Теорія і практика формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку (на матеріалі морфології і словотворення)

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

13.00.02 - Теорія і методика навчання української мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теорія і практика формування

граматично правильного мовлення

в дітей дошкільного віку

(на матеріалі морфології і словотворення)

Крутій Катерина Леонідівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Богуш Алла Михайлівна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор

Караман Станіслав Олександрович,

Київський міський педагогічний університет імені Б.Д.Грінченка, завідувач кафедри теорії і методики української мови і літератури;

- доктор філологічних наук, професор

Олексенко Володимир Павлович,

Херсонський державний університет, завідувач кафедри української мови та соціолінгвістики;

- доктор педагогічних наук, професор

Хом'як Іван Миколайович,

Рівненський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри методики викладання і культури української мови.

Провідна установа: Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра дошкільної та початкової освіти, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист відбудеться “8” вересня 2005 р. о 14.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.053.07 при Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано “4” липня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Кравець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми та ступінь дослідження проблеми. Серед багатьох аспектів дошкільної лінгводидактики проблема формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку завжди привертала увагу як теоретиків, так і практиків. Актуальність проблеми зумовлюється пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХЙ столітті та “Діти України”, Законів України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту” щодо модернізації дошкільної освіти, використання етнопедагогічного і сучасного вітчизняного і зарубіжного досвіду навчання мови з урахуванням провідної ролі усного мовлення в психічному розвитку дітей, необхідності невідкладного виконання соціального замовлення на формування національно свідомої, активної, духовно багатої мовної особистості. Своєчасне і якісне засвоєння граматичної будови рідної мови - важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку дитини. Оскільки мова стає предметом вивчення з початку шкільного навчання, то в дошкільному віці необхідно формувати в дітей усвідомлене ставлення до усного мовлення як мовної дійсності.

У класичній і сучасній лінгводидактичній науці рівень мовлення вважається одним з основних показників розумового розвитку дитини, проте в сучасній методиці особливості усвідомлення дошкільниками мовної дійсності, зокрема потенційні можливості їхнього мовленнєвого розвитку на кожному віковому етапі, вивчено недостатньо. Дослідження зазначеної проблеми, без сумніву, важливе як для загального мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, так і для їхньої підготовки до систематичного навчання в школі. Важливим вихідним положенням процесу формування граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку є твердження, що мовленнєвий досвід охоплює, по-перше, практичне володіння рідною мовою, по-друге, “емпіричне узагальнення спостережень над мовою, одержаних її носієм незалежно від спеціальних знань про мову”, що відповідає феномена “чуття мови” (Л.Й.Айдарова, А.М.Богуш, О.Д.Божович, М.М.Гохлернер, Ф.О.Сохін та ін.).

Дитина дошкільного віку оволодіває граматичною будовою мови в нерозривному зв'язку зі своїм психічним розвитком, у єдності з розвитком предметно-практичної діяльності, мислення, спілкування. Формування граматичного компонента мовного чуття є спонтанним процесом, рушійними силами якого є внутрішня суперечність у взаєминах дитини і довкілля. Провідну роль у засвоєнні мови дитиною відіграють невідповідність між цілями і наявними засобами спілкування, між бажаним і досягнутим, між формою і змістом висловлювання (О.В.Запорожець, О.І.Ісєніна та ін.). Головною умовою виникнення і вирішення цих протиріч є спілкування дитини з дорослим, у процесі якого він спонукає й заохочує до використання граматично правильного мовлення. Прикінцевою метою засвоєння рідної мови є досконале володіння мовленнєвими засобами, що передбачає граматичну правильність як ознаку високої культури мовлення і вимагає усвідомлення значень слів, їх літературних форм, а також уміння використовувати їх доречно й точно залежно від контексту мовленнєвої ситуації, з орієнтацією на слухача, учасника спілкування. У процесі оволодіння дітьми дошкільного віку навичками зв'язного мовлення важливу роль відіграє практичне засвоєння ними граматики та вміння оперувати словами, що належать до певного лексико-граматичного розряду відповідно до завдань комунікації.

Проблема формування граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку є досить складною і багатоаспектною. До неї зверталися психолінгвісти, лінгвісти, педагоги, методисти, дефектологи (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, О.М.Гвоздєв, Л.О.Калмикова, Г.І.Ніколайчук, В.К.Орфинська, Ф.О.Сохін, В.В.Тищенко, М.К.Шеремет та ін.). Вивченню психологічних закономірностей формування граматично правильного мовлення присвячено ряд досліджень (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, А.З.Захарова, Д.Б.Ельконін, І.М.Колобова, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія, Д.Ф.Ніколенко, М.Т.Попова, Є.Ф.Соботович, Ф.О.Сохін та ін.). Виявлено механізми оволодіння дітьми граматичним ладом мови шляхом з'ясування реальних відношень, що лежать в основі абстрагування і кодифікації граматичних смислів і їх реалізації у формальних засобах. Спеціальні дослідження (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, Л.О.Калмикова, М.С.Лаврик, Н.А.Лопатинська, Н.В.Маковецька, Г.І.Ніколайчук, Е.А.Федеравичене та ін.) дали змогу визначити педагогічні умови формування механізму граматичного структурування смислів (морфологічного, словотвірного і синтаксичного) та практичного засвоєння граматики дітьми дошкільного віку і водночас спонукали до подальшого вивчення цієї проблеми.

