Методика навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності

Місце силових навантажень у системі мотиваційно-ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів. Рівень розвитку силових якостей студентів та їх взаємозв’язок із морфофункціональними показниками організму. Класифікація силових фізичних вправ.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.07.2015
Размер файла 69,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

УДК 796.011.3:378.147

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Методика навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності

13.00.02 - теорія та методика навчання

(фізична культура, основи здоров'я)

Черкашин Роман ЄВГЕНОВИЧ

Луцьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Волинському національному університеті імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

КОЦАН Ігор Ярославович,

Волинський національний університет

імені Лесі Українки, ректор.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор

Дубогай Олександра Дмитрівна,

Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова, завідувач кафедри здоров'я та фізичної культури;

кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент

САВЧУК Сергій Ананійович,

Луцький національний технічний університет, завідувач кафедри фізичного виховання.

Захист відбудеться 26 травня 2011 року о 10 годині 00 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.04 Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30 а).

Автореферат розіслано 23 квітня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиС. П. Козіброцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтенсифікація навчального процесу у вищих навчальних закладах, активізація самостійної творчої роботи, збільшення психічних навантажень гостро поставили питання про впровадження в повсякденне життя студентів фізичної культури й спорту. Доведено, що систематичні заняття фізичними вправами зміцнюють здоров'я, підвищують нервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують фізичну та розумову працездатність, сприяють підвищенню успішності студентів (М. М. Булатова, 2005; О. Д. Дубогай, 2007, 2008; Л. Я. Іващенко, 1994; І. Я. Коцан, 2009; І. В. Муравов, 1989).

Проте, за численними науковими даними (Т. Ю. Круцевич, 2010; О. О. Малімон, 1999; С. Ю. Ніколаєв, 2004; С. А. Савчук, 2002), останнім часом простежується стійке погіршення стану здоров'я населення й, зокрема, студентської молоді. У процесі поглибленого медичного огляду виявлено, що лише 21,6 % студентів визнано здоровими, у 78,4 % - виявлено хронічні захворювання (нервової системи та органів чуття, ендокринної системи, органів травлення). Дослідження Е. Буліч і М. Кобзи (2000) підтвердили, що гіпокінезія, яка спостерігається в більшості студентів, погіршує можливості сприйняття програмного навчального матеріалу, 17 % молоді не здатні його сприйняти, а 38 % - можуть засвоїти лише спрощені знання.

Таким чином, виникла суперечність між рівнем соціальних вимог та ефективністю фізичного виховання студентської молоді. Для розв'язання цього протиріччя проводиться значна кількість різноманітних досліджень. Зокрема, пропонується вдосконалити організацію (С. В. Королінська, 2007; А. В. Домашенко, 2003) й методичне забезпечення фізичного виховання (Д. В. Бондарев, 2009; А. І. Драчук, 2001; Н. В. Бурень, 2010; О. О. Малімон, 1999), покращити програмно-нормативне забезпечення (С. П. Козіброцький, 2002), виховувати інтерес та мотивацію до систематичних занять фізичними вправами (Ю. Ю. Мосейчук, 2009; С. Ю. Ніколаєв, 2004), збільшити рухову активність студентів (А. В. Магльований, 1993; В. В. Романенко, 2010; О. Ю. Фанигіна, 2005), формувати здоровий спосіб життя (А. Є. Іванова, 2000; Т. Г. Кириченко, 1999), посилити самостійну роботу студентів (І. Б. Верблюдов, 2005; Є. О. Котов, 2006), удосконалити професійно-прикладну фізичну підготовку (В. М. Хомич, 2009; Н. І. Фалькова, 2002), змінити систему оцінювання (В. Є. Білокур, 2002). Водночас в усіх наукових дослідженнях констатується оздоровча спрямованість фізичного виховання за умови раціонального дозування навантажень відповідно до індивідуальних показників фізичного стану.

Першочергова роль в оздоровчому тренуванні належить силовим вправам, що формують необхідну м'язову масу, яка функціонально забезпечує не лише рухи тіла, але й виробництво енергії. М'язова система забезпечує корсетну функцію всіх органів і систем організму. Недостатня кількість м'язових тканин призводить до розвитку хвороб обміну речовин: діабету, ожиріння, атеросклерозу, гіпертрофічної хвороби. Недостатня корсетна функція може проявитися через хвороби хребта - порушенням постави, плоскостопістю, порушенням функцій органів черевної порожнини. Силові навантаження позитивно впливають на стан здоров'я, працездатність, витривалість, спритність, швидкість. Тому оптимальний рівень розвитку сили є дієвим чинником попередження захворювань і забезпечення локомоторної й енергоутворювальної функцій організму.

Друга, не менш важлива причина використання силових вправ зумовлена прагненням студентів мати досконалу будову тіла. Саме цей естетичний мотив є значно дієвішим стимулом до самостійних і систематичних занять фізичними вправами, ніж навіть міркування щодо міцного здоров'я.

