Особливості вивчення української літератури в гімназіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.02 - Теорія і методика навчання (українська література)

Особливості вивчення української літератури в гімназіях

Машталер Галина Василівна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник - Волошина Ніла Йосипівна, член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії літературної освіти

Офіційні опоненти - Хропко Петро Панасович, дійсний член АПН України, доктор філологічних наук, професор, Національний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова, завідувач кафедри української літератури

Градовський Анатолій Володимирович, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури Черкаського державного університету ім. Богдана Хмельницького.

Провідна установа - Ніжинський державний педагогічний університет ім. Миколи Гоголя, кафедра методики викладання української мови і літератури, м. Ніжин Чернігівської області

Захист відбудеться “ 21 ” червня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м.Київ, вул. Артема 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розіслано “ 19 ” травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В.Бондаренко

1. Загальна характеристика роботи

українська література гімназія твір

Актуальність дослідження. Реформування освіти, визначене Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ ст.), передбачає формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації, формування гуманітарного мислення.

Оновлення змісту освіти є визначальною складовою реформування освіти в Україні і передбачає приведення його у відповідність із сучасними потребами суспільства.

Перед педагогічною наукою стоїть завдання створити ефективні дидактичні системи, які рунтуються на застосуванні таких типів, технологій, форм і методів навчання, що забезпечують інтенсивне оволодіння системою знань, формування умінь, навичок і на цій основі істотно підвищують рівень творчої діяльності учнів, створюють умови для глибшого і повнішого розвитку інтелекту особистості.

Метою гімназії як середнього загальноосвітнього закладу, що дає науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку, є забезпечення навчання, виховання і розвитку обдарованих і здібних дітей. Основні її завдання сформульовані згідно з метою на основі нової філософії освіти.

Найголовніше завдання вчителя-словесника гімназії - вчити дітей так, щоб вони, за словами Г.С.Сковороди, “пізнали свій народ, а в народі себе!”. Тому художню літературу вчителі повинні розкривати, а учні сприймати та аналізувати як мистецтво слова, як поетичне вираження духовного життя народу.

У вітчизняній методичній літературі не знайшли ще належного висвітлення проблеми змісту, обсягу навчального матеріалу та оптимального використання методів і форм навчання в гімназіях.

Специфіка роботи в цих навчальних закладах потребує спеціальних досліджень з проблем викладання усіх навчальних предметів, зокрема літератури.

Дослідження дидактів (Ю.К. Бабанського, М.М. Скаткіна, І.Я. Лернера), психологів (Г.С. Костюка, І.О. Синиці, С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьєва), методистів (В.Я. Неділька, Є.А. Пасічника, Н.Й. Волошиної, Б.І. Степанишина) та досвід вчителів-словесників свідчать, що правильний вибір форм і методів навчання визначає якість уроку.

Вважаємо важливими теоретичні положення дисертаційних досліджень Москаленко Н.Н., Чижевського Б.Г., Курляк І.Є., Коваль В.В., Остапчук Е.Е., які присвячені проблемам шкіл нового типу - гімназій та ліцеїв. Так, у роботі Москаленко Н.В. висвітлюються аспекти управління процесом формування якостей знань учнів в педагогічній теорії, розкриваються рівні та показники їх сформованості з гуманітарних предметів у гімназії, обрунтовуються специфічні характеристики обдарованих дітей, визначається коефіцієнт інтелекту.

Питанню специфіки навчально-виховного процесу в ліцеї присвячено дисертацію Чижевського Б.Г. У роботі Курляк І.Є. розкривається зміст освіти української середньої школи в історії галицьких класичних гімназій (1864-1918 рр). Остапчук Е.Е. у своєму дослідженні розкриває форми і методи науково-методичної роботи, особливості її організації в ліцеях. У роботі Коваль В.В. розроблено модель системи управління сучасною школою-гімназією.

До цього часу не було захищено жодної дисертації про особливості викладання української літератури в гімназії. Є лише одне дослідження (Горошкіної О.М.), яке стосується проблеми навчання української мови в старших класах гімназії. Авторка висвітлює мету освіти в гімназії, розкриває нові шляхи і підходи до диференційованого навчання, зважаючи на запити і здібності гімназистів, акцентує увагу на різних формах і методах навчання.

