Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді

У дослідженні обґрунтовано особливості кожної з виокремлених підсистем. Так визначено, що організацію соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді заклади та організації соціально-педагогічного спрямування здійснюють переважно на засадах соціального обслуговування, що включає комплекс заходів щодо надання соціальної допомоги та створення необхідних умов, що забезпечують права особистості, її можливості для саморозвитку, збереження здоров'я та підтримку життєдіяльності, подолання кризових ситуацій. Саме тому в основу діяльності компонентів другої підсистеми покладено сервісний підхід, який передбачає надання широкого спектра соціальних послуг дітям та молоді. Складові другої підсистеми не можуть бути повною мірою представлені в кожній територіальній громаді, що обумовлюється: типом громади (велике промислове місто, мале місто, село, селище); чисельністю дітей та учнівської молоді; потребою громади у відповідних організаціях соціально-педагогічного спрямування; матеріальними можливостями громади щодо забезпечення їхньої діяльності; рівнем ініціативності членів громади.

Складовими третьої підсистеми забезпечуються заходи щодо реалізації державної політики в галузі освіти, охорони дитинства, сім'ї та молоді, їхнього соціального захисту в умовах громади; розробляються інструктивні документи щодо соціальної підтримки дітей та молоді на місцевому рівні; проводиться діагностика стану проблем дітей і молоді місцевої громади; приймаються рішення щодо їх вирішення суб'єктами соціально-педагогічної роботи в громаді; відбувається науково-методичне, інформаційне та фінансове забезпечення організацій та установ, що проводять соціально-педагогічну роботу з дітьми та молоддю в умовах територіальної громади; здійснюється моніторинг виконання рішень органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування суб'єктами соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю.

У якості з'єднувальної ланки між виокремленими підсистемами ми розглядаємо механізм участі членів громади в низці послідовних етапів діяльності різних соціальних інституцій територіальної громади, які здійснюють соціально-педагогічну роботу з дітьми та учнівською молоддю: діагностика потреб і проблем дітей та учнівської молоді; створення ініціативних груп, розробка плану змін, соціальних проектів, програм; пошук ресурсів та партнерів для їх реалізації, моніторинг та оцінка результатів роботи.

Викладені концептуальні положення стали базисом для побудови структурно-функціональної моделі організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, що дало можливість встановити взаємозв'язки як між власне суб'єктами соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді, так між ними та членами громади (дітьми, молоддю, дорослими) у вертикально-горизонтальній площині (рис. 1).

На основі аналізу визначень соціальних послуг та їх видів, наведених у нормативно-правових документах (Закон України „Про соціальні послуги”) та працях окремих авторів (М.Гур'янова, І.Звєрєва), встановлено необхідність уточнення їхнього змісту та видів у контексті соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. У дослідженні соціальні

послуги для цих цільових груп розглядаються нами як дії державних чи неурядових організацій, спрямовані на задоволення потреб та забезпечення прав, вирішення проблем або подолання складних життєвих обставин дітей і молоді. При необхідності та за певних умов соціальними послугами можуть скористатися окремі особи та соціальні групи.

Серед основних послуг, які надаються дітям та учнівській молоді в закладах освітньої сфери та закладах соціально-педагогічного спрямування, у дослідженні виокремлені та детально охарактеризовані педагогічні (освітні та розвиваючі), психологічні (діагностичні та корекційні), медико-оздоровчі, юридичні та інформаційно-довідкові послуги. Для оцінки якості цих послуг нами запропоновані такі критерії: відповідність послуг запитам дітей та учнівської молоді; доступність послуг (територіальна, матеріальна, інформаційна, часова); задоволеність клієнта наданими послугами; позитивні зміни в дітей та молоді після користування послугою (зміни в поведінці, мотивації, уподобаннях, інтересах, формування навичок соціальної компетентності тощо).

У третьому розділі - „Аналіз соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в різних соціальних інституціях територіальної громади” - обґрунтовано функції, зміст та напрямки соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх закладах; визначено види соціальних послуг, що надаються дітям та учнівській молоді в центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, закладах соціально-педагогічного спрямування, неурядових організаціях.

У дослідженні обґрунтовано, що загальноосвітні заклади, які функціонують у всіх типах територіальних громад, зараз мають реалізовувати нові соціально-педагогічні функції, що зумовлені змінами в соціумі, необхідністю впливу на соціокультурну ситуацію поза школою. Серед них: соціально-адаптивна та соціально-стабілізуюча, що забезпечать залучення дітей та учнівської молоді в реальні соціальні відносини та пом'якшать соціальну напруженість та соціальні конфлікти; соціально-перетворююча, що забезпечить підготовку молодих людей до життя в умовах швидкозмінних ситуацій; соціально-захисна, що передбачає турботу про дітей, яким сім'я та суспільство не змогли створити необхідних умов для розвитку та життя; здоров'язберігаюча, пов'язана з формуванням в особистості ставлення до здоров'я як базової життєвої цінності.

