Основи економічного виховання в початкових класах

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

економічний виховання учень

Актуальність теми даного дослідження зумовлена тим, що відбуваються перетворення в суспільстві, становлення ринкових відносин, необхідність формування масового мислення з урахуванням ринкового досвіду багатьох країн, що розвиваються - все це викликає необхідність зв'язати освіту з економікою.

У класичній педагогіці окремі аспекти економічного виховання учнів висвітлено в працях Я. Коменського, К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського.

Питання професійної підготовки вчителя в аспекті окресленої проблеми розглядаються в працях В. Кан-Калика, Н. Кузьміної, Н. Мєшкова, О. Мороза, а також у дослідженнях учених-математиків (З. Шварцман), біологів (Е. Кучина), хіміків (Н. Буринська), філологів (Л. Ігнатенко) та ін.

Існує практична значимість і необхідність здійснення економічного виховання та освіти, актуальність питань формування економічної свідомості і мислення підростаючого покоління, необхідність здійснення початкової економічної підготовки. Ощадливість, організованість, дбайливість і інші якості людини слід виховувати з дитячих років. Отже, процес економічного виховання школярів, починаючи з молодших, повинен бути цілеспрямованим і систематичним, що багато в чому залежить від психологічної та педагогічної готовності дітей до цього. За даними психологів, молодший шкільний вік є періодом більш інтенсивного освоєння соціального середовища. У дітей цього віку закладається фундамент моральної поведінки, починає формуватися громадська спрямованість особистості, спостерігається процес громадянського становлення. Вчені, які досліджують проблеми економічного виховання молодших школярів, вважають за доцільне починати економічне виховання як можна раніше. Оскільки молодший вік є найбільш позитивним, здійснення економічного виховання представляється можливим і успішним з метою закладення фундаменту для подальшого здійснення саме в молодшому шкільному віці. Однак у початкові класи просування економічних знань йде вкрай повільно, незважаючи на те, що молодші школярі здатні засвоювати деякі з них на доступному для них рівні. Головні риси сьогоднішньої економіки, її проблеми, потреби, турботи, досягнення та труднощі знаходять своє відображення на сторінках газет, журналів, на екранах телебачення та кіно, в передачах по радіо і так далі, словом джерел економічної інформації достатньо. Однак методичні основи економічної підготовки школярів і, особливо, молодших, розроблені недостатньо. Таким чином, в системі загальноосвітньої школи в результаті відбуваються економічних перетворень сформувалося протиріччя між потребою в економічній підготовці і вихованні школярів і відсутністю на практиці підходів до реалізації цієї потреби. Об'єкт дослідження - економічне виховання молодших школярів. Предмет дослідження - процес виховання ощадливості у дітей молодшого шкільного віку. Мета дослідження: розкрити особливості організації економічної освіти молодших школярів.Задачі дослідження: 1) вивчити літературу по темі дослідження; 2) за допомогою розроблених методик визначити рівень сформованості ощадливості у дітей молодшого шкільного віку; Аналіз літератури: для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень використаний комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури, програмно-методичних та інших навчальних документів; вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду педагогів-новаторів.

Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Розділ 1. Теоретичні основи виховання ощадливості молодших школярів

1.1 Ощадливість як складова морального виховання молодших школярів

Економічне виховання слід починати ще в початковій школі, так як дана вікова ступінь - своєрідний "фундамент" формування особистості. Ощадливість, організованість, дбайливість і інші якості людини слід виховувати з дитячих років. Отже, процес економічного виховання школярів, починаючи з молодших, повинен бути цілеспрямованим і систематичним, що багато в чому залежить від психологічної та педагогічної готовності до цього. Ефективність економічного виховання також підвищується за рахунок педагогічного керівництва вчителя, який володіє навичками роботи з колективом, який володіє основами економіки і методикою економічного виховання, методами діагностики економічної вихованості, здатного залучити до роботи з економічного виховання засоби масової інформації, фахівців різних галузей народного господарства і батьків учнів. Ефективність економічного виховання молодших школярів також залежить від його систематичності, економічної спрямованості змісту навчальної та позакласної роботи, від потенційних можливостей засвоєння дітьми елементарних економічних знань і формування економічних умінь. Забезпечення взаємозв'язку економічної освіти і морального виховання школярів вимагає здійснення наступних завдань: - формування морально-ціннісної мотивації в процесі засвоєння учнями економічних знань; - розвитку морально-вольових якостей при вихованні діловитості; - формування економічної культури у взаємозв'язку з розвитком інших компонентів особистісної культури школярів; - закріплення адекватного уявлення про моральному образі підприємця і моральної цінності економічної діяльності; -включення школярів у реальну практичну діяльність, що дозволяє актуалізувати і закріпити економічні знання і формувати досвід морально-цінної економічної поведінки. 2, c.86 Ефективність економічного виховання молодших школярів як складової морального виховання забезпечується низкою умов: - включенням дітей у різні види діяльності, серед яких особливе місце займає трудова; - максимальним використанням вчителями можливостей навчально-виховного процесу початкової школи; - визначенням змісту, форм і методів організації діяльності дітей, що мають економічну спрямованість і відповідних їх віку; - опорою на особистий досвід учнів; педагогічним керівництвом, що забезпечує наукову організацію дитячої праці. Результативність процесу економічного виховання як складової морального виховання молодших школярів виразиться в рівні їх економічної вихованості, основою якої є опорні морально-економічні якості особистості. Позитивні зміни у вихованні морально-економічних якостей молодших школярів будуть впливати на активізацію їх діяльності, в процесі якої формується особистість. Потенційні можливості учнів молодшого шкільного віку дозволяють здійснювати їх економічне виховання. При цілеспрямованому педагогічному керівництві цим процесом діти засвоюють економічні поняття на різних рівнях: від уявлень до усвідомлення сутності цих понять, набувають економічні вміння допрофессіонал'ного характеру, у них формуються такі якості особистості, як ощадливість і організованість. Таким чином, економічне виховання у молодшому шкільному віці за умови ефективного педагогічного керівництва є фундаментом для здійснення економічного виховання в наступні вікові періоди. Придбані учнями у початковій школі економічні знання та вміння, що дозволяли раціонально вирішувати пізнавальні І практичні завдання, є необхідною основою для подальшого розвитку економічної освіти і виховання дітей на наступних ступенях навчання. Виходячи з вищевикладеного, вся система економічного виховання в школі повинна розвиватися за такими основними напрямками [[3]]: по-перше, необхідно розвиток у школярів елементарних навичок економічного мислення, спочатку отриманих ними в дошкільних установах, сім'ї; по-друге, економічне виховання школярів передбачає, розвиток у них елементів економічного мислення та свідомості в процесі:

