Дидактичні умови впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.09 - теорія навчання

Актуальність теми. Інформатизація професійної освіти один з найважливіших напрямків комп'ютеризації суспільства, який полягає у забезпеченні цієї сфери освіти теорією та практикою утворення й використання інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ), зорієнтованих на досягнення психолого-педагогічних цілей навчання. Реформування вищої професійної освіти також зумовлене соціально-економічними перетвореннями, необхідністю підготовки спеціалістів на якісно новому рівні, що відповідає вимогам часу.

До основних тенденцій реформування системи освіти належать такі: а) перехід до гуманістичної парадигми освіти; технологізація навчання як спосіб досягнення високого та прогнозованого рівня засвоєння знань в умовах масового навчання; б) перенесення змістових акцентів з опанування суми знань на вироблення навичок самостійного інформаційного пошуку, обробки та засвоєння навчального матеріалу; в) розвиток системи безперервної освіти.

Сьогодні сформувалися й нормативні передумови для підготовки працівників освіти з проектування й реалізації інформаційних технологій. Це відобразилося в Наказі Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні» і потребує переосмислення сформованих підходів до змісту й технологій навчання, спрямованих на їх розвиток. Було затверджено Державну національну програму «Освіта. Україна. XXI століття». Одним із завдань цієї Програми є розвиток єдиного освітнього інформаційного середовища з метою підвищення якості освіти на основі застосування нових інформаційних технологій і надання умов для забезпечення однакових можливостей усім громадянам України для отримання освіти всіх рівнів і ступенів.

Актуальність упровадження інформаційних технологій у навчальний процес визначається також результатами аналізу накопиченого педагогами досвіду щодо застосування інформаційних технологій як самостійної педагогічної ініціативи, а також результатами аналізу діяльності системи підвищення кваліфікації, у якій продовжує існувати невідповідність між вимогами кваліфікаційного стандарту до професіоналізму та існуючою практикою підвищення кваліфікації викладачів вищої школи.

Питання розробки психолого-педагогічних, дидактичних і методичних підходів до застосування інформаційних технологій навчання розглядаються в працях В. Безпалька, А. Вербицького, П. Гальперіна, Б. Гершунського, В. Давидова, Л. Долінера, М. Жалдак, В. Лаптєва, В. Ледньова, І. Марусєвої, Д. Матроса, Ю. Машбиця, П. Образцова, І. Роберт, Б. Стариченка, Н. Тализіної, В. Шолохович та інші.

Проблеми технології створення комп'ютерних навчальних програм, класифікації програмних продуктів навчального призначення, педагогічних вимог до інструментальних засобів вивчали Ш. Каланова, Л. Білоусов, В. Линькова, Г. Лисьєв, С. Панюкова, М. Потєв, А. Прокопенко, Е. Скибицький, Г. Чусавітіна, Т. Шапошникова та інші.

Застосування засобів інформатизації освіти у професійній освіті розглянуте в розвідках Г. Бордовського, В. Булигіна, А. Кузнецова, М. Лапчика, В. Монахова, І. Сташкевич, В. Трайньова, І. Трайньова, А. Федорова, О. Філатова, В. Шапкіна. Питаннями теорії та практики дистанційного навчання займалися А. Андреєв, Д. Григорович, Є. Полат, А. Романов, В. Топорцов та інші. Крім того, можна зі значною вірогідністю констатувати, що зміна парадигмальних установ у педагогічній науці виявила невідповідність між інноваційним характером сучасної освіти й інерційністю професійної свідомості педагогів ВНЗ, орієнтованих на традиційні методи й форми навчання. Це підтверджують і результати констатувального експерименту, який відображено в дисертації. Дослідження діяльності педагогів виявило, що найбільші труднощі в них пов'язані, особливо останнім часом, з новими інформаційними технологіями. Так, анкетування, проведене серед педагогів ВНЗ, виявило, що в опануванні Інтернет-технологій зазнають труднощів 49,4 % педагогів; в оволодінні інформаційними технологіями у професійній діяльності проблеми виникають у 79,7 %, у той час як застосовують сучасні інформаційні технології всього 17,2 % респондентів.

Аналіз сучасних досліджень, пов'язаних з визначенням ролі інформаційних технологій (ІТ) у вищому освітньому закладі, свідчить про те, що попри значну увагу науковців до цих питань, практика впровадження ІТ у процес навчання залишається недостатньо розкритою, що вимагає розв'язання таких суперечностей:

- між підвищенням вимог до якості професійної підготовки спеціаліста на основі інформаційних технологій і недостатнім рівнем підготовки студентів-випускників ВНЗ у цій галузі;

- між існуючими науковими передумовами інформатизації освіти та недостатньою розробкою теоретичних аспектів процесу впровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ;

- між недостатнім умінням педагогів застосовувати інформаційні технології і потребою практики в інноваційних формах організації педагогічного процесу.

Виявлені протиріччя зумовлюють наявність проблеми дослідження: виявлення дидактичних умов, що забезпечують оптимальне впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу. У роботі введене обмеження: дидактичні умови впровадження інформаційних технологій досліджено в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з іноземної мови.

