Новітні технології процесу навчання на уроках української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

навчальний урок інтерактивний

Вступ

1. Новітні технології. Теоретико-методичний аспект. Ступінь наукової розробки обраної тематики

2. Поняття «новітні технології»

3. Методи інтерактивного навчання

Вступ

Ім'я Ліни Костенко ось уже понад 40 років є знаковим у нашій культурі. Ліна Василівна є видатною постаттю українського культурного життя завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, здатності мовчати в час, коли це мовчання означало відмову від спокус облаштувати своє життя ціною поступок.

Творчий розвиток поетеси не був позбавлений ускладнюючих моментів: досить тривалий час її поетичному слову було оголошено заборону, 16 років твори Ліни Костенко не потрапляли до друку. Але поетеса не втратила людської гідності в часи випробувань і продовжувала творити [Поетична зоря України, с. 3].

Тільки в посттоталітарний період творчість поетеси стає одним з першорядних об'єктів уваги з боку філологічної науки. «Та ґрунтовних праць, присвячених творчості Ліни Костенко, які вийшли б окремими книгами, й по сьогодні одиниці» [Ковалевський, с. 4], - такий висновок у своєму нарисі, присвяченому творчо-світоглядній біографії зробив О. Ковалевський у 2004 році, маючи на увазі розвідки В. Брюховецького, О. Тарнавського, І. Дзюби, А. Корнієнко, М. Ільницького, О. Пахльовської, О. Забужко, М. Жулинського. З того часу цей список поповнився розділом з монографії П.Іванишина, диптихом про поезію В. Панченка.

Саме питанню вивчення творчості письменниці у шкільному курсі української літератури присвячено посібники Г. Клочека Л. Овдійчук. Хоча, безперечно, ці питання неодноразово розкриваються на сторінках періодичних видань.

У програмі з вивчення української літератури в загальноосвітній школі творчість Ліни Костенко представлена досить широко. Так, учні поступово знайомляться з її поезією у 6 та 7 класах, а в 11 мають змогу не лише детально проаналізувати зразки інтимної, пейзажної та медитативної лірики, а й долучитися до роману у віршах «Маруся Чурай», котрий майже 20 років не міг дійти до своїх читачів, адже редакціями найвідоміших на той час журналів на ньому було поставлено клеймо «надмірно розтягнутий та художньо неповноцінний» [В.Брюховецький, с. 111]. Проте яким би високохудожнім не був би твір, запропонований до вивчення у шкільному курсі, одноманітність уроків знижує учнівську активність, притупляє увагу, може навіть виробити нелюбов до читання взагалі. Тому сьогодні учитель має перейматися пошуком найефективнішого шляху досягнення мети навчання, змінивши сам підхід до побудови уроків літератури. І саме інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних та вольових сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості [Скрипник, с. 43].

Основним проблемам інноваційних технологій на уроках словесності присвячені роботи О. Волкова, К. Голобородька, О. Пєхоти, О. Пометун, Г. Сизоненко, П. Ткаченка, Г. Токмань, В. Щербини та ін.

Отже, актуальність порушеної проблеми зумовлена об'єктивною потребою пошуку інноваційних методів та прийомів навчання для формування стійкого інтересу до уроків літератури та вивчення доробку Ліни Костенко зокрема.

Об'єктом дослідження є використання новітніх технологій на уроках української літератури.

Предметом дослідження виступає з'ясування особливостей застосування новітніх технологій при вивчення творчості Ліни Костенко на уроках української літератури в школі.

Мета курсової роботи полягає у визначенні стану впровадження новітніх технологій в навчальний процес на уроках української літератури та виробленні шляхів їх застосування у процесі вивчення творчості Ліни Костенко.

Поставлена мета передбачає реалізацію наступних завдань:

проаналізувати теорію і практику впровадження новітніх освітніх технологій в навчальний процес, зокрема, на уроках літератури;

зробити моніторинг програм з вивчення української літератури в школі на предмет залучення до неї творчості Ліни Костенко;

окреслити роль і місце письменниці в літературному процесі України;

виробити методичні рекомендації щодо вивчення творчості Ліни Костенко.

Науково-методологічну основу дослідження складають методично-наукові та літературно-критичні розвідки та праці Н. Волошиної, О. Волкова, К. Голобородька, О. Пєхоти, О. Пометун, Г. Сизоненко, П. Ткаченка, Г. Токмань, В. Щербини, В.С. Брюховецького, О. Тарнавського, І. Дзюби, А. Корнієнко, М. Ільницького, О. Пахльовської, О. Забужко, М. Жулинського та ін.

