Формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача у процесі професійної підготовки в університеті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський національний

Педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

УДК 371.132

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача у процесі професійної підготовки в університеті

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Серьожникова Раїса Кузьмівна

Одеса 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження зумовлена реаліями сьогодення, що визначають пріоритети реформування освітньої галузі, окреслені в Концепції профільного навчання у старшій школі. Йдеться про зміни у структурній організації загальноосвітніх навчальних закладів, одним із провідних напрямів якої є профілізація навчання учнівської молоді, оскільки інтеграція в європейський і світовий соціокультурний простір та бурхливий розвиток ринку потребує від широких верств населення певного рівня професійної та економічної культури.

Вимоги, що породжують профільне навчання, передбачають інноваційний підхід до організації навчальної діяльності старшокласників, що актуалізує педагогічну творчість викладача економіки - однієї з профільних дисциплін, формування економічного мислення майбутнього випускника середнього навчального закладу, розвиток його творчого потенціалу, досягнення якісно нового стану - суб'єктної активності, тобто підготовку нового покоління конкурентоспроможних фахівців відповідно до міжнародних стандартів. Тому увага вчених акцентується на фахівцях із яскраво вираженими здатностями до професійно-педагогічної творчості, яким властиве нове педагогічне мислення, ціннісною настановою якого є перевага творчої індивідуальності над однодумністю (І. Зязюн, Ф. Гоноболін, В. Загвязинський, Н. Кузьміна, М. Лещенко, В. Семиченко та ін.), саморозвиток, самовдосконалення, самореалізація - над уніфікованими умовами «передавання» знань (А. Богуш, Г. Бал, І. Зязюн, Н. Кічук, Н. Ничкало, О. Орлов, О. Пєхота, М. Сергєєв, С. Сисоєва та ін.).

Активний пошук нових резервів підготовки майбутніх викладачів економіки й кардинальні зміни у професійній освіті вітчизняної вищої школи відповідно до Болонської угоди спрямовує процес удосконалення її змісту на засадах нової варіативної професійно-педагогічної підготовки в університетах непедагогічного профілю (Д. Дзвинчук, В. Козаков, Л. Савенкова).

Проблема модернізації педагогічної освіти в контексті підсистеми “вчитель - школа” висвітлюється у працях таких учених, як В. Андрущенко, Є. Барбіна, І. Богданова, О.Н. Гузій, М. Євтух, Е. Карпова, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, З. Курлянд, А. Линенко, О. Пєхота, В. Радул, В. Сластьонін, Г. Яворська та ін.; фахової підготовки педагога до економічного виховання молоді різних вікових категорій у нових соціально-економічних умовах у працях Н. Грами, А. Дзунзи, І. Прокопенка, О. Шпак, М. Фіцули. Натомість проблема професійної підготовки викладача профільної дисципліни, зокрема викладача економіки в контексті бінарної підготовки в університеті непедагогічного профілю ще не стала в українській педагогічній науці предметом спеціальних досліджень. Це призвело до того, що формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх викладачів економіки в сучасній практиці професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю має недостатній і здебільшого стихійний характер. Про це свідчить низка суперечностей між:

- широким використанням терміна “творчий педагогічний потенціал ” у сучасній педагогічній лексиці та недостатньо сформованими науково-педагогічними уявленнями щодо сутності й змісту цієї дефініції, диференціацією його наукового статусу з-поміж близьких за змістом понять;

- актуалізацією суб'єкт - суб'єктної парадигми сучасної освіти, де педагогічна творчість є визначальною, та не розробленістю концептуально-творчої моделі формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача на етапі його підготовки у вищому навчальному закладі непедагогічного профілю;

- упровадженням у професійну свідомість майбутнього фахівця технократичних “знаннєвих ” шаблонних характеристик педагогічної праці та сучасних вимог до їх трансформації в гуманістичну, особистісно орієнтовану, співтворчу педагогічну взаємодію;

- об'єктивною потребою у викладачеві економіки як суб'єкті інновацій у розв'язанні проблеми свідомого вибору старшокласниками професії, їхньому економічному вихованні та відсутністю у системі вищої освіти умов щодо її забезпечення;

- посиленням євроінтеграційного контексту цілей вітчизняної освіти та недостатнім рівнем усвідомлення шкільними практиками ролі творчої домінанти у зростанні їх конкурентно-спроможності.

Зважаючи на це, темою дисертаційного дослідження було обрано - «Формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача в процесі професійної підготовки в університеті».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково - дослідницької теми секції педагогіки і психології кафедри соціології та політології й кафедри економічної теорії «Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії» (реєстраційний номер 01984007531), що входить до наукового плану Донецького національного технічного університету. Автором досліджувавсь аспект формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки у процесі професійної підготовки в університеті непедагогічного профілю. Тему дисертації затверджено Вченою радою Донецького національного технічного університету (протокол №7 від 29.10.2004 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології при АПН України (протокол №1 від 25.01.2005 р.).

Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні концепції і педагогічних умов формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки та їх реалізації у процесі професійної підготовки в університеті непедагогічного профілю.

Завдання дослідження:

1. Висвітлити науково-теоретичні й історико-педагогічні витоки та стан проблеми формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх викладачів економіки в сучасній педагогічній теорії і практиці вищої школи непедагогічного профілю.

2. Визначити сутність і системоутворювальну роль творчого педагогічного потенціалу як якості особистості.

3. Розкрити зміст і структуру феномена «творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки»; уточнити поняття «потенціал», «професійний потенціал, «творчий потенціал особистості», «педагогічна творчість», «креативне середовище психолого-педагогічної підготовки».

4. Розробити та науково обґрунтувати концептуально-теоретичну модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки на етапі його професійної підготовки в університеті непедагогічного профілю.

