Естетичне виховання дітей у дошкільних закладах освіти України (друга половина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Естетичне виховання дітей у дошкільних закладах освіти України (друга половина ХХ століття)

Чернявська Марія Вікторівна

Харків 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Танько Тетяна Петрівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри музично-теоретичної та художньої підготовки, декан музично-педагогічного факультету. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Михайличенко Олег Володимирович, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, завідувач кафедри методики викладання суспільних дисциплін; кандидат педагогічних наук, доцент Бондаренко Наталія Борисівна, Слов'янський державний педагогічний університет, заступник декана факультету дошкільної освіти та практичної психології.

Захист відбудеться «21» червня 2011 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.06 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. № 216, м. Харків, 61002.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В, м. Харків, 61168.

Автореферат розісланий «20» травня 2011 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Попова

1. Загальна характеристика роботи

естетичний виховання дошкільний творчий

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку української державності, докорінного реформування вітчизняної освітньої системи актуальності набуває проблема відродження культурного й духовно-творчого потенціалу українського народу. Значну роль у цьому процесі відіграє естетичне виховання молоді, оскільки воно сприяє засвоєнню, збереженню та збагаченню національних культурних традицій і загальнолюдських цінностей.

Розпочинати естетичне виховання особистості необхідно в дошкільному віці, оскільки саме цей період є базовим для формування в людині сприймання прекрасного в навколишньому світі та мистецтві, виховання в особистості естетичних смаків, потреб і розвитку її естетичних почуттів, уявлень, художньо-творчих здібностей. На цьому наголошується в Національній державній комплексній програмі естетичного виховання, Законі України «Про дошкільну освіту», Базовому компоненті дошкільної освіти, Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», проекті «Дошкілля».

Аналіз наукової літератури дає підстави для висновку, що останнім часом значно підвищився інтерес вітчизняних і зарубіжних учених до питань естетичного виховання молодого покоління, у тому числі дітей дошкільного віку, що є свідченням актуальності зазначеної проблеми. Основними напрямами дослідження цієї проблеми є: визначення завдань, принципів, змісту естетичного виховання (В. Бутенко, І. Зязюн, Л. Масол, С. Мельничук, Н. Миропольська, О. Рудницька, Т. Смирнова, Г. Шевченко та ін.); вивчення форм, методів і засобів естетичного виховання особистості (Е. Бєлкіна, А. Богуш, Н. Бондаренко, Н. Гавриш, Л. Косачова, В. Котляр, Г. Марочко, Т. Науменко, В. Пабат, Н. Фоломєєва, Л. Хлєбнікова та ін.).

Незважаючи на значну кількість сучасних наукових досліджень з указаної проблеми, вивчення масової практики дошкільних закладів освіти України щодо естетичного виховання дітей свідчить про недостатній рівень ефективності забезпечення цього процесу. З огляду на це актуалізується об'єктивна потреба вивчення, переосмислення й опанування цінного історико-педагогічного досвіду минулого, що сприятиме науковому розв'язанню проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку. Особливо значущим у цьому контексті є період другої половини ХХ століття, для якого були характерні вагомі здобутки в галузі вирішення зазначеної проблеми.

Вивчення науково-педагогічних джерел дає підстави стверджувати, що загальнотеоретичні питання культурного розвитку людини з урахуванням естетичної складової висвітлено в працях вітчизняних (Б. Грінченко, А. Макаренко, С. Миропольський, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.) і зарубіжних (А. Дістервег, М. Монтессорі, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Р. Штайнер та ін.) педагогів-класиків.

Розвиток вітчизняної системи дошкільного виховання й дошкільної педагогіки в історичній ретроспективі висвітлено в працях Л. Артемової, З. Борисової, С. Дітковської, О. Лісукової, Н. Манжелій, Т. Поніманської, І. Улюкаєвої та ін.

Історію розвитку естетичного виховання, еволюцію його форм і методів розглядали у своїх дослідженнях О. Донченко, Л. Жербіна, І. Зарудна, І. Ларіна, О. Михайличенко, О. Сухомлинська, Т. Танько, Т. Тюльпа, В. Фомін та інші науковці.

Прогресивне значення й актуальність педагогічної спадщини вітчизняних педагогів у справі створення теоретичних і практичних основ естетичного виховання розкрито в наукових працях Т. Будняк, К. Кулаєва, І. Наливайко, Ш. Рзаєва, Н. Роман, А. Соколової, Н. Тарапаки, Є. Федотова, Т. Якубовської та інших учених.

Зміст, форми та методи організації естетичного виховання дітей у західних країнах світу у другій половині ХХ століття висвітлено в кандидатських дисертаціях Р. Бєланової, І. Золотової, М. Лещенко, Н. Соковніної, І. Сташевської.

Проведений історіографічний аналіз свідчить, що проблема естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України в другій половині ХХ століття не була предметом спеціального цілісного дослідження.

Актуальність і доцільність наукового осмислення шляхів розв'язання проблеми естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти в другій половині ХХ століття посилюються виявленими суперечностями, що об'єктивно мають місце в сучасній педагогічній теорії й практиці, зокрема:

· між підвищенням вимог до якості естетичного виховання дошкільників і недостатнім рівнем науково-методичного забезпечення цього процесу в сучасних закладах дошкільної освіти;

· між накопиченим історико-педагогічним досвідом естетичного виховання дітей дошкільного віку та відсутністю його об'єктивної оцінки, що не дає можливості творчо використовувати кращі здобутки й не повторювати прорахунків минулого в сучасній виховній практиці.