Отже, актуальність зазначеної проблеми, потреба в розробці педагогічною наукою та практикою умов впровадження ІТ у процес навчання, відсутність ґрунтовних узагальнюючих досліджень у цій галузі й необхідність усунення визначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження «Дидактичні умови впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов'язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету за комплексною темою «Мотивація пізнавальної діяльності: діагностика, розвиток, можливості педагогічного впливу», узгодженою в Раді координації наукових досліджень у сфері психології та педагогіки при АПН України (протокол № 2 від 24.02.2004). Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 17.06.2008).

Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити, обґрунтувати й експериментально перевірити комплекс дидактичних умов упровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу.

Відповідно до поставленої мети дослідження визначено такі завдання:

1. Визначити ступінь розробки проблеми дослідження в педагогічній теорії та практиці, уточнити понятійний апарат дослідження.

2. Виявити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити комплекс дидактичних умов, що сприяє впровадженню та застосуванню інформаційних технологій у процесі навчання студентів ВНЗ.

3. Розробити модель упровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу.

4. Розробити методичні та дидактичні матеріали для викладачів і студентів щодо удосконалення процесу впровадження інформаційних технологій.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка студентів вищого навчального закладу.

Предмет дослідження - комплекс дидактичних умов впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що впровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ буде ефективним за умови комплексного дотримання дидактичних умов:

1. Процес навчання із застосуванням інформаційних технологій проектується з включенням програмних, технічних і методичних елементів комп'ютерного навчального середовища;

2. Забезпечення високого рівня інформаційної компетентності педагогів для здійснення освітнього процесу із застосуванням інформаційних технологій;

3. Створення позитивної психолого-педагогічної мотивації суб'єктів навчання - студентів і педагогів - під час упровадження інформаційних технологій;

4. Здійснення процесу навчання з орієнтацією на міждисциплінарну інтеграцію, яка сприяє збагаченню, систематизації й закріпленню знань у різних наукових галузях.

Методологічну й теоретичну основи дослідження становлять: положення філософії освіти про розвиток професіоналізму як особливого стану діяльності, який здійснюється в межах системи колективної педагогічної праці (С. Булдаков, Б. Гершунський, Є. Гусинський, Г. Ільїн, інші); психологічна теорія діяльності (Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та інші); концепція професійного становлення особистості (К. Абдульханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Асмолов, Г. Гранатов, Б. Ломов, М. Нечаєв, Г. Сєриков, В. Шадриков та інші); методологія і методи дослідження професійної освіти (К. Вазіна, А. Наїн, А. Новиков, Л. Соколов, З. Уметбаєв та інші); системний підхід (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Безпалько та інші), інтегративно-розвивальий підхід (Л. Шипіліна та інші); індивідуально зорієнтований підхід (Е. Зеєр, Б. Ломов, В. Сєриков; І. Якиманська та інші), моделювання як загальний метод педагогічного дослідження (С. Бєляєв, В. Краєвський, М. Шмакін та інші); теорія готовності до діяльності (К. Дурай-Новикова, М. Дяченко, Л. Кандибович та інші); теорія інформатизації суспільства (Є. Веліхов, Б. Гершунський, А. Довтялло, А. Єршов, Д. Матрос, В. Рубцов, В. Шапкін та інші), теорія комп'ютерних технологій (Ю. Брановський, О. Ваграменко, Ю. Деранже, А. Кузнецов, М. Лапчик, І. Роберт, Є. Скибицький та інші).

Відповідно до визначених завдань і для перевірки вихідних припущень у дисертації використано комплекс методів дослідження: а) теоретичні: аналіз та узагальнення педагогічної, філософської та психологічної літератури з метою вивчення стану проблеми; класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних; вивчення досвіду застосування комп'ютерних та інформаційних технологій в процесі навчання у вищих навчальних закладах; аналіз педагогічної діяльності викладачів ВНЗ; узагальнення передового педагогічного досвіду; б) емпіричні: метод експертних оцінок; анкетування; опитування; тестування; соціологічні спостереження, інтерв'ювання педагогів, включене спостереження; педагогічне моделювання, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) з метою експериментальної перевірки розроблених умов впровадження ІТ у процес навчання студентів ВНЗ; в) статистичні: метод математичної статистики для визначення валідності й надійності отриманих результатів, для обробки та інтерпретації даних експерименту.

Експериментальною базою дослідження був Криворізький державний педагогічний університет і Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. Дослідно-експериментальна робота проводилась на факультеті іноземних мов протягом 2004-2009 років і охопила 156 студентів та 100 викладачів.

Дослідження проводилося в три етапи впродовж 2003-2008 рр.

На першому етапі (2003-2004 рр.) здійснено аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження, а також дисертаційні дослідження цієї проблеми, існуючих підходів до її вирішення. На даному етапі було висунуто робочу гіпотезу, сформульовано мету й визначено завдання дослідження, розроблено понятійний апарат, проведено констатувальний експеримент.