Отже, велике оздоровче значення силових вправ і позитивна мотивація студентів до них, з одного боку, та диспропорція розвитку м'язів студентської молоді - з іншого, зумовили необхідність обґрунтування методики навчання силових фізичних вправ студентів у позааудиторних формах фізичного виховання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи Волинського національного університету імені Лесі Українки за темою “Регуляторні механізми і системна організація психофізіологічної активності людини (віковий аспект)” (номер держреєстрації 0107U000740).

Роль автора полягає в науковому обґрунтуванні методики навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності

Тема дисертації затверджена вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 5 від 25 січня 2007 р.), узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 22 грудня 2009 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність методики навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності.

Завдання дослідження:

1) визначити місце силових навантажень у системі мотиваційно-ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів;

2) виявити рівень розвитку силових якостей студентів вищих навчальних закладів та їх узаємозв'язок із морфофункціональними показниками організму;

3) розробити методику навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності;

4) здійснити експериментальну перевірку ефективності впливу розробленої методики навчання на фізичну підготовленість, функціональний стан організму студентів та їхню мотивацію до виконання фізичних вправ.

Об'єкт дослідження - фізичне виховання студентів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - засоби й методи навчання силових фізичних вправ як чинник стимулювання студентів вищих навчальних закладів до систематичних занять фізичними вправами в позааудиторній діяльності.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження:

теоретичні - аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури, порівняння, систематизація інформації, моделювання (для аргументування вихідних положень дослідження, узагальнення наявних даних, обґрунтування понятійно-термінологічного апарату);

емпіричні - педагогічне спостереження, тестування, анкетування (для визначення результатів навчальної діяльності студентів); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) - для розробки методики навчання силових фізичних вправ студентів та виявлення ефективності її реалізації в процесі фізичного виховання вищих навчальних закладів;

статистичні - для обробки емпіричних даних, перевірки достовірності одержаних результатів.

Дослідження відбувалося протягом 2006-2011 рр. і реалізовувалося в кілька етапів:

аналітико-констатувальний етап (2006-2007 рр.) передбачав аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, науково-методичної літератури; визначення об'єкта, предмета, мети, завдань, програми дослідження; накопичення й систематизацію емпіричного матеріалу.

пошуковий етап (2007-2008 рр.) - визначення рівня силової підготовленості, її зв'язок із морфофункціональним станом студентів, розроблення методики навчання студентів силових фізичних вправ;

формувальний етап (2009-2010 рр.) був спрямований на організацію формувального експерименту, перевірку ефективності розробленої методики навчання;

узагальнювальний етап (2010-2011 рр.) передбачав аналіз, узагальнення даних експерименту, формування висновків, апробацію результатів дослідження, оформлення тексту дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу здійснювали на базі Волинського національного університету імені Лесі Українки. У дослідно-пошуковій роботі взяло участь 438 студентів.

Наукова новизна одержаних результатів:

уперше розроблено методику навчання студентів вищих навчальних закладів силових фізичних вправ залежно від мотивації до видів силових навантажень у позааудиторній діяльності, що включає систему принципів, етапів, педагогічних умов, засобів і методів навчання, а також дозування навантажень відповідно до індивідуальних психофізіологічних можливостей організму;

виявлено особливості форм та засобів занять силовими фізичними вправами студентів відповідно до мотиваційно-ціннісних пріоритетів й індивідуальних добових біоритмів організму;

доповнено відомості про фізичний стан студентської молоді, його зміну в динаміці навчання у вищому навчальному закладі під впливом силових навантажень у позааудиторній діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні співвідношення засобів фізичного виховання відповідно до рівня фізичного стану студентів у процесі навчання силових фізичних вправ; розробці дозування силових фізичних навантажень відповідно до фізичних можливостей організму.

Розроблена методика впроваджена в практику фізичного виховання студентської молоді Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження № 3/5319 від 31.12.2010 р.), Приватного вищого навчального закладу “Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука” (довідка про впровадження № 01/187 від 26.01.2011 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка про впровадження № 38/06 від 28.01.2011 р.), Луцького національного технічного університету (довідка про впровадження № 694-20-32 від 27.04.2010 р.), Коледжу технологій та бізнесу Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження № 01/17 від 24.01.2011 р.), Технічного коледжу Луцького національного технічного університету (довідка про впровадження № 28 від 20.01.2011 р.), Луцького базового медичного коледжу (довідка про впровадження № 17/02 від 21.01.2011 р.).

Матеріали дослідження також можуть бути використані в процесі підготовки вчителів фізичної культури під час викладання навчальних дисциплін “Педагогіка”, “Теорія і методика фізичного виховання”, “Теорія і методика оздоровчої роботи”.

Особистий внесок полягає в розробці методики навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності, що передбачає застосування різних засобів, методів і фізичних навантажень відповідно до рівня їхнього фізичного стану.

