Нетрадиційний урок як форма навчання української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Місце уроку в навчально-виховному процесі

1.1 Урок як основна форма навчання української мови

1.2 Нетрадиційний урок у сучасній лінгводидактиці

Список використаних джерел

Вступ

Об'єкт дослідження - нетрадиційний урок як форма навчання української мови.

Предмет - вплив нетрадиційних уроків на розвиток творчих здібностей учнів.

Завдання: 1). Визначити зміст поняття "нетрадиційний урок" в лінгводидактиці;

2). Проаналізувати місце нетрадиційного уроку в системі уроків з української мови;

3). Обґрунтувати доцільність проведення нетрадиційних уроків.

1. Місце уроку в навчально-виховному процесі

1.1 Урок як основна форма навчання української мови

Протягом тривалого часу в нашій країні була поширена класно-урочна система навчання, яка давала змогу навчати одночасно багато учнів. В історії освіти урочна система була найбільш ранньою системою організації навчання. Вона має безумовні позитивні якості такі як чітка організаційна структура, економічність, простота управління. Проте для неї характерні й негативні моменти: недостатнє врахування індивідуальних відмінностей учнів, надто жорстка організаційна структура, що ускладнює підтримання зв'язку з життям, практикою буття тощо. Урочна система витримала випробування життям протягом кількох століть і, незважаючи на гостру критику, збереглася до цього часу у всьому світі[ 21, c. 5]. Головним компонентом цієї системи був урок - частина навчального процесу, яка є завершеною в часовому, смисловому й організаційному змісті. Від ефективності уроку залежить оптимальність навчального процесу[ 21, c. 5]. Найчастіше уроки будуються на основі закономірностей навчально-виховного процесу й характеризуються поєднанням й реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів і потреб. Це стандартні уроки[ 21, c. 7]. лінгводидактика український урок навчальний

Урок - це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання.

Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта - всі ці питання постійно перебувають у полі уваги вчителів. Вчитель має усвідомити: щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві[31].

Функція уроку як організаційної форми навчання полягає у досягненні завершеної, але часткової мети, яка, наприклад, в одному випадку полягає в засвоєнні нового, цілісного змісту, що є частиною більш широкого змісту, в іншому - в частковому засвоєнні матеріалу, на рівні усвідомленого сприйняття і запам'ятовування (закріплення).

Кожен сучасний урок має свій тип. Існують різні підходи до визначення типів уроків і їхньої класифікації. Так, деякі методисти вважають, що в основі характеристики типів уроків повинні бути такі ланки процесу навчання, як підготовка учнів до сприйняття нового, повідомлення історичних даних, осмислення, узагальнення і закріплення історичних знань, вироблення умінь і навичок історичного мислення, перевірка знань.

У інших класифікаціях за основу береться провідний метод (урок-лекція, урок-диспут, урок-бесіда, лабораторно-практичне заняття); діяльність учнів (урок узагальнення, проблемний урок); характер матеріалу (урок вивчення фактів).

Віддаючи належне російським методистам, ми все ж вважаємо, що найбільш доцільною і дидактично виваженою є класифікація уроків, здійснена українським дидактом В.О. Онищуком, який поклав в основу своєї класифікації ланки процесу навчання і відповідне їм головне завдання уроку. У відповідності із зазначеним підходом, уроки історії поділяють на: урок засвоєння нових знань; урок засвоєння навичок і умінь; урок застосування знань, навичок і умінь; урок узагальнення і систематизації знань; урок контролю і корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок[31].

Обираючи тип уроку, вчитель керується місцем цього уроку в темі, його завданнями, особливостями змісту нового матеріалу, педагогічним задумом, віковими особливостями учнів, базовим рівнем їхніх знань, умінь і навичок. Тип уроку залежить також від наявних в школі засобів навчання, професійної майстерності вчителя та інших чинників.

Кожен урок має свою структуру. Під поняттям "структура уроку" розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними.

Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв'язку з цим кожний тип уроку має власну структуру[31].

У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмислення знань - за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивчених матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття логічно-наслідкових зв'язків, формування висновків, виконання проблемних завдань тощо.