В Україні серед організацій соціально-педагогічного спрямування провідна роль належить центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - спеціалізованим закладам, на які державою покладено надання різних видів соціальних послуг та допомоги цим цільовим групам населення. На основі аналізу річних звітів Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, наукових праць (І. Звєрєва, О. Кузьменко, С. Толстоухова) з'ясовано, що система центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є поліфункціональною, оскільки при центрах діють різні спеціалізовані формування: служба соціальної підтримки сім'ї; служба по роботі зі споживачами ін'єкційних наркотиків; мобільний консультаційний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст; школа волонтерів центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді; студентська соціальна служба; служба „Телефон довіри”; інформаційно-ресурсний центр центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; консультаційний пункт у пологових стаціонарах, будинках дитини.

Результати опитування 173 директорів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), розташованих у селищах, селах, малих та середніх містах, що склало близько 35 % представників означених центрів, показали, що пріоритетними напрямами соціально-педагогічної роботи центрів у територіальних громадах є соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах (95,8 %); проведення соціально-профілактичної роботи щодо формування в підлітків та молоді основ здорового способу життя (95,8 %); профілактика ВІЛ/СНІДу та наркозалежної поведінки серед підлітків та молоді (75 %); підтримка фізичного та психічного стану дітей та молоді з функціональними обмеженнями, адаптація та інтеграція їх у суспільство (56,2 %).

З'ясовано, що ЦСССДМ упроваджують різноманітні проекти та форми роботи з дітьми та учнівською молоддю на виконання державних програм та забезпечення реалізації пріоритетних напрямів соціальної політики на місцевому рівні. Як показав аналіз, найбільш поширеними видами послуг, які надаються ЦСССДМ, що розташовані в містах, є консультативні, інформаційні та просвітницькі послуги. На відміну від ЦСССДМ, розташованих в містах, у сільських та селищних ЦСССДМ значно вужчим є спектр психологічних, юридичних послуг та послуг з реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, що можна пояснити браком відповідних фахівців. За результатами опитування визначено, що доцільно більше уваги приділити послугам з організації соціально позитивної діяльності дітей та молоді, організації громадських робіт серед молоді. Забезпечення ЦСССДМ таких різновидів послуг буде сприяти формуванню позитивно спрямованої поведінки дітей та учнівської молоді, стимулюватиме їх брати активну участь у житті своєї громади. Під час дослідження встановлено, що зараз у територіальних громадах простежується тенденція до збільшення кількості та створення нових типів закладів соціально-педагогічного спрямування. Це, насамперед, обумовлено зростанням кількості дітей та учнівської молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема бездоглядних та безпритульних дітей; ВІЛ-інфікованих дітей; неповнолітніх, які мають різні види хімічної залежності; дітей, які зазнали різних видів насилля; дітей з обмеженими функціональними можливостями. Такі діти потребують спеціальних видів допомоги та соціальної підтримки у спеціалізованих закладах, що орієнтовані на роботу з окремими цільовими групами дітей і молоді.

На основі контент-аналізу Типових положень закладів соціально-педагогічного спрямування, вивчення досвіду їхньої діяльності в різних територіальних громадах у дослідженні визначено особливості соціально-педагогічної роботи, види соціальних послуг, які надаються в центрах соціально-психологічної допомоги; центрах соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями; центрах для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді; соціальних гуртожитках; соціальних центрах матері та дитини, притулках для неповнолітніх.

Під час дослідження було встановлено, що існує певна специфіка соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в сільських громадах порівняно з такою роботою в міських громадах. Доведено, що за існуючих соціально-економічних умов здійснювати соціально-педагогічну роботу на селі необхідно з урахуванням особливостей сільської громади як сукупності взаємопов'язаних соціальних середовищ: мікросередовища сільської сім'ї як малої специфічної групи, яка справляє значний вплив на формування духовного світу, ціннісних установок та поведінки дитини; макросередовища сільської спільноти, яка має свої специфічні соціокультурні особливості.

У ході дослідження визначено низку чинників, що обумовлюють специфіку соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в сільському соціумі: життєдіяльність в умовах сільського соціуму формує специфічні цінності, звички, емоційні реакції та соціально-психологічні установки особистості; село випереджає місто за певними компонентами духовної культури, серед яких гостинність, повага до старших, взаємодопомога в тяжких ситуаціях тощо; тісний контакт жителів села, їх взаємозалежність, міцні міжпоколінні зв'язки забезпечують високий рівень соціального контролю; локальна обмеженість соціуму, розмірений темп життя зменшує стресові впливи на дітей та дорослих; раннє включення дитини в трудове життя з одного боку сприяє формуванню працелюбності та необхідних трудових навичок, а з іншого, „перериває дитинство”, оскільки зменшує кількість часу на ігрову діяльність, що є важливим чинником соціалізації дитини; специфічністю сільського способу життя є обмежені можливості соціального та професійного зростання, особливо важливих для самоствердження в юнацькому віці.

Результати опитування 84 представників сільських громад підтвердили, що центром соціально-педагогічної роботи на селі була й залишається школа. Переважна більшість опитаних (75 %) зазначила, що соціально-педагогічну роботу з дітьми та учнівською молоддю в сільських громадах здійснюють шкільні вчителі, 43 % покладають цю місію на сільського голову, 32 % - на працівників сільської ради, а 34 % вважають це функціональними обов'язками сільського соціального працівника.

