Формування та розвиток творчої особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування та розвиток творчої особистості



1.Модель творчої особистості

Розбудова системи освіти, ії докорінне реформування має стати основою відтворення інтелектуального потенціалу народу, виходу вітчизняної науки і техніки на світовий рівень, становлення національного відродження, державності та демократизації суспільства в Україні. Процеси демократизації і гуманізації освіти сприяють утвердженню людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкриттю її здібностей і створюють сприятливі умови для виконання основних стратегічних завдань розвитку загальної середньої освіти, а саме: поєднання участі дитини в навчально,виховному процесі як суб'єкта і об'єкта діяльності, забезпечення її розумового, морального, трудового та фізичного виховання, зміцнення здоров'я, здобуття бажаного рівня освіти не нижче державного стандарту. Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технології в усьому світі - все це обумовлює необхідність формування особистості юного громадянина як творчої, розвитку його творчих можливостей, підготовки до плідної продуктивної праці тощо. Між тим, за даними соціологічного дослідження, сьогодні в Україні більшість ділових контактів переноситься у площину особистісних відносин. Спостерігається низька самостійність людей, велике бажання запобігти ризику і невизначеності, максимально захистити себе при прийнятті рішень, прикритися інструкціями, розпорядженнями тощо, величезна, майже найсильніша у світі схильність народу до покірності.

За соціально,психологічними дослідженнями, проведеними В.А. Козаковим серед студентів вузів України (980 осіб), виявлено конформних (покірних, залежних) особистостей - 65%, консервативних - 75%, гіпотичних (які недооцінюють свої можливості та принижують свою компетентність, знання і здібності) - 70%, самостійних - всього 15-25% студентів. Актуальність розв'язання зазначеної проблеми зумовлюється також тим, що майже вся територія України визнана зоною екологічного лиха, що стверджує прийнята у 1992 році спеціальна Постанова Верховної Ради України. Як свідчать результати експериментальних і науково,практичних досліджень з проблеми розвитку творчої особистості в умовах екологічної кризи, для творчості необхідний певний психореабілітаційний, розвиваючий ефект; у зв'язку з тим, що особистість дитини може бути більш сприйнятливою, чутливою до впливу фізичних і соціально,психологічних факторів, які діють у зоні підвищеного радіологічного контролю, її реакція на дію цих факторів може бути підсилена або, навпаки, скомпенсована завдяки певним якостям її творчої особистості, актуалізації її творчого потенціалу. Для вирішення проблеми розвитку творчої особистості в складних екологічних умовах треба задіяти всі наявні і досі незадіяні можливості науки і практики і, перш за все, ті, що притаманні психології і педагогіці, всім ланкам системи освіти - дошкільній, шкільній, позашкільній, вузівській, післявузівській.

За таких умов необхідно, щоб державна освітня політика була зорієнтована на підвищення професіоналізму педагогів, їх готовності до формування творчої особистості дитини, всебічного її розвитку. Без чіткого усвідомлення поняття «творча особистість» та її структури, неможливо вирішувати проблеми, пов'язані з її формуванням. Оскільки виховання спрямовано на особистість дитини, на її розвиток і розкриття потенційних можливостей, поняття «особистість» є основним і центральним у педагогіці. Вчитель не тільки повинен розрізняти характерологічні особливості окремих учнів, їх здібності, особливості поведінки, а й розуміти і фіксувати ті зміни, що відбуваються, виявляти їх причини. Спираючись на сучасну науку про творчість, ми поставили за мету адаптувати сучасні підходи до визначення творчої особистості та її структури до моделі творчої особистості і структури творчих можливостей учня.

Означена структура повинна відображати творчі якості особистості, що мають провідне значення для творчої діяльності людини і на розвиток яких у традиційному навчально,виховному процесі звертається недостатня увага.

2.Всебічність розвитку особистості

Всебічність розвитку, як зазначає Г.С. Костюк, неозначає його однаковості у різних індивідів. Люди різняться і будуть різнитися рівнем розвитку своїх здібностей та інших властивостей, але в тому вони будуть рівні, що всі матимуть однакові об'єктивні можливості вияву і розвитку своїх сил. Всебічність розвитку особистості є основою її гармонійності, що виявляється у відповідності розвитку фізичних і духовних сил людини, у внутрішній єдності теоретичних знань і практичних умінь, моральної свідомості і поведінки, у відсутності розходжень, розладів між думками і почуттями, словами і діями між тим, що людина думає, говорить про себе і якою вона є насправді. Всебічність і гармонійність особистості є основою вияву її творчої сутності. Серед основних факторів, що впливають на формування особистості, виділяють економічну, соціальну, політичну і духовну сфери життя людини. Дослідники, які розглядають сутність творчої особистості з позиції суспільно,історичного розвитку людського життя, вважають, що становлення людини як суспільної істоти, як особистості пов'язано з рушійними силами і законами розвитку людського суспільства. Людина є природною і водночас суспільною істотою. Вона посідає певне місце в системі суспільних відносин, є їх носієм, виконує певні суспільні функції.

Людина є особистістю, оскільки їй властива свідомість,певна система потреб, інтересів, поглядів, переконань, розумових, моральних та інших якостей, які внутрішньо визначають її поведінку, надають їй певної цілеспрямованості, стійкості й організованості. Завдяки цьому людина виступає як суб'єкт власної діяльності, передбачає її результати, контролює й несе за неї відповідальність. Особистість є цілісною, її фізичні, розумові, трудові, моральні й естетичні якості взаємопов'язані. Вона характеризується рисами, спільними для всіх людей, і водночас у неї завжди є щось особливе, що відрізняє її від інших, щось індивідуальне. Індивідуальна своєрідність особистості неповторна. Це стосується як видатних, талановитих, так і пересічних людей.

Поняття всебічного розвитку особистості не виключає, а включає різні індивідуальні його варіанти, які й виражають творчу сутність людини.

