Формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

ГРОЗАН Світлана Вікторівна

КИЇВ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

художній спілкування педагогічний вміння

Актуальність теми. В умовах сучасного розвитку України проблема професійної підготовки майбутнього вчителя набуває першорядного значення. У державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти, у Концепції педагогічної освіти наголошується на необхідності підвищувати якість підготовки педагогічних працівників, формувати їхні професійні уміння, які у поєднанні із здібностями є якісним показником професіоналізму вчителя.

Специфіка діяльності вчителя-музиканта зумовлена поєднанням у ній педагогічного та художнього елементів, а також педагогічного спілкування як системи комунікативних умінь учителя. Сутність її полягає, з одного боку, у педагогічному спілкуванні з вихованцем, а з іншого, у художньому спілкуванні з творами мистецтва як носіями емоційного досвіду людства. Художньо-педагогічне спілкування має свої особливості, зумовлені художньо-образним відображенням дійсності, емоцій і почуттів і є одним із основних засобів спілкування зі студентами. Його відносять до професійних умінь і вважають складовою структури педагогічної діяльності, а отже, й фахової підготовки вчителя музики.

Проблема формування професійних умінь учителя - одна з актуальних у педагогічній науці, про що свідчить значна кількість досліджень і різноманітність поглядів на психолого-педагогічні аспекти формування умінь учителя. Удосконаленню професійної діяльності учителів присвячені праці О.Абдулліної, Ф.Гоноболіна, І. Зязюна, Н. Кузьміної, Л. Масол, М.Левітова, С.Сисоєвої, В. Сластьоніна, Р. Хмелюк, О. Щербакова та ін. Різні аспекти професійної підготовки вчителів розглядали Ш.Амонашвілі, Н. Кічук, О. Олексюк, Г. Падалка, В. Радул, О. Савченко, В.Сухомлинський, Л. Хомич та інші. Питання художньо-педагогічного спілкування досліджували Ю. Борєв, М. Каган, О. Пєров, Л.Столович, Л.Старобінський; сутність художньо-педагогічного спілкування - К.Альбуханова-Славська, В.Кан-Калик, Г.Костюк, Я.Пономарьов, П.Якобсон, І.Могилевська, Г.Падалка, О.Прудникова, О. Рудницька, І. Сипченко, Н.Тимошенко та ін.

Своєрідного звучання проблема художньо-педагогічного спілкування набуває у музичній освіті, адже музика є не тільки формою художнього відображення дійсності, а й спілкування. Вона розвиває чуйність, емоційну сферу особистості загалом, музичне сприйняття.

Музично-педагогічна діяльність учителя музики передбачає виконання музичних творів та мовленнєве спілкування з учнями, практичне музикування та педагогічні пояснення, коментування твору, його художньо-педагогічний аналіз. Виконавська діяльність учителя музики, його індивідуальність сприяє якнайповнішому розкриттю сутності художнього образу. У музичній педагогіці методику художньо-педагогічного спілкування досліджували Є.Абдулін, О. Апраксіна, Л.Горюнова, Н.Гродзенська, В. Медушевський, Є. Назайкінський, Г. Орлов, О.Ростовський та ін.

Проте проблему формування умінь художньо-педагогічного спілкування не можна вважати вичерпаною внаслідок складності феномена художньо-педагогічного спілкування. Так зокрема, потребує розгляду проблема формування умінь художньо-педагогічного спілкування майбутнього вчителя музики. Відсутність спеціальних праць, з одного боку, і актуальність її теоретичного і практичного вирішення у навчально-музичній діяльності студентів істотно позначається на якості музично-педагогічної освіти. Це й визначило актуальність теми дисертаційного дослідження: “Формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики”.

Зв'язок роботи з науковими програми, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри музично-теоретичних та інструментальних дисциплін Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка і є частиною наукового напряму “Зміст, форми і методи фахової підготовки вчителя музики”. Зокрема, автор досліджувала проблему формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики.

Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол від 25 грудня 2005 р. № 4) і Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол від 28 лютого 2006 р. № 2).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику формування умінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики.

Мета дослідження зумовила такі завдання:

проаналізувати стан наукової розробки досліджуваної теми, визначити напрями дослідження;

уточнити зміст понять “художньо-педагогічне спілкування”, “уміння художньо-педагогічного спілкування”;

визначити структурні компоненти вміння художньо-педагогічного спілкування та систематизувати їх;

виявити педагогічні умови формування умінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики;

експериментально перевірити методику, рівні сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів музики.

Предмет дослідження - процес формування умінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики.

Для досягнення сформульованої мети та розв'язання поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

- аналізу для узагальнення філософської, психологічної, педагогічної, методичної та спеціальної літератури з теми дослідження;

- теоретичного аналізу та синтезу для визначення мети, гіпотези, завдань;

- тестування, експертних оцінок та самооцінок для визначення рівнів сформованості умінь художньо-педагогічного спілкування;

- педагогічний експеримент для наукового обґрунтування та перевірки ефективності авторської методики формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики;

математичної статистики для визначення вірогідності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:

розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено методику й рівні сформованості умінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики;

виявлено педагогічні умови формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики;

конкретизовано зміст поняття “уміння художньо-педагогічного спілкування майбутнього вчителя музики” як здатності до музично-педагогічної діяльності, що передбачає наявність загально інтелектуальних, педагогічних та спеціальних знань; сформованих художньо- й технічно-виконавських навичок, які дозволяють осмислювати мистецтво шляхом сприймання, аналізу та інтерпретації із застосуванням вербальних та невербальних форм роботи;

- систематизовано вміння художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики (загально педагогічні, мистецтвознавчі, емоційно-почуттєві, виконавсько-інтерпретаційні та контрольно-оцінні).