У роботах, виконаних у співавторстві, автору належать експериментальні дані та їх обґрунтування.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням, дослідно-експериментальною перевіркою основних положень розробленої методики навчання, аналізом одержаних результатів, репрезентативністю вибірки й використанням методів математичної статистики, підтвердженням основних ідей у результаті педагогічного експерименту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження були представлені в доповідях на Всеукраїнських наукових конференціях “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2008), “Сучасні технології зміцнення та відновлення здоров'я” (Луцьк, 2010), щорічних наукових конференціях викладачів Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 2007-2011 рр.), обласних семінарах та курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичної культури.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в семи наукових працях, із них - п'ять статей надруковано у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (205 позицій) і чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок. Робота містить 26 рисунків і 28 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі аргументовано актуальність дослідження, зазначено його зв'язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження; охарактеризовано комплекс методів та етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну й практичне значення; обґрунтовано вірогідність одержаних результатів; наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі “Стан та перспективи розвитку фізичного виховання у вищих навчальних закладах” проаналізовано та узагальнено наукові праці вітчизняних і закордонних дослідників, у яких розкрито концептуальні основи й шляхи оптимізації фізичного виховання у вищих навчальних закладах, висвітлено сучасні підходи до загальної та силової фізичної підготовки студентів.

Відповідно до нормативних документів фізичне виховання у вищих навчальних закладах спрямоване на збереження й зміцнення здоров'я студентської молоді, забезпечення фізичної готовності до життєдіяльності та високопродуктивної праці.

У сучасній науці й практиці ведеться активний пошук шляхів удосконалення фізичного виховання у вищих закладах освіти. Протягом останнього десятиріччя запропоновано нову концепцію фізичного виховання студентів, в основу якої покладено формування фізичної культури особистості. В умовах дії комплексу негативних соціально-економічних та екологічних чинників актуалізується проблема посилення оздоровчого ефекту виконання фізичних вправ, тому що оздоровчі програми для студентів вищих навчальних закладів повинні ґрунтуватися на комплексному вивченні особливостей фізичного стану молоді, їх мотивації до занять фізичними вправами.

У сучасних умовах популярними є заняття силовими вправами. Такі фізичні вправи сприяють зміцненню здоров'я студентів, виправленню недоліків будови тіла, розвитку фізичних якостей, підвищенню інтересу та мотивації до систематичних самостійних занять фізичними вправами. Раціональне поєднання занять силовими вправами з іншими навантаженнями сприятиме покращенню обміну речовин, зниженню втоми й запобіганню перевтомі.

У другому розділі Стан силової підготовленості студентів вищих навчальних закладів та чинники, що її обумовлюютьрозкрито місце силових навантажень у системі мотиваційно-ціннісних орієнтацій студентів, визначено стан та взаємозв'язки силових якостей із морфофункціональними показниками.

Результати дослідження засвідчили, що інтерес і мотивація студентської молоді до занять фізичними вправами низькі й знижуються в процесі навчання. Зокрема, лише 14,43-25,18 % студентів мають високий рівень інтересу до фізичного виховання. Найчисельніша група молоді виявляє середній або вищий від середнього інтерес до виконання фізичних вправ. Необхідно зазначити, що в значної частини студентства інтерес до фізичної культури відсутній або навіть сформувалося негативне ставлення до неї.

Рівень інтересу студентів до фізичної культури переважно обумовлюється станом фізичного виховання в школах, де вони навчалися. Лише 15,67 % респондентів раніше займались у спортивних секціях. Вибір видів рухової активності, як правило, обмежувався умовами й можливостями шкіл, розвитком спортивної бази. Найчастіше респонденти займалися спортивними іграми, легкою атлетикою, плаванням, боротьбою та спортивними танцями. Відсоток студентів, які б хотіли займатись у спортивних секціях під час навчання у вищому навчальному закладі, складає 68,52 %.

Серед видів рухової активності студентська молодь усіх курсів навчання надає перевагу силовим фізичним вправам (перше рангове місце) (табл. 1).

Таблиця 1 Види рухової активності в практиці фізичного виховання студентів, рангове місце

Вид рухової активності

Курс навчання

1

2

3

4

Циклічні види (легка атлетика, лижний спорт)

5

5

5

5

Ігрові види (волейбол, баскетбол, гандбол, теніс, футбол)

3

3

2

2

Єдиноборства (бокс, боротьба)

2

4

3

3

Гімнастика (основна, спортивна, атлетична)

4

2

4

4

Силові види (важка атлетика, пауерліфтинг, армреслінг)

1

1

1

1

Нетрадиційні оздоровчі системи (ушу, хатха-йога)

6

6

6

6

Отже, значний відсоток студентів, які бажають займатися в спортивних секціях, та великий інтерес до виконання силових фізичних вправ створюють сприятливі передумови для ефективної оздоровчої діяльності.

Для визначення розвитку силових якостей використовувався комплекс тестів різнобічної спрямованості. Одержані дані дають змогу стверджувати, що середньогрупові показники сили студентів низькі (табл. 2).

