Розвиток художньо-творчих здібностей дітей дошкільного віку з вадами слуху засобами образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток художньо-творчих здібностей дітей дошкільного віку з вадами слуху засобами образотворчого мистецтва



1. Зображувальна діяльність як чинник виховання творчої особистості

психогімнастика дошкільний творчий виховання

Закон України „Про дошкільну освіту» орієнтує педагога на формування особистості кожної дитини, розвиток її творчої спрямованості, розкриття потенційних можливостей при збереженні дитячої субкультури та визначенні унікальної ролі дошкільного дитинства в становленні особистості.

Базовий компонент дошкільної освіти виходить з того, що в центрі уваги педагога має бути дитина - її інтереси, можливості, прагнення, очікування. Все це означає, що реальною має стати практика визнання пріоритету дитячого буття - творчого, насиченого, інтенсивного, піднесеного, тобто такого, що відповідає природі дошкільника. Ідею творчості в свій час підкреслював і педагог В.О.Сухомлинський: „Витоки творчих здібностей і обдарованості дітей на кінчиках їх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки». Особливості пізнавального розвитку дітей з порушенням слуху більш запізнілі,чим у чуючи однолітків,становлення предметної та ігрової діяльності,мовні труднощі зумовлюють деякі особливості розвитку зображувальної діяльності. У малюків з порушенням слуху в три роки немає спроби тематичного малювання чи співвідношення «каляків -маляків» з реальними предметами або іграшками.Діти активно починають ліпити,малювати тематично з 4-5 років,але їх роботи зводяться лише до копіювання дій та зразків вихователя,сюжетне малювання розвивається обмежено. Сюжети малюнків тривалий час залишаються примітивними, стандартними,бідними за змістовністю.

Разом з тим при правильній організації навчання діти з порушенням слуху можуть малювати не гірше своїх чуючи однолітків.

Головне завдання - формування зображувальної діяльності за допомогою засобів сенсорного виховання,формування уявлень,естетичного виховання та формування мови.

Зображувальна діяльність є одним з найцікавіших занять для дошкільників, бо саме через малюнок за допомогою фарби, олівця вони мають можливість передавати свої враження про оточуючу дійсність, виражати своє відношення до неї. Але зображувальна діяльність тільки тоді може набути творчого характеру, коли у дітей розвиватимуться естетичне сприйняття, образне мислення, уява і коли вони матимуть необхідні навички та уміння, які потрібні для створення цього зображення. Тому головним завданням розвитку творчих здібностей дітей вважаю виховання естетичних почуттів, які сприяють розширенню природних нахилів, здібностей, обдарувань, уяви, фантазії дитини, а допоміжним - навчання технічних прийомів.

Характерним зображувально-виразним засобом живопису вважається колір, завдяки якому художник має можливість передавати всю різноманітність оточуючого світу (багатство різноколірних відтінків, емоційний вплив кольору на глядача). Поряд з цим у картині великого значення надається композиції, ритму кольорових плям, малюнку. Художник може користуватися всіма цими засобами, посилюючи або послаблюючи їх вплив на глядача.

Колір у малюнку - найбільш яскравий засіб, що привертає увагу дітей, емоційно впливаючи на їхні почуття (Є.О.Фльоріна, Н.П.Сакуліна, В.С.Мухіна). Схильність дітей до яскравих чистих кольорів придає їхнім малюнкам виразність, святковість, яскравість, свіжість. Сприймання дітьми пейзажу, натюрморта (в живопису), характерних за змістом і виразністю графічних малюнків, сприяє формуванню образності в їх творчості. А тому при формуванні художньо-образного начала головна увага, починаючи уже з раннього віку, повинна бути спрямована на колір як засіб виразності, за допомогою якого можна передати настрій, своє ставлення до зображуваного. Так під час малювання візерунків для веселих матрьошок педагог може використовувати чисті кольори фарб, звертаючи увагу дітей на поєднання фону і кольору яскравої плями: саме завдяки цьому відбувається формування сприймання образу веселих матрьошок, одягнутих у красиві сарафани (Є.Фльоріна, Н.Сакуліна, Н.Дяченко-Кириченко, Л.Скиданова, Л.Сірченко, В.Котляр та ін.). На кожному занятті з малювання цей спосіб повинен бути головним (Т.Казакова, Т.Комарова, Ліштван та ін.).

Працюючи в даному напрямку, ставлю перед собою мету: кожне заняття спрямувати на розвиток у дошкільнят творчості. Діти залюбки створюють нові образи, надаючи їм оригінальності, проявляючи фантазію, реалізуючи свій задум, самостійно знаходячи засіб для його втілення. Саме в процесі такої діяльності намагаюсь розвивати у дошкільнят:

Ї вміння передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через зображувальну діяльність;

Ї вміння виявляти ініціативу естетичного ставлення;

Ї пошук, зацікавленість під час створення того чи іншого образу.

На своєрідність образів, які створюють діти, впливають і особливості навчання. Світ навколо дитини - це, за словами В.Сухомлинського, „світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою». Заглибившись у цей світ, вбираючи його звуки, запахи, фарби, насолоджуючись його гармонією, дитина удосконалюється як особистість. У неї розвивається неоціненна властивість - спостережливість. Допитливий і жадібний до всього нового розум дитини прагне проникнути в сутність явищ, намагається зрозуміти їх закономірність, доцільність і обумовленість. Тому на заняттях з образотворчої діяльності широко застосовую спостереження, обстеження, узагальнення результатів обстеження в усній формі (слабочуючі) або за допомогою жестів (глухі), художню літературу та живопис, розгляд ілюстрацій, музику, вчу дітей бачити красу, відчувати її, відгукуватися на красиве емоціями і почуттями, що дає змогу відтворювати той чи інший предмет або явище на основі інтелектуально-емоційного досвіду дитини, сприяє збагаченню зображення, удосконаленню форми малюнка. Привертаючи малюка до краси, навчаючи його розрізняти тепло та різноманітність кольорів, бачу як змінюється його настрій, якої зацікавленості набуває погляд. Використання таких методів допомагає відійти від копіювання готових образів, утворення шаблонів, стимулює дітей індивідуально, по-своєму відтворити в зображенні свої фантазії, настрій та переживання.

