Тенденції реформування управління сучасною загальною середньою освітою США

Размещено на http://allbest.ru

12

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Г. КОРОЛЕНКА

УДК 371.1(0.041.1)](73)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тенденції реформування управління сучасною загальною середньою освітою США

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

Бойченко Марина Анатоліївна

Полтава - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Козлова Олена Григорівна, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, завідувач кафедри педагогіки вищої школи та педагогічного менеджменту

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Руснак Іван Степанович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання;

кандидат педагогічних наук Кравцова Надія Геннадіївна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, доцент кафедри англійської філології

Захист відбудеться 10 березня 2010 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.053.01 у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2).

Автореферат розісланий «8» лютого 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиН.І. Шиян

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах невпинно зростає стратегічне значення процесу світової інтеграції України, зокрема її повноправної участі у створенні європейського і світового простору освіти та наукових досліджень. Нагальна необхідність реформування системи середньої освіти в контексті поглиблення освітньої та наукової співпраці задекларована в Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.), Указі Президента України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” (2005 р.), урядовому проекті „Український прорив” (2008 р.) тощо. Особливо актуальним є реформування сфери управління освітою, що передбачає пріоритетну увагу до реалізації таких завдань, як демократизація освітньої системи та підвищення ефективності її діяльності.

Створення нової моделі системи управління сферою освіти, передбачене Національною доктриною розвитку освіти, вимагає суттєвих змін на всіх рівнях її функціонування, насамперед, перерозподілу функцій та повноважень між центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами, а також формування в освітніх лідерів нового способу мислення.

У розробці цілісної стратегії реформування освіти в Україні, зокрема системи управління загальною середньою освітою, важливе значення має всебічне вивчення зарубіжного досвіду, який потребує критичного оцінювання та використання з урахуванням особливостей кожної країни, соціально-економічних та політичних умов її розвитку.

Протягом двох останніх десятиліть структура та функції органів управління освітою низки країн зазнали суттєвих перетворень. США стали одним із лідерів у запровадженні таких реформ. Отже, стає цілком зрозумілим інтерес компаративістів багатьох країн саме до американського досвіду реформування освітньої системи як найбільш яскравого прикладу поєднання системних змін у повноваженнях усіх рівнів управління освітою, запровадження стандартів освіти та якості знань і ринковоорієнтованих реформ, що мали позитивні результати, підтверджені міжнародними моніторинговими дослідженнями TIMSS - 2004, PISA - 2006, TIMSS -2007.

Вибір теми зумовлений необхідністю подолання таких суперечностей у процесі розбудови системи управління середньою освітою в Україні:

· між зростаючими освітніми потребами особистості в умовах інноваційного інформаційного суспільства та невідповідністю існуючих механізмів їх задоволення;

· між вимогами сучасного інформаційного суспільства до компетентності освітніх лідерів та реальним станом управління освітою;

· між зростаючим рівнем інноваційного потенціалу українських учителів та традиційними засобами його поширення в системі освіти нашої держави.

Реформування управління системою загальної середньої освіти США протягом тривалого часу є предметом розгляду вітчизняних та російських науковців у межах більш широкого предметного кола досліджень, присвячених вивченню стану і реформування системи середньої освіти США.

Філософський вимір управління освітою США знайшов висвітлення в дослідженнях В. Жуковського, Н. Кравцової, Т. Кошманової, І. Радіонової та інших, політичний та ідеологічний виміри - у працях М. Нікітіна та А. Сбруєвої. Тенденції розвитку стратегічного менеджменту освіти в США розглянуто в працях К. Корсака, О. Локшиної, А. Яновського та ін. Повноваження управлінських структур різних рівнів організації системи загальної середньої освіти США вивчені Ю. Алфьоровим, І. Вєтровим, Б. Вульфсоном, О. Джуринським, В. Жуковським, Н. Кнорр, М. Красовицьким, О. Літвіновим, В. Луговим, З. Мальковою, Н. Пацевко, М. Пашко, М. Шутовою та ін. Менеджмент навчального процесу (курикулярний менеджмент) висвітлено в роботах М. Бургіна, В. Данюшенкова, Н. Заіченко, О. Локшиної, Ю. Мілова, О. Міроничева, І. Радіонової, М. Ракіпової, А. Сбруєвої, Г. Степенко, Л. Талалової та ін. Менеджмент персоналу та підготовка педагогічних кадрів у США стали предметом досліджень Ю. Алфьорова, І. Вєтрова, В. Жуковського, Н. Заіченко, Т. Кошманової, М. Красовицького, М. Нагач, Є. Полупанової, Л. Пуховської та ін.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних порівняльно-педагогічних студій, у яких висвітлюються актуальний стан та проблеми реформування управління загальною середньою освітою в США, дає підставу констатувати, що цілісного порівняльно-педагогічного дослідження, в якому б нині були системно розглянуті реформи управління загальною середньою освітою США 80-х років ХХ - початку ХХІ ст. на всіх рівнях її функціонування, головні стратегії запровадження зазначених реформ, їх суперечності та результати, подані рекомендації щодо можливостей творчого використання позитивного реформаційного досвіду США в контексті розвитку української системи загальної середньої освіти, поки що зроблено не було.

З огляду на актуальність завдань трансформації управління освітою України в умовах інтеграції до європейського та світового освітнього просторів, запровадження стандартоорієнтованих реформ, на глобальний вплив процесів, що відбуваються в управлінні освітою в розвинених англомовних країнах, зокрема США, на освітню політику переважної більшості держав, а також недостатній рівень розробленості даної проблеми, темою дисертаційного дослідження було обрано: „Тенденції реформування управління сучасною загальною середньою освітою США”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексного дослідження кафедри педагогіки Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка „Методологічні, змістові та методичні інновації у професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів у контексті запровадження кредитно-модульної системи” (реєстраційний номер 0109U004948). Тема дослідження затверджена вченою радою Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (протокол № 5 від 26 грудня 2005 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 4 від 25 квітня 2006 року).

Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні тенденцій реформування управління загальною середньою освітою США 80-х років ХХ - початку ХХІ ст. та розробленні засобів використання прогресивних ідей американського реформаційного досвіду в сфері управління середньою освітою України.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

1) здійснити аналіз розробки проблеми реформування управління загальною середньою освітою США у вітчизняних та російських порівняльно-педагогічних дослідженнях;

2) визначити етапи та відповідні їм історичні особливості розвитку управління загальною середньою освітою США;

3) з'ясувати теоретичні основи та загальні тенденції реформування управління середньою освітою США у досліджуваний період;

4) виявити окремі тенденції та особливості реформування управління загальною середньою освітою на різних структурних рівнях функціонування цієї системи;

5) обґрунтувати можливості використання прогресивних ідей американського досвіду реформування управління загальною середньою освітою в Україні.

Об'єкт дослідження - управління системою загальної середньої освіти США 80-х років ХХ - початку ХХІ ст.

Предмет дослідження - загальні та окремі тенденції реформування управління загальною середньою освітою США на федеральному, штатовому, окружному та шкільному рівнях.

Методи дослідження. Для реалізації мети дослідження та поставлених завдань використовувалися такі методи: загальнонаукові: аналіз (історіографічний, порівняльний), синтез, абстрагування, порівняння та узагальнення, які дали змогу з'ясувати особливості розвитку теоретичних підходів, покладених в основу розробки стратегій освітніх реформ; історико-логічний, що дозволив дати характеристику економічних та політичних циклів, які мали вплив на цикли освітніх реформ; системний, використання якого стало необхідним для з'ясування мети, завдань, змістових та процесуальних характеристик, результатів та зворотних зв'язків у функціонуванні різних рівнів освітньої системи у процесі запровадження реформаційних програм; структурний, що забезпечив можливість аналізу й систематизації різних стратегій та підходів до здійснення освітніх реформ.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання, положення про єдність процесів, взаємовплив і взаємозалежність явищ об'єктивної дійсності; про єдність теорії і практики.

Розробляючи конкретну методологію дослідження ми користувалися історичним підходом, який має на меті вивчення реформаційного досвіду в його історичному розвиткові; циклічно-хвильовим підходом, що дає змогу розглядати цикли освітніх реформ у взаємозв'язку з циклами економічних та соціально-політичних змін; системним підходом, який передбачає розгляд системи управління освітою як органічної цілісності, де кожний елемент детермінований цілим і, у свою чергу, детермінує всю систему як ціле; структурно-функціональним підходом, що передбачає виявлення та вивчення специфічних функцій структури управління загальною середньою освітою на всіх рівнях його аналізу; синергетичним підходом, з позицій якого процес управління освітою розглядається як єдина складна відкрита система, що функціонує в турбулентному непередбачуваному контексті. Єдність усіх цих підходів забезпечує адекватне вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. інформаційний освіта україна сша

Теоретичну основу дослідження становлять концептуальні положення порівняльної педагогіки (А. Бойко, Б. Вульфсон, О. Джуринський, В. Жуковський, Т. Кошманова, Н. Лавриченко, О. Локшина, З. Малькова, О. Матвієнко, Л. Пуховська, І. Руснак, А. Сбруєва, О. Сухомлинська та ін.); філософські концепції функціонування та розвитку освітніх систем (В. Андрущенко, Г. Васянович, Б. Гершунський, І. Зязюн, С. Клепко, В. Кремень, Т. Кошманова, В. Лутай, І. Радіонова та ін.); методологічні та концептуальні засади управління освітою (Б. Год, Г. Єльникова, Ю. Конаржевський, В. Лазарєв, В. Луговий, В. Маслов, В. Пікельна, Т. Рогова, Є. Хриков та ін.); концепції та ідеї інноваційного розвитку освіти (А. Бойко, А. Гальчинський, Л. Даниленко, О. Козлова, В. Кремень, С. Ніколаєнко, В. Семиноженко, В. Паламарчук та ін.).

Джерельну базу дослідження становлять: офіційні документи освітніх реформ: „Нація у небезпеці” (1983 р.), „Америка - 2000: стратегія освіти” (1990 р.), „Цілі - 2000: Закон про освіту в Америці” (1994 р.), „Акт якісної освіти для всіх дітей” (1999 р.), „Жодної невстигаючої дитини” (2002 р.), кодекси законів про освіту, директивні та нормативні акти урядів штатів і навчальних округів, рішення Федерального суду, доповіді та рішення парламентських комісій з питань освітньої політики; статистичні матеріали, що відображають основні показники діяльності американської системи загальної середньої освіти на різних рівнях її функціонування; аналітичні матеріали міжнародних економічних, фінансових, культурно-освітніх та професійних організацій (Американської федерації вчителів, Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), ЮНЕСКО, Міжнародного валютного фонду, Світового банку тощо); дослідження американських науковців і освітніх діячів у галузі соціології освіти (У. Бойд, Дж. Сібулка та ін.), освітньої політики (Дж. Дженнінгс, Дж. Девід, М. Енгель, Б. Левін, С. Сарасон, Ч. Фінн, П. Хілл та ін.), історії освіти (П. Віолас, Л. Кьюбан, Г. Сенес, Дж. Спрінг, Т. Тімар, С. Тозер, Д. Тьяк та ін.), теорії освіти (П. Вольштеттер, Л. Дарлінг-Геммонд, М. Гьорц, Р. Еванс, Р. Елмор, К. Коттон, Л. Кьюбан, К. Лейтвуд, Дж. Мерфі, Р. Огава, Дж. О'Дей, Д. Равич, М. Сміт, Д. Тьяк, М. Фуллан, Е. Харгрівз та ін.) та теорії управління освітою (Л. Больман, М. Брундретт, Т. Буш, М. Генсон, Т. Грінфілд, Т. Діл, Дж. Марч, Дж. Ольсен, Т. Серджіованні та ін.); інформаційно-аналітичні матеріали американських „мозкових центрів” (think tanks) - як незалежних, так і таких, що слугують політичним партіям чи іншим громадським організаціям (Brookings Institution, Hoover Institution, Fordham Foundation та ін.); публікації та матеріали наукових конференцій з проблем реформування освіти, що проводяться вітчизняними та зарубіжними національними і міжнародними науковими організаціями (UNESCO International Institute for Educational Planning, Association for Supervision and Curriculum Development, Center for Child and Family Policy, Center on Education Policy, Consortium for Policy Research in Education, Institute for Policy Research, National Center for Policy Analysis тощо); матеріали вітчизняних та зарубіжних науково-педагогічних періодичних видань („Директор школи”; „Директор школи. Україна”; „Освіта”; „Освіта і управління”; „Рідна школа”; „Шлях освіти”; „Педагогика”; „International Journal of Leadership in Education”; „American Journal of Education”; „Education Administration Quarterly”; „Educational Evaluation and Policy Analysis”; „Educational leadership”; „Educational Management and Administration”; „Educational Policy”; „Educational Researcher”; „School Leadership and Management” тощо).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від 80-х років ХХ ст. до початку ХХІ ст. Нижня хронологічна межа визначається початком якісно нового етапу розвитку освітньої політики в США, насамперед, трансформації її ідеологічних основ. Відбувається активізація реформаційних процесів в управлінні загальною середньою освітою, зумовлених потребами відповідності національної освіти і кожного громадянина вимогам суспільства знань та глобального ринку. Верхня хронологічна межа позначається 2002 роком, коли після завершення політичних циклів 80 - 90-х років ХХ ст. стала можливою оцінка результатів низки реформаційних програм (2002 рік ознаменувався початком нового (консервативного) політичного циклу і нового циклу освітніх реформ (прийняття освітнього закону „Жодної невстигаючої дитини” (No Child Left Behind).

Для логічного обґрунтування стану і перспектив розвитку управління середньою освітою в США у дисертації здійснено ретроспективний аналіз цієї проблеми, починаючи з XІХ ст.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що в ньому вперше: виявлено загальні (централізація і децентралізація) та окремі (федералізація соціально-орієнтованих програм, концентрація фінансових впливів, структуризація інтересів, конвергенція освітніх ідеологій, стандартизація змісту освіти та якості знань, адаптація штатових стандартів, інтеграція управлінських функцій, рекультуризація, мережування тощо) тенденції реформування управління загальною середньою освітою США 80-х років ХХ - початку ХХІ ст.; здійснено цілісний аналіз розробки проблеми реформування управління загальною середньою освітою США у вітчизняних та російських порівняльно-педагогічних дослідженнях, що охоплює філософський, політичний та управлінський виміри розгляду; визначено етапи та відповідні їм історичні особливості розвитку управління загальною середньою освітою США (громадське управління (1800 - 1850 рр.) - масовізація освіти, демократизація управління освітою; професійне управління (1850 - 1900 рр.) - професіоналізація управління освітою, зростаючий вплив ідей прогресивізму; наукове управління (1900 - 1945 рр.) - стандартизація, економізація управління освітою; державно-громадське управління (1945 - 1990 рр.) - диференціація та інституціалізація політичних інтересів різних соціальних груп; бюрократизація освітньої системи; демократизація управління освітою); з'ясовано теоретичні основи реформування управління середньою освітою США у досліджуваний період (системний і організаційний підходи та відповідні їм моделі лідерства періоду змін).

У дослідженні було конкретизовано: філософські (постмодернізм, екзистенціалізм та неопрагматизм), аксіологічні (християнські, загальнолюдські цінності) та ідеологічні (неоконсерватизм, неолібералізм і „новий менеджеризм”) основи стратегій реформування управління системою загальної середньої освіти США в досліджуваний період; подальшого розвитку дістали ідеї перетворення американської школи на навчальну громаду та розвитку дистрибутивного лідерства в контексті запровадження програм автономного шкільного менеджменту і створення нової організаційної культури школи. У науковий обіг уведено маловідомі й раніше невідомі англомовні джерела, історичні факти, що стосуються управління загальною середньою освітою США.

Практичне значення одержаних результатів полягає у доповненні змісту навчальних курсів з педагогіки, історії педагогіки, порівняльної педагогіки, педагогіки вищої школи та педагогічного менеджменту матеріалами, представленими в монографії „Реформування управління загальною середньою освітою: досвід США”. Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка № 2037 від 22.09.2009 р.), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 702 від 15.09.09), Чернігівського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01-12/429 від 24.09.2009 р.).

Розроблені засоби використання прогресивних ідей американського досвіду реформування управління загальною середньою освітою в Україні можуть застосовуватися в процесі подальшого розвитку стратегій реформування освітньої системи України в умовах розбудови глобального освітнього простору як освітніми політиками, так і освітянами-практиками, будуть корисними для здійснення досліджень у галузі порівняльної педагогіки, історії педагогіки, філософії освіти, соціології освіти та економіки освіти, при створенні навчальних посібників і розробці спецкурсів з порівняльної педагогіки та історії педагогіки.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, висвітлювалися на конференціях різних рівнів: міжнародних: „Сучасні проблеми науки та освіти” (Сімеїз, 2006; Алушта, 2009); „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2007); „Актуальні проблеми сучасної освіти у світлі вимог Болонського процесу” (Севастополь, 2009); „Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (Суми, 2009); всеукраїнських: „Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика” (Суми, 2006); „Історико-педагогічні дослідження: регіональний вимір” (Луганськ, 2006); „Тенденції розвитку професійно-педагогічної освіти в Україні і за кордоном” (Житомир, 2006); „Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (Суми, 2007); „Управління адаптивною школою: здобутки і перспективи” (Полтава, 2009); регіональній: „Болонський процес: проблеми, пошуки, перспективи” (Суми, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у 18 одноосібних публікаціях, у тому числі 1 монографії та 7 статтях у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг тексту дисертації - 252 сторінки. Основний зміст викладено на 197 сторінках. Список використаних джерел має 263 найменування, з них 165 англійською мовою. Дисертація містить 23 таблиці та 12 рисунків, 6 додатків на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність і доцільність дослідження, визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет, методологічну основу, методи та джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, висвітлено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - „Історико-теоретичні засади управління загальною середньою освітою США” - здійснено аналіз порівняльно-педагогічних праць з проблеми управління освітою, що проводився вітчизняними та російськими науковцями в межах дослідження більш широкого кола питань, присвячених вивченню стану американської системи освіти та шляхів її реформування; з'ясовано філософські, політичні та управлінські засади реформ управління загальною середньою освітою; доведено зумовленість циклів реформ управління загальною середньою освітою у США циклами економічного розвитку; охарактеризовано основні етапи та відповідні їм історичні особливості розвитку управління загальною середньою освітою США; визначено методологічні підходи до розгляду управління освітою та виведені загальні тенденції реформування управління середньою освітою США.

Аналіз філософського, політичного та управлінського вимірів проблеми реформування управління американською середньою освітою у працях вітчизняних і російських науковців дозволив нам виокремити такі суперечності в розгляді проблеми:

- у визначенні філософських домінант в управлінні освітою на тому чи іншому етапі розвитку системи освіти США;

- у з'ясуванні сутності політичних впливів на здійснення управлінських процесів та розвиток управлінської структури системи освіти США;

- у виокремленні ієрархії структурних рівнів, елементів системи управління освітою, у розумінні сутності повноважень кожного з цих рівнів, динаміки розвитку освітньої системи тощо.

У результаті дослідження взаємозв'язку між економічними, соціально-політичними та освітніми змінами в американському суспільстві доведено, що реформи управління загальною середньою освітою були зумовлені, насамперед, економічними перетвореннями в країні та мали циклічний характер. Доказом цього слугує той факт, що освітні цикли збігалися з економічними циклами (так званими циклами М. Кондратьєва). Періоди широкомасштабних освітніх реформ, що знаменувалися новою освітньою філософією, відповідали періодам значних економічних, соціальних та політичних змін, яким передували економічні кризи в країні. Структурний аналіз еволюції змін в управлінні загальною середньою освітою США дозволив нам визначити такі закономірні залежності: 1) зумовленість початку освітніх реформ етапом економічного спаду в країні, наслідком якого стає зростання суспільно-політичної активності; 2) залежність цільових пріоритетів реформ від політичного курсу правлячої партії (демократичної чи республіканської).

Використання історико-логічного методу дозволило нам виокремити етапи розвитку управління загальною середньою освітою США, зумовлені певними історичними особливостями розвитку освітньої системи.

Період громадського управління (1800 - 1850 рр.) ознаменувався масовізацією освіти, що сприяла розширенню можливостей бажаючих отримати освіту та демократизацією управління освітою, що передбачала розширення громадського представництва в управлінні освітою. Характеристикою етапу професійного управління (1850 - 1900 рр.) стали професіоналізація управління освітою за рахунок залучення до процесу прийняття рішень освітян-професіоналів та зростаючий вплив ідей прогресивізму на визначення змістових і організаційних засад діяльності школи.

Особливостями розвитку реформ управління американською загальною середньою освітою протягом періоду наукового управління (1900 - 1945 рр.) визначено стандартизацію освітньої системи (перші спроби запровадження стандартів змісту освіти і контролю якості) та економізацію управління освітою (запровадження основ економічного менеджменту в сфері освіти).

Особливостями освітньої політики періоду державно-громадського управління (1945 - 1990 рр.) стали диференціація політичних інтересів різних соціальних груп та їх інституціалізація в межах широкого кола громадських течій і організацій; бюрократизація освітньої системи на штатовому та окружному рівнях і демократизація управління освітою за рахунок залучення до прийняття освітньо-політичних рішень представників широкої громадськості.

У розділі розглянуто теоретичні основи сучасних освітніх реформ, якими виступають системний та організаційний підходи.

Системний підхід побудований на засадах теорії систем і вимагає з'ясування сутності цільових, контекстуальних, процесуальних, змістових та результативних характеристик змін в управлінні середньою освітою, виявлення суперечностей і недоліків запровадження досліджуваних процесів, шляхів забезпечення зворотного зв'язку між результатами реформ та стратегіями подальших освітніх змін. Провідною ідеєю системного підходу є оптимізація взаємозв'язків між різними ланками освітньої системи з метою підвищення ефективності її діяльності.

У методологічних засадах нашого дослідження системний підхід реалізується, передусім, у межах розгляду системної реформи. Системна реформа передбачає відхід від традиційної побудови американської освіти як „організованої анархії” та створення такої освітньої структури, де зростання системності впливів за рахунок єдинонаправленої дії всіх учасників освітнього процесу забезпечить покращення результативності системи, передусім - якості викладання й навчання. На основі аналізу досліджень теоретиків системної реформи (Дж. О'Дей, К. Олсона, М. Пуми, Д. Рафаела М. Сміта та ін.) з'ясовано інноваційні моделі лідерства періоду змін, зокрема концептуальну, що відображає узгоджену взаємодію всіх елементів освітньої системи, та голархічну, що допомагає зосередити увагу на взаємозв'язках між рівнями управління освітньою системою.

Організаційний підхід, основою якого виступає теорія організаційного розвитку, насамперед дає змогу виявити зміни, що відбуваються всередині організацій (навчальних закладів) у процесі запровадження інновацій культури школи.

Виявом організаційного підходу як методології реформ стало запровадження в управлінську практику в контексті реалізації стратегій автономного шкільного менеджменту широкого кола інноваційних підходів, узагальнених у дослідженнях американських освітніх теоретиків Т. Буша (формальна, колегіальна, суб'єктивна, політична, двозначна та культурна модель), Т. Серджіованні (модель ефективності, людська, політична, культурна), Л. Больмана і Т. Діла (структурна, політична, символічна й модель людських ресурсів) та М. Генсона (класична ієрархічна модель, модель соціальної системи, модель відкритої системи). Установлено, що при запровадженні освітніх реформ важливим є комплексне застосування розглянутих моделей управління, що дозволяє враховувати різні аспекти процесу прийняття рішень.

З'ясовано, що основоположними загальними тенденціями реформування управління американською середньою освітою у досліджуваний період стали централізація, сутність якої полягає в концентрації владних повноважень у руках центральних органів державної влади, та децентралізація, що передбачає передачу владних повноважень від центральних органів до місцевих.

Дослідження показало, що сучасні реформи управління загальною середньою освітою в США характеризуються взаємодією централізаційних та децентралізаційних тенденцій, що у своїй цілісності отримало назву „децентралізованого централізму” (“decentralized centralism”). На нашу думку, поєднання системного й організаційного підходів як методології дослідження відображає єдність централізаційно-децентралізаційних процесів в управлінні загальною середньою освітою США.

У другому розділі - „ Окремі тенденції та особливості реформування різних рівнів управління системою загальної середньої освіти США” - проаналізовано напрями розвитку освітньої політики різних рівнів освітньої системи: федерального, штатового, окружного та шкільного.

У сучасних умовах діяльність федерального уряду в сфері управління системою загальної середньої освіти зводиться до політичного керівництва, а саме: визначення загальнонаціональної стратегії розвитку освіти, збору статистичних даних про стан середньої освіти, фінансування федеральних освітніх програм, усунення дискримінації та забезпечення рівного доступу до освіти всіх дітей шкільного віку.

Вивчення офіційних документів дозволило з'ясувати, що ухвалені протягом 80 - 90-х років ХХ - початку ХХІ ст. національні доповіді й прийняті закони спрямовані, передусім, на покращення якості освіти для всіх: „Нація у небезпеці” (1983 р.), „Америка - 2000: стратегія освіти” (1990 р.), „Цілі - 2000: Закон про освіту в Америці” (1994 р.), „Акт якісної освіти для всіх дітей” (1999 р.), „Жодної невстигаючої дитини” (2002 р.). Як показав аналіз зазначених федеральних освітніх ініціатив, радикальної централізації управління освітою, якої так побоювалися правоорієнтовані політики, не відбулося.

Окремими тенденціями розвитку освітньої політики стали: федералізація соціально-орієнтованих освітніх програм (передусім Title I); концентрація фінансових впливів на штати щодо підтримки управлінських ініціатив у реалізації стратегічних пріоритетів стандартоорієнтованих реформ; структуризація інтересів різних груп громадян в освітній політиці шляхом створення широкого кола громадських організацій та лобіювання їх інтересів у центральних органах влади; конвергенція освітніх ідеологій правлячих партій, що пов'язано з посиленням позицій неоліберальної ідеології у соціальній політиці США.

Аналіз освітньої політики штатового рівня дозволив з'ясувати, що сучасні реформи управління середньою освітою ознаменувалися як децентралізаційними, так і централізаційними процесами. Виявами децентралізаційних тенденцій на рівні штату стали: делегування менеджменту ресурсів (фінансових, матеріальних, людських, інтелектуальних, інформаційних, часових) на рівень школи; створення органів самоврядування в школах, до складу яких входять батьки, представники місцевої громади, бізнесових структур тощо, які контролюють діяльність школи.

Характерними окремими централізаційними тенденціями реформування управління американською загальною середньою освітою визначено: запровадження стандартів змісту освіти та якості знань з базових навчальних дисциплін (англійської мови, математики, природничих наук); стандартів професійної діяльності вчителів та шкільних адміністраторів; моніторинг результатів навчання через створення системи зовнішнього тестування та звітності; набуття повноважень здійснення заохочувально-покаральних санкцій за результатами зовнішньої незалежної оцінки якості діяльності навчальних округів та шкіл; збільшення повноважень штату в питаннях фінансового, кадрового, процесуального менеджменту (наприклад, розв'язання суперечливих питань, пов'язаних з діяльністю навчальних округів та шкіл; регулювання обсягів фінансування навчальних округів; укладання зі школами контрактів щодо автономного шкільного менеджменту та звітності школи тощо).

Вивчення автентичних джерел та офіційних документів реформ показало, що рівень реформування управлінських повноважень навчального округу є найменш досліджуваним у американській теорії освіти. Складність для аналізу діяльності навчальних округів представляють значні відмінності як в освітній політиці штатів, до складу яких вони входять, так і навчальних округів.

У контексті сучасних реформ управління середньою освітою навчальним округам відводиться роль посередника: з одного боку, навчальні округи спрямовують освітню політику штатів у відповідному до місцевих потреб напрямі (адаптують освітні стандарти до місцевих умов та здійснюють моніторинг за процесом запровадження стандартів і результатів діяльності шкіл); а з іншого - навчальні округи надають необхідну інформацію штатам про результати запровадження освітньої реформи в школах.

Крім того, сучасні реформаційні процеси, насамперед запровадження програм автономного шкільного менеджменту, характеризуються деволюцією широкого кола управлінських повноважень на рівень школи. Таким чином, найбільш показовими окремими тенденціями окружного рівня вважаємо адаптацію штатових стандартів змісту освіти і якості знань на місцевому рівні та інтеграцію управлінських функцій у межах єдиного керівного органу, що набуває як традиційно управлінських, так і методичних повноважень.

Виходячи з того, що зміни, які відбувалися на рівні школи, були надто численними, нами розроблена типологія, що передбачала аналіз структурного та культурного вимірів зазначених змін.

Установлено, що передбачені в межах системних стандартоорієнтованих реформ структурні зміни відбувалися „згори вниз” і стосувалися запровадження різних форм структурних інновацій, найбільш поширеним виявом яких стали програми автономного шкільного менеджменту (school-based management - SBM). Основними організаційними формами змін визначено: підвищення рівня автономності традиційних шкіл, створення чартерних шкіл та шкіл-магнітів.

З'ясовано, що в основу культурних змін, що розгортаються „знизу вгору” або „знизу вшир”, покладені теорії підвищення ефективності й удосконалення діяльності шкіл та теорії дистрибутивного менеджменту. Основними організаційними формами змін стали: перетворення шкіл на професійні громади та створення інноваційних шкільних мереж.

Дослідження показало, що провідними окремими тенденціями реформування управління загальною середньою освітою США шкільного рівня стали:

1) рекультуризація, що передбачає принципово новий підхід до вдосконалення діяльності школи та поширення реформи „знизу” (в межах школи, а не управлінськими структурами штатового чи окружного рівня) і розгортання її „вшир” шляхом запровадження програм автономного шкільного менеджменту та створення чартерних шкіл;

2) мережування або розвиток шкільних мереж як колаборативних організацій, спрямованих на поширення прогресивного педагогічного досвіду, підтримку професіоналізму та мотивацію шкіл до інноваційного розвитку.

У третьому розділі - „ Інноваційний потенціал реформування управління загальною середньою освітою США та засоби його використання в Україні” - окреслено можливості використання позитивних ідей американського реформаційного досвіду в Україні.

Спираючись на дослідження окремих тенденцій та особливостей реформування управління американською системою загальної середньої освіти на всіх рівнях її функціонування, визначено позитивні здобутки сучасного реформаційного досвіду США, що становлять його інноваційний потенціал. Під інноваційним потенціалом американського реформаційного досвіду розуміється його новизна, креативність, ефективність та придатність для застосування в Україні.

Зважаючи на кардинальні відмінності в характері управління освітою та функціях органів управління в Україні та США, обґрунтовано доцільність творчого використання розроблених засобів з урахуванням особливостей побудови національної освітньої системи, а також особливостей соціально-економічного та історико-культурного розвитку України. У розробці засобів використання позитивних ідей американського реформаційного досвіду в Україні ми керувалися логікою дослідження, що вимагала виокремлення прогресивних реформаційних ідей на кожному рівні управління системою загальної середньої освіти.

На федеральному рівні вважаємо інноваційним: досвід проведення зустрічей національної політичної еліти з метою розв'язання нагальних питань, що виникають на складних етапах розвитку освіти; практику розв'язання Верховним (Конституційним) судом проблемних питань в освітній сфері; практику регулярного (раз на 5 - 7 років) редагування Закону „ Про початкову та середню освіту”, що дозволяє підходити до вирішення нагальних питань з урахуванням швидких темпів змін в економічному, політичному, суспільному житті країни та відповідної зміни пріоритетних освітніх питань; практику впливу зацікавлених груп на формування освітньої політики; практику спонукання регіональних центрів до участі в федеральних стратегічних програмах.

У цьому контексті на національному рівні управління освітою в Україні найбільш доцільними засобами використання виявленого досвіду бачаться: ініціювання зустрічей президента та політичної еліти, у ході яких мають розглядатися тільки освітні питання; регулярне редагування законів „Про освіту”, „Про загальну середню освіту” тощо. На штатовому рівні заслуговує на увагу відсутність догматично-категоричного характеру стандартів; досвід співпраці між штатами та навчальними округами в запровадженні освітніх реформ; досвід установлення штатами орієнтовних показників навчальних досягнень учнів з урахування специфіки як конкретних шкіл (розмір школи, соціально-економічний статус місцевої громади), так і окремих категорій учнів, зокрема зі спеціальними освітніми потребами.

На регіональному рівні в Україні доцільним є налагодження співпраці між Міністерством освіти і науки України та місцевими органами управління освітою з метою створення спільних реформаційних проектів, спрямованих на розв'язання невідкладних освітніх питань, що характерні для певного регіону. На окружному рівні цікавим є: досвід адаптації навчальними округами штатових освітніх стандартів, що дає змогу враховувати свої потреби та можливості; відданість традиціям суспільно-громадського місцевого контролю, що передбачають активну участь батьківської громадськості та місцевої громади в управлінні школами.

З огляду на це перспективним засобом вважаємо активізацію участі батьків та місцевої громади у процесі управління освітою в Україні. Раннє залучення батьків учнів, батьків майбутніх учнів школи та інших зацікавлених громадян до дискусії про впровадження освітніх інновацій надає більше шансів для успішної реалізації освітніх реформ, тому що вони стають свідомо обраними „внизу”, а не нав'язаними „згори”.

Позитивними здобутками реформ управління на шкільному рівні, на наш погляд, є: набуття вчителями лідерських повноважень у межах запровадження автономного шкільного менеджменту і, зокрема, дистрибутивного менеджменту; перетворення американських шкіл на навчальні громади, що передбачає постійний професійний розвиток учителів; обмін досвідом між учителями та директорами шкіл через участь у шкільних інноваційних мережах (як національних, так і міжнародних). Тому доцільним бачиться розширення повноважень українських учителів у процесі прийняття управлінських рішень, розвиток та встановлення колегіального характеру управління в українських школах, що сприятиме створенню автентичної культури навчального закладу, активізації професійного розвитку вчителів, підвищенню ефективності навчального процесу тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації відповідно до мети і завдань здійснено аналіз реформ управління загальною середньою освітою США 80-х років ХХ - початку ХХІ ст., на основі чого досягнуто вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні тенденцій реформування управління загальною середньою освітою на федеральному, штатовому, окружному і шкільному рівнях.

Визначено інноваційний потенціал американського реформаційного досвіду та його перспективність в умовах реформування управління національною освітою нашої держави. Одержані в процесі дослідження результати дозволяють зробити висновки, що мають теоретичне і практичне значення.

1. Здійснено аналіз розробки проблеми реформування управління загальною середньою освітою США у вітчизняних та російських порівняльно-педагогічних дослідженнях, що дозволив виявити основні виміри розгляду зазначеного питання: філософський, політичний та управлінський.

Виокремлено такі суперечності в розгляді проблеми вітчизняними та російськими науковцями: у визначенні філософських домінант в управлінні освітою на тому чи іншому етапі розвитку системи освіти США (філософський вимір); у встановленні сутності політичних впливів на здійснення управлінських процесів та розвиток управлінської структури системи освіти США (політичний вимір); у виокремленні ієрархії структурних рівнів, елементів системи управління освітою; у розумінні сутності повноважень кожного з цих рівнів, динаміки розвитку освітньої системи (управлінський вимір).

2. Визначено етапи та відповідні їм історичні особливості розвитку управління загальною середньою освітою США, зокрема:

1) громадське управління (1800 - 1850 рр.) - масовізація освіти, що сприяла розширенню можливостей бажаючих отримати освіту та демократизація управління освітою, що передбачала розширення громадського представництва в управлінні освітою;

2) професійне управління (1850 - 1900 рр.) - професіоналізація управління освітою та зростаючий вплив ідей прогресивізму на визначення змістових і організаційних засад діяльності школи;

3) наукове управління (1900 - 1945 рр.) - стандартизація (перші спроби запровадження стандартів змісту освіти і контролю якості) та економізація управління освітою (запровадження основ економічного менеджменту в сфері освіти);

4) державно-громадське управління (1945 - 1990 рр.) - диференціація політичних інтересів різних соціальних груп та їх інституціалізація в межах широкого кола громадських течій та організацій; бюрократизація освітньої системи на штатовому та окружному рівнях і демократизація управління освітою за рахунок залучення до прийняття освітньо-політичних рішень представників широкої громадськості.

3. З'ясовано теоретичні основи та загальні тенденції реформування управління середньою освітою США у досліджуваний період.

Теоретичними основами реформування управління системою освіти стали ідеї системної реформи Дж. О'Дей і М. Сміта, що передбачали оптимізацію взаємозв'язків між різними ланками освітньої системи та відхід від традиційної побудови американської освітньої системи як „організованої анархії”.

Виявлено, що головною метою системної реформи стало створення такої освітньої структури, де зростання системності впливів за рахунок єдинонаправленої дії всіх учасників освітнього процесу забезпечить покращення результативності системи, насамперед якості викладання й навчання.

У межах організаційного підходу було проаналізовано концепції функціонування та перебудови системи управління загальною середньою освітою на рівні навчального закладу у вигляді концептуальних моделей управління. Найбільш ґрунтовними з них є дослідження американських освітніх теоретиків Л. Больмана і Т. Діла, Т. Буша, М. Генсона та Т. Серджіованні. Порівняльний аналіз зазначених моделей дозволяє трактувати їх як теоретичне підґрунтя перебудови організаційної культури школи та її перетворення на навчальну громаду, а також розвитку дистрибутивного лідерства.

Загальними тенденціями реформування управління середньою освітою США у досліджуваний період стали централізація, сутність якої полягає в концентрації владних повноважень у руках центральних органів державної влади, та децентралізація, що передбачає передачу владних повноважень від центральних органів до місцевих.

Установлено, що сучасні реформи управління загальною середньою освітою в США характеризуються взаємодією централізаційних та децентралізаційних тенденцій, що у своїй цілісності отримало назву „децентралізованого централізму” (“decentralized centralism”).

4. Виявлено окремі тенденції реформування управління системою загальної середньої освіти на різних структурних рівнях її функціонування: федеральному, штатовому, окружному та шкільному. З'ясовано, що на федеральному, штатовому та окружному рівні спостерігалося посилення загальних централізаційних тенденцій, тоді як на шкільному - децентралізаційних.

На федеральному рівні визначено такі окремі тенденції, як федералізація соціально-орієнтованих освітніх програм (Title I); концентрація фінансових впливів на штати щодо управлінських механізмів та підтримки управлінських ініціатив у реалізації стратегічних пріоритетів стандартоорієнтованих реформ; структуризація інтересів різних груп громадян в освітній політиці шляхом створення широкого кола громадських організацій та лобіювання їх інтересів у центральних органах влади; конвергенція освітніх ідеологій правлячих партій, що пов'язано з посиленням позицій неоліберальної ідеології у соціальній політиці США.

На штатовому рівні управління освітою характеризувалося окремими тенденціями стандартизації освітньої системи (визначення та запровадження стандартів змісту освіти і якості знань з базових навчальних дисциплін (англійської мови, математики, природничих наук); стандартів професійної діяльності вчителів і шкільних адміністраторів; моніторинг результатів навчання через створення системи зовнішнього тестування та звітності, що передбачає відповідальність навчальних округів і шкіл за результати своєї діяльності); набуття повноважень здійснення заохочувально-покаральних санкцій за результатами зовнішньої незалежної оцінки якості діяльності навчальних округів і шкіл; збільшення повноважень штату в питаннях фінансового, кадрового, процесуального менеджменту тощо.

На окружному рівні до окремих тенденцій належать: адаптація штатових стандартів змісту освіти і якості знань на місцевому рівні та інтеграція управлінських функцій у межах єдиного керівного органу, що набуває як традиційно управлінських, так і методичних повноважень.

Окремими тенденціями на рівні школи стали: рекультуризація, що передбачає принципово новий підхід до вдосконалення діяльності школи та поширення реформи „знизу” (у межах школи, а не управлінських структур штатового чи окружного рівня) і розгортання її „вшир” шляхом запровадження програм автономного шкільного менеджменту та створення чартерних шкіл; мережування або розвиток шкільних мереж як колаборативних організацій, спрямованих на поширення прогресивного педагогічного досвіду, підтримку професіоналізму та мотивацію педагогічного персоналу шкіл до інноваційного розвитку.

5. Обґрунтовано можливості використання прогресивних ідей американського досвіду реформування управління загальною середньою освітою в Україні, найбільш перспективними з яких є: на національному рівні: ініціювання зустрічей президента та політичної еліти, в ході яких мають розглядатися тільки освітні питання; регулярне редагування законів „Про освіту”, „Про загальну середню освіту” тощо; на регіональному рівні: налагодження співпраці між Міністерством освіти і науки України та місцевими органами управління з метою створення спільних реформаційних проектів, спрямованих на розв'язання невідкладних освітніх питань, що характерні для певного регіону; на місцевому рівні: активізація участі батьків та місцевої громади у процесі прийняття рішень, що надає більше шансів для успішної реалізації освітніх реформ, тому що вони стають свідомо обраними „внизу”, а не нав'язаними „згори”; на шкільному рівні: розширення повноважень учителів у процесі прийняття управлінських рішень, розвиток та встановлення колегіального характеру управління в українських школах, що сприятиме створенню автентичної культури навчального закладу, активізації професійного розвитку вчителів, підвищенню ефективності навчального процесу тощо.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Монографії

1. Бойченко М. А. Реформування управління загальною середньою освітою : досвід США : монографія / М. А. Бойченко. - Суми : Вид-во СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2009. - 180 с.

Наукові фахові статті

2. Бойченко М. А. Історичні особливості управління системою загальної середньої освіти в США / М. А. Бойченко // Педагогічні науки : зб. наук. пр. / редкол. : М. О. Лазарєв (відп. ред.) [та ін.]. - Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2006. - Ч. 2. - С. 78-83.

3. Бойченко М.А. Особливості реформування системи середньої освіти США в контексті політичних змін другої половини ХХ століття / М. А. Бойченко // Педагогічні науки : зб. наук. пр. / редкол. : М. О. Лазарєв (відп. ред.) [та ін.]. - Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2006. - Ч. 1. - С. 96-102.

4. Бойченко М. А. Регіональні основи управління системою середньої освіти в США : історичний аспект / М. А. Бойченко // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка (педагогічні науки). - 2006. - Випуск 19 (114). - С. 165-169.

5. Бойченко М. А. Стратегії змін в управлінні сучасними американськими школами / М. А. Бойченко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. / за заг. ред. М. Б. Євтуха, укладач О. В. Михайличенко. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2009. - Вип. 40. - С. 18-23.

6. Бойченко М. А. Сучасні тенденції реформування управління загальною середньою освітою США : діяльність навчальних округів / М. А. Бойченко // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. - 2009. - Вип. 45. - С. 15-19.