удосконалено:

зміст підготовки майбутніх учителів музики до професійної діяльності на основі розробленої методики

подальшого розвитку набули:

структурні компоненти умінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики (мотиваційний, операційний, емоційний, інтелектуальний та контрольно-оцінний);

Практичне значення одержаних результатів. За результатами дослідження розроблено авторську програму спеціалізованих курсів “Мистецтво у педагогічній діяльності вчителя музики” та “Основи художньо-педагогічного спілкування”. Зміст і результати виконаної роботи можуть бути використані у процесі підготовки вчителів музики у вищих педагогічних навчальних закладах, а також у системі післядипломної освіти.

Результати дослідження, навчально-методичні матеріали упроваджено в навчально-виховний процес Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка від 31 жовтня 2008 р. № 978-33/03), Криворізького державного педагогічного університету (довідка від 05 січня 2009 р. № 22.1-02), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка від 17 грудня 2009 р. № 259-н).

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом участі у науково-практичних конференціях різних рівнів:

- міжнародних наукових конференціях: “Науковий потенціал світу - 2006” (Дніпропетровськ, 2006); “Дні науки - 2006” (Дніпропетровськ, 2006);

- всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Стратегія розвитку художньої освіти та естетичного виховання молоді в Україні у ХХІ столітті” (Луганськ, 2006); “Виконавська інтерпретація та сучасний навчальний процес” (Луганськ, 2008);

- на звітних науково-практичних конференціях викладачів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, фахових методичних семінарах (2005 - 2009).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у восьми одноосібних авторських публікаціях, чотири з яких - у провідних фахових виданнях, дві - у збірниках наукових праць та дві - у збірнику матеріалів міжнародних наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (340 джерел, з них 13 - іноземною мовою). Загальний обсяг роботи - 261 сторінка комп'ютерного набору, включаючи таблиці. Основний текст становить - 181 сторінку. У роботі 8 діаграм, 9 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, розкрито його наукову новизну і практичне значення, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні основи формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики” - на основі аналізу філософських, психолого-педагогічних джерел уточнено педагогічну сутність понять “діяльність”, “художньо-педагогічне спілкування”, “уміння художньо-педагогічного спілкування”, охарактеризовано їхню структуру, систематизовано вміння художньо-педагогічного спілкування, необхідні для здійснення музично-педагогічної діяльності.

Наголошено, що в результаті наукового пошуку визначено зміст професійно-педагогічних умінь учителя, сутність яких полягає в тому, що кожне вміння може розглядатись як певна сукупність цілеспрямованих і взаємопов'язаних інтелектуальних та практичних дій, виконуваних у певній послідовності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив дійти висновку, що професійно-педагогічні вміння є структурними компонентами змісту освіти (І. Лернер), діяльності особистості (В. М'ясищев, К.Платонов), системи педагогічних здібностей (Н. Кузьміна, М.Лєвітов), професіограми вчителя (В. Сластьонін, О.Щербаков);, педагогічної майстерності (І.Зязюн Ф.Гоноболін).

До професійно-педагогічних умінь учителя музики належать і вміння педагогічного спілкування. У педагогічній сфері спілкування набуває виняткового значення, оскільки його специфіка зумовлена особливостями педагогічної діяльності. Здатність учителя організовувати спілкування є основою продуктивної діяльності учнів.

Педагогічне спілкування - це система соціально-психологічної взаємодії між педагогом та вихованцями, спрямованої на створення оптимальних умов для обопільної діяльності. Щоб організовувати ефективне спілкування, педагог має уміти педагогічно спілкуватись, володіти культурою мовлення (С. Болсун, В.Кан-Калик, А. Маркова, В.Наумов, Н. Плєшкова та ін.)

У розділі зазначено, що педагогічне спілкування у класі з основного музичного інструмента здійснюється як діалогічне, як уміння слухати співрозмовника, долати комунікативні бар'єри. Художньо-педагогічне спілкування має свою специфіку як складний динамічний процес, у якому взаємодіють педагог - учень, до того ж, учень є не пасивним “споживачем” інформації від педагога, а її активним перетворювачем. У художньо-педагогічному спілкуванні художній твір є предметом і засобом спілкування, що дозволяє особистості ефективно опановувати його художні цінності.

Спираючись на праці Ю. Борєва, В. Перова, Л.Столовича, Л.Старобинського, визначено, що художньо-педагогічне спілкування - це художньо-педагогічна діяльність педагога, яка містить педагогічне спілкування із студентом і художнє - з творами мистецтв.

На основі науково обгрунтованих моделі педагогічної діяльності майбутнього вчителя (Н.Кузьміна), професіограми вчителя музики (Г. Падалка), структурних компонентів музично-педагогічної діяльності (Л.Арчажникова), художньо-педагогічного аналізу музичних творів (Г.Дідич, В.Остроменський), художньо-педагогічної інтерпретації (В.Крицький), формування сприйняття музики (О. Ростовський, О.Рудницька), формування педагогічних умінь та навичок (Н.Тимошенко), формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики (Н.Плєшкова), формування професійних умінь майбутніх учителів засобами взаємодії різних видів мистецтва (Ж.Сироткіна), формування мотивації учіння гри на фортепіано у школярів (І. Ростовська) визначено етапи художньо-педагогічного спілкування у класі основного музичного інструмента, яке здійснюється у таких видах художньо-творчої взаємодії педагога та студента, як художнє сприймання твору мистецтва, його художньо-педагогічний аналіз та художньо-педагогічна інтерпретація (вербальна та невербальна).

