Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва

Макарова Оксана Станіславівна

Одеса 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Пастир Іван Васильович, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри образотворчого мистецтва і музики

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Цокур Ольга Степанівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології;

кандидат педагогічних наук, доцент Григор'єва Валентина Борисівна, Архітектурний інститут при державній Академії будівництва і архітектури (м.Одеса), доцент кафедри малюнку, живопису та архітектурної графіки

Провідна установа: Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Житомир.

Захист дисертації відбудеться 26 лютого 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий 14 січня 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження зумовлюється пріоритетними завданнями, визначеними в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, одним з яких визнано збагачення духовно-творчого підґрунтя спілкування педагога. Провідною умовою формування особистості вчителя, яка б відповідала сучасним соціально-педагогічним потребам, є становлення на основному етапі її професійної підготовки готовності до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва. У зв'язку з цим важко переоцінити роль образотворчого мистецтва як фактора збагачення теоретичної та практичної підготовки майбутнього вчителя, його спроможності творчо застосовувати мистецтвознавчі знання, ретранслювати їх в освітній та художньо-комунікативній діяльності.

Останнім часом, у зв'язку з модернізацією вищої педагогічної освіти, цілком очевидним є протиріччя між соціальним замовленням, пов'язаним із поглибленою гуманітаризацією професійної підготовки вчителя, та усталеною практикою, що здебільшого віддзеркалює неспроможність учителя навіть на початковому етапі становлення дитини як школяра сприяти збагаченню його духовності.

Усвідомлення зазначеного протиріччя спонукало дослідників до інтенсивного пошуку нових підходів щодо розв'язання проблеми гуманітаризації фахової підготовки студентів, фундаметалізації її духовно-творчих засад, розвитку професійно-педагогічного і візуально-просторового мислення майбутніх учителів, вироблення потреби у неперервному самовдосконаленні. Одним із плідних підходів науковцями визнано збагачення духовності вихованців через комунікацію вчителя з учнями засобами образотворчого мистецтва (Л.Виготський, Б.Неменський, О.Ранк, Н.Ростовцев, К.Ушинський та ін.).

Комунікація засобами образотворчого мистецтва виступає предметом посиленої дослідницької уваги представників різних наукових галузей. Так, ученими досліджувалися філософські (Аристотель, Г.Гегель, Демокріт, М.Каган, І.Кант, М.Каринський, Б.Крочє, Ж.Піаже та ін.), культурологічні (В.Біблєр, Д.Зарецька, О.Малюков, Б.Мєйлах, Л.Предтеченська, В.Смірнова, Г.Шевченко, Б.Юсов та ін.) та психолого-педагогічні (Б.Ананьєв, А.Брудний, М.Кириченко, В.Кузін, А.Мєлік-Пашаєв, М.Монтесорі, О.Ранк, В.Сухомлинський та ін.) аспекти художньої комунікації. Науковці єдині в судженні, що однією з головних особистісно-професійних якостей учителя є його спроможність до художньо-комунікативної діяльності.

Натомість, констатуючи плідну дослідницьку увагу науковців до означеної проблеми, актуальність якої загострюється в умовах запровадження Державних стандартів вищої освіти, до її недосліджених аспектів відносяться особливості комунікації засобами образотворчого мистецтва в підсистемі “вчитель-учень”; не дістали наукового обґрунтування її види та система підготовки вчителя, зокрема початкових класів, спроможного професійно, компетентно здійснювати комунікацію засобами образотворчого мистецтва.

Актуалізація потреби у збагаченні духовності учнів, починаючи з початкових класів, через професійне забезпечення фахівцем комунікації засобами образотворчого мистецтва, недостатня розробленість цієї проблеми в теоретико-методологічному й методичному аспектах та суттєві труднощі її розв'язання у шкільній практиці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедр образотворчого мистецтва, педагогіки та психології Ізмаїльського державного гуманітарного університету “Професійно-педагогічна спрямованість у системі підготовки майбутнього вчителя як засіб формування психологічної стійкості його діяльності” (1870080789). Автором досліджувалася проблема формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва. Тему дисертації затверджено Вченою радою Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол №8 від 14 червня 2002 року) та закоординовано в координаційній раді при АПН України (протокол №7 від 17 вересня 2002 року).

Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні моделі процесу формування готовності майбутніх учителів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва, розробці педагогічної технології її реалізації у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів та експериментальній перевірці її результативності.

