути, ніби мова - найлегший предмет у школі. Мовляв, це щось загальновідоме, само собою зрозуміле, тому її викладати може будь-хто, не те, що математику.

За Сухомлинським В.О.: “Викладання мови - найважча справа. Викладати цей предмет повинні найздібніші і найталановитіші. Бо це не просто передача знань, практичних умінь і навичок. Це передусім виховання. Виховання розуму, формування думки, клопітке різьблення й ліплення найтонших рис духовного обличчя людини” [3, 21]. Адже із думки і слова почалося становлення людини; мисль, втілена слово, підняла нас над природою, над усіма речами і явищами, над епохами і століттями. "Слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів; у ньому закарбувалася душа, звичаї традиції, радощі й болі народу - всі його духовні цінності, творенні століттями. Викладання мови - це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим зіткненням до серця дитини" [3, 53].

“Мова, слово - то найтонший різець, здатний доторкнутися до найпотаємніших куточків людського серця” [6,89].

О. Гончар зазначає: “Мова - це не просто знаряддя спілкування. Це щось значно вагоміше”.

Мова - основа всього, в чому проявляється духовне життя народу. Вона є основою процесу навчання і виховання, залучення до мистецтва, літератури та всього, що визнає людську духовність.

Важливість роботи над словом, як зазначав К.Д.Ушинський, і в тому, що “в слові учень знайде багато філософського розуму, справді поетичного чуття, витонченого смаку безодню незвичайної чутливості до найтонших переливів у явищах природи, багато спостережливості, багато високих духовних поривів”... [8,203].

Процес опанування словом, уміння володіти ним у різноманітних ситуаціях є досить складним процесом. Відомо, наскільки нелегкою є задача активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках мови, як складно викликати інтерес до предмету, створити ситуацію, щоб викликати позитивні емоції. Тому виникненню почуттів новизни, здивування, які мають стати джерелом самостійного розв'язання поставлених задач, дати відповіді на актуальні запитання найкраще послуговує нетрадиційний підхід у навчанні мови.

Підходи до вивчення рідної мови і засоби навчання мають обиратися таким чином, щоб стимулювати учнів до активної мовленнєвої, розумової, інтелектуальної, емоційної, естетичної, моральної, духовної діяльності.

Інноваційний підхід до навчання знаменує собою новий етап, у розвитку дидактики і психології навчання. На відміну від інших підходів ця концепція внесла в теорію і практику освіти систему формування творчих здібностей тих, хто навчається, а не просто окремі прийоми активізації пізнавальних інтересів, мислення.

Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів і найбільша варіантність представлена повторювально-узагаль-нюючим уроком.

В основу проведення такого уроку мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, ігрова ситуація. Адже мислення дитини, як зазначав В.О.Сухомлинський, “починається із здивування, звідси аксіоматичною є вимога створення емоційної комфортності” [3,72].

Інноваційним називають навчання не тому, що весь навчальний матеріал учні засвоюють тільки шляхом самостійного вирішення проблеми і “відкриття” нових понять. Тут є і пояснення вчителя, і репродуктивна діяльність учнів, і постановка завдань. Але організація навчального процесу базується на принципі проблемності [7,225].

За своєю сутністю інновації є продуктом або найвищим проявом педагогічної творчості, власним доробком окремого автора-вчителя.

Всім відомі слова Уільяма Уорда:

Посередній учитель викладає,

Гарний учитель пояснює,

Видатний учитель показує,

Великий учитель надихає.

То як же надихнути, зацікавити дітей навчанням, пробудити інтерес до нього? Як зробити так, щоб урок був для них радісним і цікавим. Сучасний урок - це синтез педагогічної теорії і практики, майстерності, професіоналізму, духовності. І творцем такого мікрокосму уроку в системі макрокосму навчання є вчитель. Саме його творче натхнення надає урокові життєдайної сили і неповторності.

Як уже зазначалося, найефективнішим тут буде нетрадиційний підхід до навчання, бо він яскраво відрізняється стилем, формами, засобами, забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвиткові творчої особистості.

Учні потребують нестандартних підходів до навчання, їм подобаються нові форми проведення уроків: семінар, диспут, конференція, навчальна гра, брейн-ринг, змагання, КВН, подорож, Що? Де? Коли?, тощо. Формують інтерес до мови елементи цікавої граматики, вправи, що стимулюють до спостереження над фактами мови, завдання творчого характеру тощо.

Адже крім інформативного і навчального компонентів треба вносити в урок і розважальний, бо діти надзвичайно люблять усілякі ігри, жарти. Тому сьогодні існують різні лінгвістичні ігри: шаради, чайнворди, кросворди, крипограми та інші.

Активність учнів значно зросте на уроці мови, якщо створити атмосферу захоплення навчальною працею, якщо учитель буде співпрацювати з дитиною і обоє вони будуть творцями уроку. Тому потрібно давати учням можливість відчувати себе “добувачами знань, переживати почуття гордості від того, що вони, думаючи, працюють” [3,360].

Чи може сучасний урок мови бути радісним і цікавим для учнів? Чи може він розкрити творчий потенціал особистості, поставити її в ситуацію морального вибору і прийняття нею самостійного рішення. Так, може, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу шляхом перебудови педагогічної технології процесу учіння.

Кожен урок рідної мови - складна цілісна, динамічна система навчаль-ного матеріалу, зазначеного в темі уроку. Навчання рідної мови ефективне тоді, коли на кожному уроці засвоюються мовні й мовленнєві знання, формуються комунікативні вміння й навички.