Крім того постійно намагаюся формулювати творчі завдання, які дозволяють найбільш повно розкрити та активізувати творчі можливості дітей, відшукати творчий розв'язок.

В творчому процесі тісно взаємопов'язані уява та відчуття. Відчуття стимулюють роботу уяви, образи уяви народжують відчуття. В дитини відчуття неглибокі (хоча і яскраві), недостатньо свідомі. Дитячим відчуттям характерна відвертість, розкутість. Саме тому виразність дитячого малюнка не завжди являється результатом цілеспрямованого пошуку, вона може бути випадковою, інтуїтивною, обумовленою яскравими почуттями. Сприйняття, мислення, почуття, інтуїція проявляються у дитини в структурі уяви. Одні діти надають перевагу зображенню предметів більш детально, послідовно, проявляючи при цьому творчість, а інші - також творчо фіксують в зображенні в основному свої переживання, відношення.

Незважаючи на зміст малюнка, якщо в дитини домінує „пізнавальна» уява, вона буде намагатися більш детально зобразити предмет і сюжет, а якщо домінує „емоційна» уява, малюк може задовольнитися і більш схематичним зображенням. Для нього більш важливо, щоб малюнок дозволив йому виразити свій стан, що означає для нього зміст ситуації або предмета. Таким чином переважаючий вид уяви впливає на характер малюнка: на його повноту, деталі. Дана закономірність дозволяє зрозуміти, чому в одній і тій же групі одні діти намагаються ретельно зображувати, вимальовувати деталі, а інші тільки намічають зображення, фіксуючи увагу на динаміці подій.

Враховуючи цю закономірність, на заняттях з зображувальної діяльності намагаюся спрямувати одних дітей (з „емоційною» уявою) на посилення в малюнку зображувальної сторони, а інших (з „пізнавальною» уявою) - на передачу свого відношення до змісту. В процесі проведення занять спостерігала, що оригінальність робіт вища у дітей з „емоційною», ніж з „пізнавальною» уявою, тобто прояв творчості залежить від особливостей дитини. Це дає мені можливість диференційовано підходити до формування діяльності та розвитку дитини, врахувати вікові та індивідуальні особливості.

Приділяю увагу також і розвитку у дітей вміння бережливо ставитися до художніх матеріалів. Фарби, пензлі, папір, олівці оживають у дітей на очах. Дошкільнята сприймають їх, як друзів, які будуть їх помічниками упродовж року.

В процесі зображувальної діяльності також формую у дітей навички культури трудової діяльності: планування майбутнього малюнка, самоконтроль за своїми діями в процесі виконання роботи.

Образотворча діяльність ставить дитину в ситуацію активних дій, посильної самостійності, спонукає до цілеспрямованості в досягненні конкретного результату. Розкриває стійкість уваги дитини, чіткість сприймання, вольові зусилля. Потяг дошкільнят до досягнення якісних результатів говорить про їх наполегливість, спроможність долати труднощі.

Дітям дошкільного віку притаманна емоційність та підвищена цікавість до навколишнього світу. Тому плануючи заняття, намагаюсь, щоб вони були яскраво заповнені, будувалися на основі сюжетно-ігрового методу навчання. Розширюю уявлення про навколишній світ, різні види зображувального мистецтва (живопис, графіку, скульптуру), знайомлю з творами художників, українським народно-прикладним мистецтвом.

Бо саме мистецтво повинно увійти в життя дітей і навчити їх відчувати красу оточуючого світу. Основою формування інтересу до зображувальної діяльності є положення вітчизняних і зарубіжних педагогів та психологів (О.В.Запорожець, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна, Д.Б.Ельконін та ін.) про те, що інтереси проявляються і формуються в процесі змістовної, організованої діяльності. Ми виходили також із думки В.О.Крутецького, що формуюча і розвивальна здатність діяльності повинна бути організована за такими принципами:

· носити творчий характер;

· відповідати вимогам розвивального навчання;

· бути глибоко позитивно мотивованою.

Дитина повинна відчувати почуття радісного задоволення від діяльності, від усвідомлення своїх успіхів і досягнень у вибраній діяльності. Закономірно, інтерес до зображувальної діяльності неможливо сформувати без навчання. Положення про залежність інтересу від навчання, який характеризує підхід психологів і педагогів до проблем формування інтересів є принципово важливим (Л.І.Божович, Л.С.Славіна, Л.А.Гордон, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна).

Поява інтересу - це передумова і своєрідний показник художнього розвитку, формування інтересу, а також засіб підвищення ефективності навчання дітей зображувальній діяльності. При формуванні інтересу до зображувальної діяльності важливим є положення психологів про те, що це не замкнутий в собі автономний процес (С.Л.Рубінштейн). Враховуючи положення при вирішальне значення дорослого у формуванні інтересу, велику роль слід віднести вихователю, його особистій зацікавленості, певному рівню художньої підготовки, знанням і практичним умінням в різних видах зображувальної діяльності, врахуванню індивідуальних і типологічних особливостей дошкільників. З цією метою вихователям слід знайомитися з образотворчим мистецтвом; навчатися техніки роботи з різними зображувальними матеріалами і методики керівництва зображувальною діяльністю дітей з метою формування інтересу до неї.

Дуже багато для дослідження проблеми інтересу зробив В.О.Сухомлинський. Для педагогів він давав таку пораду: “Прагніть до того, щоб учні самі відкривали джерела інтересу, щоб у цьому відкритті вони відчували особисту працю і успіх - саме по собі це є найважливіше джерело інтересу. Без активної розумової праці не буде ні інтересу, ні уваги школярів». Тобто, постійний стійкий вплив на розумовий розвиток і пізнавальну активність дітей можуть здійснювати лише ті знання, в основі яких лежить інтерес.