· системна соціальна якість індивіда, яка формується у спільній діяльності та спілкуванні і характеризується його включеністю у суспільні відносини. Особистість - це суб'єкт соціальних відносин та свідомої діяльності; предмет соціально,філософського дослідження ( П.П. Лямцев );

· суспільна, а не психологічна категорія; соціально,філософська (загальносоціальна) теорія особистості виступає методологічною основою для всіх інших наук, які займаються дослідженням особистості ( С.Л. Рубінштейн );

· розглядається як загальне, особливе і одиничне. Під особистістю у теоретичному ракурсі на загально,соціальному рівні розуміють засоби існування і дій соціальних якостей людини, а конкретними формами вияву соціальності при цьому вважаються діяльність, спілкування і свідомість;

· кожний індивід - особистість, але особистістю він виступає як носій і виразник того соціального досвіду, який, по суті, і робить його особистістю, а також тих суспільних відносин, у яких він розвивається та існує. Головне в ньому те, які суспільно значущі явища, риси і тенденції він виражає і якою мірою. Особистість є носієм соціального, але непросто соціального, а загальнозначущого, що індивід стає особистістю в процесі набуття соціального досвіду разом з іншими індивідами. При цьому основною якістю, яка визначає загальносоціальну структуру особистості, є діяльність ( Г.Л. Смірнов );

· соціальна структура особистості синтезується з тих видів діяльності, в які вона включена. ( П.Є. Кряжев ).

3.Творча особистість

Формування творчої особистості учня неможливе без цілісного уявлення про її природу, специфіку, якості. Визначення творчої особистості, її структури, характеризується великою варіантністю, яка зумовлюється тим, що творча особистість є категорією теорії особистості, теорії діяльності, теорії творчості. У роботах В.І. Андрєєва подається найбільш інтегративний підхід до визначення творчої особистості, який дозволяє провести оцінювання та самооцінювання рівня її сформованості. Автор пропонує цілісний підхід до діагностики й розвитку творчих здібностей особистості в процесі її виховання і самовиховання. При цьому в основі розвитку творчих здібностей особистості вчений розглядає педагогічне протиріччя, його діалектичний аналіз і вирішення. За таких умов визначаються блоки мотиваційної спрямованості особистості на творчу діяльність: інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні, комунікативно-творчі та здібності до самоуправління, моральні й індивідуальні якості, які значною мірою сприяють успіху у творчій діяльності.

Основним недоліком класифікації В.І. Андрєєва є те, що в розробленій структурі творчих здібностей розглядаються як ті якості особистості, які ми розуміємо під терміном власне «здібності» (наприклад, здібності до аналізу, синтезу, порівняння тощо), так і особистісні утворення особистості, її потреби та мотиви, які теж відносяться автором до блоків «здібності». Велике значення для формування творчої особистості як свідомої суспільної істоти має те, що вона на кожному етапі свого розвитку посідає певне місце в доступній для неї системі суспільних відносин (у сім'ї, дитячому садку, школі, на виробництві), виконує дедалі складніші обов'язки. Розвиток особистості проходить низку стадій, кожна з яких характеризується певним способом життя, відповідною йому структурою психічної діяльності, певним рівнем розвитку змістовної, мотиваційної і операційної сторін. Послідовна зміна цих етапів відбувається за властивими розвитку законами, що являє собою внутрішньо необхідний рух особистості від нижчих до вищих сходинок життя. Кожна особистість проходить ці стадії по-різному, залежно від суспільних умов життя, але кожна попередня стадія готує наступну, старий стан особистості перетворюється на новий, причому ці перетворення мають необоротний характер.

Фундаментом творчої особистості є її креативність, детермінантою якої виступає творча активність індивіда як нестимульована зовні пошукова і перетворююча діяльність (С. Арієті, Е. Девіс, Ф. Фарлей). Спираючись на дослідження німецьких вчених Г. Нойнера, В. Калвейта, Х. Клейна, доцільно розглядати творчу діяльність особистості як творчий процес, тобто процес, у результаті якого виникає нове творче досягнення, відсутнє у вихідних умовах. При цьому буде, мо вважати, що творчі процеси взаємозумовлені діалектичними закономірностями і їх результатом є не тільки створення об'єктивно чи суб'єктивно нових матеріальних об'єктів, а й зрушення в психічному розвитку особистості, в розвитку її мотивів, характерологічних особливостей і творчих умінь, які сприяють успіху людини у творчій діяльності. Творча активність може набувати або не набувати характеру творчої діяльності залежно від того, чи притаманні їй властивості творчого процесу. Оскільки особистість - це системна якість індивіда, то творча особистість - це підсистема особистості, яка характеризується сукупністю творчих якостей індивіда, що забезпечують їй успіх у творчій діяльності.

На формування творчої особистості впливають як загально-соціальні, так і конкретно, соціальні закономірності, обумовлені конкретно,історичними умовами суспільного розвитку, а процес становлення творчої особистості конкретного індивіда має свої специфічні закономірності; загально-соціальний, конкретно-соціальний і індивідуально-соціальний аспекти, що впливають на формування творчої особистості, знаходяться в діалектичній єдності і виступають як загальне, особливе і одиничне; творча особистість розвивається і формується у творчій діяльності та спілкуванні і характеризується ступенем соціально,активної включеності у суспільні відносини.

Творча особистість - це, з одного боку, суб'єкт творчих соціальних відносин і свідомої творчої діяльності, а з іншого - причина творчої діяльності та соціально,творчих значущих дій, що здійснюються в певному соціальному середовищі.

4.Творчі якості особистості

творчий особистість учень

В американських дослідженнях проблем психології наукової творчості (Г.Я. Розен та ін.) пропонується об'ємний перелік якостей творчої особистості (понад шістдесят показників). На основі аналізу літературних джерел, біографій і автобіографій видатних людей російський психолог Я.О. Пономарьов виділив якості людей з великим творчим потенціалом такі, як:

· надзвичайна напруженість уваги;

· висока вразливість;

· цілісність сприйняття;

· інтуїція;

· фантазія, вигадка;

· дар передбачення;

· великі за обсягом знання.