Викладання української літератури в гімназіях, на відміну від середніх загальноосвітніх шкіл, має свої особливості. Тут є можливість:

по-перше, вивчати з обдарованими дітьми не тільки програмовий твір, а й декілька додаткових, щоб збагнути індивідуальний стиль митця, філософську проблему твору;

по-друге, здійснювати поглиблену аналітико-синтетичну роботу учнів з творами;

по-третє, систематично використовувати матеріали літературної критики з метою навчити гімназистів висловлювати власну думку, вміти її обґрунтовувати, доводити;

по-четверте, організовувати пошукову, науково-дослідницьку діяльність учнів: написання рефератів, збір інформації для поглибленого вивчення обраної теми.

Назріла потреба в дослідженні особливостей викладання української літератури в гімназіях. Багатоаспектний розгляд цього питання відкриває шляхи вдосконалення процесу навчання. Актуальність, теоретична і практична нерозробленість проблеми визначили наукову значущість обраної теми дослідження, її обєкт, мету і завдання.

Обєкт дослідження - процес вивчення української літератури в гімназіях.

Предмет дослідження - особливості методики викладання української літератури в гімназіях.

Мета дослідження - теоретично обрунтувати, розробити і практично перевірити систему форм і методів вивчення української літератури в гімназіях.

Зміст і спрямованість дослідження визначили гіпотезу: якість викладання української літератури в гімназіях підвищиться, якщо:

- вивчати й досліджувати творчість письменників, які посіли найвизначніше місце в історії літератури;

- основна увага приділятиметься виробленню умінь і навичок самостійної роботи з метою виховати висококультурного інтелігентного читача, здатного розбиратися в найскладніших питаннях часу;

- нестандартно використовувати методи та форми навчання, проводити залікові заняття, уроки - лекції, семінарські заняття, уроки-диспути тощо;

- проводити творчу роботу під час лінгвістичного аналізу художніх творів;

- оперувати літературно-критичними матеріалами про творчість кожного письменника;

- вести науково-дослідницьку, пошукову роботу.

Для досягнення поставленої мети й перевірки вірогідності гіпотези необхідно було розвязати такі завдання:

- провести екскурс в історію створення гімназій в Україні, зясувати методику, стиль викладання української літератури в тогочасних гімназіях;

- визначити стан досліджуваної проблеми в практиці сучасних гімназій;

- обґрунтувати систему форм і методів вивчення української літератури в гімназіях;

- зясувати специфіку викладання української літератури в гімназіях;

- перевірити ефективність запропонованої методики.

Методологічною основою дослідження є концепція про всебічний і гармонійний розвиток особистості, філософські праці про принципи і категорії педагогічної науки.

Для розвязання поставлених питань було використано такі методи дослідження:

а) теоретичні - вивчення методичних, психолого-педагогічних, літературознавчих праць, гімназійної документації (навчальні плани, програми, звіти, журнали, зошити);

б) емпіричні - бесіди з учнями, учителями, спостереження й аналіз уроків;

в) педагогічний експеримент - констатуючий, пошуковий у формі дослідного навчання, контрольний, якісний і кількісний аналіз результатів експериментально-дослідного навчання.

Наукова новизна дослідження полягає в обрунтуванні й розробці методики використання системи форм і методів вивчення української літератури в гімназіях; у визначенні ефективності розробленої методики, що сприяє підвищенню якості викладання української літератури в школах нового типу.

Теоретичне значення виявляється у розкритті специфіки викладання української літератури в гімназіях, обрунтуванні форм і методів вивчення літератури, підвищенні рівня і якості знань.

Практичне значення полягає в експериментальній перевірці та впровадженні в практику науково обґрунтованої методики викладання української літератури в закладах нового типу.

Дослідження може бути використане у процесі підготовки вчителів-словесників.

Розроблені автором рекомендації і пропонована система методів і прийомів передбачають удосконалення гімназійних програм, підручників і методичних посібників.

Особистий внесок автора полягає у:

- теоретичному та експериментальному обґрунтуванні методики викладання української літератури в гімназії;

- висвітленні особливостей вивчення української літератури у закладі нового типу;

- розробці системи практичних завдань, які забезпечують високу ефективність роботи над художнім твором.

