Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.04 теорія і методика професійної освіти

Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії

Александрова С.А.

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Лозова Валентина Іванівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент Кнодель Людмила Володимирівна, Київський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри мовної підготовки;

кандидат педагогічних наук, доцент Редіна Валентина Андріївна, Харківська обласна станція юних туристів, директор.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

Анотація

Александрова С.А. Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2010.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному дослідженню проблеми формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії. Уточнено суть і структура професійно-комунікативної компетентності, її особливості для майбутніх фахівців туристської індустрії. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективності процесу формування комунікативної компетентності студентів туристських спеціальностей (підготовка викладачів до формування професійно-комунікативної компетентності студентів; диференціація підготовки студентів; комунікативна спрямованість практики студентів) та експериментально перевірено технологію їх реалізації. Уточнено критерії, показники та рівні сформованості професійно-комунікативної компетентності студентів.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність упровадження теоретично обґрунтованих педагогічних умов ефективності формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців туристської індустрії.

Ключові слова: майбутні спеціалісти туристської індустрії, професійно-комунікативна компетентність, педагогічні умови підготовки студентів.

Аннотация

Александрова С.А. Формирование профессионально-коммуникативной компетентности будущих специалистов предприятий туристской индустрии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2010.

Диссертация является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы формирования профессионально-коммуникативной компетентности будущих специалистов предприятий туристской индустрии. Проведенный теоретический анализ психолого-педагогической литературы подтвердил, что данная проблема является недостаточно разработанной. Повышение требований к качеству подготовки специалистов туристской индустрии предполагает необходимость поиска путей повышения эффективности профессионально-коммуникативной подготовки, которая является важной составляющей профессиональной подготовки в целом.

Уточнена сущность профессионально-коммуникативной компетентности как сложного интегрированного качества личности, которое характеризуется теоретической, практической готовностью и способностью эффективно осуществлять взаимодействие с сотрудниками, потребителями туристского продукта, деловыми партнерами. В процессе работы в туристской индустрии постоянно возникают нестандартные ситуации, которые требуют мгновенного творческого решения. Индивидуальный характер туристского обслуживания предусматривает продолжительное взаимодействие персонала с клиентом. В связи с этим, студенты должны овладеть профессиональными знаниями относительно нормативных требований к общению с потребителями, деловыми партнерами, правил ведения деловой документации, делового этикета; методов предупреждения и разрешения конфликтных ситуаций, психологии потребителей, их особенностей; национальных обычаев, традиций и т.п. с целью обеспечения реализации сервисной, производственно-технологической, организационно-планировочной и управленческо-контрольной функций; умениями, которые отображают их профессионально-коммуникативную компетентность; должны воспитывать в себе такие личностные качества как толерантность, коммуникабельность, эмпатийность, бесконфликтность, эмоциональную устойчивость, стрессоустойчивость, нравственность.

Теоретически обоснованы компоненты профессионально-коммуникативной компетентности: знания (требований к общению с потребителями, деловыми партнерами, психологии потребителей, их особенностей (национальных обычаев, традиций и т.п.); правил делового этикета; методов предупреждения и разрешения конфликтных ситуаций и др.), умения (речевые, информационно-инструментальные, невербальные, организационно-технологические, информационно-поисковые), определенные личностные качества, которые необходимы для формирования профессионально-коммуникативной компетентности (эмпатия, толерантность, эмоциональная устойчивость, коммуникабельность, стрессоустойчивость, нравственность).

Теоретически обоснованы педагогические условия успешности формирования профессионально-коммуникативной компетентности: подготовка преподавателей к формированию профессионально-коммуникативной компетентности студентов (проведение научно-методических семинаров, организация совместной деятельности преподавателей и студентов и др.); дифференциация подготовки студентов на основе данных полученных в результате диагностики отношения студентов к будущей профессиональной деятельности, интереса к вопросам профессиональных коммуникаций, качества коммуникативных знаний, уровней умений, сформированности личностных качеств; профессионально-коммуникативная направленность практики студентов, которая предусматривала: проведение конференции для студентов, работу с руководителями практики (составление паспортов практикантов), индивидуальное консультирование студентов на местах прохождения практики. Уточнены критерии, показатели и уровни сформированности профессионально-коммуникативной компетентности у студентов туристских специальностей (отношение к профессиональной деятельности, интерес к вопросам профессиональных коммуникаций, качество коммуникативных знаний, уровни сформированности умений, личностные качества, которые влияют на уровень коммуникативной компетентности личности).

Экспериментально проверена технология реализации педагогических условий успешности формирования профессионально-коммуникативной компетентности будущих специалистов предприятий туристской индустрии. Результаты диссертационного исследования дают основание считать, что эффективность формирования профессионально-коммуникативной компетентности может быть обеспечена при соблюдении педагогических условий: подготовка преподавателей к формированию профессионально-коммуникативной компетентности студентов; дифференциация подготовки студентов; профессионально-коммуникативная направленность практики студентов.

Ключевые слова: будущие специалисты туристской индустрии, профессионально - коммуникативная компетентность, педагогические условия подготовки.

Annotation

Aleksandrova S.A. Forming of professional communicative competence of future specialists of tourism industry enterprises. - Manuscript.

Thesis to obtain PhD degree in 13.00.04 - theory and methodology of professional education. - Kharkiv Grigorij Skovoroda National Pedagogical University. - Kharkiv. 2010.

The thesis is dedicated to the problem of professional communicative competence forming of future specialists of tourism industry. The essence and structure of professional communicative competence, its distinctive features for future specialists of tourism industry are specified. Pedagogic conditions of successfulness of process of forming of professional communicative competence of students are theoretically grounded; technology of its realization is experimentally proved. Criteria and levels of building up of professional communicative competence of students are specified.

