Формування культури розумової праці студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 378.147:37.03

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування культури розумової праці студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі навчання

13.00.09 - теорія навчання

Ібрагім Юлія Сергіївна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Лозова Валентина Іванівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Буряк Володимир Костянтинович, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри психології та педагогічних технологій;

кандидат педагогічних наук, доцент Ричкова Лариса Володимирівна, Харківська загальноосвітня школа I-III ступенів № 36, директор.

Захист відбудеться «29» вересня 2010 року о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. № 216, м.Харків, 61002.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (вул. Блюхера, 2, ауд. № 216-В, м.Харків, 61168).

Автореферат розісланий «26» серпня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних завдань освіти є розвиток самостійності особистості, здатної віднаходити, оцінювати й послуговуватись інформацією, що вимагає від неї раціональної організації розумової праці, оволодіння культурою самостійної пізнавальної діяльності.

Складність вирішення цього завдання обумовлена тим, що з розвитком науки й техніки безперервно збільшується обсяг інформації, якою мають оволодівати студенти, воднораз термін навчання залишається незмінним, що вимагає особливої уваги у ставленні студентів до фактора часу, зокрема оптимального його використання. У процесі пілотажного опитування 574 студентів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка було виявлено, що в середньому протягом доби студентами марно витрачається близько 5,5 годин. Отже, раціональна економія часу має стати показником як удосконалення процесу навчання в цілому, так і культури розумової праці кожного студента.

Сучасна освіта розглядається в усьому світі як процес, що супроводжує людину впродовж усього життя в її професійній, пізнавальній, суспільній діяльності. Оволодіння культурою розумової праці забезпечує процес самовдосконалення, самоосвіти, самовиховання, розвиток пізнавальної активності, мислення, творчих здібностей, якостей, ресурсних можливостей особистості й стає певною підготовкою до успішного життя в суспільстві. Правильно організоване навчання сприяє не лише інтелектуальному розвитку людини, а й вихованню працелюбності, дисциплінованості, акуратності, відповідальності, вимогливості до себе і до інших.

Особлива актуальність проблеми пояснюється й тим, що сформована культура розумової праці майбутнього педагога як «взірця» для учнів стає фактором, що стимулює школярів до набуття глибоких знань, умінь, навичок самореалізації в різних сферах життя.

Культура розумової праці є складником загальної культури людства, філософські усвідомлення якої розкрито в таких аспектах: культура розумової праці як метод самореалізації особистості в різних соціальних і духовних сферах життя (В. Біблер), як характеристика розвитку творчих сил і здібностей особистості (П. Гуревич, Л. Коган), як спосіб діяльності (Е. Маркарян), як сукупність чисельних проявів людської діяльності (В. Межуєв).

Феноменологію культури вивчали І. Гердер, Ж. Руссо, Ф. Шлегель, західні культурофілософи Г. Зиммель, Л. Клагес, О. Шпенглер, а також вітчизняні мислителі М. Бердяєв, К. Ушинський та інші.

Значний інтерес до вивчення проблеми культури розумової праці спостерігається в працях науковців із педагогіки та психології, у яких вона досліджується в таких напрямах:

- способи й техніка організації розумової праці (О. Абдулліна, Ю. Бабанський, М. Данилов, М. Єрастов, І. Ільясов, В. Кузовльов, В. Кукушкін, А. Маркова, М. Махмутов, І. Неволін, В. Пунський, І. Раченко, В. Сухомлинський, М. Черпинський, А. Чирва, Л. Фрідман та інші);

- техніка читання й робота з книгою (С. Бондаренко, Г. Гецов, Г. Граник, Л. Концева, Л. Ніколаєва, І. Федоренко та інші);

- прийоми, методи, за допомогою яких визначають індивідуальний стиль розумової праці (Д. Богоявленський, Н. Валєєва, П. Гальперін, В. Ляудіс, Н. Тализіна та інші);

- формування вмінь і навичок тих, хто навчається (Ю. Бабанський, В. Безрукова, В. Гриньова, В. Кулько, В. Лозова, В. Паламарчук, О. Усова, Т. Цехмистрова та інші).

Віднайшли відбиття в дослідженнях і питання врахування потенційних можливостей людини для підвищення її розумової працездатності, подолання втоми, збереження гарного самопочуття (І. Арнольді, Ю. Бабанський, К. Бардін, В. Буряк, Ю. Єфімов, В. Пунський, Л. Рибалко, Т. Рогова, Т. Цехмистрова та інші), науковим підґрунтям яких є здобутки фізіологів, гігієністів Д. Боброва, М. Введенського, Е. Дюбуа-Реймона, М. Зимкіної, З. Золіної, І. Кандора, Д. Канемана, В. Лізинського, Д. Навона, У. Найсера, Д. Нормана, І. Павлова, В. Розенблата, І. Сеченова та інших.

