Формування культури педагогічного спілкування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування культури педагогічного спілкування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Вища освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи та рівень науково-технічного, економічного і соціально-культурного прогресу, забезпечувати всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Для того, щоб освіта стала могутнім чинником розвитку духовної культури українського народу та відтворення продуктивних сил України, слід забезпечити її гнучкість, адекватність сучасним освітнім європейським реаліям та світовому рівню. Тому необхідно сформувати нову генерацію педагогічних кадрів та підвищити їхній професійний і загальнокультурний рівень.

Одним із шляхів досягнення поставленої мети є інтеграція професійної та загальнокультурної підготовки фахівців на основі сучасних філософсько-педагогічних підходів, серед яких - культурологічний. Саме проблема культурологічної підготовки майбутніх учителів згідно з Державною програмою «Вчитель» є особливо актуальною у справі вдосконалення професійно-педагогічної підготовки фахівців.

Педагогічна наука приділяє значну увагу питанням культурологічного підходу, що підтверджується різносторонніми та глибокими його дослідженнями у наступних напрямках: суть та значення культурологічного підходу у розвитку педагогічної освіти, культурологічна спрямованість характеру професійно-педагогічної діяльності, діалогова взаємодія на основі концепції «діалогу культур» (Є. Баллер, М. Бахтін, В.Біблер, Є. Бондаревська, І. Зязюн, В. Кремень, М. Каган, Н. Крилова, О. Попова, О. Рудницька, В. Сластьонін, Н. Щуркова); методологічні та теоретичні проблеми культурологічної підготовки сучасного фахівця (А. Арнольдов, Л. Буєва, І. Луцька, В. Маслов, Л. Настенко, О. Попова, Р. Розін, Ю. Рождественський, Н. Сердюк, Г. Тарасенко); зміст, методи та педагогічні умови культурологічної підготовки майбутнього вчителя (В. Данильченко, М. Булигіна, Т.Іванова, Е.Ємеліна, І. Луцька, О. Макареня, Ю. Юрченко).

Удосконалення та розвиток вищої педагогічної освіти в Україні здійснюється через запровадження ступеневої фахової підготовки педагогічних працівників, зокрема, у педагогічних коледжах за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр». Актуальність підготовки фахівців у даному типі вищого навчального закладу підтверджують численні дисертаційні дослідження: формування творчої активності студентів педагогічного коледжу в процесі музично-сценічної діяльності (Г. Кондратенко); інтеграція змісту загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів у педагогічних училищах та коледжах України (К. Волинець); педагогічні умови формування екологічної культури студентів педагогічного коледжу (Г. Пономарьова); соціально-педагогічні умови формування правосвідомості майбутніх учителів у педагогічних коледжах (Я.Кічук); становлення і розвиток комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів України (О. Майборода); творчий саморозвиток особистості студентів педагогічного коледжу в процесі вивчення культурологічних дисциплін (О. Слободян); підготовка студентів педагогічного коледжу до управління навчальною діяльністю молодших школярів (В. Михальська); релігієзнавство в професійній підготовці студентів у педагогічного коледжу (І.Вітковська) та ін.

Відповідно до стандарту вищої освіти фахівець, який пройшов курс професійно-педагогічної підготовки вчителя у коледжі, зокрема, повинен уміти: виявляти умови ефективності педагогічної діяльності і враховувати їх у процесі організації своєї праці, використовуючи знання про професійно-значущі якості вчителя, педагогічну техніку, культуру педагогічного спілкування; практично використовувати власний психофізичний апарат як інструмент педагогічного впливу з метою ефективної організації педагогічної взаємодії, базуючись на знаннях про можливості системи засобів та елементів педагогічної техніки; при досягненні освітньої мети уроку дбати про посилення виховної функції навчання засобами гуманістичного стилю спілкування учасників педагогічного процесу; розвивати інтелектуальну сферу особистості за допомогою бесіди, розповіді тощо. Зважаючи на зазначені вище вимоги, необхідно забезпечити підготовку таких висококваліфікованих педагогічних кадрів, які б майстерно володіли високим рівнем культури професійного спілкування. Виконання поставленого завдання доцільно здійснити на основі культурологічного підходу, який дозволяє успішно сформувати фахівця як висококультурну особистість.