Один із сучасних методистів Т.Чумак у своїх публікаціях переконує: “Основний підхід до викладання мови і літератури полягає у реалізації принципу: через емоції - до зацікавлення, з зацікавленням до осмислення й засвоєння, через засвоєння - до переконань” [1,45].

Кожен нестандартний урок вчитель виношує протягом тривалого часу і потребує особливої підготовки, проте такий урок стає святом і для вчителя і для учня. Звісно, без передбачення і планування працювати неможливо, але контури вдалого уроку народжуються в уяві вчителя лише попередньо, в загальних рисах, а вдалий урок як справжня творчість учителя, вибудо-вується вже безпосередньо на уроці.

Нестандартність - не самоціль, а органічний процес, включений в урок. Одноманітність призводить до сірості, омертвіння, шаблонності, що є ознакою поганого ремесла.

Творчими педагогами ведуться пошуки, спрямовані на перетворення уроку в живе, зацікавлене вирішення проблеми з гарантією високої результативності.

Урок - дія спектаклю, уміло поставлена вчителем-режисером і розіграна учнями-акторами. Саме від режисера залежить, чи всі актори зайняті в спектаклі, і чи кожний актор матиме те відчуття радості, якого всі разом і зокрема домагаються.

Кожному вчителю приємно, коли діти люблять його предмет, ходять на уроки з задоволенням, бажають вчитися. Тому, щоб зробити уроки з української мови цікавими, слід використовувати різні форми і методи навчання. Учням, безперечно, подобаються нестандартні уроки, діти їх чекають, готуються до них. На таких уроках проявляється їх фантазія, кмітливість, вміння застосовувати свої знання.

1.2 Ігрова діяльність як засіб оптимізації навчання учнів молодших класів

Вивчення мови в 1-4 класах має свої специфічні особливості. Діти охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість їм виявити творчу індивідуальність. Тому на даному етапі доцільним є впровадження уроків з елементами казки та гри .

Іноді можна дозволити перетворити весь урок на цікаву гру, суціль підпорядковану дидактичній меті. Учні мають винести з уроку якомога більше знань. Неодмінною умовою має бути принцип новизни. Жодне заняття не повинно бути схожим на інше. Тільки тоді воно захопить уяву школяра, активізує його розумову діяльність.

Основне завдання вчителя - організувати навчання так, щоб створити найсприятливіші умови для вияву та розвитку учнями своїх здібностей. А це можливо при постійному систематичному включенні їх у творчу діяльність. Щоб вона відбулась, вчитель повинен створити необхідну творчу ситуацію. Для цього можна використати лінгвістичну казку проблемного характеру. Ми ніколи не можемо впіймати той момент, коли дитина, слухаючи казку, вбираючи її, оволодіває певними співвідношеннями певних лексичних, граматичних та інших мовних одиниць. Долаючи зусилля, щоб зрозуміти казку, вона одночасно докладає зусиль ї щоб зрозуміти слова, з яких та складається, проводить між ними аналогію, робить висновки. Завдяки казці діти стають більш чутливими до краси слова. Казку на уроці можна використовувати по-різному:

в якості дидактичного матеріалу;

як засіб, що допомагає організувати пояснення нового матеріалу, і відтворення засвоєного раніше;

як індивідуальну роботу з розвитку мовлення (складання учнями лінгвістичних казок під час вивчення певної теми).

В залежності від теми казку можна використовувати як елемент уроку або будувати весь урок у вигляді казкової подорожі. Ефективнішими є казки, що створюють проблемні ситуації, вирішуючи які учні самостійно підходять до усвідомлення мовних явищ чи правил. Завдяки цьому учні виступають не пасивними слухачами, які отримують інформацію у готовому вигляді, а дослідниками. Крім того, розв'язуючи проблемні ситуації, вони не лише формулюють правило чи з'ясовують значення мовного матеріалу, а що набагато важливіше - вчаться аналізувати, синтезувати і виводити абстрактні поняття. Саме абстрактне мислення дуже важко дається учням усіх вікових категорій.

Одним із засобів оптимізації навчального процесу є використання на уроці гри, яка є важливим видом діяльності людини і шляхом до пізнання світу. У процесі гри в учнів розвивається спостережливість, самодіяльність, активність, творчість. Під час гри потрібно бути уважним - неуважність призводить до помилок. Тож гра виховує увагу, потрібну в навчанні. В залежності від навчального матеріалу, можна використовувати гру як елемент уроку, або як урок загалом. Будь-який нестандартний урок набуває ознак гри.

Відомий психолог Д.Ельконін чітко висловився на предмет того, що “гра - це форма творчості, природна потреба організму. А тому існуюче неемоційне і “серйозне” навчання здатне пригнічувати природу дитини, а іноді і знущатися над нею. Очевидно, нові підходи слід шукати у резерві навчальної гри, яка здатна активізувати діяльність, підвищити інтерес до предмета і, що важливо, стимулювати різні види спілкування, розвивати мовлення” [12,19].

Ще у Стародавньому Римі вчителя, який викладав основи наук, називали “учителем ігор”. Творчість талановитих вчителів починає нині виходити за межі гри як окремого навчального прийому. У їх методичній лабораторії він цікаво трансформується в оригінальний урок у формі дидактичної гри (подорожі, екскурсії, турніри, тощо).

Навчальна ігрова діяльність як метод навчання відповідає актуальним завданням методики, дидактики, психології та педагогіки, які намагаються оптимізувати навчальний процес.