Дослідження проводилося у три етапи:

На першому етапі (1996-1997 рр.) вивчалася література з питання історії створення гімназій в Україні, особливостей викладання уроків словесності в них, методи і форми навчання, висвітлені методистами: Т.Ф. Бугайко, О.М. Бандурою, Н.Й. Волошиною, В.Я. Недільком, Є.А. Пасічником, Б.І. Степашиним; була розроблена структура (модель) викладання літератури в гімназіях, в основу якої закладено принципи організації самостійної роботи учнів, проведення залікової форми занять, використання лінгвістичного аналізу художніх творів, систему опрацювання літературно-критичних статей.

Результати першого етапу дослідження покладено в основу формуючого експерименту.

На другому етапі (1997-1998 рр.) ця модель впроваджувалася у практику Калуської та Тлумацької гімназій Івано-Франківської області та Луганської гімназії.

Третій етап (1999-2000 рр.) - перевірка ефективності запропонованої системи.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень; застосуванням сукупності методів, адекватних меті й завданням, переконливими результатами дослідницько-експериментальної роботи, що свідчать про ефективність запропонованої методики викладання української літератури в гімназіях.

Апробація результатів дисертації

Автор дисертації брала участь в апробації і практичній реалізації розробленої методики шляхом наукових публікацій, виступів на семінарах, науково-практичній регіональній конференції, присвяченій Дню писемності (Калуш, 1999 р.), зїзді Союзу українок та українок СФУЖО з проблем впливу жінки-українки на демократичний розвиток суспільства (м.Київ, 1993 р.), метод обєднаннях учителів-словесників.

Досліджувані особливості викладання української літератури в гімназії впроваджувалися в практику Калуської, Тлумацької гімназій Івано-Франківської області та Луганської гімназії.

2. Структура і основний зміст роботи

Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури загальним обсягом 158 сторінок. Бібліографія містить 196 джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено обєкт, предмет, мету, гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну цінність, сформульовано положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “З історії гімназій в Україні” - проводиться екскурс в історію створення гімназій в Україні, простежується їх розвиток, досліджуються методичні аспекти викладання предметів у тогочасних навчальних закладах.

Неабияку цінність для нашого дослідження становить книга “Історія української культури” за редакцією Івана Крипякевича (Нью-Йорк, 1990 рік), з якої дізнаємось, що перші гімназії в Україні виникли на переломі ХYІ-ХYІІ ст. під впливом західних течій - гуманізму, реформізму. Найдавніша з них була заснована у 1586 р. при Успенському братстві у Львові. Головним предметом навчання була словянська мова. Вже в перших гімназіях рівень освіти і виховання був досить високим.

Гімназисти вивчали грецьку і латинську мови, поетику й риторику. Вони студіювали Євангеліє, апостольські книги, писання святих отців, філософів, поетів. Самі складали промови, вірші на честь визначних осіб, святкові привітання, панегірики.

Значний внесок у дослідження шкільництва Галичини зробив Б.М. Ступарик. Він зазначає, що навчальна діяльність в школах регламентувалась міністерським розпорядженням, планами, програмами та апробованими підручниками. В гімназіях панувала атмосфера шляхетності та вишуканого ідеалізму, яка створювалась на основі глибокого вивчення в оригіналі найвизначніших класичних шедеврів грецької та римської літератур, культури стародавніх народів.

У 1850 р. для східногалицьких гімназій впроваджувалась як обовязкова рідна мова. Українська мова була синтезом трьох шкільних дисциплін: читання, мови та літератури. Її метою було навчити учнів швидко та вдумливо читати, грамотно писати, знати історію розвитку української мови. Гімназисти повинні були добре розбиратися в літературному процесі. Особлива увага приділялася порівняльному методу вивчення літератури. Вивчалися твори письменників одного і того ж жанру, зіставлялися в стилістичному плані, досліджувалися мовні аспекти, щоб врешті-решт прийти до розуміння розвитку української літератури в тісному взаємозвязку з історичною боротьбою українського народу за своє соціальне і національне визволення, власну освіту і культуру.

Чільне місце в історії української літератури посідала творчість Т.Г.Шевченка. Якщо проаналізувати розподіл матеріалу з української літератури та вибір тематичних лекцій 1893 р., то найбільша кількість годин відводилась на вивчення творів усної народної творчості та творчості Т.Г.Шевченка.

Багато цінного внесла у розвиток проблеми А.В.Лопухівська, яка дослідила зміст навчання, методи викладання в гімназіях і ліцеях Східної України.

