Аналіз сучасних проблем екологічного виховання в теорії та практиці педагогічного впливу в початковій школі на уроках «я і Україна»

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Формування екологічної культури підростаючого покоління - одне з найважливіших завдань сьогодення, у зв'язку з тим, що погіршилась екологічна ситуація у світі, мало приділяється уваги охороні й збереженню довкілля. Виховувати у дітей відповідальне ставлення до природи - це складний і довготривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодіння відповідними знаннями і уміннями, а й розвиток уміння та бажання активно захищати, покращувати природне середовище.

Нагальною потребою сьогодення є подолання екологічної безграмотності людства, що спричинила кризову екологічну ситуацію в цілому світі і в нашій країні, зокрема. Для того щоб покращити становище, необхідно проводити екологічне й природоохоронне навчання і виховання, починаючи з перших днів перебування дитини в школі. Таке свідоме й цілеспрямоване виховання має бути неперервним не лише впродовж шкільного навчання, а й усього життя кожної людини.

Свідоме й бережливе ставлення до природи, має формуватися з дитинства, у сім'ї, в школі, і можливе воно лише за умови підвищення екологічної культури та знань особистості у даній галузі.

Виховання екологічної культури - тривалий шлях формування правильних способів взаємодії з природою. Учень має усвідомлювати загальні закономірності природи і суспільства, вважати природу своїм рідним домом, який потрібно берегти і про який треба піклуватися.

Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного формування нового, свідомого, відповідального ставлення до природи, розвитку екологічної етики, заснованої на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого.

Сама природа розуміється не тільки як зовнішнє відносно людини середовище - вона включає людину. Ставлення до людини, до природи не лише тісно пов'язане з сімейними, суспільними, міжособистісними, виробничими відносинами, але й охоплює всі сфери свідомості людини: наукову, політичну, ідеологічну, художню, етичну, естетичну, правову.

Відповідальне ставлення до природи означає розуміння законів природи, проявляється в дотриманні етичних і правових принципів природокористування, в активній діяльності із вивчення та охорони навколишнього середовища, у правильному природокористуванні, у боротьбі зі всім, що згубно впливає на довкілля. Умовою такого навчання і виховання виступає організація взаємозв'язаної наукової, етичної, правової, естетичної і практичної діяльності вчителя, спрямованої на вивчення та покращення відносин між природою і людиною. Критерієм сформованості відповідального відношення до навколишнього середовища є етична турбота про майбутні покоління.

Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. У зв'язку з цим важливого значення надається сьогодні вдосконаленню змісту, форм і методів екологічної освіти в школі, які спрямовані на формування у школярів системи екологічних знань, переконань, навичок, поглядів, моральних почуттів, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

Сформоване у підростаючого покоління бережливе ставлення до всього живого, на думку вчених, вбереже природу від непоправної деградації, що її невпинно наближає господарська діяльність людей. Обов'язок берегти природу, її багатства є вимогою Конституції нашої держави. Щоб це стало нормою поведінки кожної людини, треба з дитинства виховувати почуття відповідальності за стан довкілля.

У системі навчання екологічної компетентності молодого покоління важливе місце займає початкова школа, у якій створюються надзвичайно сприятливі умови для екологічної освіти і виховання учнів завдяки природній допитливості дітей та щирому інтересу до пізнання навколишнього світу.

Процес формування екологічної культури повинен бути безперервним і здійснюватися в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди.

Актуальність проблеми.

Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. У зв'язку з цим важливого значення надається сьогодні вдосконаленню змісту, форм і методів екологічної освіти в школі, які спрямовані на формування у школярів з ТПМ системи екологічних знань, переконань, навичок, поглядів, моральних почуттів, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

Мета: формування відповідного ставлення до навколишнього середовища, яке будується на базі екологічної свідомості. Це допускає дотримання споглядацьких і правових принципів природокористування та пропаганду ідей його організації, активну діяльність по вивченню й охороні природи своєї місцевості.