У дослідженні доведено, що соціально-педагогічна робота в сільській школі зараз має бути спрямована на: забезпечення освітніх, культурних, соціальних потреб дітей та учнівської молоді; соціальний захист особистості, включаючи соціально-педагогічну та психологічну допомогу дітям та молоді, які потребують соціальної підтримки; організацію соціально значимої діяльності дітей та дорослих, націлених на соціальний розвиток своєї громади; наповнення активним змістом культурного життя мешканців села. Це обумовлює необхідність розвитку моделі соціально активної школи, яка має на меті не лише надання освітніх послуг, але й розвиток громади, співпрацю батьків та інших членів громади у вирішенні соціальних проблем не лише дітей та учнівської молоді, а й усього сільського соціуму.

Визначено, що недостатній рівень соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в сільських громадах зараз обумовлений такими чинниками: незначний спектр соціальних послуг для дітей та учнівської молоді; низький рівень державної соціальної підтримки; обмеженість державного та приватного фінансування суб'єктів соціально-педагогічної роботи в сільському соціумі; територіальна ізольованість та віддаленість деяких сільських населених пунктів; консерватизм та соціальна інертність членів громади; невисокий освітній рівень населення; слаборозвинута соціальна інфраструктура; обмежене коло суб'єктів соціально-педагогічної роботи. Тому соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в сільській громаді не завжди носить комплексний характер, не забезпечує повною мірою вирішення завдань соціальної профілактики, реабілітації, соціальної просвіти, організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей та учнівської молоді.

У дисертації обгрунтовано, що активним суб'єктом соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молодю в територіальній громаді є неурядові організації. На основі аналізу статутних документів, звітів їхньої діяльності представлено авторську класифікацію неурядових організацій соціально-педагогічного спрямування: представництва міжнародних організацій; організації, створені батьками дітей-інвалідів як організації самодопомоги; організації, створені для соціального захисту дітей та молоді з функціональними обмеженнями; організації, діяльність яких спрямована на профілактику негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі; організації, створені на підтримку сім'ї та дітей, позбавлених батьківського піклування; організації та благодійні фонди, які створені та працюють під патронатом релігійних конфесій.

На підставі узагальнення досвіду роботи неурядових організацій соціально-педагогічного спрямування з'ясовано, що основними напрямами їхньої роботи в інтересах дітей та учнівської молоді на місцевому рівні є: соціальний супровід дітей і молоді, які перебувають у важкій життєвій ситуації; надання гуманітарної допомоги (безкоштовний одяг, ліки, продукти харчування, подарунки до свят тощо); організація профілактичної роботи щодо попередження та локалізації негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі; реалізація соціальних програм у партнерстві з державними організаціями; забезпечення змістовного дозвілля дітей та молоді через гурткову та культурно-масову роботу; оздоровлення дітей та учнівської молоді в канікулярний період; підтримка дитячих та молодіжних ініціатив; залучення громадськості до вирішення проблем дітей та молоді шляхом використання різних інформаційно-рекламних технологій.

У четвертому розділі - „Зміст та форми підготовки фахівців до соціально-педагогічної роботи в громаді” - охарактеризовано функції фахівців, які здійснюють соціально-педагогічну роботу з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, визначені та розроблені зміст, форми й окремі технології підготовки спеціалістів до такої роботи.

Під час дослідження було з'ясовано, що у вітчизняних джерелах із проблеми підготовки соціальних педагогів та соціальних працівників до професійної діяльності, питання функцій фахівців, які працюють у територіальній громаді та з громадою, залишається практично невизначеним.

Базуючись на теоретичних положеннях В.Поліщук, Т.Семигіної, В.Сидорова, характеристиці функцій професійної діяльності соціальних педагогів та соціальних працівників, які визначено в Державних галузевих стандартах освіти зі спеціальності „Соціальна педагогіка”, „Соціальна робота” (освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр”) та положеннях динамічного підходу щодо визначення функцій соціально-педагогічної діяльності як елементів функціонування соціального процесу, в дослідженні доведено, що вирішення фахівцями соціальної сфери завдань соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді забезпечується через виконаннями ними низки базисних та спеціальних функцій. Базисні функції - діагностична, прогностична, комунікативна, організаційна характеризують різні напрями соціально-педагогічної роботи. У розділі конкретизовано їхній зміст відповідно до специфіки соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді. Спеціальні функції - активізуюча, інформаційна, фандрейзингу - є необхідними для забезпечення ефективності соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді шляхом залучення членів громади до участі у вирішенні їхніх проблем.

Аналіз мотиваційного, когнітивного та операційного компонентів підготовки майбутніх фахівців, які визначено в Державних галузевих стандартах освіти зі спеціальності „Соціальна педагогіка”, „Соціальна робота” (освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр”), дав підстави зробити висновок, що вони здебільшого орієнтовані на формування готовності спеціаліста до роботи з конкретною особою чи соціальною групою, виконання посадових обов'язків у закладах соціально-педагогічного спрямування. Наразі у процесі підготовки фахівців соціальної сфери домінує орієнтація на стереотип „робочого місця”, яке не винесене в „робоче поле”, тобто на рівень територіальної громади, тому фахівці повною мірою не підготовлені до соціально-педагогічної роботи в громаді.