5. Виявити компоненти, критерії та схарактеризувати рівні актуалізмації творчого педагогічного потенціалу студентів в умовах університетської освіти.

6. Дослідити механізм актуалізації творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки в процесі професійної підготовки в університеті непедагогічного профілю.

7 Визначити педагогічні умови актуалізації творчого педагогічного потенціалу майбутніх викладачів економіки та розробити й апробувати методику їх реалізації у навчальному процесі університету непедагогічного профілю.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка майбутнього викладача економіки в університеті непедагогічного профілю.

Предмет дослідження - педагогічні умови та методика актуалізації творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки в умовах бінарної професійної підготовки.

Гіпотеза дослідження. Загальною гіпотезою дослідження є припущення, що формування творчого педагогічного потенціалу студентів, майбутніх викладачів економіки, видається за можливе, якщо процес професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю набуде цілісності в системі вивчання психолого-педагогічних дисциплін та суб'єктноутворюваності й креативності середовища, відбудуться прогресивні зміни в становленні професійно-творчої позиції студента, зрушення в мотиваційно-ціннісній, рефлексивній, креативній та сфері самореалізації. Динаміка актуалізації творчого педагогічного потенціалу студентів підвищиться, якщо: педагогічна творчість особистості майбутнього викладача економіки розглядається як іманентна складова його професійної підготовки й наповнюється ціннісним, операційним і діяльнісним змістом; креативна (творча) спрямованість управління професійно-педагогічною підготовкою майбутнього викладача економіки в цілому та кожного її напряму зокрема, є дієвим механізмом активізації творчого педагогічного потенціалу студента при наявності високої мотивації до творчої педагогічної діяльності та оволодінні професійними знаннями, вміннями та навичками, що забезпечуються теоретико-методичним підґрунтям через інтеграцію психолого-педагогічних дисциплін; професійна підготовка розуміється як професійно-творче становлення студента (когнітивна контекстність), творча міжсуб'єктна взаємодія (особистісно зорієнтована контекстність), породження активності студента по відношенню до себе (суб'єктна контекстність), де визначальною є схильність майбутнього викладача економіки до якісних самозмін, співтрансформації, професійної самоактуалізації через взаємодію у підсистемі - викладач - студент; позитивно-активне ставлення до набуття творчої позиції у педагогічній діяльності, самоствердження в ній на основі суб'єктно-рефлексивної самореалізації усвідомлюється майбутнім фахівцем.

Загальна гіпотеза конкретизується у часткових. Формування творчого педагогічного потенціалу буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови:

-науково-методичне забезпечення професійно-творчого становлення майбутніх фахівців;

- креативне управління процесом навчанням студентів;

- наявність креативного освітнього середовища;

- орієнтація педагогічного процесу на розроблену концептуально-теоретичну модель актуалізаціїї творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки, екстраполяція її основних положень на зміст навчальної та практико-орієнтованої підготовки;

- оптимальність комплексу організаційно-методичних засобів, спрямованих на розвиток суб'єктної активності і педагогічної рефлексії майбутнього викладача економіки.

Провідна ідея дослідження: індивідуально-креативний підхід є сукупністю теоретико-методологічних положень і методів наукового пізнання педагогічного явища, реалізованої в цілях, завданнях, змісті та технології професійної підготовки майбутніх викладачів економіки в університеті непедагогічного профілю, що забезпечує результативний вплив на формування творчого педагогічного потенціалу студентів і дозволяє орієнтуватись у фаховій діяльності на її творчу педагогічну домінанту.

Концепція дослідження. Творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки є феноменом, що відображає міру можливостей актуалізації суб'єктно - креативної активності особистості в реальній навчально-професійній перетворювальній практиці. Теоретична концепція формування у майбутніх викладачів економіки творчого педагогічного потенціалу включає три взаємопов'язаних концепти.

1. Методологічний концепт відбиває взаємовплив різних підходів до вивчення проблеми формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки. Його передумовами є:

- системно-функціональний підхід, який розширює наукове пізнання структурно-компонентного вияву творчого педагогічного потенціалу та конкретизацію характеру системоутворювальних зв'язків складових, спрямовує вивчення основних витоків та чинників, що визначають цей складний процес, дозволяє деталізувати цілі, завдання, функції, зміст і технологію формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки;

- синергетичний підхід, який детермінує ідею відкритості і творчого характеру навчально-професійної діяльності майбутніх фахівців, актуалізацію міжпредметних та міжциклових зв'язків університетської освіти особистості, що сприяє її всебічності та спроможності до співтворчої педагогічної взаємодії;

- компетентнісний підхід, реалізація якого сприяє впливу саме на психолого-педагогічну компетентність студента як інтегративного особистісного утворення, яке відбиває готовність майбутнього викладача економіки до творчої педагогічної діяльності, що забезпечує результативність професійної підготовки в університеті непедагогічного профілю;

- особистісно-діяльнісний підхід, який орієнтує на діалектичне поєднання завдань професійно-педагогічної підготовки майбутнього викладача економіки з особистим досвідом творчої діяльності і креативної поведінки студентів, на урахування пріоритетності їхньої домінантної індивідуально-креативної сфери, чим спрямовує процес вироблення суб'єктивної позиції саморозвитку через усвідомлення себе як творчої особистості, виявлення і розкриття наявного творчого педагогічного потенціалу у відповідній діяльності;

- аксіологічний підхід, що актуалізує мотиваційно-ціннісну сферу особистості як рушійної сили розвитку креативного типу майбутнього викладача економіки у процесі професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю;

- рефлексивно-гуманістичний підхід, який реалізує межі наукового пізнання феномена творчого педагогічного потенціалу через акцентуалізацію рефлексивно-інноваційного аспекту творчої активності студента, осмислення, переосмислення і перетворення його на суб'єкта діяльності, спілкування;

- дидаскалогічний підхід, згідно з яким формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки розглядається як гнучка педагогічна підсистема професійної підготовки спеціаліста до творчої педагогічної діяльності, яка фокусує ієрархію цілей, завдань, пріоритетів університетської освіти навколо загальнолюдських цінностей, на спільному “життятворі” учасників навчального процесу, що отримав назву креативно-педагогічної цивілізації;

- інтегративний підхід, що дає можливість узгодити досягнення різних цілей в межах єдиного навчального процесу в університеті непедагогічного профілю; сформувати систему міждисциплінарних знань, умінь і навичок, які забезпечують професійно-педагогічну компетентність та актуалізацію творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки.