Отже, актуальність, теоретична й практична значущість вирішення означеної проблеми, її недостатня наукова розробленість, важливість об'єктивної оцінки й творчого переосмислення досвіду минулих років у здійсненні естетичного виховання у вітчизняних дошкільних навчальних закладах у другій половині ХХ століття, а також необхідність подолання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дослідження - «Естетичне виховання дітей у дошкільних закладах освіти України (друга половина ХХ століття)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди і є складовою частиною дослідження наукової теми «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК №1 - 200199004104). Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 6 від 28.11.2006) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 5 від 22.05.2007).

Мета дослідження - систематизувати теоретичні ідеї й узагальнити досвід естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України в другій половині ХХ століття для визначення перспектив творчого використання прогресивних здобутків минулого за сучасних умов.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Дослідити витоки проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку, розкрити й систематизувати теоретичні ідеї вітчизняних учених і педагогів про естетичне виховання дошкільників у досліджуваний період.

2. Науково обґрунтувати етапи розвитку проблеми естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України у другій половині ХХ століття.

3. Узагальнити досвід естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти.

4. Окреслити перспективи творчого використання за сучасних умов прогресивних знахідок вітчизняної педагогіки досліджуваного періоду у сфері теорії та практики естетичного виховання дошкільників.

Об'єкт дослідження - процес виховання дітей у дошкільних закладах освіти України (друга половина ХХ століття).

Предмет дослідження - теорія та практика естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України досліджуваного періоду.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених науково-пошукових завдань і реалізації мети дослідження було використано такі взаємодоповнюючі методи:

· загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, зіставлення, узагальнення тощо) та історичні (порівняльно-історичний, історико-структурний, ретроспективний, хронологічний), які дали можливість простежити розвиток і визначити етапи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України в межах обраного історичного періоду в динаміці, часовому просторі й послідовності;

· конструктивно-генетичний для виявлення можливостей творчого використання досвіду естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України в другій половині ХХ століття в сучасних умовах розвитку дошкільної освіти.

Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використовувалися документи офіційного характеру колишнього СРСР (постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів УРСР, накази міністрів народної освіти СРСР та УРСР) і незалежної Української держави (законодавчі й директивні акти Президента України, Верховної Ради й Кабінету Міністрів України; циркуляри Міністерства освіти і науки України) з досліджуваної проблеми; матеріали конференцій, нарад, присвячених питанням теорії та практики виховання дошкільників; монографії й посібники з педагогіки; статті та рукописи дисертацій з історії педагогіки й дошкільної педагогіки; довідково-бібліографічна література; матеріали педагогічної періодики другої половини ХХ століття («Дошкільне виховання», «Дошкольное воспитание», «Дошкільна педагогіка і психологія», «Советская педагогика», «Педагогика и народное образование в СССР», «Народное образование», «Педагогика», «Педагогіка і психологія», «Педагогіка і методика початкової освіти», «Радянська школа», «Радянська освіта», «Учительская газета», «Рідна школа»).

Джерелами дослідження стали документи й матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (фф. 2; 166); Державного архіву Харківської області (фф. Р-537; Р-2762; Р-3577; Р-4447; Р-5639); фонди Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка, Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Обласної універсальної наукової бібліотеки м. Харкова.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ століття.

Нижня межа (50-ті роки ХХ століття) визначається повоєнним відродженням соціально-культурного життя країни, позитивними перетвореннями в системі освіти, невід'ємним складником яких були наукові пошуки щодо розв'язання проблеми дошкільного виховання, зокрема питань естетичного виховання дітей.

Верхня хронологічна межа (90-ті роки ХХ століття) обґрунтовується новими соціально-економічними зрушеннями в Українській державі, що зумовило радикальні зміни в ідеології, культурі та освіті (орієнтування національної системи освіти на гуманістичні принципи виховання, збереження й примноження цінностей національної культури, зміцнення духовного й інтелектуального потенціалу нації) й сприяло пошуку нових підходів до змісту, форм і методів естетичного виховання молодого покоління, у тому числі дітей дошкільного віку.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягають у тому, що в ньому вперше:

· здійснено цілісне історико-педагогічне дослідження проблеми естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України в другій половині ХХ століття; визначено внесок провідних учених, педагогів досліджуваного періоду в розробку наукових засад вирішення зазначеної проблеми (обґрунтування цілей, принципів, визначення напрямів, побудови змісту естетичного виховання, форм і методів його реалізації);

· обґрунтовано етапи (1950 - 1961 рр. ? етап становлення системи естетичного виховання дітей дошкільного віку; 1962 р. - 80-ті рр. ? етап розвитку системи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти; 1990-ті рр. ? етап модернізації системи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти (орієнтація на гуманістичні засади, формування творчої особистості, залучення дітей до національних і духовних цінностей);

· накреслено перспективи використання в сучасних дошкільних закладах освіти позитивного досвіду естетичного виховання дітей дошкільного віку досліджуваного періоду.

Конкретизовано чинники вдосконалення змісту естетичного виховання дошкільників (створення належної нормативно-правової бази; упровадження у виховну практику дошкільних закладів освіти авторських програм і рекомендацій; підготовка навчально-методичного забезпечення; висвітлення науково-методичних питань естетичного виховання у педагогічній пресі), форми (навчальні заняття з малювання, ліплення, аплікації, конструювання, музичного виховання, розвитку рухів, мовлення; екскурсії; трудова діяльність на ділянках дитячих садків, у куточках природи, на дачах, у майстернях; свята та розваги; виставки дитячої художньої творчості, дитячої літератури тощо) і методи (словесні; проблемного навчання; спостереження явищ, предметів у взаємозв'язку із художнім словом та ігровими прийомами тощо) естетичного виховання у дошкільних закладах освіти України досліджуваного періоду.