Різні аспекти культури розумової праці обговорюються на міжнародних, регіональних науково-методичних конференціях, практичних семінарах, а також на сторінках електронних науково-методичних журналів, таких, як «Studytechnology», «How-to-study», «Teacherweb», «Education Technology & Society» тощо.

Основою забезпечення високої якості підготовки випускників вищих навчальних закладів є формування культури розумової праці студентів, необхідність оволодіння якою усвідомлюється як теоретиками, так і практиками. У результаті теоретичного й практичного вивчення питань розумової праці студентів вищих педагогічних навчальних закладів було виявлено суперечності, усунення яких може сприяти підвищенню ефективності цього процесу, а саме:

- між усвідомленням об'єктивної необхідності цілеспрямованого формування культури розумової праці студентів та браком науково обґрунтованої технології її формування, яка б забезпечувала ефективність підготовки майбутніх фахівців;

- між зростанням інформаційної ємності змісту навчальних планів, програм і реальними можливостями організації навчання в оптимальних межах фізичних і часових витрат студента.

Отже, виявлені суперечності, означена актуальність дослідження проблеми, недостатня її розробленість у педагогічній науці обумовили вибір теми дослідження: «Формування культури розумової праці студентів вищих навчальних педагогічних закладів у процесі навчання».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, що виконується за проблемою «Підвищення ефективності педагогічного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (державний реєстраційний номер РК №1 - 2001999004104).

Тему затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 1 від 29.02.2008 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 25.03.2008 року)

Мета дослідження: визначити вплив реалізації розробленої науково обґрунтованої технології формування культури розумової праці студентів педагогічних навчальних закладів із урахуванням їхніх ресурсних можливостей на якість організації власної навчально-пізнавальної діяльності.

Відповідно до мети було визначено завдання:

· з'ясувати суть і компоненти культури розумової праці;

· схарактеризувати ресурсний підхід як теоретичне підґрунтя формування культури розумової праці;

· теоретично обґрунтувати технологію формування культури розумової праці студентів із урахуванням їхніх потенційних ресурсів та експериментально її перевірити;

· уточнити показники та критерії сформованості культури розумової праці.

Об'єкт дослідження - навчально-пізнавальна діяльність студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Предмет дослідження - технологія формування культури розумової праці студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі навчання.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що успішність оволодіння студентами культурою розумової праці забезпечується науково обґрунтованою технологією її формування на основі ресурсного підходу, яким передбачається врахування індивідуального потенціалу особистості та зовнішніх ресурсних можливостей у процесі реалізації підготовчо-організаційного, змістово-процесуального (мотиваційно-цільового, змістово-операційного, особистісно-діяльнісного) та контрольно-корекційного етапів технології, що має сприяти підвищенню рівня культури розумової праці, її результативності (праця у скорочений термін, дотримання режиму життєдіяльності, достатнього життєвого тонусу організму людини тощо).

Методологічну та теоретичну основи дослідження становлять:

· філософські положення про культуру, розумову працю, взаємозв'язок та взаємообумовленість явищ і процесів (М. Бердяєв, В. Біблер, І. Гердер, П. Гуревич, Г. Зиммель, Л. Коган, Е. Маркарян, В. Межуєв, Ж. Руссо, Ф. Шлегель, О. Шпенглер, К. Ушинський);

· загальнонаукові положення теорії пізнання про діалектичний зв'язок теорії та практики, про закономірності організації пізнавального процесу, його форми й методи;

· теорія ресурсного підходу до організації розумової праці, основу якого складають дослідження складних психічних процесів, потенційних можливостей суб'єкта (В. Буряк, В. Євдокимов, М. Зимкін, З. Золіна, І. Кандор, Д. Канеман, В. Лізинський, В. Лозова, Д. Навон, У. Найсер, О. Пєхота, М. Розенблат);

· ідеї особистісно-діяльнісного підходу, завдяки яким передбачається опора на природний процес саморозвитку здібностей, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов (Б. Ананьєв, Ю. Бабанський, К. Бардін, І. Бех, В. Гриньова, Н. Кузьміна, О. Леонтьєв, Б. Ломов, К. Платонов, С. Рубінштейн, Н. Тализіна, Б. Теплов, В. Шадриков та інші);

· системний підхід як методологічна основа наукової організації навчального процесу (І. Блауберг, Т. Ільїна, Е. Юдін та інші);

· праці з питань раціональної організації розумової праці школярів і вчителів (К. Бардін, В. Паламарчук, І. Раченко, М. Черпінський);

· дослідження питань формування вмінь і навичок розумової праці (К. Бардін, В. Безрукова, О. Бобров, В. Кулько, В. Паламарчук, Л. Ричкова, О. Савченко, В. Сухомлинський, О. Усова, Т. Цехмистрова);

Вихідні положення ґрунтуються на Законі України «Про освіту», Національній доктрині розвитку освіти.