2. Теоретичний концепт дослідження складають: психологічні й педагогічні теорії розвитку діяльності та її суб'єкта (Б. Ананьев, Г. Бал, І. Бех, Л. Виготський, С. Гончаренко, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, О. Саннікова, В. Татенко та ін.); психології й педагогіки творчості (В. Андрєєв, В. Зарецький, І. Зязюн, В. Моляко, В. Клименко, М. Лазарєв, А. Пономарьов, С. Сисоєва, І. Семенов, С. Степанов та ін.), сутність і розвиток саморегуляції (М. Боришевський, О. Лисовська, Ю. Миславський, Г. Никифоров, Г. Цукерман, П. Шавір, І. Шаршов), психолого-педагогічні концепції формування творчої індивідуальності людини (Г. Акопов, О. Гребенюк, Н.Кічук, А. Макаренко, В. Моторина та ін.); положення андрогогіки, акмеології; сучасні концепції вищої педагогічної освіти (Є. Барбіна, І. Богданова, А. Богуш, О. Бодальов, Б. Гершунський, Н. Грама, Е. Карпова, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, З. Курлянд, О.Кучерявий, А. Линенко, О.Пєхота, В. Радул, О. Савченко, М. Сергєєв, В. Сластьонін, М. Сметанський, П. Стефаненко та ін.), а також теорії міжпарадигмальної рефлексії (О. Варламова, І. Колесникова, І. Семенов, С. Степанов).

3. Технологічний концепт репрезентує алгоритм процесу формування творчого педагогічного потенціалу, який розуміється як спеціально організований, цілеспрямований, динамічний, інноваційний - такий, що потребує розробки науково-методичної системи. Специфіка формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки вбачається в організації цілісної системи суб'єктоутворюваності та креативної середовищеутворюваності навчально-освітнього процесу в університеті непедагогічного профілю, яка забезпечує досягнення органічного поєднання процесів розвитку як саморуху, заснованого на творчій активності особистості та ґрунтується на відповідній сукупності інтегративно-диференційованих психолого-педагогічних знань, якостей її педагогічного мислення, що проявляється у готовності до творчої педагогічної діяльності та творчої позиції студента.

Відповідно до гіпотези, цілей, завдань і концепції використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз (історичний, порівняльний, ретроспективний), узагальнення, систематизація, порівняння та зіставлення різних наукових поглядів на досліджувану проблему; розгляд теоретичних питань з метою визначення поняттєво-категоріального апарату, розробки моделі змісту творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки, концепції формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки та її науково-методичної реалізації;

- емпіричні: діагностувальні (анкетування, опитування, тестування, бесіда, діалог), обсерваційні (спостереження, метод самооцінки) для виявлення рівнів сформованості творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки та складання «профілю готовності майбутнього викладача до творчої педагогічної діяльності» і «профілю творчої позиції майбутнього викладача»; педагогічний експеримент для виявлення ефективності реалізації концепції формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки у психолого-педагогічній освіті професійної підготовки в університеті непедагогічного профілю;

- методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Державного вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет”, Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ “Донецький національний технічний університет”, Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ “Донецький національний технічний університет ”, Херсонського національний технічного університету. На різних етапах у дослідженні брали участь 1292 студентів та 28 викладачів. Зокрема, до педагогічного експерименту було залучено 182 студента експериментальних та 170 - контрольних груп.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- вперше на теоретичному рівні: науково обґрунтовано теоретико-методологічні та розроблено концептуальні засади формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх викладачів економіки в університеті непедагогічного профілю; визначено інтегративні зв'язки ціннісної та операційної складових змісту професійно-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах непедагогічного профілю, взаємозв'язків теорії і практики в оволодінні майбутніми викладачами економіки змістовою і процесуальною сутністю творчої педагогічної діяльності та формування у них позитивного ставлення до творчої педагогічної діяльності (мотиваційно-ціннісний аспект), до себе як творчої особистості (індивідуально-креативний аспект) й вираження суб'єктом буття (рефлексивно-інноваційний аспект), виявлено й описано фактори (рефлексія як осмислення творчої професійно-педагогічної діяльності, самовизначення як перебіг професійно-педагогічних смислів у цінності й самоактуалізація як здатність до творчої професійної діяльності й креативності поведінки) та педагогічні умови (науково-методичне забезпечення професійно-творчого становлення майбутніх фахівців; креативне управління процесом навчанням студентів; наявність креативного освітнього середовища; орієнтація педагогічного процесу на розроблену концептуально-теоретичну модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки, екстраполяція її основних положень на зміст навчальної та практико-орієнтованої підготовки; оптимальність комплексу організаційно-методичних засобів, спрямованих на розвиток суб'єктної активності і педагогічної рефлексії майбутнього викладача економіки); науково обґрунтовано і введено в науковий обіг поняття «творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки»; визначено його сутність, побудовано концептуально-теоретичну модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки на основі системно-функціонального, особистісно-діяльнісного, синергетичного, аксіологічного, суб'єктного, рефлексивно-гуманістичного підходів та сучасних теорій творчої педагогічної діяльності, що сприяє становленню творчої позиції студента; визначено й описано компоненти творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки (мотиваційно-ціннісний, рефлексивний , креативний); виокремлено критерії оцінки рівня актуалізації творчого педагогічного потенціалу майбутніх фахівців в процесі професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю: мотивація студента і ціннісне становлення до творчої педагогічної діяльності; рефлексія власної творчої позиції майбутнього викладача економіки; креативна самореалізація у навчальній, квазіпрофесійній діяльності;

