Використання інтерактивних методів навчання на уроках музично-теоретичних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доповідь

Використання інтерактивних методів навчання на уроках музично-теоретичних дисциплін

навчання пізнавальний виховний музичний



Сьогодення наполегливо вимагає пошуку таких форм і методів навчання, упровадження яких сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищувало б ефективність опанування учнями нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно злагоджених дій.

Для активізації навчальної діяльності учнів одні вчителі спрямовують свою увагу на ігрові методики, другі - використовують різноманітні форми роботи в групах, парах, а треті - проектні методи. Усі ці засоби належать до системи інтерактивного навчання, метою якого є модифікація навчально-виховного процесу.

Інтерактивне навчання ґрунтується на основі врахування людських взаємин. У процесі навчання учні активно взаємодіють одне з одним та вчителем, виконуючи спільні завдання. При цьому відбувається обмін думками, ідеями, пропозиціями. Учитель стає організатором спільної діяльності, дискусій, співпраці, творчого пошуку.

Організаційні форми інтерактивного навчання - робота в групах, підгрупах, парах (індивідуальна, парна, групова й колективна форми відомі давно) - спроможні посилити взаємодію між учителем та учнями, самими учнями в процесі занять.

Групова (кооперативна) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання учитель керує діяльністю кожного учня опосередковано, через завдання, за допомогою яких він спрямовує діяльність групи.

Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми однолітками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів щодо засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко та ефективно поєднується із традиційними формами й методами навчання і може - застосовуватися на різних етапах навчання.

Співпраця (кооперація) - це спільна діяльність із метою досягнення загальної мети. У межах спільної діяльності діти намагаються досягти результатів, що є вигідними для них самих і для решти членів групи. Спільні зусилля сприяють досягненню всіма членами групи взаємної користі.

Зрештою виграють усі («Твій успіх іде на користь мені, а мій - на користь тобі»). Учні усвідомлюють, що всі члени групи приречені на спільну долю («Або ми потонемо, або випливемо, але разом»). Успіхи кожного визначаються не тільки ним самим, а й зусиллями його товаришів («Ми не можемо обійтися без тебе»). Усі члени групи пишаються успіхами одне одного і разом святкують перемогу, коли когось із членів групи похвалять за особливі досягнення («Ми всі вітаємо тебе з успіхом!»). У ситуаціях кооперативного навчання існує позитивна взаємозалежність мети. Навчальну мету учнів можна структурувати по-різному: одні стимулюють спільні зусилля, другі - конкуренцію, треті - лише зусилля окремої особистості. На відміну від ситуації кооперативного навчання, ситуація конкуренції виникає, коли учні змагаються між собою для досягнення мети, що насправді є досяжною тільки для одного чи кількох учнів. Вони зосереджуються на власних інтересах і персональному успіху, ігноруючи успіхи й невдачі інших.

Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного та індивідуального навчання доводять, що співробітництво, на відміну від конкуренції та індивідуальних зусиль, зумовлює:

а) вищий рівень досягнень і більшу продуктивність;

б) панування турботливіших, чуйніших і відданіших взаємин;

в) міцніше психологічне здоров'я дітей, соціальну компетентність і самоповагу.

Позитивний ефект співробітництва у досягненні важливих результатів робить групове навчання одним із найцінніших інструментів в арсеналі педагога.

Основні ознаки групової роботи:

* об'єднання учнів у групи з метою досягнення конкретного навчального результату;

* склад групи не може бути постійним упродовж тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту й характеру навчальних завдань;

* кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням, що може бути таким самим за складністю для різнорідних (гетерогенних) груп або диференційованим для однорідних (гомогенних);

* завдання в групі виконуються у такий спосіб, щоб можна було оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи та групу загалом.

Оптимальною вважається група з 3-6 осіб, адже за меншої кількості учням складно всебічно розглянути проблему, а за більшої - складно визначити, яку саме роботу виконав кожен учень. Розбіжності думок складніше подолати у групах із парною кількістю членів. Групам із непарною кількістю властива краща спроможність вибиратися з глухого кута.

Об'єднання в групи може здійснювати учитель або самі учні за власним вибором. Можна запропонувати учням розрахуватися на «перший, другий…»; розкласти на партах нотки різної тривалості (восьмі, четвертні, половинні і т. ін.); або ноту, зображену на нотному стані (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі); або зображені знаки альтерації (дієз, бемоль, бекар тощо). Бажано об'єднувати в одну групу хлопчиків і дівчаток, сильних, середніх і слабких учнів, таким

чином стимулюючи творче мислення и інтенсивним обмін ідеями.