Завдання дослідження:

1. Уточнити педагогічну сутність феномена “комунікація засобами образотворчого мистецтва”; конкретизувати його структурні компоненти.

2. Визначити критерії, показники, їх ознаки прояву та рівні сформованості готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва.

3. Науково обґрунтувати модель процесу формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва.

4. Розробити й апробувати педагогічну технологію реалізації обґрунтованої моделі, вивірити її ефективність.

Об'єкт дослідження: професійна підготовка студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження: процес формування готовності майбутніх учителів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва. Гіпотеза дослідження: ефективність процесу формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва значно підвищиться, якщо в основу навчально-виховного процесу буде закладено ідею стимулювання комунікації студентів засобами образотворчого мистецтва через:

- усвідомлення майбутнім учителем на рівні переконань значущості комунікації засобами образотворчого мистецтва у професійній діяльності і самовдосконаленні;

- забезпечення компетентного застосування майбутнім учителем художньої комунікації у процесі художньо-естетичної оцінної та практичної образотворчої діяльності;

- впровадження у вищу школу педагогічної технології формування готовності студентів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва.

Методологічними засадами дослідження виступили: фундаментальні положення філософської науки про єдність предметно-діяльнісного формотворення і розвитку особистості, діалектичний зв'язок свідомості і діяльності особистості; соціальну природу особистості; детермінацію діяльності об'єктивними і суб'єктивними чинниками; методологічними орієнтирами стали концептуальні положення про взаємозв'язок, взаємозалежність і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів; системний підхід як різнобічний та багаторівневий засіб аналізу досліджуваної педагогічної дійсності; положення теорії пізнання про системноорганізовану дослідницьку діяльність.

Теоретичні засади дослідження становили: наукові доробки щодо структури педагогічної діяльності та специфіки праці вчителя (О.О.Абдулліна, Ф.Н.Гоноболін, Н.В.Кічук, З.Н.Курлянд, Г.О.Нагорна, В.О. Сластьонін, Р.І.Хмелюк, О.І.Щербаков та ін.); результати сучасних наукових досліджень, що присвячені вивченню стану готовності особистості до професійної діяльності (К.М.Дурай-Новакова, І.А.Зязюн, Л.О.Кандибович, А.Ф.Ліненко, А.М.Столяренко, О.С.Цокур, Д.Н.Узнадзе та ін.); наукові праці, в яких розкрито своєрідність педагогічного спілкування та комунікації засобами образотворчого мистецтва (В.Б.Григор'єва, М.С.Каган, В.А.Кан-Калік, М.А.Кириченко, А.А.Мєлік-Пашаєв, Б.М.Неменський, І.В.Пастирь, М.І.Резниченко, А.Б. Щербо та ін.) і особливості сучасних освітніх технологій (І.І.Бабін, І.М.Богданова, М.А.Галагузова, О.М.Любарська, О.М. Пєхота, В.І.Терес, О.Т.Шпак та ін.).

Методи дослідження: для розв'язання окреслених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези дослідження використано загальнонаукові методи теоретичного рівня: аналіз, синтез та узагальнення філософської, культурологічної, психологічної, педагогічної, методичої літератури та інструктивно-нормативних джерел; емпіричніого рівня: педагогічне спостереження, самоаналіз, бесіда, анкетування, метод експертної оцінки, аналіз результатів художньо-комунікативної діяльності, тестування, інтерв'ювання, рангування, моделювання; провідними методом виступав педагогічний експеримент; методи математичної статистики: статистична обробка експериментальних даних та їх інтерпретація.

Базою дослідження виступили педагогічні факультети Ізмаїльського державного гуманітарного університету та Херсонського державного університету. Загальний масив досліджуваних становив 483 особи; дослідно-експериментальною роботою було охоплено 230 студентів, 110 викладачів вищих навчальних закладів, 70 учителів загальноосвітніх шкіл (Ізмаїла, Одеси, Херсона), 33 учителя загальноосвітніх шкіл Одещини (Болградський, Кілійський, Ізмаїльський райони), 28 педагогів альтернативних освітніх закладів (Київська дитяча академія мистецтв, Ізмаїльська дитяча художня школа), 12 магістрантів.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше теоретично обґрунтовано та розроблено модель процесу формування готовності майбутніх учителів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва; здійснено компонентно-структурний аналіз феномена “комунікація засобами образотворчого мистецтва”; розкрито можливості віртуальної освіти для розвитку візуально-просторового мислення майбутніх фахівців; уточнено особливості художньо-комунікативної взаємодії вчителя з молодшими школярами; поглиблено уявлення про феномен “готовність майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва”; визначено критерії, показники, їх ознаки прояву та рівневу характеристику досліджуваної особистісно-професійної якості у студентів; дістала подальшого вдосконалення методика розвитку комунікації засобами образотворчого мистецтва молодших школярів.