1) економічної освіти учнів - від засвоєння найпростіших економічних понять до оволодіння основами економічної теорії при вивченні предметів шкільного циклу;

2) насичення економічним змістом інших дисциплін, забезпечення зв'язку (там, зрозуміло, де це можливо) уроків математики природознавства, історії, читання з економічними явищами, законами;

3) систематичного інформування учнів про господарське життя країни, республіки, краю, міста, району. по-третє, організація системи економічного виховання учнів передбачає: 1) забезпечення на ділі єдності трудового і економічного виховання, з'єднання навчання з продуктивною працею; 2) збагачення трудового навчання, суспільно корисної роботи учнів в літні канікули економічним змістом 3) розвиток позашкільної роботи, що включає організацію популярних бесід про необхідність дбайливого ставлення до матеріальних цінностей школи, проведення "Уроків ощадливості", конкурсів на краще збереження шкільних та особистих книг, підручників. по-четверте, розвиток шкільного самоврядування та поширення його на питання економічний житті школи; по-п'яте, відповідна методична підготовка вчителів і батьків. У процесі економічної освіти школярів важливо закласти основи економічного мислення. Але для цього необхідне включення дітей у посильні види трудової та економічної діяльності. Особливість формування нового типу економічного мислення - відмова від застарілих, що зжили себе стереотипів, творче сприйняття всього нового, перебудова мислення, психології - важливе завдання на сучасному етапі прискорення соціально-економічного та духовного розвитку нашого суспільства. Необхідно відзначити, що формування у школярів сучасного економічного мислення відбувається в якійсь мірі простіше, ніж в осіб старшого віку, оскільки над ними менше висить тягар застарілих уявлень, що не вимагає особливої переорієнтації їхніх поглядів. Для здійснення цього треба відмовитися від застарілих і виробити нові методи і форми економічної освіти. Один із шляхів - проблемний характер навчання. У чому його перевага? Якщо, наприклад, при пояснювально-ілюстративному методі відбувається, в основному, просте запам'ятовування відомих висновків і узагальнень, що викладаються вчителем, викладачем, то при проблемному - активізується самостійна розумова діяльність учнів, тобто у них розвивається пізнавальний інтерес. Розкриваючи основний зміст викладеного матеріалу шляхом постановки конкретних питань, вчителю вдається, по-перше, сконцентрувати увагу учнів і дати їм можливість мислити послідовно, глибоко, і, по-друге, підштовхнути їх до самостійних висновків і висновків. Отже, проблемне виклад робить засвоєний матеріал більш доказовим і переконливим, розвиває в учнів різні якості розуму, дає зразок наукового пошуку, вчить мислити діалектично, підвищує пізнавальні інтереси. Все це є передумовою формування у дітей нового економічного мислення та економічної свідомості. Проблемні форми навчання, у свою чергу, вимагають від самого вчителя глибоких наукових знань, педагогічної майстерності; вміння так організувати економічну освіту, щоб учні разом з ним брали участь у вирішенні будь-яких питань. При цьому учні стають ніби однодумцями, співучасниками розумової діяльності вчителя. У результаті в процесі навчання формується ідейно витриманий, активна особистість, що вміє відстоювати свої переконання і обгрунтовувати свої вчинки. У процесі економічного виховання у школярів формується економічне мислення, а останнє сприяє осмислювання явище економічного життя, засвоєнню економічних понять і теорії в їх логічного взаємозв'язку, розумного оперування знаннями. Економічне мислення є відображення людиною закономірностей суспільного виробництва у вигляді понять, а точніше кажучи, в їх певній системі, логічного зв'язку. Цілком зрозуміло, що це вимагає постійного підвищення економічних знань і навичок. Звідси логічно стверджувати, що економічна освіта і виховання в нашому суспільстві має бути загальним, охоплювати всі категорії і соціальні групи населення, з акцентом на формування в учнів наукового підходу до оцінки соціальних проблем, здатність до самостійного, творчого мислення, розвитку економічного свідомості відповідно до економічними законами сучасної перебудови всього життя суспільства.