Наукова новизна полягає у виробленні методичних рекомендацій щодо застосування інноваційних методів та прийомів при вивчення творчого набутку Ліни Костенко в шкільному курсі літератури.

Практична цінність дослідження визначається можливістю використання його результатів у практиці викладання української літератури у школі та вузі.

1. Новітні технології. Теоретико-методичний аспект. Ступінь наукової розробки обраної тематики

Інтерактивне навчання - це сукупність педагогічних технологій, котрі складають педагогічну систему, засновані на спільній діяльності, що здійснюється засобами комунікації та має проблемно-пошукову природу [Єльникова, с. 71].

Існують певні організаційні та педагогічні умови такого навчання, які обумовлюють ключові позиції технології управління їх впровадженням у навчальний процес.

До цих умов належать наступні:

підвищення рівня індивідуалізації навчання за рахунок зменшення питомої кількості учнів в класі на одну годину вчителя при здійсненні навчально-виховного процесу та поширення використання моделюючих можливостей комп'ютерної техніки;

навчання вчителів інтерактивним технологіям, практичним результатом якого має бути поетапний перехід від фрагментарного використання інтерактивних технологій до системного;

моніторинг професійної діяльності вчителя з позиції інтерактивного навчання у співвідношенні до рівня їх професійної діяльності;

інтенсифікація аналітичної функції управління щодо ідентифікації атракторів за рахунок автоматизації процесів збору, обробки та аналізу результатів моніторингових спостережень;

рутинізація деяких функцій управління засобами інформаційних комп'ютерних технологій [Сиротенко, с. 96].

Все це призводить до висновку про необхідність наукового обґрунтування, розробки, й експериментальної перевірки впровадження інтерактивних освітніх технологій у навчальний процес.

2. Поняття «новітні технології»

У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

«Інтерактивний» (від англ. «inter» - взаємний і «act» - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтерактивність освіти сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості. Така технологія, як стверджують дослідники, передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації і виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Тому під час такого навчання учні та студенти вчаться демократично спілкуватися з іншими людьми, критично й творчо мислити, приймати обґрунтовані рішення. При цьому до роботи залучаються всі учасники процесу, які працюють у групах в облаштованому класі за підготовленим заздалегідь викладачем матеріалом, із дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри [Пометун, с. 2-3].

Перевага інтерактивного навчання в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів,які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань.

Інтерактивне навчання ділять на 4 групи:

парне навчання;

фронтальне навчання;

навчання у грі;

навчання у дискусії.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків.

Структура інтерактивного уроку:

I. Організація класу.

1. Привітання.

2. Перевірка готовності робочих місць.

II. Підсумок фенологічних спостережень.

III. Мотивація навчальної діяльності.

IV. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

V. Надання необхідної інформації.

VI. Інтерактивна вправа.

VII. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. [Крамаренко, с. 8-9]

Мотивація. Мета цього уроку - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість,усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

Мотивація готує учнів до сприйняття матеріалу, налаштовує їх на розв'язання певних проблем і стає місточком для представлення теми уроку.

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета цього етапу - забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.

Формулювання очікуваних результатів уроку - це по суті те, що традиційно називають дидактичною метою уроку.

Результати повинні бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів, наприклад:

знання: пояснювати суть явища, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти і т.д.;

уміння і навички: дискутувати, аргументувати думку, дати власну оцінку, проаналізувати і т.п.;

ставлення: сформувати та висловлювати своє ставлення до…

Надання необхідної інформації. Мета цього етапу - дати дітям достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Для опанування інформацією часто використовують технічні засоби навчання або унаочнення.

Інтерактивна вправа. Це центральна частина заняття. Вона займає біля 50-60% його часу. Мета - засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.

Підбиття підсумків. Цей етап займає близько 20% часу. Він дуже важливий. На ньому порівнюються одержані знання з очікуваними результатами, робляться висновки, закріплюється матеріал, аналізуються власні дії. Отримані результати, складається план подальших дій.

Наприклад, на підсумковому етапі інтерактивного заняття на тему «До природи не неси шкоди» необхідно:

1) з'ясувати, що зроблено на уроці;

2) виявити причини, які призводять до погіршення умов життя рослин і тварин;

3) знайти можливості для поліпшення екологічної обстановки;

4) запропонувати учням:

a) дібрати свої приклади чинників, що призводять до зникнення рослин, тварин; обговорити у парах та представити свої думки класові;

б) створити малюнки,які виражатимуть причини, що викликають погіршення умов існування предметів неживої та живої природи [Васильєва, с. 22-23].