Основними етапами художньо-педагогічного спілкування є сприймання, аналіз, відтворення (виконання).

На першому етапі відбувається художньо-емоційне сприймання творів мистецтва, естетичне оцінювання його форми і змісту та почуттів, які він викликає. Інтонаційна належність музики до певної епохи визначає різноманітні комунікативні можливості музичного мистецтва, а отже, випливає підхід до музичного сприймання як художнього спілкування виконавця, слухача з музикою.

На другому етапі (аналіз) відбувається безпосереднє спілкування викладача та студента з твором мистецтва, включаючи збирання інформації про мистецьке явище, визначення стилю, напряму, школи, виконавських труднощів. У роботі над музичним твором відбувається декодування його змісту: виконавець має у тексті прочитати підтекст. Педагог добирає доцільні методи і прийоми, щоб активізувати цей процес.

На третьому етапі (відтворення - виконання) педагог і студент використовують набуті на попередніх етапах знання для обміну думками і враженнями з приводу певного мистецького твору.

Дисертантом доведено, що вміння художньо-педагогічного спілкування майбутнього вчителя музики - це здатність до музично-педагогічної діяльності, яка передбачає наявність загально-інтелектуальних, педагогічних та спеціальних знань; сформованих художньо- і технічно-виконавських навичок, які в комплексі дозволяють осмислювати мистецтво шляхом сприймання, аналізу та інтерпретації із застосуванням вербальних та невербальних форм роботи.

Визначено структурні компоненти умінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики: мотиваційний, операційний, емоційний, інтелектуальний та контрольно-оцінний.

Мотиваційний компонент спирається на інтереси майбутнього вчителя музики та на його потреби у спілкуванні з мистецтвом. Наголошено, що урахування мотивації у процесі спілкування з мистецтвом є першочерговим завданням, щоб залучити студента до художніх цінностей, зацікавити його творами мистецтва.

Операційний компонент містить прийоми міжособистісного спілкування, аналіз твору та його інтерпретацію (робота над музичним твором).

Інтелектуальний компонент передбачає сформованість у студентів певного тезаурусу, комплексу загальних та спеціальних знань, необхідних для формування певних умінь.

Основою емоцій, які виникають у спілкуванні з твором мистецтва, є художнє співпереживання уявному герою, яке принципово відрізняється від звичайних життєвих почуттів своїм умисним, нереальним характером.

Контрольно-оцінний компонент полягає в самооцінюванні студентами своєї готовності до майбутньої музично-педагогічної діяльності.

Виділено такі групи умінь художньо-педагогічного спілкування: уміння педагогічного спілкування (загально-педагогічні вміння); мистецтвознавчі (інтелектуальні) уміння; емоційно-почуттєві уміння; виконавсько-інтерпретаційні уміння; контрольно-оцінні уміння.

У дисертаційному дослідженні акцентується на тому, що проблема формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики як відносно самостійна залишається невирішеною і потребує подальшого дослідження за такими напрямами: розробка та впровадження технології формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у процесі підготовки майбутнього вчителя музики; розгляд можливостей формування вмінь художньо-педагогічного спілкування, які є обов'язковою складовою професійної підготовки майбутніх учителів музики.

У другому розділі - “Педагогічна технологія формування умінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики” - розкрито методи та організацію дослідження, обґрунтовано методику формування вмінь художньо-педагогічного спілкування, проаналізовано результати констатувального експерименту.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що процес формування вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики стане ефективнішим за умов:

- оптимізації музично-педагогічного навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, спираючись на принцип пріоритетності культуротворчої діяльності та активної позиції студента;

- формування установки на художньо-педагогічне спілкування з творами мистецтва;

- взаємодії творів мистецтва у процесі художньо-педагогічного спілкування;

- активізації емпатійних та рефлексивних процесів на основі діалогічності художньо-педагогічного спілкування.

Для вирішення завдань дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної, мистецтвознавчої та науково-методичної літератури для порівняння та узагальнення теоретичних положень; емпіричні методи -- педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, інтерв'ю, експертне оцінювання, тестування тощо; методи статистичної обробки отриманих даних.

Здійснювана експериментальна робота тривала протягом 2006-2009 рр. У дослідженні брали участь 600 студентів денної та заочної форм навчання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Криворізького державного педагогічного університету, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Для визначення рівня сформованості умінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики було проведено констатувальний експеримент, визначено критерії та показники сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування.

Визначення рівнів сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування здійснювалось на основі відповідних критеріїв та показників. Критерій мотиваційного компонента - наявність мотивації до спілкування з мистецтвом, завдяки якому формуються стійкі музично-естетичні та художні інтереси і потреба в художньо-творчій діяльності). Його показники - потреба у спілкуванні з творами мистецтва, інтерес до творів різних видів мистецтва; частота спілкування з ними.

Критерій операційного компонента - оволодіння засобами і прийомами міжособистісного спілкування, здатність до аналізу, синтезу і порівняння у роботі над музичним твором. Показники - володіння вербальними та невербальними засобами спілкування, цілісність, повнота осягнення змісту музичного твору, виконавська техніка.