- на організаційно-педагогічному рівні: розроблено механізм актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента в креативному середовищі університету непедагогічного профілю; що передбачає суб'єктну саморегуляцію особистісно-творчого розвитку (вольова саморегуляція і самодетермінація);

- уточнено зміст поняття «творчий потенціал особистості» та схарактеризовано його співвідношення з поняттями «педагогічна творчість» й «творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки»; «креативне середовище психолого-педагогічної підготовки»;

- подальшого розвитку дістала методика самореалізації творчого педагогічного потенціалу студентів, характеристика об'єктивних зв'язків між суб'єктноутворюваністю й проектованою творчою педагогічною діяльністю.

Практична цінність дослідження полягає у створенні методики активізації творчого педагогічного потенціалу студентів, яка охоплює напрями, стадії, технологічні кроки професійно-педагогічної підготовки, що дозволяє креативно управляти професійно-творчим становленням майбутніх викладачів економіки у процесі теоретичної й квазіпрофесійної підготовки; використанні в ході підготовки інтерактивних форм навчання, рефлепрактики, тренінгів, що забезпечують особистісно-орієнтовану, співтворчу взаємодію студентів і викладачів. Розроблено та впроваджено у практику підготовки в університетах непедагогічного профілю викладачів економіки навчально-методичний супровід: інтегрований основного курс для бакалаврів - “Основи психології і педагогіки ” (введено розділи: «Психологічні закономірності професійної майстерності», «Спеціаліст як суб'єкт діяльності», «Особистісні якості в системі професійної майстерності»); спеціальні курси “Основи дидаскалогії ”, “Креативний менеджмент навчання ” для магістрів напряму підготовки: економіка та менеджмент - “Методика викладання у вищій школі”, “Психологія і педагогіка вищої школи”, які можуть бути використані на заняттях із дисциплін психолого-педагогічного циклу в педагогічних ВНЗ, інститутах післядипломної освіти викладачів профільних дисциплін. Одержані результати експериментальної роботи розширюють і збагачують методичні підходи щодо організації навчально-професійної діяльності студентів університету непедагогічного профілю, презентують нові наукові уявлення про номенклатуру цілей, змістові та процесуальні засоби професійної підготовки, що дозволяє оптимізувати процес розвитку їхньої педагогічної рефлексії, суб'єктності студента.

Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані для подальшого дослідження проблеми творчого становлення особистості в теоретичному й прикладному аспектах, для розробки концепцій і програми підготовки і підвищення кваліфікації викладачів вищої технічної школи. У самостійній діяльності викладачів може використовуватися методика визначення підготовленості майбутнього викладача до творчої педагогічної діяльності за допомогою “Матриці професійної самоактуалізації студента - майбутнього викладача економіки» і “Профілю творчої позиції майбутнього викладача економіки ”.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику навчального процесу Державного вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет ” (акт про впровадження-протокол № 6 від 21 грудня 2008 р.), Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ (м. Горлівка) (акт про впровадження-протокол № 9 від 26 лютого 2009 р.), Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ (м. Красноармійськ) (акт про впровадження-протокол № 5 від 21 грудня 2008р.), Херсонського національного технічного університету (акт про впровадження-протокол № 6 від 21 грудня 2008р.), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (акт про впровадження - протокол №2 від 09.09.2008 р.), Севастопольського національного технічного університету (акт про впровадження - протокол №8 від 25.03.2009р.), Запорізького національного технічного університету (акт про впровадження - протокол №8 від 19.03.2009 р.), Приазовського державного технічного університету (довідка № 73/91-1669 від 29.05.2007 р.), Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» (довідка №081-08 від 21.05.2007 р.), Донецького інституту ринку та соціальної освіти (довідка №10/133 від 25.05.2007 р.), Донецького інституту соціальної освіти (довідка №10-18/128 від 29.06.2007 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечується комплексним підходом до розв'язання поставлених завдань, ґрунтовною підготовкою і проведенням експерименту із застосуванням методів, адекватних предмету і завданням дослідження; кількісними і якісними даними дослідного навчання; статистичною значущістю експериментальних даних; тривалим педагогічним експериментом (1999-2008 рр.); практичним використанням розроблених у ході дослідження навчальних посібників, методичних рекомендацій у навчальному процесі в університетах непедагогічного профілю, співвіднесеністю одержаних результатів із практикою вищої технічної школи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати проведеного дослідження доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях (семінарах) - міжнародних: ”Проблеми вдосконалення викладання гуманітарних дисциплін у вищому технічному навчальному закладі“ (Херсон, 1998); ”Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних закладах“ (Дивногорське, 2000); ”Формування професійної майстерності вчителя“ (Житомир, 2003); ”Творча спадщина В.І.Вернадського і сучасність“(Донецьк, 2003); ”Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії“(Донецьк, 2004); ”Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми“ (Вінниця, 2004); ”Гуманітарно-технічна еліта і управління великими соціальними системами“ (Харків, 2004); ”Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії“ (Донецьк, 2005); ”Ціннісні парадигми освіти в контексті євроінтеграції“ (Харків, 2005); ”Антропологізм в освіті: джерела, досягнення та перспективи“ (Мелітополь, 2006); ”Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном“ (Горлівка, 2006); ”Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії“ (Донецьк, 2007;2008; 2009); ”Педагогічна система Антона Макаренка: історія, реалії і перспективи“ (Житомир, 2008); всеукраїнських:”Философия и гуманистические ценности в современном инженерном образовании“ (Донецк, 1998); ”Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи“(Херсон, 2003); ”Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої професійної діяльності“ (Мелітополь, 2006); ”Філософсько-педагогічні аспекти формування свідомості технічної інтелігенції“ (Красноармійськ, 2008); ”Компетентісно орієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи“ (Донецьк, 2008); семінари: ”Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи“ (Глухів, 2005); ”Практика і перспективи розвитку партнерства у сфері вищої школи“ (Таганрог, 2008).

