Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра теорії і методики гімнастики

Прикладна гімнастика в загальній системі фізичного виховання

(Лекція для студентів I-ІІІ курсу факультету ФФВ, ФС, ФЗН з дисципліни "Гімнастика")

Лекцію склав: Бубела О.Ю.

Львів - 2007 р.

Мета:

1. Дати характеристику прикладній гімнастики як одного із засобів фізичного виховання.

Задачі:

1. Розкрити методичні особливості прикладної гімнастики.

2. Дати характеристику засобам, які використовуються на заняттях з прикладної гімнастики.

Технічна оснащеність заняття:

Таблиці, наочні посібники

Табл.1 - види гімнастики

Табл.2 - засоби прикладної гімнастики

Форми контролю: опитування, контрольна робота

План

1. Характеристика прикладної гімнастики

2. Задачі прикладної гімнастики.

3. Засоби прикладної гімнастики.

4. Методичні особливості прикладної гімнастики.

Література

1. Гимнастика. Учебник для ИФК. - М.: ФиС, 1967, 87

2. Бубела О.Ю., Петрина Р.Л., Сениця А.І. Навчально-методичний посібник з курсу загальної гімнастики. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка 2001. - 100 с.

3. Бубела О.Ю., Петрина Р.Л., Основна гімнастика Навчально-методичний посібник з курсу загальної гімнастики. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка 2002. - 100 с.

4. Спортивная гимнастика: Учебник для ИФК. Под ред. Ю.К. Гавердовского и В.М. Смолевского. - М.: ФиС, 1979. - 327 с.

5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры): Учебник для ИФК. - М.: ФиС, 1991. - 543 с.

6. Смолевский В.М., Гавердовский Ю.К. Спортивная гимнастика. - Киев: Олимпийская литература, 1999. - 462с.

Характеристика прикладної гімнастики

Задачі прикладної гімнастики

Основні задачі прикладної гімнастики:

прикладна гімнастика фізичне виховання

1. Зміцнення здоров'я і забезпечення правильного фізичного розвитку.

2. Удосконалення природних рухових дій: ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, рівноваги.

3. Розвиток основних рухових якостей - сили, швидкості, спритності, гнучкості і витривалості.

4. Формування і закріплення навичок правильної постави.

5. Набуття певних знань з фізичної культури і прищеплення гігієнічних навичок, яких треба додержуватись під час занять фізичними вправами.

6. Забезпечення взаємозв'язку фізичного і військово-патріотичного виховання.

7. Виховання сміливості і рішучості, наполегливості і цілеспрямованості, дисциплінованості, колективізму, почуття дружби і товариськості.

8. Прищеплення учням інтересу до фізичної культури, залучення їх до систематичних занять у спортивних гуртках, секціях тощо.

Перелічені завдання розв'язуються за допомогою численних засобів, що становлять зміст шкільних програм з фізичної культури, програм з фізичного виховання вузів різного рівня акредитації.

Засоби прикладної гімнастики

До прикладних вправ входять ходьба і біг, вправи в рівновазі, лазіння і перелізання, вправи в метанні і ловінні, підніманні і перенесенні вантажу, переповзанні, доланні перешкод і прості стрибки. Їхній прикладний характер полягає у тім, що всі вони можуть найти своє застосування у повсякденного житті, у спортивній, професійній і військовій діяльності. З їхньою допомогою можна розвивати силу, швидкість, витривалість, спритність, координацію рухів, увагу, рухову пам'ять, волю тощо. Простота устаткування, можливість виконувати прикладні вправи в природних умовах з використанням особливостей рельєфу місцевості ставить їх на одне з ведучих місць у загальній системі засобів фізичного виховання.

Ходьба - складна за координацією рухова вправа, що утягує в роботу не тільки м'язи ніг, але і велику кількість м'язів тулуба, плечового поясу і рук. Для проведення практичних занять з гімнастики широко застосовують наступні види ходьби:

а) звичайний (похідний) і стройовий крок; б) на носках, п'ятах, в) перекатом з п'яти на носок і навпаки; г) приставними кроками; д) у присіді, напівприсяді, високим кроком; е) випадами. Дуже важливо з перших занять навчити тих хто займається правильно й ощадливо ходити звичайним кроком, без вертикальних і бічних коливань. Ходьба на ледь зігнутих ногах усуває вертикальні коливання, а гарний повний вільний мах руками від плеча зменшує бічні коливання під час ходьби.