Для досягнення поставленої мети потрібно розглянути наступні задачі:

1. Проаналізувати стан проблеми формування екологічної культури молодших школярів з ТПМ під час вивчення курсу "Я і Україна" у педагогічній теорії та практиці

2. Обґрунтувати зміст, форми та методи формування екологічної культури учнів початкової школи

3. Визначити шляхи удосконалення методики формування екологічної культури молодших школярів з порушеннями мовлення.

Розділ 1. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ НА УРОКАХ "Я І УКРАЇНА"

1.1. Теоретичні аспекти здійснення екологічного виховання в початковій школі

У Концепції екологічної освіти України екологічна освіта розглядається як цілісне культурологічне явище, яке включає процеси навчання, виховання і розвитку особистості, спрямовується на формування екологічної культури, цілісного екологічного знання й мислення [9].

Мета екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку полягає у формуванні системи наукових знань, поглядів і переконань, спрямованих на виховання моральної відповідальності особистості за стан навколишнього середовища, усвідомлення необхідності постійного піклування у всіх видах діяльності.

У педагогічній літературі термін "екологічне виховання" трактується як елемент загальної освіти, що пов'язаний з оволодінням учнями науковими основами взаємодії суспільства та природи.

У педагогічних джерелах [4; 5] визначено завдання екологічної освіти, що стоять перед початковою школою:

· сформувати елементарні знання про природу та взаємозв'язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, про норми і правила екологічно доцільної поведінки;

· забезпечити розуміння погіршення стану навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності та особистої причетності до екологічних проблем;

· розвивати ціннісне ставлення до природи як джерела задоволення естетичних, комунікативних, пізнавальних, рекреаційних та інших потреб особистості;

· формування екологічної свідомості і мислення, морально-естетичного сприйняття природи;

· розвивати потребу у спілкуванні з природою;

· виховання у школярів відповідального ставлення до навколишнього середовища і здоров'я, формування готовності до його активної охорони;

· формувати здоровий спосіб життя та навички екологічно доцільної поведінки.

Таким чином, під екологічною освітою розуміють неперервний процес навчання, виховання і розвитку особистості, спрямований на формування системи екологічних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.

У педагогічних дослідженнях А. Захлєбного , В. Кучменко, І. Суравегіної , Л. Салєєвої [5] та інших визначено такі основні принципи екологічної освіти:

§ міждисциплінарний підхід екологічного виховання школярів. Він опирається на конкретний зміст кожної навчальної дисципліни;

§ систематичність і безперервність вивчення навчального екологічного матеріалу. Він забезпечує організаційні умови екологічного виховання особистості між окремими ланками освіти: дошкільної, шкільної, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної;

§ єдність інтелектуального і емоційно-вольового начал у діяльності учнів з вивчення і покращення навколишнього середовища. Цей принцип орієнтує на поєднання раціонального пізнання з художньо-образним, враховуючи безпосереднє спілкування з природою. Взаємозв'язок раціонального й емоційного у практичній діяльності динамічний й різноманітний, залежить від віку учнів. У дітей молодшого шкільного віку переважає емоційно-естетичне сприйняття середовища;

§ взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчого розкриття екологічних проблем у навчальному процесі. Цей принцип передбачає розгляд локальних, регіональних екологічних проблем у взаємозв'язку з глобальними.

Принципи екологічної освіти реалізуються в практиці школи через засвоєння основних понять і наукових фактів про природу. На основі цих принципів визначається:

ь вплив людини на природу відповідно до її законів;

ь розуміння багатогранної цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини;

ь оволодіння прикладними і практичними вміннями вивчення і оцінки стану навколишнього середовища;

ь розвиток потреби спілкуватися з природою, свідомого дотримання норм поведінки в природі;

ь активізація діяльності з покращення навколишнього природного середовища.

Таким чином, під екологічною освітою розуміють неперервний процес навчання, виховання і розвитку особистості, спрямований на формування системи екологічних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.

Як зазначено в Концепції екологічної совіти України, в основу екологічної освіти покладено принципи: гуманізму, науковості, неперервності та систематичності [9]. Екологічна освіта передбачає формування в учнів розуміння необхідності побудови взаємовідносин людини з природою на базі принципів добра і краси, розуму й свідомості, патріотизму, наукових знань і дотримання екологічного права.