Кандидатська дисертація з теми «Домашній театр» як засіб гуманізації батьківсько-дитячих взаємин у нуклеарній однодітній сім'ї» захищена в 1995 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлено в 45 публікаціях, з них 3 монографії, 5 навчально-методичних посібників, з них 2 - у співавторстві, 25 статей у фахових виданнях України, 12 статей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Особистий внесок автора. Ідеї та думки, що належать співавторам, не використовувались у матеріалах дисертації. Особистий внесок дисертанта полягає у розробці теоретичної концепції формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін на основі систематичного впровадження інтегративно-диференційного навчання, спецкурсів «Креативний менеджмент навчання», «Основи дидаскалогії», лекційних, семінарських, тренінгових занять, індивідуальної та самостійної роботи з цих курсів, спрямованих на формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх викладачів економіки.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел (584 найменувань, з них 49 іноземною мовою) і додатки (окремою книгою). Дисертація містить у тексті таблиці (12), рисунки (8), схеми (4), що займають 10 сторінок основного тексту. Загальний обсяг дисертації 385 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, основні ідеї концепції, гіпотезу і методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичну значущість, подано відомості про апробацію й впровадження результатів наукового пошуку, структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі “Професійна підготовка викладача економіки в університеті непедагогічного профілю як наукова проблема ” обґрунтовано вплив соціально-економічних реалій на необхідність професійно-педагогічної підготовки викладачів економіки, висвітлено особливості бінарної професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю і пошуки шляхів її удосконалення щодо розгортання формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки на підставі дослідження педагогічної підготовки викладачів профільних дисциплін у вищій школі непедагогічного профілю в зарубіжному досвіді; здійснено ретроспективний аналіз наукових концептуальних підходів, що сприяють ефективності процесу професійно-педагогічної підготовки й визначено особистісно-ціннісну концепцію, що орієнтована на творчий розвиток особистості й віддзеркалює проблему професійно-педагогічної підготовки у трьох взаємопроникаючих площинах: у площині творчого розвитку особистості студента (індивідуально-креативний аспект), у площині ставлення майбутнього фахівця до педагогічної діяльності (мотиваційно-ціннісний аспект) й у площині суб'єктної активності (рефлексивно-інноваційний аспект), що визначає можливість розглядати механізм формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки через операційну й ціннісну сфери .

Аналіз офіційних документів, досліджень науковців з питань становлення професійно-педагогічної підготовки викладачів економіки в економічному університеті (В. Бутенко, В. Козаков, В. Лозниця, І. Міщенко, Л. Медвідь, Л. Савенкова, В. Стрельніков), професійної підготовки у класичному університеті (О. Глузман, А. Дзунза, М. Євтух), особливостей економічної освіти в педагогічному університеті (Н. Грама, С. Кісельгоф, В. Радул, В. Семіченко, М. Шкіль) дав можливість виявити напрям реформування системи педагогічної освіти в університетах непедагогічного профілю, схарактеризувати особливості її розвитку й визначити її стан.

Проведений аналіз досліджень (Т. Анисимова, В. Кудін, В. Луканін, В. Мануйлов, В. Маслак, А. Мелецинек, Е. Нероба, Н. Ничкало, О Озерська, В. Приходько, В. Сенашенко, К. Adams, В. Kwiatkowska-Kowal) підготовки викладачів профільних дисциплін у вищих навчальних закладах за рубежем і країнах СНД, дозволяє констатувати, що зміст освіти в них ґрунтується на принципах стандартизації, фундаменталізації, гуманітаризації, інтеграції і диференціації та є багатоступінчастою професійно-педагогічною освітою, яка визначає самоцінність майбутнього фахівця, його право на суб'єктивність сприйняття соціально-професійних уявлень оформлення власних смислів у цінності і ствердження їх у продуктивній діяльності, що приводить до формування творчої суб'єктної позиції.

Специфіка структурування навчального матеріалу з психолого-педагогічних дисциплін відображає перевагу розвивального компонентa (розвивальне структурування) над освітнім. Це підтверджується педевтологією, що досліджує проблеми особистості, професійне становлення педагога, вдосконалення і самоосвіту педагогів, зміни в суспільній ролі та функціях педагогічної професії (З. Вятровський, Г. Квятковська, В. Оконь); едукологією - наука про виховання, «вирощування» (В. Кисельов) досліджує систему освіти цілісної креативної особистості, що виявляється у її продуктивно-творчій спрямованості, яка усвідомлює себе суб'єктом діяльності в довкіллі; дидаскалогією, що вивчає закономірності відбору, підготовки, функціонування й підвищення кваліфікації саме педагогічної професіоналізації (Н. Гузій, А. Деркач, Н. Кузьміна, В. Сластьонін).