Отже, ігровий елемент на уроці виступає засобом оптимізації навчального процесу і стимулює учнів до активної навчальної діяльності. Навчальна гра має таку ж структуру, що й будь-яка інша навчальна діяльність, тобто включає в себе мету, засоби, сам процес гри та результат. Ігровий метод навчання - це спосіб спрямованої міжособистісної взаємодії учня та вчителя, за якого в умовній обстановці вирішуються завдання навчально-виховного процесу. Гра - творчість і праця. Граючи учні вчаться виробляти звички зосереджуватися, самостійно думати, у них розвиваються увага, потяг до знань. Захопившись, діти не помічають, що вчаться, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть самі пасивні включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.

Гра допомагає розвивати допитливість, тренує пам'ять, увагу, вміння не лише дивитися, а й бачити логічно мислити. За словами відомого педагога В.О.Сухомлинського: Ігри - “гімнастика розуму”. Розумна, захоплююча гра більш дієва, ніж словесні форми [3,29].

Розділ ІІ. Система роботи із застосуванням нестандартних завдань на уроках рідної мови

2.1 Уточнення складу вмінь нетрадиційного навчання

Впровадження інноваційних методів навчання на уроках української мови у молодших класах передбачає наявність ряду вмінь в учнів. Учні повинні вміти відірватися від конкретної реальності та думати про абстрактне і можливе; вміти не лише розуміти реальність, але й уявити, що могло трапитись у тому чи іншому випадку. Оскільки вони здатні творити ідеї -- вони можуть розвивати засвоєне, генерувати нові уявлення та думки. Їх мислення повинне бути образотворчим, оригінальним, образним та з переважанням можливого над реальним.

Змушена діяти в умовах новизни, невизначеності, дитина повинна намагатися знайти ключ до рішення на основі виділення і перевірки ряду можливих рішень, здійснювати вибір між ними. Крім того, учні повинні володіти такими уміннями як уміння описувати, розповідати, класифікувати, порівнювати, сперечатися і відстоювати власну точку зору тощо.

Отже, учні повинні володіти умінням вести розповідь, розповідати про події в хронологічному порядку. Розповідь часто включає описи явищ і ситуацій, тому учні повинні володіти умінням описувати. Вміння давати визначення предметам чи явищам, а також класифікувати їх є необхідним для виконання нестандартних завдань. Якщо учень може аргументувати свою позицію стосовно певного явища чи теми, то він легко зможе переконати опонента.

Як висновок, необхідно вказати на те, що включення у процес нестандартного навчання передбачає наявність певних умінь.

Серед таких умінь виділяємо уміння розповідати, описувати, порівню-вати, класифікувати, виділяти структурні елементи та приховані можливості речей тощо. Усі ці вміння сприяють глибокому та ефективному вивченню особливостей мови.

Учні повинні вміти пристосовуватися до незнайомої ситуації і генерувати нові оригінальні ідеї на основі наявної інформації.

Такі характеристики мислення учнів як здатність встановлювати зв'язок між двома та більшим числом об'єктів, а також об'єднувати та розділяти їх, здатність висувати припущення про можливість впливу одного чи декількох складових одного об'єкту на інший створюють умови для більш вільного пристосування учнів до незнайомої ситуації.

2.2 Вимоги до системи вправ нестандартного навчання на уроках української мови

Система вправ є важливою умовою дієвості навчання. За допомогою вправ учні оволодівають способами творення самостійних висловлювань. Кожен з проведених на уроці видів роботи повинен логічно випливати із попереднього, підносити дітей на новий рівень оволодіння уміннями.

Розробляючи систему вправ, готуючись до проведення уроку вчитель повинен дібрати такі завдання, які б стимулювали всі три види мовленнєвої активності:

інтелектуальну;

емоційну;

мовленнєву.

Чітке визначення основних вимог до вправ нестандартного навчання є ключем до вирішення проблеми навчання мови і спілкування. Система таких вправ забезпечує як організацію процесу засвоєння нових знань, умінь та навичок, так і організацію процесу навчання.

З точки зору організації процесу засвоєння система вправ має забезпечити:

Підбір необхідних вправ, що відповідають характеру певної навички або певного вміння;

Визначення необхідної послідовності вправ;

Логічне розташування навчального матеріалу та співвідношення його компонентів;

Систематичність виконання певних вправ;

Взаємозв'язок різних видів мовленнєвої діяльності. Вправа - це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх вдосконалення.

Кожна вправа незалежно від її характеру має три- або чотирифазову структуру:

1. Завдання.

2. Зразок виконання.

3. Виконання завдання.

4. Контроль (контроль з боку вчителя, взаємоконтроль чи самоконтроль учнів).

Перша фаза дуже важлива, бо вона має містити мотив до виконання комунікативного завдання та вимоги до нього.

Друга фаза вправи факультативна: вона може мати місце, якщо у зразку виконання є потреба, і може бути відсутньою. У випадку із вправами на розвиток умінь та навичок творчого письма дана фаза буде містити не зразок, а схему, структуру чи послідовність дій.

Третя фаза - виконання завдання - і є власне вправою.

Четверта фаза - контроль - може співпадати в часі з виконанням, або слідувати за виконанням.

У підручнику М.І.Пентилюк зазначено: “Основними критеріями, за якими вправи відносяться до того чи іншого типу є такі як вмотивованість, ступінь комунікативності, ступінь керування, спрямованість навчальної дії на прийом або видачу інформації, наявність ігрового компонента, спосіб організації та необхідність забезпечення опорами” [3,134].