Другий етап (2005-2006 рр.) присвячено виділенню й уточненню комплексу дидактичних умов упровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ. Дослідно-експериментальна робота виконувалася у природних умовах. Було проведено формувальний експеримент.

На третьому етапі (2007-2008 рр.) здійснювалися аналіз, систематизація отриманих результатів, їх осмислення й узагальнення; корегування комплексу дидактичних умов упровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ; оформлення дисертаційного дослідження; розробка методичних рекомендацій для педагогів ВНЗ.

Наукова новизна та теоретична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

? уперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено комплекс дидактичних умов упровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ як засіб оптимізації освітнього процесу в закладах вищої професійної освіти; визначений комплекс дидактичних умов упровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ розширює уявлення про можливості педагогічного сприяння процесу навчання й дозволяє по-новому організувати реалізацію даного напрямку в освітньому закладі.

? уточнено особливості впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу в умовах ринку з урахуванням інтересів особистості й держави.

? розроблено модель упровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу, яка включає діагностичний, цільовий, змістовий, мотиваційний, діяльнісний і результативний компоненти. Мета впровадження інформаційних технологій - корекція програми навчання залежно від індивідуальних особливостей і практичної орієнтації студентів. У моделі позначено комплекс дидактичних умов й методику впровадження інформаційних технологій.

? подальшого розвитку набули дефініція «інформаційні технології», що визначена як цілісна технологічна навчальна система, що являє собою інтеграцію технічного, дидактичного, користувального та інформаційно-освітнього середовища, яке забезпечує виконання раніше зумовленої послідовності спільних дій суб'єктів навчання в умовах інформатизації освіти, орієнтованих на досягнення проектованих результатів професійної підготовки робочих кадрів; та «упровадження інформаційних технологій», що визначається як інтегративна сукупність знань, умінь і навичок педагога в роботі з інформацією із застосуванням інформаційних технологій для досягнення високої якості результатів навчально-виховного процесу.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що матеріали дослідження мають загальнодидактичний рівень практичної значущості й можуть бути використані працівниками закладів вищої й додаткової професійної освіти під час проектування інформаційних технологій для цілей навчання і в процесі підвищення кваліфікації педагогів. Експериментальна методика, методичні та дидактичні матеріали для впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу апробовані в багатьох освітніх закладах вищої професійної освіти.

Вірогідність та обґрунтованість отриманих результатів і висновків забезпечується: значною базою даних, яка містить як історико-філософські, психолого-педагогічні, так і державно-правові документи; методологічною основою вихідних параметрів дослідження, які спираються на інтегративно-розвивальний підхід; застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних його об'єкту, меті й завданням і логіці; спадковістю та взаємозумовленістю результатів, отриманих на різних етапах дослідження; репрезентативністю обсягу вибірки та статистичною значущістю дослідницьких даних; поєднанням кількісного та якісного аналізу матеріалів дослідження; контрольним зіставленням з масовим педагогічним досвідом діяльності.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалась через публікацію матеріалів дисертації. Завдання, зміст методика дослідження та результати виконаної роботи обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні наукові дослідження: теорія та методика професійної освіти» (Горлівка, 2010), на засіданнях кафедри психології та педагогічних технологій, на семінарах аспірантів та під час засідань секції молодих дослідників КДПУ.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (довідка № 88-552-533 від 25.08.2010 р.), Дніпропетровського регіонального інститут державного управління (довідка № 03/1-5-16/2-655 від 31.08.2010 р.) та Криворізького державного педагогічного університету (довідка № 38-358 від 02.09.2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено у 6 публікаціях: 4 - у провідних фахових виданнях, 2 - у збірниках наукових праць.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (221 найменування, з них 13 - іноземною мовою). Загальний обсяг роботи 187 сторінок. Робота містить 9 таблиць, 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, висвітлено методологічні й теоретичні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів наукового пошуку, особистий внесок здобувача, доведено вірогідність і обґрунтованість отриманих результатів, сформульовано висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Упровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу як педагогічна проблема» розкрито витоки становлення й розвитку проблеми впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу; конкретизовано поняття «інформаційні технології», «інформаційна культура педагога», «впровадження інформаційних технологій у навчальний процес»; зазначені дидактичні умови й модель упровадження в навчальний процес інформаційних технологій.

Ретроспективний аналіз процесу впровадження засобів обчислювальної техніки й комп'ютерних технологій у навчальний процес та їх подальше використання дозволив виокремити три етапи інформатизації освіти, умовна назва яких - електронізація, комп'ютеризація й інформатизація освітнього процесу. На відповідних етапах інформатизації освіти під керівництвом провідних учених у галузі інформатики й обчислювальної техніки педагогами й психологами (В. Гриценко, В. Давидов, А. Довгялло, А. Єршов, Д. Матрос, В. Монахов, В. Рубцов, І. Роберт, Є. Скибицький, О. Тихомиров, Н. Тализіна та інші) було розроблено концепції, підходи й пропозиції, які відображають різні педагогічні, психологічні й організаційні аспекти застосування ІТ в освітньому процесі як загальноосвітньої, так і вищої школи.