The concept idea that effectiveness of forming of professional communicative competence may be ensured on the condition of maintain of pedagogic conditions: training of lecturers to forming of students' professional communicative competence; differentiation of students' training; professional communicative orientation of students' practical work, - is laid in the basis of forming experiment. Realization of the program formation influence provided introduction to training of future specialists the row of organization-methodical basics that cover auditory studies, practical work, self-study, extracurricular work with students, educational work. The fact that realized pedagogic conditions provided considerable growth of professional communicative competence level of students is experimentally proved.

Key words: the future experts of the tourist industry, is professional - communicative competence, pedagogical conditions students.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Проблема підготовки фахівців, конкурентоздатних як на вітчизняному, так і на світовому ринку праці, є одним із актуальних питань сучасної вищої школи України. Значною мірою це стосується підготовки спеціалістів сфери туристської індустрії, визначеної законодавством України однією з пріоритетних, що обумовлює підвищення вимог до її працівників. Відповідно до галузевого стандарту вищої освіти України діяльність суб'єктів туристської індустрії спрямована на формування, просування й реалізацію туристського продукту, готельно-ресторанних послуг, екскурсійного, санаторно-курортного та спеціалізованого обслуговування, що вимагає від фахівців володіння різноманітними знаннями, уміннями, навичками і певними здібностями.

Ураховуючи особливості діяльності працівників сфери туристської індустрії, їхню постійну взаємодію зі споживачами, діловими партнерами, визначальну роль у професійній підготовці фахівця має комунікативна компетентність. Однак, як свідчать результати наших спостережень, студентам туристських спеціальностей бракує знань щодо типових ситуацій професійного міжособистісного спілкування, умінь і навичок взаємодії. Бесіди з керівниками підприємств туристської індустрії м. Харкова, інших міст України підтвердили існування проблеми недостатньої комунікативної підготовленості випускників туристських спеціальностей. Серед труднощів адаптації до реальної професійної діяльності відзначали невміння долати стреси, емоційне навантаження, пов'язане з постійним спілкуванням.

У процесі дослідження було виявлено недостатній рівень культури спілкування студентів у взаємодії між собою, з викладачами і допоміжним персоналом. Так, 28% із 308 студентів указали на образливість звернення до них на «ти», менторський тон, роздратованість, прояви необґрунтованої недовіри, зневагу, а іноді ігнорування прав студентів з боку окремих викладачів. У свою чергу, 20% викладачів із 54 осіб, які викладають дисципліни туристських спеціальностей, визнали, що деякі студенти викликають у них злість і роздратованість, причиною яких є відсутність культури мови й поведінки, прояви неповаги до викладачів, небажання навчатися, отримувати знання, у зв'язку з прагненням лише отримати диплом. Педагогами відзначається низький рівень емоційної культури студентів, які неадекватно реагують на зауваження та вимоги викладачів. Поряд із справедливим незадоволенням з боку викладачів, простежується й те, що окремих педагогів не хвилює їхній авторитет серед студентів, на перше місце вони висувають лише власні знання з навчальної дисципліни, а значення педагогічного спілкування в навчально-виховному процесі недооцінюють. Узагалі, як студенти (51%), так і педагогічний колектив (62,3%) відзначили існування такої проблеми як відсутність престижу вихованості, моральності, позитивної мотивації в реалізації етичних цінностей у практиці повсякденного життя, що свідчить про необхідність роботи зі студентами, спрямованої на формування культури спілкування і поведінки.

Анкетування 308 студентів дозволило констатувати, що, відзначаючи важливість комунікативної компетентності в майбутній професійній діяльності, лише 46% опитуваних вважають обсяг знань, умінь і навичок, який вони отримують у процесі навчання, достатнім для майбутнього професійного спілкування. У цілому ступінь задоволення студентів навчально-виховним процесом з питань формування професійно-комунікативної компетентності оцінюється як недостатній 3,4 бали (за 5-бальною шкалою). При цьому переважна більшість опитуваних (76%) вважають комунікативну компетентність якістю, теоретичні основи якої формуються саме у процесі навчання.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що питання загальної професійної підготовки майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії знайшли відбиття в дослідженнях науковців за такими основними напрямами:

методологічні та теоретичні засади підготовки фахівців для сфери туризму (І. Зорін, В. Квартальнов, Ю. Лагусев, В. Федорченко та інші);

формування професійно-значущих якостей у студентів туристського вищого навчального закладу (ВНЗ) (Т. Власова, О. Гаранина, О. Каніна, О. Красюк, Т. Лобишева та інші);

організація процесу формування комунікативної компетентності у майбутніх фахівців туристської індустрії, який науковці пов`язують з навчанням публічним усним комунікаціям (О. Герасименко), з вивченням іноземних мов (О. Алілуйко, Т. Лобишева, М. Жернова), реалізацією асертивної моделі поведінки (Н. Ражина).

Проте недостатньо досліджено проблему диференційованого підходу до формування професійно-комунікативної компетентності, а також питання педагогічно цілеспрямованої організації практики студентів туристських спеціальностей.

Актуальність дослідження посилюють існуючі суперечності, що вимагають свого розв'язання, а саме:

між вимогами до професійної підготовки фахівців туристської індустрії, що відбито в галузевих стандартах вищої освіти, та недостатньою розробкою теорії розвитку комунікативної компетентності студентів цієї сфери;

між визначальною роллю міжособистісної взаємодії у професійній діяльності фахівців підприємств туристської індустрії та відсутністю розробленої технології її організації;

між об'єктивною потребою управління процесом формування комунікативної компетентності студентів і непідготовленістю викладачів, які не мають педагогічної освіти, до технологічного забезпечення цього процесу.

Отже, актуальність проблеми, об'єктивна потреба у формуванні професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії, недостатня розробленість означеної проблеми, необхідність розв'язання визначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження «Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії». Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК № 1-200199U004104). Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 2 від 27.04.2007 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2007 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні впливу реалізації науково обґрунтованих педагогічних умов забезпечення ефективності формування професійної комунікативної компетентності студентів туристських спеціальностей на підвищення якості їхньої професійної підготовки.