Творчість учителя, який викладав літературу в гімназії, базувалась на високій майстерності й професіоналізмі. Глибоке знання текстів творів, їх аналіз, читання оригіналів, заучування на память (тобто репродуктивний метод навчання) посідали значне місце у його роботі. Гімназія викликала повагу до себе, бо всіх вражала енциклопедичність набутих випускниками знань.

З приходом до влади більшовиків гімназії перетворилися на десятирічки. Гімназійна освіта в нашій країні зникла не тому, що вичерпала себе як педагогічна система і настав природний процес її заміни більш ефективною моделлю. Вона перестала існувати в момент, коли тільки почав розкриватися величезний потенціал класичної освіти.

Починаючи з 1992 р. в Україні почали відроджуватися гімназії як навчальний заклад елітарного типу для розвитку природної обдарованості дітей. Це був великий крок на шляху до відмови від масової радянської школи, яка була покликана виконувати роль вихователя стандартних людей майбутнього.

У Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (введено в дію МО України від вересня 1993 р. № 332) говориться: “Для розвитку природної обдарованості дітей створюються спеціалізовані школи і профільні класи, гімназії та ліцеї. Гімназія - середній загальноосвітній навчально-виховний заклад другого-третього ступеня, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей”.

Отже, гімназії в Україні, починаючи з ХYІ ст. пройшли тривалий час свого розвитку в різних історичних умовах. Перебування Західної України під владою австро-угорських, німецьких і польських поневолювачів не могло не вплинути на систему освіти. Російські гімназії на українській землі теж були відірвані від нашої національної культури. І все ж гімназії відзначалися високим рівнем освіти, що забезпечувало можливість її випускникам навчатися у найпрестижніших європейських університетах.

Однак найбільшою заслугою їх було те, що вони підготували велику кількість освічених людей, учених, які своїм досвідом допомогли в організації державної шкільної системи освіти з урахуванням ідеї національної свідомості. Християнські поняття, почуття власної гідності, вміння розвивати свої індивідуальні здібності, любов до знань, уміння самостійно працювати, відповідальність за свої вчинки - ось ті якості, яких набуває вихованець у гімназіях України.

На сучасному етапі позитивним у діяльності закладів нового типу є надання кожному громадянину можливості одержати освіту згідно з його потребами та здібностями. Творчість як головна ознака діяльності, увага до особистості кожного учня, його фізичне і духовне становлення, побудова навчально-виховного процесу на наукових засадах, тісні звязки з громадськістю, в тому числі й міжнародні, тощо - все це притаманне сучасній гімназії.

У другому розділі дисертації - “Вивчення української літератури в сучасних гімназіях” - розкрито особливості викладання української літератури в гімназії, подано їх теоретичне та методичне обґрунтування. Положення і висновки ґрунтуються на наукових дослідженнях з літературознавства, психології, педагогіки, філософії, методики викладання літератур та інших наук. При цьому було враховано:

- викладання літератури як мистецтва слова;

- системність як єдність мети, змісту, методів та прийомів у процесі вивчення літератури;

- характер завдань, які сприяють активізації інтелекту, творчому розвиткові особистості й викликають певні емоції;

- вікові особливості гімназистів.

Методична система дослідного навчання в гімназії передбачає роботу, спрямовану на удосконалення умінь та навичок самостійного аналізу художнього твору, літературної критики.

Знати літературу - це уміти простежити розвиток сюжету непроаналізованого в підручнику твору, самостійно визначити його проблематику, спроектувати морально-етичну програму життя письменника на себе, висловити усно й письмово свої міркування. Без таких та багатьох інших умінь літературна освіта стає формальною.

Анкети 183 десятикласників засвідчили, що 45% з них не вміє самостійно аналізувати твір; 76% - не обізнані з найновішою літературною критикою, безпорадні під час конспектування, складання тез; 93% - не вміють робити лінгвістичний аналіз художнього тексту. Отже, констатуючий зріз показав, що в основу створення системи вивчення літератури в гімназії було покладено принцип забезпечення максимально можливої варіативності змісту і форм навчального процесу, використання всіх можливостей, які дає диференційоване навчання та індивідуальний підхід до учнів, щоб кожен з них відповідно до своїх здібностей найглибше засвоїв навчальний матеріал, узяв з кожного художнього твору все те, що він здатний узяти та сприйняти згідно з індивідуальними особливостями.