Практична значущість роботи: розроблено та апробовано педагогічну технологію формування готовності студентів до комунікації з учнями початкових класів засобами образотворчого мистецтва, що спрямована на вдосконалення системи підготовки фахівця в логіці “бакалавр-спеціаліст-магістр” через педагогічно доцільну комунікацію засобами образотворчого мистецтва, спецкурс “Підготовка майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва”, навчаючу комп'ютерну програму з педагогіки національної школи і образотворчого мистецтва та методики комп'ютерної побудови моделей художніх персонажів. Розроблені матеріали можуть використовуватись у навчально-виховному процесі вищої педагогічної школи, на етапах допрофесійної і післядипломної освіти педагогів, у роботі вчителів-практиків початкової школи.

Впровадження результатів дослідження: основні результати дослідження впроваджено в закладах освіти м.Тернополя, у навчально-виховний процес педагогічних факультетів Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського та Національного педагогічного університету (м.Київ) імені М.П.Драгоманова (довідки про впровадження № 03/968-10 від 30.07.2003 р., № 694 від 02.07.2003 р., № 651 від 17.09.03 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною та методологічною обґрунтованістю вихідних положень, використанням системи взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті і завданням, поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, тривалістю педагогічного експерименту, репрезентативністю вибірки респондентів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародних (м.Кіровоград, 2000 р.); всеукраїнських (м.Одеса 1997 р., 2002 р., м.Херсон 2001 р.) та регіональних (м.Ізмаїл 2000-2003 р.р.) науково-практичних конференціях, обговорювалися на засіданнях кафедр образотворчого мистецтва, педагогіки та методики початкового навчання Ізмаїльського державного гуманітарного університету впродовж 1999-2003 років.

Основні положення і результати дослідження відображено в 11 публікаціях, з них 8 - у фахових виданнях України, 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 273 сторінки машинописного тексту, з них 181 сторінка основного тексту. У тексті вміщено 15 таблиць, 18 рисунків (схеми, діаграми), 1 з них займає 1 сторінку основного тексту. В списку використаних джерел 326 найменувань.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, розкрито його методологічні й теоретичні засади, методи роботи, визначено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дисертації, подано дані щодо апробації основних положень дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади комунікації вчителя з учнями початкових класів засобами образотворчого мистецтва” здійснено компонентно-структурний аналіз понять “спілкування” і “комунікація”; розкрито педагогічну сутність феномена “комунікація засобами образотворчого мистецтва”, визначено її види; розкрито особливості художньо-комунікативної взаємодії вчителя з молодшими школярами; уточнено сутність феномену “готовність майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва”; визначено критерії та показники кожного компонента готовності майбутнього вчителя до художньої комунікації з молодшими школярами; охарактеризовано рівні сформованості готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва; подано результати діагностичного експерименту.

Комунікація засобами образотворчого мистецтва є важливим смисловим аспектом кореляційної взаємодії глядача (учня, студента) з художніми творами, художником і художніми персонажами, що здійснюється через художні образи та посередницьку діяльність учителя (викладача, мистецтвознавця) як носія художньої культури і знавця художньої творчості. В основу комунікації засобами образотворчого мистецтва покладено художню подію та емоційне переживання.

У роботі представлено провідні види комунікації засобами образотворчого мистецтва. І з-поміж них: комунікація реального суб'єкта з суб'єктивованим об'єктом як ілюзорним партнером (художній твір); комунікація реального суб'єкта з уявленим партнером (квазісуб'єктом - художником); комунікація уявлених партнерів (художніх персонажів).

З'ясування провідних видів комунікації засобами образотворчого мистецтва дало підстави стверджувати, що її структура носить діалогічний характер. Схематичне зображення цієї структури має такий вигляд: художник глядач посередник (учитель, мистецтвознавець) художній твір.