Подальшого розвитку набули ідеї про суспільно-історичну, соціально-економічну, організаційно-педагогічну зумовленість удосконалення теорії та практики естетичного виховання дітей дошкільного віку в зазначений період.

Уточнено вплив прорахунків, упущень у соціально-культурному житті країни на розвиток дошкільної освіти щодо естетичного виховання дошкільників (розрив між декларуванням інноваційних ідей і реальними можливостями втілення їх у виховну практику дошкільних навчальних закладів, порушення принципів національного виховання, посильності, індивідуального підходу).

До наукового обігу введено нові архівні документи (43), окремі факти й положення з проблеми естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України другої половини ХХ століття.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі теоретичні положення та висновки щодо естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України в другій половині ХХ століття дають нові підстави для вдосконалення цього процесу на сучасному етапі.

Отримані в ході наукового пошуку результати й висновки дослідження впроваджено в практику навчально-виховного процесу Інституту післядипломної освіти (довідка № 01-103 від 10.01.2011), музично-педагогічного факультету (довідка № 01-108 від 12.01.2011) Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, дошкільних навчальних закладів №№ 225, 425, 447 Управління освіти Ленінської районної ради м. Харкова (довідка № 76 від 17.01.2011).

Результати дослідження можуть бути використані в змісті курсів і спецкурсів «Історія дошкільної педагогіки», «Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва образотворчою діяльністю дітей», «Художньо-естетична діяльність у ДНЗ», «Сучасні технології музично-естетичного розвитку», «Теорія та методика музичного виховання», «Ознайомлення дітей із суспільним довкіллям» у вищих педагогічних навчальних закладах І-IV рівнів акредитації, на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників, методичних семінарах, при створенні підручників, навчальних посібників із теорії та історії дошкільної педагогіки, при укладанні спецкурсів з історико-педагогічних, естетичних дисциплін, здійсненні керівництва курсовими й дипломними роботами, а також при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт з історії естетичного виховання дошкільників в Україні.

Вірогідність і наукова обґрунтованість результатів дослідження забезпечується широким використанням наукових монографій, документів досліджуваного періоду, архівних матеріалів; застосуванням комплексу методів, адекватних меті та завданням дослідження; науковим аналізом фактологічного матеріалу в історично-генетичному, порівняльно-історичному і проблемному аспектах та апробацією матеріалів дисертації на конференціях.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі обговорення матеріалів дисертації на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2007-2010), на всеукраїнських конференціях «Художньо-освітній простір України в контексті новітньої історії» (Київ, 2007), «Традиції та інновації сучасної дошкільної освіти в контексті Європейського вибору України» (Харків, 2010); науково-практичних конференціях молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2007, 2009).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 10 одноосібних наукових працях, із них: 6 - статті в провідних наукових фахових виданнях, 4 -тези доповідей у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (470 найменувань, із них - 43 архівні документи), 2 додатків. Загальний обсяг роботи становить 250 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 187 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження, джерельну базу, розкрито наукову новизну й практичну значущість роботи, наведено дані про апробацію одержаних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання естетичного виховання дошкільників в історії вітчизняної педагогічної думки (друга половина ХХ століття)» на основі вивчення широкого спектру науково-педагогічної літератури, архівних джерел розкрито витоки ідей естетичного виховання дітей дошкільного віку в зарубіжній і вітчизняній педагогіці; систематизовано внесок провідних учених, педагогів досліджуваного періоду в розробку питань естетичного виховання дошкільників; обґрунтовано етапи розвитку проблеми естетичного виховання в дошкільних закладах освіти України другої половини ХХ століття.

Проведений науковий пошук засвідчив, що вивчення проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку має глибоке історичне коріння. Визначенню означеної проблематики у світовій педагогічній думці сприяли праці античних філософів (Аристотель, Платон, Квінтиліан), теоретична та практична діяльність педагогів-гуманістів доби Відродження (В. да Фельтре, Ф. Рабле, М. Монтень), обґрунтування естетичного виховання дітей як вагомої складової усебічного розвитку особистості класиками світової педагогіки (Я. Коменський, М. Монтессорі, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Р. Оуен, Г. Спенсер, Ф. Фребель).

З'ясовано, що становлення й розвиток ідей про естетичне виховання дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогічній думці пов'язані з такими основними чинниками, як: традиції народної культури й педагогіки, сімейного виховання; поява перших педагогічних пам'яток Київської Русі («Пчела», «Златоуст», «Ізборник Святослава», «Повчання дітям» Володимира Мономаха); обґрунтування ідеї здійснення естетичного виховання з раннього віку з урахуванням принципу природовідповідності (Г. Сковорода); визначення мети, завдань, розробка засобів, форм і методів реалізації естетичного виховання дітей дошкільного віку видатними педагогами (П. Білецький-Носенко, Н. Лубенець, С. Миропольський, М. Пирогов, С. Русова, Є. Свентицька, Є. Тихеєва К. Ушинський); обґрунтування психолого-педагогічних основ естетичного розвитку особистості, дослідження процесу художньої творчості дітей з метою оновлення й удосконалення змісту, форм і методів естетичного виховання (А. Бакушинський, Н. Доломанова, Г. Лабунська, М. Метлов, М. Румер, Н. Сакуліна, Є. Фльоріна, В. Шацька, С. Шацький).

Проведений аналіз засвідчив, що проблема естетичного виховання дітей дошкільного віку як складник всебічного розвитку особистості активно розроблялася педагогами від античності до середини ХХ століття.