Критерій інтелектуального компонента - наявність загальних, педагогічних та спеціальних знань, необхідних для музично-педагогічної діяльності. Показники - сформованість загальнонаукового та музичного тезаурусу.

Критерій емоційного компонента - емоційні реакції на твори мистецтва та адекватне реагування на них. Показники - розвинене асоціативно-образне мислення; адекватне розуміння змісту та художнього образу твору мистецтва, збіг або незбіг уявлень студентів з авторським образом за орієнтирами, даними у творі, володіння музичною термінологією; образність та емоційність вербальної інтерпретації музичного твору, наявність розвиненого асоціативного фонду.

Критерій контрольно-оцінного компонента спрямований на виявлення самооцінки студентами своєї діяльності. Показник - самооцінювання та самоусвідомлення студентами себе як майбутніх учителів музики, а також своєї готовності до майбутньої професійної діяльності.

Програма констатувального експерименту ґрунтується на комплексі таких дослідницьких методів: педагогічні спостереження за студентами; анкетування; опитування; бесіди та інтерв'ювання; виконання творчих завдань; проведення фрагментів уроків музики тощо.

У розділі наголошується, що в результаті констатувального експерименту визначено три рівні сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики: високий (І), середній (ІІ), низький (ІІІ).

До високого рівня віднесено 16,3% відповідей респондентів. Для них характерними є: потреба у музично-педагогічній діяльності, постійний інтерес до вивчення творів різних видів мистецтва; студенти мають розвинений науковий тезаурус, вільно оперують науковою термінологією; мають багатий емоційний та асоціативний фонд; рівень виконавства - професійний; студенти вдало орієнтуються у ситуаціях спілкування, використовуючи вербальні засоби спілкування, передбачають результати педагогічного процесу; адекватно оцінюють свою готовність до майбутньої професійної діяльності, корегують свої дії. Характер музично-педагогічної діяльності - творчий.

До середнього рівня віднесено 53,5% відповідей респондентів, які здебільшого відчувають потребу у спілкуванні з творами мистецтва, виявляють обізнаність у різних видах мистецтва; відчувають стійкий інтерес до музично-педагогічної діяльності; мають розвинений емоційно-асоціативний фонд; виконавські вміння і навички перебувають на досить професійному рівні; студенти доволі об'єктивно оцінюють свою готовність до майбутньої професійної діяльності, контролюють власні дії, але не завжди можуть визначити недоліки своєї роботи; використовують наукову термінологію та поняття; характер музично-педагогічної діяльності - репродуктивно-творчий.

До низького рівня віднесено 30,2% відповідей респондентів, які відчувають потребу у спілкуванні з творами мистецтва; орієнтування у творах різних видів мистецтв перебуває на рівні поверхневої обізнаності; ці студенти не орієнтуються в ситуаціях спілкування і не здатні керувати ним; мають досить бідний емоційний та асоціативний фонд; дають нечіткі визначення наукових термінів і понять; у них не розвинені виконавські вміння і навички; вони не можуть адекватно оцінити свої можливості і свою готовність до майбутньої діяльності; характер музично-педагогічної діяльності репродуктивний, а виконання цієї діяльності - формальне.

Результати констатувального експерименту свідчать про недостатній рівень підготовки вчителів музики, серед них переважає середній (53,5% респондентів) та низький (30,2% респондентів) рівні вмінь художньо-педагогічного спілкування.

Аналіз процесу формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики дав змогу виявити ряд суперечностей: між творчим характером музично-педагогічної діяльності та безініціативністю і байдужістю студентів; між прагненням педагога допомогти студентам пізнати світ мистецтва та відсутністю у них досвіду спілкування з творами мистецтва, що ускладнює їхнє сприймання, аналіз та інтерпретацію; між розумінням доцільності використання комплексу мистецтв у музично-педагогічній діяльності та відсутністю належної ерудованості та підготовки у майбутніх учителів; між системою художньо-естетичних ідеалів, які притаманні суспільній свідомості і цілеспрямовано передаються засобами змісту освіти і виховання у навчальних закладах і особистісними естетичними поглядами, художніми пріоритетами, ціннісними орієнтаціями студентської молоді, які не завжди збігаються із соціально значущими, і спонтанно формуються під впливом макро- і мікросуспільного оточення, молодіжної субкультури, засобів масової інформації.

На основі аналізу наукових досліджень та власних спостережень визначено та обгрунтувано педагогічні умови процесу формування умінь художньо-педагогічного спілкування, які поділяються на зовнішні відносно суб'єкта (об'єктивні) і внутрішні (суб'єктивні).

До зовнішніх педагогічних умов, які сприятимуть процесу формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики, віднесено оптимізацію музично-педагогічного навчання у вищому педагогічному навчальному закладі при опорі на принцип пріоритетності культуротворчої діяльності та активної позиції студента.

До внутрішніх педагогічних умов формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики віднесено: формування установки на художньо-педагогічне спілкування з творами мистецтва; урахування ролі взаємодії мистецтв у процесі художньо-педагогічного спілкування з творами мистецтва, зокрема музичними творами; активізацію емпатійних та рефлексивних процесів за допомогою діалогічності художньо-педагогічного спілкування.

Наголошується, що, визначаючи основні педагогічні умови, враховано ряд підпорядкованих їм умов, зокрема тих, які стосуються педагогічного керівництва цим процесом: використання міжпредметних зв'язків - взаємне узгодження навчальних програм дисциплін гуманітарного та мистецького циклів, що сприяє формуванню у студентів цілісного погляду на педагогічно-мистецьку діяльність; диференційований підхід у навчанні - ґрунтується на урахуванні індивідуально-типологічних особливостей тих, хто навчається, що дозволяє організувати навчальний процес належним чином; варіативність організаційних форм навчання - передбачає різноманітні зв'язки викладача і студента у засвоєнні навчального матеріалу (використання у навчально-виховному процесі колективних, групових та індивідуальних форм навчання).