Принципи екологічної освіти реалізуються в практиці школи через засвоєння основних понять і наукових фактів про природу. На основі цих принципів визначається:

· вплив людини на природу відповідно до її законів;

· розуміння багатогранної цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини;

· оволодіння прикладними і практичними вміннями вивчення і оцінки стану навколишнього середовища;

· розвиток потреби спілкуватися з природою, свідомого дотримання норм поведінки в природі;

· активізація діяльності з покращення навколишнього природного середовища.

Зміст екологічної освіти включає такі компоненти:

1) систему знань про взаємодію суспільства та природи;

2) систему норм і правил ставлення до природи;

3) вміння і навички з вивчення природи та її охорони;

4) емоційно-ціннісні екологічні орієнтири.

У початковій школі у процесі навчання учнів здійснюється екологічне виховання у напрямках: виховання любові до природи; виховання вміння поводитися в природному середовищі; встановлення екологічних взаємозв'язків у природі; виховання активної життєвої позиції стосовно навколишнього середовища.

Необхідним елементом формування бережливого ставлення до природи є ціннісний аспект, який розкриває багатогранну роль природи в житті людини і є важливим мотивом охорони природи.

1.2. Принципи, форми та методи екологічного виховання молодших школярів з ТПМ

Багатоаспектність взаємодій суспільства і природи визначає основні принципи екологічного виховання. До них належать:

· міждисциплінарний підхід у формуванні екологічної культури молодших школярів;

· системність, систематичність і безперервність вивчення навчального екологічного матеріалу;

· єдність інтелектуального та емоційно-вольового начал діяльності учнів із вивчення і покращення навколишнього середовища;

· взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчого розкриття екологічних проблем у навчальному процесі.

Принцип міждисциплінарного підходу у формуванні екологічної культури школярів опирається на конкретний зміст кожної навчальної дисципліни. Реалізація цього принципу потребує розв'язання таких проблем:

ь визначення функцій кожного навчального предмету в загальній системі екологічної освіти;

ь виділення міжпредметних зв'язків та забезпечення узагальнення міжпредметних підходів.

Екологічна освіта пропонує взаємне узгодження змісту і методів розкриття законів, принципів і способів оптимальної взаємодії суспільства з природою на всіх рівнях екологічних знань, що формуються під час вивчення різних навчальних дисциплін.

Методи, які використовуються в процесі формування екологічної культури учнів початкової школи:

Пояснення - метод емоційно-словесної дії на вихованця. Використовуючи цей метод, необхідно знати особливості класу і особисті якості кожного учня. Для молодших школярів достатньо елементарних прийомів: "Робити потрібно так", "Всі так роблять" і т. ін. Пояснення використовуються, щоб сформувати чи закріпити нові моральні якості чи форму поведінки; а також для вироблення правильного ставлення дитини до вже зробленого вчинку. Пояснення базується на навіюванні. Для останнього характерне некритичне сприймання школярем умов учителя. Навіювання, проникає непомітно в психіку, діє на особистість в цілому, створюючи потрібні мотиви. Вчитель використовує цей метод у тих випадках, коли учень повинен прийняти певні вказівки, а також для посилення дії інших методів.

Бесіда - метод систематичного і послідовного обговорення знань, в якому бере участь вихователь і вихованець. Особливість цього методу навчання полягає у тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитання-відповідь [1]. Якщо поза увагою дітей залишається хоч одна частина змісту, знання стають фрагментарними, втрачається їх сутність, у дітей зникає інтерес і бажання працювати.

Бесіда передбачає цілеспрямовану організацію обміну думками. Тематика, зміст бесід визначається виховними завданнями, які стосуються окремого індивіда чи певної групи школярів [12]. Бесіду проводять тоді, коли можна послатися на факти, які хоча б частково відомі дітям із прочитаних книг, із власних спостережень за тілами або явищами серед природи, в куточку живої природи, на навчально-дослідній ділянці. Проте бесіду можна побудувати і на маловідомому або навіть не відомому учням матеріалі при умові використання роздавального матеріалу, навчальних картин, таблиць, географічних карт, кінофільмів тощо.