Л.Й.Айдарова, А.Г.Арушанова, С.М.Карпова, Ф.О.Сохін, М.П.Феофанов та ін. наголошують на тому, що можливості формування лінгвістичного ставлення до слова в дітей дошкільного і молодшого шкільного віку набагато вищі, ніж уявлялося раніше. Аналіз чинних програм, за якими працюють дошкільні навчальні заклади (далі - ДНЗ), засвідчує, що й дотепер не використано тих значних резервів мовленнєвого розвитку дітей, наявність яких доведено вченими. Лінгводидакти також вважають, що для кардинальних змін у шкільній мовній освіті передусім має бути закладений інший підмурівок, а отже, дошкільна мовна підготовка повинна зазнати змін (О.М.Біляєв та ін.). А поки що неуважне ставлення до проблем наступності у формуванні граматично правильного мовлення дітей різного віку призводить до дублювання програм і порушення природного процесу оволодіння усним мовленням. Відомо, що мовна і мовленнєва підготовка дітей до шкільного навчання набули різних форм і змісту в старших групах дошкільних навчальних закладів залежно від того, за якою програмою працює заклад. Аналіз освітніх програм дошкільних навчальних закладів і початкової школи щодо перспективності і наступності формування граматично правильного мовлення в дошкільників і молодших школярів дає підстави стверджувати, що в дошкільну підготовку некритично переноситься значна частина змісту шкільного навчання грамоти, у тому числі пов'язаного з практичним засвоєнням граматики.

З метою успішного розв'язання проблеми наступності і перспективності щодо формування граматично правильного мовлення потрібно насамперед забезпечити відповідний мовний і мовленнєвий рівень підготовки дітей, що приходять до 1 класу, і вдосконалити процес навчання мови у ДНЗ, установити логічні зв'язки між мовною підготовкою дошкільників і молодших школярів. Це запобігатиме дублюванню програм, сприятиме їх розвантаженню від зайвого і другорядного матеріалів, виокремленню пріоритетної лінії мовного і мовленнєвого розвитку та створенню цілісної системи формування в дітей граматично правильного мовлення як у дошкільному навчальному закладі, так і в школі. Отже, до цього часу проблема формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку спеціально не досліджувалася, була і залишається неоднозначною і науково-лінгвістична інтерпретація дитячого мовлення.

Такий стан, у якому перебуває сьогодні мовна освіта наймолодших громадян України, і зумовив вибір теми дослідження “Теорія і практика формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку (на матеріалі морфології і словотворення)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Південного наукового центру АПН України (м. Одеса) “Теоретико-методичні засади розвитку мовленнєвого спілкування дошкільників і школярів” (№ 019711006237). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (протокол № 8 від 28 березня 2002 року), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 23.12.2003 р.).

Мета дослідження: розробити теоретико-методологічні й концептуальні засади формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку; виявити особливості та специфіку формування граматично правильного мовлення в дошкільному віці; визначити і науково обґрунтувати педагогічні умови та розробити методику формування граматично правильного мовлення в процесі практичного засвоєння дошкільниками різних вікових груп правил морфології та способів словотворення.

Відповідно до мети дисертації реалізувати такі завдання:

1) розробити науково-теоретичні та концептуальні положення формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку;

2) уточнити і науково обґрунтувати сутність феномена “граматична правильність мовлення дитини дошкільного віку”;

3) з'ясувати особливості формування граматично правильного мовлення та сприймання, усвідомлення і застосування граматичних категорій дітьми дошкільного віку;

4) виявити типові граматичні помилки в мовленні дітей і з'ясувати причини їх виникнення; граматичний мовлення дошкільник

5) розробити критерії, показники засвоєння та охарактеризувати рівні сформованості граматично правильного мовлення в дошкільників;

6) визначити педагогічні умови і з'ясувати залежність рівнів сформованості граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку від педагогічних умов організації освітнього процесу;

7) розробити й апробувати зміст і експериментальну методику формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку, яка б забезпечувала засвоєння ними як визначеного обсягу похідних слів, так і практичного засвоєння морфологічних форм і способів словотворення на основі встановлення суттєвих зв'язків і відношень.

Об'єкт дослідження - навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - методика формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку (на матеріалі морфології і словотворення).

Основні положення концепції відображено в робочій гіпотезі дослідження, яка виходить із припущення про те, що формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку буде ефективним, якщо забезпечити такі педагогічні умови: узгодження пріоритетних напрямів навчально-мовленнєвої діяльності і мовленнєвого досвіду дитини; формування необхідних граматичних знань, умінь і навичок у дошкільників на основі експериментально розробленої методики; практичне засвоєння дітьми правил морфології і способів словотворення на спеціально організованих заняттях; застосування різних форм організації навчально-мовленнєвої діяльності дітей, методів і прийомів.

Граматична правильність мовлення як важливий базовий рівень мовної особистості в дошкільному віці є концептуальним положенням дослідження.

Формування граматично правильного мовлення дошкільників зумовлюється сукупністю чинників, а саме: спеціальна організація освітнього процесу, що ґрунтується на особистісно орієнтованій взаємодії її учасників; система організації навчально-мовленнєвої діяльності, впровадження якої забезпечить розвиток мовлення, засвоєння практичних знань про мову, опанування граматичного ладу мовлення. У дошкільному дитинстві залежно від ступеня засвоєння граматичного матеріалу змінюються зміст і рівень мовних узагальнень дитиною. Керівництво цими процесами з боку педагога повинно бути диференційованим.

Формування граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку здійснюється з урахуванням таких теоретичних положень:

- засвоєння граматики рідної мови відбувається в процесі вирішення розумових і практичних завдань, які ставить перед дитиною довкілля усвідомлення мовних явищ дошкільниками сприяє цілеспрямованому інформуванню знань про деякі особливості рідної мови, підвищенню інтересу дітей до занять і розвитку власного мовлення

- організація роботи базується на принципових положеннях чинних програм стосовно введення дитини в “лінгвістичну дійсність”, зміст яких не порушує основного лінгвістичного підходу, а саме: усвідомлення і застосування дитиною граматичних форм відповідно до умов мовленнєвої комунікації;

- граматична правильність мовлення цілеспрямовано формується впродовж усього перебування дитини в дошкільному навчальному закладі, оскільки дошкільники оволодівають мовою в процесі її практичного використання, насамперед під час спілкування з дорослими;

- у процесі комунікативно спрямованого навчання дитина дошкільного віку здатна до створення достатньо повних, логічних і граматично правильних висловлювань, що передбачає копітку, планомірну роботи з формування граматично правильного мовлення.