Визначено, що дидаскалогічний підхід збігається з новим світорозумінням, обумовленим терміном «глобалістика», що формує нову стратегію сучасної освіти, в межах якої вищий навчальний заклад розглядається як центр, здатний “перебудовувати розвиток цивілізованого суспільства” (І. Алексашина, Б. Гершунський), який фокусує ієрархію цілей, завдань, пріоритетів виховання підростаючого покоління навколо загальнолюдських цінностей, тобто йдеться не просто про передавання викладачем соціокультурного досвіду підростаючому поколінню, а про спільний “життєвий утвір” учасників освітнього процесу, що отримав назву креативно-педагогічної цивілізації (О. Джуринський, Ю. Кулюткин, І. Норланд). Інформаційно - описове викладання змінюється на методологічну спрямованість навчання, що “покликана допомогти студенту перейти від змістово-репродуктивного змісту наукових знань до конструктивно - діяльнісного, продуктивного (В. Краєвський).

Креативно-педагогічна концепція зумовлює сферу суб'єктної педагогічної реальності як єдності двох аспектів: перший - індивідуальний суб'єкт сам себе обирає, другий - особистість не може вийти за межі людської суб'єктності. Сутність першого аспекту визначається «індивідуально-креативним» (І. Колесникова) підходом, орієнтованим на творчий розвиток особистості, що забезпечує усвідомлене формування самою людиною цілісного індивідуального контексту становлення в педагогічній реальності. Завдяки цілісності особистість виступає не як конгломерат окремих здібностей, а як гармонічний індивід. Цілісність становить нову якість у розвитку особистості, яка проявляється в тому, що особистість виявляється в усвідомленому виявленні певних можливостей, максимального їх прояву, перетворенні потенційних особливостей у форми реальної дійсності (М. Поташник). У контексті цього підходу, індивідуальність - це абсолютно ціннісний зміст свого справжнього Я. Якщо особистість - це визначеність позиції людини у стосунках з іншими, то індивідуальність - визначення власної позиції в житті, самовизначеність усередині свого життя, що припускає тотальну рефлексію всього свого життя, звертання, інверсію вглибину себе, вироблення суб'єктного ставлення до свого життя, зокрема й до професійної діяльності (М. Боритко).

Сучасні науковці (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, Г. Балл, І. Бех, О. Бондаренко, М. Боришевський, Б. Братусь, Ю. Долінська, Л. Коган, Д. Леонтьєв, В. Муляр, О. Орлов, О. Скрипченко, Л. Сохань, В. Татенко та ін.) розглядають індивіда як самоактуалізуючу особистість з розвиненою суб'єктністю, здатного до самовияву, активного суб'єкта власної життєдіяльності, життєтворчості.

Під внутрішнім потенціалом людини вчені розуміють: “динамічну тенденцію” (С. Рубінштейн); “домінуюче відношення” (В. Мясищев); “основну життєву спрямованість” (Б. Ананьєв); “тенденцію до самоактуалізації” (К. Роджерс); “потребу в самоактуалізації” (А. Маслоу); “сенс життя” (В. Франкл); “енергетичну концепцію психічної субстанції” (К. Юнг).

Самоактуалізація особистості розуміється нами як складна структурована система взаємопов'язаних дій, через які актуалізується потенціал особистісних властивостей і здібностей студента у процесі навчання.

Аналіз ролі творчості й рефлексії в самоактуалізуючій особистості (О. Варламова, С. Степанов) дозволив виділити у творчій активності людини дві її сфери: операційну (креативність, творчі здібності та ін.) і ціннісну (життєва позиція, соціальна відповідальність, світогляд та ін.) (О. Абдуліна, М. Алексєєва, О Анісімов, І. Богданова, І. Зязюн, В. Рибалка), що дозволяє визначити шляхи розвитку творчого потенціалу людини через екзистенційний і мотиваційний плани її буття (О. Варламова), через актуалізацію її потреби у творчій самореалізації, через осмислення людиною себе як суб'єкта творчої діяльності.

Потреба в саморозвитку, самоактуалізації “запускає” процес сутнісного самовизначення, який насамперед залежить від внутрішнього потенціалу особистості як прояв інтенції бути самим собою. Людина як суб'єкт власного життя здійснює самотрансценденцію від субстанціальних інтуїцій суб'єктного ядра до логічно впорядкованої сукупності відповідних суб'єктних механізмів психічної активності: самозапитування, самооцінювання, самопокладання, самопотенціювання, самовизначення, самоактуалізації (В. Татенко). Саме в суб'єктності криється потенціал людської творчості і творення себе самого і свого оточення, і від того, як будуть розкриватися властивості особистості, залежить шлях людини до професійної майстерності як вищого рівня прояву педагогічної творчості (І. Зязюн).

У цьому сенсі професійно-педагогічна підготовка майбутнього викладача розуміється як процес - “сходження до суб'єктності студента” (М. Каган), “безперервне становлення цілісності особистості суб'єкта” (М. Сергєєв), “надання студентові можливості самореалізуватися” (Л. Мітіна), характер і закономірності протікання якого зумовлені онтологічними особливостями становлення студента як суб'єкта, що ґрунтується на двох процесах - осмисленні (наділення цінностей смислами) і усвідомленні (формування смислів у цінності), які й складають педагогічну самосвідомість.

Система ціннісно-смислових ставлень майбутнього викладача економіки до соціокультурного оточення, самого себе й своєї діяльності зумовлює його сьогоднішнє та прийдешнє професійно-педагогічне буття і має діяльнісно-стверджувальну суб'єктну природу - це його суб'єктна активність, що є основою творчої позиції. Це можливо тоді, коли студент стане суб'єктом психічної активності, це такий психічний стан, який виявляє активність особистості на рівні свободи, творчості, свідомої діяльності, що лежить в основі концепції трансцендентної педагогіки (Ю. Азаров).