Іншими вченими серед особливостей творчої особистості виділяються:

· відхилення від шаблону;

· оригінальність;

· ініціативність;

· наполегливість;

· висока самоорганізація;

· працездатність;

· потреба в інтелектуальній праці;

· високий рівень вимогливості;

· готовність до ризику;

· імпульсивність;

· незалежність суджень;

· нерівномірність успіхів при вивченні різних навчальних предметів;

· почуття гумору, самобутність, пізнавальна «дотошність»;

· несприймання на віру, критичний погляд на такі речі, які вважають «священними»;

· сміливість уявлення та мислення;

· собливості мотивації: творча особистість знаходить задоволення не стільки у досягненні мети творчості, скільки у самому процесі творчості.

Люди, які досягли високих творчих успіхів, відрізняються не тільки розвитком інтелекту, а й особистісними якостями, такими як:

· наполегливість у виконанні завдань;

· активність;

· організаторські здібності;

· вміння захищати отримані результати.

Аналіз праць З. Фрейда приводить до висновку, що креативи характеризуються високою емоційною збудженістю, а специфічною їх особливістю є однакова почергова обробка інформації в правій та лівій півкулях мозку.

З точки зору психоаналітичної теорії існує п'ять виключно креативних якостей людини:

· творча обдарованість;

· емпатія;

· здібність усвідомлювати обмеженість власного життя;

· почуття гумору;

· мудрість.

У працях дослідників проблеми творчості наводяться навіть дев'ять вихідних якостей (параметрів) творчої особистості за допомогою яких записується аналітична формула творчих досягнень особистості, а саме:

· знання;

· здібності до самоосвіти;

· пам'ять;

· допитливість;

· спостережливість;

· уявлення;

· скептицизм;

· ентузіазм;

· наполегливість;

· фізичне здоров'я.

5.Творча активність особистості

Особливістю творчої особистості вважається її здатність до творчої активності.

Ми визначаємо творчу активність як пошукову перетворюючу спонтанну діяльність собистості, яка не стимулюється зовні, а викликається внутрішнім саморухом особистості. Але часто дослідники ототожнюють творчу активність з креативністю (термін походить від англійського слова creation - створення).

6.Креативність

Термін «креативність» більше використовується для вивчення творчої особистості у психологічних досУ психологію термін «креативність» був введений в 60 роках і означав здібності швидко і нестандартно вирішувати інтелектуальні (навчальні) задачі. З метою діагностики креативних рис особистості використовують спеціальні запитальники з питаннями, які дозволяють проаналізувати творчі якості особистості, її комунікативні здібності, стиль діяльності тощо. Вважається, чим більшою кількістю креативних рис характеризується людина, тим більших успіхів у творчій діяльності вона може досягти. Основними ознаками креативності психологи вважають:

· оригінальність, семантичну гнучкість, образну адаптивну гнучкість, семантичну спонтанну гнуч кість (Д. Гілфорд);

· здатність до загостреного сприйняття недоліків, прогалин у знаннях, недостатніх елементів, дисгармонії (Е. Торренс).

Була встановлена залежність між креативністю і такими рисами особистості, як схильність до самоактуалізації, швидкість мовлення, імпульсивність, незалежність суджень, оригінальність, широта інтересів тощо (К. Роджерс, А. Маслоу). В багатьох працях з психології креативність вивчається

як процес творчого мислення, визначаються типи, стадії і рівні творчого мислення. Дослідження стадій і фаз творчого мислення було розпочато Т. Рибо і Дж. Уоллесом. Класифікації фаз творчого мислення, які пропонуються різними авторами, відрізняються, але в цілому вони схожі і зводяться, як правило, до чотирьох фаз:

· підготовка (свідома робота);

· дозрівання (несвідома робота);

· натхнення (перехід від несвідомої до свідомої роботи);

· розвиток ідеї (перевірка дійсності);

· кінцеве оформлення - свідома робота.

Методики з діагностики креативності можна класифікувати на основі такого критерію як «обмеження часом діяльності досліджуваного». Існують тестові методики, що регламентують часом діяльність досліджуваного; методики, у яких діяльність досліджуваного регламентується часом меншою мірою; методики, у яких його діяльність зовсім часом не регламентується:

· до першої групи можна віднести тести Г. Айзенка;

· до другої групи можна віднести тести на креативність, які запропоновані російським психологом Я.О. Пономарьовим;

· до третьої групи відносяться тести Е. Торренса, Д. Гілфорда, які розрізняють поняття інтелекту та креативності, і розглядають креативність як дивергентність мислення.

7.Творчі здібності

Широке вживання в звичайному і спеціально, науковому словниках терміну «творчі здібності», як і багатьох інших сполучень із словом «творчий» досить довільне та умовне. У психології зроблена спроба дати класифікацію поняттям здібності, обдарованість і талант за єдиним критерієм - успіх в діяльності.

Дослідники проблеми творчості, коли розглядають процеси навчання і виховання, часто використовують термін творчі здібності, які розуміють широко, як синтез властивостей і особливостей особистості, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально,творчої діяльності і обумовлюють рівень її результативності. У діяльності окремі здібності виявляються не ізольовано, а у взаємодії і по відношенню до мети як щось цілісне. Міра інтеграції здібностей в системі конкретної діяльності може мати індивідуальне забарвлення, так як з однією і тією ж продуктивністю окремих функцій у різних осіб результативність їх діяльності буде відрізнятися. Кожний індивід характеризується ще й показником інтеграції окремих здібностей відносно різних видів діяльності.

Значну роль у реалізації здібностей відіграють характерологічні, особливості особистості - такі як відповідальність, акуратність, наполегливість, упертість, працелюбність і т.п. Ці якості, як правило, розглядаються за межами власне здібностей, але їх нерозривний зв'язок зі здібностями не викликає сумнівів.

Багато дослідників вважають працездатність «ядром потенційних характеристик особистості».

8.Обдарованість

Обдарованість виступає як цілісний вияв здібностей людини в діяльності, як загальна якість інтегрованої в діяльності сукупності здібностей. Міра вияву обдарованості різна і визначається двома показниками:

· мірою вияву окремих здібностей;

· мірою інтегрованості окремих здібностей в діяльності.