Таблиця 2 Стан розвитку сили студентів вищих навчальних закладів

Вид випробувань

Курс навчання

1

2

3

4

Динамометрія правої кисті, кг

37,42±0,54

39,33±0,75

39,73±0,61

40,09±0,47

Динамометрія лівої кисті, кг

30,27±0,39

33,48±0,43

34,56±0,54

33,83±0,48

Станова сила, кг

124,7±1,74

128,5±2,58

129,4±2,07

129,7±2,36

Вис на зігнутих руках, с

39,19±1,04

44,38±1,22

44,73±0,98

43,26±1,15

Підтягування на перекладині у висі, разів

6,52±0,07

9,57±0,08

9,32±0,11

9,25±0,08

Згинання й розгинання рук в упорі лежачи, разів

19,93±0,73

25,34±0,61

26,59±0,83

23,84±0,57

Піднімання в сід

із положення лежачи за 30 с, разів

23,47±0,42

26,03±0,53

25,84±0,39

24,33±0,48

Піднімання в сід

із положення лежачи

за 1 хв, разів

36,12±0,72

41,34±0,93

42,03±0,85

40,36±0,86

Стрибок у довжину з місця, см

217,4±2,43

223,1±3,71

224,2±3,62

222,3±2,91

Потрібно зазначити, що з першого до другого курсу навчання в студентської молоді простежується тенденція підвищення силової підготовленості на 2,62-46,77 %. Пізніше спостерігається певна стабілізація результатів із наступним їх зниження (до 11,53 %) на четвертому курсі навчання.

Ураховуючи те, що фізичне виховання у вищих навчальних закладах є обов'язковою дисципліною, такий рівень розвитку сили недостатній. Це вимагає пошуку причин, які обумовлюють указаний стан. Аналіз науково-методичної літератури та практики роботи вищих навчальних закладів дає змогу визначити окремі причини зниження силової підготовленості студентів старших курсів навчання:

- недостатня оздоровча й тренувальна спрямованість засобів фізичного виховання;

- недостатня матеріальна база вищих навчальних закладів;

- низький руховий режим студентської молоді;

- недостатня розробка засобів і методів формування в студентів мотивів та потреб до виконання фізичних вправ;

- недостатня розробка змісту й методики самостійних занять молоді фізичними вправами.

Із метою вивчення можливих функціональних узаємозв'язків між показниками розвитку сили та складниками фізичного стану проведено кореляційний аналіз. Його результати свідчать про наявність позитивних і від'ємних зв'язків між силовою підготовленістю, фізичним розвитком та функціональними можливостями студентів. Наприклад, дані згинання й розгинання рук в упорі лежачи позитивно взаємопов'язані з окружністю грудної клітки (r = 0,34), плеча (0,47), передпліччя (0,37), зап'ястя (0,34) та від'ємно - із довжиною тіла (-0,32), товщиною шкірно-жирових складок трицепса (-0,36), над клубовою кісткою (-0,37), гомілкового м'яза (-0,43) (рис. 1).

Рис. 1. Кореляційні зв'язки між результатом згинання й розгинання рук в упорі лежачи та морфофункціональними показниками

Результати згинання й розгинання рук в упорі лежачи мають окремі зв'язки з іншими силовими показниками студентів. Зокрема, отримані результати пов'язані з даними вису на зігнутих руках (0,57), підтягування у висі (0,62), підйому в сід із положення лежачи за 1 хв (0,32), становою силою (0,34).

Подібна тенденція простежується й за результатами інших силових тестів. Потрібно зазначити, що спостерігаємо тенденцію зворотного взаємозв'язку маси тіла та силової підготовленості студентів. Установлено, що станова сила позитивно пов'язана із динамометрією (0,31), стрибком у довжину з місця (0,30), із нахилом уперед із положення сидячи; вис на зігнутих руках - із підтягуванням (0,64). Динамометрія кисті зв'язана із масою тіла (0,35) та окружністю гомілки (0,36); стрибок у довжину з місця - із довжиною тіла (0,31).

Зворотна кореляція встановлена між тривалістю вису на зігнутих руках і довжиною тіла (-0,38), масою тіла (-,36), окружністю грудної клітки (-0,33), окружністю шиї (-0,34), передпліччя (-0,49), талії (-0,31), таза (-0,42), стегна (0,39), гомілки (-0,36), товщиною шкірно-жирових складок біцепса (-0,34), над клубовою кісткою (-0,34), систолічним артеріальним тиском (-0,30).

Виявлені закономірності потрібно враховувати в процесі планування навчально-тренувальних занять із фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

У третьому розділі Науково-методичні основи навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльностіобґрунтовано розроблену методику навчання, визначено педагогічні умови та засоби її реалізації.

Результати дослідження дали змогу визначити силові вправи як такі рухові дії, які вимагають подолання опору. Спираючись на наукові праці (Б. М. Шиян, 2002), розроблено класифікацію силових фізичних вправ (рис. 2).