Актуальність проблеми створення системи вправ для навчання української мови в сучасній школі зумовлюється тим, що успішність навчання може бути гарантована лише завдяки раціональній системі вправ. Теоретично це проблема удосконалення навичок як автоматизованих компонентів умінь, взаємопов'язаного розвитку мовленнєвих навичок і вмінь, мотивації у навчанні писемного спілкування рідною мовою. Практичним рішенням цієї проблеми є підбір та логічна комбінація сукупності вправ для розвитку вмінь та навичок спілкування українською мовою.

2.3 Система вправ нестандартного навчання на уроках української мови на молодшому етапі загальноосвітньої школи

Нестандартність уроку сприяє тому, що учні інтенсивніше думають, глибоко проникають в суть об'єкту пізнання. Інтерес стимулює розумову роботу учнів.

Нижче пропонується система вправ, розроблених для деяких уроків з мови для учнів молодших класів.

І. Гра “Спіймай прийменник”.

Учитель показує речення з прийменниками. Учні сплеском у долоні ловить прийменники. Для гри можна використати такі речення:

У лісі під ялинкою жив заєць із зайчихою.

В повітря піднявся літак.

А я у гай ходила по квітку ось таку.

Стоять під білими снігами сосни.

Засиніли проліски у ліску.

ІІ. Гра “Встав прийменник”.

Усі одержують картки, на яких написано слова, а також набір прийменників. До кожного слова, треба добрати та поставити відповідні прийменники.

Слова на картках і прийменники до них можуть бути такі: (на) полі, на (дереві), у (лісі), у (виямках), під (хатою), під (ліжком).

Конспект уроку

Тема: Прийменник.

Мета: закріпити уявлення дітей про прийменник як слово. Формувати навички практично використовувати прийменники та писати їх, окремо від інших слів. Розкрити суть вміння спостерігати, встановлювати взаємозв'язок між виучуваними явищами.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань учнів, мотивація навчальної діяльності.

Прочитайте речення (на дошці).

У лісі стояла тиша. Над лісом нависла важка хмара.

Скільки речень ви прочитали? (Два).

З чого складається речення? (Зі слів).

Скільки слів у слова за порядком. Яке з цих слів найкоротше? (Слово у).

Так, у - це окреме, хоч і маленьке слово. Назвіть “маленьке” слово у другому реченні (Над).

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Сьогодні у нас урок незвичайний. Ми виручаємо у мандрівку до незвичайної Країни Ліліпутів. Ви, напевно, здогадались, що мешкають у ній “маленькі” слова.

Бувають великі і малі дерева, великі і малі будинки. Так і слова не всі однакові.

Завдання слів у на, в, … - допомагати словам більшим поєднуватись. Вони немов гвинтики, за допомогою яких скраплюються речення. Маленьких слів в українській мові небагато. Та роботи у них доволі. Тому бігають слова - ліліпути з речення в речення. Скрізь треба встигати і допомагати навіть словам - гуліверам. Маленькі слова дуже працьовиті. Ці слова далі ми будемо називати прийменниками.

На уроці ми будемо вивчати слова - прийменники. Ви дізнаєтесь, для чого вони потрібні, будете вчитися правильно вимовляти, їх і писати з іншими словами.

ІІІ. Практичне ознайомлення з роллю прийменників у мовлені.

1) Спостереження за мовним матеріалом. Використання вправ підручника (колективно, усно; письмово, з попереднім коментуванням).

2) Яку роль виконують слова на, в, до, по, у в реченнях?

3) Робота з підручником. Опрацювати теоретичного матеріалу.

4) Самостійна робота. Вправа з підручника.

5) робота над вимовою і написанням прийменника з наступним словом.

Як пишуться прийменники з іншими словами? (Окремо).

Чому? (Прийменник - це слово, а слова в реченні пишуться окремо одне від одного).

Спишіть речення, записані на дошці.

Замість крапок вставте потрібні за змістом прийменники.

Тихо взимку … галявині. Лише зрідка пролетить … галявиною зграйка синиць. Інколи дятел постукує … дерву.

Які прийменники ви додали, щоб утворити речення?

Як написали їх словами, перед якими вони стоять?

Вимовте сполучення прийменників зі словами, перед якими вони стоять? Що ви помітили?

Зробіть висновок про те, як пишуться прийменники з іншими словами і як вимовляються з ними.

Наведіть свої приклади речень в яких були б прийменники. Поясніть, як треба вимовити і писати їх з іншими словами.

ІV. Узагальнення знань.

Відповіді учнів на запитання:

Які прийменники ви запам'ятали на уроці?

Для чого служать прийменники?

Як вимовляються і як пишуться прийменники з наступним словом?

V. Д/З (Вправа з підручника).

“Тварини”

1. Гра “Малята”

Програмовий зміст: Розширити знання учнів про диких тварин (лисиця, заєць, ведмідь, білка, їжак, вовк) та їх повадки. Закріпити вмінні правильно називати частини тіла тварин, виділяти істотні ознаки поняття “звірі”.

Унаочнення: Картки із зображенням дорослих тварин та їх малят.

Хід гри: Клас поділяється на 2 групи. Одна група отримує картки із зображенням дорослих тварин, інша - малят. “Малята” мають знайти своїх батьків, потім описати зовнішній вигляд дорослого звіра. “Батьки” мають розповісти про спосіб живлення, окремі повадки та як вони піклуються про своїх малят.

Завдання:

Фантазування: берлога ведмедя зменшилася до розміру рукавички. Як буде жити ведмідь?