Метою групової роботи є не стільки розв'язувати й розв'язати, скільки віднайти, знайти, побудувати, визначити спосіб рішення. Саме тому замість індивідуальних рішень учні, пропонуючи одне одному різні способи розв'язання, обговорюють їх. Процес визначення мети змушує кожного учасника орієнтуватися щодо завдань, визначених групою під час обговорення.

Зміст групової роботи - розглянути якнайбільше підходів до досягнення поставленої мети й критично оцінити кожен із них.

Правило для вчителя: завдання має потребувати групового пошуку й розв'язання.

Має значення правильна організація пошуку рішень, що дозволяє зменшити час виконання завдання. Наявність декількох потенційних опонентів постійно провокує висунення нових версій, пошук аргументів на захист своєї думки, що одразу перевіряється іншими членами групи. Групова робота - це передусім гра, під час якої діти навчаються дотримуватися її правил, зважати на інтереси інших учасників, у них виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в надзвичайних ситуаціях, тренують свою увагу, розвивають фантазію.

Той, хто вважає, що групова робота на навчальному занятті - лише особлива форма розваги й дотримуватися правил не так уже й важливо (можна, наприклад, не самовизначатися, не уточнювати мету, не намагатися зрозуміти позицію інших, не аргументувати власну), - програє. Цей програш зазвичай коментує вчитель, оцінюючи роботу груп та окремих її учасників. Навіть якщо група знайшла правильне розв'язання, але без відповідної організації роботи, - вона заробляє «мінусові» бали.

Будь-яка гра передбачає широкий спектр напрямів, ліній взаємодії (інтеракції) між її учасниками: учитель - учень, учень - учень, учитель - підгрупа, підгрупа - підгрупа, учень - підгрупа тощо.

Виконуючи роль, дитина перевтілюється, стає активнішою, зацікавленою, набуває позитивних якостей, глибше та швидше опановує нову інформацію, підвищується її творчий потенціал. Якщо в навчанні невідоме іноді лякає учнів, і вони інстинктивно від нього відсторонюються, утрачаючи віру в свої сили, то у грі зустріч із невідомим є бажаною. Той самий учень сміливо «йде до невідомого», залюбки долаючи перешкоди. В ігровій формі можна проводити і весь урок, і окремі його етапи. Гру можна придумувати до кожної теми, до будь-якого виду діяльності.

А.С. Макаренко зазначив, що тільки та гра є педагогічно цінною, у якій особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона виконує ролі організатора, виконавця, творця, знаходить умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Структура розгорнутої ігрової діяльності містить такі компоненти:

* спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, що визначають бажання брати участь У грі);

* орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності);

* виконавчий (дії, операції, що дозволяють реалізувати ігрову мету);

* контрольно-оцінний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).

Використання ігрової діяльності в навчальному процесі дозволяє успішно формулювати й закріплювати позитивне ставлення до навчальної праці. Діти стають психічно розкутими та здатними максимально виявити свої творчі здібності. Непомітно для себе дитина залучається до навчальної праці, пізнаючи її радість. Усвідомлення «я це можу» за - певнює у собі, зумовлюючи потребу «мені це необхідно, цікаво та зовсім не страшно».

Гра у навчальному процесі створює мотивацію, наближену до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні компетентності. Перевага гри полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, не потребуючи жодних способів насильства над особистістю дитини.

Інтерактивні технології навчання - це такий творчий процес взаємодії вчителя та учнів, під час якого відбуваються активне спілкування, вільний обмін думок, висування пропозицій та думок в атмосфері зацікавленості та щирості, результатом якого є спільне розв'язання поставлених завдань.

Методи й прийоми інтерактивного навчання та організації ігрової діяльності учнів на уроках музичного мистецтва

Можна розпочинати урок із проведення «Розминки», що дозволяє в цікавій формі перевірити готовність учнів до уроку, актуалізувати опорні знання, коротко повторити попередній матеріал, сконцентрувати увагу, задати темп роботи, а також сприяти формуванню комунікативних умінь і навичок.