Наша практична робота в територіальних громадах, багаторічний досвід підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників у вищих навчальних закладах стали підґрунтям для розробки окремих підходів щодо підготовки майбутніх фахівців до соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. У роботі обґрунтовано доцільність використання концентричної дидактичної моделі підготовки фахівців, суть якої полягає в поступовому, з року в рік „нарощуванні” знань та умінь студентів про особливості роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. Це забезпечується викладанням низки тем „Характеристика територіальної громади як місця життєдіяльності особистості”, „Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в різних соціальних інституціях територіальної громади”, „Технології соціально-педагогічної роботи з різними групами клієнтів”, „Використання рекламно-інформаційних технологій у соціально-педагогічній роботі” під час опанування студентами таких дисциплін як „Соціальна педагогіка”, „Соціальна робота”, „Технології соціально-педагогічної роботи”, шляхом набуття відповідних умінь під час різних видів педагогічних практик для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” та спецкурсу „Соціальна робота в громаді” для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”.

За результатами анкетування, інтерв'ю та фокус-груп спеціалістів різних соціальних служб, соціальних педагогів та психологів загальноосвітніх закладів з'ясовано, що рівень їхньої готовності до соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді є недостатнім.

У ході експериментальної роботи було визначено, що навчання фахівців соціальної сфери обмежено часовими рамками та детерміновано їхніми професійними запитами і потребами. У розділі обґрунтовано доцільність підготовки фахівців на концептуальних положеннях андрагогіки з використанням активних методів навчання, короткотривалих (триденні семінари, тренінги) та довготривалих (курси підвищення кваліфікації) форм підвищення рівня професійної компетентності фахівців соціальної сфери до соціально-педагогічної роботи в громаді.

У дослідженні детально охарактеризовані змістовно-технологічні компоненти тренінгів „Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім'ями”, „Технології активізації громади”, двотижневих курсів підвищення кваліфікації „Теорія і практика соціально-педагогічної роботи в громаді” на базі вищих навчальних закладів, які були розроблені та проведені нами під час експериментальної роботи.

Дослідження підтвердило необхідність підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників до соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді в період навчання у вищій школі, а також доцільність проведення запропонованих нами форм підвищення кваліфікації фахівців соціальної сфери з означеної теми.

У п'ятому розділі - „Дослідно-педагогічна робота в територіальних громадах” - представлено авторську концепцію соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, описано процедуру дослідно-педагогічної роботи та її результати.

У процесі теоретичного та практичного вивчення стану досліджуваного питання, виявлених проблем організаційного характеру, під час емпіричного аналізу соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в закладах соціально-педагогічного спрямування ми дійшли висновку про відсутність у вітчизняній соціально-педагогічній теорії та практиці теоретико-методичного обґрунтування соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. Таке обґрунтування в нашому дослідженні подано в авторській концепції соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді.

Розробляючи основні концептуальні положення, ми виходили з того, що соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді має бути спрямована на надання необхідних соціальних послуг, впровадження соціально-педагогічних технологій та форм роботи, які зможуть забезпечити в умовах кожної громади: соціально-правовий захист (забезпечення прав дітей згідно Конвенції ООН про права дитини та національних законодавчих документів, створення умов для ґендерної рівності дітей; рівності у правах здорових дітей та дітей-інвалідів, а також дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; забезпечення соціального захисту дітей, які проживають у сім'ях, та тих, котрі позбавлені родинного оточення); соціальну профілактику (профілактика бездоглядності та безпритульності; насилля та жорстокого поводження з дітьми; профілактика різних видів хімічної залежності, ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом); соціальну реабілітацію (реабілітація дітей та учнівської молоді з обмеженими функціональними можливостями; реабілітація учнівської молоді, яка має різні види хімічної залежності або засуджена до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі); соціально-культурну анімацію (організація змістовного дозвілля дітей та учнівської молоді; забезпечення їм доступу до культурних цінностей, закладів, підприємств та організацій культури, позашкільних навчальних закладів); соціально-педагогічну підтримку дітей та учнівської молоді, які (або їхні сім'ї) перебувають у складних життєвих обставинах.

У роботі обґрунтовано три групи принципів, які покладено нами в основу організації й проведення соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах. Соціально-політичні принципи визначають основні вимоги до реалізації соціальної політики держави щодо дітей та молоді на місцевому рівні. Це принципи гуманізму та соціальної справедливості; індивідуального підходу в реалізації прав дітей та учнівської молоді, гарантованих міжнародними та вітчизняними законодавчими документами; зв'язку змісту та форм соціально-педагогічної роботи з конкретними умовами життєдіяльності дітей та учнівської молоді в громаді.

Організаційно-управлінські принципи забезпечують практичне втілення соціально-політичних принципів у системі соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді. Серед них - принцип територіальності; принцип максимілізації ресурсів місцевої громади; принцип активізації членів громади; принцип використання якісних параметрів життєдіяльності дітей та учнівської молоді як соціальних груп місцевої громади; принцип оптимального врахування інтересів, потреб, можливостей та проблем дітей і молоді в соціокультурній адаптації та самореалізації в умовах громади; принцип міжвідомчої взаємодії; принцип партнерства.

Діяльнісно-функціональні принципи визначають сукупність вимог щодо технологічного забезпечення соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю на місцевому рівні. До них належать: вчасне соціальне реагування на потреби та проблеми дітей і учнівської молоді; пріоритизація соціальних проблем у сфері дитинства; переадресація клієнтів до тих організацій територіальної громади, у яких вони зможуть отримати необхідні послуги чи більш ефективно вирішити свої проблеми; інформування членів місцевої громади щодо якісних характеристик, особливостей життєдіяльності дітей і учнівської молоді; забезпечення участі всіх членів громади у вирішенні проблем дітей і молоді; різноманітність методів та форм соціально-педагогічної роботи; пріоритетність профілактичних заходів у соціально-педагогічній роботі з дітьми й учнівською молоддю.