Провідна ідея дослідження - положення про доцільність такої організації процесу формування граматично правильного мовлення, яка поєднує практичне засвоєння правил формотворення слів і доступні знання про словотворення в ході застосування комунікативно-діяльнісного підходу до мовленнєвого розвитку дошкільників. Головною умовою успішності процесу формування граматично правильного мовлення є спеціально дібраний зміст навчання, який ґрунтується на використанні певних форм взаємозв'язку мови і мовлення, а також створення культурного мовленнєвого середовища.

Методологічну основу дослідження становлять: положення філософії про значення, суспільну природу мови як засобу спілкування; концептуальні засади психолого-педагогічної науки про взаємозв'язок між мовою, мовленням і мисленням, теорією і практикою; теоретичні положення про мовлення як знакову діяльність, єдність мовленнєвого змісту та мовної форми, про взаємозумовленість чуттєвого і раціонального в опануванні мови, про пріоритетну роль мовлення у розвитку мовної особистості; законодавчі акти, концепції і Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.

Теоретичні засади дослідження ґрунтуються на працях відомих лінгвістів (П.І.Білоусенко, І.Р.Вихованець, М.Т.Возний, К.Г.Городенська, В.О.Горпинич, А.П.Грищенко, В.В.Ґрещук, Н.Ф.Клименко, І.І.Ковалик, В.П.Олексенко, М.Я. Плющ та ін.), психологів і психолінгвістів (М.І.Жинкін, І.О.Зимня, О.С.Кубрякова, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія, І.О.Синиця, Т.М.Ушакова, О.М.Шахнарович та ін.), провідних ідеях сучасної лінгводидактики, зокрема, у лексико-граматичному та структурно-семантичному напрямах (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, С.Г.Дубовик, Г.І.Ніколайчук, Т.Ф.Потоцька, Е.А.Федеравичене та ін.), а також лінгводидактичних принципах навчання рідної мови на різних етапах (О.М.Біляєв, А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, С.О.Караман, Л.І.Мацько, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк, К.М.Плиско, Ф.О.Сохін, О.С.Ушакова, Л.П.Федоренко, І.М.Хом'як та ін.). У дослідженні прийнято психолінгвістичну концепцію О.М. Шахнаровича щодо наявності певного механізму, який визначається психолінгвістичним правилом, що формується за активної діяльності дитини в предметній і мовній дійсності. Центральним моментом цієї концепції є заснований на діяльності дитини процес узагальнення мовних явищ і формування імпліцитних (прихованих) правил застосування граматичних форм. Лінгвістичний аналіз (словотвірний) ґрунтується на концепції О.С.Кубрякової, відповідно до якої словотвірні одиниці та одиниці інших рівнів мови, що забезпечують процеси номінації, взаємопов'язані і створення однослівної форми визначається “смисловим завданням найменування”, “ономасіологічною спрямованістю”. В аналізі мовлення дітей дошкільного віку ґрунтувалися на концепції В.В. Ґрещука щодо основоцентричного аспекту дослідження словотвору та на результатах досліджень А.Г.Арушанової, А.М.Богуш, О.М.Гвоздєва, Л.О.Калмикової, Г.І.Ніколайчук, Е.А.Федеравичене та ін.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, перевірки висунутої гіпотези використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення наукової і методичної літератури з проблеми формування граматично правильного мовлення в дошкільників; теоретичне моделювання процесу формування граматично правильного мовлення, на основі якого було визначено модель та етапи роботи; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей дошкільного віку з метою з'ясування кількісного та якісного складу лексики, рівнів сформованості граматичної правильності мовлення; діагностичні: інтерв'ювання, анкетування вихователів, аналіз документації з метою виявлення стану досліджуваної проблеми; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний); статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних. Обробка результатів і порівняння експериментальних даних із вихідними здійснювалася за допомогою методів математичної статистики. Використані методи взаємодоповнювали один одного й забезпечили можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

Експериментальна база дослідження. Основною базою дослідницької роботи були дошкільні навчальні заклади №30, 46, 54 м. Луцька Волинської області, №1, 18, 40, 46 м. Хмельницького, №5

м. Каховки, №5, 7, с.м.т. Чернігівки Запорізької області. Для повномасштабного проведення експериментальної роботи було залучено 453 дитини, рідною мовою яких була українська.

