Трудове навчання у загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині XIX–на початку XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса Шевченка

Карелін Михайло Вікторович

УДК 371.38 (09)

Трудове навчання у загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині XIX - на початку XX століття

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Слов'янському державному педагогічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Лях Галина Романівна, Слов'янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Золотухіна Світлана Трохимівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри загальної педагогіки;

- кандидат педагогічних наук, доцент Борисов В'ячеслав Вікторович, Краматорський економіко-гуманітарний інститут, проректор з навчальної роботи.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться 03 березня 2005 року о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01. у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розісланий 2 лютого 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлена соціально-економічними змінами, що відбуваються в певні періоди розвитку суспільства, які у свою чергу викликають відповідні зміни в освітньо-виховній галузі. Сучасний період розбудови незалежної Української держави та переходу до ринкової економіки викликав багато проблем, серед яких проблема трудової підготовки молоді є чи не найвагомішою. У зв'язку із цим відбувається переоцінка ролі навчального предмета „трудове навчання” у процесі всебічного розвитку та виховання громадян України, зокрема, в підготовці молоді до участі в суспільному виробництві. У нових умовах соціально-економічного розвитку України існуюча система трудової підготовки учнівської молоді вичерпала свої можливості.

З огляду на це, сучасна школа повинна не тільки передавати учням знання та вміння, нагромаджені людством, але й учити їх мислити й діяти в нових умовах. Для розуміння закономірностей трудового навчання важливу роль відіграють наукові праці О.Дзеверіна, М.Левківського, В.Мадзігона, В.Моляка, А.Нісімчука, М.Рябухіна, В.Сидоренка, В.Стешенка, В.Струманського, Д.Тхоржевського, Б.Федоршина. У цих працях підкреслюється необхідність перегляду змісту, форм і методів трудового навчання у загальноосвітніх школах і приведення їх у відповідальність до нових соціально-економічних умов.

Історією доведено, що у вирішенні сучасних проблем велику допомогу може надати досвід попередніх поколінь. З огляду на проблему нашого дослідження, особливо цікавим є досвід організації трудового навчання в загальноосвітніх закладах України у другій половині XIX - на початку XX століття, оскільки сучасний етап розвитку освіти нашої держави має багато спільного із зазначеним періодом.

Як відомо, друга половина ХІХ століття характеризується широкомасштабним реформуванням усіх галузей суспільного життя, в тому числі й освітньої галузі. Подібна ситуація склалася й у сучасній системі освіти України, оскільки вона не повною мірою відповідає вимогам суспільного розвитку та потребує реформ. Але якщо у другій половині ХІХ століття введення нового навчального предмета „трудове навчання” було одним з напрямків реформування школи, то сьогодні відбувається переосмислення місця й ролі його в системі загальної підготовки школярів до життя і праці.

Серед провідних завдань трудової підготовки молоді у всі часи найбільш суттєвими, на нашу думку, є: формування техніко-технологічних та економічних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для залучення учнів до продуктивної праці та оволодіння певною професією; розширення політехнічного світогляду учнів, розвиток їхніх творчих здібностей на основі взаємозв'язку трудового навчання з основами наук.

Багато уваги трудовому навчанню та вихованню приділяли у своїх працях відомі педагоги другої половини ХІХ - початку ХХ століття: вітчизняні (І.Анопов, М.Весель, М.Пирогов, М.Корф, П.Каптерєв, П.Лесгафт, Т.Лубенець, М.Песьковський, К.Ушинський, В.Фармаковський, Я.Чепіга) та зарубіжні (Дж.Дьюї, Г.Кершенштейнер, А.Мікельсен, Й.Песталоцці, О.Саломон, У.Цигнеус та інші). Вони розглядали трудове навчання та виховання не тільки як засіб підготовки кваліфікованих робітників для промисловості та сільського господарства, але і як фактор підвищення рівня морального та розумового розвитку суспільства.

В історико-педагогічній науці за останні роки значно зросла увага до становлення та розвитку народної освіти в різних регіонах України, в тому числі й на Харківщині. У працях О.Головка, О.Драча, О.Завадської, Т.Кравченка, В.Корнилова, Д.Кочета, І.Прокопенка, М.Татаринова досліджується стан загальної освіти. Але вони зовсім не торкаються проблем трудового навчання.

Проблему трудового навчання учнів загальноосвітніх закладів дореволюційної Росії (кінця XIX - початку XX ст.) розробляли у своїх працях І.Бугаєвич, Г.Іванова, Є.Яндовський. Вони визначили особливості трудового навчання учнів у дореволюційній російській школі.

Проблеми трудової підготовки молоді в Україні в дореволюційний період досліджували А.Вихрущ, Д.Сметанін, М.Ярошенко. Праці цих педагогів присвячені питанням становлення та розвитку трудового навчання, його змісту, організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах дореволюційної України.

Разом із тим, відсутні праці, в яких би досліджувалися проблеми трудового навчання кінця XIX - початку XX ст. в окремих регіонах України. Виключенням є дисертаційне дослідження В.Рака, присвячене трудовій підготовці в загальноосвітніх закладах західних областей України у 1900-1939 рр.

Втім, дуже цікавим і важливим є досвід організації трудового навчання у початкових і середніх загальноосвітніх закладах Харківської губернії другої половини XIX - початку XX століття. Це пояснюється тим, що Харківська губернія була чи не найрозвинутішим економічним регіоном країни в період, що нами досліджується. Саме в цей час спостерігається швидкий розвиток науки та техніки, які змінювали технологію виробництва і висували нові, підвищені вимоги до робітників різних категорій. Прогресивна педагогіка відповіла на нові запити виробництва значно більшою увагою до молодої людини, до її інтересів, нахилів і здібностей. У зв'язку із цим питання трудового навчання, його місця та ролі у формуванні особистості вийшли за межі лише одного, хоча й найважливішого завдання, - підготовки підростаючого покоління до практичного життя. Порушувалися питання організації трудового навчання як загальної умови формування особистості.