До сучасного уроку як форми організації процесу цілеспрямованої взаємодії вчителя і учня є певні вимоги. Ці вимоги відповідають необхідним нормам, які мають виконуватися в процесі навчання[27, с. 10].

Виховні вимоги. Виховувати моральні якості, формувати естетичні смаки, забезпечувати тісний зв'язок навчання з життям, його запитами та вимогами.

Дидактичні вимоги. Забезпечувати пізнавальну активність на уроці, раціонально поєднувати словесні, наочні і практичні методи з проблемами, роботу з підручником, вирішення пізнавальних завдань. Реалізовувати вимоги єдності навчання, виховання та розвитку шляхом тісного зв'язку теорії з практикою, навчання з життям, із застосуванням знань у різних життєвих ситуаціях. Необхідно здійснювати систематичний контроль за якістю засвоєння знань, навичок та вмінь і корекцію їх навчальних зусиль. Постійне отримання зворотного зв'язку дозволяє впливати на хід навчального процесу, коригувати його.

Психологічні вимоги. Учитель контролює точність, ретельність і своєчасність виконання учнями кожної вимоги. Воля і характер вчителя виявляються на уроці у всій його діяльності. Особливо цінується учнями вимогливість педагога в поєднанні зі справедливістю і доброзичливістю, повагою та педагогічним тактом. Учитель повинен відрізнятися самовладанням і самоконтролем, щоб долати негативне психічний стан на уроці - невпевненість, скутість чи, навпаки, зайву самовпевненість[27, с. 11] .

Гігієнічні вимоги. Дотримання температурного режиму в класі, належних норм освітлення. Слід уникати одноманітності в роботі, монотонності викладу, чергувати слухання навчальної інформації з виконанням практичних робіт. Зміна видів роботи приносить відпочинок, дозволяє включати в пізнавальну діяльність різні органи чуття. Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності.

Урок рідної мови - процес вивчення і осягнення норм і правил вимови та письма української мови.

Рідна мова є, без перебільшення, основним предметом у системі навчально-виховної роботи в школі. Її особливе місце серед інших навчальних дисциплін визначається тим, що саме від мовленнєвої компетентності школярів (уміння читати, слухати, запитувати і відповідати, розповідати, переказувати почуте й прочитане, висловлювати свої думки в усній і письмовій формі) безпосередньо залежать їхні успіхи в опануванні знань з усіх інших предметів, зростання їхнього загального культурного рівня, кругозору [33].

Одним із найголовніших завдань уроків рідної мови є формування в учнів умінь, що стосуються різних видів навчальної мовленнєвої діяльності, найголовнішим з яких є уміння висловлюватися в доступних для них типах мовлення, передбачених програмою.

Щоб визначити, чого учні повинні навчитися на кожному конкретному уроці, вчителеві необхідно керуватися важливим положенням: одиницею навчання в сучасній школі є не матеріал окремо взятого уроку, а тема (розділ). А це означає, що тема і мета уроку визначаються його місцем у системі.

Розвивальні цілі уроку повинні бути спрямовані на формування уміння аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, діяти за аналогією тощо.

Виховні можливості уроків мови закладені, передусім, у змісті текстів, пропонованих підручником, навчальними посібниками або дібраним учителем додатково з навчальною і виховною метою. Однак слід уникати на уроці мови зайвого моралізування на основі змісту тексту, тривалих бесід на різні теми навколишнього життя, необхідно обходитися лише короткими, влучними зауваженнями, коментарями, які б фіксували увагу учнів на цікавих і корисних фактах, вартих запам'ятовування[33].

Умова успішного вивчення учнями мови неможлива без грамотного вибору методів і прийомів. Вибір методів та прийомів навчання мови необхідно здійснювати в процесі підготовки до уроку, враховуючи його дидактичну мету, характер змісту навчального матеріалу, рівень знань учнів. Щоб успішно оволодіти оптимальним вибором методів і прийомів навчання мови, слід глибоко осмислити склад, структуру, функції кожного з них і можливості застосування.

При виборі методів навчання мови необхідно керуватися дидактичними та лінгводидактичними принципами. В першу чергу слід враховувати дидактичний принцип дотримання єдності змістової і процесуальної сторін у навчанні, лінгводидактичний принцип установлення міжпредметних і внутрірівневих та міжрівневих зв'язків при вивченні мови тощо.