Дослідження проводилося впродовж 1997-2003 років й охоплювало низку етапів науково-педагогічного пошуку. На першому етапі (1997-1999 роки) вивчалася психолого-педагогічна, лінгвістична і методична література з теми дослідження, аналізувалася документація ДНЗ, проводився розвідувальний пошук, що передував констатувальному, з метою перевірки раціональності та обґрунтування вибору контингенту досліджуваних, добору методик, відпрацювання процедури збирання інформації, а також взаємодії з респондентами, які брали участь у дослідженні. Кінцевим результатом зазначеного етапу дослідження було: розробка діагностичних методик (лінгвістичні ігри і казки для дітей), перевірка надійності та валідності завдань, відпрацьовано анкети, бланки інтерв'ю, документація для фіксування результатів дослідження. На другому етапі (2000-2001 роки) було проведено констатувальний експеримент з метою з'ясування особливостей процесу формування граматично правильного мовлення в умовах традиційного навчання, виявлено рівні сформованості граматично правильного мовлення, а також здатність дітей до рефлексії під час самостійного виконання граматичних вправ і завдань; розроблено критерії засвоєння дітьми граматичних категорій. На третьому етапі (2001-2002 роки) було з'ясовано рівні засвоєння дітьми граматичних категорій, розроблено та експериментально перевірено лінгводидактичну модель формування в дошкільників граматично правильного мовлення. На четвертому етапі (2002-2003 роки) здійснено дослідно-експериментальну перевірку висунутої гіпотези, концептуальних положень на базі ДНЗ, узагальнено та систематизовано результати експериментальної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів: уперше виокремлено та описано етапи оволодіння дітьми правилами словозміни, формотворення й способами словотворення, які різняться передусім змістом і ступенем усвідомлення мовних узагальнень;уточнено зміст феномена “граматична правильність мовлення”; одержано нові дані щодо кількісного й якісного обсягу засвоєної лексики дітьми дошкільного віку; розроблено лінгводидактичну модель формування граматично правильного мовлення; науково обґрунтовано й апробовано методику формування граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку, яка забезпечує реалізацію принципів наступності і перспективності в навчанні мови; з'ясовано особливості формування граматично правильного мовлення в онтогенетичному розвитку дитини; визначено педагогічні умови, що сприяють формуванню необхідних граматичних знань, умінь і навичок у дошкільників, узгодженню пріоритетних напрямів навчально-мовленнєвої діяльності і мовленнєвого досвіду дитини; запропоновано ефективну систему методичної роботи з педагогами ДНЗ; набули подальшого розвитку теорія і методика формування граматично правильного мовлення дошкільників: запропонована система роботи, що ґрунтується на пропедевтичному засвоєнні дітьми широкого кола дотеоретичних знань практичної граматики на рівні усвідомлення і вживання граматичних форм у зв'язному мовленні; доведено доцільність застосування системи цілеспрямованої роботи щодо формування граматично правильного мовлення в дошкільному віці.

Теоретичне значення дослідження полягає: у виявленні лінгвістичних особливостей, психологічних і дидактичних засад формування граматично правильного мовлення на основі з'ясування умов, що сприяють розвитку словотвірних здібностей дітей дошкільного віку; у здійсненні наукового обґрунтування аналізу методів і прийомів навчання граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку; у дослідженні ефективності застосування їх у сучасних умовах навчання граматично правильного мовлення дошкільників; у перевірці нових методичних підходів до формування граматично правильного мовлення в дітей з урахуванням комунікативного його спрямування.

Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблена й експериментально перевірена система формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку дає можливість:

- використовувати положення, висновки і рекомендації дослідження для вдосконалення методики навчання мови і розвитку мовлення дітей дошкільного віку;

- застосовувати основні положення дисертації в практичній роботі педагогів ДНЗ, у лекційному курсі методики викладання рідної мови в педагогічних вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, у системі післядипломної освіти, у підготовці програм і методичних посібників для дошкільників;

- впроваджувати запропоновану систему роботи, яка розкриває динаміку змін ролі дорослого (“дорослий-дитина”, “дитина-дорослий”, “дитина-дитина”) залежно від ступеня сформованості граматичних навичок дітей, у роботу дошкільних навчальних закладів різного типу.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретичним обґрунтуванням вихідних положень експериментальної роботи, адекватністю її методів предмету і завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу, репрезентативністю вибірки і статистичною значущістю здобутих показників, конкретністю математичної обробки, значним обсягом емпіричних даних, тривалим масовим експериментом.

Особистий внесок здобувача в досягненні наукових результатів полягає: у самостійному дослідженні проблеми впродовж десяти років; у власному концептуально-методичному підході до розв'язання проблеми формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку; у розробці і впровадженні діагностичних матеріалів вивчення рівнів сформованості граматично правильного мовлення в дошкільників; у доборі дидактичного та практичного матеріалів і розподіленні його за групами з урахуванням психологічних, вікових та індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку; в ознайомленні педагогів з експериментальними матеріалами та методикою їх використання під час навчання граматично правильного мовлення дошкільників; в узагальненні власного педагогічного досвіду.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися, обговорювалися на науково-практичних і науково-методичних конференціях, семінарах різного рівня: на міжнародних конференціях (Крим, 1997; Острог, 1997; Запоріжжя, 2001; Острог - Рівне, 2002; Тирасполь, 2002; Бердянськ, 2002; Хмельницький, 2003; Санкт-Петербург, 2005; Москва, 2005), міжнародних семінарах (Одеса, 2002); всеукраїнських науково-практичних конференціях (Запоріжжя, 1999, 2003; Полтава, 2001; Київ, 2001; Івано-Франківськ, 2002; Хмельницький, 2002; 2004), регіональних науково-практичних конференціях (Запоріжжя, 2002; 2003), всеукраїнських науково-практичних семінарах (Запоріжжя, 2002; 2003, 2005; Хмельницький, 2002, 2005). Результати дослідження впроваджено в практику роботи педагогів ДНЗ № 5, 45, 46, 54, НВО № 2, 4 м. Хмельницького (довідка № 19/4), № 5, 6, 9, м. Каховки (довідка № 15/03), № 1, 2, 3 с.м.т. Чернігівки (довідка № 163), м. Дніпропетровська (довідка № 9/71) і в лекційному курсі, який читався в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 199), а також на відділені дошкільного виховання Запорізького педагогічного училища (довідка № 220).