1.2 Економічна підготовка учнів початкових класів та формування економічного мислення

Становлення та розвиток в Україні ринкової економіки детермінували необхідність розробки і впровадження системи економічної підготовки населення. Власне проблема економічної підготовки не є принципово новою для вітчизняної психолого-педагогічної науки. Значну кількість досліджень за відповідною тематикою було здійснено починаючи з 60-х pоків. Зрозуміло, що проблеми економічної освіти й економічного виховання вивчалися і раніше. (К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький, П.П. Блонський, А.С. Макаренко тощо), проте як окремий напрямок педагогічних досліджень економічна підготовка визначилася саме в цей період. Слід зазначити, що спочатку даний напрямок охоплював економічну підготовку не лише школярів, але й усього працюючого населення. У 70-ті--80-ті pоки з'явилася низка партійних та урядових постанов щодо поліпшення економічного виховання трудящих мас. Зокрема у 1983 р. було поставлено завдання протягом п'яти років здійснити тотальну підготовку та перепідготовку всього працюючого населення країни. Проте формальність, декларативність і, головне, відсутність реальної можливості впливати на господарювання в умовах надцентралізованої планової економіки зумовили низьку ефективність компаній за «економічний всеобуч».

Антидіалектичний підхід до розуміння суті економіки, законів її розвитку певною мірою гальмував розвиток економічної освіти учнів, спрямовував їх не на глибинне розуміння основ економіки, а на ейфорійне почуттєве «формування» рис ощадливості, бережливості, господарності тощо. Попри системні недоліки, притаманні тодішньому трактуванню економічної освіти і виховання народних мас, цей період відіграв певну роль в розвитку теорії та практики економічної підготовки населення, передусім школярів і учнівської молоді. Виник ряд наукових досліджень з питань організації економічної освіти та виховання. Для вищої і середньої школи були підготовлені посібники, визначені структура, зміст, система, форми та методи економічної освіти і виховання тощо.

Початок економічних реформ в Україні показав, що рівень економічної підготовки її мешканців є вкрай незадовільним та неадекватним новим економічним реаліям. Оскільки країна не має і скоріш за все не матиме в найближчі роки можливості здійснити тотальну економічну перепідготовку працюючих, підвищення загального рівня економічної культури у близькота середньостроковій перспективі вбачається лише через здійснення економічного виховання та освіти молоді.

Перші пошукові дослідження, спрямовані на розробку змісту економічної освіти молоді, адекватної елементам ринкових відносин, які тільки почали впроваджуватися у СРСР, розпочалися наприкінці 80-х pоків. На початку 90-х pоків за їх результатами було впроваджено трудову допрофесійну підготовку старшокласників за напрямком підприємницької діяльності. Поступово у деяких середніх закладах освіти у Х--ХІ класах розпочалося вивчення курсів з економіки, які за своїми завданнями, змістом та структурою наближалися до загальноосвітніх шкільних дисциплін. Протягом останніх років було створено декілька спеціалізованих середніх закладів освіти з економічною спеціалізацією (економічні ліцеї) та відкрито досить багато профільних класів у загальноосвітніх школах. Поступово впровадження навчальних курсів економічного спрямування перемістилося із старшої до середньої школи (VII--IX класи). У деяких середніх професійно-технічних училищах та вищих навчальних закладах елементи економічної теорії й економіки відповідної галузі було включено до змісту підготовки студентів за спеціальностями, які безпосередньо з економікою не пов'язані. Проте, зміст економічної освіти у школах, СПТУ та вищих навчальних закладах не пов'язаний між собою і не утворює систему безперервної економічної освіти молоді.

За останні роки з'явилася низка досліджень, в яких висвітлено теоретичні та практичні аспекти реалізації безперервної освіти (В.І. Бондар, М.М. Ващенко, В.І. Маслов, О.Г. Мороз тощо). Ґрунтовне визначення цієї педагогічної категорії дав В.І. Маслов: «Безперервну освіту можна сформувати як цілеспрямовану, спеціально організовану і керуючу цілісну систему перманентного формування в індивідуумів соціального досвіду (моральних норм, інтелектуальних якостей, знань, умінь і навичок), об'єктивно необхідного для розвитку суспільства, у відповідності з психофізіологічними можливостями і соціальними потребами конкретної особистості на всіх етапах його становлення, розвитку і життєдіяльності» [1]. Щодо безперервності економічної освіти, то дослідники А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, І.А. Сасова та ін. торкалися, як правило, лише окремих її аспектів. Наприклад, В.О. Поляков дає таке визначення: «Безперервна економічна освіта передбачає неперервний характер навчання, постійний рух від простого до складного, поєднання вивчення економічних проблем з оволодінням знаннями інших наук» [3]. В цілому погоджуючись з ним, можна зауважити, що воно має занадто загальний характер і може бути використаним для визначення будь-якого напрямку безперервної освіти, якщо замінити слово «економічна» на інший напрямок освіти (математична, фізична тощо). На мій погляд, більш точним та відповідним проблемі, що розглядається, є визначення, наведене О.Т. Шпаком: «Безперервна економічна освіта -- це процес систематичного накопичення і поновлення економічних знань, умінь і навичок, формування економічного мислення та культури, їх перманентної актуалізації згідно з новими змістовими та інституційними вимогами економічного середовища в середині країни та на глобальному ринку, виховання ініціативності, підприємливості, відповідальності за власну економічну поведінку, раціонального прийняття рішень з метою досягнення оптимального результату з максимальним застосуванням інтелектуального потенціалу індивідуума та оптимальними затратами наявних ресурсів» [5].

Аналізуючи стан економічної підготовки в Україні в контексті безперервності, можна виділити такі напрямки її подальшого розвитку:

економізація змісту предметів базового компонента загальної середньої освіти;

впровадження окремого загальноосвітнього курсу для середньої школи або спеціальних курсів з основ економіки, підприємництва бізнесу тощо для середніх (старших) класів (на сьогодні вже розроблено декілька варіантів програм з економіки для І--XI класів [4]); спеціальна допрофесійна та професійна підготовка молоді в школах, СПТУ, фахових курсах, вищих навчальних закладах економічного профілю;

ознайомлення студентів вузів з особливостями економіки галузі за напрямком підготовки.