У своїй роботі ми керувалися інноваційними підходами, що охопили сучасну освіту, бо моделювання навчального процесу на сучасному етапі відрізняється від традиційних поурочних розробок, зорієнтованих тільки на вчителя. Сучасне моделювання уроку проектує навчально-пізнавальну діяльність самого учня і забезпечує високу стабільність літературних знань, умінь і навичок. Найголовнішими ознаками таких уроків у гімназії, на нашу думку, є:

а) наближення методики викладання літератури до вузівської методики, що найуспішніше реалізується на уроках у формі лекцій, заліків, семінарських занять, диспутів, у процесі пошуково-аналітичної роботи;

б) організація самостійного вивчення матеріалу на уроці і в процесі виконання домашніх завдань;

в) опора на досягнення сучасної літературної критики для глибшого усвідомлення ідейно-художньої суті творів;

г) проведення лінгвістичного аналізу, що розкриває “секрети” творчості і забезпечує адекватне (цілісне, естетичне) сприймання твору на рівні не тільки інтелекту, а й почуттів.

Методична система, впроваджена в практику роботи учителів гімназій, була спрямована на нетрадиційне використання ефективних методів і прийомів, за допомогою яких удосконалювалися уміння та навички самостійного аналізу літературних творів, зразків літературної критики, проведення лінгвоаналізу.

Особливої уваги заслуговує залікова система. Саме на таких уроках перевіряється вміння учнів самостійно працювати над певним літературним матеріалом. А правильна оцінка знань є важливою умовою

активізації інтелектуальної праці учнів. Заліки характеризують не лише результати (фактичні знання), а й саму роботу гімназистів.

Щоб визначити рівень обізнаності учнів з літературним матеріалом та навички роботи з ним, було проведено зрізи письмових творчих робіт, аналіз усних відповідей під час заліків та зрізи письмових залікових творчих робіт у 7-х та 10-х класах. Оцінювання учнівських робіт проводилось у відповідності з розробленими критеріями. Учні повинні були:

- самостійно підібрати матеріал для висвітлення певної теми;

- виявити особисті творчі здібності;

- опрацювати і використати критичні статті у письмових роботах;

- самостійно аналізувати ідейно-художній зміст твору з елементами лінгвоаналізу;

- складати складний план на узагальнену тему;

- творчо осмислювати авторську думку.

Результати дослідження засвідчили, що учні експериментальних класів значно глибше розкрили взаємозвязок світогляду і творчості письменників на основі творів, рекомендованих програмою і самостійно підібраних, дали оцінку вивчених творів у літературно-критичних статтях, а також виявили уміння дослідницького аналізу творів.

Одержані дані відображено в таблицях дисертації. Вони підтверджують необхідність впровадження запропонованої системи в методику викладання української літератури.

Для зясування рівня учнями матеріалу з літератури в контрольному та експериментальному класах зіставлено такі таблиці.

Зясувалося, що учні 7-х, 10-х експериментальних класів значно глибше розкрили взаємозвязок світогляду і творчості письменників на основі творів, рекомендованих програмою і самостійно підібраних, дали оцінку вивчених творів у літературно-критичних статтях, а також виявили елементи дослідницького аналізу творів.

Таким чином, якісний і кількісний аналіз результатів формуючого експерименту дозволяє зробити підсумок: запропонована система вивчення української літератури в гімназіях в цілому ефективна і дає позитивні результати.

У дисертаційному дослідженні зроблено такі загальні висновки. Пошуки сучасної форми для передачі нового змісту досліджено в дисертації на тему “Особливості вивчення української літератури в гімназії”. Основну увагу звернено на методичні аспекти, нестандартне використання форм і методів навчання на уроках літератури в гімназіях. Найефективнішим результатом виявилось комплексне використання досліджених особливостей, оскільки дало цілісну картину співпраці вчителя і учнів.

Запропонована система роботи в гімназії спонукає учнів підходити до художнього твору як до мистецтва слова, враховувати жанрову специфіку та своєрідність поетичного голосу митця. Але слід зауважити, що істина завжди конкретна. Закономірно, що не можна створити такі універсальні форми роботи, методи навчальної діяльності вчителя й учнів, які годилися б для всіх умов функціонування педагогічного процесу. Результати експерименту підтвердили ефективність впровадженої у практику методики. Саме ці результати дають підставу говорити про доцільність широкого використання запропонованих підходів і прийомів роботи на уроках української літератури в гімназії.