Біг - більш динамічна вправа, його вплив на серцево-судинну і дихальну системи набагато значніший, ніж при ходьбі. На заняттях з гімнастики застосовуються наступні види бігу: звичайний біг, високий біг, біг із згинанням ніг назад, біг прямими ногами, убік і назад. При навчанні ходьбі і бігу увага звертається на правильну постановку ступні: при ходьбі ступні ледь розгорнуті назовні, а при бігу вони ставляться більш паралельно, щоб у відштовхуванні брали участь м'язи всіх пальців ступні.

Вправи в рівновазі мають велике прикладне значення. З необхідністю зберігати рівновагу людина постійно зіштовхується в повсякденному житті. Утримання рівноваги здійснюється рефлекторно за рахунок погодженої роботи сенсорних систем. Їхні функціональні можливості можуть бути розвинуті за допомогою спеціальних вправ у рівновазі, які виконуються на місці й у русі. До вправ на місці відносяться: усі види стійок від звичайної на двох ногах до самої незвичайної на одному коліні; повороти, нахили, присідання з різними положеннями рук і голови, з відкритими чи закритими очима; переходи з високого положення в більш низьке, у положення лежачи і навпаки. До вправ у русі відносяться: усі різновиди кроку і бігу, танцювальних кроків з різними рухами руками, головою і тулубом, із зупинками, поворотами, нахилами, доланням перешкод, підкиданням і ловінням тощо. Як перешкоди можуть служити різні умовні позначки, набивні м'ячі, обручі, гімнастичні палки, булави, скакалки тощо. Способами долання перешкод можуть бути перекрокування, перестрибування, переповзання і пролізання.

Однією з важливих прикладних вправ є розходження удвох на вузькій площі опори. Існують два способи розходження:

а) один із двох учасників приймає упор присівши, або лежачи поперек на колоді (підвищеній опорі), а інший переступає через нього;

б) захопленням за плечі - зустрічаючись, партнери обхоплюють плечі один одного, виставляють вперед однойменні ноги до торкання п'ятам; і по команді одного, піднімаючи на носки і підтримуючи один одного, виконують поворот навкруги, після чого розходяться, розчіплюючи захоплення і роблячи один крок назад.

Усім вправам у рівновазі навчають на підлозі, застосовуючи цілісний метод, а потім на підвищеній і обмеженій за шириною опорі. Ускладнення вправ досягається шляхом зміни ширини, площі опори і висоти снаряда, швидкості виконання, включення додаткових завдань під час пересування.

Вправи в лазінні це своєрідні пересування на гімнастичному снаряді в простих чи змішаних висах і упорах. Вони є ефективним засобом для розвитку сили м'язів рук і плечового пояса, витривалості до м'язових зусиль, спритності і координації рухів; з їх допомогою виховують сміливість, наполегливість, дисциплінованість тощо. Для лазіння можна використовувати практично усі гімнастичні снаряди, але найбільш зручними є гімнастична стінка, лава, палка, канат, сходи з мотузки.

Лазіння на одних руках (простий вис) найбільш важка вправа. Особливо важко виконувати лазіння у простому висі на вертикальному канаті, або палці. Вище вказані лазіння значно погіршують подих унаслідок сильного стягування пліч уперед, фіксованої грудної клітки, розтягування і напруги м'язів черевного пресу.

Вправи у лазінні класифікують наступним чином:

а) лазіння в змішаних чи висах упорах; б) лазіння в простих висах, або упорах; в) лазіння із зупинками (зав'язування на канаті); г) лазіння з вантажем, або партнером на плечах, групове лазіння; д) перелізання. Лазіння виконується у вертикальному, горизонтальному і похилому напрямках.

На гімнастичній стінці лазіння можна виконувати однойменним і різнойменним способами, одночасними і почерговими перехопленнями і переступаннями, стрибками, з поворотами, спиною й обличчям до стінки, з використанням розмахування тілом у сторони для виконання перехоплень руками.

На гімнастичній лаві лазіння виконується в присіді, в упорі присівши, в упорі стоячи зігнувши, в упорі стоячи на колінах, з опорою на передпліччя, в упорі лежачи, у положенні лежачи, у положенні лежачи спиною. Ускладнення лазіння досягається за рахунок зміни напрямку пересування і кута нахилу лави.

На канаті (палці) лазіння виконують у два, або три прийоми.