Слід зазначити, що деякі дослідники (Н.Г. Грамма, Я.І. Ханніков, Р.А. Юсупов) вважають за необхідне виділяти як окремий етап економічної підготовки період емоційно-образного сприйняття, який є характерним для дітей старшого дошкільного віку. Проте, ми вважаємо, що в цьому випадку мова може вестися скоріше про сімейне економічне виховання або про пропедевтику економічного виховання. Реалізація безперервної економічної освіти передбачає наявність відповідної інфраструктури, яка складається з основних, паралельних та додаткових структур. До основних структур забезпечення здійснення економічної освіти відносяться загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади; до паралельних -- економічне навчання під час практики, підготовчі курси та відділення; до додаткових -- різноманітні формальні об'єднання за інтересами (гуртки, клуби, Мала академія наук, наукові товариства студентів тощо).

Сьогодні відсутність систематичної та розгалуженої системи шкільної економічної освіти є одним з факторів, що опосередковано впливає на якість підготовки майбутніх спеціалістів в економічних вузах. Абітурієнти часто мають недостатньо чіткі уявлення про економіку в цілому та мету, завдання, зміст праці фахівців з економіки, зокрема. Здійснення масової економічної підготовки школярів дозволило б позитивно вплинути на вирішення цієї проблеми. Економічна освіта в школі може реалізовуватися за такими рівнями:

1. Загальна економічна підготовка всіх школярів, яка спрямована на засвоєння ними базового мінімуму знань про особисту, сімейну та загальну економіку. Цей рівень може бути реалізованим у середніх або навіть початкових класах.

2. Відповідно до впровадження 12-річного терміну освіти другий рівень передбачає поглиблену профільну економічну підготовку у старшій школі, що має на меті підготовку до вступу у вищий навчальний заклад економічного профілю.

3. Третій рівень передбачає допрофесійну або початкову професійну підготовку учнів старшої школи у галузі економіки та бізнесу, формування практичних навичок підприємницької діяльності і, можливо, їх залучення до практичної педагогічно керованої й обґрунтованої продуктивної та комерційної діяльності. Слід зазначити, що саме цей напрямок економічної підготовки школярів є найбільш розробленим у теоретичному та практичному аспектах (дисертаційні дослідження Н.А. Побірченко, В.В. Дрижака, Р.Ф. Пустовійта, К.М. Старченка, О.В. Тополь тощо, багаторічний позитивний досвід підготовки старшокласників до підприємницької діяльності в процесі трудового професійного, допрофесійного та профільного навчання [2]).

Аналізуючи стан економічної підготовки молоді, можна зазначити, що існують сприятливі умови для її здійснення як безперервної. Проте сьогодні її основні етапи не пов'язані між собою структурно, їх зміст не є спадкоємним і т. ін.

Розділ 2. Організація економічної освіти і виховання дітей молодшого шкільного віку

2.1 Методи і форми виховання ощадливості у молодших школярів

Особливої уваги заслуговує питання про форми економічної підготовки молодших школярів. Виходячи з особливостей молодших школярів, найбільш ефективними з них є [[4]]:

- Урок повинен включати різні типи діяльності учнів; - Передбачається широке використання художнього слова, ділових, рольових, імітаційних ігор, образотворчої діяльності; - Використовуються тексти знайомих казок, вирішуються завдань, в яких беруть участь знайомі літературні герої; - Задаються питання ставляться з опорою на досвід дітей; - Обговорюються проблеми, ситуації та явища, з яким! діти вже мали справу і т.п. Чи виправдали себе такі форми економічної освіти і виховання в школі: а) у ході вивчення предметів, передбачених навчальним планом школи, перш за все основ наук, а також курсів, що вводяться в процес навчання за інтересами учнів; б) на уроках трудового навчання; в) у позакласній (позашкільної) роботі з учнями; г) у різних видах економічної діяльності та продуктивної праці учнів; д) залучення батьків до економічного виховання дітей у сім'ї; е) керівництво економічним самоосвітою учнівської молоді різного віку. У початковій школі, спираючись на досліджувані предмети, життєві економічні поняття, вчителю належить ввести дитину в світ економічного життя, пов'язаної з переходом до ринкових відносин. Важливо знайомити дітей з економічною абеткою, тобто за допомогою ігор, рішення найпростіших завдань, розбору соціально-економічних ситуації спонукати до освоєння економічних понять і категорій. Молодші школярі починають усвідомлювати залежність добробуту людини і суспільства від якості праці. Вони вчаться розподіляти роботи в часі, вимірювати час і здійснювати його витрати, організовувати робоче місце. Діти опановують раціональними прийомами, що підвищують якість і продуктивність праці, основами економічної культури. Хлопці пізнають значення природних багатств для людини, переймаються дбайливим розумним ставленням людей до природи. Вони отримують елементарні уявлення про види власності, насіннєвих доходи та витрати, розумні витрати, кишенькові гроші та раціональне їх витрачання, вартості шкільного майна, підручників, витрат на ремонт будівлі школи, її устаткування і т. п. Вже у початкових масах доцільно починати освоєння основних термінів, що складають суть економіки: власність, виробництво, торгівля, товар, ринок, гроші, піна і ін Важливо акцентувати увагу на таких поняттях, пов'язаних з власністю, як осмос "," наше "," загальне "," чуже ". Вже у початковій школі діти здатні пояснити суть приблизно 100 економічних понять. Таким чином, форми і методи економічної підготовки молодших школярів досить різноманітні і засновані на діяльнісному підході, активній участі дітей у процесі придбання та привласнення ними економічної інформації.