Видавнича група «Основа»

>> «Ланцюжок»

Під час проведення гри учні повторюють основні терміни й поняття, що вивчалися на попередніх уроках і застосовуватимуться на цьому уроці. У пригоді стане невелика іграшка (м'ячик, бубон тощо). Ведучий або один із гравців називає певне поняття, передаючи іграшку іншому, той дає визначення цього поняття й передає іграшку наступному учневі. Ланцюжок термінів і понять має охопити якомога більше учнів.

На початку застосування цієї гри доцільно обирати «рятівників», до яких за потреби можна звернутися по допомогу, передавши їм іграшку зі словом «sorry». Оптимальна кількість «рятівників» - двоє. Спершу одним із них має бути вчитель, згодом - лише учні, яких він обирає, або ті, які висловлюють бажання випробувати себе в цій ролі.

>> «Мікрофон»

Цей добре відомий і поширений прийом доцільно застосовувати під час аналізування творів мистецтва або підбиття підсумків уроку, адже він дозволяє кожному учневі висловити свої враження, власну думку.

>> «Аукціон»

Гру «Аукціон» можна застосовувати для перевірки засвоєних знань: відповіді учнів на поставлене запитання (варіант 1) і надання якомога більшого обсягу інформації з цього питання (варіант 2).

Варіант 1

На дошці написані запитання (з вивченого матеріалу), що «виставлені на продаж». «Продавець» указує на запитання, а ведучий запитує: «Хто хоче купити запитання?» (тобто, хто знає відповідь, хоче відповісти). «Покупець» підводить руку. За правильну відповідь він отримує певну суму балів, що може бути збільшена, якщо відповідь є розширеною, поглибленою.

Варіант 2

Учитель демонструє портрет композитора або художника (репродукцію картини, аудіозапис музичного твору). Учні мають його «викупити», назвавши «ціну» (наводять його біографічні відомості, характеризують творчість, окремі твори, засоби виразності тощо). Хто запропонує більшу «ціну» - є переможцем.

Такий аукціон можна завершити етичним висновком: багатою є та людина, яка в духовній колекції має шедеври аукціону.

>> Рольові імітаційні ігри

Рольові імітаційні ігри передбачають опрацювання та перевірку різних варіантів розв'язання проблем у модельованій ситуації за умов колективного обговорення. Для цього формуються групи, кожна з яких має певну функцію (варіант 1), та групи з розподілом ролей усередині груп (варіант 2).

Варіант 1

* «Ерудити» (безпосередньо готують і проводять гру) мають повно та всебічно розкрити проблему, зазначивши альтернативні шляхи її розв'язання, виявивши знання предмета й самостійність думки.

* «Опоненти» (глибоко обізнані з темою) у своїх виступах ставлять нестандартні запитання, висловлюючи сумніви та заперечення від імені будь-якого учасника гри.

* «Експерти» (ведуть записи в картках учасників і оцінюють їх гру) повідомляють кожну оцінку та загальний результат, мотивуючи всі свої дії).

* «Рецензенти» (найосвіченіші учні) доповнюють відповіді «ерудитів», висловлюючи власну думку, а головне - оцінюють «ерудитів», «опонентів», «експертів».

* «Організатори» відповідають (разом з учителем) за оформлення гри та ведення протоколів.

* Учитель є керівником гри, він створює проблемну ситуацію, залагоджує спірні питання, контролює перебіг гри (може не дозволити конкретному «опонентові» увійти в гру через порушення регламенту виступів), оцінює діяльність усіх учасників.

Варіант 2

* «Керівник» (або «спікер») ознайомлює групу із завданням, організує порядок роботи, її виконання, підбиває підсумки, призначає «доповідача».

* «Секретар» записує результати.

* «Посередник» стежить за часом.

* «Доповідач» чітко висловлює думку груп, повідомляючи про результати роботи.

* Учитель для кожної групи готує завдання, яке слід виконати за короткий термін (5-10 хв) і представити класу, після чого подає свій коментар та оголошує оцінку.

» «Експедиція» («Подорож»)

Ще один різновид рольової імітаційної гри, що розрахована на цілий урок. Відповідно до навчального матеріалу обираються маршрут, транспорт, склад «експедиції». Учасники «експедиції» об'єднуються в групи, обравши керівників та їх заступників. Наприклад, в «експедиції рідним краєм» це будуть: «географи», «народознавці», «фольклористи», «музиканти», «художники», «науковці» та ін.

Кожна група складає програму дій, перелік необхідних речей, визначає, що має бути результатом виконання програми. На наступному етапі групи презентують свої плани. Керівник (учитель чи учень) оцінює роботу груп.