Метод фантограм

Заєць! А) перенесемо зайця із степу в море-

Бігає! як буде пересуватися?

Стрибає! Чим живитися?

Живе у лісі! Б) заєць повзає - як буде

Або степу! рятуватися від лисиці?

Творчо - емпатійні вправи.

Поставити себе на місце тварини та передати її відчуття:

А)восени у лісі відбулися збори на тему: “Хто як до зими готується?”

Б) зустрілися їжак з білкою і розговорилися.

2. “Знайди свою маму”

Хід гри.

На столі розкладають картки із зображенням малят домашніх тварин. Учням роздаються картки із зображенням дорослих свійські тварин.

Дається завдання:

Дібрати малят до дорослих тварин, описати дорослу тварину, виділити її характерні ознаки. Розповісти, що цікавого помітили, спостерігаючи за домашніми тваринами. Виграє той, хто перший впорається із завданням.

Завдання.

Символічна синептика.

Переплутати мам та малят.

А) як будуть жити собака із лошам?

Б) корова із кошеням?

Який це птах?

Хід гри.

На магнітній дошці прикріпити зображення птахів у довільному порядку. Клас поділяється на три команди, визначаються лідери. На столі розкладені картки із написами “перелітні”, “осілі”, “зимуючи”. Лідери обирають певну картку.

Дається завдання: дібрати ілюстрації птахів, що входять у це поняття, розмістити в ряд на дошці під написом. Командам дається одна хвилина, щоб порадитися. За сигналом вчителя обговорення припиняється, а лідери по - черзі виконують завдання. Інші команди стежать за правильністю виконання. Школярі мають право використати ту ілюстрацію, яка була вже розміщена, якщо вважають, що це було помилково. Виграє команда, яка правильно виконає завдання (або допустила найменше помилок).

Індивідуальне змагання.

За характерними звуками впізнати птаха, назвати його та знайти ілюстрацію.

Завдання.

Фантазування на тему “Ой, як би я мала крила…”

Метод каталогу - перенесення властивостей неживих об'єктів на птаха:

Вода

Без запаху

Без кольору

Рідка і т. д.

Метод мозкового штурму.

Птаха зачинили в клітці. Як йому вибратися звідси?

У процесі проведення дидактичних ігор використовувались такі прийоми та методи розвитку творчої уяви дітей:

Фантазування

1. Типові прийми фантазування

А) інверсія або зробити навпаки. Змінити властивості, дію, принцип, закон на протилежний.

Приклад, гарний вогонь став холодним (бо його намалювали на льоду);

Вовк став добрим (бо тепер він травоїдна тварина).

Б) збільшення об'єкта або зменшення у природі.

Збільшуємо комара до величезних розмірів. Що трапиться?

В) прискорення або уповільнення дії об'єкта або його властивостей.

На землі дерева майже зовсім не ростуть. Чому? Чим усе це закінчиться? ігровий навчання нетрадиційний український

Г) перервні процеси зробити неперервними чи навпаки.

На Землі постійно світить Сонце. Що трапиться?

Повітря буде подаватися порціями. Як жити?

Д) зміна середовища існування для певного об'єкта.

Риба живе в пустелі.

2. Метод асоціації чи каталога слугує перенесення властивостей одного об'єкта на інший. А потім за допомогою вільних асоціацій виводиться велика кількість наслідків, генеруються нові фантастичні ідеї.

Живий об'єкт Неживий об'єкт

Крокодил Стілець

зелений дерев'яний

зубатий складний

пливучий м'який

Переносимо властивості одного об'єкта на інший.

Дерев'яний крокодил - сувенір.

Складний крокодил - іграшка.

Стілець зелений - пофарбований зеленою фарбою.

3. Вправа “Робінзон Крузо”

Ситуативні завдання, мета яких знайти способи виживання в екстремальних умовах.

Вправа “Чорний ящик”

Мета: знайти секрет “чорного ящика” за допомогою мінімальної кількості запитань.

- У чорному ящику плід.

Сухий чи соковитий?

Великий чи малий?

Круглий чи продовгуватий?

Їстівний чи ні?

Червоний чи зелений?

Мозковий штурм

Він створений американським психологом А. Осборном у кінці 30 років. Під час проведення мозкового штурму створюються дві групи учасників “генератори” та “експерти”. На першому етапі генерування забороняється будь - яка критика, навіть невербальне несхвалення. Навпаки, кожну ідею варто розвивати якою б абсурдною вона не була

Метод фантограм був запропонований Р. Антигуллером. Прості прийоми перетворення застосовуються не лише до об'єкта та його частини, а й до універсальних властивостей предмета природи. При складанні фантограм по одній лінії записується характеристика предмета і речовина, фізичні властивості, місце існування т. п. А по іншій - типові прийми.

Гра “Спіймай займенник”

Учитель проказує речення. Учні, почувши займенник. Плескають у долоні.

Виграє той, найменше помилитиметься.

Для гри можна використати такі речення:

Приколю свою картинку над столом у мами я.

Ми для тебе із татом подарунок шукаєм весь день.

Ти ж бо гідна дарунку такого, що лиш в казці бува золотим.

Ми сміливі, ми правдиві.

Пішов йому десятий рік, він працювати добре звик.

Якщо в мене є цукерка, півцукерки другу дам.

Гра “Угадай займенник”

На дошці написано речення з пропущеними в них займенниками. Учні описують ці речення, вставляючи займенник.

Виграє той, хто першим виконає завдання.