У ході дослідження визначено, що соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді забезпечується відповідними механізмами.

Адміністративно-політичний механізм реалізується шляхом: розробки та виконання в кожній територіальній громаді комплексної програми соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю на основі визначення їхніх потреб і проблем з урахуванням державних пріоритетів соціальної політики у сфері дитинства; визначення видів участі всіх суб'єктів соціально-педагогічної роботи в громаді та їх залучення до вирішенні проблем дітей та учнівської молоді; відпрацювання та впровадження технологій залучення членів громади до вирішення проблем дітей та учнівської молоді; відкриття чи відновлення роботи закладів соціальної інфраструктури для дітей та учнівської молоді, виходячи з потреб територіальних громад; розробки та впровадження системи моніторингу соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівської молоддю в територіальній громаді.

Організаційний механізм реалізується шляхом: системного підходу до організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді; оцінки ситуації щодо забезпечення необхідних умов для соціального становлення та розвитку дітей і учнівської молоді; планування роботи та впровадження соціальних послуг у закладах соціально-педагогічного спрямування з урахуванням потреб і проблем дітей та учнівської молоді місцевої громади; запровадження різних форм активізації громади (громадські слухання, громадські збори, опитування, рекламно-інформаційні кампанії тощо) в інтересах дітей та учнівської молоді; забезпечення умов для участі дітей, учнівської молоді, а також дорослих членів громади у прийнятті рішень та їх реалізації; організації і проведення конкурсу соціальних проектів серед неурядових організацій, які спрямовані на вирішення проблем дітей та учнівської молоді з метою підтримки місцевих ініціатив; створення однієї чи кількох координаційних рад (залежно від типу громади) за різними напрямами соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю; координації роботи та взаємодії державних і неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей та учнівської молоді в територіальній громаді; забезпечення умов для функціонування в кожній територіальній громаді ініціативних груп, громадських організацій, які планують і впроваджують заходи, спрямовані на покращення становища дітей та учнівської молоді.

Нормативно-правовий механізм на державному рівні реалізується в законодавчих актах шляхом визначення правового поля участі громади у вирішенні проблем дітей та учнівської молоді як необхідної складової соціально-педагогічної роботи. На місцевому рівні різні види участі громади визначаються розпорядженнями органів місцевого самоврядування, виконавчої влади чи наказами закладів соціально-педагогічного спрямування.

Науково-методичний механізм соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді реалізується через: наукові дослідження у сфері різних напрямів соціально-педагогічної роботи в громаді; розробку методичних рекомендацій та інформаційно-методичних матеріалів для фахівців соціальної сфери з питань соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді; запровадження навчального курсу із підготовки фахівців до роботи в територіальній громаді у вищих навчальних закладах та інститутах післядипломної освіти; навчання соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, представників органів місцевої виконавчої влади з метою підвищення рівня їхньої професійної компетентності у сфері соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді; проведення регіональних, всеукраїнських конференцій та семінарів з метою популяризації досвіду та інноваційних технологій соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах.

Економічний механізм реалізується шляхом: посилення ролі органів місцевого самоврядування щодо фінансування місцевих соціальних проектів та програм для дітей та учнівської молоді; використання бюджетних коштів для вирішення пріоритетних проблем дітей та учнівської молоді територіальної громади; планування видатків місцевого бюджету для реалізації громадських ініціатив; створення умов для функціонування незалежних комісій за участю членів громади та громадського моніторингу використання бюджетних коштів на цільові програми для дітей та учнівської молоді; пошуку суб'єктами соціально-педагогічної роботи в територіальних громадах недержавних джерел фінансування.

Під час організації та проведення дослідно-педагогічної роботи ми базувалися на теоретичних положеннях С.Савченка про те, що в соціально-педагогічній практиці експериментальна робота має низку особливостей на відміну від традиційного педагогічного експерименту, що продиктовані специфікою об'єкта нашого дослідження, якому властиві багатофакторність і розмаїття соціальних зв'язків, які об'єктивно не піддаються чіткій фіксації.

Перевірка теоретичних положень концепції та впровадження структурно-функціональної моделі соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю здійснювалася під час формувального експерименту на базі малих міст - Бердичева (Житомирська область) та Сарни (Рівненська область), оскільки такі міста зараз є одними з найбільш чисельних різновидів територіальних громад в Україні. Окрім того, мале місто за способом життя його мешканців займає проміжне місце між великим містом з одного боку, та селом - з іншого. І саме воно в сенсі зміни способу та стилю життя є найбільш чутливим до трансформацій, що відбуваються у суспільстві. Експериментальна робота в обраних нами територіальних громадах проходила за єдиним алгоритмом: складання та аналіз соціального паспорта територіальної громади; навчання фахівців соціальної сфери методам роботи в громаді; організація та проведення фахівцями, які пройшли навчання, опитування жителів з метою визначення пріоритетних проблем дітей та учнівської молоді в громаді; формування ініціативних груп; розробка планів змін, соціальних проектів та програм в інтересах дітей та учнівської молоді; пошук ресурсів та партнерів для їх впровадження; реалізація місцевих ініціатив.