Виділяються два типи обдарованості:

· інтелектуальна обдарованість (виявляється в здатності до навчання супроводжується швидкістю розумової діяльності: швидким «схоплюванням» і засвоєнням, швидким узагальненням матеріалу значного обсягу тощо, так звана «шкільна обдарованість»);

· творча обдарованість - як чуттєвість до проблем, недоліків, прогалин в знаннях, відсутності елементів, дисгармоній (Е. Торренс).

Всі інші «види» обдарованостей (розумова, соціальна, моторна, практична) можна віднести до одного з двох вищеназваних типів.

Термін «творчі здібності» доцільно використовувати тільки у тих випадках, коли мова йде про яскраво виражену творчу здатність людини, наприклад, до співу, малярства тощо. Творчість - це похідна інтелекту, що заломлюється через мотиваційну сферу особистості, яка або гальмує, або стимулює її прояв. Численні емпіричні дані свідчать про вплив позитивної мотивації на успішність діяльності, її ефективність.

Зовнішніми виявими творчого розвитку в дитинстві є:

· більш швидкий розвиток мислення і мовлення;

· рання захопленість (музикою, малюванням, читанням,

· рахуванням);

· допитливість;

· дослідницька активність.

Загальною характеристикою і структурним компонентом творчого потенціалу людини є пізнавальна потреба, яка складає психологічну основу пізнавальної мотивації і виявляється в більш високій сензитивності до новизни стимулу, новизни ситуації, відкриття нового в звичайному тощо.

9.Класифікація творчих особистостей

На сьогоднішній день існує багато спроб класифікації творчих особистостей. Найбільш визнаним психологами є поділ на логічний (розумовий), художній (естетичний) та змішаний типи (за І.П. Павловим). Такий поділ є досить умовним і ґрунтується на функціонально,анатомічній асиметрії півкуль головного мозку та психофізіологічних особливостях особистості. Е. Кант розрізняє в людській обдарованості три рівні: геніальність, талант і старанність. Російський вчений і винахід, ник П.К. Енгельмейер серед творців виділяв інші три класи: геній, талант, рутина . Цікаву типологію творчих особистостей запропонував О.Н. Лук. За ознакою способом перекодування інформації він виділив шість видів творців:

· художники і скульптори (просторовозорова інформація);

· письменники і журналісти (словеснообразна інформація);

· математики і кібернетики (абстрактноцифрова інформація);

· музиканти (образнозвукова інформація);

· інженери і винахідники (конструктивно-технічна інформація);

· педагоги і організатори підприємств (соціальноко-мунікативна інформація).

В.І. Андрєєв виділяє такі види творчих особистостей: теоретик, логік, теоретик, інтуїтивіст, практик, організатор, ініціатор.

Австралієць Г. Корн і англієць М. Кертон виділяють два типи:

· новатори» - висувають ідеї, що передбачають радикальні зміни,

· адаптори» - схильні до вдосконалення й поліпшення використовуваних методів.

Класифікація творчих особистостей за Гоу та Буюворте включає такі типи:

· »піонер»,

· »фанатик»,

· »діагност»,

· »ерудит»,

· »технік»,

· »естет»,

· »методолог»,

· »незалежний».

10.Стадії творчого розвитку особистості

У житті людини виділяються такі стадії творчого розвитку:

· вибіркової мотиваційно,творчої спрямованості особистості на певну діяльність;

· інтелектуально,творчої активності особистості до певного виду діяльності;

· підвищеної професійно,творчої активності особистості в певному виді діяльності;

· перших значних творчих досягнень особистості;

· стійкої творчої продуктивної діяльності;

· розвитку таланту;

· геніальності.

Темп досягнень певного рівня творчих результатів не є рівномірним для всіх і залежить від індивідуальних психофізіологічних особливостей особистості, умов творчої діяльності, соціального оточення. Отже, визначення структури творчої особистості структури, характеризується великою варіантністю, яка, на наш погляд, зумовлюється тим, що творча особистість є дуже складним філософським, соціальним, психолого,педагогічним поняттям і є категорією теорії особистості, теорії діяльності, теорії творчості.

11. Творчі можливості

Спрямованість на творчість, характерологічні особливості учнів, їх творчі вміння вчитель може спостерігати в процесі навчання. Індивідуальні особливості психічних процесів учителю «побачити» й адекватно оцінити складніше. Разом з тим, останні потребують детального вивчення з боку вчителя і шкільних психологів, бо гальмування розвитку психічних процесів рано чи пізно призводить до спаду успішності навчання і творчого розвитку дитини. Саме тому необхідно конкретизувати творчі якості особистості учня, сукупність яких визначає його творчі можливості і на розвиток яких вчителю доцільно звернути увагу в навчально,виховному процесі. Формування творчої особистості учня повинно передбачати не тільки посилений розвиток певних психічних процесів і творчих умінь, а й розвиток мотивів, характерологічних особливостей, які, інтегруючись з психічними процесами й творчими вміннями, зумовлюють здатність особистості до творчості. Саме тому, виходячи із концепцій визначення здібностей Б.Г. Ананьєва, В.Д. Шадрикова і професійних здібностей Б.О. Федоришина, для дослідження процесу формування творчої особистості учня в науковий обіг вводиться поняття творчих можливостей учня. Творчі можливості учня розглядаються як такі, що відображають індивідуальні особливості розвитку і прояву творчих якостей його особистості і зумовлюють його здатність до творчості.

Творчі можливості учня - це відносно самостійна, динамічна система творчих якостей його особистості, пов'язана з інтелектом, умовами розвитку, яка формується, розвивається та виявляється у творчій діяльності і забезпечує розвивальну взаємодію особистості з оточуючою дійсністю . Творчі можливості учня реалізуються не тільки в предметній діяльності, а й у процесі його життя, самореалізації як засобу самоствердження, самовираження та саморозвитку. При цьому під творчим самовираженням розуміється здатність дитини будувати свій внутрішній світ, своє світовідчуття, самого себе в цьому світі.