На різних етапах наукового пошуку з метою вирішення завдань дослідження було запроваджено комплекс загальнонаукових і спеціальних методів:

· теоретичних: аналітичний, ретроспективний із метою вивчення теоретичних аспектів проблеми, порівняння, зіставлення різних поглядів на неї, визначення поняттєво-категоріального апарату;

· емпіричних: діагностичні (анкетування, опитування, бесіди, контрольні роботи, тестування), обсерваційні (пряме, побічне, включене спостереження), прогностичні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик), праксеметричні (аналіз продуктів навчально-пізнавальної діяльності, передового педагогічного досвіду) для визначення характеру мотивів, рівнів сформованості реальних навчальних можливостей студентів; педагогічний експеримент для визначення ефективності реалізації технології формування;

· математичних із метою статистичного кількісного та якісного опрацювання емпіричних даних.

Експериментальною базою дослідження було обрано Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. Дослідження проводилось упродовж 2007-2010 років. Різними видам дослідження було охоплено 357 студентів факультетів початкового навчання, іноземної філології, психології та соціальної педагогіки.

Наукова новизна й теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що автор:

· уперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування культури розумової праці студентів, якою передбачається врахування зовнішніх і внутрішніх ресурсних можливостей особистості в процесі реалізації підготовчо-організаційного, змістово-процесуального (мотиваційно-цільового, змістово-операційного, особистісно-діяльнісного) та контрольно-корекційного етапів процесу формування, що забезпечило підвищення рівня культури розумової праці (результативність праці у скорочений термін, підтримання достатнього життєвого тонусу організму людини тощо);

· конкретизовано компоненти культури розумової праці (спеціальні знання, уміння, якості особистості);

· уточнено поняття «культура розумової праці студента» як інтегрованої якості особистості, яка володіє спеціальними знаннями, уміннями, навичками організації цієї праці відповідно до своїх індивідуальних ресурсних можливостей, що забезпечує ефективність пізнавальної діяльності студента; поняття «розумова праця», «культура індивіда»; види ресурсних можливостей, що сприяють формуванню культури розумової праці; критерії, показники та рівні сформованості культури розумової праці студентів;

· дістали подальшого розвитку методи, способи реалізації основних етапів здійснення технології формування культури розумової праці.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблена технологія формування культури розумової праці студентів пройшла дослідно-експериментальну перевірку й була впроваджена в практику роботи Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 01-12/70 від 12.03.2010 р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 07-931 від 19.03.2010 р.) та Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 3546/01-37/08 від 17.08.2010) під час викладання спецкурсу, проведення лекцій, семінарів, у процесі організації практичних, самостійних та індивідуальних занять і консультацій, що дає можливість реалізовувати її в педагогічному процесі вищих педагогічних навчальних закладів.

Розроблено спецкурс «Культура розумової праці студентів вищих навчальних педагогічних закладів» (програму затверджено на засіданні кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи ХНПУ ім. Г. С. Сковороди № 14 від 22.05.07), підготовлено науково-методичні рекомендації щодо впровадження технології формування культури розумової праці студентів.

Розробленою в дослідженні технологією формування культури розумової праці та визначеними умовами ефективної її реалізації можуть послуговуватися викладачі коледжів, інститутів, університетів, закладів післядипломної освіти й удосконалення кваліфікації педагогічних кадрів. Низка окреслених питань може стати в нагоді в процесі написання курсових, дипломних, магістерських робіт.

Вірогідність наукових положень, отриманих результатів та висновків дисертації забезпечено обґрунтованістю основоположних методологічних і теоретичних положень; відповідністю наукового апарату об'єкту, предмету, меті дослідження; тривалістю дослідної перевірки обґрунтованих положень, репрезентативністю вибірки; порівнянням одержаних даних експериментальних і контрольних груп, їх кількісним та якісним аналізом, запровадженням методів математичної статистики в обробці емпіричного матеріалу; можливістю відтворення експерименту; особистою участю автора в проведенні педагогічного експерименту, доказовістю його висновків.

Апробація результатів дослідження. Завдання, зміст, методика дослідження, основні результати й висновки дисертації були представлені на засіданнях кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2007-2010), на Міжнародних науково-практичних конференціях «Наука і освіта без кордонів» (Софія, 2007), «Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій» (Суми, 2008), «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність», науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2008).