З метою підвищення рівня знань учнів з української літератури важливо і необхідно процес вивчення предмета побудувати так, щоб домінантною була самостійна робота учнів, тому що саме такий вид роботи виробляє уміння і навички усного і писемного мовлення, розвиває логічне й образне мислення, уяву і память. Основна мета цього виду роботи - досягнення третього етапу (критично-творчого) у формуванні самостійності гімназиста, бо саме на цьому найвищому ступені самостійності учень навчається не тільки глибоко розуміти мету завдання і оволодіває методами його розвязання, а й вчиться видозмінювати ці методи відповідно до змісту й характеру завдання. Знання учнів у гімназії все частіше визначаються й оцінюються в процесі аналітичної роботи над новими матеріалами, залежно від активності учнів, їхньої здатності самостійно сприймати матеріал, вести науково-дослідницьку роботу. Тому зросла питома вага методу самостійного вивчення літературного матеріалу як на уроці, так і в процесі виконання домашнього завдання. Самостійна робота випливає із внутрішньої логіки навчального процесу, продиктована потребами розвитку особистості учнів. Репродуктивно-критичний та критично-творчий ступені розвитку самостійності гімназистів дають змогу оцінити обєкт опрацювання, творчо застосувати здобуті знання, сформовані уміння й навички, створивши щось якісно нове. Завдяки самостійній роботі гімназистам доступний аналіз художнього твору з погляду специфіки літератури: тлумачення образу й образності та уявлення про естетичну природу слова у творі. В учнів формується багатий досвід читача, який є надійною і єдиною основою “бачення” літературних образів.

Варто систематично використовувати літературно-критичні статті під час вивчення творчості письменників, бо це розширює знання учнів про творчість митців, вчить чіткої композиції, яскраво вираженої послідовності викладу думок і доведень. Працюючи над критичними статтями, гімназисти ознайомлюються з основними рисами публіцистики різних авторів, глибиною, переконливістю, гостротою, влучністю висловлювання, афористичністю. А це формує в гімназистів уміння давати правильне тлумачення актуальних (важливих) проблем, розвиває критичне мислення.

Назріла потреба відмовитись від навязливих регламентацій щодо оцінки того чи іншого твору або творчої спадщини письменника. Необхідно подавати просто матеріал на певну тему, якомога більше інформації, вказувати найрізноманітніші джерела, викладати різні думки про твори і творчість. Літературно-критичні статті, вивчення яких запропоновано у дисертації, різні за формою, стилем (рецензія, наукова розвідка, нарис, спогад). Найістотнішим моментом під час вивчення літературної критики є ознайомлення та осмислення гімназистами творчого доробку українських критиків: Миколи Жулинського, Євгена Сверстюка, Івана Ільєнка, Михайла Наєнка, Дмитра Донцова, Василя Яременка, Віталія Коваля, Юрія Лавріненка, Юрія Шереха-Шевельова та багато інших із когорти української еліти. Їхній дослідницький літературознавчий доробок написаний доступною мовою, присвячений тим творам, які передбачені для вивчення гімназійною програмою.

Висновки

Результати експерименту підтвердили необхідність проводити лінгвістичний аналіз творів прозових і віршованих (цілісний або елементи лінгвоаналізу). Це велика перевага над трафаретним переказуванням змісту твору, над композиційно-сюжетним і по образним аналізом. Саме проведення лінгвістичного аналізу засвідчило новий, нетрадиційний підхід до аналізу художніх текстів із заглибленням у їхню структуру через внутрішню форму слова.

Гімназистам відкрилися нові можливості для текстологічного дослідження, вони побачили художній текст по-іншому, зсередини, досліджували, як витворюється зміст за допомогою слова в тексті, адже словесно-художній твір становить діалектичну єдність трьох граней літературного твору: контексту слів, контексту художніх образів і контексту ідей, які виявляють саму природу літературного твору.

Лінгвістичний аналіз дав змогу учням осягнути глибину художнього твору, глибше зрозуміти ідейний задум письменника, розкрити смисловий діапазон художнього слова, лексичні засоби виразності, архітектоніку творів, виявити своєрідність добору і використання мовленнєвих засобів.

Досить ефективним в методиці викладання української літератури є залікова система контролю за вивченням окремих тем і оцінка знань учнів. Мета залікових занять - перевірити самостійне осмислення учнями літературного матеріалу на новому ґрунті, під новим кутом зору. Залікові заняття відзначаються різноманітністю методичних прийомів та форм.