За величиною обтяження силові фізичні вправи поділяються на вправи з обтяженням масою власного тіла (підтягування на перекладині, вис на зігнутих руках на перекладині, згинання й розгинання рук в упорі лежачи, присідання, стрибки, піднімання в сід із положення лежачи, вправи на гімнастичній стінці, лазіння по канату), з обтяженням масою предметів (гантелі, штанга, гирі, набивні м'ячі), з обтяженням опором зовнішнього середовища (біг угору, по піску, снігу, воді), у подоланні опору еластичних предметів, опору партнера, із комбінованим обтяженням (підтягування на перекладині або стрибки з додатковим обтяженням предметів).

Вправи з обтяженням масою власного тіла широко використовуються в практиці фізичного виховання студентів на початковому етапі навчання. Вони не вимагають спеціального устаткування, не викликають ризику травм та перевантажень. Велика різноманітність вправ дає змогу ефективно впливати на розвиток різних м'язових груп і видів силових здібностей.

За анатомічною ознакою силові вправи поділяються на вправи для різних частин тіла (рук, плечового пояса, ніг, тулуба, спини). Такі рухові дії містять рухи окремими частинами тіла або їх поєднанням для всебічного впливу на організм людини. За спрямованістю вправи поділяються на ті, що сприяють розвитку максимальної сили, швидкої сили, вибухової сили, силової витривалості. За ознакою використання предметів розрізняють силові вправи без предметів, із предметами, на приладах та із приладами.

Рис. 2. Класифікація силових фізичних вправ

Спираючись на загальні положення дидактики, ми розробили методику навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів (рис. 3). Передумовами засвоєння кожної силової вправи є знання студентів про вправу, їх руховий досвід та фізична й психічна готовність до навчальної діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Методика навчання студентів вищих навчальних закладів силових фізичних вправ

При цьому, навчаючи студентів, викладач постійно повинен пам'ятати, що кінцевою метою навчання є використання засвоєних фізичних вправ у повсякденному житті, у побуті та професійній діяльності й для самовдосконалення.

Основними складниками методики навчання силових фізичних вправ є:

· обґрунтування мети та завдань навчання - для чого потрібно вивчати певну силову фізичну вправу;

· визначення змісту навчання - чого вчити;

· розробка засобів навчання (фізичні вправи, посібники, дидактичний матеріал, наочні посібники, технічні засоби) - за допомогою чого вчити;

· визначення й розробка методів і прийомів вивчення силових фізичних вправ - як учити;

· організація навчання (проведення уроку й позаурочних форм навчання, організація діяльності на занятті) - як організувати пізнавальну діяльність студентів;

· дослідження процесу засвоєння силових фізичних вправ та розвитку фізичних якостей - як учаться студенти;

· визначення результатів засвоєння силових фізичних вправ і розвитку фізичних якостей - чого навчилися студенти;

· корекція результатів навчання.

Методи навчання студентів силових фізичних вправ поділялися на три групи: організація та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, стимулювання й мотивації навчальної діяльності, контроль і самоконтроль ефективності навчальної діяльності.

До методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності належать методи слова (бесіда, пояснення, розповідь, інструктаж), методи наочності (демонстрація рухів, використання ілюстрацій), практичні методи (навчання рухових дій, удосконалення й закріплення рухових дій, тренування).

До методів стимулювання та мотивації навчальної діяльності відносимо створення ситуації інтересу, навчальні дискусії, вимоги до засвоєння навчального матеріалу, заохочення й покарання. Методи контролю та самоконтролю за ефективністю навчальної діяльності включають усний контроль (індивідуальне, фронтальне, комбіноване опитування), письмовий контроль (контрольні роботи, тестові завдання), метод практичної перевірки (володіння технікою фізичних вправ, стан фізичної підготовленості), метод самоконтролю (оцінка фізичного стану, самооцінка технічної підготовленості).

Поряд з обов'язковими навчальними заняттями фізичне виховання у вищих навчальних закладах здійснюється і в позааудиторних організаційних формах: фізичні вправи в режимі дня; заняття в спортивних секціях та оздоровчих групах; у літніх і зимових спортивно-оздоровчих таборах; участь у масових спортивно-оздоровчих заходах (змагання, турніри, спартакіади, спортивні свята тощо); виконання домашніх завдань; заняття в спортивних клубах та оздоровчих центрах; самостійні тренувальні заняття. У дослідженні розроблено зміст силових вправ і методику їх реалізації в різних формах фізичного виховання студентів.

Для перевірки ефективності розробленої методики навчання проводився педагогічний експеримент зі студентами Волинського національного університету імені Лесі Українки. На початку 2009/2010 навчального року в контрольній та експериментальній групах здійснено тестування силової підготовленості студентської молоді. Результати тестування показали, що початкові показники силових якостей у студентів контрольної й експериментальної груп вірогідно не відрізняються (Р<0,05).

Зміст педагогічного експерименту полягав у тому, що в процесі фізичного виховання студентської молоді експериментальної групи широко використовувалася розроблена методика навчання. Студенти контрольної групи продовжували навчання без змін.