Для гри можна використати такі речення:

… люблю свою Україну.

… любить читати книжки.

… завжди говоримо правду.

… змагаються за честь своєї школи.

Гра “Хто найшвидше напише три займенники з двома е?”

Учитель пропонує написати три займенники, щоб у кожного з них було по два е, наприклад: мене, тебе, себе.

Виграє той, Хто першим правильно виконує завдання.

Гра “Хто найшвидше напише три займенники з ьо, йо”?

Учитель пропонує написати три займенники, щоб у кожному з них були ьо чи йо, наприклад: ньому, його, йому.

Виграє той, хто найшвидше правильно виконає завдання.

Гра “Що це за займенник?”

Назвіть займенник І особи однини, який вказує на особу, яка сама про себе говорить.

Назвіть займенник ІІІ особи однини чоловічого роду, який вказує на особу або предмет, про яких розповідають.

Назвіть займенник ІІ особи множини, який вказує на осіб, до яких ми звертаємося.

Назвіть займенник, який вказує на особу, до якої ми звертаємося.

Назвіть займенники які вказують на осіб чи предмети, про яких розповідають.

На дошці записано вірш.

Вивчим цю частину мови,

Вивчимо обов'язково,

Бо вона потрібна дуже

І мені, й тобі, мій друже.

Я до тебе усміхнусь

І з тобою подружусь,

Усміхнися ти в отвіт -

Ми з тобою цілий світ.

Всі сміються навкруги -

Він, вона, воно, вони,

бо усмішка в всіх одна,

Вжити в дружбі помага.

Завдання: з вірша виписати займенники у три колонки: у першу займенники І особи, у другу - ІІ особи і в третю ІІІ особи.

Гра “Спіймай прислівник”

Вірш Л. Лужецької

Ознаку дій називає,

А також місце, час, причину,

Цієї дії визначає,

І кожен цю частину знає

Бо це прислівник - всім відомий

Незмінна ця часина мови

На запитання як? коли?

Готова всім відповісти.

Сміється сонце як - ласкаво,

Мандрує небом величаво,

А небо голубіє дивно,

Пливуть хмарини тихо, мрійно.

Дзвенить кохана мова чисто,

А кожне слово - урочисто,

Земля стрічає нас святково,

Сміються зорі загадково.

Сади цвітуть коли? - весною,

У літку трав моря шовкові,

А восени врожай збирають,

У зимку снігу всі чекають.

Прислівників багато в мові,

Всі яскраві, всі чудові!

Щоб здобути знань основи,

Вивчім цю частину мови!

Учитель проказує речення. Учні, почувши прислівник, Плескають у долоні.

Виграє той, найменше помилитиметься.

Для гри можна використати такі речення:

Сьогодні чудова погода.

Тихо, тихо Дунай воду несе.

Вдома вчи уроки пильно, ранком вчасно йди до школи, точним будь і акуратним, не затримуйся ніколи.

Був коваль. І удень і вночі він кував дивовижні ключі.

Гра “Хто швидше?”

Учитель пропонує написати п'ять прислівників, що відповідають на питання як? і п'ять прислівників, що відповідають на питання коли?

Наприклад: бадьоро, весело, сумно, смішно, уважно; восени, влітку, взимку, навесні, вранці.

Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.

Гра “Допиши прислівник, протилежний за значенням”

Учитель пише на дошці десять прислівників. Учні списують їх і до кожного дописують протилежні за значенням (антоніми), наприклад: назад-вперед, вночі-вдень, тихо-голосно, мало-багато, сьогодні-завтра.

Виграє той, хто правильно і швидко виконає завдання.

Гра “Лото прислівник”

Учні одержують картки, на кожній з яких написано три речення з пропущеним прислівником. Ці прислівники написані на окремих картках, які тримає вчитель і запитує з ним речення.

На картках можуть бути такі речення:

Посідали діти на траві (навколо) вогнища. (Зненацька) прилетів вологий вітер. Пострибав горобець (навпростець).

(Невдовзі) в стелі підземелля одчинився люк. (Нишком) вибрався він з-під листя. (Багато) шкідливих комах винищують шпаки.

Пив тигр (повільно), певний у своїй силі й могутності. Назбирали ми їх (чимало). Я (швиденько) опустився снопові на спину.

Загадки-жарти

Який прислівник однаково читається зліва направо і справа наліво? (зараз)

В яких прислівниках є три-чотири приголосних і один голосний? (Вдень, вверх, вниз).

Які прислівники запитують про себе? (Щотижня, щогодини, щороку, щоденно).

Який прислівник вживається з серцем? (натщесерця).

Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.

“Числівник”

вірш Л. Лужецької.

Число числівник назове,

У світ лічби нас поведе,

Ми навчимося рахувати,

Додавати, віднімати.

Одна на світі Батьківщина,

І матір теж одна-єдина,

Над нами сонечко одне,

Проміння шле нам золоте.

Земля одна, планет багато,

На небі - тисячі зірок.

Шість буднів тижня, одне свято,

І безліч у полях квіток.

Число числівник називає,

І всяк школяр це добре знає.

Один, два, три, чотири, п'ять -

Учимось, друзі, рахувать.

Із загадок скоромовок виписати числівники.

а) У світ одна

Всім потрібна вона (Батьківщина)

б) У Марини два коти -

Повна хата муркоти.

в) Десять жвавих горобців

Приземлились на посів.

г) Один ллє, другий п'є, третій росте. (Дощ, земля, трава)

г) Перший я приніс весні,

Розбудив усе від сну.