Проаналізувавши результати дослідницько-експериментальної роботи, можемо стверджувати, що розроблена в дисертації система є педагогічно доцільною. Вона забезпечує досягнення головної мети - виявлення і розвиток здібностей обдарованих дітей, виховання творчої особистості, здійснює специфічне завдання - виховання художньої сприйнятливості, емоційної чутливості на художні цінності, формування художніх почуттів і смаків, сучасних поглядів та ідеалів.

Матеріали дослідження висвітлено у таких публікаціях

Машталер Г.В. Особливості викладання літератури в Кутногорській гімназії Чехії. // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999.- № 1. - С.63-64.

Машталер Г.В. Вивчення літературознавчих праць Симона Петлюри в гімназії // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999.- № 2. - С.14-17.

Машталер Г.В. Тарас Мельничук - князь життя і поезії // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999.- № 5. - С.55-59.

Машталер Г.В. “Вросту, мов корінь, в тебе, земля моя”! (Творчість Дарії Рихтицької в 10-му класі гімназії) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000.- № 2. - С. 58-62.

Скуба Г.В. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина // Українка в світі. - 1993.-№ 3. - С.13-16.

Машталер Г.В. Живущі соки нації. Ескізи до уроку літератури в гімназії // Педагогічна газета. - 1997. - № 1. - С.4.

Анотація

Машталер Г.В. Особливості вивчення української літератури в гімназіях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

Дисертація розкриває науково обґрунтовану методичну систему викладання української літератури як мистецтва слова в гімназії. Визначено основні ефективні методи і прийоми роботи над художнім твором, літературною критикою. Встановлено, що запропонована методика викладання є педагогічно доцільною, оскільки забезпечує досягнення головної мети - виявлення і розвиток здібностей обдарованих дітей, формує емоційне ставлення до художніх цінностей, художні погляди та ідеали.

Ключові слова: лінгвоаналіз, ефективні методи та форми роботи, інтелектуальні здібності, система залікових занять, літературно-критичні статті, навчальний заклад нового типу (гімназія).

Аннотация

Машталер Г.В. Особенности изучения украинской литературы в гимназиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинская литература). - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации разработана научно обоснованная методическая система преподавания украинской литературы как искусства слова в гимназии. Определены основные эффективные методы и приемы работы с художественным произведением, литературно-критической статьей.

Основное внимание акцентируется на методических аспектах: как и каким образом донести гимназистам высокие идеи искусства слова в его философичности, интеллектуальности и в особой силе влияния на эмоции, сознание, эстетические вкусы, идеалы и волю человека.

Знания учащихся в гимназии определяются и оцениваются в процессе аналитической работы с новым материалом в зависимости от активности учеников, их умения самостоятельно воспринимать материал, вести исследовательскую работу.

Систематическое использование литературно-критических статей в процессе изучения творчества писателя расширяет знания учащихся о творчестве художника слова, учит четкой композиции, последовательности изложения мыслей. Методика лингвистического анализа засвидетельствовала новый, нетрадиционный подход к изучению художественных текстов с углублением в их структуру через внутреннюю форму слова.

Доказано, что эта методика преподавания педагогически целесообразна, так как она способствует достижению главной цели - проявлению и развитию способностей одаренных детей, формирует эмоциональное отношение к художественным ценностям, эстетические вкусы и высокие идеалы.

Ключевые слова: лингвоанализ, эффективные методы и формы работы, интеллектуальные способности, система зачетных занятий, литературно-критические статьи, учебное заведение нового типа (гимназия).

Summary

Mashtaler G.V. The peculiarities of the teaching Ukrainian Literature at the gymnasiums. - Manuscript.

The dissertation for the receiving of the Scientific Degree of the Candidate of the Pedagogical Sciences on speciality 13.00.02 - Theory and Methods of Teaching Ukrainian Literature. - The Institute of Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis explores the substantiated scientific methodical system of the teaching of the Ukrainian Literature as the art of speech at the gymnasium. It was determined the main effective methods and forms of the work with literary writing and critics.

It is proved that this methods of teaching answers the purpose, because it promotes the achievement of the main aim - to discover and develop the abilities of the talented pupils, to form their emotional feelings of the artistic values and the aesthetical views and ideals.

Key words: linguistic analysis, the effective methods and forms of the work, intelectual abilities, the system of credits, the articles of literary criticism, the educational establishment of the new type (gymnasium).

Размещено на Allbest.ru