Історико-педагогічний аналіз дав можливість у межах досліджуваного періоду з урахуванням особливостей освітньо-культурного розвитку країни, реформування системи освіти, розвитку психолого-педагогічної науки, еволюції змісту, форм і методів виховання дітей у дошкільних навчальних закладах другої половини ХХ століття, а також визначених О. Сухомлинською етапів розвитку педагогічної думки в Україні виокремити й науково обґрунтувати три етапи розвитку поглядів на досліджувану проблему.

Перший етап (1950 - 1961 рр.) схарактеризовано як етап становлення системи естетичного виховання дітей дошкільного віку.

Вивчення й узагальнення широкого кола психолого-педагогічних праць (Н. Вєтлугіна, І. Дзержинська, Т. Казакова, Н. Карпинська, Н. Сакуліна, В. Сухомлинський та ін.), архівних джерел дали можливість установити, що в ці роки, окрім розв'язання економічних проблем, вирішення питань удосконалення організації дошкільного виховання в країні, відбувалася й глибока наукова розробка низки важливих теоретичних питань виховання й навчання дошкільників, яка привела до певної зміни концепції дошкільного виховання в цілому, зокрема естетичного виховання дітей.

Мета дошкільного виховання на цьому етапі полягала в здійсненні всебічного розвитку дитини через єдність естетичного, морального, розумового, трудового та фізичного виховання. У державних документах того часу наголошувалося також на необхідності розширення естетичного досвіду дітей у дошкільних закладах.

На розглядуваному етапі вченими, педагогами велися пошуки оптимізації змісту естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти. Так, учасники наради в Міністерстві освіти УРСР (1952 р.) акцентували увагу на важливості здійснення навчання дошкільників за програмами з ліплення, малювання, аплікації, конструювання та музичного виховання під час спеціально організованих занять. Важливим завданням, яке постало перед науковцями й дошкільними працівниками, було встановлення зв'язків між мистецтвом і дійсністю, між моральним, розумовим, фізичним та естетичним вихованням, між різними організаційними формами естетичного виховання. Таким чином, у цей період були створені передумови для розвитку естетичного виховання як системи.

Водночас ученими (Н. Вєтлугіна, В. Нечаєва, Н. Сакуліна, О. Усова та ін.) було доведено, що забезпечення естетичного виховання дітей дошкільного віку є неможливим без безпосереднього дидактичного впливу вихователя. Як наслідок, теорії «вільного виховання» й «педагогіки середовища», які збереглися в практиці роботи дошкільних закладів з 20-х років ХХ ст., змінюються іншим науковим підходом, згідно з яким важливою умовою естетичного виховання є навчання, яке спрямовано на всебічний розвиток дошкільників, надання кожній дитині можливості творчого розвитку.

На цьому етапі активно розроблялися питання естетизації навколишнього середовища в процесі естетичного виховання дошкільників. При цьому зазначалося, що не можна лише оточувати дитину красивими речами й піклуватися тільки про охайність її одягу, необхідно прагнути до формування активності в дітей, позитивного ставлення до красивих речей. Естетику побуту педагоги розглядали в широкому розумінні як сукупність різних елементів, зокрема й акуратності, любові до чистоти та порядку в усьому.

Із метою вирішення питань естетизації середовища дітей Рада Міністрів Української РСР і Міністерство освіти УРСР спрямовували зусилля на забезпечення умов для cтворення й виробництва дитячих іграшок, видання дитячих книжок, прикрашання територій дошкільних закладів освіти тощо.

Основними недоліками на цьому етапі були такі: відсутність сталої системи естетичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах, недосконалість науково-методичного забезпечення її здійснення; недостатній рівень використання можливостей навколишнього середовища для естетичного виховання дошкільників.

Другий етап (1962 р. - 1980-ті рр.) розглядається як етап розвитку системи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти.

На цьому етапі, як і на першому, метою виховання в дошкільних закладах був гармонійний і всебічний розвиток особистості, а саме: формування її духовних і фізичних сил, почуттів і моральних якостей, правильного сприймання дійсності. Характерною особливістю цього періоду стало створення єдиної системи дошкільного виховання задля розв'язання проблеми наступності в навчанні й вихованні дітей переддошкільного, дошкільного й шкільного віку. Це зумовило необхідність перегляду змісту, форм і методів дошкільного виховання, що знайшло своє відображення в новому проекті єдиної комплексної «Програми виховання в дитячому садку» 1962 року.

Поряд із цим Н. Вєтлугіною, І. Дзержинською, В. Єзикєєвою, Т. Казаковою, Н. Карпинською, Н. Сакуліною, Т. Цвелих, В. Шацькою та іншими фахівцями з дошкільного виховання було розроблено й теоретично обґрунтовано систему естетичного виховання в дитячому садку, що передбачала забезпечення взаємозв'язку змісту естетичного виховання з іншими сторонами виховання, створення програми естетичного виховання, розробку методики занять із кожного виду мистецтва та з кожною віковою групою дітей, окреслення шляхів художнього розвитку дошкільників поза заняттями.

Обґрунтована науковцями система естетичного виховання була відображена в орієнтовній програмі естетичного виховання дітей дошкільного віку, що з'явилася 1962 року.

Упровадження розвивального навчання в середній школі, уведення трирічного початкового навчання замість чотирирічного, перехід молодших класів на роботу за новими програмами наприкінці 60-років ХХ століття викликали необхідність у перегляді й поглибленні змісту дошкільного виховання та навчання. У зв'язку з цим Міністерством освіти УРСР було удосконалено чинну програму виховання в дитячому садку для більш ґрунтовної підготовки дошкільників до навчання в школі. Підвищені вимоги, покладені в основу «Програми виховання в дитячому садку», за якою дошкільні заклади почали працювати з 1971-1972 н. р., передбачали більш широку й всебічну фізичну, розумову, моральну й естетичну підготовку, наближення програмового змісту виховання й навчання в дитячому садку до засвоєння шкільного курсу, урахування вікових можливостей дошкільника й установлення наступності між різними віковими групами дитячого садка та школою.