2.2 Конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів

Виховання дітей та молоді в умовах ринкової економіки набуває ваги як чинник економічного, соціального, культурного розвитку, збереження духовних, національних, особистісних цінностей. Долю майбутнього суспільства вирішуватиме всебічно розвинена, компетентна особистість, здатна до самостійного мислення, соціального вибору, суспільно корисної діяльності. Підґрунтя цих якостей закладається в початковій школі, зокрема завдяки економічному вихованню.

Аналіз педагогічного досвіду, шкільної практики свідчить, що загальноосвітня школа не забезпечує умов для економічного виховання. Воно починається занадто пізно - з 10 класу - при необхідності його започаткування з першого класу. У цьому процесі вихованню духовності уваги не приділяється. Також існують певні упередження щодо віку молодшого школяра, складності опанування економічними термінами. Вирішенню виховної задачі перешкоджає непідготовленість вчителів до здійснення економічного виховання, недостатній зв'язок теорії виховання з теорією освіти та дидактикою. Проблема безпосередньо стосується предметних методик. Крім цього, як зазначає Н. Щуркова, “урок зібрав у собі всі проблеми шкільного виховання, відобразив загальний облік школи та стан справ виховання дітей”.[3, с.3]. Ситуація сучасного уроку - це ситуація прощання з уроком суворим та зустріч з вільним уроком, який “породжений прагненням гуманізувати дійсність, визнати людину як найвищу цінність, надати людині максимум волі для індивідуального розвитку, ствердити у повсякденній реальності цінності гідного життя” [3, с.5]. У зв'язку з цим постає проблема конструювання освітніх ситуацій у діяльності сучасного педагога в економічному вихованні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор Слід зазначити, що проблема економічного виховання завжди була у колі досліджень багатьох науковців. У різні історичні часи представники наукової думки висловлювали своє розуміння економічного виховання на філософському

(В. Демичев, І. Іткін, В. Попов, А. Улєдов тощо.), педагогічному (А. Аменд, П. Блонський, Ю. Васильєв, Л. Епштейн, Я. Коменський, Дж. Локк, А. Макаренко, Л. Пономарьов, І. Сасова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Е. Фромм, К. Хесс, М. Шелгунов, С. Шацький, Б. Шемякін, О. Шпак тощо.) рівні. Так чи інакше, а усі науковці торкалися певних вихованих, навчальних ситуацій. Питання соціально-економічного виховання на основі діяльнісного підходу вивчали Л. Байбородова, О. Леонтьєв, А. Нісімчук, С. Рубінштейн тощо. Основні ідеї вдосконалення процесу фахової підготовки особистості вчителя знайшли своє відображення у працях видатних педагогів К. Ушинського, П. Лесгафта, П. Блонського, С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського та інших.

Ми зупинимося на тих роботах, які мають значення для досліджуваної проблеми. Так, А. Аменд вперше розробив питання організації економічного виховання у поєднанні з моральним у початковій школі, висвітлив особливості планування навчальної, позакласної роботи з економічного виховання. Науковець вважав за необхідне в економічному вихованні здійснювати індивідуальний підхід, враховувати зміну кола діяльності, мотиви поведінки, вікові особливості (повідомлення не складних економічних знань, знайомство в популярній формі з економікою рідного краю) [1, с.40]. А. Аменд був стурбований недостатньою підготовленістю вчителів, їх невмінням конструювати освітні ситуації з економічного виховання, малоефективним застосуванням економічних знань у процесі трудового навчання, міжпредметних зв'язків, використання фольклору.

Науковці І. Сасова та А. Аменд стверджували, що відсутність спеціального предмету ускладнює вирішення задач економічного виховання, тому пропонували здійснювати міжпредметні зв'язки в процесі викладання всіх загальноосвітніх дисциплін. Ними був визначений тезаурус економічних понять для учнів загальноосвітньої школи, описані деякі навчальні ситуації [4, с.8].

А. Федоровим розглянуто різноманітні ситуації з економічного виховання молодших школярів на уроках, у позашкільній діяльності, у родині [5, с.18].

Удосконаленню економічної, методичної підготовки вчителів, економічній освіті, вихованню школярів присвячені роботи П. Бойчука, О. Павелків, І. Рябової та інших, методичному забезпеченню викладання економіки в початкових класах - напрацювання О. Божко, Ю. Лелюк та інших. Дослідження Н. Кривошеї доводять, необхідність системного впровадження у педагогічний процес знайомство дітей з професіями, створення ігрових ситуацій, використання різних видів діяльності, підготовки вихователів, батьків до економічного виховання [2, с. 21].

Незважаючи на численні дослідження економічного виховання, не висвітленим достатньо залишається конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів.

Можна висвітлити методику конструювання та впровадження освітніх ситуацій в діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Вихідними у діяльності з економічного виховання молодших школярів та підготовки вчителя до виховної, навчальної діяльності ми вважаємо три постулати, що закладені у основу нової технології уроку (за Н. Щурковою) [3].

1. Урок є відкриттям, пошуком й усвідомленням істини у сучасній діяльності дітей та учнів [3, с.10]. Саме тому урок, освітня ситуація - організоване педагогом духовне спілкування, змістом якого є наукове знання, а результатом (продуктом духовного зусилля) стає інтелект кожного суб'єкту спілкування, духовне збагачення. Саме тому, урок, освітня ситуація має звеличувати дитину до усвідомлення істини, сприяти руху до щастя. Знання варто розглядати як засіб осягнення таємниць, засіб отримання вільного вибору в будівництві власної долі. Знання перестають бути проблематичними з точки зору запам'ятовування, застосування, засвоєння, коли особистість осягає істину, наповнюючи її особистісним змістом.