Сфера трансцендентної педагогічної реальності передбачає існування високих власних цілей, для здійснення яких потрібна самокреативність особистості, що означає прийняття рішення щодо перетворення своїх цілей відповідно власного інтелекту, духу, волі, відчуття, переживання, які не можна обрати, знайти, їх потрібно вистраждати, виносити в собі, пережити (О.Гуменюк). Такі засоби є індивідуальними, особистими і тому унікальними та єдиними. Переживання, пошук здійснюється через самоактуалізацію, що є насамперед самовизначенням смислів діяльності, поведінки, всього життя студента. Трансцендентна педагогічна реальність є контекстом педагогічної рефлексії, що сприяє прийняттю (переживанню) цінностей (професійно-педагогічних). Вибір - це компонент ціннісного механізму в ланцюжку: пошук - оцінка - вибір - проекція. Вибір завжди звернений у сьогодення, він переддень дії. Це перехід від слова через оцінку до вчинку. Вибір - це одиничний акт, елемент, «клітинка» безперервного процесу професійно-творчого самовизначення як передумови творчої самореалізації (О. Гуменюк).

Погоджуючись із цим, ми інтерпретували професійно-педагогічну підготовку як самостановлення студента, знаходження ним себе, свого професійного образу - неповторної креативної індивідуальності, у процесуальній динаміці якого виокремили такі фази: передстановлення, самостановлення і співстановлення. «Становлення» відображає суттєву форму прояву особистості (В. Роменець), характеризуючи особистість як творчого суб'єкта, а відповідні префікси (перед -, само -, спів -) виділяють із семантичного поля різні аспекти суб'єкта креативного буття. При цьому перший аспект задає професійно-педагогічні смисли (ставлення до творчої педагогічної діяльності), їх результативні характеристики, другий -відображає образ педагогічного буття (професійно-творча позиція), що є предметом і цільовою характеристикою професійно-педагогічної підготовки, а третій (співстановлення) - зміст і механізм освітньої діяльності.

Отже, процес розвитку людини та вплив індивідуальних особливостей індивіда (індивідуальності індивіда) на формування особистості й становлення індивідуальних особливостей особистості (індивідуальності особистості) (М. Мажар), вплив на формування особистості як суб'єкта професійної діяльності сприяють становленню індивідуальних особливостей та індивідуального результату педагогічної діяльності, що дозволяє говорити про креативну індивідуальність майбутнього викладача економіки.

Креативна індивідуальність майбутнього викладача економіки - це особлива форма буття окремого студента, в межах якого він живе й діє як автономна, унікальна й неповторна біосоціальна система, що зберігає цілісність і тотожність у самій собі. Це форма вираження цілісної, інтеграційної системи, яка водночас є унікальною, одиничною й має індивідуальність форми, яку ми визначаємо особливістю підготовки майбутнього викладача економіки до творчої педагогічної діяльності.

Спираючись на вищезазначене, під самоставленням ми розуміємо процес формування настанов (ціннісно-смислових ставлень) - це завдання не може бути вирішене у процесі навчання як функціональної підготовки, оскільки потребує діяльності з управління процесом професійно-творчого становлення студента, що включає: освоєння норм професійно-педагогічної діяльності (мотиваційно-ціннісна площина); творчого саморозвитку (креативно-діяльнісна площина); професійно-суб'єктного самоствердження у творчій діяльності (рефлексивно-продуктивна площина), що опікує сферу його перетворювального ставлення до самого себе як індивіда, індивідуальності, особистості, суб'єкта педагогічної діяльності, а також відповідних їм функцій. У цьому визначенні звернемо увагу на комплекс настанов: самопереосмислення, що зумовлює зародження нових потреб у змінах своєї особистості та діяльності на підставі усвідомлення її наявних професійних (інтелектуальних, освітніх, комунікативних, емоційно-вольових, творчих) ресурсів, невикористаних резервів і нових потенційних можливостей з подолання причин реальних утруднень, проблем; самовизначення, що зумовлює вибір способів зміни особистісних можливостей і конструктивного розв'язання значущих професійних проблем з урахуванням індивідуального досвіду, а також через пошук шляхів і нововведень для задоволення нових потреб у своїй прогресивній самозміні; самоактуалізація, що зумовлює практичне втілення змін своєї особистості та діяльності через прийняття нових цілей як керівництва до дії, контролю змісту самозмін і показників їх результативності, коректування умов здійснення самозмін задля уникнення можливих негативних наслідків.

Розглядаючи самоактуалізацію в контексті підготовки студентів до педагогічної діяльності, було виділено поняття ”професійна самоактуалізація“, що трактується багатьма дослідниками (Є.Андрієнко, В. Сластьонін і ін.) як реалізація можливостей (індивідуальних особливостей) індивіда в професійно-педагогічній діяльності. У дослідженні розглядається професійна самоактуалізація майбутнього викладача економіки як процес, спрямований на усвідомлення власних професійно значущих індивідуально-креативних особливостей, адекватний і активний прояв їх у навчальній, квазіпрофесійній і навчальній професійно-педагогічній діяльності з урахуванням вимог, що ставляться майбутнім фахівцем у творчій професійно-педагогічній діяльності.

Зважаючи на те, що професійна самоактуалізація - це діалектичний процес, обумовлений переходом потенційного в актуальне, якісними характеристиками її є: усвідомлення, переосмислення, активність. Усвідомлення як процес доведення до свідомості індивіда інформації про себе самого, яка виступає результатом самопізнання і проявляється в самореалізації. При цьому ефективний аспект самопізнання має не менше значення, ніж когнітивний. Переживання особистості мають значення як основа одержання суб'єктивного знання і як основа повного включення в педагогічну діяльність. Переосмислення розглядається як стан особистості - «стан творчого педагогічного потенціалу», тобто передстановлення, що характеризує її самозародженість; проявляється в самоактуалізації. Активність виступає як власна динаміка особистості й джерело перетворення, підтримки її життєвосмислових зв'язків із довкіллям. Проблема активності особистості безпосередньо пов'язана з вибором і вирішується з погляду продуктивності дії, тобто суб'єктна активність.