Лазіння в три прийоми починається з вису стоячи хватом прямими руками вище над головою. Перший прийом: згинаючи ноги вперед, захопити ними канат і прийти у вис присівши. Другий прийом: розгинаючи ноги і підтягуючись на руках, прийти у вис стоячи на зігнутих руках. Третій прийом: почергово перехопити руки, прийти у вис стоячи.

Лазіння в два прийоми починається з вису стоячи хватом прямою рукою над головою, іншої - зігнутої на рівні підборіддя, або грудей. Перший прийом: згинаючи ноги, захопити ними канат і прийти у вис присівши. Другий прийом: розгинаючи ноги і підтягуючись на прямій руці, одночасно перехопити зігнуту руку якнайвище. В обох видах лазіння, опускання (злізання) виконуються в зворотньому порядку. Вивчати обидва способи рекомендується з оволодіння технікою захоплення каната (палки) ногами. Для навчання захопленню використовують гімнастичну палку, або яке-небудь підвищення (кінь, козел для стрибків), поставлене біля висячого каната: сидячи на підвищенні, ті що займаються захоплюють канат, або палку ногами. Існують три способи захоплення: а) зовнішнє захоплення - канат, зажимається підйомом однієї стопи і п'ятою іншої; б) захоплення петлею - канат розташовують зовні однієї ноги, підйомом іншої притискають до підошви (іноді цей спосіб називають наступанням); в) захоплення внутрішніми зводами ступні. |,

Техніку лазіння у три і два прийоми рекомендується вивчати на гімнастичній або стінці на комбінованому снаряді: руками тримаються за канат, а ногами спираються на стінку.

Лозанні в простому висі можна виконувати на канаті, або палці, підвішеному за обидва кінці горизонтально, або похило. У лазінні на одних руках перехоплення виконуються зігнутими руками. У лазінні по канаті з зупинками існують три способи зав'язування: стоячи, петлею і вісімкою.

Зав'язування стоячи: на висоті 2 - 3 м зависнути на прямих руках, розташувавши канат з якої-небудь сторони, звичайно з боку руки, що виконує захоплення каната вище. Після цього круговим рухом ноги вперед і назовні охопити канат навколо її і щільно пригорнути до ступні підйомом іншої ноги, перехопити однойменну руку в хват на рівні поясу і завести канат за іншу руку; можна відпустити канат і дати відпочинок рукам.

Зав'язування петлею, повиснувши на прямих руках, підняти ноги вперед і, затиснувши канат стегнами, опустити одну руку і взяти нею канат унизу, з'єднавши його з канатом на рівні підборіддя, відпустити іншу руку для відпочинку. Можна виконувати зав'язування петлею, провівши канат під обидві ноги.

Зав'язування вісімкою: повиснувши на прямих руках, підняти ноги вперед і затиснути ними канат, звільнивши одну руку, узяти нею канат знизу і, перекинувши його через стегно, опустити вниз, перехопити руки і взяти канат знизу іншою рукою, перекинути його через стегно іншої ноги й опустити вниз між ногами. Сидячи в петлях на стегнах, одну руку можна опустити. Способи зав'язування вивчають цілісним методом, як підвідні вправи застосовують зав'язування у висі, стоячи у висі на підвищенні.

Лазіння з вантажем або партнером проводиться з групами учнів, що мають добру фізичну підготовленість. Цей вид лазіння застосовується на гімнастичній стінці, канаті, палці і драбині у вертикальному і похилому положеннях. Лазіння поєднується з перенесенням вантажу (або партнера) і з перелізанням. Як вантаж можуть бути використані будь-які предмети, покладені в наплічник. При перенесенні партнера (на похилому снаряді) партнер сидить на спині або на плечах, обхопивши спину носками ніг. Обоє тримаються руками за снаряд: канат, палицю, або стінку, драбину, причому верхній ледь підтягується на руках, полегшуючи роботу нижньому. Одночасність виконання прийомів лазіння досягається командами нижнього партнера

Вправи в перелізанні та подоланні перешкод широко застосовуються з усіма віковими групами. Долати перешкоди можна різними способами: стрибками, перелізанням, підлізанням і пролізанням. Усі вони з успіхом застосовуються при проведенні рухливих ігор і естафет. Стрибками долають невисокі перешкоди. Підлізають під гімнастичні снаряди: кінь, козел для стрибків, під гімнастичну лаву підняту над підлогою, тощо. Пролізання виконують у обруч, між рейками гімнастичних сходів, поставленої горизонтально або похило лави. Перелізання виконується у висі, з вису в упор тощо.