Увага науковців (Р. Зінич, Н. Дяченко, Г. Ільїна, В. Котляр, В. Кукловська, Е. Пугачевська, І. Рудченко, Є. Сухенко, С. Шоломович та ін.) на етапі, що розглядається, зосереджувалася на проблемах формування в дітей художнього сприймання, розвитку в них естетичних почуттів, художнього смаку, творчої уяви, творчих здібностей засобами природи, художньої літератури, ігор-драматизацій за мотивами народних казок, образотворчого та музичного мистецтва тощо. Особливий інтерес для науковців становило питання розвитку в дошкільників естетичного сприймання навколишнього світу, що передбачало образне й емоційне сприйняття предметів і явищ в єдності їх змісту та форм у процесі ознайомлення з природою, громадським життям, побутом, працею людей.

Значний вплив на розвиток естетичного виховання дошкільників у цей період мали ідеї В. Сухомлинського щодо гармонізації явищ мистецтва та дійсності, зрозумілих дитині (природи, поезії, образотворчого мистецтва та музики), комплексного використання в естетичному вихованні різних видів мистецтва.

Одним із першочергових завдань, які мали вирішувати вихователі дошкільних навчальних закладів, було завдання розвитку дитячої художньої творчості. При цьому вихователям рекомендувалося враховувати ставлення дітей до неї (захопленість, здатність входити в уявні ситуації), рівень опанування способами творчих дій (швидкість реакцій, винахідливість, здатність комбінувати зі знайомих елементів нове) та якість продукції (чи вдається дітям знайти способи для здійснення творчого задуму - фарби, тіні, ритми, композицію тощо).

Основними шляхами розвитку дитячої художньої творчості науковці вважали спостереження за навколишньою дійсністю, ознайомлення з творами мистецтва й виконання спеціальних творчих завдань.

Особливе значення надається в ці роки оформленню куточків для організації самостійної художньої діяльності дітей: зображувальних, музичних, театралізовано-ігрових, художньо-мовних та ігрових; розширенню й оновленню асортименту іграшок для дошкільників. Опрацьовується орієнтовна тематика іграшок і розробляються нові зразки ігрових наборів: великогабаритний конструктор, набори атрибутів для сюжетно-рольових ігор, для лялькових театрів, трудового навчання. Значно підвищується інтерес до народної іграшки як засобу для ознайомлення дітей з українським національним мистецтвом.

У процесі наукового пошуку з'ясовано, що на другому етапі підвищуються вимоги й до вихователів (оволодіння методикою реалізації комплексного підходу в навчально-виховному процесі, яким передбачається встановлення єдності навчання й естетичного виховання, зв'язку й взаємозалежності між естетичним, моральним, фізичним, розумовим вихованням; послідовна реалізація принципів виховуючого навчання; забезпечення взаємозв'язку між засобами, формами й методами естетичного виховання; узгодженість зусиль навчально-виховних закладів, сім'ї, громадських і державних організацій, засобів масової інформації, літератури, мистецтва).

Значний вплив на розвиток естетичного виховання дітей дошкільного віку на цьому етапі мали система комплексного музичного виховання Д. Кабалевського та програма образотворчого навчання школярів Б. Неменського, де обґрунтовувалося положення про те, що музика, література, образотворче мистецтво є найвагомішими засобами формування духовного світу особистості й мають пронизувати у своєму тісному взаємозв'язку всі сфери виховання й освіти дітей.

1984 року було розроблено й запроваджено нову «Типову програму виховання і навчання у дитячому садку», яка передбачала комплексний підхід до здійснення естетичного виховання дітей у дошкільних закладах, а саме: забезпечення зв'язку естетичного виховання з розумовим, моральним, трудовим, фізичним і між основними видами діяльності дітей (грою, працею, навчанням).

Водночас вплив реформувань дошкільної освіти на розв'язання досліджуваної проблеми на цьому етапі не можна оцінити однозначно. З одного боку, цей вплив був прогресивним, оскільки орієнтував дошкільні навчальні заклади на комплексне вирішення завдань естетичного виховання як важливого складника всебічного гармонійного розвитку дитини з урахуванням її вікових особливостей. З іншого боку, заняття у дитячому садку були надмірно регламентовані й заорганізовані, що помітно гальмувало власну активність дитини, знижувало інтерес до пізнання світу. Спостерігалося перевантаження дошкільників навчальними заняттями, що призводило до перевтоми дітей, обмеження часу для гри, самостійної художньої діяльності.

Третій етап (1990-ті рр.) визначається як етап модернізації системи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти (орієнтація на гуманістичні засади, формування творчої особистості, залучення дітей до національних і духовних цінностей).

Мета естетичного виховання була розширена й полягала у формуванні особистості творчої, ініціативної, здатної до активної діяльності, а також розвитку духовності дітей за допомогою засобів естетичного виховання в контексті національної культури.

На цьому етапі інтенсивно досліджуються проблеми оновлення змісту дошкільної освіти на теоретико-методологічному рівні. Спільною для багатьох науковців стала думка про необхідність здійснення навчання й виховання дітей на засадах особистісно зорієнтованої педагогіки (Л. Артемова, І. Бех, А. Богуш, О. Кононко, В. Кузь, З. Плохій, Т. Поніманська, О. Проскура, К.Чорна та ін.). Відповідно до цього було змінено стратегію естетичного виховання в дошкільному закладі. Педагоги почали переходити від навчально-дисциплінарної моделі виховання, мета якої полягала в озброєнні дітей певними знаннями, уміннями й навичками, до особистісно-орієнтованої, спрямованої на становлення дитини як особистості.