Публікації. Основні теоретичні положення, результати й висновки наукового дослідження відображені в 13 одноосібних публікаціях, що відтворюють зміст дисертації, із них - 9 статей у провідних наукових фахових виданнях, 4 - тези матеріалів наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. У тексті міститься 30 таблиць і 1 рисунок (на 6 сторінках), 8 додатків (на 26 сторінках). Загальний обсяг дисертації 233 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 171 сторінці, список використаних джерел складає 343 найменувань (із них 8 - іноземними мовами).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, викладено вихідні теоретичні положення та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість, наведено відомості про впровадження й апробацію результатів дослідження та публікації.

У першому розділі «Культура розумової праці студентів як умова ефективної організації навчального процесу у вищому навчальному педагогічному закладі» на підставі аналізу досліджень філософів, психологів, фізіологів, педагогів з'ясовано її суть та особливості, визначено компоненти технології формування культури розумової праці студентів, обґрунтовано роль ресурсного підходу при її формуванні.

Аналіз наукової літератури дозволив з'ясувати взаємозв'язок основних понять теми дослідження: «діяльність» як цілеспрямовану активність, що забезпечує систематичне використання власних можливостей, свідомий відбір шляхів їх реалізації (К. Альбуханова-Славська, І. Журавльов, О. Леонтьєв, Р. Немов, Г. Щукіна та інші); «розумова діяльність» як мислительні дії, що забезпечують процес пізнання людини (М. Данилов, О. Дусавицький, В. Зінченко та інші); «навчальна діяльність» як один із видів діяльності, спрямованої на оволодіння суб'єктом певними знаннями, уміннями, навичками, розвиток здібностей, виховання особистості (Ю. Бабанський, Д. Богоявленський, П. Гальперін, І. Раченко, С. Соловейчик, В. Сухомлинський, Н. Тализіна, А. Усова, К. Ушинський, М. Черпінський).

У дослідженні поняття «праця» розглядається як професійна діяльність, у процесі якої створюються й удосконалюються матеріальні й духовні цінності, формується активний суб'єкт історичного процесу (А. Макаренко, Г. Соколова, К. Ушинський, С. Шацький, Г. Щукіна та інші). «Розумова праця» - як пізнавальний процес здобуття знань про об'єкти реального світу, їх властивості, про взаємозв'язки та взаємообумовленість явищ, подій, взаємини людей тощо (Ю. Бабанський, Д. Богоявленський, П. Гальперін, В. Лозова, І. Раченко, С. Соловейчик, В. Сухомлинський, Н. Тализіна, А. Усова, К. Ушинський, М. Черпінський та інші). У виконаному дослідженні це поняття визначено як вид діяльності з оволодіння суб'єктом накопиченим суспільством соціальним досвідом, способами мислення, що забезпечує позитивні зміни особистості, розвиток її потенційних можливостей, здібностей тощо.

Поняття «культура розумової праці» вчені (Ф. Гоноблін, М. Єрастов, Л. Коган, В. Пунський, Т. Храбрикова та інші) визначають як результат оволодіння особистістю прийомами розумової діяльності, включаючи «наукову організацію праці», що забезпечує вдосконалення організації праці на основі останніх досягнень науки (В. Євдокимов, В. Кукушкін, І. Раченко, М. Слепухов), та «раціональну організацію праці» як упорядкування навчальної роботи, забезпечення найбільш сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов діяльності (К. Бардін, І. Раченко, М. Черпінський та інші).

Воднораз аналіз праць із проблеми дослідження дає підстави зазначити, що в педагогічній науці недостатньо висвітлено питання врахування індивідуальних особливостей суб'єктів, зокрема їхніх потенційних можливостей у процесі організації розумової праці студентів.

У дослідженні доведено необхідність урахування основних положень ресурсного підходу до формування культури розумової праці, завдяки якому визначається індивідуальний потенціал особистості, для забезпечення ефективності результатів навчальної діяльності студента, підтримання достатнього життєвого тонусу його організму, ефективне використання часу тощо.

У дисертації проаналізовано взаємозв'язок понять «ресурси особистості» (Д. Канеман, В. Лозова, Д. Навон, Л. Рибалко, Т. Цецоріна та інші) як властивості, якості особистості, якими володіє студент у різних сферах його життя (інтелектуальній, емоційно-вольовій), «потенційні можливості» (У. Джеймс, А. Маслоу, Т. Рогова та інші), що передбачають сукупність прихованих ресурсів, внутрішніх сил особистості, необхідних для підвищення продуктивності здійснення розумової праці, та «реальні навчальні можливості» (Ю. Бабанський, Л. Виготський), що розкривають зовнішні та внутрішні передумови ефективного виконання навчальних вимог.