Однак забезпечити в повній мірі наявність таких професійних рис та вмінь в реальному навчально-виховному процесі педагогічного ВНЗ є не завжди можливим, оскільки, як констатують сучасні науковці, нині недооцінюється психолого-педагогічна теоретична та практична підготовка учителів. Означена проблема проявляється в рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічного спілкування. Випускники педагогічних ВНЗ не володіють повною мірою технологією організації педагогічного спілкування на високому морально-культурному рівні, не завжди мають належний розвиток комунікативних умінь та навичок на основі ідей гуманізму, досягнення повного взаєморозуміння та позитивного психологічного клімату в учнівському та педагогічному колективах через низький рівень сформованості культури педагогічного спілкування. Тому нині особливо актуальна проблема розробки методики формування культури педагогічного спілкування майбутнього учителя у процесі одержання ним базової педагогічної освіти в гуманітарно-педагогічному коледжі, забезпечення здатності до подальшого самовдосконалення в даному напрямі професійного становлення.

Історико-генетичний аналіз проблеми формування культури педагогічного спілкування майбутніх учителів засвідчив значний інтерес до неї з боку сучасних науковців. Так, вивченню психолого-педагогічних основ культури педагогічного спілкування та теоретико-методологічних засад її формування присвячені роботи Г. Балла, Л. Барановської, С. Братченка, В. Грехньова, І. Зязюна, К. Левітана, Л. Петровської, М. Рибакової, Г. Риданової, С. Рябченко, І. Синиці, А. Співаковської, І. Тодорової, І. Чернокозова та ін. Сутність, структура та функції професійно-педагогічного спілкування активно досліджувалися О. Бодальовим, В. Кан-Каліком, Г. Ковальовим, Я. Коломінським, О. Леонтьєвим, А. Марковою, О. Мудриком та ін. Стилі педагогічного спілкування, їх види та структуру, мотиваційно-ціннісні детермінанти, вплив на референтність педагога вивчали М. Березовін, О. Бодальов, В. Галузяк, В. Кан-Калік, В. Коломієць, Я. Коломінський, Є. Маслова, М. Сметанський, Є. Суботський, С. Шеїн та ін.

Проблему педагогічних конфліктів, шляхи їх профілактики та розв'язання розробляли Н. Анікеєва, А. Анцупов, В. Бурякова, Ф.Гільман, В. Журавльов, І.Зімняя, Л. Катаєва, Ю. Мещерякова, М. Рибакова, Г. Риданова, Л. Семчук, Л.Сімонова, Г. Смірнов, А. Сорокіна та ін. Активні методи соціально-психологічної підготовки вчителів до педагогічного спілкування, формування, корекції комунікативних умінь були об'єктом досліджень М. Баграмянц, В. Желанової, В. Кан-Каліка, В. Каплінського, Г. Ковальова, А. Коломієць, І. Лабутової, О. Леонтьєва, В. Сластьоніна, Т. Яценко та ін.

Актуальність даної проблеми підтверджують і сучасні дисертаційні дослідження різних її аспектів: формування у майбутніх учителів культури педагогічного спілкування (І. Комарова); педагогічні засади формування особистісно зорієнтованого спілкування майбутніх учителів (М. Богданова); підготовка майбутніх учителів початкових класів до організації спілкування учнів у процесі розвиваючих ігор (Л.Філатова); розвиток мовленнєвої культури майбутніх учителів початкових класів (В. Усатий); психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів (Н.Вітюк); психологічні особливості взаєморозуміння в системі «вчитель-учень» як умова попередження конфліктів (І. Вахоцька); розвиток здатності до рефлексії в професійному становленні особистості вчителя початкових класів (Т. Яблонська); формування відкритості до спілкування у майбутніх учителів (О. Блинова); психологічні детермінанти конфліктної поведінки особистості (В. Радчук); психологічні детермінанти конфліктності вчителя у педагогічній взаємодії (Є. Юрківський) та ін.

І все ж, попри значну зацікавленість сучасних дослідників проблемою педагогічного спілкування, не до кінця з'ясованим залишається питання формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкової школи в гуманітарно-педагогічному коледжі. Зокрема, нагального подолання потребують суперечності між: вимогами сучасного суспільства щодо культури професійного спілкування педагогів і реальним рівнем їхньої компетентності у педагогічному спілкуванні; вимогами до рівня педагогічного спілкування сучасного вчителя та обмеженими можливостями його досягнення за умов застосування традиційних шляхів, форм, методів та засобів навчання; широким спектром навчальних дисциплін педагогічного фаху та недостатнім методичним забезпеченням цілеспрямованої комунікативної підготовки учителів початкової школи; теоретичною підготовленістю студентів у сфері педагогічного спілкування та рівнем оволодіння ними практичними методами, формами та способами його організації; необхідністю постійного самовдосконалення в педагогічному спілкуванні та здатністю майбутніх учителів до рефлексії у даній сфері професійної діяльності.