12.Структура творчоі особистості

В психології і педагогіці існують різноманітні погляди і концепції особистості, але базисні принципи, вихідні положення всіх дослідників єдині. Психологів у вивченні особистості об'єднує детерміністський підхід, реалізація принципу

історизму і розвитку, розуміння особистості в її єдності з діяльністю. Можна виділити такі підходи до визначення самої особистості:

· розуміння особистості як унікальної системи «особистісних смислів», тобто мотивів і потягів;

· розуміння особистості як системи відносно стійких характеристик індивідуальності, які вона виявляє зовні;

· розуміння особистості як суб'єкта діяльності - системи планів, ставлень, спрямованості, цінностей, що регулюють поведінку людини.

Щодо структури особистості, то К.К. Платонов висуває концепцію динамічної функціональної структури особистості. А.Г. Ковальов вважає, що з психічних процесів на фоні станів утворюються властивості особистості, які в процесі діяльності певним чином пов'язуються одна з одною і утворюють такі складні структури, як спрямованість, здібності і характер. Невід'ємним компонентом особистості, за В.С. Мерлі,ним, є властивості, кожна з яких одночасно є відображенням здібностей, характеру, спрямованості. Таким чином, структура особистості постає як взаємний зв'язок і організація властивостей особистості. Враховуючи те, що діяльність виступає як форма зв'язку суб'єкту з об'єктним світом, необхідно включає в себе всі вияви особистості, В.Ф. Моргун при розробці структури особистості спирається на категорію діяльності. Він схематично зображує структуру особистості у вигляді пучка променів: просторово,часової орієнтації особистості (минуле, теперішне, майбутнє), рівнів засвоєння особистістю діяльності (навчання, відтворення, учіння, творчість), змістовної спрямованості особистості (праця, спілкування, гра, самодіяльність), потребнісно,вольових та естетичних переживань особистості (позитивних, негативних, амбівалентних), форм реалізацій особистістю діяльності (розумової, мовної, перцептивної, моторної). З феноменологічної точки зору психологи виділяють серед основних груп складних психічних властивостей властивості характерологічні і здібносні. Вони вважають, що в структурі особистості немає незалежних, ізольованих одна від одної сфер. Саме тому, відрізняючи в кожному виді діяльності аспект здібностей і аспект характеру, ми повинні враховувати їх взаємозалежність і взаємозумовленість. Підходи до вирішення проблеми визначення структури творчої особистості виражаються двома діаметрально протилежними напрямами:

· монофакторна теорія, яка визнає існування певних творчих здібностей;

· мультифакторна , яка розглядає творчу особистість як таку, що характеризується сукупністю незалежних окремих якостей, набір яких і визначає неповторну індивідуальність особистості і вищий ступінь її творчих досягнень.

Творчі можливості особистості проявляються в її творчій діяльності і відображають здатність особистості до нестандартних розв'язань стандартних завдань. За таких умов творчі можливості являють собою сукупність творчих якостей особистості, деякі з яких (творчі уміння, індивідуальні особливості психічних процесів) мають подвійну природу: з одного боку вони природні, а з іншого визначаються умовами розвиту, навчання і виховання.

Тому модель творчої особистості учня повинна бути мультифакторною за своїм конструктом і відображати як природжене, так і надбане у структурі особистості учня. Виділити ці компоненти, на наш погляд, принципово неможливо тому, що будь,яке дослідження творчої особистості відбувається тоді, коли на природжену основу накладається надбане, обумовлене умовами розвитку.

Творчі можливості, як і здібності, не представлені у готовому вигляді, а формуються і розвиваються в процесі діяльності на основі задатків і природжених анатомо,фізіологічних особливостей. Автори монографії по теорії і практиці особистісно,орієнтованої психології Дж. Фейдимен і Р. Фрейгер теж переконані, що крім природженого біологічного паттерна росту і розвитку, кожний індивідум має тенденції до психологічного розвитку. Вважаємо, що успадковане і надбане в конкретних якостях особистості нерозривно пов'язані. Тому механічне перенесення положення про природженість задатків на здібності означало б фатальну обмеженість розвитку особистості. У той же час не можна не брати до уваги праці психологів, психофізіологів, генетиків останніх років, які переконливо довели певний вплив успадкування на деякі особливості нервової системи, які, без сумніву, відіграють важливу роль у формуванні здібностей.

Щодо вимірювання природжених творчих можливостей, то спеціалісти у галузі тестів прямо вказують на те, що тести вимірюють актуальний рівень можливостей, а не можливості природжені. Наприклад, кожна концепція інтелекту виходить з певної ознаки інтелекту, що вважається найбільш суттєвою. Але в жодному з означень не вичерпується сутність такого складного явища як інтелект. Загальноприйнятого визначення інтелекту, яке б задовольнило більшість дослідників, немає, але це не знімає психолого-педагогічного завдання його дослідження й вимірювання вже сьогодні. Б. Битинас справедливо зауважив, що заперечення принципової можливості виміру здібностей означало б визнання непізнаванності деякого класу явищ. Він вважає, що не можна заперечувати можливість виміру лише на тій основі, що методи збору інформації недосконалі, бо свого часу відстань вимірювалася кроками, а час - за сонцем. Будемо вважати,що рівень сформованості творчої особистості учня характеризується актуальним рівнем розвитку його творчих можливостей .

Творчі можливості учня відображають творчу сутність його особистості і проявляються у творчій навчальній діяльності, взаємодії з іншими. Тому, очевидно, що творчі можливості учня в результаті навчання розвиваються й змінюються залежно від умов організації навчально,виховного процесу,активності і інтересів учнів. Кожен прояв творчих можливостей учня в навчальній діяльності визначається:

· природженими задатками особистості учня, особливостями його нейрофізіологічної сфери;

· індивідуальними особливостями психічних процесів особистості учня;

· творчими уміннями, які пов'язані з природженими задатками, навичками досвіду, з набутою організацією сенсорних і моторних полів мозку;

· спрямованістю особистості учня на творчу діяльність;

· характерологічними особливостями особистості учня.