Проведений аналіз дав підстави визначити внутрішні й зовнішні ресурси формування культури розумової праці студентів вищого навчального педагогічного закладу (Табл.1.)

У дисертації розкрито суть і значення кожного виду ресурсів.

Таблиця 1. Внутрішні й зовнішні ресурси формування культури розумової праці студентів вищого навчального педагогічного закладу

Отже, «культура розумової праці студента вищого навчального педагогічного закладу» розглядається як інтегрована якість особистості, яка володіє спеціальними знаннями, уміннями, навичками організації своєї праці відповідно до наявних індивідуальних ресурсних можливостей, забезпечуючи ефективність пізнавальної діяльності майбутнього педагога.

У дослідженні визначено особливості, які необхідно враховувати в процесі формування культури розумової праці студентів у вищих педагогічних навчальних закладах, а саме: наявність у студентів певного досвіду здійснення розумової праці, набутого у школі; запровадження у вищому навчальному закладі нових для вчорашніх школярів форм і методів навчання; посилення в порівнянні зі школою ролі самостійної роботи в навчальному процесі вищого навчального закладу; зміна характеру мотивації навчальної діяльності; відстроченість форм контролю засвоєння навчального матеріалу; необхідність опановувати методику навчання учнів культурі розумової праці в майбутній педагогічній діяльності.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури (В. Давидов, Л. Зоріна, М. Скаткін та інші) було визначено групи знань, необхідних для оволодіння культурою розумової праці, які представлено в табл.2.

Таблиця 2. Групи знань, необхідних для оволодіння культурою розумової праці.

Аналіз праць Ю. Гільбуха, М. Єрастова, В. Кулько, Є. Мілеряна, Т. Цехмістрової, класифікацій загальнонавчальних умінь Ю. Бабанського, В. Паламарчук, О. Савченко дав підстави визначити групи вмінь, що характеризують культуру розумової праці: навчально-організаційні, навчально-інформаційні, навчально-інтелектуальні, рефлексивні.

У дослідженнях педагогів і психологів В. Кан-Каліка, П. Каптерева, К. Клімова, О. Кондратьєва, Н. Кузьміної, А. Маркової та інших окреслено коло якостей особистості студента, необхідних для здійснення раціональної й ефективної організації розумової праці: пізнавальні якості, які умовно можна поділити на інтелектуальні (самостійність, кмітливість, зосередженість, критичність, рефлексія, уміння аналізувати, аргументувати); мовленнєві якості (правильність, точність, лаконічність, логічність, виразність), необхідні для визначення результатів розумової праці студентів; психосоціальні, до яких належать емоційні (допитливість, керування негативними емоціями); вольові (активність, витримка, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, внутрішня дисциплінованість, організованість, відповідальність); комунікативні якості (толерантність, уміння слухати й чути, уміння враховувати особливості співбесідника, відкритість).

Теоретичне обґрунтування суті культури розумової праці стало підставою для розробки технології її формування, складові якої представлено на рис.1.

У другому розділі «Експериментальна перевірка технології формування культури розумової праці» розкрито загальні питання організації та проведення експериментальної роботи, схарактеризовано напрями реалізації кожного етапу технології формування культури розумової праці на основі ресурсного підходу, проаналізовано результати педагогічного експерименту.

Для проведення педагогічного експерименту було залучено три експериментальні групи (95 осіб) та дві контрольні групи (62 осіб) студентів перших курсів Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.

Дослідження проводилося під час вивчення предметів педагогічного циклу, а також спецкурсу «Культура розумової праці студентів вищих педагогічних навчальних закладів».

Першу експериментальну групу Е₁ (30 осіб) складав студентський колектив на базі 11 класів, у навчальному процесі якого формування культури розумової праці відбувалося під час вивчення предметів педагогічного циклу (вступ до спеціальності, загальна педагогіка, психологія) без цілеспрямованого врахування ресурсних особливостей особистостей студентів; до другої експериментальної студентської групи Е₂ (32 особи) було залучено студентів також на базі 11 класів, але в навчальному процесі, окрім вивчення предметів педагогічного циклу, що передбачали підготовку студентів до оволодіння культурою розумової праці, було введено спецкурс «Культура розумової праці студентів вищих навчальних педагогічних закладів» й реалізовано технологію формування культури розумової праці з урахуванням внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Третю експериментальну групу Е₃ (33 особи) було створено на базі 9 класів, де навчальним планом не передбачене вивчення предметів педагогічного циклу, тому запропонована технологія формування здійснювалась у процесі вивчення лише спецкурсу.