Заспіваю під вікном,

Люди звуть мене … (шпаком).

д) Брат промовив до сестрички:

Он стрибає три синички,

А як зловиш ти одну -

Скільки лишиться їх, ну!

(Скільки діти?)

Посміхнулася Людмила:

Тільки та, що я зловила

Висновки

Проблема способів інтенсифікації навчального процесу за допомогою використання нетрадиційних підходів активно сприяє розвиткові пізнаваль-них процесів.

Опановуючи шкільний курс рідної мови, діти оволодівають різними способами навчальної діяльності, розвивають своє мовлення, мислення, інтелектуальні здібності, збагачують свою духовність. Досягти цього можна завдяки удосконаленню уроку - єдності форми і змісту, реалізації мети й завдань. Кожен урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя залежить, скільки її зможуть сприйняти і засвоїти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому слід скористатися. Якість уроку залежить від особистісного підходу до навчального процесу, взаємодії вчителя і учнів, педагогіки співробітництва на уроці та інших чинників, що стимулюють навчальну діяльність.

Інноваційні процеси, що охопили сучасну школу, стосуються насамперед уроку. У практиці вчителів з'явився термін “нестандартність у вивченні мови”. Особливого поширення набувають нестандартні уроки. Вони мають спеціальні назви: уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки взаємонавчання учнів, уроки-подорожі, аукціони знань, уроки винаходу тощо.

Найголовніші ознаки таких уроків:

учасність - постійне прагнення до новизни й удосконалення змісту уроку, впровадження педагогічних інновацій;

оптимальність - спроба максимально досягти навчально-виховних цілей при економному використанні часу;

інтегральність - синтез знань з мови, літератури, історії, краєзнавства тощо;

науковість - опора на досягнення сучасної лінгвістики, лінгво-дидактики, лінгвопсихології;

відтворення процесу навчання і його результатів;

програмування взаємодії вчителя і учнів;

використання різноманітних засобів навчання.

Більшість уроків нестандартної форми передбачають групове навчання. Як свідчать наукові дослідження, групова навчальна діяльність учнів сприяє успішній реалізації комплексної мети навчання, засвоєнню бази знань, формує навички самоконтролю, почуття обов'язку і відповідальності за результати навчання. У процесі групового навчання докорінно змінюється позиція учня: із пасивного об'єкту впливу вчителя він перетворюється в активного суб'єкта навчання. На таких уроках учень не лише сприймає певну суму навчальної інформації, а й бере активну участь у засвоєнні матеріалу, опановує способи самостійного поповнення і розширення знань.

Отже, сучасний урок рідної мови - плід майстерності і творчості вчителя, його професіоналізму, ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії тощо. Критерії сучасного уроку рідної мови відображають рівень розвитку методичної науки та ті зміни, що відбуваються в системі освіти.

Для успішної роботи вчителю слід шукати нових нетрадиційних шляхів навчання. Навіть, якщо це звичайний урок, необхідно вводити в нього елементи нестандартності, щоб збудити душу дитини, включити її в роботу.

Список використаної літератури

Бєляєв О.М. Сучасний урок української мови. - К.: Рад. школа, 1981.- 176 с.

Бєляєв О. та ін. Концепція навчання державної мови в школах України / О.Біляєв, Л.Скуратівський, Л.Симоненкова, Г.Шелехова // Дивослово. - 2010. - №1. - С. 16-21.

Біляєв О. Концепція мовної освіти в Україні / О. Біляєв, М. Вашуленко, В. Плахотник // Рідна школа, - 2008.-№9.- С.73.

Башинська Т.Взаємодія вчителя й учнів у навчально-виховному процесі як педагогічна проблема // Поч.школа. - 2011.-№12.-С.55-58

Бовсунівська Г., Варзацька Л., Трохименко Т. Інноваційні аспекти особистісно-орієнтованого, розвиваючого навчання // Укр. Мова та література в школі. - 2008 - № 3. - С.30-32.

Гусак Т. Нестандартні уроки Нормування відповідного ставлення школя-рів до навчання // Рідна школа. - 2011.- № 9.- С. 45-60.

Гордуз Н.Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови // Почат.школа. - 2008.-№4.С.1-4.

Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения. М., 1971.

Державний стандарт початкової загальної освіти //Початкова освіта. - 2006.-С.10-20

Дорошенко О.А. Нестандартність при вивченні української мови // Початкова школа - 2007.- № 2.-С. 17-20.

Ельконін Д.Б. Основна одиниця розгорнутої форми ігрової діяльності. Соціальна природа рольової гри // Педагогіка і психологія. - 2010.-№3.- С.16-23.

Жорник О. Ігрова діяльність як засіб підвищення якості знань// Рідна школа,- 2008.-№ 2.- С.31-32.

Заболотний О.Мовознавчі турніри // Дивослово. - 2007.-№2.-С.46-47.

Заяць Я.М., Вартебедян Л.В., Оношків О.П. Уроки рідної мови.3 клас. Посібник для вчителів. - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2005 - 336 с.

Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особис-тості / за ред. С.М.Проколієнка.- К.: Рад. шк., 1989.-608 с.

Костюк Г.С. Психологічні передумови оптимізації шкільного навчання // Рад. школа. - 1991.-№3.-С.14-20.

Клепач Н. Використання народознавчого матеріалу на уроках навчання грамоти // Почат.школа. - 2009. - №11. - С.6-8.

Комар О. Інтерактивні технології - технології співпраці // Почат.школа. - 2007. - №9. - С.5-7.