Відповідно до мети в дослідженні визначено такі завдання:

1. З'ясувати суть та особливості професійно-комунікативної компетентності фахівців підприємств туристської індустрії.

2. Обґрунтувати педагогічні умови ефективності процесу формування комунікативної компетентності у студентів туристських спеціальностей та експериментально перевірити напрями їх реалізації.

3. Уточнити критерії та рівні сформованості комунікативної компетентності у студентів туристських спеціальностей.

Об'єкт дослідження процес професійної підготовки майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії.

Предмет дослідження - педагогічні умови ефективності формування професійної комунікативної компетентності студентів туристських спеціальностей. У процесі дослідження було зроблено припущення про те, що процес формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії буде здійснюватися продуктивно при дотриманні таких умов: підготовка викладачів до формування професійно-комунікативної компетентності у студентів (проведення семінарів, організація взаємодії «викладач-викладач», «викладач-студент» у рамках навчально-виховної роботи зі студентами); здійснення диференційованого підходу у процесі оволодіння студентами професійно-комунікативною компетентністю з урахуванням ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності, їхнього інтересу до професійного спілкування в галузі туризму, ступеня готовності до майбутньої професійної діяльності та вже набутих комунікативних знань і вмінь (досвід взаємодії); забезпечення комунікативної спрямованості технологічної практики.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські, психологічні, педагогічні дослідження про людину, спілкування як особливий, важливий вид діяльності (Г. Андрєєва, О. Бодальов, А. Брудний, Л. Буєва, А. Добрович, М. Жинкин, М. Каган, О. Леонтьєв, М. Ночевник, Б. Родіонов, Л. Ситниченко, В. Соковнін та інші); висвітлення загальних основ міжособистісної комунікації (І. Абєлєва, А. Брудний, О. Гойхман, Н. Казарінова, Ю. Крижанська, В. Куніцина, Б. Паригін, В. Погольша, Р. Потапова, О. Прутченков, Б. Родіонов, О. Соколов, В. Третьяков, О. Цуканова та інші); обґрунтування комунікативної компетентності (О. Бодальов, Л. Бечмен, А. Брудний, В. Введенський, Н. Волкова, О. Гойхман, О. Даніленко, Ю. Ємєльянов, Ю. Жуков, М. Каган, Н. Казарінова, М. Кенел, В. Куніцина, Ю. Крижанська, Б. Ломов, А. Мудрик, Л. Петровська, В. Погольша, О. Прутченков, Б. Родіонов, М. Свейн, В. Соковнін, О. Соколов, Л. Столяренко, В. Третяков, Ю. Федоренко, Д. Хаймс, Н. Чомский та інші); розробка питань розвитку комунікативної компетентності майбутніх фахівців туристської індустрії (О. Алілуйко, Г. Бабій, О. Герасименко, І. Герасимова, М. Жернова, Л. Кнодель, Н. Ражина, В. Редіна та інші).

Для дослідження і вирішення поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні - аналіз, узагальнення наукової, навчально-методичної літератури, аналіз державних стандартів вищої освіти, навчальних планів і програм, особливостей професійної діяльності спеціалістів туристської індустрії з метою з'ясування наукових підходів до визначення суті, особливостей професійно-комунікативної компетентності фахівців туристської індустрії, розробки й теоретичного обґрунтування педагогічних умов її формування, визначення поняттєво-категорійного апарату; емпіричні - бесіди, опитування, тестування; педагогічний експеримент, спостереження для перевірки гіпотези дослідження; математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Експериментальною базою дослідження була обрана кафедра туризму і готельного господарства факультету менеджменту Харківської національної академії міського господарства. На різних етапах дослідження в ньому брали участь 308 студентів Харківської національної академії міського господарства, Львівського інституту економіки і туризму, Інституту туризму Федерації профспілок України і 54 викладача. У експерименті були задіяні студенти третього курсу спеціальностей «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа» Харківської національної академії міського господарства.

Наукова новизна та теоретична значущість отриманих результатів дослідження полягають у тому, що вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективності формування професійно-комунікативної компетентності у студентів туристських спеціальностей й експериментально перевірено напрями їх реалізації: а) підготовка викладачів до формування професійно-комунікативної компетентності у студентів (проведення семінарів, організація взаємодії «викладач-викладач», «викладач-студент» у рамках навчально-виховної роботи зі студентами); б) здійснення диференційованого підходу у процесі оволодіння студентами професійно-комунікативною компетентністю з урахуванням їхнього ставлення до майбутньої професійної діяльності, інтересу до професійного спілкування в галузі туризму, ступеня готовності до майбутньої професійної діяльності, якості набутих комунікативних знань і вмінь; в) забезпечення комунікативної спрямованості технологічної практики для набуття студентами досвіду комунікативної діяльності, що передбачає спеціальну її організацію (розробка програми, складання паспортів, консультування). Уточнено поняття «професійно-комунікативна компетентність фахівців підприємств туристської індустрії» як інтегрованої якості, складниками якої є сукупність знань про суть комунікації, уміння організовувати і вести ефективну взаємодію зі співробітниками, споживачами туристського продукту й діловими партнерами, низка певних особистісних якостей і психологічних характеристик, що впливають на успішність комунікативного акту.

Подальшого розвитку набули питання форм і методів організації технологічної практики майбутніх фахівців туристської індустрії. Практичне значення одержаних наукових результатів дослідження полягає в тому, що реалізація педагогічних умов формування професійно-комунікативної компетентності у студентів туристських спеціальностей, яка підтвердила свою ефективність, може бути впроваджена в умовах інших ВНЗ III-IV рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладів, технікумів та коледжів туристських спеціальностей. Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Харківської національної академії міського господарства (Довідка № 1430 від 04.07.2007), Львівського інституту економіки і туризму (Довідка № 01/137 від 15.04.2010), Інституту туризму Федерації профспілок України (Довідка № 01-08-69 від 13.04.2010).

Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладені в дисертації, є основою спецкурсу «Професійно-комунікативна компетентність», який апробовано автором в Харківській національній академії міського господарства на факультеті менеджменту, і можуть бути покладені в основу створення навчальних курсів, авторських програм, навчальних посібників для студентів, а також застосовуватися в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів навчальних закладів туристської сфери. Вірогідність та аргументованість основних положень і результатів дослідження забезпечено теоретично-методологічним обґрунтуванням вихідних методологічних позицій, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, об'єкту, меті й завданням, дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, упровадженням результатів дослідження у практику роботи Харківської національної академії міського господарства, Львівського інституту економіки і туризму, Інституту туризму Федерації профспілок України та їх позитивними наслідками.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження систематично доповідались і обговорювались на науково-методичних семінарах кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, на засіданнях кафедри туризму та готельного господарства Харківської національної академії міського господарства (2007-2010 рр.) і отримали позитивну оцінку, а також на Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні освітні технології у вищій школі» (Київ, 2007), ІІІ Всеукраїнській науково-методичній конференції «Модернізація вищої освіти та проблеми управління якістю фахівців» (Харків, 2005), регіональній науково-практичній конференції «Сучасні аспекти виховання студентської молоді» (Харків, 2007), науково-технічній конференції викладачів, аспірантів і співробітників Харківської національної академії міського господарства (Харків, 2008, 2010).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 15 публікаціях автора. Із них: 7 - у виданнях, що визначені ВАК України як фахові в галузі педагогіки, 1 стаття - в інших виданнях, 4 статті - у збірниках матеріалів наукових конференцій, 3 - науково-методичні матеріали.

Структура й обсяг роботи: Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що нараховує 207 найменувань, 15 таблиць (на 9 стор.), 1схеми, 12 діаграм, 6 додатків (на 17 стор.). Загальний обсяг дисертації 195 сторінок, основний зміст викладено на 156 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, ступінь її розробленості; визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, гіпотезу, завдання, теоретично-методологічну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичну значущість результатів дослідження; подано відомості про апробацію та застосування результатів дослідження в практику.

У першому розділі «Теоретичні питання комунікативної компетентності майбутніх фахівців туристської індустрії» на основі теоретичного аналізу розкрито ступінь розробленості проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі, здійснено теоретичне узагальнення питань, пов'язаних з професійно-комунікативною компетентністю студентів, схарактеризовано особливості діяльності фахівців у сфері туризму, теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективності формування професійно-комунікативної компетентності студентів туристських спеціальностей.

Аналіз наукових джерел (Н. Бібік, О. Пометун, О. Савченко, А. Хуторський та інші) дозволяє пов'язувати поняття «компетенція» в навчанні зі зміщенням акцентів з накопичення суб'єктами знань, умінь і навичок на формування й розвиток здатності практично діяти, застосовувати досвід успішної професійної діяльності в певній сфері, а компетентність розглядати як результат оволодіння людиною певними компетенціями, серед яких значна роль належить комунікативній компетенції. Розглядаючи комунікацію як специфічну форму взаємообміну інформацією суб'єктів освітнього процесу, основу самореалізації особистості (Н. Волкова), у дисертації професійно-комунікативну компетентність фахівців туристської індустрії розкрито як складну інтегровану якість особистості, що характеризується теоретичною і практичною готовністю та здатністю ефективно здійснювати взаємодію зі співробітниками, споживачами туристського продукту, діловими партнерами. З'ясовано, що зміст професійно-комунікативної компетентності фахівців залежить від сфери їхньої діяльності, специфіки об'єктів, суб'єктів, функцій предметів і продуктів праці в туристській діяльності. Туризм як один із активних видів відпочинку виконує освітню, культурну, виховну, творчу, рекреаційну, валеологічну та економічну функції. Але туристська діяльність, насамперед, усвідомлюється як одна з функціональних сфер культури, її елемент і засіб, що сприяє розвитку міжнародних контактів, вивченню культур, традицій різних країн і народів, толерантному ставленню один до одного, усвідомленню вітчизняних і світових культурних цінностей, формуванню цивілізаційних навичок спілкування й уміння вести міжособистісну взаємодію.

У процесі роботи в галузі туризму, готельного і ресторанного бізнесу постійно виникають нестандартні ситуації, які вимагають миттєвого творчого вирішення та оперативного, без попередньої підготовки, процесу комунікації. Аналіз наукової літератури (О. Алілуйко, Г. Бабій, О. Герасименко, М. Жернова, Л. Кнодель, Н. Ражина, В. Редіна та інші) свідчить, що формування професійно-комунікативної компетентності фахівців туристської індустрії передбачає організацію процесу, спрямованого:

на опанування фаховими знаннями щодо нормативних вимог до спілкування зі споживачами, діловими партнерами, психології споживачів (знання методів і прийомів переконання, співробітництва, індивідуальних особливостей), а також щодо національних звичаїв, традицій та особливостей народів світу, правил ділового етикету, методів запобігання й розв'язання конфліктних ситуацій тощо для забезпечення реалізації сервісної, виробничо-технологнічної, організаційно-планувальної та управлінсько-контрольної функцій цієї сфери;