Забезпечення підготовчо-організаційного етапу формування культури розумової праці передбачало комплексну діагностику сформованості культури розумової праці студентів експериментальних і контрольних груп, яка проводилася з метою здійснення диференціації в організації діяльності студентів із урахуванням їхніх ресурсних можливостей у групах Е₂, Е₃ та констатування рівня володіння культурою розумової праці в групі Е₁; вивчення пропозицій, сподівань та бажань студентів щодо формування культури розумової праці.

Цей етап передбачав також підготовку викладачів (проведення конференції «Формування культури розумової праці студентів у вищому педагогічному навчальному закладі як основа їхньої пізнавальної діяльності», семінару «Оптимізація розумової діяльності в період підготовки до екзаменів», анкетування), яка мала на меті встановити основні їх очікування від подальшого впровадження технології та озброєння необхідними знаннями для реалізації їх у практичній викладацькій діяльності.

Рис. 1 Технологія формування культури розумової праці студентів

Забезпечення змістово-процесуального етапу формування культури розумової праці студентів у процесі формувального експерименту включало три компоненти: мотиваційно-цільовий, змістовно-операційний та особистісно-діяльнісний. розумовий праця культура студент

Забезпечення мотиваційно-цільового компонента технології здійснювалось у процесі діяльності викладача, спрямованої на усвідомлення студентами мети формування культури розумової праці, цілей, пов'язаних із оволодінням знаннями, уміннями й навичками або їх удосконаленням у процесі навчання, а також на усвідомлення студентами реального стану сформованості власних навичок і можливостей володіння культурою розумової праці, чому сприяло, наприклад, виконання студентами конкретних завдань, що вимагали самостійного визначення мети своєї діяльності, проведення бесід («Організація розумової праці студентів», «Розвиток практичних навичок самостійної розумової діяльності»), круглих столів («Суть і зміст культури розумової праці студентів», «Організація позааудиторної самостійної розумової діяльності») тощо.

Здійснення змістово-операційного та особистісно-діяльнісного компонентів технології включало оволодіння студентами знаннями й уміннями, необхідними для їхньої раціональної організації розумової діяльності, що, у свою чергу, сприяло вихованню певних якостей особистості (активності, дисциплінованості, цілеспрямованості, самостійності, відповідальності тощо).

Діяльність викладачів у групі Е₁ в процесі вивчення предметів психолого-педагогічного циклу мала характер рекомендацій і порад щодо організації розумової праці: розкривались особливості культури ефективної організації того чи іншого виду діяльності, вимоги до неї на лекційних і семінарських заняттях, прийоми ефективного слухання як умова подолання труднощів розуміння інформації, основні способи усвідомлення інформації, складання конспектів, планів відповідей, алгоритмів дій, графічних систематизаторів. При написанні рефератів, доповідей викладачі давали рекомендації щодо організації самостійної аудиторної та домашньої роботи й надавали зразки навчального плану заняття, що привчало студентів до структуризації навчального матеріалу й до розробки власного плану дій.

Ознайомлення зі списком необхідної для вивчення й опрацювання літератури відбувалося разом із рекомендаціями щодо організації її пошуку, підбору та опрацювання. Ефективність розумової праці аналізувалася під час розгляду відповідей студентів на семінарських заняттях, у процесі перевірки виконання домашніх завдань.

У роботі зі студентами груп Е₂, Е₃ основне завдання викладача полягало в тому, щоб сприяти оволодінню всіма студентами вміннями враховувати нерівномірність працездатності протягом дня, тижня, місяця при плануванні робочих днів. Із цією метою пропонували здійснювати хронометраж часу, аналіз якості власної розумової праці, віднаходити найплідніші години свого дня, долати зволікання та лінощі, що допомагало студентам підтримувати оптимальний ритм розумової праці та долати деструктивні фактори (відволікання, зволікання та втрата часу через неважливі справи), зберігати силу й енергію. Самоаналіз студентами якості виконання самостійно складених планів та їх корекція вимагали певної допомоги викладачів (індивідуальних консультацій і колективних обговорень).

Розвиток потенційних ресурсних можливостей передбачав цілеспрямований вплив на конкретні психічні та фізіологічні ресурси студента.