Ще однією вимогою до навчання мови є системність, її компонентами є: мета, зміст, методи, засоби, форми і результати навчання. Усі вони тісно пов'язані між собою, взаємодіють і взаємозумовлюють один одного. Головним серед них є мета навчання, що пронизує всі інші компоненти і, насамперед, зміст навчання.

Системний підхід - це важливий методологічний засіб наукового пізнання, який дає змогу використати принцип системності як мислительну технологію, що реалізує на практиці принцип цілісного розгляду явищ у складному взаємозв'язку їх розвитку.

Отже, можна зробити висновок, що урок як дидактична одиниця - це складне явище, яке має свої особливості, вимоги, цілі. Уроки рідної мови -

процес вивчення і осягнення норм і правил вимови та письма української мови. Особливість уроків рідної мови полягає в тому, що у процесі навчання відбувається розвиток кожної особистості. Потужним джерелом виховання є тексти, які можуть нести виховний характер.

1.2 Нетрадиційний урок у сучасній лінгводидактиці

Сучасний урок з української мови суттєво відрізняється від уроку 70-80 років. По-перше, змінилося суспільство, умови життя; по-друге, учні, які тепер сидять за партами, докорінно відрізняються від своїх попередників; по-третє, важливу роль відіграє моральний та психологічний фактор - українська мова стала державною, уроки мови заповнені новим, цікавим матеріалом з життя України, її народу, традицій, звичаїв, які мають велике виховне значення[7, с. 62].

Але успіх у навчанні насамперед залежить від творчості вчителя, пошуком нових форм, ефективних методів роботи, а також активізації пізнавальної та розумової діяльності учнів, що є важливим завданням. А для цього кожен учитель-словесник повинен урізноманітнювати традиційні навчальні форми оригінальними новаціями, щоб уроки були цікавими й корисними для учнів, давали їм відчуття усвідомлення власних розумових сил, творчу наснагу, розвивали в них спостережливість, уважність, вміння швидко та якісно аналізувати мовний матеріал. Тобто у своїй практиці вчитель має використовувати нестандартні уроки[7, с. 63].

Нестандартний урок - урок, що має довільну структуру, не відповідає стандартним типам. Йому притаманна оригінальність, незвичність, підвищена емоційність. Такі уроки найбільше подобаються учням і викликають в них творчий інтерес, проте їх проведення вимагає особливої попередньої підготовки[ 10, с. 36 ].

Найкраще і найвдаліше визначення нестандартного уроку дав відомий педагог В. Онищук. Він визначив нестандартний урок як імпровізоване навчальне заняття, яке має нетрадиційну структуру, а структура уроку залежить від типу уроку, бо це сукупність, послідовність і зв'язок елементів, з яких він складається. Якщо нестандартний урок не матиме певної структури, то навчальний процес буде стихійним. Водночас структура має бути гнучкою, динамічною, яка відповідає меті, змісту уроку, віку і рівню розвитку учнів, методам і прийомам роботи[ 21, с. 5].

Сутність нетрадиційного уроку полягає в такому структурування змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Т. Гусак називає нестандартним уроком той урок, який не викладається у межах проблемного дидактичного часу, на яких вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи.

Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладенні певного матеріалу у формі, пов'язаній із численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності.

О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки вдумливому самоаналізу вчителя і відсутністю штампів у педагогічній технології[ 21, с. 7].

Існує кілька різновидів нетрадиційних форм уроку, кожна з яких вирішує свої освітні, розвиваючі та виховні завдання. Однак усі вони мають загальну мету: підняти інтерес школярів до навчання і тим самим підвищити ефективність навчання. Багато нетрадиційних уроків за обсягом і змістом матеріалу, який на них розглядається, часто виходять за межі шкільної програми і передбачають творчий підхід з боку вчителя і учнів.

Не мало важливо, що всі учасники нетрадиційного уроку мають рівні права і можливості взяти у ньому найактивнішу участь, проявити власну ініціативу. Нетрадиційні форми уроку можна розглядати як одну з форм активного навчання. Це спроба підвищення ефективності навчання, можливість звести воєдино і здійснити на практиці всі принципи навчання з використанням різних навчальних засобів і методів. [11, с. 17].