на оволодіння вміннями: мовленнєвими (вести ділове листування з партнерами та складати документацію за допомогою писемного мовлення; реалізовувати діалогічне і монологічне спілкування в рамках професійної діяльності; володіти професійними термінами, дотримуватися нормативної вимови, правильної побудови висловлювань); інформаційно-інструментальними (моделювати і прогнозувати процес професійної комунікації; усвідомлювати і попереджати комунікативні бар'єри; організовувати процес передачі та сприйняття інформації, управляти ним, встановлювати та підтримувати зворотний зв'язок зі співрозмовниками, справляти враження на партнерів по комунікації); організаційно-технологічними (розуміти позицію співрозмовника, толерантно до нього ставитися; запобігати конфліктам та ефективно врегульовувати їх у разі виникнення; залучати партнерів по спілкуванню до діалогу, активізувати, стимулювати до слухання та розуміння; не допускати маніпулювання і дезінформації в процесі комунікації); невербальними (розуміти й використовувати невербальні засоби комунікації, адекватні до ситуації, культурного простору); інформаційно-пошуковими (працювати з різними джерелами інформації, знаходити необхідну інформацію), що відбивають їхню професійно-комунікативну компетентність;

на виховання особистісних якостей: толерантності, комунікабельності, тактовності, доброзичливості, емпатійності, неконфліктності, почуття гумору, емоційної стійкості, стресостійкості, моральності, що забезпечують особистісно-змістовий компонент компетентності й емоційну зацікавленість у взаємодії.

Успішність підготовки фахівців сфери туризму визначається дотриманням певних педагогічних умов, які сприяють формуванню їхньої професійно-комунікативної компетентності: підготовка викладачів до формування професійно-комунікативної компетентності студентів; здійснення диференційованої підготовки студентів; організація професійно-комунікативної спрямованості практики студентів.

Виходячи з двобічності процесу навчання (викладання та учіння), успішність процесу визначається, передусім, управлінською, проектувальною діяльністю викладача, адже саме педагог створює оптимальні умови для навчання, виховання й розвитку особистості студента, що, у свою чергу, вимагає від викладача оволодіння певними вміннями: ставити й розв'язувати педагогічні задачі; організовувати педагогічний процес як співробітництво, взаємодію, спілкування студентів між собою та з викладачами, іншими учасниками комунікацій; орієнтуватися на індивідуальні особливості студентів.

Підготовка викладачів у проведеному дослідженні розглядається як процес оволодіння ними педагогічними цінностями: чітке визначення мети конкретних педагогічних дій, розробка або вибір засобів, технологій її досягнення; додержання моральних норм ставлення до студентів, колег; спрямованість на постійну самоосвіту, самовиховання, які ведуть до самореалізації, що забезпечує успішну роботу зі студентами в будь-якому напрямі навчально-виховного процесу ВНЗ.

Від сформованості психолого-педагогічних знань (загальних і питань спілкування) та вмінь педагога їх використовувати значною мірою залежить, зокрема, успішність процесу формування професійно-комунікативної компетентності студентів. Проте, як свідчить проведене дослідження в Харківській національній академії міського господарства, Львівському інституті економіки і туризму, Інституті туризму Федерації профспілок України 94% викладачів із 54 опитаних не мають педагогічної освіти, що вимагає від них спеціальної підготовки для роботи зі студентами, яка б забезпечувала розвиток особистості студента, його здібностей, компетентності. Психолого-педагогічна підготовка викладачів забезпечує реалізацію другої умови - диференціації підготовки студентів.

Основні положення гуманістичної педагогіки особистісно орієнтованого підходу (І. Бєх, Є. Бондаревська, С. Сисоєва, А. Сущенко, І. Якиманська та інші) проголошують пріоритет врахування в навчанні та вихованні людини її здібностей, нахилів, інтересів та ін. Розв'язання цієї задачі в сучасній науці пов'язується з наданням кожному суб'єкту можливості створення особистої освітньої траєкторії учіння, але повна індивідуалізація навчання фахівців, основою професійної діяльності яких є комунікативна компетентність, ділове співробітництво, недоцільна. Цей напрям має обмежене використання, якщо виходити із визначених загальних вимог, відбитих у державних галузевих стандартах вищої освіти України, цілей, завдань, моделей підготовки фахівця тощо.

Урахування індивідуальних особливостей і загальних вимог до спеціаліста може успішно здійснюватися за різними формами диференціації як окремого способу індивідуалізації (І. Лернер), що дає можливість об'єднувати студентів за певними ознаками в групи, у роботі з якими уточнюються зміст освіти (рівень складності, об'єм); методи, які забезпечують репродуктивну, конструктивну або творчу діяльність; форми навчання (колективні, індивідуальні, групові); стиль взаємовідносин та ін., тобто студенти мають можливість певного вибору, що забезпечує позитивну мотивацію і максимально можливий розвиток особистості. З метою підвищення якості комунікативної підготовки спеціалістів важливо створювати групи студентів відповідно до їхнього мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, інтересу до питань комунікації у сфері туристської діяльності, успішності (якості знань, рівня умінь), набутого практичного досвіду.

Позитивна мотивація, ставлення до діяльності, інтерес забезпечують успішність комунікативної діяльності, спілкування. Виявлення змісту мотивації студентів дозволяє конкретизувати вплив на її формування. Так, наприклад, студенти з нейтральним і негативним ставленням до майбутньої професійної діяльності й відсутнім або низьким рівнем інтересу до неї потребують розкриття важливості сфери діяльності як для країни, так і для особистості, перспектив розвитку туризму, суті й ролі професійно-комунікативної компетентності в моделі працівників туристської індустрії. Інші (з позитивним ставленням й високим рівнем інтересу) вимагають розвитку творчості людини, спонукання до самоосвіти, самовиховання. Диференціація в навчанні пов'язана також зі встановленням якості знань, рівня умінь, здобутим досвідом професійного спілкування студентів. Урахування якості знань та рівня умінь дає можливість розробляти програму навчання й варіанти завдань за певними рівнями складності. Так, студенти з низьким рівнем комунікативних умінь та недостатньою якістю знань вимагають систематичної допомоги викладача у вигляді консультування, організації дій за зразком, алгоритмом; студенти з високим рівнем - мають виконувати завдання з елементами творчості, з багатоваріантністю розв'язання, забезпечуючи свій саморозвиток. Враховуючи досвід професійного спілкування, слід мати на увазі те, що він виконує суперечливу роль: з одного боку, він позитивно впливає на засвоєння знань, сприяє їх глибокому розумінню, а з іншого - певною мірою перешкоджає, адже виникає бар'єр у відношенні до теоретичних положень, що вимагає відбору методів і форм, які усувають таку суперечність.