Визначення ефективності запропонованих нами теоретичних положень і практичних рекомендацій було здійснено за сукупністю критеріїв та показників результативності соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. До них належать: 1) критерій інноваційності, показниками якого є реалізація соціальних програм і проектів в інтересах дітей та учнівської молоді; створення чи відновлення роботи закладів соціальної інфраструктури для дітей та учнівської молоді за ініціативи/підтримки членів громади; нові соціальні послуги, впроваджені для різних цільових груп дітей та учнівської молоді; 2) критерій залученості, що містить такі показники: опитування членів громади з метою визначення потреб та проблем дітей і учнівської молоді; активна діяльність дитячих та молодіжних організацій; проведення інформаційно-рекламних кампаній в інтересах дітей і учнівської молоді та їхній вплив на зміну ситуації в громаді; участь дітей та учнівської молоді в реалізації соціальних проектів і програм на рівні школи, місцевої громади тощо; наявність ініціативних груп, які працюють над вирішенням проблем дітей та учнівської молоді місцевої громади; підтримка ініціатив членів громади органами місцевого самоврядування, закладами соціально-педагогічного спрямування; залучення ресурсів громади для вирішення проблем дітей та учнівської молоді; 3) критерій комплексності, який характеризується такими показниками: проведення на партнерських засадах спільних заходів органами місцевої виконавчої влади, закладами освіти, закладами соціально-педагогічного спрямування; реалізація спільних проектів, заходів неурядовими організаціями, органами місцевої виконавчої влади, закладами освіти та закладами соціально-педагогічного спрямування щодо вирішення проблем дітей та учнівської молоді в територіальній громаді.

З метою оцінки практичної значимості розроблених нами концепції та моделі соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді було проаналізовано показники, що характеризують результативність їх впровадження в містах Сарни та Бердичів за період з 2003 по 2006 роки. Як у м. Сарни, так і у м. Бердичеві розпочали роботу за підтримки членів громади два новостворені заклади соціальної інфраструктури для дітей і молоді. Збільшилася кількість соціальних послуг для різних цільових груп дітей і молоді на 8 у м. Сарни і на 7 - у м. Бердичеві. У результаті проведеної нами експериментальної роботи в м. Сарни розроблено комплексну міську програму соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю.

За час проведення експериментальної роботи значно зросла активність суб'єктів соціально-педагогічної роботи, ініціативність членів територіальних громад. Так, у м. Сарни та м. Бердичеві було проведено відповідно шість і п'ять опитувань жителів територіальних громад, щоб визначити проблеми дітей та учнівської молоді, а також відповідно три та чотири рекламних кампанії. Органами виконавчої влади та закладами соціально-педагогічного спрямування підтримано різні ініціативи членів громади в інтересах дітей та учнівської молоді: п'ять - у м.Бердичеві та чотири - у м. Сарни.

Більш масовою у вирішенні проблем дітей та учнівської молоді стала участь волонтерів-дорослих. Їх число в територіальній громаді м. Сарни зросло майже у три, а в територіальній громаді м. Бердичева в чотири рази.

Вагомим показником результативності проведеної експериментальної роботи стало збільшення числа дітей та учнівської молоді, залучених до соціально позитивної діяльності: участі в роботі дитячих та молодіжних організацій, гуртків та секцій, волонтерській роботі у школі, громаді. З 2003 по 2006 рік число таких дітей зросло у м. Сарни на 1260 і склало 2150 осіб, а в м. Бердичеві - на 2720 і склало 3850 осіб.

Доведено, що активізації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю значною мірою сприяє співпраця органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, державних і неурядових організацій. Результатом експериментальної роботи у м. Сарни стало проведення 12 спільних заходів органами місцевої виконавчої влади, закладами освіти, закладами соціально-педагогічного спрямування та 7 спільних заходів разом із неурядовими організаціями, у м. Бердичеві відповідно - 9 та 12 заходів на партнерських засадах. Окрім цього, у м. Сарни за цей період була створена молодіжна громадська організація.

За рахунок фандрейзингу, який здійснювали фахівці соціальної сфери та члени ініціативних груп, для вирішення проблем дітей і учнівської молоді додатково були залучені позабюджетні фінансові ресурси на суму близько 6014 грн. у м. Сарни та 9600 грн. - у м. Бердичеві.

Експериментальна перевірка концепції та моделі соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю за сукупністю критеріїв та показників результативності в територіальних громадах міст Сарни та Бердичева підтвердила отримання педагогічного, соціального й економічного ефектів.

Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в територіальних громадах міст Сарни та Бердичева засвідчив як подібні (мережа партнерської взаємодії, ініціативні групи, активізована громада), так і відмінні (форми соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю, місцеві ініціативи, створення закладів соціально-педагогічного спрямування, соціальні послуги тощо) результати, що обумовлені специфікою проблем дітей і учнівської молоді та наявними в громаді ресурсами щодо їх вирішення.

Підтвердженням цього стали розроблені та впроваджені під час експериментальної роботи інноваційні моделі соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю: просвітницька (тренінговий центр для підлітків [м. Луцьк]; школа як центр соціально-педагогічної роботи з батьками у мікрорайоні [м. Дніпропетровськ]); дозвіллєва (підлітковий клуб „Оазис” [м.Івано-Франківськ]); соціально-реабілітаційна (Громадська служба соціальної адаптації [м. Тернопіль]); ґендерна (програма для дівчат-лідерів [м. Київ]).