>> «Брейн-ринг»

Змагаються дві команди, які сидять за окремими столами. Ведучий (учитель) керує грою та разом із «експертною групою» допомагає в разі суперечок щодо точності відповідей, присудження балів, визначення переможців. Оцінювання гравців - компетенція ведучого. Можна також створити «групу асистентів», які фіксуватимуть бали гравців за відповіді та доповнення, на підставі чого диференційовано оцінюється робота кожного гравця.

Ведучий пропонує запитання, завдання (можливі письмові запитання, розв'язання кросвордів та ін.), а команди починають обговорення (1 хв). Якщо команда готова відповідати, то вона подає сигнал (дзвоник, брязкальце). У разі неправильної відповіді команда-суперниця отримує ще 20 секунд на обговорення і право на відповідь; якщо обидві команди дали неправильну відповідь, то нерозігране очко розігрується як додаткове в наступному раунді.

>> «Дебати»

Ця гра може бути основою для проведення уроків-дебатів. Учасники об'єднуються в команди - «стверджувальників» і «заперечувальників». Теми дебатів пропонує вчитель або самі учні. Виграє команда, яка аргументованіше довела свою думку.

>> «Дуель»

«Дуель» - це командна робота з навчальною інформацією. Команди по черзі ставлять одна одній запитання (пов'язані з темою уроку, навчальним текстом, що викладений учителем чи прочитаний у підручнику) і дають відповіді на них. Оцінюються активність команд, кількість і змістовність запитань і відповідей.

>> «Світська розмова»

Це обмін інформацією з певної теми, за навчальним текстом (робота в парах). Двоє учнів грають роль представників «світського товариства», які намагаються «похизуватися», уразити одне одного своєю поінформованістю з того чи іншого питання, знанням фактів тощо. Така розмова може починатися словами: «Вельмишановний, а чи знаєте ви, що…»

>> «Незвичайні перетворення»

Ця гра стимулює творче використання звичайних предметів у незвичайних умовах, ситуаціях. Для цього групам (парам) роздають предмети (олівець, аркуш паперу, обгортки від цукерок, пластикова пляшка, кулька.і т. ін.), а учасники мають вигадати якомога більше незвичайних способів їх застосування на уроці, у певних видах діяльності. Перемагають найоригінальніші «перетворення».

» «Реклама»

Цей ігровий прийом дозволяє цікаво та оригінально довести, наскільки важливим є знання того чи іншого терміна, продемонструвати застосування його на практиці. Учитель пропонує термін, а кожна група готує пантоміму, пісню, інсценівку на зразок сучасних рекламних роликів.

>> «Дзеркало»

У грі «Дзеркало» (робота в парах) імітуються рухи, що необхідні для вироблення певних навичок. Кожна пара учасників отримує завдання: диригувати виконанням вивченої пісні; продемонструвати за допомогою руки - «нотоносця» звукоряд; «намалювати квітку» тощо. Напарники стають одне проти одного: один - імітує дії, а другий - є «дзеркалом», що повторює його. Потім вони міняються ролями. Кожне з 4 завдань може бути оцінене за трибальною системою. Наприкінці гри виставляється сумарна оцінка.

>> Гра-казка про лади

Учитель. Жили-були два брати-лади: мажорний та мінорний. Мажор завжди був радісним і сяяв від щастя. Він твердо стояв на своїх ногах.

Звучить мажорний тризвук, і на дошці з'являється малюнок

веселого чоловічка у світлому одязі.

Мінор був братом Мажору. Але, на відміну від нього, він був завжди сумним і темним. Мав дуже м'який характер.

Звучить мінорний тризвук, і з'являється малюнок сумного

чоловічка у темному одязі.

І Мажор, і Мінор дуже любили дітей і часто гралися з ними у «хованки». А зараз Мажор і Мінор мають намір пограти з нами в «хованки».

Звучать гами - мажорна та мінорна.

Ш Хто це пробіг?

Звучать тризвуки.

Ш А це хто сховався в лісі?

Діти у відповідь надають своїм обличчям то веселого, то сумного виразів.

А зараз шукатимемо їх у музичних творах.

Звучать музичні твори.

>> «Хто більше?»

На уроках музичного мистецтва застосовується словесний опис музики, що часто є доволі проблемним завданням, коли він обмежується декількома прикметниками: весела, швидка, сумна, повільна, спокійна. Гра «Хто більше?» допоможе розв'язати цю проблему.