Так, студенти, які усвідомлювали необхідність оволодіння культурою розумової праці, мали стійкий позитивний пізнавальний інтерес, орієнтувалися на саморозвиток, мали глибокі знання щодо культури розумової праці та своїх ресурсних можливостей, самостійно організовували та планували робочий день, тиждень тощо, володіли прийомами читання, нотування інформації, уміли аналізувати свою діяльність, відзначалися дисциплінованістю, самостійністю, наполегливістю, мали стійку працездатність, низький рівень утомлюваності, стійку силу волі, - залучалися не лише до розробки індивідуальних довгострокових планів діяльності, формування окремих компонентів культури розумової праці, написання доповідей, рефератів, а й до здійснення допомоги, співпраці зі слабкими студентами, їм також пропонувалися різноманітні завдання на розвиток креативного мислення (наприклад, визначити оптимальні шляхи подолання певної проблеми в організації праці).

Студентам, які глибоко не усвідомлювали необхідність оволодіння культурою розумової праці, ситуативно визначали мету діяльності, аналізували, перевіряли та контролювали власну діяльність, мали достатній рівень знань про культуру розумової праці, власні ресурсні можливості, але в практичній діяльності не підвищували рівня власної культури розумової праці, - пропонували проводити спостереження, у процесі яких вони фіксували свої вміння працювати на лекціях, семінарсько-практичних заняттях. Викладачі здійснювали допомогу в організації самостійної роботи, самопідготовці, виконанні завдань, конспектуванні першоджерел, роботі з додатковою літературою, підготовці повідомлень, рефератів, доповідей; проводили бесіди з викладачами інших навчальних дисциплін із метою визначення позитивних і виявлення негативних проявів в організації праці студентів; добирали вправи, спрямовані на оволодіння уміннями критично мислити, приймати навчальне завдання, зосереджуватись, концентруватися на головному, висловлювати головну ідею почутого, наводити вдалі приклади з власного досвіду розвитку певних умінь, доходити висновків.

Студентам, у яких спостерігалося нейтрально-негативне ставлення до питань культури розумової праці, відчували труднощі у визначенні мети діяльності, плануванні, саморозвитку, мали нечіткі уявлення про культуру розумової праці та свої ресурсні можливості, що виявлялося у невміннях планувати робочий час, аналізувати, перевіряти, контролювати якість власної розумової діяльності, працювати з джерелами інформації, і в результаті мали нестійку працездатність, швидке стомлювання, - пропонували форми й методи роботи, що забезпечували: 1) безпосередній вплив викладача на свідомість, мотиваційну сферу завдяки цікавому викладу матеріалу, розкриття невідомих, але важливих фактів про культуру розумової праці; стимулювання дій студента, спрямованих на підвищення рівня особистої культури розумової праці; стимулювання свідомого відповідального ставлення до власного «Я» (ситуації вибору, рольові ігри, мозкові штурми, змагання тощо); 2) вплив колективу на цей процес, чому передувала ґрунтовна психологічна підготовка викладачем більш досвідчених у певних аспектах культури розумової праці студентів, які залучалися до конкретної допомоги у здобутті однокурсниками знань, виробленні умінь та навичок практичної діяльності. Для цього проводилися тренінги, вправи на розвиток толерантності, доброзичливості, терпіння, уважності, уміння спілкуватися й налагоджувати стосунки.

Забезпечення контрольно-корекційного етапу формування культури розумової праці студентів мало на меті вирішення таких завдань: а) стимулювання студентів до рефлексії та самооцінки власної діяльності, порівняння стану сформованості особистої культури розумової праці та власних ресурсних можливостей; б) внесення коректив до організації подальшої роботи як викладача, так і студента з урахуванням прорахунків, які було виявлено; в) допомога студентам в організації самоосвіти, оволодіння ними прийомами самовиховання, розвитку здатності до самокерування та саморегуляції; г) узагальнення, аналіз проміжних і кінцевих результатів реалізації технології в цілому й окремих структурних елементів, визначення їх ефективності.

Результати проведеного педагогічного експерименту представлено в табл.3.

Таблиця 3. Результати сформованості культури розумової праці студентів вищих навчальних педагогічних закладів (у %)

Теоретичний аналіз проблеми формування культури розумової праці студентів та одержані результати науково-експериментальної роботи підтвердили гіпотезу й дали підстави дійти таких висновків:

1. У дисертації на основі ресурсного, особистісно-діяльнісного, системного підходів до дослідження питань культури, а також положень педагогічної, психологічної, фізіологічної наук про розумову працю розкрито сутність культури розумової праці як інтегрованої якості особистості, яка володіє спеціальними знаннями, уміннями, навичками організації цієї праці відповідно до своїх індивідуальних ресурсних потенційних можливостей, що забезпечує ефективність пізнавальної діяльності майбутнього педагога.