Виявлення індивідуальних особливостей дозволяє педагогам розробляти варіанти змісту навчального матеріалу, обирати оптимальні форми й методи взаємодії студентів у спілкуванні. Важливою умовою якісної підготовки студентів є також організація професійно-комунікативної спрямованості технологічної практики як складової навчально-виховного процесу. Програма практики передбачає вирішення таких основних завдань: вивчення організації роботи підприємства, його служб, підрозділів; вивчення умов і методів роботи кваліфікованих працівників провідних професій; чітке розуміння послідовності технологічних процесів надання послуг; ознайомлення, спостереження й участь у процесі обслуговування споживачів; набуття навичок роботи у виробничому колективі тощо.

Організація практики має враховувати: а) можливі зміни мотивації, яка відрізняється від мотивації студентів у навчанні (наприклад, виникає бажання отримати можливість продовжити співробітництво з підприємством як базою переддипломної практики й дипломного проектування, самоствердитися, відчути себе гідним фахівцем, повагу персоналу й керівництва, одержати запрошення на роботу); б) усвідомлення студентом власного нового статусу як суб'єкта професійної діяльності, який має самостійно вирішувати конкретні питання спілкування зі споживачем, самостійно обирати методи взаємодії, оцінювати результативність своїх дій, тобто ставити і для себе розв'язувати питання: «Хто я в цій діяльності? Ситуації? Які необхідні дії? Для чого? Який має бути наслідок?»; в) життєві ситуації, що сприяють формуванню потреби в удосконаленні своєї майстерності, вивченні передового досвіду і розвитку особистісних якостей тощо; г) збагачення досвіду комунікативної діяльності не лише в рамках «студент-студент», «студент-викладач», а й у взаємодії «студент-споживач», «студент-керівник практики», «студент-персонал підприємства», «студент-керівник підприємства».

Отже, саме в умовах проходження практики на підприємствах сфери туризму, постійної участі у професійних комунікаціях студенти мають можливість оволодіти сукупністю професійно важливих комунікативних знань, умінь і навичок.

Теоретичне обґрунтування досліджуваної проблеми стало основою для перевірки висунутої гіпотези.

У другому розділі «Експериментальна перевірка педагогічних умов формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії» розкрито загальні питання організації та проведення експериментальної роботи, визначено змістово-процесуальну суть реалізації педагогічних умов формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії, здійснено аналіз результатів проведеного експерименту. Педагогічний експеримент проводився в умовах природного процесу навчання студентів факультету менеджменту Харківської національної академії міського господарства. До формувального експерименту було залучено 141 студент третього курсу спеціальностей «Туризм» та «Готельно-ресторанна справа»: експериментальна група Е (72 особи) і контрольна група К (69 осіб).

На формувальному етапі експерименту для підвищення професіоналізму викладачів щодо організації процесу формування професійно-комунікативної компетентності студентів організовувалися науково-методичні семінари, конференції, «круглі столи», які передбачали: оволодіння викладачами знаннями як із загальних питань професійної підготовки, так і комунікативної діяльності, яка є суттєвим складником загальної підготовки студентів; ознайомлення викладачів із науковими дослідженнями з питань розвитку мотиваційної сфери особистості, формування комунікативних знань і вмінь, які необхідні спеціалістам туристської сфери, їх певних якостей, що впливають на професійно-комунікативну компетентність та ін. Важливим у цьому процесі було оволодіння викладачами способами взаємодії в системі «викладач-студент», «студент-студент», тобто визначення таких форм, методів, які переносили б акцент с викладацької активності на розвиток ініціативи, сприяли розвитку відповідальності самих студентів (використання ігрових технологій, технологій колективної розумової діяльності, проектування своїх дій, розвиток критичного мислення тощо). З метою підготовки студентів до професійно-комунікативної діяльності було розроблено спецкурс «Професійно-комунікативна компетентність», у процесі вивчення якого здійснювалася диференціація залежно від ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності, характеру інтересу студентів до питань професійних комунікацій, рівня знань, умінь.

Визначені напрями диференційованого навчання спонукали до використання колективних, групових, парних та індивідуальних форм роботи, що забезпечувало оволодіння студентами варіантами комунікативної взаємодії. Так, проблемні лекції будувались на зіткненні поглядів, концепцій, теоретичних і життєвих уявлень. Основу семінарсько-практичних занять складав не переказ змісту важливих джерел (хоча використовувалися й такі методи), а пошук істини у процесі «мозкової атаки», дискусії, захисту творчих завдань, бесід «за круглим столом», ділових ігор, коли студенти висували й обґрунтовували гіпотези, наводили аргументи та контраргументи, виявляючи увагу, толерантність у ставленні один до одного, повагу до думки іншого. Окремі відмінності в організації роботи з різними групами студентів подано в табл. 1.