Учитель може заздалегідь продиктувати учням ті гірикметники-епітети, що можуть використовуватися для характеристики, а двоє учнів біля дошки, слухаючи музичний твір, мають дібрати епітети для словесного опису характеру мелодії, ритму та ін. Після прослуховування твору учні по черзі починають «обмінюватися» дібраними прикметниками. Виграє той, хто назве останнє слово-характеристику.

У гру можна грати парами й групами (двоє або більше). Гра «Хто більше?» триває не більше ніж 5 хвилин, тому може проводитися майже на кожному уроці.

>> «Малюємо в уяві»

Учитель пропонує учням під час слухання музики чи пісні намалювати подумки картину. Після того, як завершується слухання музичного твору, учні розповідають про свої уявлені картини. Удома можна відтворити свої уявні картини на папері. Таким чином, гра «Малюємо в уяві» сприяє активнішому слуханню музики й розвитку образного мислення.

>> «Маленький педагог» («Юний педагог»)

Варіант А

Частина нового нескладного навчального матеріалу розподіляється між учнями для самостійного вивчення. На наступному уроці діти виконують ролі педагогів, пояснюючи цей матеріал решті учнів. Учитель коригує, коментує, доповнюючи виступи.

Варіант Б

На уроці узагальнення знань (на контрольному уроці) учні ставлять одне одному запитання, які вони підготували напередодні вдома.

Варіант В

Після усного опитування учнів відбувається зміна ролей: тепер учні ставлять запитання вчителеві. У цьому разі запитання не підготовлені заздалегідь.

Варіант Г

Після письмового опитування учні обмінюються зошитами й перевіряють одне одного. Учитель є спостерігачем.

Гра дозволяє учням відчути себе в ролі вчителя, сприяючи виробленню уваги й почуття відповідальності.

>> «Угадай-но»

Це вікторина, що має величезну кількість різновидів:

^х угадай назву інструмента;

* угадай назву твору та ім'я його автора;

^х угадай тему твору;

* угадай музичний жанр;

* угадай назву пісні;

^х угадай танець тощо.

Гра використовується після накопичення певного обсягу вивчених музичних творів і є своєрідним контрольним тестом для перевірки та узагальнення знань, сприяючи активізації уваги учнів, кращому запам'ятовуванню навчального матеріалу.

» «Збираємо квіти»

На квітках, що вирізані з паперу, записані музичні терміни. Учні збирають квіти та пояснюють терміни. Той, хто не може пояснити термін, залишає квітку на місці. Переможцем є той, хто назбирає більше квітів.

>> «Дерево пісень» («Дерево творчості»)

Учні працюють у парах. Вони отримують конверти зі словами, з яких потрібно скласти назви пісень певного поета чи композитора. Після того, як пара складе назву пісні, вона називає її та отримує від учителя листочок «дерева» з назвою пісні, який учні самостійно прикріплюють до плаката з намальованим деревом або до макета дерева.

Аналогічно можна провести гру «Дерево творчості» того чи іншого композитора.

>> «Дерево мудрості»

Учні слухають розповідь учителя про життя й творчість композитора, а після цього придумують запитання щодо почутого, занотовують їх на аркушах-записках, які вішають на «Дерево мудрості». Потім кожен підходить до «Дерева», «зриває» записку, читає, відповідає, а решта оцінюють запитання та відповіді.

>> «Аукціон композиторів» («Аукціон музичних термінів»)

Учитель демонструє портрет композитора, а учні мають його «викупити»: вони «роблять ставки» - називають відомості з життя композитора, назви його творів, характеризують засоби виразності тощо. Хто виявить найкращі знання - є переможцем. Аналогічно проводиться гра «Аукціон музичних термінів».

>> «Спіймаймо в долоньки»

Гра застосовується для збагачення словникового запасу щодо емоційно-образних характеристик музичних творів. Після прослуховування твору учитель описує характер, навмисне називаючи неправильні слова. Учні повинні розпізнати правильні слова-характеристики цього твору.

>> «Поле чудес»

Гру можна використовувати для кращого запам'ятовування термінів, понять, імен, географічних і біографічних відомостей, що пов'язані з творчістю композитора.

>> «Лото»

Гра проводиться для складання роз'єднаних елементів: назв понять та їх ілюстрацій (схем).