Результати анкетування дали підставу констатувати, що в респондентів експериментальної групи значно підвищився інтерес до фізичного виховання й спорту. Студенти експериментальної групи переважно мають високий, вищий від середнього й середній інтерес до виконання фізичних вправ. Лише 8,75 % респондентів оцінили рівень інтересу до фізичної культури як низький і нижчий від середнього. У контрольній групі значно більший відсоток студентів із низьким, нижчим від середнього інтересом до виконання фізичних вправ (22,81 %). Крім того, у контрольній групі були респонденти із негативним ставленням до фізичного виховання.

Результати експерименту свідчать, що 64,59 % студентів експериментальної групи стали систематично виконувати фізичні вправи більше двох разів на тиждень. У контрольній групі цей показник складає лише 22,49 %. Необхідно також зазначити, що 37,05 % студентів експериментальної групи почали відвідувати спортивні секції.

Аналіз наслідків педагогічного експерименту підтвердив, що в студентської молоді експериментальної групи достовірно (Р<0,001) підвищився рівень розвитку силових якостей (табл. 3).

Таблиця 3 Стан розвитку сили студентів експериментальної та контрольної груп після педагогічного експерименту

Вид випробувань

Група студентів

Достовірність різниці, Р

експериментальна

контрольна

Динамометрія правої кисті, кг

44,59±0,43

38,41±0,57

<0,001

Динамометрія лівої кисті, кг

41,69±0,43

32,18±0,41

<0,001

Станова сила, кг

139,5±2,16

127,13±2,23

<0,001

Вис на зігнутих руках, с

54,37±1,12

43,51±1,18

<0,001

Підтягування на перекладині у висі, разів

12,22±0,05

7,23±0,07

<0,001

Згинання й розгинання рук в упорі лежачи, разів

29,74±0,46

21,68±0,54

<0,001

Піднімання в сід із положення лежачи за 30 с, разів

29,02±0,39

24,62±0,41

<0,001

Стрибок у довжину з місця, см

236,5±2,84

222,15±2,72

<0,001

Таким чином, педагогічний експеримент показує високу ефективність запропонованих засобів і методів навчання, що є основою для її широкого впровадження в практику роботи вищих навчальних закладів.

ВИСНОВКИ

1. У наукових дослідженнях ведеться активний пошук шляхів удосконалення фізичного виховання у вищих навчальних закладах. Зокрема, пропонується покращити організацію й методичне забезпечення фізичного виховання, удосконалити програмно-нормативне забезпечення, виховувати інтерес та мотивацію до систематичних занять фізичними вправами, збільшити рухову активність студентів, формувати здоровий спосіб життя, посилити самостійну роботу студентської молоді, покращити професійно-прикладну фізичну підготовку, санітарно-гігієнічне забезпечення навчального процесу, застосовувати технічні засоби навчання, змінити систему оцінювання.

У сучасних умовах популярними є заняття з фізичного виховання, у яких використовуються силові вправи. Такі заняття сприяють зміцненню здоров'я, корекції будови тіла та розвитку фізичних якостей. Раціональне поєднання занять силовими вправами зі стретчингом, аеробними навантаженнями й застосування поточно-інтервального методу колового тренування значно покращують гнучкість і витривалість. Більше того, таке поєднання сприятиме нормалізації обміну речовин у м'язах, зниженню втоми нервової системи та запобіганню перевтомі й перетренуванню, що, зі свого боку, активує ріст м'язових об'ємів та сили.

Результати аналізу наукових праць засвідчили, що на сьогодні недостатньо розробленими залишаються питання методики навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів.

2. Установлено, що рівень інтересу студентів до фізичного виховання й спорту невисокий. Лише 41,87-42,62 % респондентів мають вищий від середнього та високий рівні інтересу до фізичної культури. У 5,71- 7,19 % студентів інтерес до фізичного виховання відсутній або сформувалося до нього негативне ставлення. У процесі навчання у вищому закладі освіти простежується тенденція до зниження рівня інтересу студентів до фізичного виховання й спорту.

Результати дослідження засвідчили, що студенти всіх курсів навчання надають перевагу силовим видам фізичних вправ. Основними мотивами виконання силових вправ є бажання покращити стан здоров'я, мати гарну будову тіла та підвищити фізичну підготовленість. Більшість студентів найкращим часом виконання силових фізичних навантажень вважають 17-20 год, що, очевидно, обумовлено біоритмами життєдіяльності.

3. Виявлено, що з першого до другого курсу навчання в студентів простежується тенденція підвищення силової підготовленості на 2,62-46,77 %. Пізніше спостерігається певна стабілізація результатів із наступним зниженням (до 11,53 %) на четвертому курсі навчання. Ураховуючи те, що фізичне виховання у вищих навчальних закладах є обов'язковою дисципліною, такий рівень розвитку сили незадовільний.