Творчі можливості особистості проявляються в творчій діяльності і взаємодії, визначають її успішність, пов'язані з усіма сторонами особистості. Здібності відображають психічні процеси особистості, але це відображання, значною мірою, коригується мотивами, інтересами, потребами особистості і її характерологічними особливостями. Саме тому при дослідженні процесу формування творчої особистості учня необхідно врахувати не тільки творчі уміння і особливості психологічних процесів, а й спрямованість особистості на творчу діяльність, її характерологічні особливості, які, без сумніву, проявляються в кожному акті творчого процесу і впливають на його результат. Крім того, існують дослідження, у яких доводиться необхідність вивчення соціальних факторів, які суттєво впливають на рівень розвитку особистості не тільки в різних культурах, а й в умовах однієї культури. У цьому контексті заслуговують на увагу дослідження, що показують різницю в інтелекті, яка обумовлена місцем проживання дітей (місто,село), залежність рівня інтелекту дітей від професії батьків, від роду занять батьків, експериментальні дослідження залежності інтелекту від освіти.

За таких умов при дослідженні творчих можливостей особистості учня ми будемо виходити з того, що їх структура мультифакторна за природою, складна і обумовлюється специфікою творчого процесу.

Творча особистість - це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації своїх творчих можливостей додаткових якостей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи декількох видах творчої діяльності.

Наприклад, працелюбність не є креативною рисою особистості, але для творчої діяльності вона має велике значення. Те ж стосується і комунікативних здібностей людини і її здібностей до самоуправління. Щодо терміну «креативогенні риси», який часто вживається дослідниками, то ми вважаємо, що його треба застосовувати власне для характеристики креативності особистості, тобто її внутрішніх передумов до творчості. У педагогіці доцільно використовувати один термін «творча особистість учня», а в її мультифакторній моделі виділяти внутрішні передумови для творчості (тобто «креативне ядро» - природжене) та надбане (додаткові мотиви, характерологічні особливості, творчі уміння та індивідуальні особливості психічних процесів), що формується і розвивається в процесі навчання та життєдіяльності учня. Мультифакторна модель творчої особистості учня відображає:

· внутрішні пе редумови до творчості;

· особистісні утворення, які необхідні для творчої діяльності і формуються і ззовні;

· те, що творча особистість розвивається і формується у творчій діяльності і спілкуванні при забезпеченні відповідних умов.

Таким чином, діяльність вчителя по формуванню творчої особистості учня повинна бути спрямована на забезпечення розвитку:

· внутрішніх передумов учня до творчості;

· додаткових творчих якостей його особистості, які сприяють успішній творчій діяльності та життєдіяльності людини.

Спрямованість на творчість, характерологічні особливості учнів, творчі уміння вчитель може спостерігати в процесі їх навчання.

Індивідуальні особливості психічних процесів вчителю «побачити» й адекватно оцінити складніше. Разом з тим, останні потребують детального вивчення з боку вчителя і шкільних психологів, бо гальмування розвитку психічних процесів рано чи пізно призводить до спаду успішності навчання і творчого розвитку дитини. Таким чином, для підготовки вчителя до формування творчої особистості учня необхідно конкретизувати творчі якості особистості учня, сукупність яких визначає його творчі можливості, і на розвиток яких вчителю слід звернути увагу у навчально,виховному процесі.

Творчі якості особистості, які сприяють успіху людини у творчій діяльності повинні відображати:

· спрямованість особистості на творчу діяльність;

· характерологічні особливості особистості;

· творчі уміння;

· індивідуальні особливості психічних процесів.

Кожна людина - це неповторна індивідуальність і тому вона характеризується своїм унікальним набором творчих якостей, рівнем їх розвиненості, який і буде визначати рівень творчих досягнень і можливостей конкретної людини. Творчі якості дітей виявляються нерівномірно на різних рівнях розвиненості, деякі і зовсім відсутні. Для стимулювання розвитку у навчально,виховному процесі особистісних якостей, які не розвинені у дитини, але сприяють успішній творчій діяльності, потрібно, перш за все, їх визначити та вивчити.

На основі аналізу відомих досліджень у галузі психології і педагогіки творчості, стану розв'язання проблеми у практиці, а також виходячи з того, що творчі можливості особистості реалізуються не тільки в предметній діяльності, а й в самому процесі життя, самореалізації як засобу самоствердження, самовираження і саморозвитку, розглянемо систему творчих якостей особистості учня, яка відображає його спрямованість на творчу діяльність, характерологічні особливості, творчі уміння та індивідуальні особливості психічних процесів, які сприяють успіху в творчій діяльності і за рахунок яких людина здатна діяти як творчо, активний суб'єкт в оточуючому середовищі.

13.Творчі якості особистості учня

Розглянемо творчі якості учня, сукупність яких відображає його творчі можливості.

Підсистема спрямованості

· позитивне уявлення про себе, бажання пізнати себе;

· творчий інтерес, допитливість;

· потяг до пошуку нової інформації, фактів;

Підсистема характерологічних особливостей особистості

· сміливість;

· готовність до ризику;

· самостійність;

· ініціативність;

· впевненість у своїх силах та здібностях;

· цілеспрямованість;

· наполегливість;

· вміння довести почату справу до кінця;

· працелюбність;

· емоційна активність.

Підсистема творчих умінь

· проблемне бачення;

· здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей;

· здатність до дослідницької діяльності;

· розвинута уява, фантазія;

· здатність до виявлення протиріч;

· здатність до подолання інерції мислення;

· уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію;

· здатність до міжособистісного спілкування.

Підсистема індивідуальних особливостей психічних процесів

· альтернативність мислення;

· дивергентність мислення;

· точність мислення;

· готовність пам'яті;

· асоціативність пам'яті;

· цілісність, синтетичність, свіжість, самостійність сприйняття;

· пошуково-перетворюючий стиль мислення.

Процес формування творчої особистості повинен обов'язково забезпечувати подальший розвиток внутрішніх передумов до творчості як основи становлення творчої особистості індивіда.