У процесі дослідження педагогічної проблеми навчання студентів із застосуванням інформаційних технологій виявлено, що інформатизація освіти один з найважливіших механізмів реформування системи освіти, при цьому вона дозволяє: побудувати відкриту систему освіти, яка забезпечує кожному студенту власну спрямованість навчання; ефективно організувати пізнавальну діяльність студентів під час навчального процесу; використовувати принципово нові пізнавальні засоби; змінити організацію процесу пізнання на основі зміщення акценту в бік синергетичного мислення; утворити ефективну систему керування інформаційно-методичним забезпеченням та ін.

Аналіз результатів робіт у галузі інформатизації освіти дозволив переусвідомити підходи до використання інформаційних технологій у навчальному процесі та зазначити, що принципово змінюються методи роботи педагога і, що найголовніше, її результати під час навчання за допомогою інформаційних технологій. Це відзначають багато хто з вітчизняних учених: В. Монахов, С. Панюкова, М. Потєв, І. Роберт, Є. Скибицький, М. Чванова, Ю. Шафрін та інші. Якщо під час традиційної форми навчання викладач є основною фігурою й забезпечує наданням інформації повний цикл керування навчанням, то в новій ситуації він переважно консультує та вирішує стратегічні завдання навчання.

Безперечно, період інформатизації суспільства закономірно сприяв розумінню необхідності поставити нові вимоги перед системою освіти, які змінювали б традиційні форми навчання, його завдання, зміст і засоби організації процесу трансляції культурно-історичного досвіду підростаючому поколінню. Змістом професійної освіти повинні стати не конкретні знання, уміння та навички, а розвинуті здібності людини до розширення й удосконалення цих знань, умінь і навичок. Реалізація цього можлива лише на основі інформаційних технологій і комплексу дидактичних умов їх упровадження в процес навчання як учнів шкіл, так і студентів вищих навчальних закладів.

У ході формування комплексу дидактичних умов упровадження інформаційних технологій ураховувалося соціальне замовлення, що висуває високі вимоги до якості підготовки спеціалістів у галузі інформаційних технологій, і відповідно - до інформаційної компетентності студентів. Основним у цьому випадку є інтегративно-розвивальний підхід, суть якого під час упровадження інформативних технологій у процес навчання студентів ВНЗ полягає в 1) інтеграційному зв'язку управлінської, педагогічної, психологічної, культурологічної основ діяльності педагога; 2) урахуванні фундаментального й прикладного характеру професійних знань і умінь під час проектування інформаційних технологій і впровадження їх в освітній процес; 3) розробці інтегративної форми самоуправління суб'єктів навчально-виховного процесу; 4) застосуванні інтегративного критерію - творчого стилю діяльності з оцінкою результативності діяльності педагога й студента ВНЗ. Наприклад, педагог-предметник проектує й проводить уроки із застосуванням комп'ютерної техніки та мультимедійних програмних засобів, що вимагає від нього інтеграції інформаційних, предметних і загальнопрофесійних знань і умінь.

Отже, перша дидактична умова - здійснення навчального процессу з активним застосуванням інформаційних технологій програмних, технічних, мультимедійних і методичних елементів комп'ютерного навчального середовища.

Розроблене в дисертаційному дослідженні комп'ютерне навчальне середовище включає такі методичні елементи: засоби навчання для підтримки процесу викладання, предметно-орієнтоване середовище навчального та розвивального призначення, об'єктно-орієнтовані системи, системи штучного інтелекту й навчально-демонстраційне обладнання на основі комп'ютера.

Друга дидактична умова забезпечення високого рівня інформаційної компетентності педагогів для здійснення освітнього процесу із застосуванням інформаційних технологій. Метою формування інформаційної культури є вміння співвідносити моделі знання й інформацію; оцінювати рівень власних знань; стимулювати процес одержання нових знань й умінь. Під час формування інформаційної компетентності необхідно враховувати внутрішні й зовнішні мотиви застосування інформаційних технологій. Внутрішні мотиви пов'язані з особистою самореалізацією педагога та його професійним ростом, у той час як зовнішні мотиви - це матеріальні стимули, прагнення особистості самоутвердитися в колективі, домогтися позитивної оцінки колег і керівництва. Формування інформаційної компетентності складається з трьох взаємопов'язаних блоків: пізнавального, професійного та загальнокультурного.

Третя дидактична умова формування позитивної психолого-педагогічної мотивації суб'єктів навчання студентів і педагогів до впровадження інформаційних технологій. Дані психологічних досліджень дозволяють з упевненістю стверджувати, що висока позитивна мотивація може компенсувати нестачу спеціальних здібностей або недостатній рівень знань, умінь і навичок, відіграючи роль компенсаторного фактора, проте у зворотному напрямку компенсаторний механізм не спрацьовує. У процесі впровадження інформаційних технологій необхідно враховувати природжені здібності студентів і створювати умови для їх реалізації. Основними факторами, які впливають на формування позитивної мотивації до впровадження й застосування студентами та педагогами інформаційних технологій у процес навчання є такі: зміст навчального матеріалу; організація навчальної діяльності; колективні форми навчальної діяльності; оцінка навчальної діяльності; стиль педагогічної діяльності педагога.