4. Кореляційний аналіз свідчить про наявність позитивних і від'ємних зв'язків між силовою підготовленістю, фізичним розвитком та функціональними можливостями студентів. Зокрема, результати згинання й розгинання рук в упорі лежачи позитивно взаємопов'язані з окружністю грудної клітки (r = 0,34), окружністю плеча (0,47), окружністю передпліччя (0,37), окружністю зап'ястя (0,34) та від'ємно - із довжиною тіла (-0,32), товщиною шкірно-жирових складок трицепса (-0,36), над клубовою кісткою (-0,37), гомілкового м'яза (-0,43).

Простежується тенденція зворотного взаємозв'язку маси тіла й силової підготовленості студентів. Установлено, що станова сила позитивно пов'язана із динамометрією (0,31), стрибком у довжину з місця (0,30), із нахилом уперед із положення сидячи; вис на зігнутих руках - із підтягуванням (0,64). Динамометрія кисті зв'язана із масою тіла (0,35) й обсягом гомілки (0,36); стрибок у довжину з місця - зі зростом (0,31).

5. Розроблено методику навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів, яка ґрунтується на ієрархічній послідовності основних етапів (виховання позитивного ставлення та інтересу студентів до занять фізичними вправами, формування системи науково-практичних і спеціальних знань, формування відповідних умінь та навичок, залучення студентів до систематичних занять фізичними вправами), педагогічних умов, засобів і методів. Установлено співвідношення засобів фізичних навантажень для самостійних занять фізичними вправами та їх дозування в динаміці навчального процесу відповідно до індивідуальних психофізіологічних особливостей організму студентської молоді.

6. Установлено, що ефективність впливу силових навантажень на організм студентів у позааудиторний час у динаміці навчального року виявилося в таких чинниках, як:

– підвищення позитивної мотивації до занять фізичними вправами силової спрямованості в позааудиторний час. Зокрема, більшість (64,65 %) представників експериментальної групи мають високий та вищий від середнього рівні інтересу до фізичного виховання, тоді як у контрольній групі їх лише 44,22 %, а у 4,63 % молоді інтерес відсутній або сформувалося негативне ставлення до тіловиховання;

– збільшення кількості осіб, які самостійно займалися фізичними вправами, до 61,95 % респондентів (у контрольній групі цей показник складає 20,18 %). 23 % студентів відвідували заняття в спортивних секціях;

– покращення показників функціонального стану організму студентської молоді, що відобразилось у зниженні частоти серцевих скорочень, подовженні тривалості затримки дихання на вдиху й видиху, підвищенні фізичної підготовленості.

Подальших досліджень вимагають питання взаємозв'язку видів рухової активності та силової підготовленості студентів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Черкашин Роман. Особливості тренування метальників молота на початковому етапі багаторічної підготовки / Роман Черкашин, Світлана Савчук, Жанна Мудрик // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2005. - С. 214-217.

2. Черкашин Р. Є. Дозування силових навантажень студентів вищих навчальних закладів / Р. Є. Черкашин // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Педагогічні науки. - Луцьк, 2010. - № 3. - С. 185-189.

3. Черкашин Роман. Особливості тренування метальників диска на початковому етапі багаторічної підготовки / Роман Черкашин // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2008. - Т. 3. - С. 356-359.

4. Черкашин Р. Є. Аналіз швидкісно-силової взаємодії спортсмена зі снарядом на прикладі штовхання ядра / Р. Є. Черкашин // Молодіжний наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки: фізичне виховання і спорт : журнал. - Луцьк, 2009. - С. 53-57.

5. Черкашин Роман. Рівень розвитку сили у студентів вищих навчальних закладів / Роман Черкашин // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2010. - № 2 (10). - С. 73-75.

6. Савчук С. І. Вплив рухової активності на фізичний стан студентів педагогічного колледжу / С. І. Савчук, Н. С. Карабанова, Р. Є. Черкашин // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2006. - № 5. - С. 148-151.

7. Черкашин Р. Є. Методика навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів: метод. рек. / Черкашин Р. Є. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - 48 с.

АНОТАЦІЇ

Черкашин Р. Є. Методика навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров'я). - Волинський національний університет імені Лесі Українки. ? Луцьк, 2011.

У дисертації обґрунтовано методику навчання силових фізичних вправ студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності. Розроблена методика ґрунтується на ієрархічній послідовності основних етапів (виховання позитивного ставлення та інтересу студентів до занять фізичними вправами, формування системи науково-практичних і спеціальних знань, удосконалення відповідних умінь та навичок, залучення студентів до систематичних занять фізичними вправами), педагогічних умов, засобів і методів. Установлено співвідношення засобів фізичних навантажень для самостійних занять фізичними вправами та їх дозування в динаміці навчального процесу відповідно до індивідуальних психофізіологічних особливостей організму студентів.

Експериментальна перевірка розробленої методики навчання засвідчила її високу ефективність, що є підставою для широкого впровадження цієї методики в процес фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів.

Ключові слова: силові фізичні вправи, фізичне виховання, студенти вищих навчальних закладів, позааудиторна діяльність, методика навчання.