Перелізання через перешкоду висотою 1,5-3 м у вигляді тину

Існує кілька способів подолання таких перешкод а) наступанням - учні з розбігу, відштовхнувшись однією ногою, іншою стають на перешкоду і зістрибують на протилежну сторону; б) опорою на груди - навалившись тілом на перешкоду і тримаючись руками, однієї за верхній край, іншою як можна нижче на іншій стороні перешкоди, ноги і тіло перекидають на протилежну сторону перешкоди; в) зачепом - взявшись руками за верхній край перешкоди, зачепитися ногою, вийти в упор і зіскочити на іншу сторону; г) силоміць - підтягуючись на руках якомога вище, ривком поставити одну руку в упор, потім іншу, вийти в упор і зіскочити на іншу сторону; д) з допомогою - за допомогою партнера дістати верхній край перешкоди, далі застосовувати кожної з перерахованих вище способів, крім наступання.

Вправи в метанні і ловінні сприяють розвитку сили, швидкості, спритності, координації рухів, окоміру й інших рухових здібностей. Метання предмету значно легше за координацією, ніж ловіння. При ловінні в короткий момент часу необхідно визначити напрямок і швидкість предмету, що летить, його обсяг і масу, особливості польоту і в залежності від цього вибрати спосіб.

Велике значення вправам у метанні і ловінні додавав П.Ф. Лесгафт. Він створив "школу м'яча", у якій розташував вправи в такий спосіб:

1. Кинути м'яч у підлогу і піймати;

2. Кинути м'яч нагору і піймати;

3. Кинути м'яч нагору, дати упасти на підлогу і піймати;

4. Кинути м'яч у стіну, дати упасти на підлогу і піймати;

5. Кинути м'яч у стіну і піймати його, не давши упасти на підлогу;

6. Кинути м'яч під кутом у підлогу, дати йому вдаритися в стіну, відскочити, упасти на підлогу, після чого піймати його;

7. Те ж, але піймати м'яч, не даючи йому упасти на підлогу;

8. Встати спиною впритул до стіни, кинути м'яч у стіну над головою, дати йому вдаритися об підлогу і потім піймати його;

9. Те ж, але піймати м'яч, не даючи йому упасти на підлогу;

10. Стоячи спиною до стіни (на невеликій відстані) кинути м'яч нагору в стіну, дати йому упасти на підлогу і з поворотом навкруги до стіни піймати м'яч, коли він відскочить від підлоги;

11. Те ж, але не даючи йому упасти на підлогу;

12. Піймати правою рукою м'яч, кинутий під ліву руку, що спирається об стіну;

13. Те ж лівою рукою під праву;

14. Піймати м'яч, кинутий з-під ноги, що спирається об стіну;

15. Те ж, але нога піднята без опори.

Дані вправи можна ускладнити, змінюючи умови ловіння, використовуючи додаткові рухи тілом або руками, виконуючи вправи вдвох, змінюючи темп тощо. Вправи в метанні і ловінні класифікують на метання на дальність, метання у ціль і у предмети що рухаються, підкидання і ловіння, перекидання, жонглювання. На дальність на уроках гімнастики кидання використовують дуже рідко, тому що це вид легкої атлетики.

Метання у ціль застосовується частіше, особливо в молодших класах. За ціль як правило використовують набивні м'ячі, булави, кеглі, обручі, різні мішені, намальовані на стінах або спеціальних щитах.

Велике прикладне значення мають метання у предмети що рухаються або, які раптово з'являються у цілі. Для цього можна використати два щити, за яких могли б розташуватися учні. Вони перекочують, перекидають або виставляють на час предмети для метання в ціль. Інші учні малими м'ячами намагаються у них потрапити. Ускладнення відбувається за рахунок швидкості пересування предметів, що з'являються, їхніх розмірів і тривалості їхнього перебування в поле зору тих що займаються.

Підкидання і ловіння виконуються з м'ячами (малими, середніми, великими, набивними), гімнастичними палицями, обручами тощо. Найбільш характерними вправами в підкиданні і ловінні м'ячів є кидки знизу, через голову, від грудей, під рукою, під ногою, від плеча, через спину однієї і двома руками, через голову, стоячи спиною до напрямку метання, між ногами нахилом уперед, затиснувши м'яч ступнями ніг у різних вихідних положеннях тощо. Підкидання і ловіння гімнастичних палиць і обручів можна виконувати однієї і двома руками, різними хватами, у різних площинах, з обертанням і без обертання.