Схарактеризовано компоненти культури розумової праці: знання про сутність, значення, функції культури розумової праці, розумових дій, про психологічні, фізіологічні, гігієнічні, логічні передумови її ефективності; уміння (навчально-організаційні, навчально-інформаційні, навчально-інтелектуальні, рефлексивні), необхідні для організації пізнавальної діяльності студентів; особистісні якості (інтелектуальні, мовні, емоційні, вольові, комунікативні тощо).

2. Науково обґрунтовано ресурсний підхід як теоретичну основу формування культури розумової праці студентів, що передбачає врахування сукупності індивідуальних психолого-педагогічних властивостей особистості (уява, пам'ять, мислення, знання, уміння, навички тощо); фізіологічних (працездатність, біоритми), тобто індивідуального унікального потенціалу людини як сукупності прихованих можливостей, внутрішніх сил особистості, необхідних для підвищення результативності праці, підтримання достатнього життєвого тонусу організму людини тощо.

3. Теоретично обґрунтовано технологію формування культури розумової праці студентів із урахуванням їхніх ресурсних можливостей, що передбачало реалізацію таких етапів: підготовчо-організаційного (діагностика рівнів сформованості знань, умінь і навичок, що характеризують культуру розумової праці, а також індивідуальних ресурсних можливостей кожного студента для організації диференційованої роботи з ними); змістово-процесуального (забезпечення позитивної мотивації діяльності студентів; засвоєння студентами необхідних для оволодіння культурою розумової праці знань, умінь і навичок; виховання дисциплінованості, відповідальності, самостійності тощо) та контрольно-корекційного (осмислення результативності проведеної роботи, аналіз, самоаналіз і корекція в організації розумової праці).

4. Уточнено критерії й показники сформованості культури розумової праці студентів, а саме: мотиваційний (особистісне значення навчання, здатність до цілепокладання, спрямованість на пізнавальну сферу та досягнення успіху діяльності); когнітивний (володіння знаннями з педагогіки та інших дисциплін); операційний (здатність застосовувати здобуті знання, вироблені уміння); особистісно-діяльнісний (сформованість необхідних якостей особистості, що сприяють досягненню позитивного результату розумової праці), психолого-фізіологічний (рівень працездатності, продуктивності, утомлюваності, сили волі тощо).

5. Аналіз результатів експериментальної перевірки ефективності технології формування культури розумової праці з урахуванням ресурсних можливостей студентів дає підстави свідчити про такі позитивні зміни:

· у мотиваційній сфері діяльності студентів: сформованість інтересу до власних ресурсних можливостей, організації розумової праці, оволодіння її культурою, спрямованості на саморозвиток;

· в організації розумової праці: активність у самостійному оволодінні знаннями та уміннями, прагнення їх використовувати в навчальній діяльності (опрацювання першоджерел, користування підручником, уміння слухати й занотовувати почуте, планувати, заощаджувати час, дотримуватися гігієни робочого місця тощо); виявлення самостійності, наполегливості, дисциплінованості, тобто здатності свідомо й відповідально ставитися до виконання завдань, виконувати їх у визначений термін; посилення вимогливості до себе, до результатів праці, що пов'язано з самовихованням, самоосвітою, дотримання режиму дня та харчування;

· розвиток індивідуальних потенційних можливостей та пізнавальних процесів, таких, як сприйняття, увага, пам'ять, мислення, що сприяло підвищенню мовної культури (логічності, виразності тощо); підвищенню працездатності та тривале збереження її рівня, зростання швидкості включення в роботу тощо.

Установлено, що найбільш вагомі результати досягнуто в групі Е₂, у якій питання культури розумової праці одночасно розглядались у процесі вивчення предметів педагогічного циклу й спецкурсу «Культура розумової праці студентів».

Отже, аналіз результатів варіативної експериментальної роботи підтвердив висунуту в дослідженні гіпотезу й довів ефективність упровадження розробленої технології, якою передбачалося врахування ресурсних можливостей студентів у процесі формування культури розумової праці.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективним може бути науково-теоретичне обґрунтування системи формування культури розумової праці студентів вищих навчальних закладів упродовж усього терміну навчання.

Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях

Статі в наукових фахових виданнях

1. Ібрагім Ю. С. Питання формування розумової праці в процесі навчання в педагогічній спадщині К. Д. Ушинського / Ю. С. Ібрагім // Педагогіка та психологія: зб. наук. пр. - Харків : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2007. - Вип.32. - С.172-177.

2. Ібрагім Ю. С. Фізіологічні основи організації розумової праці / Ю. С.Ібрагім // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя : ЗОІППО, 2008. - Вип.48. - С.121-128.

3. Ібрагім Ю. С. Розвиток ідеї формування культури розумової праці особистості у філософській думці / Ю. С. Ібрагім // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя: ЗОІППО, 2008. - Вип.49. - С.95-101.