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна робота з формування вмінь художньо-педагогічного спілкування” - проаналізовано організацію та хід дослідно-експериментальної роботи з формування вмінь художньо-педагогічного спілкування, викладено її результати.

З метою перевірки впливу розробленої експериментально-дослідної методики на рівень сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування було проведено формувальний експеримент, у якому взяли участь 600 осіб: контрольна група (300 осіб) та експериментальна група (300 осіб).

За основу методики формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики було взято розроблені спеціалізовані курси “Мистецтво у педагогічній діяльності вчителя музики” та “Основи художньо-педагогічного спілкування”, які взаємодоповнюють один одного, індивідуальні заняття в класі основного музичного інструмента (фортепіано), роботу у позанавчальний час, а також педагогічну практику.

Сутність експерименту полягала в тому, щоб у навчальний та позанавчальний час сформувати у студентів стійкий інтерес та потребу у професійній діяльності вчителя музики та допомогти їм усвідомити, що художньо-педагогічне спілкування є невід'ємною складовою цієї діяльності, а вміння такого спілкування є професійними уміннями, якими має володіти вчитель музики. Усвідомлення цього сприяло тому, що студенти ефективно оволодівали вміннями художньо-педагогічного спілкування.

Методика формування вмінь художньо-педагогічного спілкування передбачала три етапи - підготовчий, основний та завершальний.

Мета першого етапу - розвинути мотивацію студентів до майбутньої професії вчителя музики, відчути потребу до самореалізації у цій діяльності шляхом власної участі в ній. На цьому етапі експерименту ми вважали доречним впровадити у навчально-виховний процес на початку другого року навчання спецкурс “Мистецтво в діяльності вчителя музики”, який підвищить інтерес студентів до майбутньої професії, розширить та закріпить теоретичні й практичні фахові знання. Робота з цього спецкурсу була спрямована на поетапне формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики. Теми спеціалізованого курсу охоплювали усі групи вмінь художньо-педагогічного спілкування.

Другий етап експериментальної роботи з формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики був спрямований на активізацію художньо-педагогічної діяльності студентів. На цьому етапі експерименту студенти продовжували засвоювати та інтегрувати знання, здобуті з навчальних дисциплін, вчилися органічно поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю, набуваючи у цьому процесі певних умінь, як загально-педагогічних, так і інструментально-виконавських.

У практичній роботі педагога-музиканта важливе місце посідає інструментальне виконавство. Однак під час проходження педагогічної практики у загальноосвітніх навчальних закладах значна кількість студентів надає перевагу прослуховуванню музичних творів у запису, ніж у власному виконанні.

Незважаючи на те, що на старших курсах студенти мають достатній рівень загально-педагогічних та спеціальних знань, а також володіють уміннями і навичками зі спеціальних музичних дисциплін, у деяких студентів виникають певні труднощі у практичній роботі (наприклад, у поєднанні на уроці творів різних видів мистецтва; невміння зацікавити учнів навчальним матеріалом; неповне розкриття художнього образу музичного твору; не дуже вдалий художньо-педагогічний аналіз твору тощо). Тому був розроблений професійно-орієнтований спеціалізований курс “Основи художньо-педагогічного спілкування”, спрямований на формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики на спеціалізованому рівні.

Формування вмінь художньо-педагогічного спілкування розглядалося як комплексний процес, тому теми розробленого спецкурсу спрямовані на формування всіх груп розглянутих умінь. Зазначається, що для активізації навчального процесу використовувалися такі форми роботи, як дискусії, відкриті заняття, моделювання педагогічних ситуацій у вигляді “рольових та ділових ігор”.

Вибір форм організації художньо-педагогічного спілкування у процесі вивчення спеціалізованого курсу визначався змістом занять, тому вони були об'єднані в кілька груп. До першої групи віднесено лекції, семінари, практикуми, тренінги спілкування. Лекції курсу містять інформацію з педагогічних та спеціальних дисциплін, вони озброюють студентів знаннями основ методики художньо-педагогічного спілкування. На семінарських та практичних заняттях з педагогічних дисциплін студенти засвоювали методи та засоби педагогічного спілкування, проводили тренінги спілкування, вчилися володіти засобами інформаційно-мовленнєвого впливу, розв'язувати конфліктні ситуації у спілкуванні.

Під час семінарських, практичних та індивідуальних занять з музичних дисциплін студенти вчилися слухати музику, працювати над музичним твором, засвоювали методику проведення уроків музики у школі, виступали з повідомленнями та рефератами на певні теми, проводили дискусії, відкриті заняття. Важливим є те, що під час колективних суперечок з приводу прослуханих музичних творів чи обговорення виступів одне одного у студентів розвивається індивідуальне естетичне ставлення до явищ мистецтва, формуються музично-естетичні смаки.

Тренінг спілкування - це система навчання основам професійно-педагогічного спілкування, яка містить вправи з практичного опанування технологією педагогічної комунікації на основі відпрацювання її важливих елементів, які сприяють розвитку комунікативних та музичних здібностей, набуттю навичок керування спілкуванням; вправи на спілкування в заданій педагогічній ситуації.