Н.Г.Морозова вважає, що інтерес - важлива збуджуюча сила до діяльності і поведінки дитини і характеризує інтерес трьома обов'язковими моментами:

· позитивна емоція по відношенню до діяльності;

· наявність пізнавальної сторони цієї емоції (“радість пізнання»);

· наявність безпосереднього мотиву, що йде від самої діяльності, тобто діяльність сама по собі приваблює і спонукає займатися нею, незалежно від інших мотивів.

Необхідним компонентом є прагнення до вдосконалення і досконалості в певній діяльності, в повній системі знань. Отже, ми можемо зауважити, що пізнавальний інтерес має такі складові:

· емоційний компонент;

· інтелектуальний компонент;

· вольовий компонент;

· творчий компонент.

Постійно обираю цікаві, зрозумілі для дітей теми, поєдную сюрпризні моменти, пропоную дітям казку, яка невимушено, через гру вводить їх у чарівний світ мистецтва і краси. Використання таких прийомів дає змогу утримувати увагу дітей упродовж всього заняття, викликає у дітей естетичні почуття, радість. До дітей приходять у гості знайомі друзі та казкові персонажі, які залучають дітей до перетворень, втілень в образ, пробуджують творчі здібності, уяву, бажання фантазувати. Цей процес викликає у дітей відчуття радості, подиву.

В процесі занять навчаю дітей технічним прийомам малювання, знайомлю з його видами (сюжетним, предметним, декоративним). Дослідження показали, що особливості опису дитиною малюнка залежать насамперед від його змісту, знайомого або малознайомого дитині, від структури, динамічності чи статичності сюжету.

Велике значення має й запитання, з яким дорослий звертається до дитини. Запитуючи дітей про те, що вони бачать на малюнку, педагог орієнтує їх на перелічування будь-яких предметів (важливих і другорядних) і в будь-якому порядку. Запитання «Що діти роблять тут, на малюнку?» - спонукає дітей до розкриття зв'язків функціональних, тобто дії. Коли дитину просять розповісти про події, зображені на малюнку, вона намагається зрозуміти зображене, тобто піднімається на рівень тлумачення. Це розуміння підсилюється, коли запитання ставити в цікавій, ігровій формі. Для розуміння змісту малюнка, який сприймають, величезну роль відіграє його назва, передана одним-двома словами. Як узагальнене формулювання основної ідеї картини, тобто синтез високого рівня, назва спонукає дитину знову до докладнішого її розглядання (тобто поглибленого аналізу). Така розумова праця забезпечує тривале збереження образу, і його дальше використання дітьми в різних видах практичної діяльності.

Формування навичок образотворчої діяльності у старшому дошкільному віці засобами розвивальних ігор образотворчого змісту пов'язане із розвитком специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального, асоціативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зорової пам'яті та ін. Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості передбачає вміння створити виразний художній образ або оригінальну композицію мовою образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної діяльності і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набути свободи вираження у творчості.

Розвиток творчої особистості дитини - її природних нахилів, обдарувань, здібностей, уяви, фантазії - має здійснюватись через інтеграцію і охоплюючи різні форми роботи з дітьми, проявлятися у самостійний художній діяльності та в повсякденному реальному житті.

2. Використання елементів психогімнастики на заняттях з малювання

На заняттях з образотворчої діяльності намагаюся створювати умови і допомогти дітям увійти в той чи інший художній образ. З цією метою використовую елементи психогімнастики,фонетичної ритміки, які вчать передавати ознаки, особливості образу діями, рухами, емоціями, мімікою.(додаток Б). Граючись, діти перетворюються у будь-який персонаж і відображають його характерні особливості. Це викликає у дітей масу позитивних сильних відчуттів та глибокі почуття, які в подальшому відображаються у творчому процесі.

Так, готуючи дошкільнят старшої групи до малювання за темою „Вийшло сонечко», пропоную дітям вправу „Я - сонце». Доводжу, що перетворитись на сонечко легко, тому що у кожної дитини є пальчики, які дуже схожі на сонячні промінці. Спочатку пропоную підняти руки вгору і привітатися із сонечком. Сонячні промінці торкаються долоньок та пальчиків і перетворюють пальчики у теплі промінці. Під час вправи розповідаю дітям про сонце: „Сонечко, як і дітки, вночі спить, ранком прокидається, як і ви умивається, розчісує свої промінчики, щоб вони щиро світили». Все це допомагає дітям встановити зв'язок між великим світилом і собою, відчути свою єдність з природою.

Під час вправи знайомлю дітей з особливостями об'єкта. „ Сонце - велика куля. У нього багато промінців, довгих і тоненьких. Намалюємо на долоньці коло - це сонце. Воно посилає на землю яскраві промінці» (діти протягують руки, ворушать пальчиками, намагаючись відчути тепло). Ці дії допомагають підготувати руку дитини до малювання на папері, закріплюють форму предмета, розвивають уяву та дають установку на те, що всім навкруги потрібно дарувати тепло і радість, а це відповідно викликає у дітей посмішку та емоційне піднесення.

Через імітацію, відтворення малюками дій розвиваю почуття та емоційний стан дітей. Це дає змогу тонше розуміти почуття інших, та створює умови для формування у дошкільнят власної емоційної сфери: виховання емоцій і вищих почуттів. Власний досвід почуттів допомагає дітям фантазувати під час вправ і переносити свої враження на образи, які вони створюватимуть.

Використовуючи у практиці роботи елементів психогімнастики помітила, що вони активізують діяльність дітей, виховують здатність відчувати образ предмета, розвивають творчість у самовираженні, допомагають встановлювати зв'язки між собою та образами оточуючого світу. Дані вправи також закріплюють позитивне ставлення до занять з малювання, навівають бажаний настрій, впливають на поведінку, риси характеру дитини. Малюки спільно переживають радість, а це в свою чергу знімає напруження, нормалізує спілкування дітей у групі, забезпечує емоційний комфорт, приносить почуття задоволення від створення власного виробу, викликає самоповагу.

