Індивідуальна робота зі здібними дітьми за 2010-2011 н.р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ШИРОКІВСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ЗІ ЗДІБНИМИ ДІТЬМИ

ЗА 2010-2011 Н.Р.

Вчитель: Мітрахович О.П.

1. МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ РОБОТИ ЗІ ЗДІБНИМИ ДІТЬМИ

«Якщо сучасне суспільство не буде мати людей, здатних реагувати на найменші зміни в суспільному розвитку, ми можемо загинути, і це буде та ціна, яку ми всі заплатимо за відсутність креативності»

К. Роджерс

Звичайно, найбільш умотивованим соціальним інститутом щодо винайдення механізмів плекання талановитих, творчих особистостей є освіта. Згідно з національними інтересами України, яка проторує свій непростий шлях стратегічного самовизначення, завдання розробки методологічних засад виявлення, розвитку та підтримки обдарованих дітей постає як найбільш пріоритетне. Це, зокрема, підтверджується таким директивним документом, як «Державна програма роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки». здібний дитина математика факультатив

У контексті життєтворчої освітньої парадигми обдарованість постає як вищий, суб'єктно умотивований прояв у внутрішньому та зовнішньому просторах життєдіяльності особистості її природних талантів та здібностей.

Існує гіпотеза, що критерієм ефективного розвитку обдарованості дитини доцільно вважати її спроможність свідомо особистісно самовизначитись щодо власного потенціалу актуальної та перспективної креативності та спрямувати цей потенціал на реалізацію високої ідеї, досягнення гідної мети.

До свідомого прояву і перманентного розвитку власної обдарованості дитина буде здатна лише у разі набуття нею провідних компетенцій щодо кожної з сфер життєздійснення, а саме:

а) компетенції щодо гармонізації особистості (актуальні компетенції):

- здатність до саморегуляції сутнісних сил особистості (функціональна сфера);

- здатність до самореалізації особистості у конструктивних взаємовідносинах (соціальна сфера);

- здатність до саморепрезентації позитивного іміджу особистості (емоціональна сфера);

- здатність до самореорганізації проблемних аспектів діяльності особистості (інтелектуальна сфера);

б) компетенції щодо гармонізації світоустрою (перспективні компетенції):

- здатність до гармонійного світоупоряджання (активаційна сфера);

- здатність до гармонійного світодомагання (культиваційна сфера);

- здатність до гармонійного світовідображення (інтеграційна сфера);

- здатність до гармонійного світоперетворення (інноваційна сфера);

Рис. 1 - Види та критерії пізнавальної активності

Рис 2 - Структура пізнавальної активності учня

Мета роботи зі здібними дітьми: допомогти учням обрати акмеологічну стратегію життєздійснення, що базується на прагненні до гармонізації світоустрою через гармонізацію особистості.

Завдання роботи зі здібними дітьми:

1. Забезпечити сприятливі соціальні, психологічні, педагогічні умови для актуалізації багатогранних творчих задатків учнів на діагностичній основі.

2. Здійснити запобіжне усунення зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів, які ускладнюють вияв творчої природи дитини і утруднюють продуктивну реалізацію обдарованості.

3. Спрямувати зусилля батьків, самих учнів на створення життєтворчого освітнього простору, насиченого з одного боку реабілітаційними впливами для відновлення суб'єктного статусу особистості, а з іншого - покликаного сприяти розвитку потенційної обдарованості кожної дитини.

4. Акумулювати у навчально-виховному процесі варіативні види діяльності, форми та методи психолого-педагогічного супроводу для моделювання різноманітних сфер самовизначення особистості (таких як: довкілля, суспільство, мистецтво, наука) та спонукати учнів до результативного вияву творчої активності у цих сферах.

Вихідні принципи побудови роботи зі здібними дітьми

1. Принцип індивідуальної життєвої траєкторії - визначення учнями свого життєвого призначення і сенсу розвитку власних здібностей.

2. Принцип варіативної креативності - орієнтація учнів на постійний відповідальний вибір в усіх видах діяльності.

3. Принцип пріоритетності проективно-рефлексивних форм та методів організації навчально-виховного процесу - спонукання учнів до постійної актуалізації власної креативності.

4. Принцип колегіальності - залучення учнів до планування, підготовки та активної участі у компетентоформуючих заходах.

5. Принцип актуальності освіти - забезпечення практичної цінності навчального матеріалу та змісту виховних заходів.

6. Принцип доступності - урахування індивідуальних особливостей дітей та залучення до життєтворчих заходів учнів з різним рівним мотивації та інтелекту.

7. Принцип віртуалізації навчально-виховного процесу - задіяння різноманітних відео-комп'ютерних засобів, інтерактивних методик, дистанційних форм психолого-педагогічного супроводу.

8. Принцип моніторингової оптимізації - постійне здійснення особистісно зорієнтованої діагностики саморозвитку учнів.

9. Принцип психолого-педагогічної деонтології - дотримання високих етичних норм у побудові конструктивних взаємин з учнями.

10. Принцип технологічності - відтворюваність програми в умовах реального навчально-виховного процесу.

Методи роботи зі здібними дітьми

1. Методи психолого - педагогічного супроводу особистості:

* Метод моделювання проблемно насиченого виховного середовища

* Метод стимулювання групової та індивідуальної рефлексії

* Метод проблемно-конструктивного тренінгу

* Метод педагогічного сприяння

* Метод емпіричної акумуляції

* Метод суб'єкт - суб'єктного діалогу

2. Методи суб'єктної актуалізації:

* Метод перспективного самопізнання

* Метод групового прогнозування

* Метод інтерактивної взаємодії

* Метод проектування особистісних досягнень

* Метод евристичних досліджень

* Метод продуктивної самореалізаії

Завдання 1

Забезпечення сприятливих соціальних, психологічних, педагогічних умов для актуалізації багатогранних творчих задатків учнів на діагностичній основі.

Зміст роботи

а) Робота з учнями

- Визначення творчих здібностей та рівня академічних досягнень учнів.

- Виявлення прихованих здібностей дітей і можливостей їхнього розвитку.

- Допомога у виявленні актуальної та перспективної галузей задіяння особистісної креативності учнів.

- Спонукання дітей до розширення кола своїх інтересів і дослідження нових для себе напрямків пізнання.