Методика проведення бесіди залежить від поставленої мети, завдань, змісту та форми. Це може бути обмін думками з приводу певного вислову, прочитаної статті, вчинків школярів, подій у житті країни, школи, класу, окремих учнів.

Бесіда не тільки пояснює норми і правила поведінки, не лише сприяє формуванню уявлень про головні життєві цінності, а й забезпечує виявлення особистісної оцінки з різних питань життя, поглядів, суджень. Бесіда має таку логічну структуру:

§ вчитель вводить дітей у тему бесіди, ставить запитання, пропонує висловити свою думку;

§ діти беруть участь в обговоренні питання, наводять приклади зі свого життя або епізоди із прочитаних книг, публікацій, періодики, висловлювання відомих людей тощо;

§ вчитель узагальнює виступи, допомагає дітям зробити висновки.

У процесі формування екологічної культури використовується також і метод дилем, коли школярі обґрунтовують свій вибір однієї з двох можливостей, що дозволяє визначити ціннісні орієнтації людини. Важливо, щоб дилема мала відношення до реального життя школярів, включала питання морального змісту та ін. [8].

Розповідь - це монолог вчителя, який будується як оповідання, опис чи роз'яснення. Вона проводиться, щоб викликати почуття співпереживання, радості від усвідомлення хороших вчинків, обурення від поганих; розкрити зміст моральних норм і правил поведінки, уявити ідеальний образ тощо. При цьому важливо не навчати прямо, а давати можливість дітям оцінювати самим те, що почули, зробити висновки.

Метод прикладу - це метод впливу на свідомість, почуття, поведінку особистості через наслідування, бо діти навчаються наслідувати раніше, ніж пізнавати [12]. Його дія засвоюється на відомій закономірності: виявлення, сприйняття зором, швидко без перешкод засвоюється в свідомості, тому що він не потребує ні пояснення, ні роз'яснення. Приклад діє на рівні першої сигнальної системи, а слово - другої.

Виховний вплив прикладу - це своєрідна наочність у процесі формування екологічної культури. Наслідування спрямоване на відтворювання індивідом певних зовнішніх рис, зразків поведінки, що супроводжується емоційними і раціональними почуттями. Шляхом наслідування у дітей формується моральна мета особистої поведінки, тобто це складний процес, в якому можна прослідкувати конкретні дії, вчинки іншої особи в певних життєвих ситуаціях, що викликають бажання вести себе так само, хоча це ще не значить, що бажання буде реалізоване, відбувається формування виконавчих, вольових і закріплення наслідувальних самостійних дій.

Прикладом для школярів можуть бути батьки, родичі, вчителі, знайомі, літературні герої, видатні сучасники. У процесі взаємодії суб'єктів у контактних групах створюються умови для наслідування, особливо на ранніх етапах розвитку особистості. Діяльність одного сприяє діяльності іншого. Особливістю групової діяльності є співробітництво та суперництво, що в значній мірі визначають ефективність наслідування.

Таким чином, приклад у вихованні може виконувати різноманітні функції: конкретизувати прагнення, ідеали учнів; бути доказом для обґрунтування їх; переконувати в доцільності своїх поглядів, вчинків; стимулювати самовиховання. Ще давньоримський філософ Сенека твердив, що важко довести до добра повчанням, легко - прикладом.

Переконання - метод впливу на свідомість, волю індивіда, що сприяє формуванню його нових поглядів, відношень або зміні тих, що не відповідають загальнолюдським та національним нормам і принципам [12]. Метод передбачає обґрунтування певного поняття, відстоювання моральної позиції, оцінки вчинків, дій тощо.

Основу цього методу складають знання, які використовуються для пояснення і доведення правильності чи необхідності певних відношень, поведінки, але в поєднанні з почуттями. Переконання і знання лише тоді можна вважати істинними, коли вони проникли у середину людини, злилися з її почуттями і волею, присутні в ній постійно, навіть несвідомо, коли вона зовсім про це і не думає.

Ефективний метод формування необхідних якостей особистості - вправляння. Сутність його проявляється в багаторазовому виконанні потрібних дій, доведення їх до автоматизму. Результатом вправляння є стійкі якості особистості: навички та звички.