Потреба вирішення названих суперечностей зумовила необхідність вибору теми дисертаційного дослідження: «Формування культури педагогічного спілкування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною плану та програми науково-дослідної діяльності кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського з проблеми теоретико-методичних основ педагогічної підготовки майбутніх учителів (РК №0101U007274).

Тема дисертації затверджена вченою радою Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол №6 від 26.01.2005 р.) та узгоджена Міжвідомчою радою наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол №6 від 14.06.2005).

Мета дослідження: розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування у майбутніх учителів початкових класів культури педагогічного спілкування в навчально-виховному процесі гуманітарно-педагогічного коледжу.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Уточнити сутність поняття «культура педагогічного спілкування».

2. Визначити критерії та рівні сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів.

3. Обґрунтувати педагогічні умови формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкової школи в гуманітарно-педагогічному коледжі.

4. Розробити та експериментально перевірити ефективність запропонованої методики формування культури педагогічного спілкування у майбутніх педагогів у навчально-виховному процесі гуманітарно-педагогічного коледжу.

Гіпотеза дослідження базується на тому, що процес формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів поліпшиться за умов:

- наявності високого рівня розвитку культури педагогічного спілкування викладачів ВНЗ як організаторів навчально-виховного процесу на засадах ідей гуманістики і технології суб'єкт-суб'єктної взаємодії;

- організації педагогічно доцільного процесу комунікативної підготовки студентів гуманітарно-педагогічного коледжу в процесі аудиторної та позааудиторної навчальної діяльності на основі компетентнісного підходу до професійної підготовки фахівців згідно з основними принципами педагогіки та досягненнями психологічної науки;

- спонукання майбутніх педагогів до самовиховання та самовдосконалення у педагогічному спілкуванні.

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх учителів початкових класів у гуманітарно-педагогічному коледжі.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування у майбутніх учителів початкових класів культури педагогічного спілкування.

Методологічні основи дослідження становлять: філософсько-соціологічні концепції культури; загальнофілософські положення про особистість, розвиток її у різних видах діяльності; культурологічний підхід до формування особистості; наукові концепції та теорії гуманістичного виховання, гуманістичної психології, особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів до формування особистості; концептуальні положення педагогіки щодо всебічного формування особистості.

Теоретичні засади дослідження: загальні питання професійно-педагогічної підготовки фахівців (О. Абдуліна, Р. Гуревич, Н. Мойсеюк, В. Сорочинська, Г. Тарасенко, М. Хомич, В. Шахов); основні положення психолого-педагогічних праць про культуру педагогічного спілкування учителя, шляхи, форми, методи й засоби її формування та вдосконалення (Г. Андрєєва, І. Бех, І.Зімняя, І. Зязюн, В. Казанська, Я. Коломінський, О. Леонтьєв, K. Петровська, М. Рибакова, І. Риданова, К. Роджерса, К. Рудестама, В. Яценко та ін.); положення про співвідношення і взаємозв'язок поведінкового та особистісного аспектів спілкування (О. Бодальов, С. Братченко, В. Мухіна, В. Мясищев, Л. Петровська та ін.); дослідження загальних основ професійної компетентності (В. Смірнова, О.Пєхота, В. Зачинський); професійної комунікативної компетентності, її змісту та структури (І. Баранович, О. Бодальов, Г. Вороніна, О. Дрогайцев, Ю.Ємельянов, Ю. Жуков, М. Заброцький, В. Захаров, М. Каган, Н. Кузьміна, О. Леонтьєв, С. Максименко, Л. Петровська, С. Петрушин, В. Сафонова, Т. Симоненко, Ю. Хрящева, В. Якунін та ін.).

З метою розв'язання визначених завдань та перевірки гіпотези дослідження використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури для обґрунтування науково-теоретичних засад проблеми культури педагогічного спілкування учителя початкових класів; методи опитування (бесіда, анкетування) для визначення уявлень майбутніх учителів початкових класів про культуру педагогічного спілкування; спостереження, тестування, аналіз продуктів студентської творчості, метод експертних оцінок для визначення рівнів сформованості культури педагогічного спілкування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу; педагогічний експеримент для перевірки педагогічних умов і методики комунікативної підготовки студентів гуманітарно-педагогічного коледжу; статистичні методи, кількісний та якісний аналіз для визначення достовірності результатів дослідно-експериментальної роботи.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2002-2008 років і складалося із трьох взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі (2002-2003 рр.) здійснено аналітичний огляд філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження, визначено вихідні теоретичні положення, систематизовано науково-понятійний апарат і визначено завдання та методи дослідження, виділено критерії та рівні сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів, проведено констатувальний експеримент.