Лисенкова С. М. Коли навчатися легко / Педагогічний пошук. - К. - 2008.-80 с.

Маткобожик М. С. Щоб уроки стали святом // Рідна школа 2010. - №11 .-С.65-70.

Методика викладання української мови: Навч. Посібник / За ред. С.І.До-рошенка.-К.: Рад.школа, 1992. - 547 с.

Махмутов М.И. Проблемное обучение. - М., Педагогика, 1985.

Мельничайко В.Я. та ін. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. - К.: Рад. шк., 1982.- 216 с.

Програми для середньої загальноосвітньої школи. 3-4 класи. К.: Почат. школа, 2003.-296 с.

Додаток А

Українська мова

3 клас

Розділ. Іменник

Тема: Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменниках.

Мета: ознайомити учнів з поняттями «власні іменники», «загальні іменники»; спонукати вживати у мовленні нові мовознавчі терміни; закріплювати навички написання власних іменників; виховувати патріотичні почуття.

Обладнання: мультимедійна презентація фото подорож вулицями м. Вишневого, портрети відомих людей міста; портрет Т.Г. Шевченка, малюнок Тарасової гори в Каневі; таблиця «Власні і загальні назви».

Хід уроку

І. Організація класу

Пролунав уже дзвінок,

Починаємо урок.

Працюватимем старанно,

Щоб почути у кінці,

Що у нашім третім класі

Діти просто …МОЛОДЦІ!

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання ( вправа 22)

- Які слова-відгадки є назвами істот? Доведіть.

- Які слова-відгадки є назвами неістот? Доведіть.

- Які ще загадки про тварин і рослини ви знаєте?

2. Словниковий диктант.

- Я читаю слова, а вам потрібно їх записати у дві колонки:

ІСТОТИ НЕІСТОТИ

Вовк, верба, лисиця, горобець, стіл, синиця, калина, учень, Україна.

3. Каліграфічна хвилинка

У У У у у у Уу Україна держава

- Які слова з словникового диктанту можна об'єднати у прислів'я?

(Калина, верба, Україна)

4. Проблемна ситуація

Запис на дошці:

Без верби й калини нема україни.

- Я стверджую, що в цьому реченні всі слова записані правильно.

- А як думаєте ви?

(Відповіді дітей: «Я не погоджуюсь, тому що…»,

«Я заперечую, тому що…»)

- Поставте питання до слів Україна, держава?

- Чому слово «Україна» ми пишемо з великої літери, а слово «держава» з малої, хоча вони відповідають на одне і те ж питання?

(Бо держав багато, а Україна - одна. Це назва держави, тому слово пишемо з великої літери.)

IІІ. Повідомлення теми і мети уроку

- Сьогодні ми на уроці познайомимося з іменниками, які завжди пишуться з великої літери. А в цьому нам допоможе казка.

ІV. Мотивація навчальної діяльності

На магнітній дошці «Асоціативний кущ» «ВЕЛИКА БУКВА»

(під час читання казки, відкриваю віконечка)



1. Казка « Як маленька буква стала великою»

У країні Мовляндії жила собі маленька буква. Її ніхто не хотів помічати: часто пропускали, недописували.

- Чому мене не помічають, чому часто пропускають учні? - жалілася вона дядьку Алфавіту.

- Ти маленька, тому й не помічають, - поважно відповів старий.

І надумала тоді буква свої справи налагодити: «Спробую - але я із середини речення переміститися на початок».

І сталося диво. Почали всі поважати букву, писати її з великою. Сподобалося це букві. І наважилася вона дати назву містам, селам, вулицям, річкам, морям та озерам, горам. Прилаштувалася до імен, по батькові. Стала на перше місце в прізвищах. І навіть у кличках тварин посіла перше місце!

Пішла про неї слава по всій Мовляндії. Запишалася буква, розтовстіла, виросла. З того часу всі слова, які починаються з неї пишуться з великої літери.

V. Сприйняття і осмислення нового матеріалу

1. Творчий диктант

- Дайте короткі письмові відповіді на мої запитання:

- Як називається наше місто?

- Яке село знаходиться поряд з Вишневим?

- Як зветься головна вулиця міста?

- Написати своє прізвище, ім'я, по батькові.

- Прочитайте слова, які ви написали з великої літери і поставте до них запитання. (відповіді дітей)

- Іменників, які пишуться з великої літери, в українській мові дуже багато. Це - власні іменники. Всі решта - загальні.

2. Вивчення правил про власні іменники і загальні іменники Прочитайте правила на с. 15 підручника. Розкажіть своїми словами, як ви їх зрозуміли.

- Які іменники належать до власних?

- Які до загальних?

3. Коментоване списування (за матеріалами вправи 27).

VІ . Первинне застосування набутих знань.

1 . Самостійне виконання вправи 28 на закріплення знань про власні і загальні назви.

І варіант - у 1, 2, 3 реченнях дібрати з довідки загальну назву до групи власних назв;

ІІ варіант - у 3 , 4, 5 реченнях дібрати з довідки загальну назву до групи власних назв;

6. Гра «ХТО БІЛЬШЕ ЗНАЄ?»

- До поданих загальних назв усно дібрати іменники - власні назви.

· Місто -

· Річка -

· Письменник -

· Країна -

· Журнал -

VІІ. Підсумок уроку

Працюємо в парі!

- Один учень наводить приклад власного іменника, а сусід по парті добирає до нього загальний іменник.

Наприклад: Івась - ім'я; Говерла - гора і т. д.

Подяка дітям