Вправи передбачають багаторазове повторення, закріплення, вдосконалення способів дій як стійкої основи суспільної поведінки, тобто це планомірно організоване виконання учнями різних дій, практичних справ із метою формування та розвитку певних навичок поведінки, рис характеру. Звички формуються на основі знань про норми поведінки, вироблених умінь позитивних дій і закріплюються вправами як цілеспрямованими й багаторазовими діями. Тому, як зазначають В. Лозова та Г. Троцко [12], вправи є системою організованих вчителем правильних вчинків учнів, розраховану на тривалий час. Учень, підкоряючись певним вимогам, коли виконує якусь конкретну справу, відчуває виховний вплив.

Вправи ведуть до вироблення навичок і звичок, які включаються в загальну структуру поведінки дитини і проявляються як її індивідуальні особливості.

До основних прийомів використання вправ у початковій школі належать:

· постановка виховного завдання і пробудження в учнів потреби в тій чи іншій діяльності;

· роз'яснення способів діяльності і набуття дітьми відповідних знань;

· практичний показ дій;

· організація початкового відтворення учнями показних дій (зразків поведінки);

· подальші тренування у вдосконаленні та закріпленні способів діяльності.

Дидактична гра - один із найбільш часто уживаних методів у навчанні та вихованні молодших школярів, оскільки вона дає можливість успішного розв'язання освітніх і виховних завдань [3]. При цьому вчитель може швидко створити радісну атмосферу спілкування, спонукати учнів до активної участі у засвоєнні певних уявлень і понять, розуміння явищ, включившись у навчально-ігрову діяльність.

Для більшості дидактичних ігор характерні елементи змагання (перегонів). Змаганням може бути вся гра, а також її окремі моменти, етапи, фрагменти. Змагання завжди передбачають оцінювання учасників (найчастіше це - бали), а тому важливо звернути увагу на рівноцінність, рівнозначність завдань та об'єктивність оцінювання.

Як зазначає Л. Печко [15], екологічні ігри, що проводяться в початковій школі, є різних видів:

a) рольові, що базуються на моделюванні соціального змісту екологічної діяльності;

b) імітаційні, що дозволяють, наприклад, прослідкувати роль кожного компонента системи і змоделювати наслідки антропогенного впливу на біоценози (гра "Екосистема водойм"), показати ланцюги живлення (гра "Екологічна пірамідка", "Ноосфера");

c) змагальні, що стимулюють активність їх учасників у набутті і демонстрації екологічних знань, умінь і навичок (КВК, конкурси-аукціони, вікторини, "Поле чудес");

d) ігри-мандрівки, з допомогою яких діти можуть побувати в будь-якій точці світу.

На успішність використання різноманітних форм та методів у процесі екологічного виховання молодших школярів з ТПМ, впливають такі фактори:

ь Педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання, які використовуються з метою, завданнями, змістом, принципами виховання, особливо принципом урахування індивідуальних і вікових особливостей школярів. Тільки той, хто добре вивчив дитину, може вирішувати, як її виховувати.

ь Застосування в єдності методів формування свідомості, формування досвіду суспільної поведінки, стимулювання діяльності та корекції поведінки, самовиховання.

ь Врахування своєрідності педагогічної ситуації.

ь Аналіз впливу на особистість форм і методів, які вже застосовувались.

ь Особистість вчителя, його педагогічна рефлексія, яка передбачає: усвідомлення мотивів своїх дій (чи здійснюються вони в інтересах дитини, свого престижу, щоб догодити начальству, інструкції тощо); уміння відрізняти особисті труднощі від труднощів школяра; здатність поставити себе на місце іншого, побачити те, що відбувається, очима дітей, адекватно оцінити результати роботи [12].

Розділ 2. МЕТОДИКА ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ТПМ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ "Я І УКРАЇНА"

2.1. Аналіз навчальних програм для початкової школи з точки зору реалізації завдань екологічного виховання учнів з ТПМ

"Я і Україна" як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці освіти і перспективних зв'язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.