Таблиця 1. Напрями диференціації роботи студентів при вивченні спецкурсу «Професійно-комунікативна компетентність»

Змістова основа дифер.	Зміст, форми, методи роботи зі студентами
1	2
Ставлення студента до майбутньої професійної діяльності, інтерес до неї	При формуванні позитивного ставлення до майбутньої професійної діяльності й стійкого інтересу до питань професійних комунікацій для всіх студентів застосовувалися пояснення викладачем практичної значущості професійно-комунікативної компетентності для фахівців туристської індустрії, дисципліни, кожного блоку дисципліни, оригінальна форма викладу матеріалу викладачем, наведення прикладів, цікавих фактів (прийоми «оживлення»), наочність, системна побудова матеріалу; групові форми організації навчальної діяльності студентів. Студентам з позитивним ставленням до професії, навчання, які мають стійкий пізнавальний інтерес, пропонували: - проводити опитування фахівців та споживачів підприємств туріндустріїї за самостійно розробленою анкетою; - готувати пропозиції щодо змісту, форм і методів якісної комунікативної підготовки фахівців. Студентам з нейтральним ставленням, ситуативним інтересом пропонували: - проводити самостійне дослідження для визначення професійних вимог до фахівців туристської індустрії на основі літератури, кваліфікаційних вимог та типових ситуацій взаємодії; - аналізувати наслідки низького рівня професійно-комунікативної компетентності фахівців туріндустрії для підприємства та особистості. Студентам з негативним ставленням, майже відсутнім інтересом пропонували: - готувати статистичний супровід лекції викладача з метою усвідомлення масштабів і перспектив розвитку вітчизняної та світової туристської індустрії; - проводити бесіди з фахівцями-практиками щодо важливості професійно-комунікативної компетентності в туріндустрії. Викладачі створювали ситуації успіху та такі, у яких студенти відчували себе лідерами в ділових іграх, дискусіях.
Якість знань, рівень умінь	При формуванні комунікативних знань, умінь для всіх студентів на лекційних, семінарсько-практичних заняттях застосовували методи навчання, які сприяли формуванню активності студентів («мозкова атака», дискусії, ділові ігри, метод «ділового кошика», метод проектів тощо); розробляли завдання для індивідуальної та самостійної роботи. Студентам з високим рівнем знань, умінь пропонували: - виконання творчих завдань (опрацьовування самостійно підібраної літератури з питань міжособистісних комунікацій, підготовка доповідей); - багатоваріативне розв'язання суперечливих, нестандартних, складних ситуацій у ділових комунікаціях; - завдання щодо застосування знань у нових ситуаціях; - виконання обов'язків консультантів, спостерігачів-аналітиків у ділових, рольових іграх, дискусіях. Студентам з достатнім рівнем знань, умінь пропонували: - самостійно готувати доповіді з визначених викладачем напрямів досліджень; - розв'язувати завдання з елементами творчості, у яких необхідно було застосовувати знання в ситуації, що змінена. Студентам з низьким рівнем комунікативних знань, умінь пропонували: - індивідуальне консультування викладачем та іншими студентами; - виконання завдань репродуктивного характеру, за алгоритмом.

Практичні заняття спрямовувалися на пошук причин труднощів, які виникали у студентській аудиторії в системі спілкування «викладач-студент», «студент-студент». У формуванні професійно-комунікативної компетентності студентів важлива роль належить розв'язанню конкретних професійних ситуацій, їх аналізу, оцінці. Останні активно застосовувалися при проведенні рольового й ситуаційного тренінгу, спрямованого на актуалізацію, перш за все, комунікативних умінь, а також розвиток професійної інтуїції, на сприймання й оцінку поведінки своїх дій іншими. Індивідуальна робота забезпечувалася у процесі консультацій, співбесід. Інструментом розумного використання набутого досвіду, подолання суперечностей між набутим досвідом і теорією було створення ситуацій, у яких студент переходив з позиції «слухач» у позицію «учасник», що нейтралізувало стереотипи використання звичних прийомів та способів діяльності й спілкування шляхом створення нових умов, які вимагали переосмислення відомого, зокрема при розв'язання проблемних ситуацій.

Організація професійно-комунікативної спрямованості практичної діяльності передбачала: а) ознайомлення студентів із комунікативними особливостями країни, міста, контингенту споживачів бази практики, релігією, національними особливостями, звичаями, відмінностями вербальних і невербальних засобів спілкування представників інших країн від вітчизняних, а також з вимогами до працівників (стажерів), специфікою конкретних підприємств туристської індустрії; б) консультації з питань використання емпіричних методів дослідження, збору даних для наукової роботи, пов'язаної з професійною комунікацією в туристській індустрії; в) особистісно орієнтовану роботу керівників практики, чому сприяла розробка паспорта практиканта. У цьому документі було представлено розгорнуту інформацію про особистість студента: його основні біографічні дані, навчальну успішність, зокрема з комунікативно спрямованих дисциплін; громадську активність, психологічні особливості (зміст паспорта наведено в додатку В дисертації). Ця інформація допомагала керівнику практики мати об'єктивне уявлення про особистість кожного студента, прогнозувати можливі проблеми у взаємодії типу «студент-студент», «студент-споживач», «студент-персонал», «студент-керівництво», запобігати виникненню конфліктів, визначати оптимальні шляхи їх розв'язання.

Завершував практику семінар «Проблеми професійної комунікації в туристській індустрії та шляхи їх розв'язання», який передбачав аналіз актуальних для студентів питань:

основні труднощі, які відчули студенти протягом проходження практики. Так, наприклад, з боку персоналу студенти експериментальної групи назвали такі недоліки: небажання ділитися професійним досвідом зі студентами, ігнорування практикантів; невміння стримувати негативні емоції персоналу й студентів (виникнення бар'єрів у взаєминах); відсутність культури спілкування персоналу; невміння долати психологічні бар'єри. З боку окремих споживачів мали місце прояви негативних емоцій, настрою, низький рівень культури поведінки та спілкування;

самоаналіз змін у власній комунікативній компетентності, який було представлено у звітах, де студенти критично підходили до оцінки своєї діяльності й називали такі основні недоліки у спілкуванні: прояви дратівливості, невміння стримувати негативні емоції, конфліктність, низький рівень толерантності, негативні прояви суперництва. Керівники практики, на думку студентів, виявляють категоричність суджень, іноді небажання дійти до сутності проблеми; надмірну вимогливість, деструктивну критику, відсутність щирого інтересу до спілкування зі студентами, невміння налагоджувати контакт з ними. Матеріали самоаналізу давали можливість для індивідуальної роботи зі студентами;

конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності підготовки студентів до комунікативної діяльності. Наприклад, студенти пропонували організацію стажування на провідних підприємствах туристської індустрії протягом навчального року та систематичних зустрічей з провідними фахівцями підприємств туристської індустрії; широке використання інформаційних технологій у навчальному процесі, електронних навчальних посібників тощо; обов'язкове ведення наукових досліджень; організацію спільних походів, екскурсій викладачів і студентів; проведення конференцій, «круглих столів» з обговорення актуальних проблем майбутньої професійної діяльності; випуск тематичних газет, написання статей для них; організацію тематичних семінарів, конференцій.