Публікації. Теоретичні положення, висновки й рекомендації, викладені у дисертації, знайшли своє відображення у 39 опублікованих роботах, із них 31 стаття в науково-фахових виданнях України. Основні публікації автора видані у формі одноосібних монографій (2), навчального посібника (2), методичних рекомендацій (3).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (673 найменування, із них 23 - іноземною мовою) і додатків. У роботі вміщено 22 таблиці, 8 діаграм, 1 схема, що займають 7 сторінок основного тексту. Обсяг дисертації становить 440 сторінок, обсяг тексту - 390 сторінок. Обсяг 11 додатків представлено на 62 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми і теми, сформульовано об'єкт, предмет, мету, концепцію, завдання, гіпотезу, методи дослідження, визначено його теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі - “Лінгвістичні засади формування граматично правильного мовлення” - граматика розглядається на тлі сучасних підходів як складна організація, що обіймає такі підсистеми: словотворення, морфологія, синтаксис. У контексті дослідження дотримувалися загальноприйнятого погляду на вирізнення трьох граматичних рівнів. Вибір прикметників як твірної бази зумовлено їх значенням і функціональним призначенням у мові. Від прикметників у словотвірних актах мутації, модифікації і транспозиції утворюються іменникові, прикметникові, дієслівні й прислівникові деривати, причому суфіксація, префіксація, конфіксація, основоскладання, словоскладання, субстантивація, що використовуються у відприкметниковому словотворі, відіграють неоднакову роль. Універсальним словотворчим засобом у деад'єктивній деривації виступає суфіксація.

На основі прийнятого в сучасній граматиці порядку аналізу частин мови, у дослідженні проаналізовано розміщення дериватів у парадигмах прикметників за такою послідовністю: відіменникові, відприкметникові, віддієслівні, відприслівникові. Добір словотвірних парадигм прикметників здійснювався з урахуванням таких критеріїв добору лексики для дітей дошкільного віку: семантична цінність, словотвірна здатність, багатозначність, сполучуваність, частотність, стилістична диференційованість.

Отже, знання того, які саме прикметники використовуються дітьми дошкільного віку в процесі словотворення для найменування відношення характерних ознак реалій об'єктивної дійсності, крім суто дериваційного інтересу, має важливе значення для з'ясування усвідомлення і вживання дошкільниками цієї частини мови. Відомо, що творення слова, формування його семантики - складний мисленнєво-мовленнєвий процес, недоступний для безпосереднього спостереження. За таких умов необхідним при дослідженні словотворчих процесів і закономірностей формування значень похідних у дітей дошкільного віку є моделювання цих процесів на основі результатів деривації, доступних для спостереження. Засвоєння граматики є засобом розвитку мислення або взаємозв'язків між розумовими операціями і мовленнєвою (граматичною) формою їх здійснення (матеріалізацією). Граматичні явища в дитячому мовленні мають узагальнений і спрощений варіант нормативної мови, оскільки в дитини первісно відсутнє членування на систему мови і мовленнєву норму. Граматичні форми мови еквівалентні формам мислення, останні матеріалізуються в граматиці мови. Граматичні навички дітей дошкільного віку, тобто підсвідоме вміння вживати граматичні форми рідної мови, розвиваються паралельно з розумовими навичками.

Різні явища граматичної будови мови (морфології, словотворення, синтаксису) дитина дошкільного віку засвоює по-різному, на кожному віковому етапі є свої відмінності - досягнення і невдачі. Так, системою словозміни (відмінюванням, дієвідмінюванням) дитина оволодіває в молодшому і середньому дошкільному віці, а в старшому - способами словотворення. Критичне ж ставлення до своїх мовленнєвих дій, точне знання норм словотворення складається лише на початку сьомого року життя. Граматична норма є не лише початковим компонентом мовленнєвої культури, а й необхідною базою, на якій будуються інші компоненти. Чуття граматичної норми виформовується завдяки навчання мови та розвитку мовлення дитини під час навчальної та самостійної мовленнєвої діяльності. Зміст феномена граматичної правильності мовлення полягає в цілісності, єдності його змісту з мовленнєвим досвідом дитини.

У другому розділі - “Психолого-педагогічні засади формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку” - подано аналітичний огляд теоретичних і методичних праць, присвячених дослідженню проблеми формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку.

У контексті дослідження фундаментальне значення мала концепція щодо матричного розподілу інформації у граматичному просторі (М.І. Жинкін), яка пояснює механізм сприймання й усвідомлення мовлення. Мова як засіб реалізації мовленнєвого процесу є самостійною системою, що має власну структуру, отже, чим швидше утвориться прямий зв'язок між понятійною системою і базальними гангліями, тим якісніше буде усвідомлення, засвоєння і застосування дитиною граматичних категорій. Проблему формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку можна розв'язати досить швидко й ефективно, якщо активізувати взаємодію різних аналізаторів. Формування граматично правильного мовлення здійснюється на основі певного когнітивного розвитку дитини. Так, у процесі формування словозміни дитина передусім має вміти диференціювати граматичні значення (значення роду, числа, відмінка тощо), тому що перед тим, як розпочати використовувати мовну форму, дошкільник повинен зрозуміти, що ця форма означає. У процесі формування граматичної будови мовлення дитина має засвоїти складну систему граматичних закономірностей на основі аналізу мовлення оточення, виявити загальні правила граматики на практичному рівні, закріпити їх у власному мовленні.

Зазначимо, що сучасних ґрунтовних системних досліджень щодо формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку, які б охоплювали всі вікові періоди і всю граматичну будову мовлення (морфологію, словотворення, синтаксис), на жаль, немає. Одержані наукові результати дослідників дитячої граматики дали змогу дійти попередніх висновків: засвоєння дітьми граматичної будови мови здійснюється активно впродовж усього дошкільного дитинства (а не тільки від двох до п'яти років), а найбільш інтенсивно - у старшому дошкільному віці.