Нормативні документи, які забезпечували організацію та зміст естетичного виховання в дошкільних навчальних закладах на цьому етапі, були розроблені за принципами гуманізації всього навчально-виховного процесу, що знайшло своє відбиття у програмах для дітей дошкільного віку «Малятко» й «Дитина». Найсуттєвішим досягненням цих програм була їх спрямованість на забезпечення умов для вияву творчих здібностей, розкриття естетичних нахилів кожної дитини, незалежно від її природних задатків.

Слід зазначити, що 90-ті роки позначилися активною розробкою й упровадженням у навчально-виховний процес дитячих закладів регіональних, авторських особистісно-орієнтованих програм виховання дошкільників («Дитина в дошкільні роки», «Музично-естетичне виховання дошкільнят», «Українське дошкілля»та інші), спрямованих на всебічний розвиток інтересів і здібностей дітей, забезпечення емоційного забарвлення навчально-виховного процесу, створення атмосфери творчого пошуку, почуття радості від пізнавальної діяльності.

Свідченням оновлення роботи в дошкільних закладах стало також прилучення дітей до загальнолюдських цінностей з урахуванням національних духовних і культурних традицій, національно-етнографічних особливостей. З цією метою науковцями країни була розроблена концепція розвитку й виховання дитини в національному дитячому садку. За цією концепцією національний садок мав забезпечувати етнізацію особистості - природне входження дитини в духовний світ і традиції рідного народу, загальнолюдську культуру. Значна увага приділялася розвитку українського мовлення дітей.

Особливе значення надавалось і розвитку естетичних смаків і почуттів дошкільників. З огляду на це до створення естетичного середовища в дошкільних навчальних закладах на цьому етапі висувалися такі вимоги: забезпечення емоційно забарвленого середовища, яке спонукатиме дітей до творчої діяльності та насичуватиме їхнє життя яскравими враженнями; активніше використання творів живопису, декоративно-ужиткового мистецтва, народної іграшки, краєзнавчого й народознавчого матеріалу. Разом із цим створювалися нові зразки дитячих іграшок, розроблялися методичні рекомендації, педагогічні вимоги (поєднання функціональних і естетичних якостей) до виготовлення іграшок, відповідних віку дошкільників.

На третьому етапі, на відміну від попередніх, від вихователів вимагали: уникнення надмірного заорганізування дітей; зменшення кількості навчальних занять на користь дитячій грі та самостійній художній діяльності; розробки й проведення інтегрованих навчально-виховних заходів; переходу від навчально-дисциплінарної моделі спілкування з дітьми до особистісно-орієнтованої; забезпечення диференційованого підходу до дітей під час добору завдань; використання методів співтворчості й орієнтації на самостійність у виявах творчості; прилучення дошкільників до загальнолюдських цінностей, національної духовної скарбниці з урахуванням їхніх вікових, індивідуальних особливостей, здібностей і досвіду.

Недоліки в естетичному вихованні дошкільників на цьому етапі були пов'язані передусім із соціально-економічними факторами, що призвели до значного скорочення кількості дошкільних закладів, зменшення обсягу державного фінансування освіти, що негативно позначилося на матеріальному оснащенні дошкільних навчальних закладів. Водночас «трансформаційна криза педагогічної науки» (О. Сухомлинська) негативно вплинула на інтенсивність науково-методичних пошуків педагогів.

У другому розділі «Досвід естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти України (друга половина ХХ століття)» на підставі вивчення архівних джерел, наукової літератури, педагогічної преси відповідно до науково обґрунтованих етапів узагальнено досвід естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти досліджуваного періоду, окреслено перспективи творчого використання цінних здобутків у сучасних умовах.

У процесі наукового пошуку з'ясовано, що естетичне виховання дітей дошкільного віку було важливим складником навчально-виховного процесу дошкільних закладів і здійснювалося в процесі засвоєння дітьми програмового змісту розділів із музичного виховання, малювання, ліплення, аплікації, конструювання, розвитку мови, ознайомлення з навколишнім середовищем, самостійної творчої діяльності, ігрової діяльності, трудової діяльності шляхом реалізації тісних міжпредметних зв'язків на всіх заняттях.

Аналіз архівних джерел, освітньої практики досліджуваного періоду дозволив узагальнити форми й методи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти.

З'ясовано, що однією з основних форм реалізації естетичного виховання були обов'язкові групові й індивідуальні заняття. Передбачені програмами заняття (тематичні, комплексні, комбіновані) з малювання, ліплення, аплікації, конструювання, музичного виховання, розвитку рухів, мовлення, ознайомлення з предметами та явищами природи й суспільного життя забезпечували дітей певними естетичними знаннями, уміннями та навичками, сприяли розвитку естетичних сприймань, емоцій, почуттів, художнього смаку в процесі творчого відображення власних вражень.

Особливе місце в здійсненні естетичного виховання в навчально-виховному процесі дошкільних закладів освіти належало таким формам, як: екскурсії (до природи, художніх музеїв, театрів); трудова діяльність (на ділянках дитячих садків, у куточках природи, на дачах, у майстернях); свята та розваги (тематичні концерти, ігри-драматизації; вистави лялькового, тіньового, пальчикового театру); виставки дитячої художньої творчості, дитячої літератури, що забезпечувало безпосереднє ознайомлення дітей з естетикою навколишнього, природою, мистецтвом, збагачувало естетичними враженнями, сприяло формуванню художньо-естетичної культури.

Покращенню музично-естетичного виховання в дитячих дошкільних закладах значною мірою сприяло надання можливості музичним керівникам проводити, поряд з обов'язковими заняттями для всієї групи, індивідуальну роботу з дітьми та вихователями.