Четверта дидактична умова - здійснення процесу навчання з орієнтацією на міждисциплінарну інтеграцію, яка сприяє збагаченню, систематизації та закріпленню знань із різних наукових галузей. Реалізація цієї дидактичної умови передбачає:

1. Обов'язкове викладання профільної навчальної дисципліни «Математика й інформатика».

2. Упровадження інформаційних технологій у процесі вивчення гуманітарних, соціально-економічних, природничо-наукових і загальнопрофесійних дисциплін.

3. Упровадження інформаційних технологій у процесі вивчення спеціальних і елективних (на вибір студента) дисциплін.

4. Упровадження досягнень сучасних засобів інформаційних технологій для виконання нетривіальних освітніх завдань, наприклад, під час вивчення англійської мови із забезпеченням оцінки правильності вимови або імітаційного (комп'ютерного) моделювання складних об'єктів і процесів.

5. Орієнтація студентів на засвоєння знань і вмінь для застосування сучасних інформаційних технологій у науково-дослідній роботі та в майбутній професійній діяльності.

Для успішної реалізації завдань, поставлених в дисертаційному дослідженні, було створено модель упровадження інформаційних технологій у процесі навчання студентів ВНЗ, у яку включено перераховані умови й методику впровадження інформаційних технологій (рис.1).

Таким чином, в умовах модернізації вищої професійної освіти в системі впровадження інформаційних технологій відображаються нові структурні елементи та необхідні умови їх інтеграції в освітній процес вищої школи. Тільки здійснення необхідних змін в елементах інформаційних технологій і їх середовища може забезпечити адаптованість уведеному елементу системи - інформаційним технологіям навчання, а вся педагогічна система набуде нової, більш високої якості, що забезпечить підготовку молодих спеціалістів в умовах ринкової економіки.

У другому розділі «Експериментальна перевірка дидактичних умов упровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу» розкрито загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, методи, принципи й хід дослідження.

Для перевірки гіпотези дослідження проведено педагогічний експеримент на базі Криворізького державного педагогічного університету і Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. В експерименті взяли участь 156 студентів факультету іноземних мов, викладачі кафедр.

На констатувальному етапі експерименту першочерговим напрямком роботи в плані діагностики було визначення вихідного рівня сформованості дидактичних умов упровадження інформаційних технологій і виявлення протиріч, що знижують ефективність процесу інформатизації освіти. Проводилося анкетування та тестування студентів першого курсу з метою з'ясування: рівня викладання предмета «Основи інформатики й обчислювальної техніки» у різних школах міста; наявності комп'ютерних класів у загальноосвітніх школах (випускниками яких є абітурієнти) і їх роль у навчальному процесі; наявності (і причин) психологічної напруженості, тривожності під час роботи з комп'ютером у школі; самооцінки студентів свого рівня комп'ютерної грамотності; ступеня поінформованості про зміст поняття «інформаційні технології» та «інформаційна культура»; ставлення студентів до комп'ютера як основного засобу реалізації інформаційних технологій. Окрім того, у рамках констатувального експерименту проаналізовано застосування педагогами ВНЗ інформаційних технологій в освітньому процесі та виокремлено рівні готовності педагога до впровадження інформаційних технологій у професійній діяльності: мінімальний, середній та оптимальний.

За результатами констатувального етапу встановлено, що близько половини студентів (61 %) відчували напруженість і невпевненість під час практичної роботи за комп'ютером; самооцінка рівня комп'ютерної грамотності студентів низька (78 %), оскільки більшість змістовних складників цього поняття ними раніше не були засвоєні; адекватне уявлення про основні поняття процесу інформатизації мають тільки 64 % студентів. Але слід відзначити, що 92 % респондентів висловили відверте бажання підвищити рівень власної комп'ютерної грамотності та вважають, що в майбутній професійній діяльності їм будуть необхідні знання ОТ і ІТ (більше 90 % опитуваних). Проведена діагностика рівня готовності педагога до впровадження інформаційних технологій виявила перевагу мінімального (30 %) та середнього (37,5 %) рівнів готовності. Це свідчить, що в цілому рівень готовності педагога до впровадження інформаційних технологій явно недостатній.

На формувальному етапі експерименту було організовано навчання студентів експериментальних груп відповідно до розробленої методики упровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ. Конструюючи методику впровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ, ми зупинилися на тому, що застосування інформаційних технологій у професійній і навчальній діяльності є діяльністю інтелектуального плану, тому підготовка до неї повинна базуватися на теорії поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, Н. Тализіна та інші.). Треба зазначити, що недостатньо розкриті науково-методичні питання з навчання студентів застосовувати ІТ у ВНЗ. Більшість авторів вважають, що таку підготовку слід упроваджувати в окремих спецкурсах. Інші заперечують таку постановку питання та пропонують іманентне застосування знань з ІТ в курсі навчальної дисципліни.