Теоретична модель творчої особистості відображає внутрішні передумови до творчості; особистісні утворення, які необхідні для творчої діяльності і формуються іззовні; а також те, що творча особистість розвивається й формується у творчій діяльності і спілкуванні при забезпеченні відповідних умов.

Формування творчої особистості сприяє розвитку її творчої свідомості і самосвідомості, які визначають її соціально-творчу активність.



14.Зміст творчих якостей учня і критерії їх оцінювання

Для оцінювання прояву показників творчих можливостей учнів, ми вводимо три рівня: високий, середній та низький. Під високим рівнем ми розуміємо постійний прояв даного показника у діяльності учня. Середній рівень характеризує ситуативний вияв даної якості: дана якість проявляється приблизно в половині педагогічних ситуацій.

Відсутність чи мінімальний прояв показника в діяльності учня характеризується низьким рівнем.

15.Спрямованість на творчу діяльність

Позитивне уявлення про себе, бажання пізнати себе - це відносно стійка, значною мірою усвідомлена система уявлень про себе самого, на основі якої людина будує стосунки і свою взаємодію з іншими людьми. Критерії оцінки: сформована самосвідомість, самооцінка і рівень вимог відповідають одне одному, реальна оцінка себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей - високий рівень . Деякі розходження між самооцінкою і рівнем вимог, реальна оцінка, але з тенденцією завищеної або заниженої - середній рівень . Великі розходження, занижена або завищена оцінка самого себе - низький рівень .

Творчий інтерес, допитливість - це форма вияву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на творчість. Критерії оцінки: нестимульована зовні зацікавленість навколишнім середовищем, різними явищами, зацікавленість новими формами діяльності, розв'язанням нестандартних проблем - високий рівень. Ситуативний вияв зацікавленості, зумовлений стимулюванням ззовні; зацікавленість має тенденцію бути недовгочасною - середній рівень. Відсутність зацікавленості або виникнення її тільки при активній допомозі з боку дорослого - низький рівень.

Потяг до отримання нової інформації, фактів - це потреба у пошуку нових фактів, задоволення інформаційного голоду. Критерії оцінки: самостійний пошук нової інформації з метою саморозвитку - високий рівень. Потяг до пошуку, який потребує початкового зовнішнього стимулювання і свідомо не проектується на навчальну діяльність - середній рівень. Відсутність потягу до пошуку нової інформації або він слабко виражений, потяг до відшукання нових фактів виникає при активній допомозі дорослого - низький рівень.

16.Характерологічні особливості

Сміливість - це риса, яка дозволяє не відступати перед небезпекою. Критерії оцінки: постійний вияв рішучих дій, спрямованих на подолання труднощів - високий рівень. Ситуативний вияв самостійних рішучих дій, труднощі викликають у дитини потребу долати їх зі сторонньою допомогою - середній рівень. Не виявляє рішучих дій для подолання труднощів або виявляє слабко, в складних ситуаціях розгублюється, не може зібратися навіть з допомогою (може впадати в емоційну паніку) - низький рівень.

Готовність до ризику - це установка на дії в умовах невизначеності їх результатів і можливих небезпечних наслідків. Критерії оцінки: схильність братися за роботу, результати якої невизначені; впевненість, готовність до сміливих дій без страху поразки - високий рівень. Обережність перед прийняттям рішення; стан впевненості при підтримці дорослого - середній рівень. Відмова від роботи, що вимагає ризику; відсутність впевненості в успіху,жах перед поразкою навіть у присутності дорослого - низький рівень.

Самостійність - це незалежність в оцінках, судженнях, діях. Критерії оцінки: постійний вияв самостійності, відстоювання своєї думки, рішучість у судженнях і діях, здійснення дій без сторонньої допомоги - високий рівень . Коливання, сумніви, відстоювання своєї думки при сторонній допомозі, рішучі дії при підтримці дорослого - середній рівень . Орієнтація на оточуючих; безпосередня участь дорослого в діяльності дитини - низький рівень .

Ініціативність - це упереджаючий зовнішній вплив реагування на події конкретними пропози, ціями і діями. Критерії оцінки: вияв ініціативи за власним бажанням; потяг до нових форм діяльності, завзятість - високий рівень. Ситуативний вияв ініціативи - середній рівень. Відсутність ініціативи, орієнтація на рішення інших; відсутність завзятості й інтересу до нових форм діяльності - низький рівень.

Впевненість у своїх силах і здібностях - це оцінка своїх сил і здібностей як достатніх для виконання того чи іншого завдання. Критерії оцінки: відсутність сумнівів в оцінці власних сил і здібностей; адекватна оцінка сил і здібностей, надія тільки на себе - високий рівень. Сумніви у правильності своїх дій; адекватне оцінювання себе, але без постійної впевненості в своїх силах - середній рівень. Невпевненість, обережність, заниження своїх можливостей, що призводить до негативних результатів у діяльності - низький рівень.

Цілеспрямованість - це наявність суб'єктивної системи цілепокладання, потреба в усвідомленні цілей діяльності. Критерії оцінки: постійний вияв і прогнозування кінцевого результату своєї діяльності, прагнення до досягнення мети навіть через упертість, наявність проміжних цілей - високий рівень. Ситуативний вияв, прогнозування діяльності без досягнення і постановки проміжних цілей - середній рівень. Відсутність прогнозування діяльності, вчитель ставить мету і стежить за її досягненням - низький рівень.

Наполегливість - це спрямованість на неухильне, всупереч труднощам і перешкодам досягнення і реалізацію мети. Критерії оцінки: здатність не відступати перед труднощами при досягненні мети - високий рівень . Спроба долати перешкоди, відмова від роботи лише після кількох невдач; словесну підтримку надає дорослий - середній рівень . Відмова від роботи при найменшій перешкоді; лише безпосереднє втручання з боку дорослого веде до досягнення мети (словесна і практична допомога) - низький рівень .