Значну увагу в дослідженні приділено характеристиці методів естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти, серед яких визначено такі: словесні (пояснення, розповіді, бесіди, поради, побажання); методи проблемного навчання (проведення елементарних природничих дослідів, аналіз, зіставлення художніх картин, музичних творів, установлення причинних зв'язків, формулювання висновків); спостереження (тривалі й епізодичні) об'єктів, явищ, предметів у взаємозв'язку із запитаннями, поясненням, розповіддю, бесідою, художнім словом (вірші, казки, оповідання, загадки, приказки, прислів'я, пісні тощо) та ігровими прийомами.

Важлива роль в ефективному здійсненні естетичного виховання дошкільників належала наочним методам, які передбачали ілюстрування й демонстрування засобів наочності (конкретних предметів і явищ природи, художніх картин, дитячих малюнків, зразків народної творчості), перегляд діафільмів, слухання радіопередач.

Особливе значення мали практичні методи естетичного виховання (виконання дітьми вправ зі співу, гри на музичних інструментах, приспівування мелодій, показ вихователем прийомів ліплення, малювання, аплікації).

Із метою естетизації виховного середовища в досліджуваний період велику увагу приділяли художньому оформленню приміщень дошкільних закладів, озелененню й естетичному благоустрою їх дворів і ділянок, культурі поведінки та зовнішньому вигляду дітей і працівників дитячих садків.

Заслуговує на увагу набутий у досліджуваний період досвід взаємодії дошкільних навчальних закладів із батьками, спрямований на покращення естетичного виховання дітей. Особливу цінність для дитячих садків становила допомога організованої батьківської громадськості в озелененні й естетичному благоустрої двору дитячого дошкільного закладу, в естетичному оформленні його приміщень, у підготовці навчально-методичного обладнання (саморобні іграшки, наочні посібники, атрибути для творчих ігор дітей тощо).

У середовищі батьків проводилася широка пропагандистська робота, орієнтована на покращення їх педагогічних знань (консультації, лекторії, університети для батьків, факультети при народних університетах культури, радіоуніверситети, постійно діючі та пересувні тематичні виставки, бесіди на підприємствах, в установах, радгоспах і колгоспах, педагогічні читання, конференції тощо). Особливого визнання отримали школи матері, які розпочали свою діяльність 1960 року.

З батьками обговорювалися такі питання естетичного виховання дітей у сім'ї: як красиво й зручно одягати дитину, організувати свято для дітей у сім'ї; як правильно добирати іграшки та оформляти ігрові куточки; як залучити дитину до сумісної діяльності з дорослими, спрямованої на підтримку чистоти й порядку в приміщеннях тощо. Під час практичних занять батьки оволодівали певними практичними навичками: училися виготовляти ялинкові іграшки й іграшки-саморобки, розучували дитячі пісні, вірші й танці. Разом із цим для батьків і населення влаштовувалися концерти художньої самодіяльності за участю вихованців дитячих садків, систематично випускалися бюлетені з відповідями на запитання, організовувалася робота бібліотеки-пересувки, поштової скриньки та виставки, де демонструвалися дитячі роботи.

Вивчення наукової літератури й архівних джерел дало можливість дійти висновку, що в досліджуваний період величезного значення в удосконаленні естетичного виховання дітей надавалось особистості працівників дошкільних навчальних закладів (вихователів, методистів, музичних керівників).

Висновки

Узагальнення результатів історико-педагогічного пошуку, аналіз джерельної бази дає підстави зробити такі висновки:

1. У дисертації відповідно до мети й завдань простежено розвиток науково-теоретичних поглядів на проблему естетичного виховання дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття та представлено ретроспективний аналіз теоретичних питань і досвіду розв'язання цієї проблеми.

1.1. З'ясовано, що зародженню питань естетичного виховання дітей дошкільного віку у світовій педагогічній думці сприяли праці давніх філософів, наукові відкриття, дослідження педагогів доби Ренесансу, Нового часу. Витоки ідеї естетичного виховання дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці пов'язані з традиціями народної культури, родинного виховання.

1.2. Систематизовано теоретичні ідеї вітчизняних учених і педагогів про естетичне виховання дошкільників у досліджуваний період. Аналіз наукових праць учених, педагогів засвідчив, що в другій половині ХХ століття представниками педагогічної думки було внесено якісно нові зміни в розв'язання проблеми естетичного виховання дошкільників, пов'язані передусім з: а) обґрунтуванням системи естетичного виховання; б) питаннями комплексного використання різних видів мистецтва (музики, художньої творчості тощо); в) розробкою особистісно орієнтованих програм і технологій естетичного виховання; г) використанням у естетичному вихованні надбань національної культури; д) естетизацією освітнього середовища.

1.3. З урахуванням особливостей освітньо-культурного розвитку країни, реформування системи освіти, розвитку психолого-педагогічної науки, еволюції змісту, форм і методів виховання дітей у дошкільних закладах освіти другої половини ХХ століття визначено три етапи розвитку досліджуваної проблеми: 1950 -1961 рр.; 1962 р.- 1980-ті рр.; 1990-ті рр.

Перший етап (1950 - 1961 рр.) розглядається як етап становлення системи естетичного виховання дітей дошкільного віку. Упродовж цього етапу відбувалася наукова розробка низки важливих теоретичних питань естетичного виховання дошкільників: мети, змісту, форм і методів; комплексного використання різних видів мистецтва; естетизації виховного середовища дошкільного закладу освіти.