До другої групи віднесено індивідуальні заняття у класі основного музичного інструмента (фортепіано), які сприяли розвитку музичних умінь і навичок, творчих здібностей студентів, передбачали підготовку їх до художньо-педагогічного спілкування зі школярами. Саме процес гри на музичному інструменті є тією діяльністю, у якій здібності не тільки виявляються, а й формуються та існують в динаміці.

До третьої групи віднесено такі форми позанавчальної роботи зі студентами, як лекція-концерт, бесіда біля роялю, музичні спектаклі, відкриті концерти педагогів і студентів тощо.

Лекція-концерт надає теоретичні знання про різні напрями в історії розвитку музичного мистецтва, про стилістичні та жанрові особливості національних композиторських шкіл, про життєвий і творчий шлях певного композитора. Педагог і студент (залежно від того, хто виступав) мали попередньо продумати план виступу, точніше, сценарій, який включав вступ, кульмінацію та завершення. Виступ мав бути побудований з точним визначенням часу. Було дібрано цікаві цитати, порівняння, приклади з творів різних видів мистецтва, а також передбачено моменти, коли слухачам потрібно відпочити від інформації. Ретельно добирався музичний матеріал, який містив конкретні за змістом, формою, засобами музичної виразності твори, з урахуванням принципу тематичної цілісності.

Бесіди біля роялю займали менше часу, ніж лекції-концерти і відбувались як душевна розмова зі студентами чи учнями про музику. Теми таких бесід педагог добирав заздалегідь, але самі бесіди виникали експромтом (після занять) і мали імпровізований характер. Це могла бути розповідь про певну музичну подію, про музику з кінофільму чи вистави. Бесіда супроводжувалась грою педагога, коли конкретними музичними прикладами він або підтверджував, або спростовував певну точку зору. Сама форма бесіди, тон педагога, емоційний настрій мали допомагати слухачам розкривати себе, активізувати власні творчі якості, виховувати музичні смаки, сприяти виникненню власних суджень.

Музична вистава потребувала від педагога знань про роботу режисера, здатності зацікавити студентів та організувати їх у цілісний творчий колектив. Щоб навчити кожного з учасників слухати партнерів, вчасно вступати, злагоджено співати і грати в ансамблі, педагогу потрібно було працювати з кожним індивідуально. Робота над роллю потребує збільшення обсягу пам'яті, активізації уваги, тому кожен з учасників повинен добре знати і свою роль і всю виставу загалом. Вона дозволяє знаходити нові шляхи залучення студентів до світу мистецтва.

Відкриті концерти педагогів і студентів використовувались як на заняттях, так і під час лекцій-концертів. Програми включали невеликі за обсягом, не дуже складні у технічному плані твори, що дозволяло виступити більшій кількості учасників з різним рівнем підготовки. Можливе було й інструментальне ансамблеве виконання музичних творів педагога зі студентом (гра в чотири руки).

Третій етап експерименту мав на меті визначити рівень сформованості комплексу вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики як компонента професійного розвитку особистості вчителя та формування досвіду музично-педагогічної діяльності.

Рівні набутих знань, сформованість комплексу вмінь художньо-педагогічного спілкування та результативність музично-педагогічної діяльності студентів визначалися за результатами написання письмових робіт, у процесі самостійного виконання творчих завдань, самореалізації у творчих конкурсах, концертах, науково-практичних конференціях.

У ході дослідження простежено динаміку рівнів сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики. Перевірка результативності проведеної дослідно-експериментальної роботи здійснювалася на основі порівняльного аналізу рівнів сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики експериментальних і контрольних груп. Методи діагностування дали можливість виявити суттєві кількісні та якісні зміни (табл.1).

Таблиця 1

Результати експериментальної роботи (у %)

Курси	Експериментальна група	Контрольна група
	Рівні сформованості
	Високий	Середній	Низький	Високий	Середній	Низький
	Поч. експ.	Кінець експ.	Поч. експ.	Кінець експ.	Поч. експ.	Кінець експ.	Поч. експ.	Кінець експ.	Поч. експ.	Кінець експ.	Поч. експ.	Кінець експ.
І	4,6	8,9	28,3	33,1	67,1	58,0	4,0	4,5	28,2	29,5	67,8	66,0
ІІ	6,5	13,5	32,3	34,4	61,2	52,0	6,4	8,1	33,5	32,3	60,1	59,6
ІІІ	12,3	24,3	35,7	44,1	52,0	31,6	9,1	14,2	37,1	36,8	53,8	49,0
ІV	16,8	28,0	41,4	50,5	41,8	21,5	12,5	15,2	44,0	42,2	43,5	42,6

Результати дослідження, систематизовані у Таблиці 1, свідчать про сформованість більш високого рівня вмінь художньо-педагогічного спілкування за визначеними критеріями у студентів експериментальної групи.

Загальний аналіз результатів формувального експерименту довів, що розроблені спеціалізовані курси є ефективними і сприяють розвитку та формуванню вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики.

Виділені у дослідженні показники володіння вміннями художньо-педагогічного спілкування були використані у навчальному та позанавчальному процесах на музичних відділеннях мистецьких факультетів педагогічних університетів, під час педагогічної практики у загальноосвітніх школах.

ВИСНОВКИ

У дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання - формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у майбутніх учителів музики, що підтверджується теоретичним обґрунтуванням та експериментальною перевіркою. Отримані у процесі дослідження дані підтвердили гіпотезу, узяту за його основу, реалізовані мета й завдання дали змогу дійти таких висновків.