Для школярів нетрадиційний урок - це перехід до іншого психологічного стану, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, можливість відчути себе у новій ролі. Такий урок - можливість для дитини розвинути свої творчі здібності і якості своєї особистості, оцінити значення своїх знань і оцінити їх на практиці, зрозуміти взаємозв'язок різних наук; це самостійність і цілком нове ставлення до своєї праці.

Для вчителя нетрадиційний урок, з одного боку, - це можливість краще пізнати і зрозуміти учнів, оцінити їхні індивідуальні особливості; з іншого боку - можливість для самореалізації, творчого підходу до праці, здійснення власних ідей.

Методика проведення нетрадиційних уроків з української мови включає в себе набір обов'язкових правил та прийомів, яких необхідно дотримуватись в ході підготовки до таких уроків.

Власне нетрадиційний урок з української мови складається з чотирьох етапів:

1. Задум

2. Організація.

3. Проведення.

4. Аналіз.

До кожного з етапів існують конкретні рекомендації. Звичайно, певною мірою вони суб'єктивні і не вимагають саме такого конкретного виконання, напроти, потребують подальшої розробки і вдосконалення.

Задум - найбільш складний і відповідальний етап. Він містить такі складові:

- визначення часових меж;

- визначення теми уроку;

- визначення типу уроку;

- вибір класу.

Організація нетрадиційного уроку включає в себе вибір класної кімнати для проведення уроку; забезпечення необхідним обладнанням учнів, технічними засобами. Цей етап уроку є також немало важливим, оскільки якщо вчитель не зможе врахувати все необхідне для реалізації задуму, то урок може або не виправдати очікування або не досягнути поставлених цілей.

Проведення самого уроку тісно пов'язане з організацією, оскільки на цьому етапі реалізується все те, що було заплановано під час організації. Перш за все, вчитель має налаштувати дітей на плідну роботу. Також вчитель має враховувати вікові особливості кожного учня і часові рамки уроку.

Після проведення уроку вчителю необхідно проаналізувати і оцінити свою роботу і роботу класу загалом, врахувати всі "плюси" і "мінуси" і зробити висновки на майбутнє. Аналіз проведення уроку є важливим і необхідним, оскільки без нього вчитель не зможе побачити причини своїх можливих невдач.

Отже, нестандартний урок - урок, що має довільну структуру, не відповідає стандартним типам. Особливості такого типу уроків полягають в тому, що вчитель має змогу проявити свою творчість, а також оцінити здібності учнів. Проте проводити подібні уроки не варто дуже часто, оскільки з нетрадиційних вони ймовірно душе швидко перетворяться на традиційні.

Урок - це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання. Нетрадиційний урок набув широкого поширення лише нещодавно і він має довільну структуру. Нетрадиційний урок відрізняється від традиційного вільною структурою, творчим підходом вчителя до подання учням необхідної інформації чи перевірки знань.

Список використаних джерел

1. Басиста Л.С. Ігри на уроках української мови / Л.С. Басиста// Вивчаємо українську мову і літературу - 2012. - № 30. - с. 29-30.

2. Бойко Л.Ю. Граймося на уроках мови та літератури / Л.Ю. Бойко// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2011. - № 29. - с. 4-8.

3. Василенко В. І. Лінгвістичні казки на уроках української мови / В. І. Василенко // Українська мова і література в школі. - К., 2005.- №7.- с. 35-40.

4. Варзацька Л.С. Типи особистісно - зорієнтованих ситуацій на уроці / Л.С. Варзацька // Українська мова і література в школі : Науково- методичний журнал. - 2010. - № 8. - с. 22-26.

5. Головань Т.В. Роль індивідуальної, парної, групової роботи в розвитку творчих здібностей учнів на уроках словесності / Т.В. Головань // Обдарована дитина. - 2011. -№ 8. - с. 21-27.

6. Деркач О.О. Удосконалення вміння порівнювати, узагальнювати, систематизувати, дискутувати (урок з елементами досліджування та експериментування) / О.О. Деркач // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2011. - № 7-8. - с. 44- 54.

7. Джупіна В.Л. Мислення починається із здивування(нестандартні уроки української мови в сільській школі) // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. - № 1. - с. 62-64.