Ми також вважаємо, що іманентне застосування ІТ є перспективним, проте ще майже не вивчене з позиції науково-методичного забезпечення. Спираючись на емпіричні результати нашого дослідження, ми зробили висновок, що ефективних результатів можна досягти, забезпечивши узгодження навчання інформаційним технологіям на основі курсу «Математики й інформатики» з спецкурсом «Упровадження інформаційних технологій в процес навчання» під час навчання в основному освітньому процесі.

Виходячи із зазначеного, у роботі виокремлено три етапи, які детермінують напрями засвоєння методики застосування інформаційних технологій у навчанні студентів іноземної мови:

– етап базової підготовки, у процесі якої формуються знання й уміння застосування ІТ;

– етап додаткової освіти, у процесі якої уточнюються питання із застосування ІТ;

– етап функціонального застосування ІТ у навчанні іноземної мови.

Перший етап (базова підготовка) збігся з першим роком навчання студентів в університеті та передбачав ознайомлення студентів з програмними елементами комп'ютерного навчального середовища різного визначення, що забезпечували: підготовку навчального процесу та проектування навчально-пізнавальної діяльності студентів на заняттях (інформаційно-довідкові програми, банки передового досвіду, інструментальні засоби та оболонки); організацію навчального процесу (навчальні тренувальні, моделювальні програми з різних тем і розділів); наявність системи опрацювання текстів (базові можливості текстових процесорів, робота з текстом, основи створення документа, технологія роботи у текстовому редакторі); системи обробки числової інформації (основні поняття, функціональні можливості табличних процесорів, технологія роботи в електронній таблиці); бази даних і системи управління базами даних (основні поняття, функціональні можливості СУБД, основи технології роботи в СУБД); локальні та глобальні інформаційні мережі. Глобальна мережа Internet - уявлення про структуру та систему адресації, браузери.

Відзначимо, що тематичні заняття відбувалися з відповідним узгодженням навчального матеріалу з навчального курсу «Іноземна мова». Основними завданнями цього етапу були такі: виявлення наявного рівня готовності студентів до дослідної діяльності; включення студентів у роботу із самодіагностики рівня готовності до дослідної діяльності; закладання основ формування знань застосування інформаційних технологій у навчальній і професійній діяльності.

Другий етап (додаткова освіта) здійснювався зі студентами першого курсу й проходив під час розробленого спецкурсу «Упровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ». Основна увага приділялася вивченню властивостей інформації та особливостей організації інформаційних процесів у сучасному інформаційному середовищі. Інформаційні технології на цьому етапі формування готовності виступали предметом вивчення й розглядалися як сукупність методів і засобів обробки інформації. Усього спецкурс містить дев'ять навчальних елементів (НЕ), які підлягають засвоєнню.

Отримані результати після апробування дозволили зробити висновок про необхідність виходу за межі основної освіти під час формування готовності студентів до впровадження інформаційних технологій у навчальну і професійну діяльність і виділити як самостійний етап додаткової освіти. Під час експериментальної роботи дослідження показало, що найбільший ефект досягається, якщо спецкурс передує вивченню спеціальних дисциплін і практиці, тобто спецкурс необхідно вводити на першому курсі в другому семестрі.

На другому етапі в студентів спостерігалась перебудова їх мотивів і ціннісних орієнтацій для застосування інформаційних технологій у процесі навчання. На цій основі мотиваційні цілі увійшли в комплекс домінуючих у всіх організаційних формах. У процесі викладання спецкурсу ставився акцент на практичну роботу студентів. Змінилась роль викладача, його головне завдання - не тільки організовувати навчально-пізнавальну діяльності студентів, але й формувати розуміння виконуваних дій для застосування інформаційних технологій у ході навчання.

Третій етап методики - упровадження інформаційних технологій - здійснювався зі студентами 2-5-го курсів і проходив під час вивчення спецдисциплін і практики. Тому основними завданнями студентів були такі: у реальних умовах процесу вміти застосовувати отримані знання та інформаційні технології; поглибити та закріпити ці знання й уміння; забезпечити подальшу роботу із самодіагностики рівня підготовленості до дослідної діяльності.

На цьому етапі в студентів формувалось розуміння можливостей організації професійної діяльності за допомогою інформаційних технологій, здійснювалась активна діяльність у групах для організації міжкультурного спілкування, пошуку необхідної інформації в Інтернет, а також участь в інтернет-конференціях і т. д. Інформаційна технологія застосовувалась як спосіб професійної діяльності.

На третьому етапі вироблення готовності в усіх організаційних формах дій студентів домінуючими були рефлексивні цілі, які забезпечували плавний перехід від керування процесом застосування інформаційних технологій до свідомого самоуправління в спільній діяльності викладача та студентів.

Для одержання кількісних показників ефективності застосування методики під час формувального експерименту були проведені три зрізи - на початку вивчення, після закінчення та через 2-3 місяці (відстрочений контроль). За підсумками зрізів було зроблено висновки про повноту й глибину засвоєних знань, а на основі цього - про ефективність застосування інформаційних технологій у процесі навчання майбутніх молодих спеціалістів.