На другому етапі (2003-2006 рр.) обґрунтовано педагогічні умови, розроблено й упроваджено методику формування у майбутніх учителів початкових класів культури педагогічного спілкування, проведено формувальний експеримент.

На третьому етапі (2006-2008 рр.) перевірено ефективність розробленої методики формування у майбутніх учителів початкових класів культури педагогічного спілкування, проаналізовано та узагальнено результати дослідження, підведено загальні підсумки, оформлено кандидатську дисертацію.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася на базі вищих педагогічних навчальних закладів ІІ рівня акредитації: Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського Вінницької області, Вінницького обласного комунального гуманітарно-педагогічного коледжу, Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Володимир-Волинського педагогічного коледжу ім. А.Ю. Кримського. Всього дослідженням охоплено 543 студенти.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

- вперше обґрунтовано педагогічні умови формування культури педагогічного спілкування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу в контексті компетентнісного підходу до підготовки фахівців;

розроблено комплексну методику формування у майбутніх учителів початкових класів культури педагогічного спілкування в навчально-виховному процесі гуманітарно-педагогічного коледжу;

визначено критерії, показники та рівні сформованості у майбутніх учителів початкових класів культури педагогічного спілкування як складової їхньої професійної компетентності;

- уточнено суть поняття культури педагогічного спілкування майбутнього учителя початкових класів як складової професійної компетентності, виділено основні його компоненти;

- дістали подальшого розвитку підходи до формування культури педагогічного спілкування у майбутнього учителя початкових класів.

Практичне значення дослідження полягає у розробці та апробації методики формування культури педагогічного спілкування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу в контексті компетентнісного підходу до підготовки фахівців, у створенні навчально-методичних посібників «Педагогіка в схемах і таблицях», «Основи педагогічного спілкування» для вчителів ЗОШ та викладачів ВНЗ. Теоретичні положення, висновки дисертації можуть бути використані в процесі вдосконалення фахових психолого-педагогічних та інших гуманітарних дисциплін у ВНЗ ІІ-ІІІ рівнів акредитації, в практиці роботи вчителів початкової школи, у системі післядипломної освіти вчителів.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського (довідка №76 від 2.04.2007 р.), Вінницького обласного комунального гуманітарно-педагогічного коледжу (довідка №01-07-76 від 26.03.2007 р.), Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка №58 від 17.04.2007 р.), Володимир-Волинського педагогічного коледжу ім. А.Ю. Кримського (довідка №133 від 6 квітня 2007 р.).

Вірогідність одержаних результатів забезпечувалася ретельною обґрунтованістю теоретичних аспектів дослідження; доцільним використанням комплексу методів проведення науково-пошукової роботи; об'єктивними результатами проведеного експерименту; оптимальним обсягом вибірки; використанням сучасних статистичних методів обробки одержаної інформації.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження обговорювалися та отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні інформаційні технології навчання у підготовці фахівців: методологія, досвід, проблеми» (Вінниця, 2005, 2006 рр.); «Психолого-педагогічні аспекти розвитку пам'яті та творчого мислення» (Вінниця, 2006 р.); «Професійна орієнтація учнівської молоді: проблеми і перспективи» (Глухів, 2006 р.); на Міжвузівській науково-практичній конференції «Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах інноваційної перебудови української національної освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку» (Хмельницький, 2007 р.); на науково-методичних семінарах: «Перспективи впровадження комп'ютерних технологій в навчальний процес педагогічного ВНЗ» (Вінниця, 2003 р.); «Інтерактивні технології навчання у вищій школі», 2006 р.); стали основою для проведення регіональних науково-практичних конференцій «Сучасні вимоги до виховної діяльності вчителя початкових класів» (Вінниця-Глухів-Бар, 2004 р.; Бар, 2005, 2006, 2008 рр.), регіонального науково-методичного семінару: «Використання гуманістичних ідей В.О. Сухомлинського у процесі професійної підготовки вчителя початкових класів» (Бар, 2004 р.), трьох науково-практичних конференцій на тему: «Крок за кроком до якісної освіти» (Обласний гуманітарний ліцей для обдарованих сільських дітей при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського (Бар, 2004, 2005, 2006 рр.); конкурсів «Кращий студент відділення «Початкове навчання» (2004 р.) та «Краща група відділення «Початкове навчання» (2005 р.). Матеріали дослідження представлено на звітних конференціях, засіданнях кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2002-2008 рр.), на педагогічних і методичних радах Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського (2002-2008 рр.).