Аналіз наукових джерел дозволив визначити структурно-динамічні особливості художньо-комунікативної взаємодії вчителя з молодшими школярами, зокрема: врахування у стосунках учителя з учнем вільного ставлення молодшого школяра до образотворчого мистецтва; розвиток учителем у дітей таких форм художнього мислення як-от: конструктивного, образотворчого, декоративного, композиційного; необхідність навчання молодших школярів продуктивним засобам комунікації з образотворчим мистецтвом через картини художників; урахування вікових особливостей школярів (фізіологічні, психічні, біологічні процеси; спрямованість; досвід).

Готовність майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва розглядається в дослідженні як складне багатоаспектне, багаторівневе утворення, сформованість якого є важливою передумовою ефективності процесу засвоєння молодшими школярами художньо-комунікативних дисциплін, результативності професійно-педагогічної підготовки вчителя; виступає інтегрованою якістю особистості фахівця. Означена готовність належить до числа таких вагомих якостей особистості вчителя, які забезпечують професійну усталеність викладача. Структуру готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва відбиває взаємодія таких її компонентів, як мотиваційний, змістово-процесуальний та рефлексивний.

Започатковуючи діагностичний експеримент, нами було насамперед визначено критерії компонентів готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва. Так, критеріями мотиваційного компонента виступили: 1) ставлення вчителя початкових класів до здійснення художньо-комунікативної діяльності та її збагачення через впровадження в навчально-виховний процес початкової школи технології формування готовності студентів до комунікації з учнями початкових класів засобами образотворчого мистецтва, а його показниками - позитивно-активне, позитивне, індиферентне, негативне ставлення; 2) орієнтація майбутніх фахівців на подальшу педагогічну діяльність, показниками якої є: наявність інтересу до науково-педагогічного знання в цілому для подальшої передачі знань учням; відчуття зацікавленості до предметної галузі знання для подальшого дослідження однієї з наукових проблем; наявність інтересу до науково-педагогічного знання в цілому для того, щоб працювати за спеціальністю, не пов'язаною з роботою вчителя, але що є предметом спеціалізації; наявність інтересу працювати у сфері, не пов'язаній з навчанням і вихованням.

Критеріями змістово-процесуального компонента досліджуваної готовності визначено: 1) загально-інтелектуальний рівень розвитку особистості майбутнього вчителя початкових класів, інтегральним показником якого є ступінь розвитку візуально-просторового мислення; 2) наявність системи теоретичних знань і умінь, необхідних студентам задля викладення фахових навчальних дисциплін у школі. Показниками означеного критерію визнано коефіцієнт якості засвоєння навчального предмета (Кз). Оскільки ми виходили з розуміння того, що майбутній фахівець повинен сам добре вміти навчатися, інтегруючим показником сформованості цього компонента готовності, що досліджується, є характер навчальної діяльності студентів: продуктивний, творчо-репродуктивний, репродуктивно-творчий, репродуктивний; 3) ступінь задоволеності майбутнього педагога власними вміннями використовувати різні засоби художньо-образної виразності для активізації навчально-виховного процесу в початковій школі. Показниками виступають такі характерні оцінки вчителів, як “цілком задоволений”, “більш задоволений, ніж незадоволений”, “більш незадоволений, ніж задоволений”, “незадоволений”.

Критеріями сформованості рефлексивного компонента готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва визнано: 1) потребу в самоосвіті, наявність умінь і навичок самоосвітньої роботи, а показниками - наполегливість особистості у самоосвітній діяльності, її характер (творчий, творчо-репродуктивний, репродуктивно-творчий, репродуктивний); 2) самооцінку підготовленості, самоконтроль, коригуючу діяльність; показниками є адекватність самооцінки, стабільність коригуючої діяльності; 3) використання в роботі комп'ютерних технологій створення віртуальних образів, а показником цього критерію є частота використання комп'ютерної підтримки навчальної діяльності (“регулярно”; “час від часу”; “знає про такі”; “не знає про такі і не використовує”).

Уточнення компонентів готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва, визначення їх критеріїв, конкретизація показників та ознак їхнього прояву дозволили охарактеризувати рівні сформованості означеного особистісного-професійно утворення: високий, “вищий за середній”, середній та низький.

Високий рівень: студенту притаманне позитивно-активне ставлення до здійснюваної загальнонавчальної та художньо-комунікативної діяльності, орієнтація на подальшу працю у сфері освіти. Загальноінтелектуальний рівень розвитку особистості студента, тобто коефіцієнт інтелектуальності, є стабільно високим (ІQ>1), загальнонавчальні вміння і навички сформовані, майбутній учитель у повному обсязі оволодів програмним теоретичним і практичним матеріалом із психолого-педагогічних та фахових дисціплін, набуті знання мають усвідомлений характер і відзначаються професійною спрямованістю. Студент вільно володіє художньо-комунікативним апаратом при викладенні предмета (складання розгорнутих планів-конспектів уроків з образотворчого мистецтва), графічними навичками і прийомами: вміє виділяти основні етапи уроку, застосовувати прийоми активізації художньо-комунікативної діяльності учнів (порівняння, зіставлення, стимулювання, демонстрація наочності). У студента наявний високий рівень сформованості навичок самостійної роботи. Все це надає його навчальній та самоосвітній діяльності творчо-продуктивного характеру. Майбутній учитель уміє контролювати свої дії за стандартних і нестандартних навчальних ситуацій, адекватно оцінює рівень власної підготовки щодо виконання професійних обов'язків; усвідомлює необхідність використання новітніх освітніх технологій і систематично використовує їх на практиці.

Рівень “вищий за середній” характеризує студентів із позитивно-активним ставленням до здійснення загальнонавчальної та художньо-комунікативної діяльності, орієнтацією на роботу вчителя початкових класів або за предметом спеціалізації. У них наявний високий або середній рівень коефіцієнта інтелектуальності (ІQ>=1), сформованість умінь і навичок навчальної роботи, мобільні знання навчальної програми, їхня професійна спрямованість. Водночас спостерігаються недоліки у формулюваннях законів і понять, незначні помилки студентів при виконанні певної художньо-комунікативної роботи (при лінійній побудові, змішуванні фарб, композиційній побудові, аналізі картин та ін.). Навчальна і самоосвітня діяльність студента носить переважно творчо-репродуктивний характер. Самооцінка рівня наявної готовності до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва і виконання професійних обов'язків є здебільшого адекватною, хоча подекуди заниженою. Студент вміє контролювати та керувати своїми діями за стандартних і нестандартних навчальних ситуацій, регулярно усуває недоліки професійної підготовки; усвідомлює необхідність використання в роботі інноваційних освітніх технологій, однак використовує їх час від часу; намагається досягти професіоналізму в діяльності, усвідомлює недоліки своєї підготовки.

Середній рівень характеризує тих студентів, яким властива загальнонавчальна орієнтація, індиферентно-позитивне ставлення до здійснення навчальної діяльності; несистематизовані знання з основних питань програмного навчального матеріалу психолого-педагогічних та фахових дисциплін. Коефіцієнт інтелектуальності студентів - переважно невисокий (ІQ<=1), загальнонавчальні і фахові вміння сформовані на середньому рівні. Епізодичне включення у викладацьку роботу засвідчує відсутність необхідних умінь, що зазвичай зумовлене невмінням розподілу часу, відсутністю належної реакції на поведінку учнів класу та окремого школяра, володінням на рівні обізнаності засобами стимулювання пізнавальної активності учнів. Навчальна і самоосвітня діяльність студента носить репродуктивно-продуктивний характер, коригуюча ж діяльність - епізодичний. Домінує завищений рівень оцінки студентом власної підготовки. Майбутній учитель обізнаний у новітніх освітніх технологіях, хоча сам їх не застосовує.

Низький рівень: студенту властиві переважно байдуже ставлення до здійснення навчальної діяльності, невизначена настанова на оволодіння професією, низький рівень коефіцієнта інтелектуальності (ІQ<1), недостатній рівень загальнонавчальних та фахових умінь і навичок, відсутність певної системи психолого-педагогічних і фахових знань. Студент вирішує лише завдання репродуктивного типу, здебільшого діє за підказкою, інтуїцією, не може пояснити, на що спрямовані започатковані дії. Навчальна і самоосвітня діяльність майбутнього вчителя носить репродуктивний характер, потреба в самоосвіті відсутня, самооцінка здебільшого завищена або невизначена. Студент не вміє контролювати свої дії за стандартних і нестандартних навчальних ситуацій; недоліки педагогічної та предметної підготовки не усвідомлюються і не виправляються навіть після зауважень з боку викладача-науковця. Майбутній учитель не орієнтується і не використовує технології віртуальної освіти.

Дані діагностичного експерименту засвідчили, що готовність фахівців (магістранти, вчителі) до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва відповідає переважно середньому - 42% та “вищому за середній” - 26,7% (високому - 13,3%, низькому - 18%) рівням.

У другому розділі “Готовність майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва як особистісно-професійна якість фахівця: теоретичне обґрунтування моделі” представлено теоретичну модель процесу формування готовності майбутніх учителів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва; подано результати констатуючого етапу педагогічного експерименту.

Згідно сучасного розуміння холістичного принципу та системного підходу, процес формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва розглядається нами як цілісна система. Модель процесу формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва є своєрідним аналогом упорядкованого комплексу взаємопов'язаних частин цілого, що підпорядковує всі складники навчально-виховного процесу меті підготовки студентів до художньо-комунікативної діяльності та забезпечує неперервний, цілеспрямований і послідовний вплив на майбутніх учителів для набуття ними заздалегідь визначених особистісних якостей, знань, умінь, навичок для прицільного та результативного впливу на процес збагачення духовності молодших школярів. Відтак, системоутворюючим фактором формування означеної готовності студентів є педагогічна спрямованість особистості вчителя.

У контексті синергетичного підходу розглядається етапність досліджуваного процесу. Так, перший етап включає профвідбір та профорієнтацію; на другому етапі забезпечується прицільний вплив навчання студентів на процес формування означеної готовності; третій етап - це підведення найвищого значення готовності до випуску (бакалавр, спеціаліст, магістр) і початку професійної діяльності (післявузівська фахова діяльність); четвертий етап - післядипломна підготовка (підвищення кваліфікації). Оскільки вищій педагогічній школі належить вирішальна роль у формуванні досліджуваної якісті особистості фахівця, в дослідженні розглянуто етап вузівської професійної підготовки. Причому ми вивчали перебіг означеної готовності у процесі навчання (на другому і третьому курсі) та її закріплення і вдосконалення під час проходження педагогічної практики (на четвертому - шостому курсах). Дослідження явища здійснено у контексті критеріального підходу.

Підготовка майбутнього вчителя початкових класів до художньо-комунікативної діяльності розумілася нами як процес комплексної організації навчально-виховних впливів, спрямованих на формування позитивного ставлення до педагогічної професії, які забезпечують оволодіння системою поглядів і переконань, що становлять основу світогляду, а також теоретичних знань, практичних умінь і навичок, необхідних і достатніх для забезпечення самостійної організації навчально-виховного процесу. В результаті підготовки майбутнього вчителя формується його готовность до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва.

Ми розглядали формування готовності майбутніх учителів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва як мету і водночас результат процесу підготовки вчителя початкових класів, що прогнозується - певний рівень сформованості зазначеного особистісно-професійного утворення. Успішному вирішенню цієї проблеми сприятиме підпорядкування всього навчально-виховного процесу реалізації задач розвитку стійких якостей особистості, необхідних і достатніх для виконання вчителем усього розмаїття функцій.

За результатами констатуючого етапу педагогічного експерименту з'ясувалося, що високого рівня досягли лише 9,5% майбутніх учителів експериментальних і 8,9% - контрольних груп. Рівень “вищий за середній” був характерний для 13,1% студентів експериментальних і 14,9% - контрольних груп. Значна кількість респондентів як експериментальних, так і контрольних груп виявили переважно середній (47,8% і 47,3%) та низький (29,6% і 28,9%) рівні готовності до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва.

У третьому розділі “Педагогічна технологія формування готовності

майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва” науково обґрунтовано, розроблено й апробовано педагогічну технологію реалізації процесу формування у студентів педагогічних факультетів готовності до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва, висвітлено результати формуючого етапу педагогічного експерименту.

Експериментальна технологія формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва була представлена як система послідовних взаємопов'язаних дій викладача, спрямованих на забезпечення ефективної підготовки спеціалістів до художньо-комунікативної діяльності (див.схему).

Дослідно-експериментальна технологія включала такі етапи: інформаційно- аналітичний; визначення цілей, завдань, принципів та умов реалізації; вибір способу застосування технології; практичний; результативний.