Отже, для визначення ефективності впровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ під час формувального експерименту на основі застосування методу компонентного аналізу було встановлено такі критерії: коефіцієнт повноти засвоєння студентами розділів предметної галузі; коефіцієнт стійкості засвоєння студентами навчального матеріалу; коефіцієнт ефективності застосованої технології навчання. Отримані коефіцієнти повноти засвоєння знань зі спецкурсу в експериментальних групах вищі, ніж у контрольних: К^Е = 0,0304, К^К = 0,0289. Позитивна тенденція спостерігається й за коефіцієнтом стійкості засвоєння навчальних елементів К_n^Е = 0,99, К_n^K = 0,94. Виходячи з цього, коефіцієнт ефективності застосовуваної технології, який визначається відношенням К_n^Е/К_n^K = 0,99/0,94 = 1,05, більший за одиницю, що підтверджує наші припущення щодо результативності навчання після введення до освітнього процесу розробленого спецкурсу.

Крім того, було проведено аналіз рівнів засвоєння знань студентів за результатами контрольного зрізу після вивчення теми «Спілкування за допомогою глобальної мережі Інтернет». Аналіз рівнів засвоєння знань студентів показує, що в експериментальних групах високий рівень мають 48 % студентів, середній - 40 % і низький - 2 %. У контрольних групах 24 %, 3 % і 45 % відповідно.

Контрольний експеримент було проведено з метою верифікації результатів формувального експерименту про підвищення повноти та стійкості засвоєння знань студентів. На його завершальному етапі було застосовано ту ж концептуальну методику, що й на формувальному етапі. Суть контрольного експерименту полягала в здійсненні поетапної перевірки засвоєння студентами змісту інтегрованого предмета «Спецкурс + інформатика», який проводився із застосуванням ІТ. В експерименті брали участь одна експериментальна й одна контрольна групи, отримані результати порівнювалися з даними формувального експерименту (табл. 1).

Таблиця 1.Порівняльний аналіз успішності студентів експериментальних і контрольних груп у формувальному й контрольному експериментах

Під час проміжного зрізу, проведеного приблизно в середині курсу, виявлено такі рівні знань студентів інтегрованого предмета «Спецкурс + інформатика»: високий, середній, низький.

Застосовуючи методи математичної статистики, було виявлено залежність між введеним інтегрованим спецкурсом і рівнями засвоєння знань студентів. Як критерій перевірки ефективності нової технології було застосовано ч²-критерій. Отримані значення T_набл > Т_критич (8,02 > 7,815) за умов б = 0,05 дають досить підстав вважати рівень засвоєння навчального матеріалу в експериментальній групі вищим, ніж у контрольній. Це позитивно впливає на успішність в експериментальній групі.

Таким чином, результати проведеного експерименту дають наочну картину більш високого рівня засвоєння знань студентів в експериментальних групах, ніж у контрольних, і можуть бути підставою для висновків про підвищення якості навчання із застосуванням ІТН, що свідчить про підтвердження висунутої наукової гіпотези.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні комплексу дидактичних умов, які сприяють ефективності впровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів ВНЗ.

ВИСНОВКИ

Під час роботи над дисертаційним дослідженням отримані певні висновки:

1. Аналіз науково-теоретичної, навчально-методичної, філософської, психолого-педагогічної літератури, матеріалів конференцій, журнальних статей, а також реальної практики дозволив: а) змістовно розкрити принципово важливі для дослідження дефініції «інформаційні технології», «інформаційна культура педагога», «упровадження інформаційних технологій»; б) зробити висновки про значущість формування й розвитку ІТ для викладача базових дисциплін і складової його професійної культури та майстерності; в) виокремити три рівні обізнаності студента й педагога в галузі інформатики й обчислювальної техніки: комп'ютерна поінформованість (ознайомлювальний рівень); комп'ютерна грамотність (користувальний рівень); інформаційна культура; г) обґрунтувати вимоги до вказаних рівнів інформаційної підготовленості викладачів і студентів.

2. На основі здійсненого аналізу наукової літератури встановлено, що одним зі шляхів уніфікації та стандартизації професійної освіти є створення й упровадження освітніх технологій. У підході до розробки подібних технологій недостатня увага приділяється такій характеристиці, як передаваність. Ця властивість є основною для реальної оцінки та функціонування технологій у системі освіти. У процесі дослідження доведено, що властивість передаваності необхідно закладати ще на етапі проектування освітніх технологій, а останні створювати в умовах широкого застосування ІТ. До того ж для реалізації властивості впровадження треба змінити спрямованість структури й змісту комплексів навчальних матеріалів з процесу викладання на процес навчання. У цьому випадку роль викладача змінюється. Якщо під час традиційної форми навчання викладач є основною фігурою й забезпечує інформацією повний цикл керування навчанням, то в новій ситуації він переважно консультує та розв'язує стратегічні задачі навчання.

Виявлено, що інформаційні технології, які є якісним продовженням комп'ютерних технологій, перебувають у процесі свого розвитку, тому семантичний зміст, педагогічний смисл цього поняття постійно уточнюються. Під інформаційними технологіями навчання в дослідженні розуміємо цілісну технологічну навчальну систему, що являє собою інтеграцію технічного, дидактичного, користувального та інформаційно-освітнього середовища, яке забезпечує виконання раніше зумовленої послідовності спільних дій суб'єктів навчання в умовах інформатизації освіти, орієнтованих на досягнення проектованих результатів професійної підготовки робочих кадрів.

3. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено комплекс дидактичних умов упровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу, а саме: процес навчання із застосуванням ІТ, який проектується з урахуванням програмних, технічних і методичних елементів комп'ютерного навчального середовища; забезпечення високого рівня інформаційної компетентності педагогів для здійснення освітнього процесу із застосуванням інформаційних технологій; створення позитивної психолого-педагогічної мотивації суб'єктів навчання - студентів і педагогів - для впровадження інформаційних технологій; здійснення процесу навчання з опорою на міждисциплінарну інтеграцію, яка сприяє збагаченню, систематизації та закріпленню знань у різних наукових галузях.

Виявлений комплекс дидактичних умов забезпечує адаптивність введеного елемента системи ІТН, а вся педагогічна система набуває нової, більш високої якості, яка сприятиме підготовці кваліфікованих молодих спеціалістів.

4. На основі аналізу психолого-педагогічних концептуальних підходів до процесу навчання з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних передумов інформатизації освіти, що склалися, змін цілей освіти та появи нового елемента педагогічної системи - ІТН було розроблено модель, яка відповідає інноваціям, що відбуваються в освіті, і характеризуються такими загальносистемними ознаками, як організованість, ієрархічність і цілісність. Своєю чергою, категорія «цілісність» передбачає настільки тісний зв'язок між елементами системи, що зміна одного з них викликає зміну інших, а нерідко - і системи в цілому. У зв'язку з цим положенням у роботі теоретично та експериментально апробовано можливі зміни взаємопов'язаних елементів моделі (змісту освіти, методів, форм, засобів, суб'єктів навчання), а також виявлені дидактичні умови, необхідні для оптимального впровадження ІТН в освітній процес ВНЗ.

5. Проведена дослідно-експериментальна робота, ґрунтуючись на кількісних та якісних показниках рівня засвоєння знань у студентів ВНЗ, отриманих у результаті запровадження програми формувального експерименту, доводить, що реалізація виявлених дидактичних умов сприяє оптимальному впровадженню ІТ в освітній процес. Це знайшло відбиття в позитивній динаміці всіх установлених критеріїв для визначення ефективності впровадження інформаційних технологій (коефіцієнт повноти засвоєння студентами розділів предметної галузі; коефіцієнт стійкості засвоєння студентами навчального матеріалу; коефіцієнт ефективності застосованої технології навчання; уміння переносити інформаційні технології (моделі) для опису дидактичних об'єктів і освітніх систем; уміння переносити проблеми з реальної дійсності в адекватну, оптимальну модель (інформаційну, математичну, фізичну тощо), оперувати цією моделлю в процесі виконання завдань і правильно інтерпретувати одержані результати; технічні вміння в галузі взаємодії з комп'ютером) студентів експериментальної групи. Результати проведеного формувального і контрольного експериментів дають наочну картину більш високого рівня засвоєння знань студентів в експериментальних групах, ніж у контрольних, і можуть бути підставою для висновків про підвищення якості навчання із застосуванням ІТ, а отже, про підтвердження висунутої наукової гіпотези.

Викладені в дисертації результати й висновки не вичерпують усіх аспектів вирішення проблеми впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищого навчального закладу. Зокрема, подальшого вивчення вимагають питання розвитку й удосконалення технологій методичного моделювання процесу навчання на підставі інформаційних технологій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Побережна Н. О. Формування інформаційної компетентності педагогів як педагогічна проблема / Н. О. Побережна // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. - Кривий Ріг: КДПУ, 2009. - Вип. 24. - С. 176-181.

2. Побережна Н. О. Дидактичні умови застосування інформаційних технологій у процесі навчання студентів вузу / Н. О. Побережна // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. - Кривий Ріг: КДПУ, 2009. - Вип. 25. - С. 397-406.

3. Побережна Н. О. Стратегія методики впровадження інформаційних технологій у процес навчання / Н. О. Побережна // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. - Кривий Ріг, 2010. - Вип. 27. - С. 221-228.

4. Побережна Н. О. Діагностика впровадження інформаційних технологій у процес навчання студентів / Н. О. Побережна // Вища школа: науково-практичне видання. - Київ, 2010. - Вип. 1. - С. 43-52.

Публікації в інших виданнях

5. Луцюк Н. О. Проблеми формування професійного усного мовлення під час вивчення іноземної мови / Н. О. Луцюк // Український смисл: науково-популярний лінгвокультурологічний щоквартальник. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 80-85.

6. Луцюк Н. О. Моделювання як метод наукового дослідження під час впровадження інформаційних технологій // Інноваційні наукові дослідження: теорія та методика професійної освіти: матеріали науково-практичної конференції з філософських, філологічних, юридичних та педагогічних наук. - Горлівка, 2010. - С. 98-102.

Размещено на Allbest.ru