2. “Урок є частиною життя дитини, і прожиття цього життя має відбуватися на рівні високої загальнолюдської культури” [3, с.16]. Вільний урок, навчальна ситуація - протікання сорокап'ятихвилинного життя як продовження домашнього життя, як шматок історії особистісної долі дитини.

3. “Людина в якості суб'єкту усвідомлення істини та суб'єкту життя на уроці залишається завжди найвищою цінністю, виступаючи у ролі мети і ніколи не виступаючи у ролі засобу” [3, с.20]. Вільний урок - це урок звільнений від страху перед навчальним матеріалом, зусиллями щодо його опанування, невдачами тощо. Педагог повинен мати сміливість жити на уроці, бути відкритим до всіх проявів життя. Урок - це робота душі, і тим вона продуктивніше, чим поважніше ставлення дитини до самої себе та вчителя до своєї особистості. Варто враховувати вимоги як “Не можна не працювати”, “Не можна посягати на іншу людину”.

Важливого значення набуває ситуація успіху, мізансцена (розташування всіх учасників навчальних занять).

Переміщення центра насичує урок, освітню ситуацію емоційно, дає можливість фізичної активності, підтримує високий інтерес до інтелектуальної роботи, запобігає втомлюваності. Ми підтримуємо тезу, що ситуація успіху - це запорука позитивного ставлення до навчання, фактор розвитку особистості школяра. Володіючи мистецтвом створення ситуації успіху, вчитель може включити і ситуацію неуспіху (порівняння того, що б міг досягнути школяр з тим, що він досягнув зараз) [3, с.38]. Важливо не втрачати почуття міри, бо ситуація неуспіху - “тонке мистецтво”, яким користуватися варто продумано.

Важливим також є уміння вчителя створити комфортні умови, дотримуватися почуття міри, гармонійності на уроці, в освітніх ситуаціях. У ході експериментальної роботи ми поставили завдання сприяти активному засвоєнню й застосуванню економічних знань в аспекті духовності молодшими школярами. Виходячи з концепції економічного виховання, ми підійшли до необхідності духовної взаємодії в процесі засвоєння ціннісного змісту економічних понять, сутності економічних законів, особливостей економічної діяльності в навчальній, позаурочній роботі, конструюванні освітніх ситуацій. Характеризуючи таку духовну взаємодію, слід виокремити сфери співпраці дорослого і дитини у розв'язанні завдань економічного, духовного виховання у їх поєднанні: духовна діяльність з ціннісного осмислення економічної інформації, аналіз морального аспекту економічних категорій; збагачення духовного світу особистості дитини надбаннями українського фольклору, традицій; розкриття соціальної галузі життя, духовного аспекту економічних понять у рольових іграх, іграх зі змішуванням ролей; пробудження співчуття й надання допомоги героям казкових сюжетів, близьким людям і оточуючим; знайомство з первинними фізіологічними та духовними потребами, їх значенням і пріоритетом духовних потреб для духовної людини; творча літературна, художня, прикладна, проектна діяльність у застосуванні економічних знань, виконання творчих завдань (розгадування ребусів, кросвордів, складання казок, віршів), театралізація; здійснення свідомого морального вибору на основі вмінь співставлювати можливості й бачити наслідки вибору, визначення та розв'язання проблемних запитань етичного характеру; пробудження відчуття дорослості, відповідальності; застосування економічних знань у розв'язку життєвих ситуацій морально-духовної спрямованості; засвоєння духовних цінностей в процесі трудової діяльності (дитячі майстерні), ознайомлення з працею дорослих; диспути на духовно-економічну тематику; випуск економічних газет за результатами рейдів бережливості (щодо шкільного майна, книжкового фонду, використання води, світла); економічні турніри, олімпіади, конкурси.

У навчальній діяльності вчитель конструює урок так, щоб він містив декілька частин, різних за видом взаємодії, різні освітні ситуації. Ми починали урок з повторення попереднього матеріалу через створення проблемної ситуації, ситуації успіху, застосовували пошуковий, ігровий методи, прийом фантазування, складання загадок, віршів, казок тощо. Підведення до теми уроку, колективне формулювання правила, закріплення знань відбувається за рахунок постановки проблемних запитань, опрацювання творів фольклору, діалогів, творчих завдань (кросвордів, віршів, ребусів), економічних загадок, рольових, ситуативних ігор, які дозволяють приймати моральні норми, робити економічні відкриття.

Для перевірки знань та навичок ми використовували поточний, проміжний підсумковий контроль у формі казкового заліку, розв'язування задач, виконання завдань тестів, ребусів, кросвордів. Після вивчення теми “Грошова система” почали застосовувати прийом введення казкової грошової одиниці для оцінювання знань учнів. Рух “коштів” було унаочнено, що стимулювало освітню активність, розвиток економічного мислення, навички розрахунків, користування безготівковими грошима. За отримані гроші учні могли купувати вироби на шкільних ярмарках, вкладати кошти у банк, підраховувати проценти на своїх рахунках. Такий прийом щільно поєднує знання з їх практичним застосуванням.

Дослідження особливостей взаємодії вчителя й учнів в навчальній і позаурочній діяльності дозволило визначити найбільш ефективні з них. Деякі з них ми розглянемо на конкретних прикладах.