Так, метою інформаційно-аналітичного етапу було осмислення наявної вихідної інформації щодо стану навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі (аналіз навчальних планів, програм, підручників, вихідної докумнтації студентських академічних груп, протоколів методичних засідань; вивчення науково-методичної літератури); визначення рівня сформованості готовності сучасних фахівців (учителі, магістранти) та студентів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва; формулювання проблеми, що потребує розв'язання; конкретизація педагогічних умов ефективного протікання досліджуваного процесу у вищій педагогічній школі (вивчення та реалізація процесу формування означеної готовності студентів вищого навчального закладу на основі системного підходу; синергетичний підхід; професійно орієнтований підхід; створення сприятливого психологічного клімату в підсистемі “викладач - студент”; індівідуалізація та диференціація навчання з урахуванням нерівномірності процесу професійного становлення майбутніх учителів).

Метою наступного етапу було визначення цілей, завдань, принципів та умов реалізації дослідно-експериментальної технології. Психолого-педагогічними умовами, що необхідні і достатні для реалізації розробленої технології є: наявність відповідних особистісно-професійний якостей вузівського викладача; знання ним психолого-педагогічних особливостей досліджуваного об'єкта-суб'єкта (студента); наявність вихідних даних для аналітичної діяльності на етапі осмислення інформації і прийняття рішення щодо засобів реалізації технології; схильність студентів до художньо-комунікативної діяльності; конкретне і детальне визначення цілей і принципів навчання; наявність для кожної цілі адекватного набору завдань; розподіл завдань за ступенем складності.

Специфічними цілями технології є: сформувати у студентів необхідні якості, а саме: ціннісне ставлення до мистецтва, здатність до сприймання, розуміння і створення художніх образів, художньо-творчу самореалізацію і духовне самовдосконалення; розвивати спостережливість й увагу, візуально-просторове мислення; надати мобільних і дійових глибоких знань та гнучких практичних умінь з комунікації засобами образотворчого мистецтва.

На етапі вибору способу застосування педагогічної технології визначалися методи навчання та розроблялися провідні засоби її впровадження в навчально-виховний процес вищої педагогічної школи. Провідними засобами впровадження технології формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва у навчально-виховний процес вищих закладів освіти виступили як традиційні його ланцюжки (лекції, лабораторно-практичні та семінарські заняття, педпрактика), так і розроблені й апробовані нами спецкурс, навчаюча комп'ютерна програма з педагогіки національної школи і образотворчого мистецтва та методики комп'ютерної побудови моделей художніх персонажів.

Для вдосконалення комп'ютерних навичок майбутніх фахівців педагогічних факультетів зі створення художніх віртуальних образів їм було запропоновано методики комп'ютерної побудови моделей художніх персонажів, які розроблені на основі навчаючої комп'ютерної програми “Таємниці анімації об'ємних персонажів крок за кроком”. Означені методики були спрямовані на розвиток у студентів візуально-просторового мислення, символічного бачення довкілля, вдосоналення навичок самостійного моделювання художньої комунікації. Окрім цього були задіяні такі комп'ютерні програми, як “Автофігури”, “Paint”, “Word Art”.

Для поглиблення психолого-педагогічних і фахових знань і вмінь студентів нами була розроблена навчаюча комп'ютерна програма “Загальні основи педагогіки”, яка складалася з таких блоків: “Загальні засади педагогіки”, “Історія педагогіки та образотворчого мистецтва” (до нього входить електронний “Стислий історико-педагогічний довідник для студентів з питань художньо-естетичного навчання та виховання”), “Організація процесу навчання”, “Сучасний педагог”.

Метою практичного етапу було апробувати засоби впровадження педагогічної технології формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва безпосередньо у навчально-виховному процесі вищої педагогічної школи.

Спецкурс “Підготовка майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва” викладався на педагогічних факультетах (ІV-VІ семестри навчання студентів) в експериментальних групах і був спрямований на активізацію пізнавальної активності і самостійності студентів, забезпечення належного рівня теоретичної та практичної фахової підготовки, випереджувальний розвиток нахилів, здібностей комунікації засобами образотворчого мистецтва з учнями початкових класів. Зміст спецкурсу репрезентовано наступними складовими. Його перша частина містить навчальний матеріал, який не має аналогів у змісті відповідної навчальної програми вищих навчальних закладів (за винятком лише теми “Врахування вікових особливостей молодших школярів у процесі образотворчої діяльності”), становить теоретичну основу художньої комунікації і відображає логічну побудову розділів науки. При вивченні навчального матеріалу цієї частини спецкурсу студенти набувають теоретичних знань з комунікації засобами образотворчого мистецтва.