3. Розвиток художньо - творчих здібностей дітей дошкільного віку засобами нестандартних матеріалів і технік

Образотворча діяльність набуває творчого характеру, настрою поступово, коли діти оволодівають різними техніками зображення. Тому в практиці роботи використовую нестандартні техніки малювання, застосовую нетрадиційні художні матеріали. Досвід показує, що одне з найбільш важливих умов успішного розвитку дитячої художньої творчості - різноманітність і варіативність роботи з дітьми на заняттях.

Новизна обстановки, незвичайний початок роботи, красиві і різноманітні матеріали, цікаві для дітей різноманітні завдання, можливість вибору і ще багато інших чинників - ось що допомагає не допустити в дитячу образотворчу діяльність одноманітність і нудьгу, забезпечує жвавість і безпосередність дитячого сприйняття та діяльності. Кожного разу намагаюсь створювати нову ситуацію так, щоб діти, з одного боку, могли застосувати засвоєні раніше знання, навички, вміння, з іншого - шукали нові рішення, творчі підходи. Саме це викликає у дитини позитивні емоції, радісне здивування, бажання творчо працювати.

Т.С. Комарова зазначає: «Однак внести різноманітність в усі моменти роботи і у дитячу діяльність, придумувати безліч варіантів занять за темами вихователям найчастіше важко. Малювання, ліплення, аплікація як види художньо-творчої діяльності не терплять шаблону, стереотипності, раз і назавжди встановлених правил, а тим часом на практиці ми часто стикаємося саме з таким становищем («Дерево малюється знизу вгору, тому що воно так зростає, а будиночок ось так »тощо)».

Щоб у дітей не створювалося шаблону (малювати тільки на альбомному аркуші), листи паперу можуть бути різної форми: у формі кола (тарілочка, блюдце, серветочки), квадрата (хустинку, коробочка). Поступово малюк починає розуміти, що для малюнка можна вибрати будь-який листок: це визначається тим, що належить зображати.

Урізноманітнити потрібно і колір, і фактуру паперу, оскільки це також впливає на виразність малюнків, і ставить дітей перед необхідністю підбирати матеріали для малювання, продумувати колорит майбутнього творіння, а не чекати готового рішення. Більше різноманітності слід вносити і в організацію занять: діти можуть малювати, ліпити, вирізати і наклеювати, сидячи за окремими столами (мольбертами), за зсунутими разом столами по два і більше; сидіти або працювати, стоячи біля столів, розташованих в один ряд, у мольбертів і т.д. Важливо, щоб організація заняття відповідала його змісту, щоб дітям було зручно працювати.

Діти малюють не лише пензлями, олівцями, а також пальчиками, долоньками, кулачками, губкою, зубною щіточкою, пір'ям. А крім того й штампують - тичком, зібганим папером, листям дерев, губкою. Це допомагає розширити образотворчі можливості дітей, сприяє подоланню невпевненості при виконанні роботи, надає оригінальності малюнкам вихованців. Діти охоче створюють різні цікаві малюнки. В процесі цієї роботи - елементи творчості, винаходу залишаю за дітьми, в результаті чого сам процес творення стає для них не роботою, а насолодою. Педагог В.О.Сухомлинський писав: „…дитячий малюнок, процес малювання - це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї».

Щоб образи, які створюють діти були більш своєрідними та виразними, у своїй роботі дотримуюсь наступних методів та прийомів організації образотворчої діяльності:

v організовую змістовну та цікаву для дітей дошкільного віку діяльність;

v збагачую емоційно-інтелектуальний досвід, котрий служить основою для виникнення задуму, являється матеріалом, необхідним для роботи уяви;

v дотримуюсь послідовності занять від простого до складного, підбираю відповідний матеріал;

v намагаюсь, щоб дитина оволоділа уміннями та навичками (технічними прийомами, засобами художньої виразності кожного виду мистецтва);

v допомагаю кожній дитині само реалізувати себе творчо (образотворення у різних видах художньої діяльності, через різноманітні техніки, в роботі з різним матеріалом).

На заняттях намагаюсь створити теплу невимушену атмосферу, сприяю доброзичливому довірливому спілкуванню з дорослим. Адже позитивний емоційний стан дітей - обов'язкова умова для розвитку їх творчості. І як результат - діти вільно почуваються у роботі, не бояться розкрити те, що народилося у глибинах їх маленької душі. Надаючи свободу малюкам, заохочую сміливість, виділяю оригінальність, не застосовуючи жорстких оцінок. Все це допомагає дітям використовувати свій досвід, експериментувати, знаходити нове в темах, задумах, способах виконання.

Дані техніки створюють невичерпні можливості для розвитку дитячої фантазії, стимулюють до нових пошуків. Домагаюся, щоб кожна дитина досягла певного кінцевого результату в творчості, подолала труднощі на шляху до нього і отримала від нього емоційне задоволення, радість та впевненість у своїх силах; формую наполегливість, цілеспрямованість, уміння доводити розпочату справу до кінця. Займаючись з різними матеріалами, дитина одночасно розвиває моторику рук, художнє бачення, збагачує свої знання та вміння.

Знайомлячи дітей з даною технікою малювання пальчиком, долонею (додаток в)пропоную дітям намочити пальчик, долоньку у ємкість з фарбою і зробити відбиток відповідно до теми заняття. Діти залюбки, з легкістю створюють зображення.

На малюнках весело танцюють крапельки дощу, достигають ягоди суниці, черешні, калини, з'являються на снігу птахи.

Їжачок, намальований долонькою, залишає незрівнянне захоплення, радість та безліч емоцій у їх душах. Вперше методика «Малювання пальцем» була описана в 1932 році, а в наш час малювання пальцями набуло значної популярності. На виставках, в музеях, галереях ми можемо побачити картини, намальовані за допомогою тільки пальців рук. Чи задумувались Ви про те, що  можете самостійно створити шедевр? Хотіли б разом зі своїм малюком намалювати унікальну картину? Для цього у Вас є всі дані - п'ять пальців на правій руці і п'ять на лівій. Що ще необхідно? Листок паперу і фарби.