Отже, актуальність і недостатня розробленість проблеми трудового навчання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Трудове навчання у загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині XIX - на початку XX століття”.

Зв'язок роботи з науковими планами та темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи пов'язаний з темою наукового дослідження кафедри педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету „Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 9 засідання Вченої ради СДПІ від 28 грудня 1995 р.). Тему зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 4 від 22.04.2003 р.).

Об'єкт дослідження - процес трудового навчання в історії вітчизняної педагогіки другої половини XIX - початку XX ст.

Предмет дослідження - становлення та розвиток трудового навчання як навчального предмета в загальноосвітніх закладах Харківської губернії.

Мета дослідження - проаналізувати процес становлення та розвитку трудового навчання як навчального предмета в загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині XIX - на початку XX століття.

Об'єкт, предмет і мета дослідження визначили його основні завдання:

1. Проаналізувати погляди зарубіжних і вітчизняних педагогів на сутність трудового навчання та його вплив на загальний розвиток особистості.

2. Дослідити шляхи реалізації педагогічних ідей упровадження трудового навчання у практику вітчизняних загальноосвітніх шкіл досліджуваного періоду.

3. Проаналізувати організаційно-методичне забезпечення трудового навчання учнів у досліджуваний період.

4. Показати стан і динаміку впровадження трудового навчання у загальноосвітніх школах Харківської губернії другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

5. Дослідити зміст, форми та методи трудового навчання учнів у загальноосвітніх школах Харківської губернії у досліджуваний період.

6. Виявити проблеми підготовки вчителів до керівництва процесом трудового навчання в загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

7. Виявити актуальні для нашого часу проблеми організації трудового навчання в загальноосвітніх школах та окреслити шляхи їх вирішення з використанням історичного досвіду.

У процесі реалізації завдань дослідження застосовувалися такі методи: теоретичні: аналіз історико-педагогічної літератури для відображення ідеї трудового навчання в зарубіжній та вітчизняній педагогічній теорії у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття, організаційно-методичного забезпечення трудового навчання в досліджуваний період; системно-структурний метод для характеристики теоретичних питань трудового навчання учнів; методика, традиційна для історико-педагогічних досліджень, яка ґрунтується на загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація тощо), історичних (історико-структурний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, ретроспективний) методах; емпіричні: вивчення навчальних планів і програм, підручників і навчальних посібників, документів органів освіти, систематизація архівних документів для визначення стану загальноосвітніх шкіл Харківської губернії другої половини ХІХ - початку ХХ століття, динаміки впровадження трудового навчання в цих закладах, його змісту; статистичні методи - кількісний аналіз емпіричного матеріалу, обробка кількісних показників.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, положення про діалектичну єдність і взаємозв'язок історії із сьогоденням, об'єктивний та історичний підхід до аналізу процесів розвитку освіти та трудової підготовки учнів загальноосвітніх закладів, взаємозумовленість соціально-педагогічних явищ і необхідність їх вивчення в конкретних історичних умовах; концептуальні положення педагогіки про сутність трудового навчання та виховання, провідні ідеї сучасної теорії трудового навчання, історико-педагогічні підходи до вивчення проблеми трудового навчання та виховання, сучасні концепції філософії освіти.

Дослідження проводилося на основі загальнонаукових принципів історизму, наступності.

Теоретичну основу дослідження склали фундаментальні ідеї Дж.Дьюї, К.Кааса, Г.Кершенштейнера, А.Мікельсена, Й.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, О.Саломона, У.Цигнеуса, М.Веселя, О.Духновича, П.Каптерєва, М.Корфа, Т.Лубенця, М.Пирогова, К.Ушинського, В.Фармаковського Я.Чепіги про впровадження трудового навчання як навчального предмета в загальноосвітні школи; дисертаційні дослідження О.Драча, О.Завадської, Д.Кочета, Т.Кравченка, І.Прокопенка та ін., які вивчали становлення та розвиток народної освіти в Україні взагалі, й на Харківщині зокрема; фундаментальні праці І.Бугаєвича, О.Дзеверіна, Г.Іванової, М.Левківського, які розглядали особливості трудового навчання учнів у дореволюційній російській школі. Особливу групу становлять праці, присвячені проблемі трудової підготовки молоді в Україні в дореволюційний період (А.Вихрущ, Д.Сметанін, М.Ярошенко).

Джерелознавчу базу дослідження становлять фонди Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), Харківського державного обласного архіву, періодичні видання досліджуваного періоду („Журнал Міністерства народної освіти”, „Технічна освіта”, „Реміснича газета” та інші). У роботі також було використано матеріали Національної наукової бібліотеки ім.. В.І.Вернадського (м. Київ), Науково-педагогічної бібліотеки Інституту педагогіки АПН України (м. Київ), Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка, Донецької обласної наукової бібліотеки ім. Н.К.Крупської.

Аналіз педагогічних праць відомих українських та російських педагогів і громадсько-політичних діячів - М.Корфа, П.Лесгафта, К.Ушинського, В.Фармаковського, І.Франка, зарубіжних педагогів - А.Мікельсена, Р.Оуена, Й.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, О.Саломона, та інших дозволив усвідомити зародження, становлення та розвиток ідеї трудового навчання як предмета в загальноосвітніх школах у досліджуваний період, значення цього предмета не тільки в підготовці підростаючого покоління до життя і праці, а й у загальноосвітній підготовці та вихованні молоді.

Хронологічні рамки дослідження. Вибір у дослідженні даного хронологічного періоду зумовлений тим, що друга половина XIX ст. - це час кардинальних змін політико-економічних і соціально-культурних обставин у країні, зародження і розгортання громадсько-педагогічного руху. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з другої половини XIX до початку XX ст. Саме в цей час відбувалося становлення трудового навчання як шкільного предмета, його впровадження у навчальні плани початкових шкіл різних типів (міністерських, земських, церковних), а також середніх загальноосвітніх шкіл (гімназій, прогімназій, реальних училищ).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше виявлена динаміка становлення трудового навчання як навчального предмета в загальноосвітніх школах Харківської губернії у другій половині XIX - на початку XX ст.; дістали подальшого розвитку погляди зарубіжних і вітчизняних педагогів на трудове навчання як навчальний предмет; удосконалено теорію трудового навчання новими знаннями про зміст, форми та методи трудового навчання, введено в науковий обіг нові архівні матеріали про становлення трудового навчання як шкільного предмета у другій половині XIX - на початку XX ст.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що на основі наукового узагальнення значної кількості архівних матеріалів, літератури з фондів спеціального зберігання, періодики та інших джерел одержано інформацію про зміст, форми, методи та науково-методичне забезпечення трудового навчання, вперше досліджено особливості трудового навчання учнів одного з високорозвинених регіонів України - Харківської губернії.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що зібрані матеріали та зроблені узагальнюючі висновки можуть бути використані при вивченні історії трудового навчання учнів в Україні та окремих її регіонах, при підготовці різноманітних довідкових видань з історії педагогіки, створенні підручників і написанні монографій, розробці та читанні лекційних курсів, спецсемінарів з історії педагогіки, в педагогічних навчальних закладах різного рівня акредитації. Результати дослідження використані під час викладання курсів „Історія педагогіки”, „Методика трудового навчання”, в організації науково-дослідницької діяльності студентів Слов'янського державного педагогічного університету.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження систематично обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету, Міжнародній науково-практичній конференції „Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі” (Слов'янськ, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підготовка вчителя в сучасних умовах” (Слов'янськ, 2003), міжвузівських науково-практичних конференціях „Виховання національної самосвідомості як загальнолюдської цінності майбутнього спеціаліста” (Красноармійськ, 2002), „Сучасні аспекти підготовки студентів у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації” (Красноармійськ, 2004), підсумкових науково-практичних конференціях викладачів Слов'янського державного педагогічного університету (1999 - 2004 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 6 одноосібних публікаціях у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (223 найменування), 14 додатків на 69 сторінках, проілюстровано 21-ю таблицею, 1-им рисунком. Повний обсяг роботи 251 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, методи дослідження, методологічну та теоретичну основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні питання організації трудового навчання учнів загальноосвітніх закладів у другій половині XIX - на початку XX століття” розкрито становлення та розвиток ідеї трудового навчання у зарубіжній і вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду.

У ході дослідження встановлено, що ідея організації трудового навчання має давні корені. Трудове навчання як складова всебічного розвитку особистості, як умова життєдіяльності та розвитку суспільства завжди привертала увагу громадських діячів, філософів, педагогів. Неоднозначність їхніх поглядів на сутність трудового навчання, зміст і форми його здійснення свідчить про надзвичайну складність даної проблеми.

У зарубіжній педагогіці, починаючи з епохи Відродження, проблема трудового навчання знайшла своє відображення у працях Т.Кампанелли, Я.Коменського, Дж.Локка, Т.Мора, Й.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, Р.Оуена та інших. Ними доведена необхідність поєднання трудового виховання з розумовим, фізичним і моральним вихованням особистості, навчання - з трудовою підготовкою підростаючого покоління, важливість оволодіння дітьми трудовими уміннями та навичками в галузі конкретних ремесел тощо. Розглядаючи працю як обов'язок людини та умову її самореалізації, організуючи педагогічні експериментальні майданчики (Р.Оуен, Й.Песталоцці та інші), дослідники заклали фундамент для подальшого розвитку і практичного втілення ідеї підготовки дитини до праці, до життя в сім'ї та суспільстві.

Проблема трудового навчання підростаючого покоління особливо гостро постала у XIX ст. у зв'язку з розвитком промисловості, транспорту, торгівлі, сільського господарства. У 60 - 70-і рр. ХІХ ст. в Англії, Німеччині, Швейцарії, США розпочався широкий рух за проведення реформи школи під гаслом розбудови трудової школи, за введення до навчальних планів початкових класів нового предмета - ручної праці. Реалізацію цієї ідеї пов'язують з іменем відомого педагога з Фінляндії У.Цигнеуса, на думку якого, ручна праця має на меті не тільки навчати, а й розвивати волю, звичку до порядку, привчати до чистоти, охайності тощо.

Зарубіжна педагогічна думка другої половини ХІХ століття, з огляду на досліджувану проблему, презентує декілька реформаторських течій. Найвизначнішу течію складають мануалісти В.Гьотце, О.Зейніг, Г.Панцер, А.Пабст, Є.Шенкендорф, Г.Шерер (Німеччина), Р.Зейдель (Швейцарія), У.Цигнеус (Фінляндія), С.Армстронг, Б.Вашингтон, К.Вудворд (США) та інші. Вони вважали, що ручна праця як навчальний предмет повинна мати міждисциплінарний характер, активізувати весь навчально-виховний процес.

Представником іншої течії був німецький педагог Г.Кершенштейнер. Він і його прибічники розглядали працю як умову формування рис характеру людини (дбайливості, старанності, сумлінності й т. ін.), необхідних для оволодіння професійною діяльністю, як „природну здатність дитини до роботи в майстернях, саду, на кухні, у полі тощо”, як засіб навчання та соціалізації дитини. Г.Кершенштейнер, вводячи у навчальний процес ручну працю, мав на меті підготовку сумлінного робітника, громадянина своєї держави, який своєю працею забезпечує не тільки власне існування, але й розквіт своєї держави. Трудова школа такого типу розглядалася педагогом як важливий засіб громадянського виховання, ідеї якого набули широкого розповсюдження наприкінці XIX - на початку XX століття.

Наступна течія об'єднувала представників найрізноманітніших напрямків реформаторської педагогіки (індивідуальна педагогіка, особистісна педагогіка, педагогіка дії тощо). Зокрема, це Г.Вінекен, Ф.Гансберг, Г.Гаудіг, Л.Гурлітт, Є.Зальвьюрк, К.Ланге, В.Лай, Г.Літц, Г.Шаррельман (Німеччина), Є.Ертлі, А.Фер'єр (Швейцарія), О.Декролі (Бельгія), Дж.Дьюї (США) та інші. Вони вбачали сутність трудової школи в різноманітній самостійній, пізнавальній і художній діяльності учнів. До даної течії можна віднести також прихильників „нового виховання”, які критикували ремісничий характер праці у „старій" школі.

Таким чином, зарубіжні педагоги другої половини XIX - початку XX століття, представники різних течій трудової школи - Дж.Дьюї, К.Каас, Г.Кершенштейнер, О.Саломон, У.Цигнеус та інші - виступали за введення трудового навчання як навчального предмета у загальноосвітні заклади, що, на їхню думку, повинно було полегшити підготовку підростаючого покоління до участі у промисловому і сільськогосподарському виробництві в нових умовах, а також було неодмінною умовою розумового, морального, громадянського виховання підростаючого покоління.

Активність зарубіжних учених щодо втілення ідеї трудового навчання сприяла певною мірою інтенсивним пошукам вітчизняних педагогів. Українські прогресивні педагоги, вчені та громадські діячі (О.Духнович, І.Жук, М.Корф, В.Фармаковський, І.Франко, М.Хитьков, П.Христіанович, Т.Шевченко) та російські педагоги (І.Анопов, І.Вишнеградський, П.Каптерєв, С.Кривенко, М.Куренков, П.Лесгафт, Є.Соломін, К.Ушинський, К.Цируль) висували багато ідей щодо організації трудового навчання у початкових та середніх загальноосвітніх школах, головним принципом вважали зв'язок трудового навчання із життям трудового селянства, відповідність його потребам. Вони вважали, що загальна освіта повинна бути тісно пов'язана з трудовим навчанням, а одним з головних завдань школи є формування трудових умінь і навичок.

Втім, вітчизняні педагоги розглядали працю ширше, ніж просто як засіб трудової підготовки молоді. В їхніх роботах знаходимо трактування праці як: „категорії не тільки економічної, а насамперед, духовної” (О.Духнович); „необхідної умови всебічного розвитку особистості, зокрема розумового і морального” (П.Лесгафт); умови „створення духовних і матеріальних цінностей” (К.Ушинський); „фізичної, розумової гімнастики, засобу для поліпшення здоров'я” (М.Корф); арени для застосування знань, умови розумового і морального виховання особистості (В.Фармаковський); виховуючого фактору (І.Жук); суспільної категорії, одного із засобів всебічного виховання школярів (І.Франко).

Отже, як свідчить проведене дослідження, більшість вітчизняних педагогів зазначили, що метою трудового навчання є підготовка молоді до майбутнього життя, у процесі якої відбувається оволодіння навичками ручної праці, а також моральне, фізичне й розумове виховання дитини. Таким чином, трудове навчання дослідники розглядали як загальноосвітній навчальний предмет, як засіб всебічного розвитку особистості.

При цьому прогресивні педагоги виявили коло знань, трудових умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні:

· уміння садити та вирощувати городні рослини та овочі, доглядати за квітами, знання про лікарські рослини та їхні можливості, уміння різьблення по дереву, стругання дерева, плетення кошиків, ліплення посуду з глини, уміння виготовляти сільськогосподарські інструменти тощо (О.Духнович);

· знання основ сільського господарства та виробництва (К.Ушинський);

· уміння ліпити з глини різні речі, знати народні ремесла (володіти столярною, слюсарною, лудильною справою) (М.Корф);

· уміння у галузі обробки деревини та металів, знання про історію та роль ручної праці (К.Цируль);

· уміння працювати з деревиною та залізом (І.Жук);

· уміння виготовляти та ремонтувати сільськогосподарське приладдя та речі, необхідні для домашнього господарства (Т.Лубенець).

Одностайності у поглядах на трудове навчання не спостерігалось, але було помітним прагнення зробити реальний внесок у розробку досліджуваної проблеми.

Ідея трудового навчання у досліджуваний період базувалася на висунутих прогресивними педагогами пропозиціях стосовно організації трудового навчання учнів у загальноосвітніх закладах:

· створити ремісничі школи та класи, підготувати вчителів для проведення уроків праці, створити при міських школах майстерні, а при сільських - пришкільні ділянки (К.Ушинський) ;

· відкрити при початкових школах майстерні для загальнотрудової підготовки учнів, педагогічно-ремісничні майстерні в початкових школах з п'ятирічним терміном навчання (М.Корф);

· надати вчителям знання про існуючий зарубіжний досвід організації ручної праці; готувати вчителів ручної праці (К.Цируль);

· спеціально готувати вчителів до здійснення трудового навчання (М.Хитьков);

· навчати учнів ручної праці повинен не ремісник, а вчитель народної школи (І.Вишнеградський);

· знайомити учнів з виробничим оточенням (вивчення сільськогосподарської техніки та екскурсії на промислове виробництво) (Я.Чепіга);

· трудове навчання здійснювати не імітаційним методом, а операційно-предметним, який надавав би більшого простору для творчості (П.Лесгафт);

· при школах повинні бути навчально-виробничі майстерні або „поля для праці” (С.Кривенко).

Деякі пропозиції знайшли своє практичне втілення в початкових школах наприкінці ХІХ століття:

· створено оригінальну методику викладання праці в загальноосвітній школі (К.Цируль); однак наприкінці досліджуваного нами періоду ця система була піддана різкій критиці як така, що не відповідає потребам життя;

· створено програму ручної праці, в основу якої покладено зв'язок трудового навчання із життям трудового селянства (Т.Лубенець); до програми включено тільки вироби, схваленні селянами;

· розроблено орієнтовний план навчального закладу, де було чітко встановлено норму домашньої праці, розроблено практичні заняття в механічних майстернях (І.Анопов);

· створено програму, яка передбачала застосування так званого операційно-предметного методу навчання столярної праці (П.Лесгафт).

Таким чином, у працях вітчизняних педагогів міститься методологічне та педагогічне обґрунтування необхідності трудового навчання у початковій і середній загальноосвітній школі, його місця в загальній системі виховання та народної освіти, умов його правильної організації. Заслуга дослідників полягає ще й у тому, що вони перейшли до практичної реалізації ідеї трудового навчання і виховання у навчальних закладах та відпрацювання науково-методичних засад його організації.

У розділі також розглядаються питання науково-методичного забезпечення трудового навчання у досліджуваний період. Зроблено огляд найважливіших книг і посібників з трудового навчання, випущених наприкінці XIX ст. у Росії: книг загального змісту, практичних посібників для занять з учнями, керівництв для вчителів, спеціальних журналів та газет, у яких висвітлювалися питання трудової підготовки в загальноосвітніх школах.

Крім того, ми розглянули системи ручної праці, розроблені К.Цирулем, О.Саломоном, а також прогресивними українськими педагогами А.Вержбицьким, Т.Лубенцем, Я.Чепігою, дирекцією Новобузької вчительської семінарії.

Аналіз науково-методичної літератури та програм з трудового навчання дозволив зробити висновок про те, що високий рівень методичного забезпечення був можливий у тогочасних умовах завдяки:

широкому вивченню зарубіжного досвіду;

широкому обговоренню питань трудового навчання учнів на з'їздах, конференціях, зібраннях;

тиражуванню науково-методичної літератури, в якій містилися розробки вчителів з проблем трудової підготовки учнів.

Таким чином, наприкінці ХIХ - на початку ХХ ст. цілком визріла ідея впровадження трудового навчання як навчального предмета в загальноосвітніх школах. Вона мала міцне соціально-економічне підґрунтя: цього вимагало саме життя, розвиток промислового та сільськогосподарського виробництва, науки й техніки. А численні праці педагогів заклали основу для практичної реалізації ідеї .

У другому розділі дисертації “Досвід впровадження трудового навчання як навчального предмета у загальноосвітніх закладах Харківської губернії другої половини XIX - початку XX століття” показано місце трудового навчання в контексті розвитку шкільництва у Харківській губернії. На основі аналізу архівних документів, звітів загальноосвітніх навчальних закладів, публікацій у тогочасній періодиці визначено стан трудового навчання в загальноосвітніх закладах Харківській губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Відповідно до соціально-економічних та соціокультурних умов розвитку Харківської губернії, виникла гостра потреба в досвідчених, кваліфікованих фахівцях, що вплинуло на перегляд системи освіти. Все це сприяло появі нового навчального предмета „трудове навчання” в загальноосвітніх закладах Харківської губернії.

Більшість навчальних закладів Харківської губернії були початковими й розподілялися на світські (земські, міністерські, школи міської управи, приватні) та церковні (церковноприходські, школи грамоти). Крім початкових, у Харківській губернії діяли середні навчальні заклади (прогімназії, гімназії та реальні училища).

Починаючи із середини XIX століття, при загальноосвітніх школах створювалися додаткові курси і класи, які готували своїх учнів до різних видів ремісничих (столярної, слюсарної, теслярської, шевської тощо) і сільськогосподарських робіт (садівництва, городництва, бджільництва). Ці ремісничі класи й курси не мали, як правило, необхідної матеріальної бази, підготовлених учителів; вибір спеціальності часто носив випадковий характер, організація і зміст спеціальної підготовки також були недосконалими. Але, незважаючи на це, їх створення в тих умовах слід вважати явищем позитивним. Наявність зазначених класів давало можливість дітям трудящих разом з елементарною освітою одержувати деякі знання та навички ремісничого характеру, що звільняло їх від необхідності проходити етап учнівства в майстернях після закінчення школи.

Найбільш поширеним предметом трудового навчання у початкових школах Харківської губернії у 1910 - 1911 рр. було рукоділля, далі послідовно йшли: сільське господарство, ручна праця. При цьому між світськими та церковними школами спостерігалася сильно виражена різниця. Так, у світських однокласних школах набагато частіше зустрічалося викладання рукоділля, садівництва, городництва, а у двокласних школах, крім перелічених предметів, - таких, як бджільництво, чоботарське ремесло, шовківництво, ручна праця. У світських школах програма трудового навчання була набагато різноманітніша, ніж у церковних школах, і найбільш пристосована до умов життя населення.

Аналіз статистичних матеріалів дозволяє визначити динаміку впровадження предметів трудового навчання у цих загальноосвітніх навчальних закладах Харківської губернії. Так, кількість шкіл, у яких вивчалися ремесла, з 1870 до 1887 р. зросла з 2-х до 39-ти. У 1913/1914 н. р. з 90 однокласних міністерських шкіл у 36-ти викладалися предмети трудового циклу, а з 31-єї двокласної школи - у 41-му випадку (тобто в деяких школах було запроваджено 2 чи більше предметів трудового навчання). З 1098 однокласних земських шкіл у 217-ти викладалося рукоділля, у 28-ми - садівництво, у 18-ти - городництво, у 6-ти - бджільництво, у 4-х - ручна праця. Із 106-ти двокласних земських шкіл у 39-ти вивчалося рукоділля, у 13-ти - городництво, у 12-ти - садівництво, у 3-х - бджільництво, у 2-х - шовківництво і в 1-му випадку - сільське господарство і чоботарське ремесло.

Слід зазначити, що введення у навчальні плани початкових шкіл предметів трудового циклу залежало, головним чином, від місцевих умов та інтересів. Тому окремі предмети трудового навчання у різних повітах та типах шкіл розповсюджувалися не однаково. Так, у Харківській губернії найбільше початкових шкіл з викладанням рукоділля та ручної праці було в Охтирському повіті, а початкових шкіл із викладанням садівництва та городництва - у Старобельському.

У школах Харківської губернії застосовували шведську систему О.Саломона, а також користувалися програмами ручної праці, розробленими в Петербурзькій учительській семінарії К.Цирулем. Слід зазначити, що ці програми не в повною мірою відповідали потребам економічного розвитку Харківської губернії та не враховували вікові особливості учнів. Тому вчителі вносили деякі зміни в ці програми. Так, щоб наблизити трудове навчання до потреб життя селян, на заняттях учні повинні були виготовляти предмети, необхідні в домашньому господарстві.

Трудове навчання також вводилося в середніх загальноосвітніх школах (гімназіях, прогімназіях, реальних училищах). Мета трудового навчання в цих школах була іншою, ніж у початкових: заняття учнів ручною працею мало на меті заповнити їхній вільний час, відволікти від революційних течій, а також урівноважити їхній розумовий та фізичний розвиток.

Так, у Харківській губернії на початку ХХ ст. (1914 р.) із 6 чоловічих гімназій у 2-х (33%) викладалася ручна праця, із 7 жіночих гімназій в 5-ти (71%) викладалося рукоділля, з 5 чоловічих прогімназій у 3-х (60%) викладалася ручна праця, з 12 жіночих прогімназій у 12 (100%) викладалося рукоділля, у всіх реальних училищах (7) викладалася ручна праця. В урядових середніх закладах учні працювали за програмами О.Саломона. Регламентація шведської предметної програми (непорушна система предметів, які виготовлялися, необхідність точного додержання розмірів, твердо зафіксована послідовність обробних операцій тощо) приводила до того, що учні середніх шкіл втрачали інтерес до ручної праці. Тому викладання предмета або припинялося, або переходило на більш прогресивні операційно-предметні програми, які давали можливість вільного вибору об'єктів виготовлення та пробуджували творчі, конструкторські нахили учнів.

Інша картина спостерігалась у приватних середніх школах. Ці навчальні заклади, на відміну від урядових, не були підпорядковані Міністерству народної освіти. Це давало можливість працювати в них творчо. Головна увага в приватних школах приділялася моральному вихованню учнів (формуванню потрібних рис характеру), а для цього предметна система О.Саломона - К.Цируля була непридатна. Тому передові на той час “нові школи”, як називалися тоді громадські та приватні навчальні заклади, розробили операційно-предметні програми трудового навчання.

Питання організації трудового навчання в середніх школах широко обговорювалися на сторінках журналів „Технічна освіта”, „Реміснича газета”, „Журнал міністерства народної освіти” та інших, що привертало увагу педагогічної громадськості та широкого кола читачів.

Аналіз законодавчих актів і нормативних документів дозволив виявити коло питань, які гальмували розвиток трудового навчання. Однією з найбільш істотних причин була матеріальна незабезпеченість більшості класів ручної праці й ремісничих відділів, що відкривалися при школах.

Суттєво впливало на розвиток трудового навчання та впровадження його в навчальні плани шкіл і те, що не було фахівців для викладання нової дисципліни. У переважній більшості шкіл предмети трудового циклу викладали звичайні вчителі шкіл або ж майстри, які не мали педагогічної освіти. При цьому, більшість учителів працювало безкоштовно. Отже, викладання предметів трудового цикла трималося виключно на ентузіазмі та ініціативі вчителів.

З інших причин, що перешкоджали розвиткові справи викладання трудового навчання, нами були визначені такі:

- нестача навчального часу, який виділявся на ці заняття;

- необов'язковість предмета;

- неможливість забезпечити попит учнів на навчання через відсутність достатньої кількості приміщень і відповідного устаткування, нестача коштів для забезпечення шкіл учителями відповідної кваліфікації.

З наведених вище міркувань випливали заходи, необхідні для усунення недоліків, що існували в організації трудового навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, таких як: створення відповідної системи занять ручною працею, відповідна підготовка вчителів праці, можливість запрошувати досвідчених учителів, правильна постановка викладання, збільшення робочого часу, відведеного на навчання. Однак усі ці заходи вимагали чималих коштів. Таким чином, на початку XX ст. першорядного значення набуває проблема державного фінансування трудової підготовки молоді.

Важливою проблемою впровадження трудового навчання у загальноосвітніх школах була підготовка вчительських кадрів. Нами були вивчені особливості навчальних закладів, які здійснювали підготовку вчителів. У Харківській губернії на початку XX ст. підготовку вчителів для початкових і середніх загальноосвітніх закладів здійснювали: учительські семінарії, вчительський інститут, учительські курси, інститути шляхетних дівчат, гімназії, навчальні заклади для духовенства. Слід зазначити, що у вищеназваних навчальних закладах готували вчителів загальноосвітніх предметів, які, крім основної спеціальності, одержували додаткову - вчителя трудового навчання.

Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми трудового навчання учнів у загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття, що виявляється у відображенні ідеї впровадження трудового навчання учнів у зарубіжній та вітчизняній педагогічній теорії досліджуваного періоду, організаційно-методичного забезпечення, систематизації досвіду впровадження трудового навчання як навчального предмета в загальноосвітніх закладах Харківської губернії.

2. Теоретичний аналіз історико-педагогічної літератури показав, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття цілком визріла ідея впровадження у загальноосвітні школи трудового навчання як навчального предмета. Вона мала певне соціально-економічне підґрунтя: цього вимагало саме життя, розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, науки й техніки. Основу практичної реалізації цієї ідеї створили численні праці вітчизняних (О.Духнович, М.Корф, Т.Лубенець, К.Ушинський, В.Фармаковський, І.Франко, Я.Чепіга та інші) та зарубіжних педагогів (К.Каас, Г.Кершенштейнер, Р.Оуен, Й.Песталоцці, О.Саломон, У.Цигнеус та інші). Ідея трудового навчання отримала певне організаційно-методичне забезпечення. Різні положення, інструкції, проекти, циркуляри міністерства освіти визначали вимоги щодо організації трудового навчання у загальноосвітніх початкових і середніх навчальних закладах, його змісту, форм і методів. У цей період з'являються перші навчальні програми та посібники з трудового навчання. В основу їх покладені російська програма ручної праці К.Цируля, шведська система ручної праці О.Саломона. Але наше дослідження показало, що українські педагоги творчо ставилися до програм, змінювали їх відповідно до потреб вітчизняної школи.

3. Установлено, що реалізація ідеї впровадження трудового навчання в досліджуваний період пройшла шлях від зародження ідеї (60 - 70-і роки ХІХ століття), інтенсивного пошуку змісту, форм і методів її досягнення (80 - 90-і роки ХІХ століття) до перетворення трудового навчання на обов'язковий навчальний предмет (початок ХХ століття).

4. У ході дослідження було розкрито зміст, форми та методи трудового навчання в загальноосвітніх школах Харківської губернії у досліджуваний період. Так, у другій половині XIX ст. в Харківській губернії існували різні типи початкових училищ (однокласні та двокласні, сільські та міські земські, міністерські, церковнопарафіяльні, школи грамоти, парафіяльні, повітові) та середніх (гімназії, прогімназії, реальні училища). Аналіз змісту освіти в них показав, що його особливістю було запровадження предметів трудового навчання: ручної праці (столярної та токарної), рукоділля, садівництва, городництва, бджільництва, різних видів ремесел (столярного, токарного, палітурного, кошикового, чоботарського), для яких відкривались окремі ремісничі класи чи класи ручної праці.

5. У результаті систематизації архівних документів визначено стан загальноосвітніх шкіл Харківської губернії другої половини ХІХ - початку ХХ століття, визначено динаміку впровадження трудового навчання в цих закладах. Так, у Харківській губернії трудове навчання вводиться з 1864 року - в гімназіях, з 1866 року - в прогімназіях, з 1870 року - в початкових школах, з 1873 року - в реальних училищах, спочатку в окремих школах Харківського, Сумського та Вовчанського повітів. Потім географія нового навчального предмета поступово розширювалася. Спочатку предмети трудової підготовки викладалися як необов'язкові. Тільки на початку ХХ ст. посилився рух за переведення трудового навчання у ряд обов'язкових навчальних предметів. Це сприяло подальшому вдосконаленню методики проведення занять із ручної праці.

6. У зв'язку з поширенням нового навчального предмета в загальноосвітніх школах постало питання підготовки вчителів до викладання предметів трудової підготовки, оскільки до цього залучалися особи, далекі від цієї справи. Система підготовки вчителів у другій половині ХІХ століття взагалі не задовольняла зростаючих потреб у кваліфікованих кадрах. Учителів у Харківській губернії готували в педагогічних класах жіночих гімназій та єпархіального училища у місті Харкові, у Богодухівському міському училищі, Вовчанській учительській семінарії, учительській семінарії міста Старобельська (з 1913 р.) та в містах Охтирці й Білопілля (з 1915 року). У цих закладах вивчалися городництво та садівництво, ремесла - столярне, токарне, палітурне. Після закінчення навчального закладу вчителі, разом з основними предметами, могли викладати також предмети трудової підготовки.

7. При виявленні актуальних для нашого часу проблем організації трудового навчання в загальноосвітніх школах встановлено, що сучасний період має ряд спільних ознак з досліджуваним періодом (друга половина ХІХ початок ХХ століття), які характеризуються складністю соціально-економічного розвитку, відсутністю належних витрат на розвиток освіти; пошуком шляхів реформування шкільництва.. Зокрема, ми спостерігаємо, що в сучасних школах недостатньо уваги приділяється трудовому навчанню, принижується його роль у формуванні особистості, майже відсутня підготовка до праці у сфері матеріального виробництва; трудова підготовка не відповідає реальним вимогам, що постали перед суспільством у зв'язку зі вступом до системи ринкових відносин. Тому поступово цей навчальний предмет переходить у розряд другорядних. На наше глибоке переконання, така позиція шкодить всебічному розвиткові особистості.

Для вирішення цих проблем доцільно використовувати позитивний досвід трудового навчання другої половини ХІХ - початку ХХ століття, який може здійснюватися такими шляхами:

- усвідомлення загальноосвітньої сутності уроків трудового навчання;

- розробка якісно нового змісту трудового навчання відповідно до нових соціально-економічних і культурних умов;

- удосконалення методичного забезпечення трудового навчання;

- урізноманітнення організаційних форм трудового навчання.

8. Проведене дослідження не вичерпує дану проблему. Перспективними напрямками її дослідження можуть бути трудова підготовка у зарубіжних країнах і порівняння національного та зарубіжного досвіду трудової підготовки учнів загальноосвітніх шкіл другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Більш глибокого дослідження також потребують проблеми трудової підготовки дівчат (хлопчиків) і трудової підготовки у сільських школах.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях

1. Карелін М.В. Становлення та розвиток професійно-технічної освіти на Донбасі (кінець XIX- початок XX ст.) //Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. - Слов'янськ, 2001. - Вип. XI. - С. 110-114.

2. Карелін М.В. Трудова підготовка у початкових навчальних закладах Харківської губернії наприкінці XIX - початку XX століття //Проблеми трудової і професійної підготовки: Наук.-метод. зб. - Слов'янськ, 2001. - №5. - С. 126-132.

3. Карелін М.В. Початкова освіта в Харківській губернії в кінці 19 - початку 20 століття //Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.- метод. зб. - Вип. XIII. - Слов'янськ, 2001. - С. 62-66.

4. Карелін М.В. Деякі проблеми трудового навчання у початкових школах Харківської губернії у другій половині XIX - початку XX століття //Рідна школа. - 2003. - № 4. - С.76-78.

5. Карелін М.В. Підготовка вчителів трудового навчання на Україні у другій половині XIX - на початку XX століття // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. - Слов'янськ, 2003. - Вип. XХ. - С. 179-182.

6. Карелін М.В. Підготовка майбутнього вчителя до трудового виховання молодших школярів у сучасних умовах //Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. - Слов'янськ, 2004. - Вип. XХІІ. - С.246-248.

АНОТАЦІЇ

трудовий навчання губернія загальноосвітний

Карелин М.В. Трудове навчання у загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині XIX - на початку XX століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2005.

У дисертації аналізується історія розвитку ідеї трудового навчання і виховання в зарубіжній та вітчизняній теорії, а також практичне втілення її у практику загальноосвітніх шкіл у другій половині XIX - на початку XХ ст.; виявлені особливості науково-методичного забезпечення трудового навчання учнів у досліджуваний період; визначений стан загальноосвітніх шкіл Харківської губернії другої половини ХІХ - початку ХХ століття, виявлена динаміка впровадження трудового навчання в загальноосвітніх школах Харківської губернії у досліджуваний період. Досліджені зміст, форми та методи трудового навчання учнів у загальноосвітніх школах Харківської губернії. Показаний процес підготовки вчителів Харківської губернії до здійснення трудового навчання в школах у досліджуваний період. Перераховано заклади, які готували вчителів до викладання предметів трудового навчання, і проаналізовано їхню діяльність у цьому напрямку. Виявлені шляхи використання історичного досвіду в сучасній теорії та практиці навчання та виховання.

Ключові слова: трудове навчання, ручна праця, ремесла, рукоділля, загальноосвітні заклади Харківської губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Карелин М.В. Трудовое обучение в общеобразовательных учреждениях Харьковской губернии во второй половине XIX - в начале XX ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2005.

В диссертации анализируется история развития идеи трудового обучения и воспитания в зарубежной и отечественной педагогической теории, а также ее реализация в практике общеобразовательных школ во второй половине XIX - в начале XX века.

В работе подчеркивается, что возникновение и развитие трудового обучения как школьного предмета было вызвано, прежде всего, быстрыми темпами развития науки и техники в Украине, зарождением новых производственных отношений в промышленности и сельском хозяйстве. Это диктовало необходимость подготовки работников нового поколения, которые могли бы и хорошо работать, и мыслить. Подчёркивается, что прогрессивные педагоги считали трудовое обучение одним из важнейших средств совершенствования личности. Поэтому новый предмет “ручной труд” постепенно вводился в учебный процесс общеобразовательных школ. Трудовое обучение должно было не только передавать учащимся определенные знания, формировать умения и навыки, необходимые для дальнейшей профессиональной деятельности, но и осуществлять их нравственное, умственное и физическое развитие. На основе анализа широкого круга источников - законодательных актов, документов министерства просвещения, учебно-методических пособий, статистических данных, периодики, показана эволюция этого учебного предмета. Сделан обзор важнейших книг и пособий по трудовому обучению, выпущенных в конце XIX века в дореволюционной России.

Определено состояние общеобразовательных школ Харьковской губернии второй половины ХIХ - начала ХХ века.

Выявлена динамика введения трудового обучения в общеобразовательных школах Харьковской губернии во второй половине ХIХ - в начале ХХ века.

Рассмотрены содержание, формы и методы трудового обучения в общеобразовательных школах Харьковской губернии в исследуемый период.

Исследованы причины неудовлетворительного состояния трудового обучения в общеобразовательных школах Харьковской губернии второй половины ХІХ века: недостаток учебного времени, которое выделялось на предметы трудового цикла; необязательность предмета; недостаток специальных помещений и оборудования, отсутствие поддержки со стороны государства. Но, несмотря на это, трудовое обучение настойчиво внедрялось в учебный процесс школ, поскольку этого требовала сама жизнь.

Отмечено, что распространение нового учебного предмета в общеобразовательных школах Харьковской губернии было возможным благодаря инициативе и энтузиазму учителей.

В работе прослежен процесс подготовки учителей Харьковской губернии к осуществлению трудового обучения в школах в исследуемый период. Перечислены учреждения Харьковской губернии, готовившие учителей к преподаванию предметов трудового обучения, и проанализирована их деятельность в этом направлении.

Выявлены пути использования исторического опыта в современной теории и практике обучения и воспитания.

Ключевые слова: трудовое обучение, ручной труд, ремесла, рукоделие, общеобразовательные учреждения Харьковской губернии во второй половине ХІХ - начале ХХ века.

Karelin M. V. Labour education in the comprehensive schools of the Kharkiv province in the second half of the XIXth - beginning of the XXth centuries. - A manuscript.

The thesis for a Candidate degree on Pedagogics (specialty index 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics.) - Luganskiy National Pedagogic University of the name Tarasa Shevchenko. - Lugansk, 2005.

Development of the idea of pupils' labour education and its practical realization in the comprehensive schools of the Kharkiv province during the second half of the XIXth - beginning of the XXth centuries is studied in the dissertation.