Таким чином, соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах має базуватися на єдиних концептуальних засадах. Одним із шляхів розвитку соціально-педагогічної роботи є розробка та впровадження в територіальних громадах інноваційних моделей соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю як результат новаторських пошуків фахівців соціальної сфери, ініціатив членів самої громади, співпраці державних та неурядових організацій з урахуванням соціокультурних умов конкретної громади.

ВИСНОВКИ

Узагальнення теоретичних та емпіричних результатів дослідження дає підстави для таких висновків.

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення та наукове розв'язання комплексу проблемних питань соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді з урахуванням існуючих соціально-економічних умов. За результатами дослідження обґрунтовано концепцію соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, розроблено структурно-функціональну модель організації такої роботи, визначено особливості діяльності закладів та організацій соціально-педагогічного спрямування з позицій сервісного підходу.

2. Вивчення сучасних наукових підходів щодо характеристики громади показує, що вона розглядається в соціологічному та політико-правовому аспектах переважно як спільнота, соціальна система чи суб'єкт місцевого самоврядування. За останні роки територіальна громада все більше стає об'єктом уваги соціальних педагогів, соціальних працівників та інших фахівців соціальної сфери, що обумовлює необхідність подальшого вивчення громади з позиції соціально-педагогічного підходу. У дослідженні обґрунтовано, що територіальну громаду доцільно розглядати як динамічну соціальну систему, що характеризується багатовимірністю та багатокомпонентністю. Багатовимірність територіальної громади визначається генезою її розвитку, для характеристики якої найважливішими є: ретроспективний (аналіз минулого), презентативний (аналіз теперішнього) та прогностичний (проектування майбутнього) аспекти. Багатокомпонентність територіальної громади зумовлена її економічними, соціальними, культурними та духовними характеристиками. Територіальна громада як соціальне утворення та соціалізуючий фактор у становленні та розвитку особистості поєднує місцеві традиції, менталітет і культуру із загальносуспільними цінностями, що забезпечує їй можливість займати окреме місце в системі координат „людина-суспільство”.

Територіальна громада як місце соціального буття дітей і учнівської молоді забезпечує необхідні умови для їхньої життєдіяльності через соціокультурні, правові, політичні та інституційні механізми. Особливість запропонованого нами соціально-педагогічного підходу полягає у визначенні територіальної громади як соціальної системи мезорівня соціального середовища, що характеризується: природно-економічними особливостями місцезнаходження; соціокультурними традиціями населення; складом мешканців за ґендерно-віковими характеристиками; закладами соціальної інфраструктури; органами місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади; неурядовими організаціями. Саме ці складові визначають особливості територіальних громад та відмінності між ними, що, у свою чергу, обумовлює й особливості процесу соціалізації дітей та учнівської молоді, які проживають на їхніх територіях.

3. На основі ретроспективного аналізу визначено передумови розвитку соціально-педагогічної підтримки дітей і молоді в громадах різного типу (православних братствах, сільських громадах, містах, мікрорайонах міст, громадських об'єднаннях), охарактеризовано зміст і форми соціальної підтримки та соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в історичному ракурсі. Як показало дослідження, традиції благодійності, соціальної опіки різних категорій дітей і молоді завжди були важливою складовою суспільного життя в українських громадах. Вивчення та узагальнення цього досвіду зараз є актуальним як в науковому плані, так і в практичному застосуванні.

4. У ході дослідження з'ясовано, що становлення та розвиток соціально-педагогічної роботи в громадах за кордоном здійснюється шляхом створення розгалуженої мережі установ і соціальних служб для різних цільових груп дітей і молоді, розробки та впровадження різних форм роботи, що передбачають залучення членів громади до вирішення проблем місцевого рівня. Доведено доцільність використання зарубіжного досвіду в сучасній соціально-педагогічній практиці на рівні територіальних громад, трансформуючи його до вітчизняних соціокультурних умов.

5. У дослідженні обґрунтовано, що за своєю сутністю соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді є місцевим рівнем соціально-педагогічної діяльності, що здійснюється із використанням відповідних форм та методів. Зараз вона забезпечується переважно діяльністю державних та неурядових організацій шляхом надання ними соціальних послуг та впровадження відповідних соціально-педагогічних технологій і форм роботи. З метою підвищення ефективності соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю діяльність фахівців соціальної сфери в територіальній громаді має бути перш за все спрямована на розвиток співпраці, партнерських стосунків між різними соціальними інституціями територіальної громади, органами місцевої влади та членами громади в інтересах дітей та учнівської молоді. Особливістю соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді є активізація громадян, стимулювання їх до різних ініціатив, насамперед до участі у визначенні й вирішенні проблем дітей та учнівської молоді на місцевому рівні.