Малювання пальцями можна запропонувати навіть річній дитині (а можна  спробувати  і меншій, це все дуже індивідуально), проте в даному випадку потрібно слідкувати, щоб малюк не спробував пальчики на смак. Фарби бажано використовувати спеціальні - для малювання пальцями. Також необхідно визначити місце, де дитина буде займатися творчістю, і не змінювати його, щоб вона привчалася до визначеного порядку вдома. Після кожного сеансу малювання займайтеся прибиранням разом з малюком - це навчить його бути охайним і дотримуватися правил.

Яке значення має малювання пальчиками для дитини? Розвиток дрібної моторики руки, концентрація уваги, координація рухів під візуальним контролем, приготування до письма, збільшення контактів і злагодженості дій  в системі  «Дитина - Дорослий» - результат захоплюючого процесу малювання дитини з мамою (татом, бабусею, дідусем).Як можна малювати пальчиками? Існує декілька технік малювання пальчиками:

· ·Малюємо напіврозкритим кулачком, наприклад, так можемо малювати веселку, пагорби, банани і т.д.

· ·Малюємо долонькою, при цьому пальчики можуть бути зімкнутими (метелик - вертикально прикладаємо до паперу дві розмальовані долоньки, рибка - одна долонька, прикладена до паперу горизонтально);

· ·Малюємо пальчиками, а саме: кінчиками пальців ставимо крапочки (так можна намалювати гусінь, виноград, горобину чи розмальовувати цією технікою звичайну розмальовку), проводимо пальчиками лінії (так добре малювати геометричні фігури), прикладаємо пальчики (розмазуємо 1-2 пальчика і прикладемо до паперу - вийдуть кущики, дерева, зірочки), збираємо пальчики в пучок (і отримаємо квіти і зимові сніжинки);

· Малюємо кулачком зі сторони великого пальчика (отримаємо гарні троянди, мушлі, равликів).

Відчуття, отримані дитиною через чутливість пальців рук, відображаються ним на папері у вигляді різноманітних форм і їх поєднань. Тут же є певна творча свобода в плані перетворення інформації, що надходить. У цьому виді образотворчої діяльності використовується основне положення: маленька дитина - великий формат малюнка.

Такі заняття закріплюють вміння графічно зображати форму предмета і дозволяють творчо варіювати отримані знання. Тематика занять для малювання пальцями:

* Розсипалось матусине намисто (Посипався веселий горох)

Падають горошинки, підстрибують.. Ось так, високо й весело! І залишаються на альбомних аркушах. (Знайомимо дітей з кольором, формою, ритмом та положенням в просторі).

* Хто тут пройшов? Надінемо на тильну сторону долоні мордочку зайця, ведмедя, кошеня, а два пальці "підуть" вперед. На дорозі - кольорова калюжа (фарба в розетках або на поролоні). Пройдуть пальці по калюжі, а потім по доріжці… Що за сліди залишилися на ній. (Продовжувати знайомити з кольором, вчимо малювати одночасно двома пальцями).

* Різнокольоровий дощ. Один "кольоровий" палець малює свою хмару і свій дощ, іншій - свою… Вибирайте, пальці, будь-яку фарбу! Від кольорового дощу на душі стає веселіше. (Надаємо можливість радіти різним кольорам та їх сполученням, не боятися фарби)

* Подаруємо матусі тканину на сукню. Вибирай розетку з будь-якою фарбою і малюй, що бажаєш: ягоди, горошини, намистинки… Матусі обов'язково сподобається!

* Падає пухнастий сніг. "Білий" палець малює сніг на рожевому папері (ранок), блакитний (яскравий сонячний день), фіолетовий (темна ніч).

* Прикрасимо ялинку до Нового року. Подивіться, яка ялинка (нa великому аркуші намальована ялинка). Давайте всі разом прикрасимо її до свята: повісимо намисто, кулі…

* Сонячний зайчик або Розцвіли кульбабки. (У кожної дитини аркуш паперу, на якому намальований зелений моріжок). А тепер уявіть, що по моріжку стрибають веселі сонячні зайчики, а назустріч сонцю тягнуть свої золоті голівки кульбабки. (Даємо можливість дітям відчути тепло жовтого кольору помилуватися яскравими і радісними кольоровими плямами).
* Зберемо ягоди. (У кожної дитини аркуш паперу з намальованими на ньому великою і маленькою банкою). Ось одна ягода впала в банку, друга… А ось ці збираємо в маленьку банку. Зберемо та пригостимо матусю та татуся.

* Веселі курчата. У курки з'явилося багато пухнастих, веселих, бешкетних курчат. Прикладемо великий палець - це тулуб, а тепер вказівний - це голова. Фломастером домалюємо очі, дзьобики, лапки.. Ось і побігли один за одним.

З дітьми середньої, старшої груп на заняттях з малювання дітям пропоную штампування тичком, зібганим папером,штампами, губкою,природним матеріалом, використовуючи листя кущів, дерев, як штамп, малюю Їжачка-мандрівничка, веселі ялинки, казкові дерева та ін. (додаток г)Діти з задоволенням та інтересом наносять гуаш на поверхню листка та роблять відтиск. А далі, залучаючи свою уяву та фантазію, за допомогою пензля чи олівця доповнюють незвичайні зображення, в яких втілено красу та чарівність природи.. Діти знайомляться не тільки з цікавими способами художнього зображення, а й самими природними формами - «лісовими помічниками»: маком, шишкою, колосочком, мохом, листочком і т.д.  Який слід вони залишать на папері, діти дізнаються, розфарбувавши відбиток гуашшю і віддрукувавши на листочках різні природні штампи.  Діти вчаться бачити в отриманому зображенні знайомі образи. Інтерес до даної роботи буде значно вищим в тому випадку, якщо кожна дитина самостійно знайде в природі цікавий за формою штамп, відкриє для себе несподівані властивості знайомих рослинних об'єктів. Пізніше можна запропонувати для друку папір різних тонів. Саме колірний фон додає особливу виразність роботі. Це ускладнить завдання: зажадає усвідомленого ставлення до створення колористичної композиції. "Штампи, штемпелі" нескладно виготовити: потрібно взяти гумку, намалювати на торці задуманий малюнок і зрізати все зайве. "Штамп" готовий! Тепер прикладемо її до подушки із фарбою, потім до аркуша паперу. Вийшов рівний і чіткій відбиток. Замість гумки можна використати цупкий поролон або картон (картон наклеюють декілька шарів) або звичайну картоплю.