1. Проаналізовано стан дослідження обраної проблеми в педагогічній теорії та практиці. Науковий аналіз філософської, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої та науково-методичної літератури два змогу виявити, що проблема формування вмінь педагогічного та художнього спілкування знайшла відображення у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених. Аналіз праць педагогів минулих часів і сучасних науковців дозволяє констатувати, що інтерес до проблеми професіональної підготовки вчителя, формування його професійно-педагогічних умінь виростає із глибин розвитку педагогічної теорії та практики, зумовлений суспільними умовами й системою діяльності освітніх закладів. Водночас він пов'язаний з професійною підготовкою вчителя, з його особистісними якостями, високим рівнем професійних знань, умінь і навичок, необхідних для успішного виконання професійної діяльності.

Дослідження проблеми розвитку вмінь художньо-педагогічного спілкування у сучасній вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній і методичній літературі дали змогу уточнити педагогічну сутність поняття “вміння художньо-педагогічного спілкування” і охарактеризувати його як здатність до музично-педагогічної діяльності, яка передбачає наявність загально-інтелектуальних, педагогічних та спеціальних знань; сформованих художньо- і технічно-виконавських навичок, які в комплексі дозволяють осмислювати мистецтво шляхом сприймання, аналізу та інтерпретації із застосуванням ї вербальних та невербальних форм роботи. Уточнено сутність поняття “художньо-педагогічне спілкування” у такій редакції: художньо-педагогічне спілкування - це художньо-педагогічна творча діяльність педагога, яка включає педагогічне спілкування зі студентом та художнє - з творами мистецтв.

3. Визначено і проаналізовано структурні компоненти вмінь художньо-педагогічного спілкування: мотиваційний, операційний, інтелектуальний, емоційний та контрольно-оцінний. Систематизовано вміння художньо-педагогічного спілкування у такі групи, як: уміння педагогічного спілкування (загально-педагогічні вміння); мистецтвознавчі (інтелектуальні) вміння; емоційно-почуттєві вміння; виконавсько-інтерпретаційні вміння; контрольно-оцінні вміння.

4. До кожного з перелічених компонентів було розроблено групу критеріїв та показників, відповідно до яких у процесі констатувального експерименту визначено рівні сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики: високий, середній, низький. Результати констатувального експерименту засвідчили недостатній рівень підготовки вчителів музики, унаслідок чого переважають середній (53,5% респондентів) та низький (30,2% респондентів) рівні вмінь художньо-педагогічного спілкування.

5. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики: оптимізація музично-педагогічного навчання у вищому педагогічному навчальному закладі при опорі на принцип пріоритетності культуротворчої діяльності та активної позиції студента; формування установки на художньо-педагогічне спілкування з творами мистецтва; урахування ролі взаємодії мистецтв у процесі художньо-педагогічного спілкування з творами мистецтва, зокрема музичними творами; активізація емпатійних та рефлексивних процесів за допомогою діалогічності художньо-педагогічного спілкування.

6. Розроблено, теоретично обґрунтовано й перевірено дослідно-експериментальну методику формування вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутніх учителів музики, сутність якої полягає в особистісно-орієнованому підході до фахової підготовки майбутніх учителів; у професійній спрямованості підготовки майбутнього вчителя музики; у поетапності формування вмінь художньо-педагогічного спілкування, що забезпечувалося застосуванням взаємодоповнюючих форм і методів роботи. Дослідно-експериментальна робота включала розроблені автором спецкурси “Художньо-педагогічне спілкування в педагогічній діяльності вчителя музики” і “Основи художньо-педагогічного спілкування”, які були впроваджені у навчально-виховний процес вищих педагогічних закладів України.

Результати дослідження дають підстави вважати, що визначені завдання реалізовано, мети досягнуто, висновки теоретично обґрунтовано і перевірено на практиці.

Дослідження дало можливість сформулювати такі рекомендації для вищих навчальних педагогічних закладів:

- оскільки вища освіта є фундаментом розвитку суспільства, домагатися, щоб найбільш цінною якістю підготовки фахівця (у тому числі педагогічної сфери) була його компетентність;

- реалізовувати визначені педагогічні умови формування вмінь художньо-педагогічного спілкування у процесі викладання дисциплін художньо-естетичного спрямування.

Дисертаційна робота не претендує на повноту охоплення проблеми та її вичерпне розв'язання. Успіхи, досягнуті у проведенні дослідно-експериментальної роботи, а також ряд нових проблем і завдань, вирішити які в межах цієї дисертації неможливо, відкриває нові перспективи для подальших досліджень, а саме: створювати необхідні педагогічні умови для розвитку мотиваційної сфери майбутніх учителів музики; упроваджувати практичні завдання для розкриття ролі уяви, інтуїції, надсвідомості у педагогічному процесі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Грозан С. В. Структура та компоненти художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики / С. В. Грозан // Наук. зап. КДПУ ім.. В. Винниченка. Педагогічні науки. - Кіровоград, 2006. - Вип. 71. - С. 62 - 67.

2. Грозан С. В. Художньо-педагогічне спілкування як складова частина педагогічної майстерності вчителя музики / С. В. Грозан // Виховання і культура: наук.-практ. журнал. - Одеса, 2006. - С. 77 - 80.

3. Грозан С. В. Формування художньо-педагогічного спілкування в процесі фахової підготовки майбутнього вчителя музики / С. В. Грозан // Наук. часопис НПУ ім.. М. Драгоманова Теорія і методика мистецької освіти. - К., 2007. - Вип. 5. - С. 53 - 55.