Для встановлення кількісних і якісних змін, що відбулися у студентів експериментальної групи, було використано такі методики: анкетування й опитування (для виявлення ставлення студентів до професійної діяльності та характеру інтересу до питань професійних комунікацій); О.Писаренко (для виявлення якості комунікативних знань); Н.Волкової (для виявлення рівня комунікативних умінь); експертної оцінки, тестування (для виявлення сформованості особистісних якостей). Узагальнені результати експериментальної роботи представлено в табл. 2.

Таблиця 2. Результати експериментальної роботи (у %)

Критерії та показники	Е (72 особи)	К (69 осіб)
	Конс. етап	Контр. етап	Конс. дані	Контр. дані
1	2	3	4	5
Ставлення до майбутньої професійної діяльності
позитивне: вибір професії зроблено усвідомлено, висока ступінь задоволення сферою майбутньої діяльності	44,4	76,4	40,0	56,6
нейтральне: студентів приваблює зовнішня сторона навчання в академії та майбутньої професійної діяльності, переважають вузькі соціальні мотиви (бажання зробити кар'єру, престиж спеціальності, очікування матеріальної вигоди від майбутньої професійної діяльності, воля батьків, гуманітарна спрямованість навчання)	47,3	22,2	53,3	36,7
негативне: студенти в цілому не задоволені обраною професією, інтерес до останньої відсутній, навчально-пізнавальна мотивація низька

Подобные документы

• Інноваційні технології як засіб формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців

  Питання іншомовної комунікативної компетентності, її структур. Розгляд засобів інноваційних технологій, аналіз їх застосування у формуванні іншомовної комунікативної компетентності у студентів, їх взаємодія з традиційними формами та методами викладання.
  
  статья [28,9 K], добавлен 17.08.2017
  

• Формування креативної компетентності студентів ВНЗ культури

  Аналіз проблеми формування креативної компетентності студентів вищих навчальних закладів культурно-мистецького профілю. Вдосконалення системи професійної підготовки майбутніх фахівців, яка базується на широкому спектрі креативних технологій викладання.
  
  статья [26,5 K], добавлен 18.12.2017
  

• Формування ІТ-компетентності майбутніх фахівців в межах реалізації моделі педагогічної системи

  Етапи формування інформаційно-технологічної компетентності майбутніх лікарів і провізорів під час навчання дисциплінам природничо-наукової підготовки. Вплив посібників, створених для навчання майбутніх фахівців, на процес формування їх ІТ-компетентності.
  
  статья [329,5 K], добавлен 13.11.2017
  

• Формування професійної компетентності майбутніх економістів

  Аналіз проблем формування професійної компетентності майбутнього фахівця (ПКМФ). Категорії компетентності у різних галузях знань, з різних наукових підходів. Підходи до проблеми забезпечення ПКМФ із економічних спеціальностей у вищому навчальному закладі.
  
  статья [21,3 K], добавлен 19.09.2017
  

• Організація роботи професійної та психологічної студії в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників та соціальної компетентності школярів

  Формування соціальної та комунікативної компетентності учасників навчально-виховного процесу. Гуманізація стосунків у класному колективі, між педагогами і дітьми. Заняття з елементами тренінгу з класними керівниками школи. Режисура сімейного виховання.
  
  методичка [4,2 M], добавлен 11.09.2011
  

• Особливості формування комунікативної компетентності магістрів менеджменту

  Аналіз процесу формування комунікативної компетентності магістрів менеджменту, визначення її місця в структурі компетентностей. Аналіз напрямів формування цієї компетентності, її особливості та перспективи удосконалення в вищих навчальних закладах.
  
  статья [20,5 K], добавлен 14.08.2017
  

• Соціокультурна мобільність як складова професійної компетентності педагога

  Дослідження різних аспектів формування україномовної соціокультурної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, яка забезпечує соціокультурну мобільність майбутніх учителів. Аналіз пріоритетів соціокультурної парадигми освіти.
  
  статья [26,0 K], добавлен 06.09.2017
  

• Формування комунікативної компетентності майбутніх учителів початкових класів

  Проблема формування комунікативно спроможного вчителя початкових класів. Передумови виникнення методики російської мови. Аналіз праць Істоміна, Белінського, Срезнєвського. Розвиток комунікативної компетентності з російської мови майбутнього вчителя.
  
  реферат [39,2 K], добавлен 16.06.2011
  

• Концепція формування професійної компетентності майбутніх психологів у ВНЗ

  Розробка концепції формування професійної компетентності майбутніх психологів у процесі їхньої фахової підготовки. Огляд наукових публікацій за темою дослідження. Визначення складових компонентів і особливостей побудови концепцій компетентності.
  
  статья [27,5 K], добавлен 27.08.2017
  

• Проблема формування у майбутніх педагогів критичного мислення та здатності вирішувати проблеми

  Аналіз розвитку у студентів педагогічних спеціальностей здатності вирішувати проблеми як важливої складової професійної компетентності. Дослідження якостей та умінь, які необхідно розвивати у майбутніх педагогів для вироблення у них критичного мислення.
  
  статья [22,5 K], добавлен 06.09.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам