Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підготовка майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

казкотерапія соціальний педагог

Актуальність теми дослідження. На тлі активного формування та розвитку гуманістичної парадигми в освіті підготовка кваліфікованих фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності, конкурентоспроможних на сучасному ринку праці, є одним із пріоритетних напрямів розвитку системи вищої освіти в Україні, затверджених на державному рівні в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Законах України “Про освіту” (1991 р.), “Про вищу освіту” (2002 р.). Особливої актуальності набуває питання розвитку професіоналізму соціальних педагогів, оскільки у складних суспільних умовах все більше зростає коло проблем, які потребують соціально-педагогічного вирішення: духовна деградація, несприятливий соціальний досвід, втрата ціннісних орієнтацій, деформація відносин у суспільстві та родині тощо. Унікальним методом розв'язання зазначених проблем є метод казкотерапії, використання якого дає змогу безпосередньо впливати на емоційно-почуттєву сферу особистості, змінювати моделі поведінки, актуалізувати приховані ресурсні можливості у складних життєвих ситуаціях. Результативність використання методу казкотерапії передбачає володіння ним на професійному рівні, що вимагає підготовки кваліфікованих соціальних педагогів, здатних сприяти особистості в її становленні, розвитку та самореалізації, ефективно взаємодіяти з клієнтом з метою надання йому допомоги, оперативно реагувати на запити клієнта та підвищувати свою кваліфікацію в умовах швидких соціально-економічних змін.

Актуальність розв'язання цієї проблеми зумовлюється загостренням низки суперечностей між:

суспільними вимогами до професіоналізму соціальних педагогів, що постійно зростають, та реальним рівнем його сформованості;

визнанням практикуючими соціальними педагогами функціональних можливостей терапевтичних методів роботи та неготовністю фахівців до їх реалізації;

між необхідністю фахової підготовки соціальних педагогів до застосування казкотерапії у професійній діяльності та невизначеністю організаційно-педагогічних умов і недостатнім науково-методичним забезпеченням цієї підготовки.

Аналіз наукових досліджень засвідчує, що в сучасній вищій школі підготовка майбутніх соціальних педагогів знаходиться на етапі свого активного розвитку. Її теоретико-методичним підґрунтям стали фундаментальні праці з теорії педагогічної освіти А. Алексюка, Ш. Амонашвілі, І. Беха, С. Гончаренка, І. Зязюна, Н. Ничкало, В. Паламарчук, В. Сухомлинського та ін.

Питання підготовки майбутніх соціальних педагогів до різних видів професійної діяльності є досить розробленим у сучасній науці та практиці. Дослідники розглядають загальні засади організації професійної підготовки майбутніх фахівців (А. Капська, Л. Міщик, В. Поліщук, В. Сидоров, Є. Холостова та ін.); дидактичні основи професійної підготовки (С. Харченко); нетрадиційні форми та методи підготовки (О. Витвар); педагогічні умови формування професійно-етичної культури (О. Пономаренко); теоретичні й методичні засади застосування художньо-естетичної інформації в підготовці до професійного спілкування (Г. Локарєва); професійно значущі особистісні якості (М. Галагузова, В. Гриньова, Н. Заверико, М. Мудрик, В. Сластьонін та ін.); проблеми підготовки до роботи з різними категоріями клієнтів (І. Звєрева, Ю. Мацкевич, С. Пащенко та ін.).

Науковим підґрунтям у розробці теоретичних положень використання казкотерапії в соціально-педагогічній роботі стали лінгвістичні (В. Анікін, О. Афанасьєв, О. Величко, М. Горностаєва, О. Кирилюк, Є. Мелетинський, Е. Померанцева, В. Пропп та ін.), історичні (О. Афанасьєв, В. Пропп та ін.), психологічні (Б. Беттельхейм, Х. Дікман, М.-Л. фон Франц, З. Фрейд, К.-Г. Юнг та ін.) і педагогічні (С. Бакуліна, І. Бех, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.) дослідження.

Питання практики застосування казкотерапії у психолого-педагогічній роботі з дітьми та підлітками розкриті в наукових працях Д. Арановської-Дубовис, С. Бакуліної, А. Гнєзділова, Т. Грабенко, О. Деркач, Т. Зінкевич-Євстигнєєвої, О. Набойкіної, О. Прудиус, Н. Радіної, Н. Сакович, І. Стішенок та ін. Особливості казкотерапевтичної допомоги дорослим висвітлені у дослідженнях О. Бреусенка-Кузнєцова, І. Вачкова, Р. Єфімкіної, Т. Зінкевич-Євстигнєєвої, Д. Кудзілова, Н. Огненко, О. Плєтки, Д. Соколова, О. Тихонової та ін.

На доцільність застосування казкотерапії у професійній діяльності соціального педагога вказують О. Бреусенко-Кузнєцов, О. Деркач, О. Іванівська, А. Капська, С. Савченко, Н. Шкаріна та ін., які розглядають казку як засіб соціалізації особистості.

Але, незважаючи на значний інтерес науковців до питань професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, проблема формування їх готовності до використання методу казкотерапії ще не стала об'єктом спеціального комплексного дослідження. Актуальність порушеної проблеми, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми кандидатської дисертації “Підготовка майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Запорізького національного університету в межах наукової теми “Психолого-педагогічне забезпечення підготовки фахівців для впровадження освітніх інновацій” (номер державної реєстрації 0106U012657), в якій автор брав безпосередню участь.

Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького національного університету (протокол № 4 від 22.12.2005 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 30.05.2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності.

Для досягнення зазначеної мети поставлені такі завдання:

розкрити сутність основних підходів до професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищій школі; уточнити категоріальний апарат дослідження;

обґрунтувати теоретичні засади використання казкотерапії у психолого-педагогічній та соціально-педагогічній практиці;

визначити й охарактеризувати сутність і структуру поняття “готовність до використання методу казкотерапії”; розробити та обґрунтувати компоненти, критерії, показники та рівні цього феномену;

визначити та обґрунтувати організаційно-педагогічні умови ефективного формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії; розробити навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців;

експериментально перевірити ефективність розроблених організаційно-педагогічних умов і науково-методичного забезпечення формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності.

Дослідження базується на гіпотезі, що формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності набуває ефективності за умов:

упровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі та методики формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії;

використання нетрадиційних підходів, методик і технік у підготовці майбутніх соціальних педагогів: казкотерапії, арт-терапії та художньо-естетичної інформації літературних творів;

активізації творчого мислення майбутніх фахівців, пробудження в них стану “внутрішньої дитини”;

занурення майбутніх соціальних педагогів у казкотерапевтичне середовище з метою набуття власного терапевтичного досвіду (соціально-педагогічний казкотерапевтичний тренінг).

Методи дослідження. Для реалізації мети, розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження нами був використаний комплекс методів:

теоретичних: аналіз, синтез, порівняння, екстраполяція, узагальнення та систематизація наукових теоретичних положень і нормативної документації - для визначення концептуальних підходів до професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та обґрунтування категоріального апарату дослідження; метод класифікації, прогнозування та моделювання - для розробки структурно-змістової моделі формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії;

емпіричних: стандартизовані психодіагностичні методики, адаптовані відповідно до завдань дослідження; методи збирання емпіричного матеріалу (опитування, анкетування); метод самооцінювання та експертного оцінювання - для визначення рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний етапи) - для перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних педагогів;

математичної статистики: методи первинної обробки даних, математичної перевірки статистичної гіпотези - для опрацювання та оцінювання експериментальних даних дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в такому:

вперше визначено й теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, які сприяють ефективному формуванню готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності: впровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі та методики формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії; використання нетрадиційних підходів, методик та технік у підготовці майбутніх соціальних педагогів (казкотерапії, арт-терапії та художньо-естетичної інформації літературних творів); активізації творчого мислення майбутніх фахівців, пробудження в них стану “внутрішньої дитини”; занурення майбутніх соціальних педагогів у казкотерапевтичне середовище з метою набуття власного терапевтичного досвіду; визначено сутність і зміст поняття готовності до використання методу казкотерапії як складного структурного професійно-особистісного утворення, яке характеризується сформованістю системи знань та операційно-технологічних умінь використання методу казкотерапії в роботі з клієнтом, розвиненістю професійно важливих особистісних якостей та сформованою потребою в реалізації функціонально-рольового потенціалу спеціаліста; встановлено структуру цього феномену;

розроблено модель та методику формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії; визначено критерії, показники та рівні сформованості готовності до використання казкотерапії;

уточнено поняття казкотерапії як методу практичної реалізації соціально-педагогічної профілактики і допомоги особистості, яка опинилась у складній життєвій ситуації, через мобілізацію її ресурсного потенціалу із використанням метафоричної форми казки; конкретизовано основні професійні функції соціального педагога, що співвідносяться з функціональним наповненням методу казкотерапії;

набули подальшого розвитку науково-педагогічні положення про організацію професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що розроблено та впроваджено у практику чотирирічної підготовки майбутніх соціальних педагогів навчально-методичне забезпечення: курс “Основи казкотерапії”; інформаційні кейси для оволодіння методом казкотерапії в рамках навчальних дисциплін (“Педагогіка”, “Соціальна робота у сфері дозвілля”, “Основи сценарної роботи соціального педагога”, “Основи соціально-педагогічних досліджень”, “Соціальна робота з людьми з обмеженими можливостями”) і навчальних практик (організаційно-дозвіллєва, діагностична й соціально-педагогічна); комплекс казкотерапевтичних тренінгів (ознайомчий, технологічний та інтегративний); методичні рекомендації, спрямовані на формування в майбутніх соціальних педагогів умінь використання методу казкотерапії; діагностичний комплекс методик визначення рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії.

Напрацьовані матеріали можуть бути використані для подальшої розробки нових дисциплін, підручників та навчально-методичних посібників з використання різних інноваційних технологій у соціально-педагогічній роботі, підвищення кваліфікації працюючих фахівців, а також стануть у нагоді викладачам, практикуючим соціальним педагогам та працівникам.

Результати дослідження впроваджувались у процес професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів Кримського гуманітарного університету (акт упровадження № 152 від 21.09.2007 р.), Бердянського державного педагогічного університету (акт упровадження № 63/715-08 від 13.05.2009 р.), Запорізького національного університету (акт упровадження 01-10/1207 від 29.09.2009 р.), Державного закладу “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (довідка про впровадження № 1/3379 від 30.11.2009 р.), Рівненського інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка про впровадження № 01/21-480 від 30.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві статті “Особливості використання комплексної казкотерапії у роботі з різними віковими групами” (Г. Локарєва) автору належить обґрунтування таких форм казкотерапевтичної роботи, як бібліотерапія, створення казки та імідж-терапія.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації були оприлюднені автором на науково-практичних конференціях:

міжнародних: “Теорія і практика ґендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2004); “Формування професійної компетентності вчителя в умовах Європейської інтеграції” (Житомир, 2005); “Музикотерапія як соціально-психологічна реабілітація: теорія та практика” (Запоріжжя, 2008); “Простір арт-терапії: хаос, структура, стихія” (Київ, 2009); “Теорія та практика підготовки акторських кадрів” (Запоріжжя, 2009); “Актуальні проблеми підготовки фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності” (Ніжин, 2010);

всеукраїнських: “Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2006); “Виховання майбутнього педагога на основі національної культури і вічних духовних цінностей: історія та перспективи розвитку” (Харків, 2006); “Теорія та практика підготовки соціальних педагогів та психологів у вищому навчальному закладі: досвід, проблеми та перспективи” (Запоріжжя, 2007); “Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2007); “Актуальні проблеми соціальної педагогіки: теорія і практика” (Чернігів, 2007); “Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери: ландшафти роботи з клієнтами” (Мелітополь, 2008);

регіональних: Наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених (Запоріжжя, 2004); “Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2004); “Роль та місце жінки у сучасному світі” (Запоріжжя, 2007); “Науковий потенціал Запорізького національного університету та шляхи його розвитку” (Запоріжжя, 2008).

Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та психології, кафедри проблем керування та соціальної педагогіки Запорізького національного університету.

Публікації. Основні наукові положення і результати дослідження викладено в 17 наукових та науково-методичних працях: 11 статтях у провідних фахових наукових виданнях з педагогіки, 5 публікаціях у збірниках матеріалів і тез конференцій, 1 методичних рекомендаціях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків на 122 сторінках та списку використаних джерел (304, із них 12 іноземною мовою). Загальний обсяг роботи становить 368 сторінок, із них основного тексту - 205 сторінок. Дисертація містить 13 таблиць і 21 рисунок на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено мету, предмет, об'єкт, завдання, гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів дослідження; наведено відомості про апробацію, впровадження основних положень дисертації та особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретичні основи підготовки майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності” - проаналізовані сучасні дослідження з проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів; обґрунтовано використання казкотерапії у психолого-педагогічній та соціально-педагогічній практиці; визначено сутність і структуру поняття “готовність до використання методу казкотерапії”; розроблено критерії, показники та рівні готовності.

У розділі проаналізовані сучасні дослідження з проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі. Проведено теоретичний аналіз дефінітивного ряду понять “підготовка”, “готовність”, “підготовленість” та “готовність до професійної діяльності”. Аналіз наукових досліджень з питань професійної підготовки соціальних педагогів дав можливість виділити концептуальні підходи, а саме: особистісно орієнтований (І. Бех, Ю. Мацкевич, Л. Міщик, В. Моляко, С. Пащенко, О. Пономаренко та ін.), інформаційний (Г. Локарєва) та системний (В. Поліщук, С. Харченко), а також охарактеризувати основні традиційно-репродуктивні й активно-творчі форми та методи підготовки майбутніх соціальних педагогів.

У дисертації розкрито різні аспекти дослідження феномену казки: лінгвістичний (В. Анікін, О. Величко, В. Пропп та ін.), на основі якого зроблено припущення про цінність казок як відображення давніх міфів та ритуалів, що супроводжували життя наших пращурів і формували їх світогляд; психологічний (Б. Беттельхейм, Х. Дікман, М.-Л. фон Франц, З. Фрейд, К.-Г. Юнг та ін.), відповідно до якого казка взаємодіє з несвідомим особистості, активізує творчу активність тощо; педагогічний (С. Бакуліна, І. Бех, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.), у якому розкрито значення казки для виховання та розвитку особистості дитини.

Спираючись на визначення в довідковій літературі, обґрунтовано використання поняття “терапія” в соціально-педагогічній практиці в контексті його етимологічного значення як догляду, піклування, профілактики виникнення негативних явищ та допомоги особистісному розвитку людини.

Концептуальний аналіз досліджень з питань використання казкотерапії у психолого-педагогічній та соціально-педагогічній практиці (О. Бреусенко-Кузнєцов, І. Вачков, А. Гнєзділов, О. Деркач, Т. Зінкевич-Євстигнєєва, А. Капська, О. Прудиус, Д. Соколов та ін.) та екстраполяція основних теоретичних положень дали підстави детермінувати визначення поняття казкотерапії як методу практичної реалізації соціально-педагогічної профілактики і допомоги особистості, яка опинилась у складній життєвій ситуації, через мобілізацію її ресурсного потенціалу з використанням метафоричної форми казки. У роботі доведено унікальність методу казкотерапії порівняно з іншими інноваціями, яка виявляється у багатоваріативному функціонально-змістовому потенціалі, відсутності протипоказань для роботи з різними категоріями клієнтів (за віком, станом здоров'я, соціальним статусом тощо), етнічній близькості та природовідповідності українському менталітету. Перевагами використання методу казкотерапії для вирішення кола актуальних соціально-педагогічних проблем є безпосередній вплив на емоційно-почуттєву сферу особистості, здатність змінювати моделі поведінки, актуалізувати приховані ресурсні можливості у складних життєвих ситуаціях.

Встановлено, що застосування казкотерапії можливе у двох контекстах: у широкому - це науково обґрунтований метод комплексної допомоги особистості; у вузькому контексті казкотерапія виступає інструментом, який може ситуативно використовуватись у різних видах професійної діяльності соціального педагога. У дослідженні розглянуто етапи розвитку казкотерапії та розроблено класифікацію казок, які використовуються в контексті цього методу.

Дослідженням доведено, що можливість використання методу казкотерапії в роботі соціального педагога зумовлена близьким функціонально-змістовим наповненням казкотерапевтичної та соціально-педагогічної діяльності. Виділено основні функції соціального педагога, які співвідносяться з функціональним наповненням методу казкотерапії, а саме: діагностично-прогностична, профілактична, корекційно-розвивальна, соціально-терапевтична, комунікативно-посередницька, організаторська та освітньо-виховна. Визначено й охарактеризовано види (аналіз, створення, пригадування, розповідання, малювання, інсценування казки, лялькова казкотерапія, імідж-терапія) та форми (групова та індивідуальна) казкотерапевтичної роботи.

На основі аналізу понять готовності до професійної діяльності (М. Дьяченко, Л. Іванова, Л. Кандибович, О. Лугова, В. Сластьонін, С. Харченко та ін.) та казкотерапії визначено сутність поняття готовності до використання методу казкотерапії (далі - ГВМК) майбутніх соціальних педагогів як структурного професійно-особистісного утворення, яке характеризується сформованістю системи знань та операційно-технологічних умінь використання методу казкотерапії в роботі з клієнтом, розвиненістю професійно важливих особистісних якостей та сформованою потребою в реалізації функціонально-рольового потенціалу спеціаліста. Встановлено, що компонентами цього феномену є: когнітивний (являє собою систему загальнопрофесійних та специфічно-професійних знань), операційно-технологічний (включає в себе групи аналітичних, прогностичних, конструктивних, рефлексивних та комунікативних умінь), індивідуально-креативний (складається із професійних, креативних, комунікативних та рефлексивних якостей) та функціонально-рольовий (репрезентований професійними ролями: “дослідник-аналітик”, “посередник”, “учасник спільної діяльності”, “соціальний терапевт” та “професіонал”). До кожного компонента визначено систему відповідних критеріїв та показників.

Для визначення сформованості ГВМК майбутніх соціальних педагогів використано чотири рівні оцінювання. Початково-наслідувальний рівень свідчить про сформованість первинних уявлень щодо використання казкотерапії та виконання казкотерапевтичних вправ; базово-пошуковий рівень передбачає часткове застосування окремих казкотерапевтичних технік у практичній діяльності під керівництвом педагога; достатньо-конструктивний рівень дає змогу самостійно застосовувати казкотерапію як інструмент у певних видах професійної діяльності; професійно-творчий визначає готовність використовувати казкотерапію як метод комплексної допомоги особистості. У дисертації кожен рівень охарактеризований за компонентами ГВМК.

У другому розділі дисертаційної роботи - “Експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності” - обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, визначено вихідний рівень готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії; експериментально перевірено ефективність організаційно-педагогічних умов та науково-методичного забезпечення формування ГВМК майбутніх соціальних педагогів.

На підставі компонентного складу готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії визначено й обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, необхідні для забезпечення ефективності формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії. Провідною умовою є впровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі й методики формування ГВМК, які визначають структуру та зміст професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії. Застосування нетрадиційних підходів, методик і технік у підготовці майбутніх соціальних педагогів (казкотерапії, арт-терапії та художньо-естетичної інформації літературних творів) є необхідною умовою для формування операційно-технологічних умінь використання казкотерапії й розвитку особистісних якостей, необхідних для майбутньої професійної діяльності. Наступною організаційно-педагогічною умовою визначено активізацію творчого мислення, пробудження стану “внутрішньої дитини” майбутніх соціальних педагогів. Вона забезпечує розвиток творчого потенціалу, внутрішнього творчого середовища та спонтанності особистості майбутніх соціальних педагогів. Набуття майбутніми соціальними педагогами власного досвіду казкотерапевтичного впливу відбувається за умови занурення у відповідне середовище через комплекс тренінгів протягом усього процесу професійної підготовки.

У роботі описано педагогічний експеримент, що проводився на базі п'яти вищих навчальних закладів: Запорізького національного університету, Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет”, Бердянського державного педагогічного університету, Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та Рівненського інституту Відкритого міжнародного університету “Україна”. Такий вибір навчальних закладів зумовлений необхідністю забезпечення репрезентативного характеру констатувального етапу експерименту.

Для вимірювання рівня ГВМК розроблено пакет методик діагностики, до якого увійшли такі методи: аналіз навчальної успішності, самооцінювання, експертне оцінювання - для визначення рівня когнітивної готовності; самооцінювання та експертне оцінювання - операційно-технологічної готовності; діагностика рівня емпатичних здібностей за В. Бойко, вимірювання ригідності, діагностика самоактуалізації особистості за методикою А. Лазукіна (в адаптації Н. Каліна), визначення соціальної креативності, діагностика самооцінки творчого потенціалу, внутрішнього творчого середовища, діагностика комунікативної толерантності за В. Бойко, оцінювання комунікативних та організаторських нахилів - для визначення рівня індивідуально-креативної готовності; метод анкетування - функціонально-рольової готовності.

До експерименту було залучено 294 студенти, які на момент проведення зрізу навчалися на 4-му курсі спеціальності “Соціальна педагогіка” денної форми навчання. Після проведення констатувального вимірювання для обробки отриманих даних обрані результати діагностики 66 студентів за законом випадкових чисел. У дослідженні поданий кількісний та якісний аналіз отриманих даних. Виявлено, що найкраще у майбутніх соціальних педагогів розвинений когнітивний компонент готовності (80,30% студентів на достатньо-конструктивному рівні). Операційно-технологічний компонент розвинений на початково-наслідувальному рівні (63,64% опитаних); індивідуально-креативний та функціонально-рольовий - на базово-пошуковому рівні (86,36% та 87,88% студентів, відповідно). Визначено, що готовність майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії за всіма компонентами відповідає базово-пошуковому рівню (57% опитаних). Отримані результати зумовили необхідність професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії.

У дисертації наведено структурно-змістову модель формування ГВМК майбутніх соціальних педагогів, до складу якої увійшло чотири компоненти: мотиваційно-цільовий, змістовий, процесуальний та результативно-оцінний. Мотиваційно-цільовий компонент моделі реалізується через формулювання мети підготовки (формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії), яка відповідає соціальному замовленню і визначається відповідно до галузевих стандартів. Модель містить організаційно-педагогічні та рамкові умови. До організаційно-педагогічних умов належать: упровадження у навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі та методики формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії; використання нетрадиційних підходів, методик і технік у підготовці майбутніх соціальних педагогів; активізація творчого мислення майбутніх фахівців, пробудження у них стану “внутрішньої дитини”; занурення майбутніх соціальних педагогів у казкотерапевтичне середовище з метою набуття власного терапевтичного досвіду. Рамковими умовами формування ГВМК є: стан приміщення; забезпечення необхідними ресурсами; технічне забезпечення; час і тривалість навчання; бази практики. У моделі відображено полісуб'єктний характер взаємодії між суб'єктами навчально-виховного процесу: студентами, викладачами, керівниками практики та співробітниками організацій, які входять до переліку баз практики. Змістовий компонент моделі визначений структурою ГВМК майбутніх соціальних педагогів. Процесуальний компонент моделі включає три взаємопов'язані етапи підготовки студентів: ознайомчо-пізнавальний, технологічний та інтегративний, кожен із яких має свої завдання, що вирішуються шляхом застосування відповідних форм і методів підготовки, об'єднаних у чотири блоки (мотиваційний, теоретичний, практичний та результативний). Результативно-оцінний компонент моделі містить прогнозований результат, а саме: готовність майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії на достатньо-конструктивному та професійно-творчому рівнях.

У розділі подано опис формувального етапу експерименту, який проводився на базі Запорізького національного університету і передбачав упровадження організаційно-педагогічних умов формування ГВМК майбутніх соціальних педагогів. До експерименту залучено дві групи студентів різних років набору, яких розподілили на ЕГ1 (2004 р. набору - 20 осіб) та ЕГ2 (2005 р. набору - 21 особа). Такий вибір груп зумовлений тим, що кількість студентів денного відділення за спеціальністю “Соціальна педагогіка” в одному вищому навчальному закладі найчастіше не перевищує 30 осіб, тобто одну академічну групу, тому порівняти результати контрольної та експериментальної груп в однакових умовах підготовки неможливо. Для забезпечення об'єктивності та репрезентативності результатів проведеного експериментального дослідження зроблено два проміжні та один контрольний зрізи сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії та зіставлено отримані результати з метою перевірки тенденції формування ГВМК майбутніх фахівців.

Формування ГВМК відбувалося трьома взаємопов'язаними етапами: ознайомчо-пізнавальним, технологічним та інтегративним. На ознайомчо-пізнавальному етапі (1-2-й курси навчання), основним завданням якого є формування зацікавленості студентів в оволодінні методом казкотерапії, використано такі форми та методи, як: вхідне опитування, казкотерапевтичний тренінг-знайомство (мотиваційний блок); лекція-бесіда, міні-лекція, анотування (теоретичний блок); самостійна робота, доповідь, тренінг “Казкові фігурки”, організаційно-дозвіллєва практика, казкотерапевтичні практичні та діагностичні завдання і вправи (практичний блок); комплексне оцінювання, колаж (результативний блок). Підготовка проводилася під час вивчення професійно орієнтованих дисциплін (“Педагогіка”, “Соціальна робота у сфері дозвілля”, “Основи сценарної роботи соціального педагога”), проведення додаткових тренінгових занять та організаційно-дозвіллєвої практики.

Вирішення завдань технологічного етапу (формування власного казкотерапевтичного інструментарію та набуття досвіду використання казкотерапії) відбувалося шляхом використання таких форм і методів підготовки, як: тренінги “Карта казкової країни”, “Острів скарбів”, творчі практичні казкотерапевтичні завдання (мотиваційний блок); проблемна лекція, тематична дискусія, анотування (теоретичний блок); дослідна діяльність, самостійна робота, кіноклуб, мультимедійні методи, діагностична практика, діагностичні казкотерапевтичні завдання (практичний блок); комплексне оцінювання, круглий стіл, есе (результативний блок). Підготовка проводилася на 3-му курсі навчання під час вивчення професійно орієнтованих дисциплін (“Основи соціально-педагогічних досліджень”, “Соціальна робота з людьми з обмеженими можливостями”), проведення додаткових занять та діагностичної практики.

На інтегративному етапі, завданням якого є опанування казкотерапією як методом комплексної допомоги особистості, введено навчальний курс “Основи казкотерапії”. Під час викладання використовувались такі форми та методи навчання, як: тренінг “Казкові фігурки” - групова форма роботи (мотиваційний блок); проблемна лекція, міні-лекція, тематична дискусія, бесіда, анотування (теоретичний блок); мультимедійні методи, самостійна робота, практичне заняття, казкотерапевтичні соціально-педагогічні завдання, кіноклуб, творчі вправи та завдання, програма комплексної казкотерапії, соціально-педагогічна практика, рольові ігри (практичний блок); поточний та підсумковий контроль, круглий стіл, підсумкове анкетування (результативний блок).

Діагностування рівнів сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії в ЕГ1 та ЕГ2 проводилося в кінці кожного з етапів підготовки (І проміжний зріз, ІІ проміжний зріз та контрольний зріз). Сформованість усіх показників ГВМК діагностувалася за тими самими методиками та шкалою оцінок, які були застосовані на констатувальному етапі експерименту.

Аналіз отриманих результатів дав змогу виявити позитивну динаміку готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії протягом усіх етапів підготовки, яка наведена в таблиці 1. У роботі встановлено, що протягом трьох зрізів поступово зменшується кількість студентів із початково-наслідувальним та базово-пошуковим рівнем сформованості ГВМК, що свідчить про позитивну динаміку. Визначено, що протягом трьох зрізів поступово збільшується частка студентів із достатньо-конструктивним та професійно-творчим рівнем ГВМК:

за достатньо-конструктивним рівнем - від 25,38% на констатувальному етапі до 64,48% в ЕГ1 та 61,00% в ЕГ2 наприкінці експерименту;

за професійно-творчим рівнем - від несформованості на констатувальному етапі до 26,56% в ЕГ1 та 30,18% в ЕГ2 наприкінці експерименту.

Таблиця 1 Динаміка рівнів сформованості готовності майбутніхсоціальних педагогів до використання методу казкотерапіїу професійній діяльності, %

Результати статистичної перевірки сформованості всіх компонентів готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії дали змогу прийняти альтернативну гіпотезу () про те, що тенденція підвищення рівня сформованості компонентів готовності в ЕГ1 та ЕГ2 на всіх етапах експерименту не є випадковою.

Доведено, що підготовка майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії сприяє активізації процесу особистісно-професійного становлення майбутніх фахівців. Студенти навчилися ефективно взаємодіяти з клієнтами на основі актуалізації їх ресурсних можливостей, сприяти становленню, розвитку та самореалізації особистості клієнта, більш глибоко сприймати долі людей у процесі професійної взаємодії.

Загальний професійно-творчий рівень готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії від несформованості на констатувальному етапі експерименту зріс до 26,56% в ЕГ1 та 30,18% в ЕГ2 на контрольному етапі експерименту що свідчить про ефективність упровадження визначених організаційно-педагогічних умов.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та експериментальне дослідження організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії у професійній діяльності. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу, а виконання завдань і досягнення мети дослідження дало підстави зробити такі загальні висновки.

Аналіз сучасних наукових досліджень із проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищій школі дав змогу розкрити сутність концептуальних підходів до фахової підготовки (особистісно орієнтований, інформаційний і системний) та охарактеризувати основні традиційно-репродуктивні й активно-творчі форми та методи навчання майбутніх фахівців. У роботі проведено теоретичний аналіз категоріального апарату дослідження. На основі вивчення змісту понять “підготовка”, “готовність”, “підготовленість”, “готовність до професійної діяльності”, “казка”, “терапія”, “казкотерапія” визначено сутність поняття “готовність до використання методу казкотерапії”.

У дисертації обґрунтовано теоретичні засади використання казкотерапії у психолого-педагогічній та соціально-педагогічній практиці. Визначено, що найбільшого розвитку теоретичне дослідження казок набуло в лінгвістичних, психологічних та педагогічних наукових працях. Обґрунтування використання поняття “терапія” в соціально-педагогічній практиці дало змогу сформулювати робоче визначення поняття казкотерапії як методу практичної реалізації соціально-педагогічної профілактики і допомоги особистості, яка опинилась у складній життєвій ситуації, через мобілізацію її ресурсного потенціалу з використанням метафоричної форми казки. Доведено унікальність методу казкотерапії, яка виявляється у багатоваріативному функціонально-змістовому потенціалі, відсутності протипоказань для роботи з різними категоріями клієнтів (за віком, станом здоров'я, соціальним статусом тощо), етнічній близькості та природовідповідності українському менталітету. Визначено, що використання методу казкотерапії дасть соціальному педагогу змогу успішно реалізувати власний функціональний потенціал. Обґрунтовано, що основними функціями соціального педагога, які співвідносяться з функціональним наповненням методу казкотерапії, є: діагностично-прогностична, профілактична, корекційно-розвивальна, соціально-терапевтична, комунікативно-посередницька, організаторська та освітньо-виховна. Аналіз досвіду використання методу казкотерапії в сучасній психолого-педагогічній та соціально-педагогічній практиці дав можливість визначити доцільність використання таких її видів, як: аналіз, створення, пригадування, розповідання, малювання, інсценування (постановка) казки, лялькова казкотерапія, імідж-терапія.

Визначено сутність і структуру поняття “готовність до використання методу казкотерапії” (ГВМК) майбутніх соціальних педагогів як складного структурного професійно-особистісного утворення, яке характеризується сформованістю системи знань та операційно-технологічних умінь використання методу казкотерапії в роботі з клієнтом, розвиненістю професійно важливих особистісних якостей і сформованою потребою в реалізації функціонально-рольового потенціалу спеціаліста.

Структурними компонентами готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії визначено:

когнітивний (загальнопрофесійні та специфічно-професійні знання);

операційно-технологічний (аналітичні, прогностичні, конструктивні, рефлексивні та комунікативні уміння);

індивідуально-креативний (професійні, креативні, комунікативні та рефлексивні особистісні якості);

функціонально-рольовий (професійні ролі “дослідник-аналітик”, “посередник”, “учасник спільної діяльності”, “соціальний терапевт” та “професіонал”).

Аналіз компонентів готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії становив теоретичну основу для визначення об'єктивних критеріїв сформованості цього феномену та дав змогу виділити відповідні рівні: початково-наслідувальний, базово-пошуковий, достатньо-конструктивний та професійно-творчий.

У дисертаційній роботі доведено, що складний і динамічний процес формування у майбутніх соціальних педагогів ГВМК вимагає дотримання організаційно-педагогічних умов, а саме: впровадження у навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі та методики формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії; використання нетрадиційних підходів, методик і технік у підготовці майбутніх соціальних педагогів: казкотерапії, арт-терапії та художньо-естетичної інформації літературних творів; активізації творчого мислення майбутніх фахівців, пробудження у них стану “внутрішньої дитини”; занурення майбутніх соціальних педагогів у казкотерапевтичне середовище з метою набуття власного терапевтичного досвіду (соціально-педагогічний казкотерапевтичний тренінг).

Розроблено навчально-методичне забезпечення чотирирічної підготовки майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії, яке включає: навчальний курс “Основи казкотерапії”; інформаційні кейси для оволодіння методом казкотерапії в рамках навчальних дисциплін (“Педагогіка”, “Соціальна робота у сфері дозвілля”, “Основи сценарної роботи соціального педагога”, “Основи соціально-педагогічних досліджень”, “Соціальна робота з людьми з обмеженими можливостями”) і навчальних практик (організаційно-дозвіллєва, діагностична й соціально-педагогічна); комплекс казкотерапевтичних тренінгів (ознайомчий, технологічний та інтегративний); методичні рекомендації, спрямовані на формування у майбутніх соціальних педагогів умінь використання методу казкотерапії; діагностичний комплекс методик визначення рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії.

За результатами проведення констатувального експерименту визначено, що когнітивний компонент ГВМК у більшості майбутніх соціальних педагогів розвинений на достатньо-конструктивному рівні (80,30%); операційно-технологічний - на початково-наслідувальному (63,64%); індивідуально-креативний та функціонально-рольовий - на базово-пошуковому (86,36% та 87,88%, відповідно). Загальний рівень ГВМК майбутніх соціальних педагогів - базово-пошуковий. Доведено, що високий рівень розвитку когнітивного компонента досягається за рахунок сформованості загальнопрофесійних знань, що є необхідною базою для опанування майбутніми соціальними педагогами методом казкотерапії.

Розроблена структурно-змістова модель формування ГВМК майбутніх соціальних педагогів складається із чотирьох компонентів: мотиваційно-цільового, змістового, процесуального й результативно-оцінного та відображає зміст і структуру професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів. Відповідно до методики формування ГВМК майбутніх соціальних педагогів професійна підготовка проводиться протягом трьох взаємопов'язаних етапів: ознайомчо-пізнавального, технологічного та інтегративного, кожному із яких відповідають певні форми й методи підготовки, згруповані за чотирма блоками: мотиваційним (вхідне опитування, казкотерапевтичний тренінг, творчі практичні казкотерапевтичні завдання та ін.); теоретичним (проблемна лекція, лекція-бесіда, міні-лекція, анотування, тематична дискусія та ін.); практичним (самостійна робота, доповідь, тренінг, навчальні практики, казкотерапевтичні практичні та діагностичні завдання і вправи, дослідна діяльність, мультимедійні методи, кіноклуб, програма комплексної казкотерапії, рольові ігри тощо) та результативним (поточний і підсумковий контроль, комплексне оцінювання, колаж, круглий стіл, есе, підсумкове анкетування).

Діагностування рівнів сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії в ЕГ1 та ЕГ2 проводилося в кінці кожного з етапів підготовки (І проміжний, ІІ проміжний та контрольний зрізи). Аналіз результатів свідчить про те, що впровадження організаційно-педагогічних умов сприяє позитивній динаміці рівнів сформованості ГВМК, а саме: відбувається розширення знань та вмінь використання методу казкотерапії у практичній роботі з клієнтом; спостерігається розвиток особистісних професійно важливих для використання методу казкотерапії якостей; реалізується функціонально-рольовий потенціал майбутніх фахівців. Експериментальні дані дали змогу зробити висновок, що загальний рівень готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії підвищився із базово-пошукового до достатньо-конструктивного.

На основі отриманих позитивних результатів доведено ефективність упроваджених організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії.

Дослідження не вичерпує всієї сукупності проблем, пов'язаних із підготовкою майбутніх соціальних педагогів до використання інноваційних форм та методів роботи з клієнтом. Зокрема, подальшого дослідження потребують перспективи розробки та впровадження програм підвищення кваліфікації фахівців, які працюють у соціально-педагогічній сфері. Перспективним також є дослідження особливостей підготовки майбутніх соціальних педагогів до використання таких інноваційних форм та методів роботи з клієнтом, як арт-терапія у широкому значенні цього поняття (ізотерапія, танцювально-рухова терапія, терапія кольором, музикотерапія, пісочна терапія, драматерапія та ін.), зоотерапія (іпотерапія, дельфінотерапія та ін.), терапія творчим самовираженням тощо. Подальшого розвитку також потребують питання використання комплексної казкотерапії в роботі з широким колом клієнтів соціального педагога.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Одноосібні статті в наукових фахових виданнях

Бурчик О. В. (Філь О. В.) Виховання школярів засобами казки у творчій спадщині В.О. Сухомлинського / О. В. Бурчик (О. В. Філь) // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. - 2005. - № 16. - С. 131-133.

Бурчик О. В. (Філь О. В.) Групова казкотерапія в особистісно орієнтованому вихованні дітей / О. В. Бурчик (О. В. Філь) // Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка. - 2005. - Вип. 25. - С. 203-205.

Бурчик О. В. (Філь О. В.) Казкотерапія як нова педагогічна технологія / О. В. Бурчик (О. В. Філь) // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. - Ялта : РВВ КГУ, 2006. - Вип. 11. - Ч.1. - С. 74-82.

Бурчик О. В. (Філь О. В.) Аналіз дослідження казки в психологічному контексті / О. В. Бурчик (О. В. Філь) // Вісник Запорізького національного університету : зб. наук. статей. Серія: Педагогічні науки. - 2006. - № 1. - С. 20-26.

Філь О. В. Соціалізація майбутніх соціальних педагогів у рамках спецкурсу “Основи казкотерапії” / О. В. Філь // Наукові записки кафедри педагогіки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - Х. : Основа, 2006. - Вип. XVII. - С. 421-426.

Філь О. В. Дослідження казки в педагогічному контексті / О. В. Філь // Вісник Запорізького національного університету: зб. наук. статей. Серія: Педагогічні науки. - 2006. - № 2. - С. 155-163.

Філь О. В. Казкотерапія у соціально-педагогічній практиці / О. В. Філь // Вісник Запорізького національного університету: зб. наук. статей. Серія: Педагогічні науки. - 2008. - № 1. - С. 225-230.

Філь О. В. Формування інформаційно-змістового компоненту готовності соціального педагога до використання казкотерапії у професійній діяльності / О. В. Філь // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - Чернігів, 2008. - Вип. 50. - С. 210-213.

Філь О. В. Використання музичної казкотерапії в підготовці майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі / О. В. Філь // Вісник Запорізького національного університету: зб. наук. статей. Серія: Педагогічні науки. - 2009. - № 1. - С. 167-173.

Філь О. В. Критерії готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії як професійного інструменту / О. В. Філь // Вісник Запорізького національного університету: збірник наукових статей. Серія: Педагогічні науки. - 2009. - № 2. - С. 206-215.

Статті у співавторстві в наукових фахових виданнях

Бурчик О. В. (Філь О. В.) Особливості використання комплексної казкотерапії у роботі з різними віковими группами / Галина Василівна Локарєва, Олена Вікторівна Бурчик (О. В. Філь) // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. - К. ; Запоріжжя, 2006. - Вип. 38. - С. 287-291.

Матеріали наукових конференцій

Бурчик О. В. (Філь О. В.) Казкотерапія як метод групової корекції / О. В. Бурчик (О. В. Філь) // Збірник матеріалів наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, 13-16 квітня 2004 р. - Запоріжжя : ЗДУ, 2004. - С. 351-354.

Бурчик О. В. (Філь О. В.) Діагностика ґендерних стереотипів у казкотерапевтичній груповій роботі / О. В. Бурчик (О. В. Філь) // Теорія і практика ґендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи : тези доповідей міжнарод. наук.-практ. конф., 11-12 листопада 2004 р. - Запоріжжя : Лабораторія видавничих технологій ЗДУ, 2004. - С. 7-8.

Філь О. В. Організація самостійної роботи студентів у рамках спецкурсу “Основи казкотерапії” // Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України : зб. статей міжнар. наук.-практ. конф., 20-22 вересня 2007 р. - Ялта, 2007. - Ч. 1. - С. 259-261.

Філь О. В. Використання техніки “Казкові фігурки” у казкотерапевтичній роботі зі студентами / О. В. Філь // Простір арт-терапії: хаос, структура, стихія : тези доповідей 6-ї міждисциплін. наук.-практ. конф. з міжнародною участю. - К. : Мілленіум, 2009. - С. 64-66.

Філь О. В. Методика формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання методу казкотерапії / О. В. Філь // Актуальні проблеми підготовки фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності : зб. матеріалів міжнарод. наук.-практ. конференції, 5-6 листопада 2009 р. - Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2009. - С. 204-206.