3. Методи інтерактивного навчання

Методи, спрямовані на збільшення комунікативної активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії, називають інтерактивними.

Серед них найбільшого поширення набули такі:

мозковий штурм, або мозкова атака, коло ідей, мікрофон (вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їх осмислення);

метод прогнозування або передбачення (за дидактичним матеріалом підтвердити чи заперечити гіпотезу, сформулювати тему заняття);

дискусія, кути, ПРЕС-метод (послідовно учні або студенти дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання, доходять спільної думки);

гронування, або асоціативний кущ (встановлення асоціативних зв'язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу);

бесіда за Сократом (учні або студенти ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв'язання);

ділові ігри (відтворюється поведінка і робота конкретних працівників за фахом).

Кожна ділова гра має бути заснована на діалогічних формах взаємодії учасників навчального процесу і призначена для розвитку творчого мислення, оволодіння знаннями, практичними навичками, відпрацювання індивідуального стилю спілкування та поведінки, формування умінь проявляти ініціативу та самостійність у вирішенні нагальної проблеми. Ділову гру можна розглядати як моделювання її учасниками професійної діяльності, імітацію реальних фахових ситуацій. [Комар, с. 58].

З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій багато вчителів визнають переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, виховує особистість, здатну до cамоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.

Поняття «інтерактив» тлумачиться як «взаємодія». Виходячи з цього, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня, що «робить всіх учасників процесу суб'єкта ми». У процесі інтерактивного навчання вчитель виступає в ролі організатора, лідера групи учнів, про що свого часу говорив відомий педагог П.П. Блонський: «Вчитель - лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини».

Інтерактивні форми роботи допомагають не позбавити жодного учня уваги, зробити його не тільки слухачем чи спостерігачем, а й активним учасником навчального процесу, бо його робота на уроці має результат. Застосовуючи групові форми роботи, можна переконатися, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивають інтерес, любов до пізнання, допитливість. Працюючи в групах чи парах, учні самостійно розв'язують доступні для них питання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети.

Слід зазначити, що ефективність роботи в групах залежить насамперед від того, наскільки кожний член групи усвідомлює важливість роботи разом та взаємодії через взаємодопомогу. Це породжує у дітей прагнення робити все можливе для досягнення успіху групи в цілому й усвідомлення кожним, що без його особистого успіху не можна досягти поставленої мети. За таких умов всі члени групи відчувають себе пов'язаними одне з одним, що формує в учнів позитивну взаємозалежність, а також розвиває почуття особистої відповідальності за досягнення у навчанні [Хайруліна с. 64-67].

Те, що учні під час групової роботи мають можливість тісно спілкуватися одне з од ним, сприяє тривалому прогресу. Розподіл ролей, слухання, надання допомоги, перевірка розуміння, випробування - всі ці складові групової роботи розвивають у школярів навички позитивної взаємодії, які допомагають у спілкуванні, викликають довіру, розвивають вміння вирішувати конфлікти, приймати рішення.

Крім того, інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечують виховне завдання, оскільки привчають працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. Використання інтерактиву в процесі уроку знімає нервове навантаження учнів, дозволяє змінювати форми діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми заняття.

У ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, зважувати альтернативні думки, приймати продуктивні рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. Досягається це завдяки організації індивідуальної, парної, групової та кооперативної роботи; застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, безпосередня робота з текстом, різноманітними інформаційними джерелами; використовуються творчі роботи.

Проводячи уроки такого типу, вчитель за цікавлює школярів предметом, формує активну життєву позицію, розвиває творчі здібності, вдосконалює мовленнєві і розу мові навички; створює ситуацію успіху, де кожен учень почуває себе невимушено на уроці, а це, у свою чергу, сприяє самовдосконаленню його як особистості.

Крім того, групова робота відіграє важливу роль у досягненні виховної функції навчання, зокрема формуються колективізм, моральні та гуманні якості особистості.

Не менш важливою при застосуванні групових форм роботи є й організаційна функція. У групах учні вчаться розподіляти обов'язки. Групова навчальна діяльність дає учням можливість виступати в різних ролях, в тому числі і в ролі вчителя. Таким чином, можна стверджувати, що групові форми роботи мають ряд значних переваг порівняно з іншими організаційними формами [Гейко, с. 230-232].

Размещено на Allbest.ru