Перекидання і ловіння виконуються малими і великими гумовими м'ячами, набивними м'ячами, обручами, гімнастичними палицями, скакалками тощо. Перекидання можна робити двома руками й однією, ногами, затискаючи м'яч між ступнями, у положенні лежачи і сидячи.

Жонглювання - найбільш важкий вид метання і ловіння. Воно здійснюється індивідуально і з партнером двома і більше з використанням різних предметів.

Навчати метанню і ловінню потрібно як правою, так і лівою руками. Ускладнювати вправи можна шляхом: а) зміни маси предмету, форми предметів; б) збільшення кількості одночасно кинутих предметів; в) метання і ловіння однією рукою г) зміни вихідних положень (сидячи, лежачи тощо); д) поєднання метання і ловіння з іншими діями, рухами руками, ногами, перекидами, вправами в рівновазі.

Вправи у підніманні і перенесенні вантажу виконуються з предметами або із самими тими що займаються. За допомогою цих вправ розвивають силу, витривалість, координацію рухів, спритність, кмітливість, уміння ощадливо витрачати свої сили, відчуття колективізму.

Як приклад застосовуються наступні вправи:

1. Передача набивних м'ячів: а) у шерензі, приймаючи мяч і передаючи його далі; б) у колоні, передаючи м'яч збоку, або над головою, під ногами в стійці ноги нарізно.

2. Перенесення набивних м'ячів: а) у руках перед собою; б) збоку, утримуючи м'яч однією рукою; в) над головою і на голові.

3. Перенесення гімнастичних снарядів.

Перенесення одного партнера двома та один одного

Способами перенесення:

1. Перенесення сидячого на руках: двоє стають поруч обличчям до напрямку руху, беруться за зап'ястя найближчих рук. Третій сідає на зчеплені руки і тримається за шиї, або плечі партнерів.

2. Перенесення сидячого на руках з опорою спиною ("у кріслі"): Двоє встають на одне коліно і з'єднують за зап'ястя руки, а найближчі руки кладуть один одному на плечі. Третій сідає на зчеплені партнерами руки, спиною спирається на руки, покладені на плечі, а своїми руками тримається за шиї тих що переносять.

3. Перенесення з підтримкою під руки і коліна: ті що переносять, беруть третього один під руки, інший під коліна.

4. Перенесення сидячого на взаємно зчеплених руках ті що переносять встають обличчям один до одного і, взявшись однією рукою зап'ястя інший хватом зверху, вільною рукою беруться хватом зверху за вільне зап'ястя партнера.

Перенесення один одного може здійснюватися такими способами:

1. Перенесення сидячого верхи на спині: того кого переносять стає за спиною, обхоплює першого за плечі, той що переносить ледь присідаючи і нахиляючись, обхоплює ноги "потерпілого" вище колін (під стегна) і, випрямляючись, починає рух.

2. Перенесення на плечах: перший стає у стійку ноги нарізно спиною до другого, той що переносить стає на одне коліно, нахиляється і саджає першого на плечі. "Потерпілий" обхоплює носками ніг спину тримається руками за голову того що переносить, котрий піднімається з коліна і починає рух.

3. Перенесення з підтримкою двома руками: перший лежить на спині, той що переносить стає на одне коліно або присідає, підсуваючи одну руку під спину, іншу під коліна першого, котрий обхоплює другого за шию. Той що переносить встає і починає рух (мал.160).

4. Перенесення з підтримкою однією рукою: перший лежить обличчям униз, а другий стоячи боком до нього, нахиляється, піднімає його, обхоплюючи однією рукою під живіт, і починає рух, притискаючи першого до себе.

5. Перенесення лежачого на одному плечі: той що переносить бере за праве зап'ястя лівою рукою першого, а правою рукою обхоплює його ноги під колінами. Другий нахиляючись кладе першого животом на своє праве плече, випрямляється і захоплює правою рукою праве зап'ястя першого, звільняючи ліву руку.