Молодшім дітям можна запропонувати намалювати квіти для бджілки, метеликів, грибну галявину. В середніх групах можна використовувати "штампи" з геометричними формами (круг, квадрат, трикутник) і мінятися ними.

Старші дошкільники здатні складати більш складні композиції, домальовуючи до відбитків необхідні деталі ("Закладки до книжок", "Святкова хустка для бабусі").

Під час створення зображень намагаюсь стимулювати і заохочувати дітей до повторного виконання завдання, що сприяє закріпленню здобутих навичок, активізації мовлення та розвитку сюжетно-ігрового характеру малюнка.

Малюючи губкою, наголошую, що її не потрібно змочувати водою. Набирати на губку лише фарбу, починаючи зі світлих тонів. Штампування губкою можуть бути простими примакуваннями, примакуваннями з рухом по прямій та примакуваннями з рухом по колу, півколу. Завдяки цій техніці виникають на папері „ Звуки Весни».

Друкування прим'ятим папером сприяє здатності виділяти головне, формуванню сенсомоторної інтеграції. (додаток д) Пензликом промалювати стовбури.

Спочатку використовуються м'які сорти паперу (цигарковий, промокльний, серветки), а потім більш жорсткі. Діти, мнучи папір, створюють певні предмети і друкують за допомогою гуаші на листку. 

Граючи, діти поступово набувають досвіду роботи з різними видами паперу. Не слід нав'язувати дітям готові зразки, потрібно спонукати їх знаходити рішення самостійно. 

Виконуючи штампування зібганим папером, діти спочатку зминають шматочок паперу, обмакують його в густу гуаш і виконують ним зображення, яке набуває прозорості в образі кольорового дощику. Такою технікою діти з задоволенням зображають осінній листопад.

Малювання квачиком, зубною щіткою,сухим пензлем- незвичайна техніка. Її сутність - у розбризкуванні краплин за допомогою спеціального пристосування, яке в дитячому садку нам замінює зубна щітка та стека (дерев'яна паличка з розширеними у вигляді лопатки кінцями). Зубною щіткою у лівій руці наберемо трохи фарби, а стекою будемо проводити по поверхні щітки - швидкими рухами, по направленню до себе. Бризки полетять на папір, не лише на нього… Ось і усе.

З часом краплини стануть дрібніше, стануть лягати рівніше і туди, куди потрібно. Але це з часом, тому краще починати засвоювати цю техніку влітку на прогулянці. А тепер за роботу.

* Серветка для мами. Зробимо набризк різними фарбами і помилуємося одержаним ефектом.

* Снігопад. По різному кольоровому тлі білий набризк. Кружляють у таночку білі сніжинки, як у хороводі.

* Закружляла осінь золота. Золотою фарбою набризкати листочки, які кружляють. Знайомлячи дітей з даною технікою, пояснюю, що квачиком малюємо так само, як і звичайним пензликом. Спочатку добре змочуємо його у воді, набираємо фарби і малюємо осінній листопад, переходячи в кольорі від темного до світлого відтінку. Або розміщуємо орнамент на українському рушничку та диво-писанці під час декоративного розпису. Зобразити чарівницю Зиму пропоную напівсухим квачиком. Її блиск, прозорість, кришталевість та пухнастість вдало передасть техніка малювання квачиком з додаванням до білої фарби солі.

Білизну лапатого снігу діти передають за допомогою зубної щіточки та зубної пасти, якою густо покривають уже готовий пейзаж. Ялинкові прикраси набирають об'ємності та блиску теж з її допомогою.

Скориставшись технікою сухого пензля, дошкільнята виконують анімалістичний малюнок „Лісова красуня ялинка». Для цього потрібен жорсткий пензлик для клею. Спочатку виконується зображення ялинки простим олівцем. Потім на пензлик набирається густа гуаш, яка наноситься на зображення легким торканням. Пензлик при цьому потрібно тримати перпендикулярно до аркуша.

Цікавою для дошкільнят є техніка кляксографії. Пропоную дітям аркуш паперу скласти вдвоє та прогладити лінію згину. На лінію згину діти наносять кілька плям різного кольору. Далі складають аркуш та прогладжують його рукою. Розгорнувши його, діти з подивом та з задоволенням спостерігають, як на аркуші паперу веселий чарівник-пензлик залишає різнокольорові сліди різної форми, плями, розглядають утворені симетричні зображення, впізнають знайомий образ або придумують, на що це схоже, домальовуючи необхідні деталі, щоб малюнок став виразнішим. Так в уяві дітей постають загадкові звірі. Дуже доступна для дітей та техніка кляксографії - видування за допомогою трубочок. Як правило, результат непередбачуваний. Ця техніка дає широкий простір для дитячої фантазії, спрямованої на візуалізацію та активну уяву. Д. Зінгер та інші автори провели численні дослідження, які достеменно показали, що діти, здатні до гри уяви, мають більш високий показник інтелекту, легше долають труднощі, а розвиток здатності до уяви покращує їх адаптаційні можливості і процес навчання. Уява також служить гарним помічником для розслаблення, зняття внутрішньої напруженості, втоми і дратівливості. Діти потребують того, щоб їх навчили розслаблятися.