- Знаходження гідного застосування результатам творчої діяльності учнів.

- Підвищення рівня загальної культури та виявлення кращих якостей особистості дітей.

- Створення позитивного емоційного фону життєдіяльності закладу.

б) Робота з батьками

- Покращення психологічного клімату закладу за рахунок усвідомлення батьками своєї ролі щодо підтримки виявлення та розвитку творчих здібностей дітей

Завдання 2

Здійснити запобіжне усунення зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів, які ускладнюють вияв творчої природи особистості і утруднюють продуктивну реалізацію обдарованості.

Зміст роботи

а) Робота з учнями

- Виявлення соціальних, психологічних, педагогічних факторів, які стримують розвиток творчих здібностей дітей.

- Розв'язання проблематики взаємовідносин у шкільних колективах, пов'язаної з деструктивним виявленням обдарованості окремих дітей.

- Профілактика стресових розладів поведінки та подолання тривожного стану здібних учнів.

- Відновлення і розвинення здатності учнів до самокерованої поведінки.

- Допомога здібним учням у визначенні реалістичних цілей.

- Навчання дітей ставитись до проблеми, навіть найскладнішої і неприємної, як до ситуативної задачі, яка обов'язково буде розв'язана, якщо докласти творчих зусиль.

- Компенсація проблематики розвитку учнів за рахунок створення ситуацій успіху у принадних сферах життєдіяльності.

б) Робота з батьками

- Інформування батьків щодо проблематики життєдіяльності дітей з нестандартним рівнем розвитку здібностей.

Засоби виконання

- Проективні методики виявлення рівня тривожності, рівня самооцінки та домагань, агресивності, захисних механізмів.

- Анкетування учнів «Соціальна мережа підтримки».

- Програма допомоги підліткам у кризових станах.

- Скринька довіри.

- Тренінг на досягнення психічної рівноваги, зниження емоційного напруження.

- Проблемно-конструктивний тренінг.

- Консультативна допомога учням за тематикою:

«Міжособистісні стосунки»

«Поривання до успіху або страх невдачі»

«Відповідальність за свої дії та вчинки»

«Як розв'язуються проблемні ситуації»

«Як ставитися до критики та порад»

- Анкетування батьків «Особливі діти - особливі проблеми»

- Рекомендації батькам обдарованих дітей «Як допомогти та не зашкодити вашій дитині».

Завдання 3

Спрямувати зусилля батьків, самих учнів на створення життєтворчого освітнього простору, насиченого з одного боку реабілітаційними впливами для відновлення суб'єктного статусу особистості, а з іншого - покликаного сприяти розвитку потенційної обдарованості кожної дитини.

Зміст роботи

а) Робота з учнями

- Формування мотивації досягнення успіху у загальношкільному та класних колективах.

- Набуття учнями життєво важливих ресурсів, таких як:

- здатність до осмисленого сприйняття життя;

- набуття необхідного соціального досвіду, навичок конструктивних взаємин, оволодіння засобами спілкування;

- здатність до свідомого особистісного самовизначення;

- відповідальність за власні дії та вчинки;

- спроможність успішно долати власні проблеми;

- готовність спрямувати свої здібності, можливості та таланти на реалізацію високої ідеї та гідної мети.

- Підвищення навчальної мотивації, формування в учнів вмінь та навичок раціональної пізнавальної діяльності, оволодіння учнями алгоритмами успішного навчання.

- Формування вміння співпрацювати в умовах тимчасового творчого колективу.

- Активізація суспільно-корисної діяльності.

- Сприяння максимальному розкриттю творчого потенціалу дитини з будь-яким рівнем розвитку, реалізації її здібностей у різноманітних сферах життєдіяльності (довкілля, суспільство, мистецтво, наука).

б) Робота з батьками

- Орієнтування батьків на отримання дитиною творчого досвіду вибору і прийняття рішень у повсякденних життєвих ситуаціях, що пов'язані з її здоров'ям, навчанням, дозвіллям, взаємовідносинами.

Засоби виконання

- Інтерактивна гра: «До гармонійних перетворень себе і світу»

- Марафон «На шляху до вершин життєтворчості»

- Проведення тематичних батьківських зборів «Батьківська підтримка розвитку дитячих здібностей»

Завдання 4

Акумулювати у навчально-виховному процесі варіативні види діяльності, форми та методи психолого-педагогічного супроводу для моделювання різноманітних сфер самовизначення особистості (таких як: довкілля, суспільство, мистецтво, наука) та спонукати учнів до результативного вияву творчої активності у цих сферах.

Зміст роботи

а) Робота з учнями

- Опанування учнями системи знань про функціональну, соціальну, емоціональну та інтелектуальну підструктури особистості, власні потенційні можливості та способи їх актуалізації.

- Звільнення від психологічних комплексів та переживань за рахунок формування впевненості у собі, власних силах, усвідомлення широти свого творчого потенціалу.

- Компенсація проблематики розвитку за рахунок створення ситуацій успіху у принадних сферах життєдіяльності.

- Навчання учнів вмінню будувати життя за своїм власним проектом, планувати події свого життя на далеку і близьку перспективу.

- Формування достатньої самооцінки, життєвої активної позиції, адекватного рівня домагань.

- Формування здатності до доцільного та обґрунтованого професійного вибору.

в) Робота з батьками

- Допомога батькам обдарованих і здібних дітей у виробленні виховної стратегії всебічного сприяння їхньої позитивної самореалізації.

Засоби виконання

- Карта творчих досягнень учня.

- Групові консультації для учнів:

«Написання науково-дослідницьких проектів»

«Участь у конкурсі «Кенгуру»

«Підготовка до конкурсів, предметних олімпіад»

2. РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ ТА НАХИЛІВ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Робота з розвитку здібностей та нахилів учнів з математики здійснюється такими шляхами:

- Включення у структуру уроку математики проблемних, евристичних методів роботи, різних форм організації навчальної діяльності.

- Забезпечення участі школярів у позакласних заходах з предмета, у заняттях математичних гуртків.

- Створення умов для самостійної діяльності

- Створення умов для участі учнів у олімпіадах, турнірах, конкурсах з математики.

Однією з найважливіших умов розвитку обдарованості учнів є формування пізнавального інтересу, який є підґрунтям для розвитку пізнавальної активності учнів.

Під впливом пізнавального інтересу з'являються такі важливі компоненти активного навчання як активний пошук, здогад, дослідницький підхід, готовність до розв'язування задач.

Нестандартні, дослідницькі задачі , які включаються у структуру роботи, обдаровані діти сприймають як виклик власному інтелекту. Інтелектуальний і естетичний заряд шкільного курсу математики значно підвищується, коли на уроці, а також під час інших форм спілкування з школярами застосовувати ігрові елементи, яскраві історичні повідомлення, цікаві “красиві задачі”.

Обов'язковою передумовою розвитку обдарувань школярів як на уроці, так і в позаурочний час повинна виступати проблемність викладання.

Творчість учнів, новизна і оригінальність їх навчальної діяльності проявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її розв'язання. При цьому слід добиватись постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати. Вчителю треба звернути увагу на те, що ставлячи проблему, варто залишати “нерозв'язані питання”, відповідь на які учні повинні одержати самостійно з різних джерел: літературних, експериментальних, шляхом консультацій тощо.

3. ФОРМИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Організація особистісно орієнтованого навчання вимагає використання таких педагогічних технологій, які не тільки зміцнюють знання учня, а й постійно збагачують досвід творчості та формують механізм самоорганізації та самореалізації самого учня. Реалізація такого завдання вимагає особливого підходу до вивчення математики, до виділення і моделювання таких видів діяльності, які допомагали активізувати ставлення учня до навколишнього світу.

При роботі зі здібними дітьми використовуються наступні форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові.

Фронтальні: заняття-дискусії, семінари, дебати, організаційно-діяльні ігри (ОДІ), рольові ігри.

Групові заняття - парні, постійні групи з переміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи перед всім класом.

3.1 Групові технології

Такі технології потребують тимчасового поділу класу для колективного розв'язування конкретних задач. Учням пропонується обговорити зміст задачі, означити шляхи її розв'язування, реалізувати їх на практиці і, нарешті, показати знайдений результат. Дана форма роботи краще, ніж фронтальна, забезпечує облік індивідуальних здібностей учнів, відкриває широкі можливості для кооперування, для виникнення колективної пізнавальної діяльності, що справляє могутню стимулюючу дію на розвиток дитини.

Групові технології як колективна діяльність припускають:

- взаємне збагачення учнів у групі;

- організацію спільних дій, що веде до активації навчально-пізнавальних процесів;

- розподіл початкових дій і операцій (задається системою завдань, що обумовлюються особливостями досліджуваного об'єкта);

- комунікацію, спілкування, без яких неможливі розподіл, обмін і взаєморозуміння і завдяки яких плануються адекватні навчальні задачі, умови діяльності і вибір відповідних способів дії;

- обмін способами дії -- задається необхідністю будови різних способів для одержання сукупного продукту діяльності -- розв'язання проблеми;

- взаєморозуміння -- диктується характером залучення учнів до спільної діяльності;

- рефлексію, через яку встановлюється ставлення учасника до власної дії і забезпечується адекватна корекція цієї дії.

Головні особливості організації групової роботи:

- клас на даному уроці поділяється на групи для розв'язання конкретних навчальних задач;

- кожна група одержує визначене завдання (або однакове, або диференційоване) і виконує його спільно під безпосереднім наглядом лідера чи групи вчителів;

- завдання в групі виконуються таким чином, що можна враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;

- склад групи непостійний, він підбирається з обліком того, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи залежно від змісту характеру майбутньої роботи.

Рис. 3 - Поділ учнів при груповому навчанні

Керівники груп і їхній склад підбираються за принципом об'єднання школярів різного рівня навченості, інформованості по даному предмету, сумісності учнів, що допомагає їм взаємно доповнювати і збагачувати один одного.

Однорідна групова робота припускає виконання невеликими групами учнів однакового для всіх завдання, а диференційована -- виконання різних завдань різними групами. У ході роботи заохочується спільне обговорення ходу і результатів роботи, звертання за порадою один до одного. При груповій формі роботи учнів на уроці значною мірою зростає і індивідуальна допомога учню як з боку вчителя, так і своїх товаришів. Причому той, що допомагає, одержує при цьому не меншу допомогу, ніж учень слабкий, оскільки його знання актуалізуються, конкретизуються, здобувають гнучкості, закріплюються саме при поясненні своєму однокласнику. Технологічний процес групової роботи складається з таких елементів.

1. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ГРУПОВОГО ЗАВДАННЯ.

а) Постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);

б) інструктаж про послідовність роботи;

в) роздача дидактичного матеріалу по групах.

2. ГРУПОВА РОБОТА.

а) Ознайомлення з матеріалом, планування роботи в групі;

б) індивідуальне виконання завдання;

в) обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;

г) обговорення загального завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення);

д) підведення підсумків групового завдання.

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

а) Повідомлення про результати роботи в групах;

б) аналіз пізнавальної задачі;

в) загальний висновок про групову роботу і досягнення поставленої задачі.

Різновиди групових технологій

ГРУПОВЕ ОПИТУВАННЯ. Своєрідним різновидом групового заняття є групове опитування, що проводиться для повторення і закріплення матеріалу після завершення визначеного розділу програми. Під час групового опитування консультант відповідно до переліку питань запитує кожного члена своєї групи. При цьому відповіді учня коментують, доповнюють і спільно оцінюють усі члени групи. Перелік питань до такого заняття складає вчитель.

Таке опитування, організоване у класі, ведеться у всіх групах одночасно. Бесіда проходить тихо, щоб не заважати один одному.

Крім високої інтенсивності групового опитування, що дає змогу протягом уроку виявити знання усіх без винятку учнів, ця форма організації колективної діяльності сприяє вихованню в школярів почуття взаємної вимогливості і відповідальності за своє навчання.

ГРОМАДСЬКИЙ ОГЛЯД ЗНАНЬ. У системі різних форм групової пізнавальної діяльності суспільний огляд займає особливе місце. У його організації дуже важливо правильно провести підготовчий період.

Час підготовки залежить від змісту огляду, його складності, рівня знань і умінь учнів. У період підготовки клас розбивається на групи по 4--6 чоловік на чолі з консультантом. Якщо в класі вже сформовані групи (для групових занять), доцільно їх залишити в тому ж складі. Вся підготовка до огляду практично ведеться в цих групах.

Для більш повної підготовки заздалегідь складається перелік питань, задач, практичних, графічних і інших видів робіт, які учні повинні повторити в групах у позаурочний час.

Громадський огляд знань відкриває голова журі, огляду надається піднятий, урочистий характер. Розміщення столів (парт) у приміщенні (класі) незвичайна. Члени журі розсаджуються за столами так, щоб було видно дошку і клас. Попереду один ряд столів залишається вільним -- для самостійно працюючих учнів. Вони сидять по групах зі своїм консультантом.

Після урочистого відкриття приступає до своїх обов'язків ведучий загально класного огляду, у якого є план з вказівкою видів робіт (письмового, усного, графічного, розв'язання задач, завдання на кмітливість і т.п.) і список учнів. Частина учнів виконують роботу біля дошки, частина -- сидячи за окремими партами, решта -- відповідають з місць. Після кожної відповіді, якщо вона недостатньо повна, учні можуть доповнити й уточнити її. Усі відповіді і виправлення також враховуються. Журі, якщо вважає за потрібне, може ставити запитання тому, хто відповідай На громадському огляді може бути передбачена і фронтальна робота (короткий математичний диктант, чи перфокарти, прості задачі, що вимагають для виконання небагато часу). До програми огляду можуть бути включені розважальні елементи, домашні завдання (по типу відомого КВК).

Результати громадського огляду знань зачитує перед усім класом голова журі. Разом з індивідуальними оцінками, отриманими кожним учнем, повідомляються дані, що характеризують роботу груп. Підсумки громадського огляду знань обговорюються в педагогічному колективі школи.

НАВЧАЛЬНА ЗУСТРІЧ проводиться при повторенні досліджуваного матеріалу як на уроці, так і в позаурочний час. Навчальна зустріч може бути організована між двома командами паралельних класів чи учнями одного класу. Тему навчальної зустрічі намічає вчитель чи навчальний актив класу (на класних зборах, іноді прямо на уроці затверджується її тема і час).

Так само, як і при громадському огляді знань, організація навчальної зустрічі складається з підготовки і самої зустрічі. Веде навчальну зустріч учитель. Зустріч проходить у такий спосіб. Ведучий ставить запитання одній стороні. Відповідає той, хто першим підняв руку. Учні з тієї ж команди можуть доповнити його. Якщо відповіді виявляться недостатніми, то відповідає інша сторона. Ведучий і члени журі можуть ставити і додаткові запитання. Одночасно викликаються до дошки декілька учнів для виконання письмових (графічних) завдань. Навчальна зустріч відрізняється від суспільного огляду знань своїм робочим характером. Це, власне кажучи, звичайний поточний контроль знань, у якому використовуються групові ефекти.

ДИСПУТ. Різновидом навчальної зустрічі є диспут. Організація диспуту, заснованого на зіткненні різних думок, -- складна і відповідальна справа, яка вимагає глибокого продумування низки запитань та аналізу відповідних обставин.

НЕТРАДИЦІЙНІ УРОКИ. У системі форм навчальних занять особливе значення мають нетрадиційно побудовані: урок-лекція, урок-розв'язання «ключових задач», уроки-консультації, залікові уроки тощо.

УРОКИ-ЛЕКЦІЇ розкривають нову тему великим блоком і заощаджують час подальшої творчої роботи. їхні структурні елементи:

- обґрунтування необхідності вивчення теми;

- проблемні ситуації, аналіз цих ситуацій;

- робота з твердженнями за визначеною схемою;

- обговорення кола питань, що близькі до теми лекції і пропонуються для самостійної роботи;

- повідомлення матеріалу, що виноситься на залік, список літератури, дата проведення заліку;

- розбір розв'язання ключових задач з теми.

УРОКИ-РОЗВ'ЯЗАННЯ «КЛЮЧОВИХ ЗАДАЧ»

Учитель разом з учнями виділяє мінімальне число основних задач з теми, вчить розпізнавати і розв'язувати їх.

Види роботи з задачами:

- розв'язування задачі різними методами; розв'язування системи задач; перевірка розв'язаних задач товаришами;

- самостійне складання задач: аналогічних, обернених, узагальнених, на застосування отриманих знань; участь у конкурсах і олімпіадах.

Підбір ключових задач допомагає зменшити перевантаження старшокласників.

УРОКИ-КОНСУЛЬТАЦІЇ, коли питання ставлять учні за заздалегідь заготовленими картками.

Робота з картками полягає в тому, що:

- задачі компонуються в групи за змістом, методами розв'язання, складністю;

- вибирається задача (з числа запропонованих) чи формулюється нова, розв'язування якої є ключем до методики розв'язання задач усієї групи;

- формулюється і зважується одна задача, що забезпечить ознайомлення школярів з розв'язанням декількох задач з різних карток:

- обираються ключові задачі до задач з карток;

- визначаються джерела, у яких містяться розв'язання окремих задач, включених школярами в картки;

- включається додаткова, важлива для всіх (на думку вчителя) задача.

ЗАЛІКОВІ УРОКИ, мета яких -- організувати індивідуальну роботу, допомогу старших учнів молодшим, поступово підійти до рішення більш складних задач.

Залікові уроки -- це уроки індивідуальної роботи, що слугують як для контролю й оцінки знань, так і для цілей навчання, виховання, розвитку. У процесі заліків організується вертикальна педагогіка: у кожного учня має бути науковий керівник із класу на сходинку вище і підшефний учень -- на сходинку нижче. Старші приймають заліки в молодших товаришів. Ця форма перевірки знань дає величезні переваги перед традиційними - опитуванням біля дошки чи контрольними роботами; знімає з учителя турботу про нагромадження оцінок; на уроках відбувається творче спілкування; проблеми обговорюються вільно, можна висловлювати будь-яку думку поганої оцінки чи догани не буває.

Після повторення теми (попереднього класу) старші одержують завдання: підготувати картку для прийому заліку в учнів молодшого класу. У картку включаються питання теорії, ключові задачі і завдання, що враховують індивідуальні особливості (проблеми, інтереси, здібності).

Залік може проводиться з кожної теми, звичайно не частіше, ніж один раз на тиждень. Величезну користь одержує і приймаючий залік; відбувається переосмислення матеріалу, систематизація, зіставлення нового і старого -- і тим самим розвивається мислення «екзаменатора».

Алгоритм заліку:

- школяр виконує індивідуальне завдання з картки;

- усний звіт старшокласнику (робота в парі);

- старшокласник пояснює, якщо знайшов непорозуміння по суті чи пробіли в знаннях;

- бесіда в парі до повного розуміння;

- у залікову картку приймаючий виставляє три оцінки: за відповідь з теорії, за розв'язання задачі з картки, за ведення зошита;

- «екзаменатор» позначає за допомогою умовних значків якість розв'язання кожної задачі;

- мотивація оцінок.

Ця методика підсумовує основні напрями своєї системи по 10 пунктах.

1. Намагатися, щоб теоретичні знання учнів були більш глибокими. Школярі повинні добре розуміти глибинні взаємозв'язки досліджуваного предмета, знати і вміти користуватися загальними методами даної науки.

2. Пов'язувати вивчення математики з іншими навчальними предметами.

3. Систематично вивчати, як використовувати теоретичні знання, розв'язуючи задачі; методи доведень і загальні методи розв'язання задач.

4. Керівні ідеї, загальні прийоми накопичувати, систематизувати, досліджувати в різних ситуаціях.

5. Вчити здогадуватися.

6. Продовжувати працювати з розв'язаною задачею.

7. Вчитися бачити красу математики -- процес розв'язування і результати.

8. Складати задачі самостійно.

9. Працювати з навчальною, науково-популярною літературою.

10. Організовувати «математичне» спілкування на уроці і після уроків. Крім індивідуальної форми використовуються математичні бої, математичні олімпіади, КВК, математичні вечори, математична школа, робота наукової громади учнів (НГУ).

Школярі -- члени НГУ активно допомагають вчителю в організації навчально-виховного процесу (розробка дидактичних матеріалів, перевірка зошитів, надання допомоги учням, проведення олімпіад).

3.2 Педагогічна технологія на основі системи ефективних уроків (технологія А.Окунєва)

Рушійна сила навчального процесу -- це протиріччя між тими задачами, що ми ставимо перед учнями, і їхніми знаннями, уміннями.

Гарний урок -- це урок питань і сумнівів, осяянь і відкриттів.

Основні риси технології високопродуктивного, результативного уроку:

- створення і підтримка високого рівня пізнавального інтересу і самостійної розумової активності учнів;

- ощадлива і доцільна витрата часу уроку;

- застосування різноманітного арсеналу методів і засобів навчання;

- формування і тренінг способів розумових дій учнів;

- внесок у формування і розвиток особистісних якостей школяра і, в першу чергу, самокеруючих механізмів особистості, що сприяють навчанню;

- високий позитивний рівень міжособистісних стосунків учителя й учнів;

- обсяг і міцність отриманих школярами на уроці знань, умінь і навичок.

Технологічна схема сучасного уроку має величезну варіативність.

Способи організації уроку (задача: опанувати увагою; включитися в урок; забезпечити позитивну мотивацію).

1. Пропонується задача, що розв'язується тільки на основі життєвого досвіду учнів, їхньої кмітливості.

2. Дається задача на тренування пам'яті, спостережливості, на пошук закономірностей за матеріалом, добре засвоєним школярами.

3. На дошці записані рівняння і відповіді до них, серед яких є як правильні, так і неправильні. Пропонується перевірити їх.

4. На дошці записане розв'язання якого-небудь приклада чи задачі з традиційними помилками.

5. Дається традиційна задача зі звичайним розв'язуванням. Пропонується знайти більш коротке, раціональне.

6. На дошці даний графік до складної задачі і методом «мозкового штурму» здійснюється пошук її розв'язування.

7. Урок починається з читання по фразах параграфа (вивчали самостійно) обговорюють його зміст, відповідають на питання, доводять глибину вивчення теми.

8. На дошці записані питання, відповіді на які допоможуть осмислити ключові моменти доведення найбільш важкої теореми, щоб краще її запам'ятати.

9. Учні зображують деяку геометричну фігуру і проводять дослідницьку роботу за планом. Обговорюються різні способи розв'язування задачі.

10. Було дано домашнє завдання -- скласти казку, скласти кросворд. Показують найвдаліші.

11. Розглядається деяка математична проблема, що ще не обговорювалася в класі. Учні намічають план пошуку її вирішення.

12. На дошці виконані графіки до домашніх задач. По готових графіках обговорюються їхні розв'язування.

Урок починають «солісти» -- «захищати» розв'язання важких домашніх задач.

3.3 Позакласна робота з математики

Всебічний розвиток обдарувань школярів здійснюється не тільки в ході навчальної діяльності, а й під час проведення позакласних заходів. Це різноманітні конкурси, вікторини, семінари, предметні дебати, в ході яких учні не тільки поглиблюють знання з математики, а й мають можливість розвивати інтелект, ерудицію, вміння спілкуватись.

Математичний факультатив є основною формою позакласної роботи з математики. Заняття в них доповнюють роботу на уроках і дають можливість задовольнити інтереси та бажання учнів, що виходять за межі навчальної програми. У процесі гурткової роботи учнів вчаться розв'язувати математичні проблеми, працювати з математичною літературою, готуються до участі в математичних олімпіадах.

Олімпіада - це свято, на якому сяють яскраві математичні ідеї і красиві судження. Проте успіх на такому святі чекає того, хто ретельно до нього готувався. Без системної роботи на уроці і після уроків велика перемога в олімпіаді неможлива.

Олімпіада - це конкурс, у якому переможцями стають найсильніші, а інші учасники збагачуються новими знаннями і здобувають необхідний досвід. Тільки добровільний принцип і зацікавленість допомагають залучати учнів до осмисленої плідної роботи в період підготовки до олімпіад. При підготовці до шкільної олімпіади слід особливо ретельно підбирати завдання, доступні учням, виконання яких дає можливість відчути радість подолання труднощів.

Починаючи з 7 класу обдаровані діти працюють з додатковою літературою. Це журнал “Квант”, збірники олімпіадних задач, завдання різних турнірів тощо.

Зміна форм діяльності, опора на творчі інтереси дітей, різноманітність областей застосування здібностей - все це допомагає зберігати високу працездатність обдарованих дітей. У них виробляється потреба брати все нові і нові рубежі на шляху свого зростання.

Завдання з розвиваючого навчання, які я використовую у своїй роботі на уроках математики:

- хвилинки-цікавинки;

- математичні ребуси;

- математичні загадки;

- геометричні головоломки;

- математичні ігри;

- числові головоломки.

Самостійна робота

Розвитку обдарованості сприяє самостійна робота учнів. Вивчення методичної літератури і досвід роботи з питань організації самостійної роботи учнів, врахування вимог диференціації під час навчання дозволяють зробити висновок про те, що в основу класифікації типів самостійних робіт фактично можуть бути покладені рівні засвоєння знань.

Класифікація типів самостійної роботи:

- алгоритмічний;

- із вказанням способу виконання;

- розпізнання;

- обґрунтування;

- творчість.

Для самостійних робіт останнього (п'ятого) типу характерні так звані творчі завдання, в процесі розв'язування яких учні відкривають для себе нові сторони матеріалу, що вивчається. Завдання даного типу можуть бути на знаходження нових способів розв'язування завдань, на самостійне створення їх. Доцільно також використовувати задачі як з недостатніми, так і з зайвими даними.

Види самостійної роботи:

І тип має такі види: робота учнів у зв'язку з повідомленням учителя (попереднє читання, спостереження, виконання практичних завдань); робота учнів після пояснення вчителя (вивчення матеріалу підручника, спостереження та досліди за інструктивними картками, виконання вправ); самостійне набуття знань (читання, досліди, спостереження).

До ІІ типу самостійної роботи відносяться розв'язання й складання задач, вправ тощо.

ІІІ тип включає в себе такі види: підбір і складання прикладів, які ілюструють суть засвоєних узагальнень; виконання трудових завдань,

підготовка творів, повідомлень, доповідей тощо.

ІV тип: застосування одержаних знань при виконанні завдань; письмова й практична перевірка; робота з метою зменшення помилок; повторення з метою узагальнення та систематизації знань.

Міра допомоги вчителя під час виконання самостійної роботи

Щоб самостійна робота була ефективною, необхідно підготувати учнів до її виконання. Підготовка може містити в собі повторення необхідних знань та

умінь, повідомлення нових знань учителем, проведення спостережень тощо. Після підготовки учнів до самостійної роботи треба дати їм чіткі вказівки про обсяг і зміст даної самостійної роботи, про її цілі, а також про техніку виконання, якщо ця техніка їм ще невідома. Треба, щоб учням була зрозуміла мета завдання, і, як наслідок, у них з'являвся мотив навчальної діяльності. Як зробити саме звичайне завдання цікавим - це залежить від мистецтва вчителя. Ніколи просте дублювання підручника не дасть високого ефекту в навчанні, адже підручник написаний для всіх школярів, а не тільки для ваших вихованців, без урахування того, що їх зацікавить, здивує, викличе труднощі. Тільки враховуючи рівень життєвого й навчального досвіду учнів, можна прогнозувати ефективність навчання. Цікаве завдання максимально сприяє розвитку самостійності учня, збуджує його думку.

Щоб досягти високої ефективності системи самостійних робіт, необхідно вправи розташовуються у такій послідовності, при якій учні йдуть від свідомого наслідування зразка до самостійного виконання роботи.

Яким би простим не було виконане учнями завдання, його необхідно проаналізувати. Оцінюється характер, повнота й зміст виконаної роботи. Такий аналіз потрібний з декількох причин.

1. Якщо по закінченні роботи підсумки не підводяться і робота не коректується, то зроблені помилки можуть закріпитися у свідомості учнів. Отже, контроль, перш за все, необхідний для того, щоб закріпити впевненість учнів у правильності виконаної роботи, якщо немає помилок, і допомогти школярам розібратися під керівництвом учителя в знайдених помилках, дати їм можливість їх виправити. Регулярна перевірка самостійних робіт учнів відразу після їх виконання дає вчителю можливість ліквідувати помилки й прогалини в знаннях і уміннях школярів майже в перший момент оволодіння ними новими знаннями й уміннями, що дуже важливо для досягнення високої успішності учнів.

2. По-друге, з освітньої точки зору дуже важливо, щоб вчитель мав

зовнішній зворотній зв'язок, тобто отримував інформацію про те, як і в якому обсязі учні зрозуміли й засвоїли матеріал, що вивчається.

3. Досвід показує, що перевірка знань і якості виконаних робіт має важливе виховне значення. Вона привчає учнів до ретельного виконання завдань, підтримує на належному рівні їх навчальну активність, формує в них почуття відповідальності за свою навчальну роботу, дисциплінує.

Для підвищення ефективності самостійної роботи учнів важливо, щоб поряд із зовнішнім зворотнім зв'язком існував внутрішній - це та інформація, яку учень сам отримує про хід і результати своєї роботи.

Однією з можливостей створення зворотного зв'язку є використання елементів самоконтролю і самоперевірки.

Різноманітні види допомоги, які дозволяють здійснити диференційований підхід до учнів:

- зазначення типу задачі, правила, на яке спирається дана вправа;

- додаток до завдання у вигляді рисунка, схеми (і тут можлива диференціація допомоги: рисунок без позначень, рисунок із позначеннями, з виконаною додатковою побудовою або рекомендацією до її виконання тощо);

- запис умови (крім словесної) у вигляді таблиці, матриці, знаків;

- указання алгоритму розв'язання (виконання);

- наведення аналогічної задачі, розв'язаної раніше;

- пояснення ходу виконання подібного завдання;

- пропозиції виконати допоміжне завдання, що наводить на

- розв'язання основного питання, задачі;

- наведення на пошук розв'язання за допомогою асоціації;

- указання причинно-наслідкових зв'язків, необхідних для виконання завдання;

- називання відповіді, результату задачі;

- розчленування складної задачі на ряд елементарних;

- постановка навідних питань;

- зазначення теорем, правил, формул, на основі яких виконується завдання;

- попередження про найбільш типові помилки, неправильні підходи тощо;

- указання помилки у рисунку, в обчисленнях, у постановці алгоритму роботи, у встановленні залежностей і т.ін.

Таким чином, зростання самостійності школярів не спрощує керівні функції вчителя, а навпаки - вони стають більш складними й набувають своєрідного характеру. Учитель планує і організовує діяльність учнів у процесі виконання ними індивідуальної самостійної роботи, інструктує окремих учнів, організовує обговорення результатів роботи. Прийоми й засоби, які він використовує, мають відповідати різним рівням самостійної діяльності учнів і забезпечувати різну міру допомоги у навчанні.

4. РОЗВИВАЮЧЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ (З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ РОБОТИ)

Основна мета вчителя -- виховувати віру учня у свої сили, навчити радіти спілкуванню з педагогом, товаришами, виховувати увагу, прагнення до самостійної діяльності школярів. Використовувати прийоми, що дають змогу ефективно застосовувати навчальний матеріал, щоб виробити в школярів навички самоосвіти. Чуйно відгукуватися на думку учня, імпровізувати. Робити урок емоційно яскравим. Створювати психологічний комфорт для класу. Робити ставку на самостійну працю учнів.

Досягти цієї мети можна, використовуючи такі типи уроків:

- уроки, де учні вчаться пригадувати матеріал;

- урок пошуку раціональних розв'язань;

- урок перевірки результатів шляхом зіставлення з даними;

- урок однієї задачі;

- урок самостійної задачі (задоволення від того, що вони думають);

- урок самостійної роботи, що вимагає творчого підходу;

- урок самостійної роботи з матеріалу, що не пояснювали;

- урок, на якому повертаються до раніше вивченого матеріалу, розглядають знання під новим кутом зору;

- урок - «бенефіс»;

- лабораторні роботи з геометричного матеріалу;

- урок-усна контрольна робота;

- урок-залік (тематичний і підсумковий).

- нетрадиційні уроки:

Ш інтегровані уроки, засновані на міжпредметних зв'язках;

Ш уроки у формі змагань і ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, ділова чи рольова гра, кросворд, вікторина;

Ш уроки, засновані на формах, жанрах і методах роботи, відомих у суспільній практиці: дослідження, винахідництво, аналіз першоджерел, коментар, мозкова атака, рецензія;

Ш уроки на основі нетрадиційної організації навчального матеріалу: урок мудрості, урок любові, урок-презентація;

Ш уроки з імітацією публічних форм спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс; мітинг;

Ш панорама, телепередача, телеміст, рапорт, усний журнал;

Ш уроки з використанням фантазії: урок-казка, урок-сюрприз, урок-подарунок;

Ш уроки, засновані на імітації діяльності заснувань і організацій: суд, наслідок, патентне бюро, вчена рада;.

Ш уроки, що імітують суспільно-культурні заходи: заочна екскурсія в майбутнє, подорож, інтерв'ю, репортаж;

Ш перенесення в рамки уроку традиційних форм позакласної роботи: КВК, «Ерудити», диспут, клуб знавців, інтерв'ю тощо.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що досягнення творчого рівня розвитку особистості може вважатися найвищим результатом у будь-якій педагогічній технології.

Творчості, як і будь-якої діяльності, можна навчитися.

4.1 Факультативні заняття з математики

В своїй роботі керуюсь програмою факультативного курсу для учнів 5-9 класів «Логічні стежинки математики» за редакцією Г.В. Апостолова.

Всього - 35 год:І семестр - 16 год;ІІ семестр - 19 год.

№ з/п	Тема	Кількість годин	Дата
1	2	3	4
Вступ. Повторення вивченого у 7-му класі (3 год)
1	Розв'язування задач на істинність та хибність тверджень	1
1	2	3	4
2	Задачі на принцип Діріхле	1
3	Задачі з використанням графів	1
Тема 1. Індукція в логічних задачах (13 год)
4	Поняття умовиводу	1
5	Індукція та дедукція	1
6	Розв'язування задач	1
7	Види індукції, їхні особливості та застосування	1
8	Розв'язування задач	1
9	Метод математичної індукції	1
10	Розв'язування задач	1
11	Доведення тверджень	1
12	Розв'язування задач	1
13	Застосування методу математичної індукції в геометрії	1
14	Розв'язування задач	1
15	Математична індукція в задачах на подільність	1
16	Розв'язування задач	1
Тема 2. Задачі логічного характеру на фарбування (8 год)
17	Ідея розфарбування при розв'язуванні задач логічного характеру	1
18	Розв'язування задач	1
19	Задачі на розфарбування в шаховому порядку	1
20	Розв'язування задач	1
21	Задачі на розфарбування не в шаховому порядку	1
22	Розв'язування задач	1
23, 24	Розв'язування олімпіад них задач	2
Тема 3. Хто виграє. Тактика гри (8 год)
25	Характеристика задач-ігор	1
26, 27, 28	Розв'язування задач-ігор	3
29	Пошук виграшних стратегій (гра «з кінця», «симетрія»)	1
30, 31	Розв'язування задач	2
32	Розв'язування олімпіад них задач	1
Повторення, систематизація й узагальнення за рік (3 год)
33	Індукція в логічних задачах	1
34	Задачі логічного характеру на фарбування	1
35	Розв'язування задач-ігор	1

В своїй роботі керуюсь програмою факультативного курсу для учнів 8-11 класів «Модуль числа» за редакцією Г.В. Апостолова.

№ з/п	Тема	Кількість годин	Дата
1	2	3	4
1	Властивості модуля числа	1
2	Геометричний зміст лінійного виразу й суми (різниці) двох лінійних виразів	1
3	Спрощення виразів, що містять радикали	1
4	Розв'язування вправ	1
5	Розв'язування рівнянь і нерівностей, що містять знак модуля	1
6	Побудова ГМТ алгебраїчних рівнянь і нерівностей, що містять знак модуля	1
7	Побудова ГМТ тригонометричних виразів, що містять знак модуля	1
8	Розв'язування тренувальних вправ
9	Алгоритми, на які спираються перетворення тригонометричних виразів, що містять знак модуля	1
10	Розв'язування вправ
11	Розв'язування конкурсних алгебраїчних рівнянь і нерівностей, що містять символи абсолютної величини	1
12,13	Розв'язування конкурсних алгебраїчних систем рівнянь і нерівностей, що містять символи абсолютної величини	2
14, 15	Використання різних методів розв'язування конкурсних алгебраїчних рівнянь і нерівностей, систем рівнянь і нерівностей, що містять символи абсолютної величини	2
16, 17	Графічна інтерпретація розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей	2
18	Розв'язування вправ	1
19	Розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей першого степеня з параметром, що містять символи абсолютної величини	1
20	Розв'язування вправ	1
21	Розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей другого степеня з параметром, що містять символи абсолютної величини	1
22	Розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей першого і другого степенів з параметром, що містять символи абсолютної величини	1
23, 24	Використання різних способів розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей першого і другого степенів з параметром, що містять символи абсолютної величини	2
25, 26	Графічна інтерпретація розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей першого і другого степенів з параметром, що містять символи абсолютної величини	2
27, 28	Розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей першого степеня, що містять знак модуля методом інтервалів	2
29, 30	Розв'язування алгебраїчних рівнянь і нерівностей другого степеня, що містять знак модуля методом інтервалів	2
31,32	Алгебраїчне означення модуля. Найголовніші властивості модуля числа	2
33, 34	Перетворення графіків функцій, що містять знак модуля	2
35	Використання різних способів розв'язування рівнянь і нерівностей	1

4.2 Участь здібних дітей у міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру»

№ з/п	Прізвище, ім'я учня	Клас	Сертифікат
1	Краснощокова Олександра	5	Добрий результат
2	Каварнали Людмила	7	Добрий результат
3	Кисіль Микола	7
4	Сілютіна Олеся	7
5	Діденко Юлія	7
6	Ковальська Оксана	7	Добрий результат
7	Шкурко Наталія	7

4.3 Звіт про проведення і етапу всеукраїнських олімпіад з математики у 2010-2011 н.р.

№ з/п	Прізвище, ім'я учня	Клас	Максимальна к-ть балів	Фактична к-ть балів	Місце
1	Краснощокова Олександра	5	20	13	ІІІ
2	Столяренко Дмитро	5	20	17	ІІ
3	Каварнали Людмила	7	20	15	ІІІ
4	Кадирова Ельміра	7	20	12	IV
5	Кисіль Микола	7	20	6
6	Сілютіна Олеся	7	20	17	ІІ
7	Шкурко Наталія	7	20	6
8	Коротун Антоніна	10	20	9
9	Марцафей Марина	10	20	10
10	Ануфрей Юлія	11	20	8
11	Іванченко Олександр	11	20	7
12	Лавріщев Дмитро	11	20	8
13	Поліщук Альона	11	20	7

ШИРОКІВСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІКТОРИНА «МАТЕМАТИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП»

Вчитель: Мітрахович О.П.

Мета вікторини:

- формування гнучкості мислення на основі вибору раціонального підходу до вирішення поставленої задачі;

- накопичення певного запасу математичних фактів і відомостей, умінь та навичок, доповнюючи і поглиблюючи знання, що студенти вже придбали;

- розвиток у студентів інтересу до предмета, логічного мислення;

- виховання колективізму.

Методи: словесні, пошукові, наочні, методи самостійної роботи і праці в гурті. Інформаційні технології.

Устаткування: довідники, картки із завданнями, ноутбук, проектор, програма Microsoft Power Point, презентація на електронному носії.

План проведення:

1. Вступне слово ведучого

2. І тур. «Розминка»

3. Презентація «Великі вчені математики»

4. ІІ тур. «Всезнайки»

5. Презентація «Удивительное число р»

6. ІІІ тур. «Числові та геометричні головоломки»

7. Інформаційна 5-тихвилинка «Чи знаєте ви, що…»

8. ІV тур. «Числові цікавинки»

9. Підведення підсумків

Хід заняття

Вступне слово ведучого (викладач)

Привітання. Мотивація студентів.

Організаційна частина: студентам пропонується за бажанням розділитися на три рівні команди. Ведучі озвучують правила вікторини, критерії оцінок.

І тур. «Розминка»

Аудиторії ведучими задаються ряд питань, що оцінюються в 1 бал. Та команда, яка відповідатиме найпершою та набере найбільшу к-ть балів отримає по закінченню розминки на свій рахунок 0,5 бала.

1. Рибалка ловив рибу. На запитання «Скільки ти впіймав риби?- відповів: «Половину від 8, шість без голови і дев'ять без хвоста».

Відповідь: Жодної.

2. Жінка, ідучи до Києва, зустріла трьох чоловік. Кожний із них ніс мішок, а в кожному мішку - по коту. Скільки живих істот ішло до Києва?

Відповідь: Тільки жінка.

3. Петрик каже: « Позавчора мені було ще 10 років, а в наступному році мені виповниться 13». Чи може таке бути?

Відповідь: Так, якщо день народження у Петрика - 31 грудня, а зазначену фразу він вимовляє 1січня.

4. Чому в Україні дорівнює сума одного Володимира, одного Ярослава, одного Богдана, одного Михайла, одного Тараса і двох Іванів?

Відповідь: 188 гривень.

Пропонується проглянути презентацію «Великі вчені математики» (Додаток 1).

ІІ тур. «Всезнайки»

Запитання на швидкість та кмітливість. Кожна правильна відповідь - 1 бал.

1. Хто із видатних математиків винайшов «решето», яким до цього часу користуються в математиці?(Ератосфен)

2.Хто автор першого підручника математики під назвою « Начала»?(Евклід)

3.Що в перекладі означає слово « геометрія»? (Землемірство)

4.Чиїм ім'ям названа система координат? ( Рене Декарта)

5.Коли чапля стоїть на одній нозі,то вона важить 5 кг. Скільки буде важити чапля, як стане на дві ноги?( 5 кг)

6.Екіпаж, до якого запрягли троє коней ,проїхав за 1 годину 15 км. З якою швидкістю біг кожен кінь?(15 км/год).

7.У палки 2 кінці, якщо один із кінців одпиляти, то скільки кінців залишиться?(4)

8.На озері ростуть лілії. Кожного дня їх число подвоюється, а на 20-й день заросло все озеро. На який день заросла половина озера?( на 19-й)

9.Скільки цифр потрібно, щоб записати дванадцятизначне число?(10)

10.На руках десять пальців. Скільки пальців на 10 руках?(50)