>> «Казка»

Учитель пояснює учням навчальний матеріал (поняття нотної грамоти) у формі казки або пропонує вигадати свою казку за вивченим матеріалом із будь-якими героями та сюжетом. Казка має бути зрозумілою всім, її головна думка повинна відображати суть навчального матеріалу. Оцінюються оригінальність, гумор, незвичність казки.

>> «Картки»

Учні отримують картки, на яких записані музичні терміни, знаки нотного письма. Учитель дає визначення терміна, а учень, який отримав відповідну картку, має підвестися й підняти картку; в іншому варіанті - дитина, яка отримала картку, сама має дати визначення.

>> «Кубики»

Дитина кидає на стіл кубик із літерами й називає музичний термін, що починається з літери, яка випала. Перемагає той, хто назве якнайбільше термінів.

>> «Живий рояль»

Гра проводиться за вивченими ступенями ладу. Наприклад, опановано І, III, V ступені. Учні об'єднуються в три групи, за кожною з них закріплюється один зі ступенів. Учитель (або учень - «учитель») викликає по черзі одну із груп. Групи відтворюють свої звуки.

>> «Конструктор»

Учні з «ритмічних карток» (чверть, дві восьмих, чверть із крапкою, восьма та ін.) викладають ритм певної пісні.

>> «Мелодія-лото»

Гру можна проводити у двох варіантах:

х для перевірки знання нотного запису: картки лото містять записані за допомогою нот фрази пісні, з яких потрібно скласти мелодію;

* для розвитку звуковисотного чуття: картки містять запис усієї мелодії; потрібно слухати виконання учителем цієї мелодії з помилками та фішками закривати фальшиві ноти.

>> «Критики»

Цю гру можна проводити на кожному етапі розучування пісні. Двоє-троє учнів отримують картки з назвами елементів співу, які потрібно відстежува - ти, а потім «покритикувати», тобто розкрити якість їх виконання хором-класом. Наприклад, це можуть бути такі елементи: співацька постава, дихання, вступ, закінчення фраз, унісон, дикція.

>> «Знайомство»

Творча гра «Знайомство» - найперша гра в школі (ритмізація, мелодизація свого імені). Учитель вітається з класом, пропонуючи познайомитися у незвичній - музичній формі. На ритмічно-мелодичну вокальну імпровізацію вчителя музики у формі запитання «Як тебе звати?» діти, відповідно, мають проспівати своє ім'я.

» «Збирання колекцій»

Ця гра (прийом Н. Гродзенської) використовується для систематизації знань учнів з окремих музичних тем і питань: збирання музичних термінів, творів композиторів, образів, пісень, творів певної музично-естетичної тематики, певної форми, з певними засобами виразності.

>> «Книжка-іграшка»

Ця книжка має бути великоформатною, яскраво оформленою. Сторінки - з цупкого картону, розрізані навпіл. У верхній частині записують текст пісні, у нижній - назву, автора, короткий зміст. Тексти пісень та опис до них перемішані та знаходяться на різних сторінках книги. Учні, граючись, знаходять відповідні текст та опис, читають їх. Багаторазово гортаючи сторінки, учні запам'ятовують музичні твори.

>> «Мовчанка»

Перед учнями на партах - набори карток із нотами різної тривалості. Учитель ставить запитання, а учень відповідає на нього, не вимовляючи жодного слова, лише демонструючи картку з правильною відповіддю. Наприклад:

* Яка нота рахується на «1 і»?

* Як пишеться восьма нота?

* Скільки четвертних нот уміщується в одному

такті в розмірі ²/₄?

>> «Біографічне лото»

На окремих картонних картках записують фрагменти біографій композиторів, відомих музикантів (фактичний матеріал, що учні мають опанувати). На одній картці - прізвище та ім'я композитора, на другій - країна, де він народився і жив, далі - твори цього композитора.

Завдання: обрати із загальної кількості карток ті, що стосуються певного композитора, і скласти його біографію. Спочатку школярам допомагає вчитель, а згодом вони виконують це самостійно, змагаючись, хто швидше.