Знайомлю дітей також з технікою колажу. Саме колаж надає малюнку оригінальності, строкатості та веселості. А виконати таку роботу зовсім не складно. Спочатку малюємо веселку чотирма кольорами: червоним, жовтим, зеленим та синім. Обводимо по контуру фломастером і робимо геометричний орнамент на кожній з частин. Потім окремим частинкам цього орнаменту надаємо відтінків кольорів веселки, адже їх не чотири, а сім. Діти милуються радісною веселкою, яка з'явилася на безхмарному небі після дощу. Розповідаю дітям: „для економії часу придумали техніку малювання - монотипію. А чому саме, ви зараз зрозумієте.» Складаю заготовку вдвоє по вертикалі. Малюю половину зображення ялинки на пластиковій дощечці. Далі щільно притискаю до неї половинку аркуша. Розгортаю ялинку і складаю, притискаючи чисту половинку до замальованої. Діти дивуються надзвичайному способу виконання зображення.

Доставляє дітям задоволення процес роботи у техніці монотипії. Потрібна гуаш різних кольорів і зігнутий навпіл аркуш паперу. Намалюємо половину кола на правій від згину стороні аркуша, ліву сторону притиснемо до правої і розгладимо. Відкриємо аркуш… Що вийшло? М'яч? А може сонце? Тоді домалюємо промені.

Цю техніку використовую, як вправу для розвитку фантазії, уяви, почуття кольору і форми. Нанесемо яскраві плями на одну половину аркуша, притиснемо до неї другу половину, ретельно розгладимо в різні сторони і розгорнемо… Вгадай, що вийшло? (зайченя, квіти, метелики тощо). Пропонуємо дітям такі завдання.

* У Країні Двійників. Це незвичайна країна. В ній нічого не буває по одному. Подивіться, я намалюю щось, складу аркуш навпіл, розгорну - і ось вже таких двоє. А що ще_є у вашій Країні Двійників?

* Яких я бачив метеликів. Чи знаєте ви, що папір можна згинати у різних напрямках і в різних місцях? Тоді помилуйтеся ошатними метеликами!

* Осінній парк. Дорогу та небо намалюємо в техніці монотипії, складемо аркуш по горизонталі зверху та знизу. А потім по небу попливуть хмаринки різної форми, а на дорозі - калюжі і листя, що попадали.

* Я і мій портрет, або Близнюки. Намалюємо себе і всі разом посміємося.

* Місто на річці. Намалюємо місто, зігнемо папір по горизонталі - місто відобразиться у воді.

Малюючи квіти, метеликів і «друкуючи» їх зображення, в той же час діти граючись долучаються до «таїнства» роботи з фарбами, водою, папером - основними знаряддями праці художника - графіка. За допомогою цього нехитрого прийому легко пояснити дітям закони симетрії.

Дитина вчиться різним прийомам роботи в техніці монотипії - на склі, клейонці, товстому глянцевому папері, вощеному та фактурному папері.

Техніка монотипії унікальна ще й тим, що дозволяє залучати дітей у творчий процес створення колірних комбінацій. Ці заняття можуть будуватися у формі діалогу між дітьми і педагогом. Освоюючи техніку монотипії, діти «входять» до світу мистецтва, розбираються в кольорі і розуміють його відтінки. У дошкільному і молодшому шкільному віці слід робити основний акцент у навчанні на різноманітність кольорів і його сполучень. Колір обраний провідним засобом організації творчого процесу.

Колір також є одним з компонентів терапії. Працюючи з фарбами, діти можуть знайти спокійний і гармонійний вихід із самого збудженого стану. Заняття з фарбами-ідеальний спосіб вираження своїх емоцій і звільнення від внутрішнього гніту. Техніка монотипії допомагає передати дітям і почуття колірних відтінків, і колірної композиції, і барвистої перспективи, барвистого простору.

Привертає дітей незвичність і новизна малюнка в техніці діатипії, ефекту опуклого зображення.  Адже саме емоційний відгук дорослого виводить свідомість дитини за межі буденності. Надалі переживання дитини виражаються в впізнавання в малюнку сформованого у свідомості образу і розвиваються на основі асоціацій та уявлень, що відповідають його власному життєвому досвіду.

Важливо, щоб дитина відчувала від занять в техніці діатипіі радість. Завдання, які ставляться перед нею, повинні бути легкими, і тільки поступово можна їх ускладнювати. Невдачі здатні привести до розвитку у дитини почуття невпевненості в собі, що дуже небажано.

А ще краси малюнка можна досягти, працюючи аквареллю по-вологому фону - вийдуть чарівні картини неповторної природи. М'які й ніжні колірні переходи, повітряна легкість і прозорість акварельних робіт «по мокрому» приваблюють не лише дітей, а й дорослих. Для роботи готують папір для акварелі або цупкий ватман. На аркуш простим олівцем наносять малюнок, а потім звожують його великим пензлем чи ватним тампоном. Важливо рівномірно зволожити папір (але не залити його водою!). Маючи насичений водою папір, акварель розводять на палітрі значно густіше, ніж зазвичай. Нахил дошки при малюванні «по мокрому» має бути мінімальний.

Ось приклад такої роботи. Для створення пейзажу «Грозове небо» візьміть грубий великий пензель, акварельний папір, акварельні фарби. Аркуш закріпіть на мольберті з незначним нахилом. Пензлем добре намочіть аркуш паперу. На палітрі розведіть темно-сіру барву акварелі й нанесіть її на всю поверхню роботи. Кінчиком пензля додайте кілька плям жовтої вохри. У нижнім частині малюнка накладіть цим же пензлем кілька відтінків зелених кольорів, також попередньо змішаних на палітрі. По самому низу можна ще додати трохи зелених плям. Нехай барви вільно розтечуться по сірому небу, затікаючи одна на одну. Дайте роботі просохнути. Сірою фарбою домалюйте на аркуші казковий замок чи фортецю, а в небі - птахів. Довільне злиття кольорів, колоритні переходи та фантастичні затікання нададуть малюнкові неповторної оригінальності.