Вправи в підніманні і перенесенні вантажу важкі для виконання, тому варто уважно відноситися до підбору ваги умовного вантажу, зміні швидкості пересування і відстані. У якості підготовчих можна пропонувати вправи з набивними м'ячами збільшеної ваги. Переносячи вантаж збоку, необхідно чергувати сторони, щоб не скривити хребет. Перенесення оптимальної ваги є корисною вправою для формування правильної постави, а перенесення вантажу збоку і на плечі можуть служити вправою, що коригує, або для виправлення дефектів у поставі.

Вправи у переповзанні служать одним із засобів для розвитку швидкості, спритності, сили, витривалості. Основними вправами у переповзанні є: а) переповзання в упорі стоячи зігнувши ноги нарізно (опора на кисті та ступні ніг); б) переповзання в упорі стоячи на колінах (опора на кисті рук, коліна, гомілки і ступні ніг); в) переповзання в упорі стоячи на колінах з опорою на передпліччя г) переповзання на боці (опора на передпліччя і кисть іншої руки, однойменна нога спирається стегном, гомілкою і ступнею, що лежать на підлозі, інша зігнута, спирається ступнею, коліно розвернуте догори); д) переповзання по-пластунски (лежачи на грудях, опора на розведені ноги нарізно, одна пряма, інша зігнута, і кисті і передпліччя зігнутих рук, лікті в сторони); е) переповзання по-пластунски за допомогою обох рук і однієї ноги або однієї руки й обох ніг; ж) переповзання з партнером на спині. При цьому партнер надає посильну допомогу; з) переповзання з вантажем. Вправи в переповзанні розучують на матах, або акробатичній доріжці. Ці вправи доцільно включати у смуги перешкод і в рухливі ігри у вигляді естафет.

Прості стрибки. До них відносяться стрибки на місці, у висоту, у довжину, у глибину, з підкидного містка, у "вікно", через коротку і довгу скакалку. Кожний з них може мати розбіг, поштовх однієї чи обома ногами, фазу польоту і приземлення.

Стрибки на місці виконуються на одній або обох ногах. Стрибки ускладнювати можна за рахунок різних рухів іншими ланками тіла, поворотами, висотою, темпом і кількістю підскоків.

Стрибки у висоту виконуються на місці, із прямого і косого розбігу, поштовхом однієї й обома ногами від підлоги, звичайного та пружинного містка. Довжина розбігу залежить від характеру стрибка й індивідуальних особливостей тих що займаються.

Стрибки в довжину виконуються з місця і з розбігу, поштовхом однієї й обох ніг, від підлоги, твердого і підкидного містка, ускладнюються поворотами, рухами рук, вказування місця приземлення довжини стрибка (у повну силу, у півсили тощо). Різновидом стрибків є стрибки які виконуються з розбігу через перешкоди різної висоти.

Для стрибків у глибину використовують гімнастичний кінь, стінку, колоду, козел, кінь, похилу і горизонтальну стінку, гірку матів та інші снаряди і пристосування. Стрибки виконуються з присіду, з різних видів стійок та інших вихідних положень, поштовхом однієї й обома ногами, зігнувши ноги, прогнувшись і зігнувшись, ноги разом і ноги нарізно, з кидком і ловінням м'яча, із приземленням у задану площину. Ускладнення стрибків досягається за рахунок збільшення висоти снаряду, виконання переворотів, рухів руками у фазі польоту, обмеження місця та площі приземлення. Стрибки в глибину підбираються в залежності від розв'язуваної педагогічної задачі. В усіх варіантах їхнього проведення забезпечується точне і безпечне приземлення. Складність стрибка повинна відповідати рівню підготовленості тих що займаються.

Стрибки з підкидного (пружинного) містка виконуються з місця і з розбігу. З їхньою допомогою може відпрацьовуватися фаза (поза) польоту і приземлення. Вони виконуються з різними положеннями і рухами рук, ніг і голови, з поворотами і найпростішими акробатичними вправами.

Стрибки у "вікно" виконуються у простір, обмежений з боків стійками, а зверху і знизу мотузками, розташованими на різній висоті. "Вікно" може встановлюватися на різній відстані від місця відштовхування. Способами виконання можуть бути: зігнувши ноги, зігнувши, перекидом тощо вперед. Складність стрибка підвищується за рахунок зменшення відстані між мотузками і стійками - "вікна" - і зміни способів приземлення. Стрибки через коротку і довгу скакалку - пробігання, перекрокування, стрибки групою з почерговим вбіганням і вибіганням тощо.

Размещено на Allbest.ru