Для духовного зростання учнів в навчально-виховному процесі мовою навчальної взаємодії було обрано українську, а формою подачі навчального матеріалу - казкову, емоційно насичену. Ми обрали персонажі з побутових народних казок, перед якими постають різноманітні проблеми ведення домашнього господарства. Створені нами “Робочі зошити з економіки” містять казкові ситуації, які розкривають соціальне життя, духовний аспект економічних понять, формують бережливе ставлення до природи, ресурсів, поважливе ставлення до праці, людини праці. З допомогою казки діти бачать себе збоку, у віддзеркалених виявах дій улюблених персонажів. Така навчальна взаємодія не пригнічує дитину через її невмілість, а виховує опосередковано (через навчання казкових персонажів), дає змогу не почуватися невдахою, подолати страх. Спостереження виявило, що школярі через повчання казкових героїв виробляли у собі впевненість, уміння відстоювати власну позицію. Слід зазначити, що з першого уроку учні встановили правила роботи на уроці, зокрема, кожний має право на думку, яку варто поважати; будь-яка думка має право на життя, якщо її аргументовано; коли хтось з дітей висловлюється, всі слухають тощо.

На казковому матеріалі ми збуджували співчуття дітей і бажання допомагати. Вже в першому класі, опрацьовуючи тему “Ресурси”, ми запропонували дітям уявити і продемонструвати як сусіди допомагали родині зайців будувати дім: як ведмідь носив колоди, як зайчиха з зайчатами подавали цеглу. Це було способом емоційного пояснення і релаксації одночасно. Далі запропонували дітям відповісти на запитання: “Чи змогли б зайці самі побудувати дім?” Діти відповідали, що тільки спільна праця допомогла зайцям звести такий красивий, надійний дім. Отже, необхідно дружно працювати, допомагати один одному. Пробудження потреби в діяльній допомозі здійснювалося протягом чотирьох років навчання, що сприяло закріпленню потреби в діяльній допомозі.

Казкова, проблемна ситуація застосовувалася нами для знайомства з первинними фізіологічними потребами у житлі, їжі, безпеці вже у першому класі. У другому класі на уроці з теми: “Головні та другорядні потреби” ми створили ситуацію успіху, яка навчає робити правильний духовно-економічний вибір, сприяє усвідомленню цінності духовної потреби та шляхів її задоволення. Поштовхом до роздумів на уроці за темою: “Блага. Дарові, економічні, духовні блага” стає казковий сюжет про наведення звірятами чистоти на шкільному подвір'ї, задоволення, осмислення ними потреби в красі. В цьому школярикам допомагала казкова вчителька Сова. Вона пояснила лісовим учням, що наведення порядку біля школи можна вважати духовним благом, тому, що від цього у всіх стало добре на душі. В казковому діалозі звірятка дізнаються про те, що і музика, і пісні, і вірші, і картини, і почуття: любов, радість, щастя, співчуття - все, що є рухом душі, вважають духовним благом. Таким чином, освітня ситуація підносить учня до усвідомлення інформації, сприяє руху до щастя.

З аналізу потреб хлопчиків і дівчаток, жінок і чоловіків, дітей і дорослих діти бачать обумовленість потреб статтю, віком, професією тощо. Ставимо проблемне запитання: “Чиї потреби буде задовольняти книга, прогулянка, дружба, любов, щастя, здоров'я, мир тощо?” Діти доходять висновку, що є явища, події, предмети, які необхідні усім людям на Землі, тобто загальнолюдські потреби.

Націлюємо учнів на пошук рішення проблеми: “Чи всі бажання, потреби слід задовольняти?” Діти за нашою допомогою доходять висновку, що необхідно розумно задовольняти і головні, і другорядні, і духовні потреби. Пропонуємо обміркувати ситуацію. “Якби ти був багатий, то гроші свої вклав: а) у свою нову справу; б) віддав би тим, хто чекає допомоги; в) перерахував у дитячий будинок; г) віддав своїм батькам; д) використав для задоволення своїх різноманітних потреб”. Учні аналізують морально-духовний зміст відповідей і доходять висновку, що вибір залежить від того, що людина вважає цінним, які в неї духовні потреби. Серед відповідей переважають: надання грошей у дитячий будинок і своїм батькам. Отже, створена освітня ситуація сприяє усвідомленню цінності духовної потреби та шляхів її задоволення.

Особливістю духовної співпраці на уроці є застосування уяви дітей, емоційного забарвлення інформації, казкова й діалогова форми взаємодії, активація розумової діяльності через проблемні запитання, сприяння їх успіху. Нами досліджено, що образи-враження залишають відбиток у пам'яті дітей, оволодівають увагою, підтримують інтерес, тим самим спонукають до активної діяльності. Так, з перших уроків навчання ми застосовували проблемні запитання. Вони розкривають суттєві ознаки економічних понять, наприклад: “Хто правий: заєць, який пропонує зробити необхідні стільці з дуба, що росте біля дому, чи зайчиха, яка заперечує це?” Разом з казковими героями учні опиняються перед проблемою вибору, наприклад: як розподілити кошти, щоб купити найнеобхідніші товари, співставлюючі ціни товарів і кількість наявних грошей з врахуванням потреб усіх членів родини? Постійно акцентується увага на питаннях етичного характеру, бережливого ставлення до ресурсів, праці, хліба тощо: “Поясни правила поведінки”, “Проаналізуй, чому не можна так робити?”

У навчальній взаємодії ми широко застосовували українські народні прислів'я, зміст яких тлумачили як з точки зору економіки, так і духовності, пропонували дітям добирати до теми уроку прислів'я, вчитися пояснювати їх зміст. Наприклад, зміст прислів'я: “То не біда, що гроші просять, а то біда, як даєш, та не беруть” школярі тлумачили таким чином: “Просять гроші в тих людей, у яких вони є, у тих хто вміє співчувати, хто добрий, які можуть і хочуть поділитися. Проте, в жадібної, злої, немилосердної людини гроші просити не будуть”. Після аналізу змісту прислів'їв ми підводили дітей до висновку: добре мати гроші для задоволення розумних потреб, заробляти їх треба чесно, ділитися з тими, хто потребує допомоги. Так може зробити тільки духовно багата людина.

