В.О. Сухомлинський про моральне виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru

В.О. Сухомлинський про моральне виховання молодших школярів

Спашиба Катерина,

студентка 41 гр. п/о,

Керівник: Ходак Т.В.

Виховання дітей - дуже складна та відповідальна справа. Злободенною є тема морального виховання. Адже ми маємо виховати дитину з високими моральними якостями.

Саме у молодшому шкільному віці формується ставлення людини до навколишнього світу, визначається спрямованість особистості - громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська. Цей вік сприятливий для формування основ культури поведінки, добра і зла, людяності, моральності взагалі. Молодші школярі схильні до наслідування, вони вже здатні сприймати вимоги до себе, піддатливі зовнішньому впливові.

На це звертав увагу великий педагог В.О. Сухомлинський. Він створив цілісну систему морально - етичного виховання, яка є актуальною й досі, не дивлячись на зміни в моральності суспільства, є повчальною і на мою думку вічною для формування справжньої Людини.

Педагог називає виховання у молодшому шкільному віці - від 6 до 10 років - «школою сердечності» (4, 219). У цей період Сухомлинський та його колеги намагалися виховати сердечне ставлення кожної дитини до навколишнього світу, до природи, до всього, що створює людина і, насамперед, до самої людини. Вчений - педагог був переконаний у необхідності творення краси, щоб творення краси і творення добра злилося для дітей в єдине ціле. «Дитяче серце чутливе до заклику творити красу і радість для людей - пише він. -- Важливо тільки, щоб слідом за закликом йшла праця. Якщо дитина відчуває, що своїми вчинками вона приносить їм радість, то вона змалечку навчиться узгоджувати свої бажання з інтересами інших людей.» І цими вчинками в практиці Павлиської школи стали здійснення добрих справ. Молодші школярі, разом зі своїм вчителем, створюють «куточки краси», займаються природоохоронною діяльністю, піклуються про «живе і красиве». Такою справою стає вже в перший рік шкільного життя є закладання учнями маленької діброви, яку вони доглядають протягом усіх років шкільного навчання. Цінність цієї справи, на думку Василя Олександровича, полягає в тому, що діти думають про радість, яку принесуть їхні дубки людям майбутнього.

Сухомлинський говорив щоб пробудити у найбайдужіших серцях ласку і тепло, треба навчити дітей жити в гармонії з природою, бачити прекрасне в навколишньому світі.

Великий педагог вважав, що дитина може залишитись черствою, холодною, байдужою, якщо вона тільки «споживає» радість і добро, а не здобуває їх працею, напруженням всіх духовних сил. «Величезною моральною силою, що облагороджує дітей, є творіння добра для людей» (6, 227). Тому він вчить співпереживати почуття інших людей, ставити себе на місце іншого. Сухомлинський підкреслював, що у вихованні людяності виняткову роль відіграють особисті взаємини, духовне спілкування. Його слова «Людство легше любити, ніж допомогти сусідові» (6, 227) мають глибокий філософський і практичний зміст. [1]

Взагалі, вражає його виховна діяльність, де він виробляє «вміння відчувати людину » [2 , с. 120 ]. «Людина може стати другом, товаришем тільки тоді, коли горе іншої людини стає її особистим горем. Дитина повинна відчувати горе іншої людини серцем» - говорив Василь Олександрович. Так, Сухомлинський розказав дітям про тяжке життя дідуся Андрія: двоє його синів загинули на фронті,дружина померла. Він почуває себе самотнім, тому треба його чимось порадувати. І діти кожного разу старалися зробити щось гарне та приємне для дідуся, а дідусь у відповідь дітям. І тому чим більше душевної теплоти віддавали діти своєму другові, тим більше злигоднів, печалей, тривог помічали навколо себе.

І це не пусті слова. Чого варте спостереження дітей за дорослими, які поверталися з роботи. Василь Олександрович вчив дітей по зовнішності виявляти настрій, біль, радість, горе в житті односельців. Він був переконаний, якою людиною стане дитина, залежить від того, що вона зуміє побачити в навколишньому світі, що його здивував і захопить в ньому, що обурить і змусить плакати «не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей".

"Розповідаючи своїм вихованцям про маленького інваліда - дошкільника Петрику, прикутого до ліжка важкою хворобою і позбавленому радощів дитинства, я хотів, - пише В.А. Сухомлинський, - щоб кожен хлопчик, кожна дівчинка уявила себе на місці хворого, з цього і починається співпереживання . А співпереживання горю випереджає жорстокість". Духовне спілкування з хворим хлопчиком було своєрідною школою морального виховання молодших школярів .

Василь Олександрович говорив: «Ніхто не вчить маленьку людину: «Будь байдужим до людей, ламай дерева, потопчи красу, вище став своє особисте» Вся справа в одній, у дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру - вчать уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу - все одно буде зло, тому що і людиною його треба зробити» [2].

Він закликав вчити дитину правильному баченню добра і зла. Щоб застерегти юне серце від зла, потрібно поселити в ньому добро. Добрим же людина стає тоді, коли він бореться проти зла. Якщо у школяра відсутній дар співпереживання, без цього важко говорити про нормальні відносини з оточуючими. " Маленька людина зі крижинкою в серці - майбутній обиватель", - зауважує В.А. Сухомлинський .

Педагог вважав, що перед кожною дитиною, навіть найпосереднішою і

найважчою, вчитель повинен відкрити ті сфери, де вона зможе досягти своєї вершини, сформувати свою людську гідність, свою душу. Тому й створив «Азбуку моралі», тому і написав 10 негідних речей, 10 не можна, котрі вчать осягати суть добра і зла, честі й безчестя, справедливості й облуди. Вивчаючи з дітьми азбуку моральної культури, видатний педагог використовував методи роз'яснення, переконання, повчання, спонукання до діяльності. «Ти. живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитуючи сам себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре».

В.О. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що осереддям моральності є сім'я. «Суспільство - це величезний дім, споруджений з маленьких цеглинок - сімей. Міцні цеглинки - міцний дім, крихкі цеглинки - о, це небезпечне для суспільства явище. А крихкість ця полягає найчастіше у безвідповідальності» [2, с.82]. Виховання в дітей вдячності як моральної якості педагог вважав першим завданням батьків. Василь Сухомлинський говорив про те, що виховання моральних якостей у дітей, серед яких найважливішою є людська любов, залежить від стосунків у родині: «Люблячи своїх дітей, учіть їх любити вас, - ось одна з наймудріших істин материнства і батьківства» [3, с. 205].

Важливим в педагогічній системі морального виховання Сухомлинського є виховання у дітей почуття справедливості: «Справедливість - це основа довіри дитини до вихователя» [5, с. 87]. При цьому основним методом він вважав слово, але не повчальне або пригнічуюче, а доброзичливе.

Він створив цілу теорію слова і його дії на свідомість і поведінку дитини. На його погляд, тонкість внутрішнього світу людини, благородство морально-емоційних стосунків не утвердити без високої культури словесного виховання. Багаторічний досвід Василя Олександровича переконує в тому, що слово вчителя пробуджує у малої дитини, а потім і в підлітка, юнака, дівчини відчуття людини - глибоке переживання того. що поруч із нами завжди є людина зі своїми радощами, печалями, запитами, потребами.

Мистецтво виховання моральних цінностей молодших школярів, на думку В.О.Сухомлинського, містить насамперед мистецтво говорити, звертатися до людського серця: “Я твердо переконаний, що багато шкільних конфліктів, які нерідко закінчуються великою бідою, починаються з невміння вчителя говорити з учнями” [18, 321]

Вчитель у слові виявляє себе, свою культуру, свою моральність. Своє ставлення до вихованця. Слово, на думку Василя Олександровича, має бути змістовним, мати глибокий сенс, емоційне насичення, повинно бути звернено до конкретного учня і відрізнятися правдивістю, воно здатне зробити людину щасливою і нещасною.

Створення казок дітьми - це один із засобів пробудження в них пізнавального інтересу, розвитку моральних якостей особистості. З казки починаються перші уявлення про добро і зло, про справедливість і навпаки,

казка виховує любов до рідної землі. Педагогічна функція казок полягає і в можливості використати їх для розв'язання багатьох моральних проблем. Впливаючи на поведінку дитини, вчителеві не завжди достатньо пояснити певні правила і норми. Знання про те, як поводитися, мають перетворитися на переконання, а для цього їм треба пройти через почуття дитини, "включити" її емоційний досвід. Знайомлячись із казкою, діти звикають вірити в добро і красу. А саме цього і не вистачає нашому молодому поколінню.

Василь Олександрович не уявляв морального виховання без виховання патріотизму. Почуття патріотизму треба формувати в ранньому дитинстві. Спочатку дитина повинна навчитися любити свою Батьківщину, свій край, людей серцем, потім - розумом.

А оскільки дитина не може усвідомити такі абстрактні поняття, як «країна», «держава», то слід знайти близький їй і зрозумілий, споріднений символ рідного краю, який би став для неї уособленням Батьківщини. Учитель допомагав побудувати в свідомості вихованців наступний логічний ланцюжок: те, що прекрасне, чим ти захоплюєшся, - це частка твоєї Батьківщини, а те, що тобі дороге - потрібно берегти, любити й захищати.

У Павлиській середній школі були створені прекрасні традиції, звичаї, що сприяли формуванню патріотизму, почуття гордості за свою країну. Це передусім культ героїв війни і мирної праці, традиційне вшанування пам'яті тих, хто віддав своє життя за визволення і незалежність нашої Батьківщини. Це не тільки урочисте проведення пам'ятних днів, а й повсякденна практична діяльність - догляд за могилами воїнів-героїв, праця в Музеї Слави, створення Алеї Героїв, участь у відтворенні історичних подій героїчного минулого, допомога інвалідам війни і праці тощо.

Дуже важливим для виховання молодших школярів є особистий приклад учителя, особливо з урахуванням того, що в цьому віці дитина найбільше схильна до наслідування всього, що їй до вподоби. Тому духовне обличчя дитини насамперед залежить від того. який учитель веде її по “першій стежці життєвого шлях” [13, 362]

З вуст учителя дитина часто чує моральні повчання і настанови, як стверджував В.О.Сухомлинський, усе це набуває авторитет у в очах дитини лише тоді, коли вона бачить у своєму вчителеві людину одухотворену, закохану в свою працю: “Приклад вчителя - це не тільки те, що вчитель вміє робити своїми ріками (хоч і це має велике значення), це весь уклад його духовного життя, це його одухотвореність усім, що він робить. Разом з дітьми, усім, що приносить дітям радість” [ ].

Отже, проблеми морального виховання дітей молодшого шкільного віку передбачає органічне поєднання найбільш відповідних вимогам початкової школи методів, форм і засобів морального виховання, адже тільки в органічній єдності можна виховати людину з високим маральними переконанням, що досить чітко простежується у досвіді В.О.Сухомлинського.

У своїх працях видатний педагог виділяє три основні завдання, які стоять перед учителем щодо формування морально-духовних цінностей дітей:

* формування морально-духовних звичок, передусім звички поступитися власним інтересам, якщо треба віддати свої сили в ім'я добробуту іншої людини;

* виховання моральної звички в само розумінні, емоційному переживанні й самооцінюванні власних вчинків, особливо тих, які відображають ставлення до своїх рідних, близьких, праці;

* розвиток педагогічних основ духовно-моральних звичок та рис.

Критеріями вихованості дитини вчений вважав: життєрадісне світосприймання дитини; здатність бачити поруч із собою людину, брати близько до серця її радощі і горе, тривоги і хвилювання; віра в іншу людину; багате духовне життя в світі прекрасного.

Література

сухомлинський моральне виховання

1. Сухомлинський В.О. Духовний світ школяра// Вибрані твори: В 5-ти томах - К.: Радянська школа. - 1981. - Т. 1.

2. Сухомлинський В.О. Моральні заповіді дитинства і юності. // Вибрані твори. У 5т. Т.4. - К.: Рад. Школа. - 1966. - 232 с.

3. Сухомлинський В.О. Народження добра// Вибрані твори: В 5-ти то мах. - К.: Радянська школа. - 1977. - Т. 5.

4. Сухомлинський В.О. Педагогіка серця// Вибрані твори: В 5-ти то мах. - К.: Радянська школа. - 1977. - Т. 5.

5. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям// Вибрані твори: В 5-ти то мах. - К.: Радянська школа. - 1976. - Т. 3.

Размещено на Allbest.ru