8. Донченко Т. І. Урок як основна форма організації навчальної діяльності Учнів з української мови / Т. І. Донченко // Українська мова і література в школі. - 2012. - № 2. - с. 2-7.

9. Єлісеєва С.С. Про сучасні підходи до організації навчання на уроках української мови та літератури. Ч 2. Нестандартний урок. Види нестандартних уроків / Єлісеєва С.С. // Українська мова і література в школі. - 2012. -№ 1. - с. 59-65.

10. Зарубенко Н.В. З досвіду проведення нестандартних уроків української мови / Н.В. Зарубенко// Українська мова і література в школі : Науково-методичний журнал. - 2009. - № 8. - с. 36-39.

11. Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури // Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури. - Харків: Основа, 2006. - с. 3-293.

12. Комаренко Н.А. Неймовірні пригоди хороброго речення в країні Мовляндії (урок-казкова подорож)/ Н.А. Комаренко// Українська мова та література в школі. - 2011.- №2. -с. 34-36.

13. Котенко В.В. Застосування ігрових та мовленнєвих ситуацій на уроках рідної мови/ В.В. Котенко// Сучасна школа України. - 2000.- №9. - с. 25-28.

14. Кучеренко І. В. Інтегровані уроки як вид нестандартної організації форми навчання української мови / І. В. Кучеренко// Українська мова та література в школі. - 2011.-№ 3. - с. 10-14.

15. Литвиненко О.Г. Ігрові технології на уроках словесності/ О.Г. Литвиненко // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2011. - № 22-24. - с. 19-22.

16. Литвин Т.О. Використання гри на уроках української мови для активізації пізнавальної й розумової діяльності учнів/ Т.О. Литвин//Українська мова й література в школі. - 2013. - № 1. -с. 7- 12.

17. Нетрадиційні уроки. Українська мова 5-12 клас.- Харків.- 2008.- 256 с.

18. Нетрадиційні форми проведення уроку // Пентилюк М. І. Сучасний урок української мови/ М. І. Пентилюк, Т.Г. Окуневич. - Харків: Основа, 2007. - с. 65-72.

19. Озерна З.С. Ігри та вправи на уроках української мови / З.С. Озерна// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2009.- № 8. - с. 26-32.

20. Омельчук С. І. Урок- дослідження в системі навчання морфології української мови/ С. І. Омельчук// Українська мова і література в школі. - 2013. - № 1. - с. 2-7.

21. Остапенко Н. І. Особливості методики проведення нетрадиційних уроків рідної мови в загальноосвітній школі/ Н. І. Остапенко// Українська мова і література в школі .- 2011.- № 7. - с. 5-9.

22. Передрій Г.О. Про цікаві завдання й ігрові форми роботи з української мови/ Г.В. Передрій// Дивослово. - К., 2005. - № 1.- с. 7-14.

23. Пересунько Т.М. Лінгвістичні казки на уроках української мови// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2008. - № 17. - с. 2-8.

24. Сухих О.М. Нетрадиційні уроки як засіб формування щасливої людини / О.М. Сухих //Українська мова і література. Шкільний світ.- 2012.- № 14. - с. 27-31.

25. Уварова О.В. Інтелектуальні змагання на уроках мови / О.В. Уварова// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - № 11. - с. 31-36.

26. Федоренко В.В. Гра зі словом. Ігрові завдання на уроках мови// Українська мова та література. - 2004.

27. Храмова Т.О. Емоційне й моральне виховання учнів у форматі нетрадиційного уроку/ Т.О. Храмова//Вивчаємо українську мову та літературу. - 2003. - № 35. - с. 5- 11.

28. Чабан О.В. Організація проектної діяльності на уроках мови та літератури/ О.В. Чабан// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2009. - № 34. - с. 2-11.

29. Чекіна О.О. Ігри-змагання на уроках української мови// Початкова освіта. - 2008. - січень. - № 1. - с. 5-6.

30. Широка Н.Ф. Нетрадиційне проведення уроків зв'язного мовлення/ Н.Ф. Широка// Українська мова і література. Шкільний світ. - 2012.- № 6. - с. 19-21.

Размещено на Allbest.ru