Починати засвоювати цю техніку можна вже в молодшій групі. А дітям середньої і старшої груп можна запропонувати такі теми:

* І попливли по небу хмаринки. Провести плавну лінію - і вона перетвориться у… наприклад, пухнасту тваринку. А на що ще схожі хмаринки?

* Акваріумні рибки. Зустрілися дві дуги… а вийшла рибка. Домалюємо око, рот, лусочку. А тепер проведемо вертикальні лінії - у воді заколихалися водорості.

* Зайці на галявині. Проведи лінію і побачиш сіреньку пухнасту шубку зайчика.

* Літній дощик. Мокрі доріжки, блискучі від краплин дерева, миготіть чиясь парасолька. І я побіг би під дощем так, щоб бризки полетіли в різні сторони.

* Горобчики взимку. Холодно пташкам взимку, наїжачилися вони, розпушили пір'ячка. Та нічого, незабаром весна!

* Коли мене ображають. Яким тоді мені здається світ? Все розпливається від сліз, стає сірим. Намалюй так, щоб ми посумували разом. І тоді стане не так одиноко.

* Мій добрий маленький друг. Ти любиш його. Він розуміє все і радіє, коли ти з ним граєшся. А як приємно притискатися до його пухнастої мордочки!

* На шорському дні. Покажи, як змінюється море в залежності від погоди.

* Останній лист. Пізня осінь. Пронизливий вітер жене по землі зів'ялі листя, хитає стовбури дерев. І лише один лист ще тріпочеться на гілці. Але знову дме вітер. І летить вниз останній листочок.

* Завірюха. Порив вітру, ще один, ще… сніг коле обличчя. Сніг то в'ється змійкою, то здіймається віялом, то несеться у стрімкому хороводі.

Дивовижно гарно!

Заняття з елементами нетрадиційних технік, засновані на творчій фантазії, цікаві тим, що малюнки у всіх дітей виходять різними. Вони пропонують дитині пофантазувати, уявити, подумати, винайти щось своє, незвичайне. Так, на занятті по темі: "Хто сказав, няв!", Кожна дитина в процесі роботи хотів показати різний характер свого кошеняти, його позу, розмір. Підсумком заняття стало зображення мордочки, де відображалося настрій кошеня, придумування імен. Такі заняття особливо корисні закомплексованим дітям, вони допомагають побачити багатобарвну палітру фарб, відчути виразні можливості кольору, навчитися бачити світ в кольорі. Виховуємо у дітей уміння чути, слухати і даємо можливість самому висловитися. Дуже важливо дитині встановити послідовність дій і не забувати про основний зміст.



Список використаної літератури

1. Ветлугина Н.А. Общие вопросы художественного творчества ребенка. Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. - М.: Педагогика, 1972. - С. 5-48.

2. Ветлугина Н.А. Воспитание эстетического отношения ребенка к окружающему: Основы дошкольной педагогики / Под ред. А.В.Запорожца, Т.А.Марковой. - М.: Педагогика, 1990. - С. 193-200.

3. Казакова Т.Г. Изобразительная деятельность и художественное развитие дошкольников. - М.: Педагогика, 1983. - 112 с.

4. Казакова Т.Г. Развивайте у дошкольников творчество / Конспекты занятий рисованием, лепкой, аппликацией: Пособие для воспитателей детского сада. - М.: Просвещение, 1985. - 192 с.

5. Кириченко Н.Т. Естетичне виховання дошкільників засобами образотворчого мистецтва: Наукові записки УДПУ “Українське дошкілля». - Науковий світ, 2000. - С. 47-50.

6. Комарова Т.С. Изобразительная деятельность в детском саду. - М.: Педагогика, 1990. - 144 с.

7. Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребенка, как форма усвоения социального опыта. - М.: Педагогика, 1981. - 217 с.

8. Сакулина Н.П. Умственное воспитание на занятиях изобразительной деятельностью. - В кн.: Умственное воспитание дошкольника / Под ред. Н.Н.Поддьякова. - М., 1972.

9. Сакулина Н.П., Комарова Т.С. Изобразительная деятельность в детском саду. - М.: Просвещение, 1982. - 206 с.

10. Самостоятельная художественная деятельность дошкольников / Под ред. Н.А.Ветлугиной. - М.: Педагогика, 1980. - 208 с.

11. Сисоєва О.В. Естетичне ставлення дітей до творів живопису. - К.: Радянська школа, 1968. - 108 с.

12. Система естетичного виховання в дитячому садку / Під ред. Н.О.Ветлугіної. - К.: Рад. школа, 1985. - 256 с. Флерина Е.А. Элементы обучения в руководстве рисованием детей 6-7 лет. - М., 1948, вып. 16.

13. Флерина Е.А. Изобразительное творчество детей дошкольного возраста. - М.: Учпедгиз, 1956. - 160 с.

14. Флерина Е.А. Эстетическое воспитание дошкольника. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - 319 с.

15. Формы организации художественной деятельности дошкольников / Под ред. Н.А.Ветлугиной. - М., 1977. - 50 с.

16. Художественное творчество и ребенок / Под ед. Н.А.Ветлугиной. - М., 1972. - С. 3-67.

17. Шульга Л.М. Коли оживають речі: розвиток творчих здібностей старших дошкільників на заняттях з малювання // Дошкільне виховання. - 1993. - № 6. - С. 16-17.

18. Головчіц Л.А.Дошкільна сурдопедагогіка - М,ВЛАДОС,2001 с.252.

19. Програма для спеціальних дошкільних закладів.програма навчання та виховання дітей дошкільного віку з порушенням слуху. - К.ІЗМН,1997.

20. В.Б.Косминская,Н.Б.Халезова.Основы изобразительного искусства и методика руководства изобразительной деятельностью детей.-М. «Просвещение»,1981.

Размещено на Allbest.ru