Творча діяльність дітей виявилась могутнім засобом економічного, духовного виховання у їх поєднанні. Ми побачили, що завдання “Склади казку”, “Продовж казку” не тільки розвивають творчість і мотивацію дітей, але й вміння прогнозувати наслідки вибору, аргументувати правильність обраного рішення. Зміст дитячих творінь свідчив про розвиток морально-етичних, духовних, естетичних почуттів, розвиток інтелекту, формування світоглядних переконань як основи життєвої позиції, опанування економічними знаннями як основи життєвої компетентності. Як показав експеримент, найвищим етапом такої творчості, є театралізація казкових сюжетів, українських народних казок “Ріпка”, “Колобок”, “Коза-дереза” та інших.

Висновок

Таким чином, в ході даного дослідження, ми прийшли до наступних висновків: Економічна підготовка нерозривна від процесу соціалізації дітей, від процесу освоєння і привласнення ними норм, цінностей та правил соціуму, адаптації та інтеграції в ньому. Таким чином, в процесі здійснення економічного виховання молодших школярів необхідно вирішити ряд завдань: - Розвивати економічне мислення дітей; - Формувати в них навички планування та здійснення економічної діяльності; - Виховувати усвідомлене ставлення до праці, орієнтувати школярів на його раціоналізацію та підвищення економічної ефективності; - Формувати у дітей готовність до участі в різних видах економічної діяльності, у тому числі до управління підприємством; - Розвивати здатність до морального вибору в ситуаціях, пов'язаних з економічною діяльністю; - Розвивати потребу в особистісному самовдосконаленні та ефективної самореалізації в економічній діяльності. Економічне виховання молодших школярів є інтегративним процесом, що включає також профорієнтацію, соціалізацію, трудове, моральне виховання дітей. У молодшому і середньому шкільному віці закладаються лише основи економічної підготовки. Але є ряд показників, морально-вольових і мотиваційних характеристик, для формування яких виявляється сензитивним даний етап вікового розвитку. Якщо ця обставина не враховується, порушується наступність між етапами безперервної економічної підготовки, і його ігнорування може бути важко відновних згодом. Економічне виховання молодших школярів здійснюється як у процесі вивчення ними основ наук та позакласної діяльності, так і в процесі спеціального курсу економіки. В останньому випадку, очевидно, поставлені цілі можуть досягатися більш ефективно, так як, наприклад, формування діяльнісно - практичного компонента економічного виховання молодших школярів неможливо без спеціальної організації їх соціально-економічної діяльності (на уроках або поза ними). Особливої уваги заслуговує питання про форми економічної підготовки молодших школярів. Виходячи з особливостей молодших школярів, найбільш ефективними з них є: - Урок повинен включати різні типи діяльності учнів; - Передбачається широке використання художнього слова, ділових, рольових, імітаційних ігор, образотворчої діяльності; - Використовуються тексти знайомих казок, вирішуються завдань, в яких беруть участь знайомі літературні герої; - Задаються питання ставляться з опорою на досвід дітей; - Обговорюються проблеми, ситуації та явища, з яким! діти вже мали справу і т.п. Економічне виховання молодших школярів може здійснюватися як в школі, так і в сім'ї, де є найбільші можливості включення їх у сімейну економіку. Таким чином, форми і методи економічної підготовки молодших школярів досить різноманітні і засновані на діяльнісному підході, активній участі дітей у процесі придбання та привласнення ними економічної інформації.

Список використаних джерел

1. Аменд А.Ф. Економічне виховання молодших школярів. -М., Педагогіка, 1982, с. 23

2. Ковальова В.Є., Орлова Т.В. Економічне виховання школярів в умовах вдосконалення соціальної демократії. / / Демократія середньої школи: проблеми, пошуки, досвід .- М., 1990, с. 82

3. Баранова Л.І. Виховання ощадливості у молодших школярів в навчальній і позакласній роботі. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. -Мінськ, 1989, с. 14

4. Ахметшина Г.К., Воробйов І.В, Щукін О.С. Економічне виховання учнів: форми і методи. . - Казань, 1987. с. 122

5. Смирнова Т. В., Проснякова Т.М. Методичні рекомендації на допомогу вчителю економіки 2-3 (2-4) класи. - М.: ФНМЦ ім. Л. В. Закнова, 1998, с. 3

6. Смирнова Т. В., Проснякова Т.М. Методичні рекомендації на допомогу вчителю економіки 2-3 (2-4) класи. - М.: ФНМЦ ім. Л. В. Закнова, 1998

7. Землянська Є. М. Критерії і конкретизують показники оцінки економічних знань молодших школярів. - М., 2000, с. 98

8. Ахметшина Г.К., Воробйов І.В, Щукін О.С. Економічне виховання учнів: форми і методи. .

9.Гріщенко Т.В. Педагогічні умови підготовки вчителя до здійснення економічної освіти та виховання школярів .- М., 1991.

10..Крилова І., Федоров А. Учитель і економічне виховання школярів. / / Виховання школярів - 1988р. - № 1, с. 41 - 42.

11.Крилова І., Федоров А. Учитель і економічне виховання школярів. / / Виховання школярів - 1988р. - № 1, с. 44-45.

12. І.А. Використання дитячої літератури в економічному вихованні молодших школярів. / / Початкова школа - 1988 .- № 5, с.22-24 http://ua-referat.com

Размещено на Allbest.ru