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, серед них 5 одноосібних статей - у фахових виданнях України, 6 - у збірниках матеріалів конференцій.

Особистий внесок дисертантки. Усі представлені у роботі наукові результати автором одержано самостійно. У статтях, опублікованих у співавторстві з О.М. Гулько, О. Балюк, Т. Британ особистим внеском дисертанта відповідно є визначення суті професійно-педагогічної позиції в системі профільного навчання ліцею, особливостей педагогічної взаємодії вчителя та учнів на інтерактивному уроці, готовності педагогів до використання бесіди як методу навчання образотворчого мистецтва молодших школярів. У контексті теми дослідження підготовлено низку навчально-методичних посібників: «Педагогіка в схемах і таблицях», «Основи педагогічного спілкування».

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 200 сторінках. Робота містить 2 таблиці, 18 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел становить 245 найменувань, з них - 3 іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

педагог клас спілкування коледж

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методологічну та теоретичну основу проведеного дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення; зазначено методи науково-пошукової діяльності; описано шляхи апробації та впровадження результатів дослідження, показано особистий внесок дослідника.

У першому розділі «Теоретичні основи формування культури педагогічного спілкування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу» розкрито історичні віхи дослідження проблеми культури педагогічного спілкування, охарактеризовано поняття культури педагогічного спілкування в контексті компетентнісного підходу до професійної підготовки фахівців, спроектовано модель культури педагогічного спілкування майбутнього учителя початкових класів як складової його професійної компетентності, проаналізовано підходи сучасної психолого-педагогічної науки до визначення критеріїв, показників та рівнів розвитку культури педагогічного спілкування, визначено власні рівні, критерії та показники сформованості культури педагогічного спілкування у студентів.

На основі аналізу науково-методичної літератури з різних галузей сучасної науки ми дійшли висновку, що педагогічне спілкування активно досліджується сучасною психолого-педагогічною наукою. Проте варто говорити і про відсутність єдності у поглядах науковців щодо трактування поняття «культура педагогічного спілкування», що викликає різні підходи щодо моделювання технології її формування у майбутніх фахівців. Одним із сучасних підходів до підготовки фахівців у вищих навчальних закладах є технологія компетентнісної підготовки фахівців, яка покладена нами в основу моделі комунікативної підготовки студентів гуманітарно-педагогічного коледжу. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців усіх галузей суспільного життя віддає пріоритет не досягненню високого ступеня поінформованості людини в процесі навчання, а формуванню в неї вміння розв'язувати складні проблеми, орієнтуватися у навколишньому соціальному середовищі та приймати самостійні рішення у конкретних життєвих ситуаціях, бо в умовах сучасності саме професійна компетентність працівників перетворюється на вирішальний чинник суспільного розвитку.

Наукове обґрунтування нашого дослідження базується на тому, що слід розрізняти поняття «компетенція» та «компетентність». Компетенцію в педагогічному спілкуванні ми розглядаємо як наявність у педагога знань технології педагогічного спілкування (суті, особливостей, функцій, структури), усвідомлення необхідних для його здійснення комунікативних умінь та навичок. Закладається вона системою відповідних навчальних дисциплін. А компетентність у педагогічному спілкуванні, відповідно, є свідченням готовності до здійснення педагогічного спілкування на високому професійному рівні, що базується на основі компетенції особистості у педагогічному спілкуванні. Формується вона, окрім системи відповідних навчальних дисциплін, і власним особистісним досвідом здійснення такого виду педагогічної діяльності.

Оскільки в традиційно прийнятій структурі культури педагогічного спілкування виділяють мотиваційно-ціннісний, перцептивний, інтерактивний та комунікативний компоненти, то в контексті компетентнісного підходу ми вважаємо за доцільне назвати окремі з них компонентами культури педагогічного спілкування як компетентності у педагогічному спілкуванні: компетенцію перцепції у педагогічному спілкуванні, компетенцію інтеракції у педагогічному спілкуванні та компетенцію комунікації у педагогічному спілкуванні. Кожна з компетенцій передбачає знання та усвідомлення їх змісту, що за певних умов стає складовою компетентності педагогічного спілкування. Всі три названі компоненти культури педагогічного спілкування як компетентності у педагогічному спілкуванні детермінуються мотиваційно-ціннісною основою, на якій вони будуються.

Говорячи про культуру педагогічного спілкування, ми вважаємо за доцільне ввести поняття «комунікативного потенціалу особистості», що за певної цілеспрямованої роботи з його розвитку визначатиме компетентність у педагогічному спілкуванні. Отже, культуру педагогічного спілкування вчителя ми визнаємо складовою його професійної компетентності як фахівця загалом та виявом його компетентності у педагогічному спілкуванні зокрема. За своїм змістом ця компетентність і становить синтез компетенцій комунікації, перцепції та інтеракції у спілкуванні. Кожен із охарактеризованих видів компетенцій, будучи основою компетентності педагога у фаховому спілкуванні, своїм рівнем розвитку визначатиме і рівень розвитку культури педагогічного спілкування як інтегрованої компетентності педагога у спілкуванні.

У мотиваційному блоці рівень культури педагогічного спілкування виявляється у ступені сформованості позитивних, соціально-ціннісних установок вчителя у сфері спілкування: ставлення до учня як до суб'єкта спілкування, а звідси - установка на діалогічність, рівноправність у спілкуванні. Компоненти мотиваційного блоку через механізми установки детермінують діяльність спілкування в цілому.

Зміст мотиваційно-ціннісної основи культури педагогічного спілкування ми вбачаємо у знаннях та усвідомленні суті, особливостей і значення гуманістичної позиції педагога для налагодження та встановлення особистісно орієнтованого гуманного педагогічного спілкування на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії, встановлення гуманного освітнього середовища, позитивного психологічного клімату в педагогічно-учнівському колективі; педагогічного такту як професійної якості педагога та ознаки його толерантності; моральних цінностей, переконань та принципів педагога, що детермінують характер педагогічної взаємодії та спілкування; стилів педагогічного спілкування та взаємодії як ознак педагогічної позиції, залежність їх вибору від особистісно-мотиваційних чинників, професійної позиції педагога.

Важливою складовою педагогічної майстерності та інструментом педагогічної діяльності є мовлення, тому одним із компонентів культури педагогічного спілкування ми визначили компетенцію комунікації у педагогічному спілкуванні, належний рівень якої залежить від рівня знання та усвідомлення суті, особливостей і значення мови вчителя для встановлення оптимального педагогічного спілкування, функцій мовлення вчителя, вимог до нього, особливостей комунікативної діяльності та поведінки вчителя, необхідності їх гуманізації, техніки володіння вчителем своїм мовленням.

Педагогічне спілкування безпосередньо здійснюється в процесі педагогічної взаємодії, будучи одним із основних механізмів її здійснення. Тому в структурі культури педагогічного спілкування ми виділили компетенцію інтеракції у спілкуванні, що залежить від рівня знання та усвідомлення суті, особливостей і значення педагогічної взаємодії як складової педагогічного спілкування; вимог до дії педагога як початкової стадії взаємодії; механізмів створення різноманітних видів взаємостосунків педагога з учнями; технології побудови педагогічної взаємодії за схемою суб'єкт-суб'єктності та її впливу на педагогічне спілкування; встановлення співпраці у суб'єкт-суб'єктній педагогічній взаємодії; необхідності створення виховуючих гуманістичних відносин у педагогічній взаємодії; концепції побудови особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії на основі сучасних виховних інваріантів; педагогічного авторитету як феномену педагогічної взаємодії; педагогічного конфлікту як явища педагогічної взаємодії, динаміки та причин його виникнення, форм вияву, видів та структури, конструктивних і деструктивних функцій; особливостей конфліктогенних проявів учнів і педагогів; технології попередження та вирішення педагогічного конфлікту; необхідності гуманізації освітнього простору як умови попередження педагогічної конфліктності.

Продуктивність педагогічного спілкування залежить і від міри взаєморозуміння між партнерами. Тому складовим компонентом культури педагогічного спілкування вчителя ми визначили і компетенцію перцепції в педагогічному спілкуванні, яка залежить від рівня знання та усвідомлення суті, особливостей і значення: взаєморозуміння учителя та учнів як основи їх оптимального спілкування та взаємодії; механізмів налагодження взаєморозуміння у педагогічному спілкуванні, умов його встановлення; психолого-педагогічної установки та засобів впливу на встановлення взаєморозуміння між педагогом та учнями; залежності взаєморозуміння від наявності та сили впливу ускладнень і бар'єрів у педагогічному спілкуванні; різноманітних обмежень на встановлення довірливого, невимушеного педагогічного спілкування, їх вплив на його оптимальність та ефективність.

Оскільки дослідження проблеми формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів здійснювалося в контексті компетентнісного підходу до професійної підготовки фахівців, то нами, відповідно, виділено такі критерії сформованості культури педагогічного спілкування як компетентності у педагогічному спілкуванні: 1) якість мотиваційно-ціннісної підготовки до педагогічного спілкування; 2) якість операційно-технологічної підготовки до педагогічного спілкування; 3) якість оцінно-рефлексивної підготовки до педагогічного спілкування. Кожна з виділених якостей визначається відповідними показниками.

Відтак, показниками розвитку якості мотиваційно-ціннісної підготовки майбутніх учителів до педагогічного спілкування є: усвідомлення значення педагогічного спілкування у професійній діяльності учителя та формуванні особистості молодшого школяра; визначеність професійної позиції у педагогічному спілкуванні; сформованість власного професійного ідеалу у площині педагогічного спілкування, усвідомлення шляхів його досягнення; наявність потреби самовдосконалення у педагогічному спілкуванні.

Розвиток якості операційно-технологічної підготовки до педагогічного спілкування визначає оволодіння майбутніми вчителями компетенціями комунікації, інтеракції та перцепції у педагогічному спілкуванні.

Якість оцінно-рефлексивної підготовки до педагогічного спілкування визначається: об'єктивним оцінюванням сформованості власної культури педагогічного спілкування; сформованістю умінь самовдосконалення у педагогічному спілкуванні; здатністю до моделювання програми самовдосконалення у педагогічному спілкуванні.

Охарактеризовану нами модель формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів відображено на рис. 1.

У другому розділі роботи «Експериментальна перевірка педагогічних умов та методики формування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу культури педагогічного спілкування» вивчено стан сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів, обґрунтовано методику формування у них культури педагогічного спілкування та визначено педагогічні умови її ефективності, проаналізовано результати проведеної експериментальної роботи.

У другому розділі роботи «Експериментальна перевірка педагогічних умов та методики формування у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу культури педагогічного спілкування» вивчено стан сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів, обґрунтовано методику формування у них культури педагогічного спілкування та визначено педагогічні умови її ефективності, проаналізовано результати проведеної експериментальної роботи. Констатувальний експеримент було здійснено з метою вивчення стану сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів. Дослідження проводилося у три субетапи, які передбачали аналіз якості ціннісно-мотиваційної, операційно-технологічної та оцінно-рефлексивної підготовки студентів ВНЗ ІІ рівня акредитації до педагогічного спілкування.

Висновки

1. Одним із сучасних шляхів реорганізації вищої освіти в Україні є компетентнісний підхід щодо підготовки фахівців будь-якого профілю, зокрема, педагогічного. В контексті даного підходу ми формулюємо наступне визначення поняття культури педагогічного спілкування - це складова професійної компетентності педагога, що становить собою компетентність у спілкуванні, яка детермінується його особистісно комунікативним потенціалом, а також системою фахової комунікативної підготовки, спрямованою на формування та розвиток таких професійних знань, умінь та навичок, що забезпечують наявність перцептивної, інтерактивної та комунікативної компетенцій майбутнього педагога.

2. На основі визначених складових культури педагогічного спілкування нами виділено три рівні сформованості культури педагогічного спілкування майбутнього учителя початкових класів: початковий, достатній та високий. Вивчення реального стану сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів виявило переважно його початковий рівень, що свідчить про їхню неготовність до даного виду професійної діяльності.

3. Результати проведеного аналізу наукових джерел, стану фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів дають підстави стверджувати, що проблема формування культури педагогічного спілкування в рамках їхньої професійної підготовки у гуманітарно-педагогічному коледжі є недостатньо вивченою. Зокрема, не обґрунтовано шляхи та педагогічні умови такої роботи.

4. На основі визначених нами педагогічних умов змодельована методика комунікативної підготовки учителів початкової школи, що об'єднала у собі три взаємопов'язані етапи роботи з підготовки до педагогічного спілкування: змістово-мотиваційний, операційно-технологічний та оцінно-рефлексивний. Ефективність процесу комунікативної підготовки майбутніх учителів початкових класів забезпечується дотриманням таких педагогічних умов: 1) наявність високого рівня розвитку культури педагогічного спілкування викладачів ВНЗ як організаторів навчально-виховного процесу на засадах ідей гуманістики і технології суб'єкт-суб'єктної взаємодії; 2) організація педагогічно доцільного процесу комунікативної підготовки студентів гуманітарно-педагогічного коледжу в процесі аудиторної та позааудиторної навчальної діяльності на основі компетентнісного підходу до професійної підготовки фахівців згідно з основними принципами педагогіки та досягненнями психологічної науки; 3) спонукання майбутніх педагогів до самовиховання та самовдосконалення у педагогічному спілкуванні.

5. Одержані результати підтверджують значну ефективність запропонованої нами моделі комунікативної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Про це також свідчать порівняльні дані констатувального та формувального експериментів. За результатами прикінцевої повторної діагностики відбулися позитивні зміни у рівнях сформованості культури педагогічного спілкування у студентів експериментальних груп. Зокрема, на 40,8% зросло число студентів експериментальних груп з високим рівнем сформованості культури педагогічного спілкування. У контрольних - високий рівень виявлено лише у 5,9% обстежених.

Результати проведеної роботи дають підстави вважати, що мету та завдання дослідження зреалізовано, закладені в основу гіпотези припущення, підтверджено. Досягнуті результати загалом відіграють суттєву роль у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів, забезпеченні високого рівня їхньої компетентності у педагогічному спілкуванні. Зокрема, у майбутніх педагогів формується гуманістична мотиваційно-ціннісна основа педагогічного спілкування, підвищується рівень розвитку комунікативних, інтерактивних та перцептивних умінь й навичок, удосконалюється здатність до оцінно-рефлексивної діяльності та проектування моделі самовдосконалення.

Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів і не претендує на всебічне розкриття визначеної теми. Так, подальшого вивчення потребують особливості підготовки майбутніх учителів початкової школи до спілкування з майбутніми колегами, батьками школярів, з учнями з особливими потребами та дітьми-сиротами тощо.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

1. Дусь Н.А. Деонтологія сучасного педагогічного конфлікту: психолого-педагогічний аспект / Н.А. Дусь // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. праць. - Київ - Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2005. - Вип. 8, Ч. 1. - С. 187-194.

2. Дусь Н.А. Культура педагогічного спілкування в контексті компетентнісної парадигми професійної підготовки фахівців / Н.А. Дусь // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. - Вип. 15. - Вінниця: Вид-во «Діло» ТМ, 2005. - С. 135-139.

3. Дусь Н.А. Від гуманізму вчителя до гуманізму освіти / Н.А. Дусь // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. праць. - Київ - Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2006. - Вип. 9. - С. 337-341.

4. Дусь Н.А. Формування готовності майбутніх учителів до педагогічного спілкування шляхом активної соціальної підготовки / Н.А. Дусь // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. - Вип. 18. - Вінниця: Вид-во «Діло» ТМ, 2006. - С. 83-90.

5. Федорчук Н.А. Сучасний учитель в контексті комп'ютеризації навчального процесу / Н.А. Федорчук // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. праць. - Київ - Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2002. - Вип. 2, Ч. 1. - С. 359-364.

6. Дусь Н. Особливості педагогічної взаємодії вчителя та учнів на інтерактивному уроці / Н. Дусь, О. Балюк // Сучасні вимоги до виховної діяльності вчителя початкових класів: матеріали ІІ науково-практичної конференції. - Бар, 2005. - С. 226-230.

7. Дусь Н. Готовність педагогів до використання бесіди як методу навчання образотворчого мистецтва молодших школярів / Н. Дусь, Т. Британ // Сучасні вимоги до виховної діяльності вчителя початкових класів: матеріали ІІІ науково-практичної конференції. - Бар, 2006. - С. 62-66.

8. Дусь Н.А. Творчість студентів як умова формування та розвитку у них культури педагогічного спілкування / Н.А. Дусь // Психолого-педагогічна аспекти розвитку пам'яті та творчого мислення: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (27-29 жовтня). - Вінниця, 2006. - С. 133-144.

9. Дусь Н.А. Формування професійно-педагогічної позиції в системі профільного навчання ліцею / Н.А. Дусь, О.М. Гулько // Професійна орієнтація учнівської молоді: проблеми і перспективи: матеріали науково-практичної конференції. - Вип. 9. - Глухів: ГДПУ, 2007. - С. 134-138.

10. Дусь Н.А. Модель формування культури педагогічного спілкування в майбутніх учителів початкових класів / Н.А. Дусь // Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах інноваційної перебудови української національної освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку: матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції. - Хмельницький: ХГПА, 2007. - С. 77-82.

11. Дусь Н.А. Педагогічні умови формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів / Н.А. Дусь // Сучасні вимоги до виховної діяльності вчителя початкових класів: матеріали ІV науково-практичної конференції. - Бар, 2008. - С. 62-66.

12. Федорчук Н.А. Педагогіка в схемах та таблицях: навч.-метод. посібник / Н.А. Федорчук. - Бар, 2005. - 115 с.

13. Дусь Н.А. Основи педагогічного спілкування: навч.-метод. посібник / Н.А. Дусь. - Бар, 2007. - 158 с.

Размещено на Allbest.ru