Друга частина змісту розробленого й апробованого нами спецкурсу співвідноситься з чинною навчальною програмою викладення курсу “Методика образотворчого мистецтва” на педагогічних факультетах вищих навчальних закладів, яка також передбачає вивчення основ графіки, живопису, композиції і механізмів створення художніх образів. Означена частина спецкурсу віддзеркалює питання, найбільш тісно пов'язані з матеріалом відповідного навчального предмета початкової школи, який, згідно Державних стандартів школи першого ступеня, належить до освітньої галузі “Мистецтво”.

На практичних заняттях для поглиблення теоретичних знань і надання їм ознак дієвості у художній комунікації студенти виконували індівідуально-творчі завдання типу: вивчали теоретичні основи комунікації засобами образотворчого мистецтва; основні елементи “мови” візуального мистецтва; знайомилися з методиками комп'ютерної побудови моделей художніх персонажів; заповнювали таблицю, дані якої відображали певні аспекти, пов'язані з усвідомленням кожним таких ключових понять, як “спілкування”, “комунікація”, “комунікація засобами образотворчого мистецтва”, “художній образ”; визначали стратегічні і тактичні цілі роботи над запропонованою темою; складали власні варіанти програм індівідуальної траекторії для засвоєння комунікації засобами образотворчого мистецтва; виконували вправи, використовуючи різні засоби художньої виразності; створювали композиції на вільні теми, художні образи навіяні віршем, або музикою; аналізували твори мистецтва; малювали за допомогою комп'ютерних засобів комікси за вигаданим сюжетом та прості віртуальні композиції тобто моделювали художню комунікацію і т. ін. Одержані студентами у процесі художньо-педагогічної підготовки теоретичні знання та практичні вміння закріплювалися під час проходження педагогічної практики. у такий спосіб: самостійне складання розгорнутих планів-конспектів занять з візуального мистецтва, виготовлення наочності, вибір ефективних методів навчання, виховання та розвитку молодших школярів, проведення уроків з використанням комп'ютерних програм з художньої комунікації.

Метою результативного етапу було здійснення аналізу результату процесу підготовки вчителя початкових класів (певний рівень сформованості означеної готовності); оцінки ефективності технології і всієї проведеної роботи щодо формування означеної готовності; визначення напрямків подальшої діяльності.

На прикінцевому етапі експериментального дослідження було проведено підсумкові “зрізи” з метою з'ясування ефективності розробленої педагогічної технології. Порівняльні дані рівнів сформованості готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва у студентів експериментальних і контрольних груп подано в діаграмі.

Динаміка рівнів сформованості досліджуваної готовності майбутнього вчителя початкових класів (у%)

Як свідчить діаграма, в результаті формуючого етапу педагогічного експерименту відбулися суттєві позитивні зміни. Так, на контрольному етапі високий рівень готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва було зафіксовано у 34% студентів ЕГ і 15% студентів КГ. Кількість майбутніх учителів на рівні “вищому за середній” зросла з 13,1% до 48% у студентів ЕГ та з 14,9% до 21% - КГ. Число майбутніх фахівців, у яких було виявлено середній рівень досліджуваної готовності, зменшилося в ЕГ- з 47,8% до 13%, а в КГ з 47,3% до 46% відповідно. На низькому рівні готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва залишилося в ЕГ 5% студентів, у КГ- 18%.

Дані формуючого етапу педагогічного експерименту підтвердили правомірність висунутої гіпотези дослідження.

 Висновки

У дисертації досліджено процес формування в майбутніх учителів готовності до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва; розроблено і науково обґрунтовано модель процесу, що досліджується; визначено педагогічну технологію її реалізації у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів.

Комунікація засобами образотворчого мистецтва є важливим смисловим

аспектом кореляційної взаємодії глядача (учня, студента) з художніми творами, художником і художніми персонажами, що здійснюється через художні образи та посередницьку діяльність учителя (викладача, мистецтвознавця) як носія художньої культури і знавця художньої творчості.

2. Готовність учителя початкових класів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва - багатоаспектне, багаторівневе утворення, яке включає психологічну, педагогічну, фахову підготовку, а також сформованість певних особистісно-професійних якостей педагога.

3. Модель процесу формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва є своєрідним аналогом упорядкованого комплексу взаємопов'язаних частин цілого, що підпорядковує всі складники навчально-виховного процесу меті підготовки студентів до художньо-комунікативної діяльності та забезпечує неперервний, цілеспрямований і послідовний вплив на майбутніх учителів для прицільного та результативного впливу на процес збагачення духовності молодших школярів.