Другий етап (1962 р. - 80-ті рр.) характеризується як етап розвитку системи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти. На цьому етапі естетичне виховання спрямовувалося на розвиток у дітей здібностей і творчої активності як під час навчальних занять, так і під час інших видів виховної роботи. Наукові розвідки педагогів були зорієнтовані на вирішення питань удосконалення системи естетичного виховання, засвоєння дітьми способів творчих дій у театралізованій грі, розвитку словесної творчості, активізації декоративно-прикладної й музичної діяльності та можливості участі дошкільнят у декоративному оформленні свят. Разом із тим спостерігалося перевантаження дошкільників навчальними заняттями, що призводило до перевтоми дітей, обмеження часу для гри, самостійної художньої діяльності.

Третій етап (90-ті рр. ХХ ст.) пов'язується з орієнтацією на гуманістичні засади розвитку освіти, формування творчої особистості, залучення дітей до національних і духовних цінностей. Відповідно до цього на третьому етапі було змінено стратегію естетичного виховання в дошкільному закладі в напрямі особистісно-орієнтованого підходу. Водночас модернізації системи естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти перешкоджали фактори соціально-економічного характеру.

2. На основі вивчення архівних джерел, наукової літератури, педагогічної преси досліджуваного періоду узагальнено досвід естетичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах.

2.1. Проаналізовано чинники вдосконалення змісту естетичного виховання дошкільників (формування нормативно-правової бази щодо регулювання питань естетичного виховання; упровадження у виховну практику дошкільних закладів освіти авторських програм і рекомендацій; підготовка навчально-методичного забезпечення; висвітлення науково-методичних питань естетичного виховання в педагогічній пресі).

2.2. Виявлено й схарактеризовано форми (навчальні заняття з малювання, ліплення, аплікації, конструювання, музичного виховання, розвитку рухів, мовлення; екскурсії; трудова діяльність на ділянках дитячих садків, у куточках природи, на дачах, у майстернях; свята та розваги; виставки дитячої художньої творчості, дитячої літератури тощо) і методи (словесні; проблемного навчання; спостереження явищ, предметів у взаємозв'язку із художнім словом та ігровими прийомами тощо) естетичного виховання в дошкільних закладах освіти України досліджуваного періоду.

2.3. Визначено перспективи творчого використання прогресивних знахідок теорії та практики естетичного виховання дошкільників у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду за сучасних умов, а саме: дотримання вимог системності, наступності й безперервності в роботі дошкільних закладів і загальних середніх шкіл з естетичного виховання; збагачення змісту естетичного виховання дошкільників знаннями про національні традиції та мистецтво; створення естетичного середовища в дошкільних закладах освіти (оформлення зображувальних, музичних, театрально-ігрових, художньо-мовних зон та ігрових майданчиків, залучення дітей до створення іграшок-саморобок); дотримання екологічного підходу в процесі сприйняття дітьми природного середовища; застосування різноманітних фольклорних, спортивних, співочих свят; залучення батьків до спільної естетико-виховної діяльності з дітьми, проведення для батьків лекцій, концертів, сімейних консультацій; створення опорних дошкільних закладів; обмін досвідом виховної роботи між вихователями інших країн ближнього та дальнього зарубіжжя тощо).

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів зазначеної історико-педагогічної проблеми. Предметом подальших наукових розробок може стати порівняльний аналіз систем естетичного виховання дітей у дошкільних закладах освіти в провідних країнах світу та в Україні; питання підготовки працівників дошкільних закладів освіти до естетичного виховання дітей.

Основні положення дисертації викладено в таких одноосібних публікаціях

І. Статті в наукових фахових виданнях

1. Чернявська М. В. Музична підготовка вихователя дошкільного закладу як компонент його професійної майстерності / М. В. Чернявська // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. пр. - Х. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2007. - Вип. 27. - С. 142 - 146.

2. Чернявська М. В. Сутність музичної культури вихователя дошкільного навчального закладу / М. В. Чернявська // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. - Х. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2007. - Вип. 19. - С. 146 - 152.

3. Чернявська М. В. Народне мистецтво як засіб естетичного виховання дітей дошкільного віку у педагогічній думці України (друга половина ХХ століття) / М. В. Чернявська // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія : зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2009. - Вип. 21. - Ч. 4. - С. 89 - 95.

4. Чернявська М. В. Навколишнє середовище як засіб естетичного виховання у вітчизняних дошкільних закладах освіти (друга половина ХХ століття) / М. В. Чернявська // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. - Х. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2009. - Вип. 23. - С. 167 - 173.

5. Чернявська М. В. Досвід використання наочних та словесних методів у процесі естетичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах України другої половини ХХ століття / М. В. Чернявська // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. - Х. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2009. - Вип. 24. - С. 168 - 177.

6. Чернявська М. В. Обґрунтування етапів естетичного виховання дошкільників в Україні у другій половині ХХ століття / М. В. Чернявська // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. - Х. : ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2010. - Вип. 26. - С. 179 - 185.

ІІ. Тези та матеріали конференцій

7. Чернявська М. В. Іграшка як засіб виховання естетичного смаку в дітей дошкільного віку / М. В. Чернявська // Матеріали ІV наук.-практ. конф. молодих учених [«Методологія сучасних наукових досліджень»] / Мін-во освіти і науки України, Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди. - Х. : ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2007. - С. 74.

8. Чернявська М. В. Музично-естетична підготовка вихователів дошкільних навчальних закладів у педагогічній думці України (друга половина ХХ століття) / М. В. Чернявська // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. [«Художньо-освітній простір України в контексті новітньої історії»], (Київ, 22 - 23 лист. 2007 р.) / Мін-во культури і туризму України, Український центр культурних досліджень. - К. : «Видавничий Дім Дмитра Бураго», 2007. - С. 264 - 269.