Черкашин Р. Е. Методика обучения силовым физическим упражнениям студентов высших учебных заведений во внеаудиторной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (физическая культура, основы здоровья). - Волынский национальный университет имени Леси Украинки. - Луцк, 2011.

Результаты исследования свидетельствуют, что в современных условиях популярным есть знание силовых упражнений. Такие занятия содействуют укреплению здоровья, коррекции строения тела и развитию физических качеств. Рациональное соединение занятий силовыми упражнениями со стретчингом, аэробными нагрузками и применение поточно-интервального метода круговой тренировки значительно улучшает гибкость и выносливость. Результаты анализа научных трудов свидетельствуют, что на данное время недостаточно разработаными остаются вопросы методики обучения силовым физическим упражнениям студентов высших учебных заведений.

Установлено, что уровень интереса студенческой молодёжи к физическому воспитанию и спорту невысокий. Только 41,87-42,62 % респондентов имеют выше среднего и высокий уровни интереса к физической культуре. У 5,71-7,19 % студентов интерес к физическому воспитанию отсутствует. Во время обучения у высшем учебном заведении наблюдается тенденция к понижению уровня интереса студенческой молодёжи к физическому воспитанию и спорту.

Результаты исследования свидетельствуют, что студенты всех курсов обучения отдают преимущество силовым видам физических упражнений. Основными мотивами выполнения силовых упражнений есть желание улучшить состояние здоровья, иметь красивое строение тела и повышать физическую подготовленность. Большинство студентов лучшим временем выполнения физических нагрузок считают 17-20 час., что, очевидно, обусловлено биоритмами жизнедеятельности.

Установлено, что с первого по второй курс обучения в студентов прослеживается тенденция повышения силовой подготовки на 2,62-46,77 %. Позже наблюдается некоторая стабилизация результатов с последуючим понижением (к 11,53 %) на четвертом курсе обучения. Учитывая то, что физическое воспитание у высших учебных заведениях есть обязательной дисциплиной, такой уровень развития силы считается неудовлетворительным.

Корреляционный анализ свидетельствует о наличии положительных и отрицательных связей между силовой подготовкой, физическим развитием и функциональными возможностями студентов. В частности, результаты сгибания и разгибания рук в упоре лёжа положительно взаимосвязаны с окружностью грудной клетки (r = 0,34), плеча (0,37), предплечия (0,37), запястья (0,34) и отрицательно с длиной тела (r = - 0,32), толщиной кожно-жировых складок трицепса (-0,36), над клубовой костью (-0,37), мышци голени (-0,43).

Наблюдается тенденция обратной взаимосвязи массы тела и силовой подготовки студентов. Установлено, что становая сила положительно связана с динамометрией (r = 0,31), прыжком в длину с места (r = 0,30), с наклоном вперёд с положения сидя, вис на согнутых руках - с подтягиванием (r = 0,64). Динамометрия кисти связана с массой тела (r = 0,35) и объёмом голени (r = 0,36); прыжок в длину с места - с ростом (r = 0,31).

Разработана методика обучения силовым физическим упражнениям студентов высших учебных заведений, которая базируется на иерархической последовательности основных этапов (воспитание положительного отношения и интереса студентов к занятиям физическими управжнениями, формирование соответствующих умений и навыков, привлечение студентов к систематическим занятиям физическими упражнениями), педагогических условий, средств и методов. Установлено соотношение средств физических нагрузок для самостоятельных занятий физическими упражнениями и их дозирование в динамике учебного заведения относительно индивидуальных психофизиологических особенностей организма студентов.

Экспериментальная проверка разработанной методики обучения свидетельствует о её высокой эффективности, что есть основанием для её широкого внедрения в процесс физического воспитания студентов высших учебных заведений.

Ключевые слова: силовые физические упражнения, физическое воспитание, студенты высших учебных заведений, внеаудиторная деятельность, методика обучения.

Cherkashyn R. Y. Methods of teaching strength exercises of higher education institutions students in extracurricular activities. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the Candidate of Pedagogical Sciences, specialty 13.00.02 - Theory and Methodology of Education (Physical Education, health) - Lesya Ukrainka Volyn National University. - Lutsk, 2011.

Methods of teaching strength exercising of students in extracurricular activities are investigated in the dissertation. This methodology is based on a hierarchy of basic steps (development of students' positive attitude to physical exercising, formation of scientific and specialized knowledge and relevant skills, attracting students to systematic physical exercising), pedagogical conditions, means and methods.

The correlation between self-administered physical activity and its dosing taking into account individual physiological characteristics of student's organism is developed.

Experimental verification of the developed teaching methods proved their high efficiency what is the basis for implementing this technique in the process of students' physical education.

Key words: strength exercises, physical education, students of higher education institutions, extracurricular activities, teaching methods.

Підписано до друку 22.04.2011. Формат 60Ч901/16.

Обсяг 0,9 обл.-вид. арк., 0,9 ум. друк. арк. Тираж 100 прим. Гарнітура Times. силовий навантаження студент організм

Друк ? Волинський національний університет ім. Лесі Українки.

43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13. Зам. 2493.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.