Зауважимо, що не всі зібрані в експериментальній роботі факти дитячого мовлення становлять лінгводидактичний інтерес, проте обсяг цього матеріалу дав можливість виявити не тільки закономірності мовленнєвого розвитку сучасних дітей дошкільного віку від 3-х до 7 років, але й тенденції цього розвитку. Мовлення дітей саме цього віку викликало особливу зацікавленість, тому що це період так званої своєрідної “дитячої граматики”. З'ясувавши у ході дослідження послідовність появи граматичних категорій у мовленні дітей дошкільного віку, визначили, що система формування граматично правильного мовлення значно складніша, ніж видається на перший погляд. Кожна складова дитячої граматики (морфологія, словотворення, синтаксис) спричиняє появу індивідуальних етапів послідовності формування в конкретної дитини. Організація навчання словотворення досить копітка, що пояснюється складністю самого механізму словотворення. Доведено, що дитина спочатку має засвоїти мотивовану лексему, співвідносячи її з предметом, явищем чи об'єктом довкілля, навчитись добирати афікси необхідної семантики, усвідомлювати спосіб словотворення і застосовувати різні способи творення слів у різних комунікативних ситуаціях. Робота з формування вмінь словотворення розпочинається із мотивованого дієслівного словотворення суфіксального способу, далі - іменникове словотворення (суфіксальне, префіксальне, суфіксально-префіксальне та ін.), нарешті, розширення вмінь утворювати деривати з різноманітними словотвірними значеннями. Робота з синтаксису проводиться впродовж усього періоду перебування дитини в дошкільному навчальному закладі.

Третій розділ - “Змістовий аспект формування граматично правильного мовлення в дошкільників” - присвячено дослідженню лінгвістичної та психологічної природи труднощів, які дитина дошкільного віку зазнає під час засвоєння понять (звук, склад, слово, речення), а також абстрактних граматичних значень слова, що зумовлені певною причиною, а саме: засвоєння названих структур пов'язане передусім з усвідомленням слова, його звукового і морфологічного складу.

Так, несформованість чітких, правильних образних уявлень у поєднанні з відсутністю навички самостійно актуалізувати образи або відповідні вербальні одиниці подекуди перешкоджає дитині зрозуміти звернене до неї мовлення (усвідомити, осмислити, узагальнити). Заважає також неузгодженість дій дорослих, які переймаються проблемами навчання дитини граматично правильного мовлення, що призводить часом до вербального й образного її переобтяження, а це негативно впливає на опанування мови і мовлення.

Граматичне чуття мови в дитини дошкільного віку виникає неусвідомлено, в умовах мовленнєвої практики, як другорядний продукт діяльності, тому свідоме засвоєння правил дошкільником полягає у пристосуванні своєї мовленнєвої діяльності до комунікативних умов, і як наслідок - у дитини розвивається здатність визначати граматичну форму і вміння застосувати граматичне правило, тобто у дитини формується граматична компетенція. Граматичну компетенцію розуміємо як ключову, що виявляється в неусвідомленому вживанні граматичних форм рідної мови згідно із законами, правилами морфології, словотворення й синтаксису, у чутті граматичної правильності, наявності навичок коригувати мовлення відповідно до граматичних норм. Граматична будова рідної мови має бути опанована дітьми в дошкільному віці, оскільки засвоєння всіх граматичних форм рідної мови є показником готовності інтелекту дитини до засвоєння шкільної програми. Ґрунтовний аналіз чинних програм розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку дає підстави стверджувати, що завдання на формування граматично правильного мовлення в програмах реалізовано, проте розпорошено в різних розділах із різними назвами. До того ж, має місце неструктурованість завдань: відсутня логіка у запропонованих завданнях, не враховується мовне навантаження на дитину певного віку, не узгоджується кількість завдань на словозміну і словотворення. Отже, ті великі резерви мовленнєвого розвитку дітей, які вже відомі й доведені вченими, й дотепер не використано.

У четвертому розділі - “Особливості вживання й усвідомлення граматичних категорій дітьми дошкільного віку” - подано результати експериментального дослідження, що проводилося з 1997 до 2003 року включно, охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку і було спрямоване на вивчення стрижневих питань формування граматично правильного мовлення в дошкільників. Аналіз здобутих результатів довів необхідність розроблення стрункої системи роботи щодо формування граматично правильного мовлення в дітей усіх вікових груп. Передусім цей висновок пов'язано з результатами вивчення стану методичної роботи з педагогічними кадрами. З'ясування кількісного обсягу вживання дошкільниками граматичних категорій під час занять із навчання мови та розвитку мовлення, а також у нестимульованому спілкуванні впродовж дня (ігрова діяльність, самостійна художня діяльність, спілкування з однолітками, невимушені бесіди з дорослими тощо), надало можливість у подальшому врахувати певні особливості нестимульованого і стимульованого мовлення дітей різних вікових груп. Під нестимульованим мовленням розуміємо мовленнєву діяльність дітей у повсякденному житті в невимушених ситуаціях спілкування. Ситуації стимульованого мовлення створювалися для реалізації потенційних елементів мови в дитячому мовленні, використання їх відповідно до мети висловлювання й умов певної мовленнєвої ситуації, створеної експериментатором. Для ситуацій стимульованого мовлення добиралися слова, які відповідали таким критеріям: комунікативна доцільність утворення нового слова; подальша необхідність утвореного слова для засвоєння змісту уявлень, рекомендованих чинними програмами; частотність використання граматичної категорії у мовленні дорослого, з яким спілкується дитина; віднесеність слова до загальновживаної лексики, його доступність за фонетичними, лексичними, граматичними особливостями (за складністю граматичних форм); урахування рівня оволодіння рідною мовою дітьми певної вікової групи (за даними констатації); значущість певної граматичної категорії для подальшого усвідомлення дітьми смислу художніх творів, які будуть запропоновані під час експериментальної роботи; добір слів, що належать до різних частин мови.