4. Грозан С. В. Музичне сприймання як один з етапів реалізації художньо-педагогічного спілкування на уроці музики / С. В. Грозан // Вісник ЛНПУ ім.. Т. Шевченка. - Луганськ, 2007. - № 1. - С. 46 - 55.

5. Грозан С. В. Урок музики - урок мистецтва / С. В. Грозан // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. пр. - Кривий Ріг, 2007. - С. 139 - 149.

6. Грозан С. В. Художньо-педагогічне спілкування на уроці музики / С. В. Грозан // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конференції “Науковий потенціал світу - 2006”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С.3 - 7.

7. Грозан С. В. Художньо-педагогічне спілкування в навчально-музичній діяльності / С. В. Грозан // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конференції “Дні науки - 2006”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 3 - 7.

8. Грозан С. В. Деякі питання визначення стану сформованості вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики / С. В. Грозан // Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ.конференції “Виконавська інтерпретація та сучасний навчальний процес”. - Луганськ: Луганськ-Арт, 2008. - С. 46 - 53.

АНОТАЦІЇ

Грозан С. В. Формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2010.

Дослідження присвячено проблемі формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики.

На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури уточнено педагогічну сутність понять “педагогічне спілкування”, “художньо-педагогічне спілкування”, “вміння художньо-педагогічного спілкування”.

Уміння художньо-педагогічного спілкування охарактеризовано як здатність до музично-педагогічної діяльності, яка передбачає наявність загально-інтелектуальних, педагогічних та спеціальних знань; сформованих художньо- і технічно-виконавських навичок, які в комплексі дозволяють осмислювати мистецтво шляхом сприймання, аналізу та інтерпретації із застосуванням вербальних та невербальних форм роботи.

Визначено структурні компоненти вмінь художньо-педагогічного спілкування, критерії та рівні їхньої сформованості. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування вмінь художньо-педагогічного спілкування, розроблено та експериментально перевірено методику формування вмінь художньо-педагогічного спілкування в майбутніх учителів музики.

Ключові слова: художньо-педагогічне спілкування, вміння художньо-педагогічного спілкування, майбутній вчитель музики.

Грозан С. В. Формирование умений художественно-педагогического общения у будущих учителей музыки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук за специальностью 13.00.04 - Теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2010.

Исследование посвящено проблеме формирования умений художественно-педагогического общения у будущих учителей музыки.

На основе анализа философской, психолого-педагогической литературы конкретизирована педагогическая сущность понятий “педагогическое общение”, “художественно-педагогическое общение”, “умения художественно-педагогического общения”. Умения художественно-педагогического общения охарактеризованы как способность к музыкально-педагогической деятельности, предполагающей наличие общеинтеллектуальных, педагогических и специальных знаний; сформированных художественных и технических исполнительских умений и навыков. В комплексе они позволяют осмысливать искусство путем восприятия, анализа, интерпретации с использованием вербальных и невербальных форм работы.

Определены структурные компоненты умений художественно-педагогического общения, критерии и уровни их сформированности. Разработана экспериментальная методика формирования умений художественно-педагогического общения у будущих учителей музыки, включающая разработанные нами специальные курсы “Художественно-педагогическое общение в педагогической деятельности учителя музыки” и “Основы художественно-педагогического общения”.

Реализация системы педагогического управления процессом формирования умений художественно-педагогического общения у будущих учителей музыки предполагала: личностно-ориентированный подход к профессиональной подготовке будущих учителей и формированию их умений; профессиональную направленность подготовки будущих учителей музыки; этапность формирования умений художественно-педагогического общения, что позволило получить хорошие результаты. Успешное решение педагогических задач достигалось благодаря соединению эффективных творческих методов, приемов работы с учетом индивидуальных способностей и возможностей каждого студента.

С целью апробации разработанной экспериментальной методики формирования умений художественно-педагогического общения у будущих учителей музыки был проведен формирующий эксперимент, в процессе которого была проверена эффективность формирования умений художественно-педагогического общения. Согласно программе эксперимента, студенты изучали разработанные специальные курсы, во время индивидуальных занятий в классе основного музыкального инструмента (фортепиано); использовались формы внеурочной работы; педагогическая практика; работа научных кружков и проблемных групп.

Основные положения исследования отражены в ряде научных статей и могут быть использованы преподавателями высших учебных заведений при подготовке будущих учителей музыки.

Ключевые слова: художественно-педагогическое общение, умения художественно-педагогического общения, будущий учитель музыки.

Grozan S.V. Forming or art and pedagogical communication of future teachers of music. - Manuscript.

The Degree of the Candidate of pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 - theory and methods of professional Education. - Institute of Higher Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The research is dedicated to the problem of forming art and pedagogic communication skills of future music teachers. On the basis of philosophical and psycologico-pedagogic analysis the essence of pedagogic communication, art and pedagogic communication, skills of art and pedagogic communication are specified. Skills of art and pedagogic communication are characterized as the ability to musico-pedagogic activity which supposes the presence of common intellectual, pedagogic and specific knowledge; already formed art and technico-performing skills which in complex allow to understand art through perception, analysis, and interpretation with the help of verbal and non-verbal forms of work. The author describes structural components of art and pedagogic skills, criteria and levels of the degree of their forming; theoretically grounds pedagogic conditions of art and pedagogic communication skills forming. The methodology of forming the above mentioned skills is worked and experimentally checked. Key words: art and pedagogic communication, skills of art and pedagogic communication, the future teacher of music.