Отже, розвиток майбутнього викладача економіки - суб'єкта проходить у напряму від “формальних” до “змістово-смислових” цінностей і цілей. Особистість здебільшого проявляється у вчинках як суттєвих формах прояву особистості (В. Роменець). Саме вчинок майбутнього викладача економіки - суб'єкта виступає втіленням власних переживань, відповідальності за їх реалізацію, що є ознакою зрілості суб'єкта. Педагогічна діяльність стає складовою життя майбутнього викладача економіки - суб'єкта. Саме це спонукає його до відповідальних вчинків. У такого студента - майбутнього фахівця “професійна творчість” нерозривна з творчою життєдіяльністю загалом. Усе це можливо тоді, коли студент стане суб'єктом психічної активності - при такому психічному стані, який виражає активність особистості на рівні свободи, творчості, свідомої діяльності (М. Боритко, В. Татенко).

Під професійним потенціалом ми розуміємо внутрішню за джерелом виникнення й креативну за змістом та спрямованістю рушійну силу людини, що виявляє свою сутність у вигляді здатності до самоорганізації перетворюючих змін у сфері внутрішнього світу особистості та професійної діяльності на шляху досягнення її майстерності. При цьому професійна самоактуалізація майбутнього викладача економіки є “особистісною передумовою ефективної педагогічної діяльності ” (А. Линенко), а “психічний стан може переходити в процесі діяльності у властивість, у систему інтегрованих властивостей, у якість особистості ” (К. Дурай-Новакова) майбутнього викладача економіки.

У другому розділі “Теоретико-методологічні засади формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки висвітлюється аналіз вітчизняної та зарубіжної філософської та психолого-педагогічної наукової й методичної літератури з проблеми творчості, творчого потенціалу, що дозволило науково обґрунтувати сутність феноменів “творчий потенціал особистості ”, “творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки”.

Вивчення наукового фонду з проблеми творчого педагогічного потенціалу свідчить, що цей феномен стосовно майбутнього викладача економіки не був предметом спеціальних наукових досліджень, а розглядався виключно в контексті вивчення таких феноменів, як “творчість”, “творчий потенціал”, “творча педагогічна діяльність ”.

У сучасній науковій літературі розроблено кілька наукових підходів до вивчення проблем творчості та педагогічної творчості. З філософського погляду, творчість розглядається як явище і процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні й духовні цінності, як прояв продуктивної активності людського духу (С. Александер, М. Бердяєв, Э. Гуссерль, В. Дильтей, І. Кант, В. Соловйов, О. Спіркин, Ф. Шеллін).

У психології творчість вивчається у двох напрямах: як процес створення нового та як сукупність властивостей особистості, що забезпечують її включення у процес творчості (С. Бондаренко, Д. Богоявленська, Ю.Гільбурх, І. Кон, В. Моляко, В. Рибалка, В. Ротенберг та ін.). Зазначимо, що психологи (А. Брушлинський, К. Платонов, А. Кочергін) феномен творчості пов'язували з особливостями творчого мислення особистості. Значним внеском у різнобічне дослідження творчості є праці Я. Пономарьова, який показав зв'язки творчості з психічними якостями особистості та проаналізував структуру психічного механізму творчості, визначивши творчість як “механізм розвитку”, як “взаємодію, що веде до розвитку”. Водночас, на думку науковця, творчі можливості особистості виступають у ролі умови і засобу самовираження, саморозвитку, самовдосконалення людини. Цей висновок є особливо цінним для нашого дослідження, оскільки певним чином окреслює напрям процесу формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки.

Учені (В. Андрєєв, Л. Виготський, В. Кан-Калік, Н. Кічук, М. Лазарєв, О. Лук, О. Матюшкин, І. Раченко, С. Сисоєва та ін.) також пов'язують творчість із розумовою діяльністю людини, визначаючи її вирішальну роль, розглядають творчість як важливу форму людської практики, активізації потенціалу суб'єкта у процесі особистісних змін.

Отже, людська творчість, розвиток творчого потенціалу особистості розглядаються науковцями в контексті людської діяльності. Творчість і діяльність є взаємопов'язаними та взаємозумовленими.

Педагогічна творчість була й залишається у центрі наукових інтересів багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Творчість учителя вивчалась як об'єктивна ознака його педагогічної діяльності (В. Андрієвська, Л. Лузіна, О. Приходько, В. Сагарда тощо), визначались основні риси творчого вчителя (В. Лісовська, Н. Кічук, М. Нікандров, М.Поташник), вивчались умови розвитку його педагогічної творчості (Ю. Бабанський, Н. Гузій, В. Загвязинський, Р. Шакуров та ін.), шляхи підвищення рівня творчої діяльності вчителя (Є. Левчук, Е. Карпова, А. Маркова, І. Раченко).

Аналіз літератури довів, що існує два підходи в розкритті сутності професійної творчості. Перший з них полягає в тому, що професійна творчість учителя розглядається як діяльність, спрямована на оволодіння передовим педагогічним досвідом і вдосконалення на цій основі своєї професійної діяльності. Другий - у розгляді творчості вчителя як діяльності, пов'язаний з творчим розв'язанням проблем, що виникають у педагогічному процесі (В. Андрєєв). Цей підхід найповніше характеризує сутність педагогічної творчості, оскільки творчий характер має не тільки акт розробки ідеї розв'язання проблеми, а й сам процес її втілення на практиці, і тому є можливість розглядати творчість і в аспекті розробки нових форм, методів, засобів, технологій навчання, і як необхідну складову професійної діяльності кожного викладача.