Вміння довести почату справу до кінця - це потреба у завершеності дій, орієнтація на отримання результату. Критерії оцінки: послідовність в виконанні і завершенні будь,якого завдання, вміння займатися тим і доводити до кінця не тільки те, що подобається - високий рівень. До кінця доводяться лише ті справи, які цікавлять, при виконанні інших учитель намічає необхідні дії на шляху до досягнення поставленої мети - середній рівень. Починає багато справ, але майже жодну не доводить до кінця; за відсутності інтересу до справи працює виключно під наглядом учителя - низький рівень.

Працелюбність - це така риса характеру, яка полягає в позитивному ставленні особистості до процесу трудової діяльності. Критерії оцінки: працює із задоволенням, не уникає трудових завдань; відповідальне і самостійне відношення до праці - високий рівень. Бажання працювати виникає ситуативно; словесна вказівка дорослого - середній рівень. Уникає праці, лінується; необхідний постійний контроль з боку дорослого за трудовою діяльністю - низький рівень.

Емоційна активність - це емоційне задоволення від процесу творчості. Критерії оцінки: виявляє емоційну зацікавленість творчою діяльністю, постійне задоволення творчим процесом - високий рівень ; емоції виявляються не завжди, задоволення творчою діяльністю залежить від ситуації - середній рівень. Емоції майже не виявляються; байду жість до цікавої інформації і діяльності, неадекватна емоційна реакція на деякі дії - низький рівень .

17.Творчі вміння

Проблемне бачення - це вміння усвідомити і побачити проблему. Критерії оцінки: здатність до висування та усвідомлення проблеми, роз'вязання якої веде до вирішення протиріччя - високий рівень . Самостійне усвідомлення лише деяких аспектів проблеми, формулювання проблеми за допомогою вчителя - середній рівень . Усвідомлення аспектів проблемної ситуації після пояснення учителя, формулювання проблеми разом з учителем - низький рівень .

Здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей - це здатність конструювати систему висновків, за допомогою яких на підставі фактів формується висновок про об'єкти, явища, їх розвиток. Критерії оцінки: вміння вийти за межі певних правил, змінити точки зору на проблему, абстрагуватися від задачі; висунути (як правило, суб'єктивно) нові ідеї - в исокий рівень . Слабка система умовиводів, не всі мають практичне підкріплення, генерується значно обмежена кількість гіпотез; рідко висуваються суб'єктивно нові, оригінальні ідеї - середній рівень . Труднощі в аналізі причиново, наслідкового взаємозв'язку, висновки суперечливі, низька здатність до висування суб'єктивно нових ідей або їх відсутність - н изький рівень .

Здатність до дослідницької діяльності - це здатність до знаходження нового засобами наукових досліджень. Критерії оцінки: використання під час пошуку фактів, нової інформації найпростіших наукових методів дослідницької діяльності, вміння аналізувати літературу з конкретної проблеми; навчальну проблему - високий рівень . Наявний інтерес до дослідницької діяльності, але вона здійснюється під керівництвом педагога - середній рівень . Наукові засоби майже не використовуються; відсутній потяг до дослідження проблем на науковому рівні - низький рівень .

Вміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію - це вміння розділяти ціле на частини; поєднувати частини в єдине ціле; знаходити логічні взаємозв'язки між окремими частинами цілого. Критерії оцінки: бачення складових частин будь-чого, вміння порівнювати предмети, поняття, усвідомлювати інформацію, виділяти головне, робити висновки - високий рівень . Допущення помилок при поділі цілого на частини; самостійне усвідомлення інформації, головне змішується з другорядним - середній рівень . Відсутність здатності до самостійного аналізу; невміння виділити головне, зробити правильні висновки; робота на репродуктивному рівні - низький рівень .

Розвинута уява, фантазія - це пізнавальний процес, який виражається в побудові образів. Критерії оцінки: розвинена фантазія, що дає можливість створювати багато образів та ідей, відтворювати пропущені ланки та факти в логічному ланцюгу; бурний вияв фантазії в оповіданнях, малюнках - високий рівень. Образи та ідеї більше пов'язані з первинними даними, більш однотипні; фантазія та уява не виходять за межі реального - середній рівень. Фантазія носить переважно репродуктивний характер, образи будуються тільки на основі конкретного матеріалу, за аналогією з чимось - низький рівень.

Здатність до виявлення протиріч - це здатність бачити діалектичні протиріччя. Критерії оцінки: володіння операціями щодо самостійного знаходження нового, що заперечує старе, несумісне з цим новим - високий рівень . Знаходження протиріччя шляхом багаторазового порівняння зі стороньою допомогою - середній рівень . Знаходження протиріч тільки під керівництвом учителя - низький рівень .

Здатність до подолання інерції мислення - це здатність суб'єкта змінювати сплановану програму дій в умовах, які об'єктивно вимагають від нього перебудови. Критерії оцінки: вільне подолання стереотипів мислення, аналіз розв'язання задачі з різних боків, урахування об'єктивних умов - високий рівень. Ускладнення при виході за межі умовності, але при сторонній допомозі швидке переключення від однієї програми дій на іншу - середній рівень. Ускладнення при виході за межі стереотипів навіть при сторонній допомозі - низький рівень.

Здатність до міжособистісного спілкування - це здатність вступати в контакт з людьми, результатом чого є взаємні зміни поведінки, діяльності, відносин, установок. Критерії оцінки: при необхідності активно орієнтується на роботу в колективі, може організувати співробітництво - високий рівень. Тісні контакти з 3-4 особами, з іншими спілкується вибірково - середній рівень. Має тісні стосунки лише з 1 особою, не виражена потреба в спілкуванні, можлива конфліктність стосунків; ізольованість від колективу - низький рівень.

18.Психічні процеси

Альтернативність мислення - це властивість мислення індивіда розв'язувати ситуацію, що вимагає зробити вибір, аналізуючи різні думки; представляти розв'язання в діаметральному ракурсі. Критерії оцінки: нетрадиційне використання традиційних підходів при вирішенні творчих і навчальних завдань (завжди - високий рівень , залежно від ситуації - середній , інколи - низький ).