6. У дослідженні обґрунтована система організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, яка складається із трьох підсистем: члени громади (діти, молодь, дорослі), заклади соціальної інфраструктури для дітей та учнівської молоді, органи місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади. Кожна з цих підсистем містить свої компоненти. Цілі такої системи визначені як сервісні щодо інтересів і потреб дітей та учнівської молоді. Вони полягають у створенні умов і забезпеченні можливостей для отримання допомоги та підтримки дітям та учнівській молоді в процесі їхньої соціалізації в межах територіальної громади. Функцію зв'язуючої ланки між виокремленими підсистемами виконує механізм участі членів громади (діти, молодь, дорослі) в низці послідовних етапів: діагностиці проблемно-потребового поля дітей та молоді; створенні ініціативних груп; розробці планів змін, соціальних проектів, програм; пошуку ресурсів та партнерів для їх реалізації. Системний підхід в організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді забезпечується шляхом реалізації розробленої нами структурно-функціональної моделі, яка відображає найбільш оптимальну послідовність такої роботи, її етапи.

7. Доведено, що за існуючих соціально-економічних умов результативність соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді обумовлюється перш за все її ресурсним забезпеченням (природні, фінансові, матеріальні, людські, інституційні, інформаційні, технологічні, часові ресурси). Наявні в територіальних громадах ресурси можуть бути доповнені залученими ресурсами. Використання сукупних ресурсів соціально-педагогічної роботи має бути комплексним. Планування соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю доцільно здійснювати таким чином, щоб одні види ресурсів органічно доповнювалися іншими. Це сприятиме отриманню більш значимого соціального ефекту у вирішенні соціальних проблем дітей та учнівської молоді в територіальних громадах.

8. У дослідженні визначено, що соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах здійснюється в закладах освітньої сфери (загальноосвітні заклади, професійно-технічні училища) та закладах соціально-педагогічного спрямування (центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центри соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями, центри соціально-психологічної допомоги; соціальні гуртожитки; соціальні центри матері та дитини; центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді; підліткові клуби за місцем проживання). Визначено, що в основу діяльності закладів та організацій соціально-педагогічного спрямування територіальної громади покладено сервісний підхід - надання педагогічних, психологічних, медико-оздоровчих, юридичних та інформаційно-довідкових послуг дітям та учнівській молоді.

9. За результатами теоретичного та емпіричного вивчення обґрунтована роль і потенціал неурядових організацій як суб'єктів соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах. Доведено, що сьогодні в соціальній сфері задіяна значна кількість неурядових організацій соціально-педагогічного спрямування: організації, що створені з метою підтримки дітей з функціональними обмеженнями та їхніх сімей; організації, діяльність яких спрямована на профілактику негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі; організації, створені на підтримку сім'ї та дітей, позбавлених батьківського піклування; організації та благодійні фонди, які працюють під патронатом релігійних конфесій. Нині неурядові організації спрямовують свою діяльність на вирішення соціальних проблем дітей і молоді місцевих громад, розробляючи та впроваджуючи інноваційні технології соціально-педагогічної роботи, у багатьох випадках вирішують проблеми підростаючого покоління, які не завжди є в полі зору державних організацій. Залучаючи до соціально-педагогічної роботи на волонтерських засадах представників громади, неурядові організації реалізують різні ініціативи в інтересах дітей та молоді, пропонують останнім широкий спектр соціальних послуг.

Наразі їхня соціальна діяльність у громаді не регламентована відповідними нормативно-правовими документами, що певним чином обмежує можливості соціально-педагогічної роботи. Тому необхідно розробити та впровадити дієві механізми соціального замовлення для цих організацій в умовах територіальних громад, що дасть їм можливість функціонувати в чітко визначеному правовому полі та створити систему соціальних служб і соціальних послуг, альтернативних державним. Це, у свою чергу, сприятиме збільшенню числа суб'єктів соціально-педагогічної роботи в територіальних громадах.

10. Проведені дослідження вказали на необхідність розробки концепції соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. Мета розробленої нами концепції полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад і механізмів соціально-педагогічної роботи для забезпечення оптимальних умов соціалізації дітей та учнівської молоді, створення сприятливого середовища для їх гармонійного розвитку та виховання з урахуванням реальної соціально-економічної ситуації в громаді.

Основні завдання концепції: обґрунтування змістових та організаційних засад соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді для сприяння їхньому соціальному становленню, фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку; визначення принципів та механізмів реалізації основних напрямів соціально-педагогічної роботи в територіальних громадах; визначення критеріїв та показників результативності соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах.

Концепція базується на таких основних положеннях. 1) Соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді має бути спрямована на надання необхідних соціальних послуг, впровадження соціально-педагогічних технологій та форм роботи, які зможуть забезпечити в умовах кожної громади соціально-правовий захист, соціальну профілактику, соціальну реабілітацію, соціально-культурну анімацію, а також соціально-педагогічну підтримку дітей та учнівської молоді. 2) В основу організації й здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах мають бути покладені соціально-політичні принципи, що визначають основні вимоги до реалізації соціальної політики держави щодо дітей та молоді на місцевому рівні; організаційно-управлінські принципи для забезпечення практичного втілення соціально-політичних принципів у системі соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді; діяльнісно-функціональні принципи, що визначають сукупність вимог щодо технологічного забезпечення соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю. 3) Соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді забезпечується адміністративно-політичним, організаційним, нормативно-правовим; науково-методичним, економічним механізмами. 4) Результативність такої роботи оцінюється за критеріями дієвості, інноваційності, залученості, комплексності, які характеризуються відповідними показниками.