Головною його метою є оволодіння учнів уявленнями: про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, самостійно розв'язувати природознавчі теоретичні і практичні задачі, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки й реалізації конкретних освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Освітні цілі передбачають формування системи уявлень і понять про тіла і явища природи та взаємозв'язки й залежності між ними, предметних умінь на основі засвоєних природничих знань, умінь застосовувати спеціальні методи пізнання природи (спостереження, дослід, практична робота).

Розвивальні цілі спрямовані на розвиток розумових здібностей учнів, що відбувається через оволодіння уміннями розумової діяльності, а також на розвиток емоційної сфери дітей; їхньої пізнавальної активності і самостійності шляхом засвоєння узагальнених способів самоуправління.

Виховні цілі пов'язані із вихованням особистісних якостей кожного школяра, його екологічної культури, поведінки, адекватної моральним, етичним, естетичним нормам та загальнолюдським цінностям у ставленні до навколишнього світу, прагнення охороняти і примножувати природу рідного краю.

Аналіз навчальних програм дозволяє зробити висновок, що вони орієнтують учителів початкової школи на формування у школярів з ТПМ екологічних знань та умінь, екологічної культури та поведінки. Отже, значні можливості для реалізації завдань формування екологічної культури закладені в курсі "Я і Україна".

2.2. Шляхи удосконалення процесу екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку з ТПМ під час вивчення курсу "Я і Україна"

Початковій школі належить провідна роль у формуванні екологічної культури та свідомості майбутнього громадянина. Основні риси характеру людини закладаються саме в дитячому віці, і безпосереднє спілкування з природою посідає тут першорядне значення. Для успішного екологічного виховання учнів необхідно вичленити екологічний потенціал кожної навчальної дисципліни. Провідну роль при цьому слід надати курсу "Я і Україна", під час вивчення якого має бути закладено наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

У процесі вивчення даного курсу молодші школярі з ТПМ повинні засвоїти відомості про взаємозв'язок і взаємовплив живої та неживої природи, природи і праці людей. Ознайомлюючи дітей із будь-яким об'єктом чи явищем природи, педагог повинен розкрити у єдності цінність і доцільність його зовнішнього вигляду та властивостей. На основі цього у молодших школярів виникає уявлення про те, що в природі немає нічого зайвого, непотрібного, потворного, що можна було б бездумно знищити. Також слід підвести дітей до думки, що кожна людина є невід'ємною складовою частиною природи, маленькою частинкою Всесвіту, що вона, вдосконалюючись та задовольняючи свої запити, також впливає на довкілля. Причому, такий вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках навести приклади, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, осушено великі площі боліт і, як наслідок, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі навіть повністю зникли, а деякі, що занесені до Червоної книги, - на межі зникнення. Необхідно розвивати в учнів уміння оцінювати стан навколишнього середовища, передбачати можливі наслідки своїх дій та дій інших людей і не допускати негативних впливів на природу планети.

Шляхи вдосконалення та підвищення ефективності процесу екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку з ТПМ. До них належать:

ь використання додаткового матеріалу екологічного спрямування на уроках "Я і Україна";

ь проведення екологічних спостережень та екскурсій у природу;

ь організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;

ь проведення позакласних заходів на екологічну тематику;

ь залучення батьків до процесу формування екологічної культури дітей.

ВИСНОВКИ

Аналіз проблеми в науковій літературі показав, що екологічна освіта є неперервним процесом навчання, виховання і розвитку особистості дитини з ТПМ, спрямованим на формування системи наукових і практичних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.

З'ясовано завдання екологічної освіти, що стоять перед початковою школою:

§ формування елементарних знань про природу та взаємозв'язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, про норми і правила екологічно доцільної поведінки;

§ формування вміння встановлювати екологічні взаємозв'язки у природі;

§ виховання у школярів ціннісного і відповідального ставлення до навколишнього середовища і здоров'я, формування готовності до його активної охорони

§ формування здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки, активної життєвої позиції;

§ виховання любові до природи та вміння поводитися в природному середовищі.