Видавнича група «Основа» [Б

>> «Склади пісеньку»

Цю гру доцільно проводити під час закріплення теми «Будова (форми) музики». Учитель підводить учнів до висновку, що пісні без приспіву, як і інші твори, що побудовані на одному музичному матеріалі та які не містять контрастних частин, вважаються одночастинними. Слід проаналізувати декілька відомих дітям творів, підкреслюючи їх одночастинну будову («Веселий музикант» А. Філіпенка, «Ой є в лісі калина» - українська народна пісня в обробці Л. Ревуцького). Потім разом із учнями пригадати пісні, що складаються із заспіву й приспіву, а також інструментальні п'єси, де є контрастні частини, і зробити висновок, що це - двочастинні твори. Також варто проаналізувати декілька пісень і музичних творів, наголошуючи на їх двочастинній будові, навести приклади («Новорічна» А. Філіпенка та ін.). Після цього учні отримують роздавальний матеріал - 3-4 кружечки кольорового картону й таку саму кількість прямокутників контрастного кольору. Учитель виконує пісню, а учні слухають. Після цього вони характеризують її, роблячи висновки: у якій формі - одночастинній чи двочастинній - її написано. Потім один із учнів отримує завдання «скласти пісеньку» за допомогою різнокольорових фігурок: кожний новий заспів позначаючи кружечком будь-якого кольору, а приспів - прямокутником. Коли вчитель виконує пісню вдруге, учень викладає геометричні фігури в послідовності, що відповідає будові пісні - чергуванню заспіву та приспіву. Решта учнів спостерігають за його роботою й перевіряють правильність виконання. Таке саме завдання отримує наступний учень, і гра триває.

>> «Хто швидше?»

Це чудова нагода повправлятися з учнями у швидкому називанні нот звукоряду вгору та вниз від заданої учителем ноти. Секундомір допоможе визначити переможця.

* До ре мі фа соль ля сі до - до сі ля соль фа мі ре до.

* Ре мі фа соль ля сі до ре - ре до сі ля соль фа мі ре.

* Мі фа соль ля сі до ре мі - мі ре до сі ля соль фа мі.

>> «Придумай мелодію»

* Запропонувати учням придумати мелодію до слів:

Весна красна вже прийшла

і тепло нам принесла.

Ясне сонце угорі засміялось дітворі.

Прослухати три-чотири варіанти придуманих учнями мелодій. Заспівати вірш «Весна

красна» із народною мелодією. Порівняти мелодії, звернувши увагу на мелодичні звороти, - що

узгоджуються з настроєм, ритмікою вірша.

* Перед вивченням нових пісень учитель пропонує учням придати до. пісенних текстів власні мелодії. Порівнюючи їх із мелодіями, що створені професійними авторами, «удосконалюється власний композиторський хист». Придумувати-імпровізувати мелодії до віршів:

Наварили смакоти - будем їсти я і ти.

А сороки та ворони будуть їсти макаронні

Б. Чепурко

Свинка Хруня у калюжі замочила ніжки дуже.

На прогулянку не піде - чобітків узяти ніде…

Р. Скиба

» «Три КИТИ»

Варіант 1

Учитель розповідає учням про великий світ музики, про природу музичного мистецтва, про три основні жанри музики - пісню, танець, марш. Учні отримують різнокольорові картки. Слухаючи музику, яку виконує вчитель (або звучить запис), розрізняють пісню, танець, марш, піднімають догори картку певного кольору.

Варіант 2

Учні уважно слухають музику, визначаючи пісню, танець, марш. Під марш вони «марширують» ногами по підлозі, під танець - руками виконують танцювальні рухи, під пісню - руками виконують плавні рухи (під колискову виконують плавні рухи, нібито заколисуючи дитину).

Варіант З

Учні утворюють коло. Учитель пояснює правила гри: рухаючись по колу, необхідно уважно слухати музику. Якщо звучить марш, то діти повинні крокувати, під танець - танцювати, під пісню - іти, співаючи пісню.

>> «Здогадайся, хто прийшов»

(«Знайди свій музичний інструмент»)

Ці ігри сприяють розвитку тембрового слуху. Учень, на якого вказує вчитель («господар»), заплющує очі, а другий («гість») відтворює голосом коротеньку фразу зі знайомої пісні. «Господар» має впізнати за голосом, хто завітав до нього в гості. Згодом до гри залучаються інші пари дітей.

Аналогічно проводиться гра на визначення музичних інструментів.

>> «Актори й критики»

Учні об'єднуються в дві групи: «актори» та «критики». «Актори» виконують пісню (інсценізують), а «критики» оцінюють їх виконання.

Гра активізує виконавську діяльність дітей, стимулюючи виразність виконання, артистичність. Оцінюючи виконання товаришів, учні набувають навичок спостереження, аналізування, учаться уважно слухати, порівнювати, узагальнювати.

Размещено на Allbest.ru