Одним із завдань дослідження рівня сформованості граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку було перевірити поточну валідність розробленої діагностики методом контрастних груп (різні вікові групи - молодший, середній, старший дошкільний вік; відмінність за статтю та місцем проживання). Поточна валідність (придатність) була використана як характеристика діагностичної методики, що відбивала її здатність розрізнювати досліджуваних на основі діагностичної ознаки. За результатами діагностування кожної вікової групи було одержано підтвердження істинності з'ясованих відмінностей середніх оцінок у порівнюваних вибірках. Для перевірки нульової гіпотези щодо випадковості (або не випадковості подібності різниці) здобутих даних використовувалась оцінка вірогідності спільного перекриття (або навпаки) інтервалів. Під час оцінювання статистичної значущості різниці вибіркових середніх арифметичних величин застосовувався t - критерій Стьюдента, емпіричне значення якого підраховувалося за відомою формулою. Процедура обчислювання всіх одержаних матеріалів була аналогічною.

Отже, кількісний аналіз уживання дітьми всіх вікових груп відприкметникових утворень виявив певні труднощі у творенні деад'єктивів. На підставі одержаних результатів нами було визначено уніфіковані критерії для кожної категорії відприкметникових утворень:

- засвоєння дітьми відприкметникових іменників: уживання й усвідомлення форм слів, утворених шляхом словозміни; форм родового, давального, знахідного, орудного відмінків; вживання й усвідомлення дитиною деад'єктивних прикметників різної семантики, утворених за допомогою суфіксів і префіксів під час словотворення;

- засвоєння дітьми відприкметникових прикметників: уживання й усвідомлення форм однини та множини прикметників, утворених шляхом словозміни; форм родового, давального, знахідного, орудного відмінків; вживання й усвідомлення дитиною деад'єктивних прикметників різної семантики, утворених за допомогою суфіксів і префіксів під час словотворення;

- засвоєння дітьми відприкметникових дієслів: уживання й усвідомлення граматичних форм способу, часу, виду, особи (або роду) дієслів і способів словотворення відприкметникових дієслів різної семантики дітьми молодшого, середнього і старшого дошкільного віку;

- засвоєння дітьми відприкметникових прислівників: уживання й усвідомлення ступенів порівняння якісно-означальних прислівників, що утворюють форми у той же спосіб і за допомогою тих самих засобів, що й прикметники; вживання й усвідомлення дитиною деад'єктивних прислівників, утворених за допомогою суфіксів і конфіксів під час словотворення.

Кожний критерій оцінювався відповідними балами, на підставі яких виводився коефіцієнт засвоєння відприкметникових утворень.

Відповіді дітей аналізувалися за такими показниками: самостійність вживання відприкметникових утворень під час розгляду ілюстрацій, вживання необхідного утворення залежно від контексту, усвідомлення смислу запропонованих утворень у конкретній ситуації та поза нею, свідоме імітування дій, самостійне пояснення смислу запропонованих форм, вільне перенесення мовленнєвого досвіду та свідоме утворення відприкметникових іменників, прикметників, дієслів і прислівників. Окреслені критерії й показники виступили підґрунтям для виокремлення рівнів сформованості граматично правильного мовлення у дітей дошкільного віку: високий, достатній, середній, нижче від середнього, низький, а також з'ясування якісних (зведених) характеристик кожного рівня.

Високий рівень засвоєння правил морфології і способів словотворення властивий дітям, які вживали й усвідомлювали категорії відмінка, роду і числа іменників, форми однини та множини іменників, утворених шляхом словозміни; не мали утруднень щодо форм слів у родовому, давальному, знахідному, орудному відмінках, утворених засобом формотворення. Діти цього рівня засвоєння вживали й усвідомлювали форми однини і множини прикметників, утворених шляхом словозміни; уживали й усвідомлювали основні форми дієслів; не мали труднощів під час утворення видів (доконаного і недоконаного) і способів (дійсний, умовний, наказовий) дієслів. Високий рівень засвоєння також властивий дітям, які вживали й усвідомлювали прислівники різної семантики, вищого і найвищого ступенів порівняння, форми якісно-означальних прислівників. Під час словотворення діти правильно вживали й усвідомлювали семантику відприкметникових утворень із різним словотвірним значенням. Коефіцієнти засвоєння відприкметникових іменників, прикметників, дієслів і прислівників у дітей цього рівня відповідно були: більший за 15, 67; більший за 13, 24; більший за 5, 33; більший за 9, 32.

Діти достатнього рівня засвоєння правил морфології і способів словотворення вживали й усвідомлювали значення іменників (форми однини і множини), утворених шляхом словозміни; не мали утруднень щодо форм іменників родового, давального, знахідного, орудного відмінків, утворених засобом формотворення. Дошкільники вживали й усвідомлювали форми однини та множини іменників і прикметників, утворених засобом формотворення; іноді мали певні труднощі з дієвідмінюванням дієслів теперішнього часу (друга дієвідміна 1, 2, 3 особи множини). Для дітей цього рівня характерна інтенсивна словотворчість, що пояснюється низьким рівнем самоконтролю, незнанням традиційних форм творення слів. Під час словотворення дошкільники вживали й усвідомлювали семантико-словотвірну структуру деад'єктивних прикметників із різним словотвірним значенням. Коефіцієнти засвоєння відприкметникових іменників, прикметників, дієслів і прислівників у дітей цього рівня відповідно були: 14, 29-15, 57; 12,73-13, 24; 4, 98-5, 33; 8, 71-9, 32.

Середній рівень засвоєння правил морфології і способів словотворення виявився в дітей, які усвідомлювали, але не завжди правильно вживали в нестимульованому мовленні форми однини і множини іменників, що були утворені шляхом словозміни; іноді мали певні труднощі щодо відмінювання іменників. Діти цього рівня мали певні труднощі в утворенні недоконаного виду дієслів (минулого і майбутнього часу), а також в утворенні умовного і наказового способу дієслів. Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу також завдавало труднощів. Середній рівень засвоєння було виявлено в дітей, які усвідомлювали та вживали якісно-означальні та кількісно-означальні прислівники частіше, ніж інші ступені порівняння. Під час словотворення діти цього рівня активно вживали й усвідомлювали відприкметникові утворення з різним словотвірним значенням. Коефіцієнти засвоєння відприкметникових іменників, прикметників, дієслів і прислівників у дітей цього рівня відповідно були: 11, 51 - 14, 28; 9, 64-12, 72; 4, 26-4, 97; 7, 47-8, 70.

Нижче від середнього рівня засвоєння знаходилися діти, які усвідомлювали, але не завжди правильно вживали в стимульованому і нестимульованому мовленні форми однини і множини іменників, утворених шляхом словозміни; мали певні труднощі щодо формотворення іменників давального, знахідного, орудного відмінків. Нижче від середнього рівня засвоєння також перебували діти, які переважно неправильно утворювали форми доконаного і недоконаного видів дієслів, не усвідомлювали умовний спосіб дієслів, мали певні труднощі під час дієвідмінювання різновідмінюваних дієслів; вживали й усвідомлювали ступені порівняння якісно-означальних прислівників, проте лише простої форми. Зазначимо, що більшість відприкметникових утворень можна було зафіксувати лише в стимульованому мовленні дітей цього рівня. Коефіцієнти засвоєння відприкметникових іменників, прикметників, дієслів і прислівників у дітей цього рівня відповідно були: 10, 12-11, 50; 9, 11-9, 63; 3, 9-4, 25; 6, 85-7, 46.

У дітей низького рівня засвоєння правил морфології і способів словотворення були наявні помилки як в усвідомленні, так і у вживанні граматичних категорій іменників, в утворенні відприкметникових іменників. Найбільшу кількість помилок було зафіксовано у закінченнях іменників 2 відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини; мали місце помилки на вживання одиничних і збірних іменників. Для дітей низького рівня були характерні помилки в усвідомленні та вживанні відносних і присвійних прикметників, у відмінюванні прикметників середнього роду однини і множини, а також у словотворенні відприкметникових прикметників. Вони не вживали складну і складену форми дієслів. У дітей низького рівня були наявні помилки в усвідомленні та вживанні прислівників вищого і найвищого ступенів порівняння простої форми.

Мовлення дошкільників низького рівня характеризується майже відсутністю словотворення або поодинокими випадками на пред'явленому простому наочному матеріалі, поодинокі випадки словотворення скоріше можна розглядати як аграматизми. Коефіцієнти засвоєння відприкметникових іменників, прикметників, дієслів і прислівників у дітей цього рівня відповідно були: менший за 10, 11; менший за 9, 1; менший за 3, 89; менший за 6, 84.

Аналіз теоретичних положень і одержаних результатів експериментальної роботи довів необхідність урахування індивідуальних гендерних відмінностей у мовленні дітей дошкільного віку не тільки під час нестимульованого мовлення з метою усунення нелітературних слів, але й на мовленнєвих заняттях для активізації вживання різних граматичних категорій. Статистична обробка кількісного обсягу дитячого мовлення дала змогу з'ясувати причини порушення граматичних норм мови і визначити типові морфологічні і словотвірні помилки в мовленні дітей усіх вікових груп.

Граматичні помилки в мовленні дітей перших чотирьох рівнів (низький, нижче від середнього, середній, достатній) відбуваються як на рівні фонемних, так і морфемних решіток, що свідчить про необхідність постійної роботи з боку вихователів над усіма рівнями мови (фонетичний, граматичний тощо).

Викладу експериментальної методики в п'ятому розділі - “Методика формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку” - передувало теоретичне обґрунтування системи педагогічної роботи з цієї проблеми. Головною умовою успішності процесу формування граматично правильного мовлення був спеціально організований зміст навчання, який ґрунтувався на використанні певних форм взаємозв'язку мови і мовлення і створенні культурного мовленнєвого середовища.

У розробці лінгводидактичної моделі формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку ми виходили з урахування сукупності чинників, а саме: спеціальна організація освітнього процесу, що ґрунтується на особистісно орієнтованій взаємодії її учасників; система організації навчально-мовленнєвої і самостійної мовленнєвої діяльності дитини (див. схему).

Урахування та реалізація зазначених чинників сприяли відпрацюванню запропонованої лінгводидактичної моделі формування граматично правильного мовлення в дошкільників і дали змогу створити і практично реалізувати педагогічні умови: забезпечення взаємозв'язку пріоритетних напрямів навчально-мовленнєвої діяльності і мовленнєвого досвіду дитини; формування в дошкільників граматичних умінь і навичок за допомогою спеціально розробленої методики; практичне засвоєння дітьми правил морфології і способів словотворення на заняттях із навчання мови та розвитку мовлення; застосування різних форм організації навчально-мовленнєвої діяльності дошкільників, ефективних методів і прийомів роботи.

Зміст навчання охоплював декілька напрямів: визначення обсягу конкретного лексичного матеріалу, що підлягає засвоєнню; практичні (дотеоретичні) знання окремих морфологічних форм і способів словотворення, які діти одержують у процесі інтуїтивного узагальнення спеціально дібраного вихователем лексико-граматичного матеріалу; остенсивний шлях наслідування мовлення старших (наочна демонстрація слова, прикладів використання тощо) в оволодінні лінгвістичною інформацією; обсяг набутих граматичних умінь і навичок, оцінно-контрольних дій, якими має оволодіти дитина наприкінці спеціально організованого навчання.