З'ясовано, що умовами реалізації екологічної освіти є:

· врахування вікових, індивідуально-психологічних та пізнавальних особливостей учнів;

· організація безпосередньої діяльності учнів з питань охорони навколишнього середовища, своє місцевості під час навчально-пізнавальної і суспільно-корисної праці;

· відбір оптимальних форм, методів та засобів навчання і виховання;

· виховання в учнів бережливого, чуйного, господарського ставлення до навколишнього середовища особистим прикладом вчителя.

Екологічне виховання потрібно здійснювати безперервно в сім'ї, протягом усіх років перебування дітей у дошкільних закладах, школі і продовжувати її в післяшкільний період. Значна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Адже основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення.

Зокрема, до основних форм організації роботи, спрямованої на формування екологічної культури молодших школярів, належать: екологічні екскурсії та спостереження; уроки доброти і мислення серед природи, екологічні бесіди з проведенням проміжних зрізів, дозована розповідь на екологічну тематику; екологічні гуртки; обговорення і програвання ситуацій морального вибору; кількісний експеримент; екологізація життєвого середовища; екологічні акції, дні (тижні) екологічної творчості, екологічні свята та конкурси; трудовий десант і ведення "Панорами добрих справ"; зелений і голубий патруль; клуб дослідників природи, лабораторія юного еколога; складання екологічних карт і стежин; ведення фенологічних календарів природи; відвідування і створення екологічних музеїв, виставок і композицій.

Цілеспрямована робота із формування екологічних уявлень у молодших школярів з порушеннями мовлення починаючи з 1 класу є основною умовою екологічного виховання дітей та почуття особистої відповідальності підростаючого покоління за стан навколишньої природи. Ця робота може здійснюватися за допомогою різних методів - способів впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців, метою яких є досягнення певних змін у розвитку якостей школяра, формування його переконань, почуттів, навичок, поведінки тощо.

Враховуючи індивідуальні та вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, зміст екологічних знань та можливості щодо їх формування у змісті предмету "Я і Україна", виявлено та експериментально перевірено шляхи, що сприяють удосконаленню процесу формування екологічної культури учнів початкової школи, а саме:

ь використання додаткового матеріалу екологічного спрямування на уроках "Я і Україна";

ь проведення екологічних спостережень та екскурсій у природу;

ь організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;

ь проведення позакласних заходів на екологічну тематику;

ь залучення батьків до процесу формування екологічної культури дітей.

Процес формування екологічної культури розглядається як важливий напрям у роботі навчальних закладів, який здійснюється шляхом використання різних форм та методів роботи, що стимулюють самостійну діяльність дітей.

навколишнє середовище екологічна культура школярі

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1998. - 334 с.

2. Дерев'янко В.О. Екологічне виховання учнів // Початкова школа. - 1989. - №11. - С. 27-30.

3. Запорожан З.Є. Екологія в початковій школі. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2005. - 252 с.

4. Захлебный А.Н. Экологическое образование школьников. - М.: Педагогика, 1983. - 240 с.

5. Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1984. -160 с.

6. Зотов В.В. Воспитание у младших школьников эмоционально-ценностного отношения к природе: Автореф. дис…. канд. пед. наук. - М., 1998. - 20 с.

7. Кардешук Н., Янішевська С. Формування екологічної свідомості особистості // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. - Луцьк. - 2003. - Вип. 3. - С. 198-202.

8. Козина Е.Ф., Степанян Е.Н. Методика преподавания естествознания. - М.: Академия, 2004. - 496 с

9. Концепція екологічної освіти України // Інформаційний збірник МОН України. - 2002. - №7. - С. 3-23.

10. Кудрик В., Стасюк Л. Екологічне виховання учнів молодшого шкільного віку як педагогічна проблема // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2001. - №5. - С. 100-103.

11. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дітей дошкільного віку: навчальний посібник. - Л.: Світ. - 1994. -144 с.

12. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник, - Харків: "ОВС", 2002. - 400 с.

13. Мелаш В. Екологія для молодших школярів // Початкова школа. - 2001. - №5. - С. 22-25.

14. Тарасова Т. Экологическое образование младших школьников на межпредметной основе // Начальная школа. - 2000. - №10. - С. 61-62.

15. Экологическое и эстетическое воспитание школьников / Под ред. Л.П. Печко. - М.: Просвещение, 1984. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru