Зміст і форми професійної підготовки соціальних працівників у системі неперервної освіти США

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

УДК 378.14+373.66(73)

Зміст і форми професійної підготовки соціальних працівників у системі неперервної освіти США

13.00.04 -- теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Собчак Надія Мирославівна

Тернопіль 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 27 квітня 2004 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.01 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

Автореферат розіслано 26 березня 2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останні десятиліття в Україні позначені суттєвими політичними, економічними, соціальними змінами, які вражають своєю масштабністю, драматизмом та глибиною суперечностей. Складний період реформування країни, становлення ринкових відносин супроводжується процесами трансформації у системі освіти, культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення.

У процесі реформування країни, коли значна частина населення потребує невідкладної соціальної допомоги і соціального захисту, особливої актуальності та поширення в українському суспільстві набуває професійна діяльність, спрямована на вирішення соціальних проблем людей -- соціальна робота. Це вимагає створення ефективної системи підготовки працівників соціальної сфери, здатних виконувати як повсякденні завдання професійної діяльності, так і займатись науково-дослідницькою діяльністю у цій галузі.

В умовах становлення в Україні системи соціальної освіти, яка б задовольняла потреби суспільства та відповідала світовим стандартам підготовки фахівців, особливого значення набуває вивчення і використання зарубіжного досвіду організації соціальної освіти у світлі ідей її неперервності, інтеграції та демократизації.

У цьому контексті значний інтерес для України представляє досвід різних країн світу і особливо США, де соціальна робота та соціальна освіта мають давню історію і багаті традиції. Важливість досвіду цієї держави підтверджується ще й тим, що у багатьох країнах Європи у процесі формування національних систем соціальної освіти була використана власне американська модель підготовки соціальних працівників.

Вивчення літературних джерел свідчить, що останнім часом значно зросло зацікавлення вітчизняних учених питаннями професійної підготовки фахівців соціальної сфери. Дослідженню теоретико-методологічних основ соціальної роботи й окремих аспектів підготовки соціальних працівників і соціальних педагогів в Україні та за кордоном присвячені роботи вітчизняних науковців В. Васильєва, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Козубовської, Г. Лактіонової, І. Миговича, Л. Міщик, О. Пічкар, В. Полтавця, Г. Попович та ін. Однак підготовка соціальних працівників у США не була предметом спеціальних педагогічних досліджень.

Актуальність проблеми і відсутність наукових досліджень, у яких американський досвід професійної підготовки соціальних працівників розглядався б цілісно і системно з метою виявлення ідей, що сприяли б суттєвому підвищенню якісного рівня підготовки фахівців для соціальної сфери в Україні, зумовлює вибір теми нашого дослідження: “Зміст і форми професійної підготовки соціальних працівників у системі неперервної освіти США”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у рамках проекту № 21007-2000 міжнародної програми ТEMPUS-TACIS “Національна мережа навчальних закладів у сфері соціальної роботи”. Тема дисертації зареєстрована Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №7 від 25.09.2001 р.).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка соціальних працівників у США в системі неперервної освіти.

Предметом дослідження є структура, зміст і форми підготовки соціальних працівників у системі неперервної освіти США.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей структури, змісту і форм підготовки соціальних працівників у системі неперервної освіти США, визначенні можливостей використання позитивних ідей досвіду підготовки фахівців цієї країни у вищих навчальних закладах України. Об'єкт, предмет і мета дослідження зумовили постановку таких завдань:

1. Схарактеризувати основні етапи становлення і розвитку соціальної роботи як виду професійної діяльності та системи соціальної освіти у США;

2. Проаналізувати структурні компоненти, зміст і форми професійної підготовки соціальних працівників у США.

3. Виявити особливості організації післядипломної освіти соціальних працівників як складової системи неперервної освіти;

4. Здійснити порівняльний аналіз змісту і форм підготовки фахівців соціальної роботи у США та Україні.

5. Вивчити можливості використання ідей прогресивного досвіду професійної підготовки соціальних працівників США у навчальному процесі вищих закладів освіти України.

Для реалізації визначених завдань використовувалися такі методи наукового дослідження:

- метод порівняльно-історичного аналізу, який дав змогу виявити тенденції розвитку вищої соціальної освіти США, визначити подібні та відмінні ознаки у змісті професійної підготовки фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах США та України;

- інтерпретаторсько-аналітичний метод, на основі якого здійснювалося вивчення українських і зарубіжних джерел із застосуванням синтезу, аналізу, систематизації та узагальнення;

- метод теоретичного узагальнення, який сприяв формулюванню узагальнених висновків та обґрунтуванню практичних рекомендацій.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; філософські положення про взаємозв'язок і взаємозалежність явищ об'єктивної дійсності, єдність теорії та практики; концепції формування особистості спеціаліста; основні методологічні принципи науковості, об'єктивності, системності, всебічного вивчення явищ і процесів та комплексного використання методів дослідження.

Теоретичною основою дослідження стали праці українських і зарубіжних учених з філософії освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень); порівняльної педагогіки (В. Вульфсон, Л. Пуховська, В. Сластьонін); розвитку професійної освіти в Україні та США на різних історичних етапах (Т. Георгієва, Н. Ничкало, О. Романовський); а також роботи, у яких висвітлено проблеми розвитку соціальної освіти в різних країнах, зокрема, у США (Ч. Казетта, А. Мінахан, Дж. Раймонд, А. Кадушін), Росії (В. Бочарова, І. Зимняя, Н. Платонова, Є. Холостова), Великій Британії (М. Баркер, М. Доуел, С. Шардлоу) та дослідження вітчизняних учених (І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, Г. Лактіонова, І. Мигович, Л. Міщик, В. Полтавець).

Джерельна база дослідження: офіційні документи і матеріали про розвиток професійної соціальної освіти у США, зокрема, нормативні акти, рекомендації, статистичні дані; навчальні плани та програми навчальних курсів провідних закладів вищої соціальної освіти США; наукові праці американських педагогів -- фахівців у галузі соціальної роботи і соціальної освіти; довідково-енциклопедична література США; періодичні зарубіжні видання із проблем порівняльної педагогіки, міжнародної освіти та професійної підготовки соціальних працівників; інформація з мережі Інтернет; наукові дослідження вітчизняних учених із проблем порівняльної педагогіки й професійної підготовки соціальних працівників і соціальних педагогів; навчальні плани і програми вітчизняних вищих навчальних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у контексті формування системи соціальної освіти України виявлено особливості змісту і форм професійної підготовки (міждисциплінарний характер навчання, інтеграція теоретичного і практичного компонентів у процесі підготовки фахівців, формування дослідницьких умінь та організація самостійної роботи студентів, індивідуалізація навчання, система супервізії) та післядипломної освіти (диференціація змісту на основі навчальних, професійних та пізнавальних можливостей, запитів і потреб соціальних працівників, різноманітність її видів, форм організації та джерел фінансування, впровадження одиниць неперервної освіти та інноваційних технологій навчання, партнерство та взаємодія її основних учасників) соціальних працівників у США; здійснено порівняльний аналіз структури, змісту і форм підготовки фахівців соціальної роботи у США та Україні; визначено можливості використання ідей позитивного досвіду підготовки соціальних працівників США у нових соціально-економічних умовах розвитку нашої держави; набули подальшого розвитку положення щодо основних тенденцій розвитку соціальної освіти у США та в Україні.

Практична цінність дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо можливостей адаптації окремих елементів американської моделі соціальної освіти у вищих навчальних закладах України; розробці на основі матеріалів дисертаційного дослідження спецкурсу “Професійна підготовка соціальних працівників у США” для студентів факультетів соціальної роботи і соціальної педагогіки. Результати дослідження впроваджені у навчальний процес Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка №142-33/04 від 25.09. 2003), Запорізького державного університету (довідка №9/122 від 12.09.2003), Технологічного університету “Поділля” м. Хмельницький (довідка №29/182 від 10.10.2003), Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка №1/1231 від 02.09.2004), Чортківського педагогічного училища (довідка № 135 від 14.10.2003 р.).

Матеріали дисертації можуть бути використані під час читання лекцій із теорії та історії педагогіки, спецкурсів із зарубіжної педагогіки, історії, теорії і практики соціальної роботи, при розробці методичних рекомендацій та навчальних посібників.

Дослідження здійснювалось упродовж 1999-2004 рр.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його теоретичних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, що є адекватними предмету, об'єкту, меті й завданням роботи, системним аналізом теоретичного матеріалу, законодавчих актів та навчально-методичних документів вищих навчальних закладів США та України, вивченням значної кількості англомовних джерел.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації висвітлювалися у доповідях та виступах на міжнародних конференціях: “Наука и образование на пороге ІІІ тысячелетия” (Мінськ, 2000 р.), “Методология и методика обучения социальной работе” (Москва, 2000 р.), “Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна -- Німеччина” (Київ, 2002 р.), “Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи” (Львів, 2002 р.), “Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних закладах” (Ужгород, 2003), “Міжнародне співробітництво у галузі освіти” (Ялта, 2003 р.), “Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (Ужгород, 2003 р.), “Інновації у вищій освіті” (Київ, 2003 р.) та всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях і семінарах: “Підготовка студентів до практики” (Київ, 2001 р.), “Перспективи розвитку соціальної роботи” (Київ, 2002 р.), “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, 2003 р.). Результати виконаної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. Проблематику дисертаційного дослідження висвітлено у 14 одноосібних друкованих працях; із них 9 -- у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту -- 191 сторінка, список використаної літератури налічує 252 найменування. Дисертація містить 5 таблиць та 3 рисунки, 27 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічні і теоретичні засади; схарактеризовано джерельну базу; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, вірогідність отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі -- “Становлення і розвиток соціальної роботи і соціальної освіти у США” -- висвітлено дослідницькі підходи зарубіжних і вітчизняних учених до проблеми професійної підготовки соціальних працівників, проаналізовано результати вивчення історико-соціальних передумов становлення соціальної роботи та системи підготовки її фахівців, особливості її функціонування на сучасному етапі у США.

На основі узагальнення досліджених матеріалів виявлено, що базові засади навчання соціальній роботі є спільними для багатьох країн. Вони визначаються специфікою соціальної освіти (гуманістична спрямованість, універсальність та консервативність) та загальними вимогами до професійної компетентності соціальних працівників: розуміння теоретичних основ професії; володіння базовими професійними вміннями і навичками; здатність інтегрувати теорію і практику; дотримання етичних норм та цінностей соціальної роботи.

Аналіз досліджень американських учених дозволив дійти висновку, що власне у цій країні соціальна робота вперше утвердилася як вид професійної допомоги окремій особистості, сім'ї чи групі осіб із метою забезпечення належного соціального, матеріального та культурного рівня життя. У дисертації викладено характеристику основних етапів розвитку соціальної роботи у США.

Виявлено, що провідними тенденціями розвитку соціальної роботи на сучасному етапі є зменшення ролі держави у соціальній сфері, кількісне зростання соціальних працівників, розширення сфер їхньої діяльності, впровадження законодавчого регулювання практики та системи професійної кваліфікації.

У дисертації проаналізовано діяльність соціальних працівників у таких сферах практики, як: допомога сім'ї і дітям, соціальна робота в освітніх та виховних закладах, закладах охорони здоров'я, на виробництві, у сільській місцевості, у пенітенціарній системі. Виявлено, що сфери діяльності соціальних працівників у США охоплюють широкий спектр соціальних феноменів і видів діяльності, найважливішими з яких є допомога у налагодженні міжособистісних взаємин, організація та надання конкретних соціальних послуг.

Професійна кваліфікація надається соціальним працівникам на основі шестирівневої шкали, структура якої ґрунтується на неперервній системі освіти і включає як допрофесійний (помічник соціального працівника і спеціаліст системи соціального обслуговування), так і професійний рівні (соціальний працівник загального профілю, соціальний працівник вузької спеціалізації, незалежний соціальний працівник, дійсний соціальний працівник).

Шляхом аналізу основних форм законодавчого регулювання соціальної роботи у США (ліцензування, сертифікація та реєстрація) встановлено, що законодавче регулювання є одночасно засобом контролю та чинником подальшого розвитку і вдосконалення соціальної роботи у цій країні.

Важливим фактором, що дозволяє кваліфікувати соціальну роботу у США як самостійну професію, є наявність відповідної системи підготовки фахівців. Історико-педагогічний аналіз дав змогу виділити 3 основні етапи у її розвитку:

- І етап -- 1898-1919 рр. -- зародження перших програм підготовки соціальних працівників, концентрація навчального процесу у соціальних агентствах, відсутність уніфікованих навчальних планів, короткі терміни підготовки, перехід від середньої до університетської освіти;

- ІІ етап -- 1920-1984 рр. -- заснування загальнонаціональних координаційних органів з питань підготовки соціальних працівників та інших професійних об'єднань; розширення змісту професійної підготовки, відкриття докторантури із соціальної роботи та створення програм післядипломної освіти, надання програмам підготовки бакалаврів статусу самостійних поза системою вищої освіти;

- ІІІ етап -- 1985 рр. - теперішній час -- перехід до триступеневої системи університетської підготовки соціальних працівників; зменшення ролі держави в управлінні та фінансуванні шкіл соціальної роботи; збільшення кількості освітніх програм підготовки фахівців; їх якісне зростання, зумовлене функціонуванням інституту акредитації; розвиток інноваційних технологій навчання.

Об'єктами аналізу стали організація і структура підготовки фахівців для соціальної роботи у США. З'ясовано, що вона включає допрофесійний та професійний рівні і забезпечує можливості для вдосконалення професійної компетентності через участь у програмах післядипломної освіти (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структура підготовки соціальних працівників у США

Встановлено, що високу якість освіти фахівців для соціальної роботи забезпечує система акредитації. У дисертаційному досліджені схарактеризовано завдання та види акредитації, проаналізовано основні етапи акредитаційного процесу у вищих навчальних закладах соціальної освіти. На основі здійсненого аналізу встановлено, що їй притаманні такі риси, як: державно-громадський характер акредитації, добровільність участі в акредитаційному процесі, обмеженість дії акредитаційного статусу.

У другому розділі -- ”Зміст і форми організації підготовки соціальних працівників у США” -- визначено основні вимоги до підготовки фахівців із соціальної роботи різних рівнів, виявлено особливості змісту і форм теоретичного навчання та польової практики як важливого компонента формування професійної компетентності майбутнього соціального працівника.

На сучасному етапі підготовку соціальних працівників у країні здійснюють школи соціальної роботи та коледжі, які є підрозділами університетів. Їхні програми передбачають три рівні професійної підготовки: отримання ступенів бакалавра, магістра та доктора соціальної роботи. Навчальні програми усіх трьох рівнів об'єднані спільними цілями соціальної роботи і зберігають наступність в оволодінні знаннями, формуванні цінностей, набутті вмінь і навичок, необхідних для здійснення практики соціальної роботи.

Необхідною передумовою вступу у бакалаврат із соціальної роботи є проходження допрофесійної підготовки у межах програми “вільних мистецтв” (Liberal Arts Education), яка поряд із загальноосвітніми дисциплінами передбачає вивчення одного-двох вступних курсів із соціальної роботи, що допомагає студентам переконатись у правильності вибору майбутньої професії.

Навчальні плани підготовки бакалаврів передбачають обов'язкове оволодіння знаннями, що стосуються поведінки людини у соціальному середовищі, теорії і практики соціальної роботи, соціальної політики і служб соціального забезпечення, етики соціальної роботи, досліджень і польової практики. За бажанням студентів паралельно із основною спеціальністю вони можуть здобути й додаткову - так званий “minor”. Проте за вимогою Ради з освіти у соціальній роботі спеціальність “соціальна робота” може бути присвоєна лише у якості основної. Загалом навчання для отримання ступеня бакалавра триває 4 роки, протягом яких необхідно здобути 120-126 кредитів.

Навчання в магістратурі триває два роки, якщо студенти працюють за повним тижневим навантаженням, і чотири - за неповним. Для того, щоб отримати диплом магістра соціальної роботи, незалежно від форми навчання, потрібно здобути 60 кредитів, близько половини з яких припадає на дисципліни спеціалізації і вдосконалення рівня фахової підготовки у відповідних до обраного профілю соціальних закладах та установах.

Протягом першого року студенти вивчають загальний навчальний курс, призначений для поглибленого засвоєння теорії і практики соціальної роботи; на другому році магістратури знання і вміння з обраної спеціальності поглиблюються і розширюються через спеціалізацію. Як свідчить здійснений нами аналіз навчальних планів, існує три варіанти отримання спеціалізації: 1) за методами соціальної роботи (робота з окремими індивідами, групами, організація громади, супервізія, управління та ін.); 2) за сферами практики (соціальна робота з сім'єю, з людьми літнього віку, на виробництві, у сфері охорони здоров'я; 3) комбінована (поєднання методів та сфер практики). У розділі проаналізовано особливості підготовки магістрів за основними видами спеціалізацій.

Виявлено характерні риси професійної підготовки фахівців на цьому рівні: різноманітність видів спеціалізацій та їх поєднання, варіативність та гнучкий характер професійно-освітніх програм, їх орієнтація на вимоги практики.

Третій ступінь призначений для тих, хто вже отримав диплом магістра і виявив здібності до дослідницької діяльності. На сьогодні у США існують три можливі варіанти для отримання диплома доктора соціальної роботи: 1) як викладача з індивідуальної соціальної роботи, інноватора, дослідника та адміністратора соціальних служб, що бажає працювати в системі розробки і реалізації соціальних програм; 2) дослідника соціальної роботи і викладача у сфері досліджень; 3) підготовка до кар'єри у сфері розвитку і розробки програм соціального планування, реалізації соціальної політики, організації комунальних служб і планування на рівні громади, виконання адміністративних функцій або викладання у цих сферах.

У зв'язку із відсутністю у США стандартів підготовки докторів соціальної роботи, на цьому рівні освіти немає чітко визначеного терміну навчання, так само як не існує загальноприйнятих моделей навчального плану. Це скоріше альтернативні моделі, що відображають рівень досвідченості викладацького штату і філософію навчального закладу. Основу навчального плану може становити спеціалізація за методами практичної соціальної роботи (напр., клінічна практика, менеджмент соціальних програм, формування та аналіз соціальної політики), за сферами практики (напр., соціальна геронтологія, соціальна політика і програми у сфері психічного здоров'я) або акцентування уваги на розвитку бази знань соціальної роботи із використанням для цього міждисциплінарних соціальних наук.

Протягом перших двох років, зазвичай, здійснюється теоретична підготовка, обсяг якої становить 30 кредитів, решта часу відводиться на написання дисертаційної роботи. Успішне завершення цього етапу навчання (виконання навчального плану, складання кваліфікаційного іспиту та захист дисертації) дає можливість здобути ступінь доктора наук. Підготовка соціальних працівників на рівні докторантури характеризується теоретичною спрямованістю навчання, розвитком дослідницьких умінь, міждисциплінарним характером освіти. Аналіз навчальних планів Шкіл соціальної роботи університетів Мічигану, Нью-Джерсі та Юти засвідчив, що у них не приділяється достатньої уваги підготовці докторантів до здійснення викладацької діяльності, яка є менш престижною, ніж дослідницька.

У розділі схарактеризовано особливості практичної професійної підготовки соціальних працівників у США. Встановлено, що програми практичного навчання базуються на принципах андрагогіки, гуманістичної освіти та експериментального навчання. Їх характерними рисами є перевага індивідуальних цілей у навчальній діяльності, проблемний характер практичного навчання, зв'язок навчання з особистим досвідом, самостійне прийняття рішень, рівноправні та взаємодовірливі стосунки між студентом та інструктором. У кожному навчальному закладі, який здійснює підготовку фахівців для соціальної сфери, існує навчальна програма польової практики, яка визначає її мету та завдання, зміст, форми і методи проведення, процедуру оцінювання діяльності студентів. Аналіз навчальних програм засвідчив, що на польову практику відводиться значний обсяг навчального часу: не менше 400 годин у бакалавраті та 900 -- у магістратурі, що становить відповідно 30 та 50%. У дисертації висвітлено основні підходи до організації практики студентів: наставницький, академічний та поєднувальний; на прикладі конкретних закладів вищої соціальної освіти США проаналізовано етапи організації та проведення практики; зміст програм практичного навчання; функції польового інструктора, координатора практики та викладача інтегративного семінару; процес супервізії та оцінювання діяльності студента.

Перспективним напрямком розвитку соціальної освіти у США є впровадження інноваційних технологій навчання, зокрема дистанційного. У розділі схарактеризовано основні етапи розвитку дистанційної освіти соціальних працівників у США: модель “філіалу”, “переносної аудиторії” та мережевого навчання, які відображають еволюцію використання у педагогічному процесі інноваційних технологій навчання. Виявлено, що моделі організації програм дистанційного навчання є досить різноманітними завдяки використанню різних типів інноваційних телекомунікаційних і комп'ютерних засобів та їх комбінації. На прикладі конкретних навчальних закладів проаналізовано зміст, форми та методи навчання за основними моделями дистанційної освіти. Встановлено, що на сьогоднішній день найбільш ефективним визнане поєднання традиційної та дистанційної форм навчання у співвідношенні 60:40.

Результати дослідження підтверджують, що професійна підготовка соціальних працівників у США реалізується на основі особистісно орієнтованої моделі освіти, характерними рисами якої є: варіативність та гнучкий характер освітньо-професійних програм, їх орієнтація на вимоги практики; можливість вибору студентами спеціалізацій; навчання за індивідуальними планами, значний обсяг елективних курсів та самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів; використання у навчальному процесі інноваційних технологій навчання, зокрема дистанційного.

Цілеспрямований аналіз педагогічної літератури та навчально-методичних документів дає змогу зробити висновок про те, що система соціальної освіти США базується на концепції неперервної освіти, яка реалізується як через програми професійного навчання, що передбачають отримання офіційних дипломів, так і через післядипломну освіту. На основі аналізу наукової літератури у теорії і практиці розвитку післядипломної соціальної освіти у США нами виділено 3 етапи:

- І етап -- 1950 - початок 1960-х рр. -- трактування післядипломної освіти як компенсаторної, основне завдання якої полягало у ліквідації недоліків освіти соціальних працівників, пов'язаних із “старінням” їх знань або недосконалістю існуючих систем освіти;

- ІІ етап -- середина 1960-х - початок 1970-х рр. -- післядипломна освіта асоціювалася переважно із підвищенням кваліфікації, активно розроблялися питання організації її різних форм;

- ІІІ етап -- середина 1970-х рр. - теперішній час -- післядипломну освіту визначають як інтегральну, тобто таку, що забезпечує професійну адаптацію до нових суспільних умов. В основі такої концепції лежить ідея поєднання в тій чи іншій формі загальної освіти із професійною та підвищенням кваліфікації.

Головною метою післядипломної освіти є ознайомлення соціальних працівників із новими досягненнями у теорії і практиці соціальної роботи, а також закріплення у них навичок самостійного набуття знань, необхідних для професійного зростання. Участь у програмах післядипломної освіти є необхідною умовою для поновлення ліцензії на право професійної діяльності. Основними організаторами та спонсорами післядипломної освіти є агентства соціальної роботи, університети та професійні організації соціальних працівників.

У третьому розділі -- ”Порівняльний аналіз систем підготовки соціальних працівників у вищих закладах освіти США та України” -- виявлено особливості розвитку вищої соціальної освіти та розкрито специфіку підготовки соціальних працівників у вищих закладах освіти України; викладено результати порівняльного аналізу змісту і форм організації підготовки фахівців соціальної сфери у вищих навчальних закладах двох країн; сформульовано науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення підготовки соціальних працівників/соціальних педагогів у сучасних умовах із урахуванням ідей відповідного досвіду соціальної освіти у США.

У процесі дослідження було проаналізовано законодавчі та нормативні документи, які визначають структуру та зміст вищої соціальної освіти в Україні, а також навчальні плани та програми курсів вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку відповідних фахівців. Встановлено, що українська система підготовки соціальних працівників і соціальних педагогів знаходиться у процесі формування. Її розбудова здійснюється на засадах неперервності (допрофесійне, професійне та післядипломне навчання) та багаторівневості (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр). Підготовка кадрів для соціальної сфери здійснюється переважно в університетах, педагогічних, економічних, юридичних вищих навчальних закладах, політехнічних інститутах.

У розділі здійснено порівняльно-педагогічний аналіз підготовки соціальних працівників різних рівнів у вищих навчальних закладах США та України. Встановлено, що спільними рисами для обох країн є неперервний та багаторівневий характер системи професійної підготовки, основні форми організації навчання та базові дисципліни.

Проте, загальна кількість обов'язкових дисциплін у вітчизняних вищих навчальних закладах є значно чисельнішою, що відображається на обсязі навчального навантаження студентів. Як свідчать результати аналізу навчальних планів, у США типове тижневе навчальне навантаження студентів бакалаврату із соціальної роботи становить 15 кредитів (один кредит відповідає 1 годині аудиторних занять в тиждень). В Україні тижневе навчальне навантаження студента становить 30 аудиторних годин.

Встановлено, що американські студенти мають більше можливостей вибирати і вивчати ті курси, які відповідають їх інтересам та обраній спеціалізації. Так, у США на старших курсах обсяг навчальних предметів за вибором становить близько 70% від їх загальної кількості. В українських вищих навчальних закладах вибіркові навчальні дисципліни становлять в середньому 25-40%.

Одним із недоліків сформованої в Україні системи вищої професійної освіти, у тому числі і соціальної, є недостатня увага до спеціалізованої підготовки та практики. Відповідно до світових стандартів, обсяг практичної підготовки соціальних працівників повинен становити близько 30-50% навчального часу. В Україні навчальні плани і програми підготовки соціальних працівників є дещо перевантаженими фундаментальними курсами, що не дає можливості приділяти достатньо уваги засвоєнню спеціальних знань і формуванню практичних вмінь. Як свідчать результати аналізу навчальних планів, в Україні на практичну підготовку майбутніх соціальних працівників і соціальних педагогів відводиться в середньому 10-15% навчального часу.

У процесі професійної підготовки соціальних працівників у США важливе місце приділяється самостійній роботі студентів: її загальна питома вага становить 60% від усього навчального навантаження. На самостійну роботу студентів відповідних спеціальностей вищі навчальні заклади України відводять від 35 до 50% навчального часу.

Єдність основних принципів побудови структури системи соціальної освіти, базових дисциплін та основних форм організації навчання фахівців соціальної сфери дає підстави стверджувати про можливість і доцільність запозичення окремих позитивних ідей американського досвіду у нашій країні для вдосконалення професійного відбору, змісту, технологій теоретичної і практичної підготовки соціальних працівників, їх післядипломного навчання.

У висновках узагальнюються результати дослідження, розкриваються теоретичні надбання, можливості та шляхи їх практичного використання.

1. На основі історичного аналізу виявлено, що процес становлення соціальної роботи в американському суспільстві, її перехід із благодійної, добровільної допомоги найбільш незахищеним верствам населення у професійну форму діяльності пройшов декілька етапів: 1) добровільний характер благодійної діяльності, поява перших на американському континенті благодійних товариств, основне завдання яких - боротьба з бідністю, ініціювання ними професійної підготовки фахівців соціальної сфери (1840-1900 рр.); 2) заснування професійних організацій соціальних працівників, розробка теоретичних підходів до розв'язання фундаментальних питань соціальної роботи, визначення основних рівнів та сфер практики соціальних працівників, розробка й впровадження Етичного кодексу соціального працівника (1901-1960 рр.); 3) розширення сфер функціонування соціальної роботи, впровадження багаторівневої шкали класифікації соціальних працівників та різних форм законодавчого регулювання (1961 р. - теперішній час).

2. Вважливим чинником у процесі становлення соціальної роботи як професійного виду діяльності у США було формування відповідної системи підготовки фахівців. Основними тенденціями її розвитку на різних історичних етапах стали: включення навчальних закладів з підготовки соціальних працівників до системи університетської освіти (1898-1919 рр.), виділення різних освітніх рівнів підготовки фахівців (1920-1984 рр.), перехід до триступеневої системи університетської освіти (1985 р. - теперішній час).

Характерними рисами сучасного етапу функціонування соціальної освіти у США є зменшення ролі держави в управлінні та фінансуванні шкіл соціальної роботи; збільшення кількості освітніх програм підготовки фахівців; їх якісне вдосконалення, зумовлене функціонуванням інституту акредитації; впровадження інноваційних технологій навчання, зокрема дистанційного, та розвиток системи післядипломної освіти.

3. Аналіз змісту підготовки соціальних працівників дозволив виділити у ньому інваріантний та варіативний компоненти. Інваріантний компонент навчальних планів реалізується у процесі вивчення загальноосвітніх та базових професійних дисциплін підготовки відповідних фахівців. Варіативний дозволяє здійснювати спеціалізовану підготовку та задовольняти індивідуальні навчальні потреби та інтереси студентів. Власне завдяки вивченню великої кількості дисциплін за вибором досягається гнучкий характер навчальних планів підготовки соціальних працівників у США. Загалом зміст підготовки соціальних працівників характеризується міждисциплінарним характером освіти, значним обсягом практичного навчання та вибіркових дисциплін, розвитком дослідницьких умінь студентів.

Важливою складовою цілісного освітнього процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери є практична підготовка, яка характеризується варіативністю моделей проходження практики, існуванням спеціальних нормативно-методичних документів для практичного навчання, функціонуванням інституту супервізії.

4. Результати аналізу навчально-методичної документації вищих навчальних закладів соціальної освіти США свідчать про тенденцію до скорочення лекційного часу у загальному обсязі навчального навантаження студента. Перевага надається навчанню у малих групах та індивідуальним заняттям. Домінуючими формами організації навчання соціальних працівників є семінари, практичні заняття, самостійна робота, практикуми, тьюторіали, проектне навчання, робота в командах. Інноваційною формою організації навчання є інтегративний семінар, що забезпечує розвиток рефлексивних здібностей, інтеграцію теоретичних знань і практичних вмінь студентів, їх корекцію. Останнім часом значної популярності набувають віртуальні форми навчання: відеолекторії, конференції, семінари, робота в електронних бібліотеках та в мережі Інтернет. Вони широко застосовуються у програмах стаціонарного, заочного і дистанційного навчання соціальних працівників.

5. Невід'ємною складовою системи неперервної професійної підготовки соціальних працівників у США є післядипломна освіта. Її функціонування на сучасному етапі характеризується такими особливостями: існування різних видів і форм організації, що забезпечує широкі можливості для вибору оптимального варіанту підвищення професійної кваліфікації; диференціація змісту на основі навчальних, професійних та пізнавальних можливостей, запитів і потреб соціальних працівників; впровадження інноваційних технологій навчання та одиниць неперервної освіти; побудова стратегії розвитку післядипломної освіти на основі партнерства та взаємодії її основних учасників.

6. Аналіз вищої соціальної освіти в Україні свідчить, що вона формується як ієрархічна багаторівнева система підготовки фахівців чотирьох освітньо-кваліфікаційних рівнів (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр) у вищих закладах освіти ІІ-ІV рівнів акредитації. В основу побудови моделі підготовки кадрів для соціальної сфери покладений принцип неперервності освіти. Основними недоліками у підготовці соціальних працівників і соціальних педагогів вважаємо: відсутність науково-обгрунтованої системи діагностики професійної придатності і професійного відбору; неузгодженість змісту освіти на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях; недостатній рівень міждисциплінарної, спеціалізованої підготовки, практичного навчання та його інтеграції з теорією; обмежені можливості вдосконалення фахової підготовки у системі післядипломного навчання.

Результати порівняльного аналізу змісту підготовки кадрів для соціальної сфери США та України свідчать про наявність як спільних рис (неперервний та багаторівневий характер системи професійної підготовки, базові дисципліни, основні форми організації навчання), так і відмінностей (підходи до формування навчальних планів і програм, співвідношення теоретичних і практичних компонентів підготовки, обсяг навчального навантаження студентів та самостійної роботи, елементів організації практичного навчання, можливостей вибору спеціалізацій та курсів за бажанням).

7. Аналіз американського досвіду підготовки соціальних працівників, а також врахування особливостей національної системи вищої соціальної освіти, стали підгрунтям висновку про те, що детального вивчення з перспективою творчого використання в Україні заслуговують: позитивні ідеї досвіду організації професійного відбору та практичної підготовки у школах та коледжах соціальної роботи США; співвідношення теоретичного і практичного компонентів у цілісній системі підготовки фахівців для соціальної сфери; розширення вибіркових дисциплін та проблематики навчально-професійних курсів; питання організації та навчально-методичного супроводу самостійної роботи студентів; забезпечення рефлексивності навчання; впровадження інноваційних технологій організації навчального процесу, зокрема дистанційного навчання.

Необхідною передумовою ефективного впровадження виявлених прогресивних ідей американського досвіду в Україні є надання системі підготовки фахівців соціальної сфери статусу пріоритетного напрямку розвитку вищої професійної освіти України. Основними шляхами його забезпечення вважаємо: прогнозування державних потреб у фахівцях соціальної сфери; розробку і впровадження нормативно-правової бази їх професійної діяльності; створення стратегічної програми розвитку соціальної освіти; надання спеціальностям “соціальна робота” та “соціальна педагогіка” статусу самостійних, або ж об'єднання їх в окремий напрям освіти; впровадження державних стандартів підготовки соціальних працівників та соціальних педагогів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр, спеціаліст, магістр); створення незалежної експертної організації для акредитації відповідних спеціальностей.

Проблема запозичення американського досвіду професійної підготовки фахівців соціальної сфери в українську систему вищої освіти є досить складною і багатогранною. Для успішної подальшої реалізації цієї ідеї вважаємо за доцільне проведення спеціальних досліджень науково-методичного забезпечення навчального процесу підготовки соціальних працівників, особливостей практичного навчання, системи тьюторства та супервізії, інноваційних технологій навчання.

соціальний освіта сша

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Собчак Н. М. Становлення і розвиток професійної соціальної роботи у США // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Педагогіка. -- 2000. -- №9. -- С.100-104.

2. Собчак Н. М. Творческое использование мирового опыта подготовки социальных работников в Украине // Наука и образование на пороге ІІІ тысячелетия. Тезисы докладов Международного конгресса (г. Минск, 3-6 окт. 2000г.). В 2-х книгах. -- Кн. 1. -- Минск, 2000. -- С. 142.

3. Собчак Н. М. Сфери практичної діяльності соціального працівника у США // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія Педагогічні науки. -- 2001. -- №1. -- С. 181-188.

4. Собчак Н. М. Формування професійної компетентності соціальних працівників: аналіз зарубіжного досвіду // Наукові записки. Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського. Серія Педагогіка і психологія. -- 2001. -- Випуск 4. -- С. 29-32.

5. Собчак Н. М. Розвиток програм дистанційного навчання соціальних працівників у США // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Педагогіка. -- 2001. -- №4. -- С.133-135.

6. Собчак Н. М. Підготовка соціальних працівників у США до роботи з сім'єю // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія Педагогічні науки. -- 2001. -- № 9 (41). -- С. 187-192.

7. Собчак Н. М. Етична підготовка соціальних працівників у США // Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна -- Німеччина. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 16-17 травня 2002 р. --К., 2002. -- 136 с. -- С. 112-113.

8. Собчак Н. М. Розвиток програм підготовки соціальних працівників у США // Соціальна робота в Україні і за рубежем: психолого-педагогічні, правові, соціологічні, медичні аспекти (Збірник наукових статей). -- Ужгород, 2002. -- 328 с. -- С. 267-273.

9. Собчак Н. М. Професійна підготовка докторів соціальної роботи у США // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. -- 2002. -- № 5. -- 200 с. -- С. 181-188.

10. Собчак Н. М. Зміст професійної підготовки бакалаврів соціальної роботи у США // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 19. -- Київ: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2002. -- 208 с. -- С. 100-104.

11. Собчак Н. М. Організація і зміст практичного навчання бакалаврів соціальної роботи у США // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. -- 2002. -- №10. -- С.119-122.

12. Собчак Н. М. Підготовка соціальних працівників у США і Великобританії: порівняльний аналіз // Вісник Дніпропетровського університету. Педагогіка і психологія. -- 2002. -- Випуск 8. -- С. 168-173.

13. Собчак Н. М. Організація післядипломної освіти соціальних працівників у США // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. -- Ужгород, 2003. -- С. 300-303.

14. Собчак Н. М. Порівняльний аналіз моделей підготовки соціальних працівників у США, Великобританії та Україні // Міжнародне співробітництво у галузі освіти. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “INTED-2003”, 1-5 квітня 2003., м. Ялта. Збірник статей. Частина 2. -- С. 163-164.

Размещено на Allbest.ru