Формування знань і навичок майбутніх вчителів фізичної культури в процесі вивчення дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання"

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, об'єкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію роботи та про публікації за темою дисертаційного дослідження; висвітлено особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Теоретичні засади професійної підготовки вчителя фізичної культури" здійснено теоретичний аналіз досліджуваної проблеми та розкрито особливості педагогічної діяльності вчителя фізичної культури, розглянуто основні тенденції розвитку вищої освіти в галузі фізичного виховання і спорту.

На основі аналізу програм з курсу "Теорія і методика фізичного виховання" та зі спортивно-педагогічних дисциплін (1963, 1970, 1972, 1975, 1980, 1981, 1987 рр.) встановлено, що загальнотеоретичні теми, які читаються в курсі "Теорія і методика фізичного виховання", не мають деталізованого підкріплення на теоретичному, методичному рівні та під час проходження навчальної практики з курсів спеціальних дисциплін. Так, лекції, які розкривають основи розвитку рухових здібностей і закономірності навчання, з дисципліни "Теорія і методика фізичного виховання" читаються на другому курсі, а з дисципліни "Гімнастика з методикою викладання" - на третьому. Як у курсі "Теорія і методика фізичного виховання", так і в курсах практичних дисциплін ці теми викладаються лекційно і деталізуються на семінарських заняттях. Попередніми програмами не було передбачено демонстраційних занять чи навчальної практики за цими темами.

Така неузгодженість у теоретичних засадах професійної підготовки вчителя фізичної культури порушує вимоги структурної єдності змісту освіти. З огляду на це постає необхідність здійснення внутрішніх і зовнішніх зв'язків між предметами, їх інтеграції.

У другому розділі "Методи і організація дослідження" обґрунтовано систему взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням пошуку, подано організацію виконання дисертаційної роботи.

Для розв'язання завдань дослідження застосовувалися такі методи: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, анкетування, педагогічний експеримент, метод експертних оцінок знань, метод семантичних просторів, методи математичної статистики.

Вирішення поставлених завдань передбачало проведення послідовних досліджень, умовно розділених на три етапи.

Перший етап дослідження (1999-2000) було присвячено вивченню теоретичних засад підготовки вчителя фізичної культури та аналізу змісту програм з дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання".

Проаналізовано програми дисципліни "Теорія і методика фізичного виховання" за 1970 - 1987 роки, програми дисципліни "Гімнастика з методикою викладання" за 1963 і 1981 роки.

Факторному аналізу і багатомірній статистиці Хоттелінга піддано дані рухової підготовленості юнаків і дівчат 10-11 класів (364 учня) загальноосвітніх шкіл №31 і №147 м. Харкова. На основі математико-статистичного аналізу визначено пріоритети розвитку рухових здібностей у школярів старших класів, сформульовано висновок про необхідність відображення у змісті програми дисципліни "Гімнастика з методикою викладання" розділів, у яких розглянуті питання, що пов'язані з методикою розвитку рухових здібностей засобами гімнастики.

Результатом цього етапу були:

- теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, які розкривають теоретичні засади професійної підготовки вчителя фізичної культури;

- розробка змісту програми дисципліни "Гімнастика з методикою викладання" з урахуванням аналізу структури рухової підготовленості школярів і змісту чинних програм дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" (1999 рік, травень-липень);

- апробація програми дисципліни "Гімнастика з методикою викладання" в навчальному процесі студентів 1_4 курсів факультету фізичної культури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (1999/2000 навчальний рік).

Другий етап (2000/2001, 2001/2002 навчальні роки) було присвячено вивченню взаємного впливу дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" на ефективність формування знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури, також впливу окремих видів занять на засвоєння навчального матеріалу.

Математико-статистичному аналізу було піддано: оцінку за знання тем ("Засоби і методи фізичного виховання", "Техніка фізичних вправ", "Теорія і методика розвитку рухових здібностей", "Навчання фізичним вправам"); оцінку за уміння проводити комплекси загальнорозвивальних вправ у русі, для м'язів ніг, з гімнастичною палицею; оцінку за знання методики навчання стійки на голові, перевороту боком, стрибка ноги нарізно через коня, підйому махом уперед на брусах; оцінку за знання методики розвитку сили, оцінку за написання конспекту заняття для розвитку сили.

Для вивчення впливу окремих видів занять на засвоєння навчального матеріалу проводилося анкетування. Отриману матрицю було піддано факторному аналізу (за двома факторами), результати якого представлені у графічній формі.

У дослідженні взяли участь студенти 2 курсу факультету фізичної культури кількістю 44 особи.

На третьому етапі (2001/2002, 2002/2003 навчальні роки) визначався рівень володіння знаннями і навичками студентів 4 курсу в умовах педагогічної практики в школі.

Аналізувалася документація, контрольні уроки студентів-практикантів 4 курсу факультету фізичної культури, які проходили педагогічну практику в загальноосвітніх середніх школах №№(31, 147, 47, 107, 55, 64) м. Харкова у 2001 і 2002 роках. Кожного року у дослідженні брало участь по 59 студентів. Визначення ефективності педагогічної практики 2001/2002, 2002/2003 навчальних років здійснювалося у порівнянні з даними 2000/2001 навчального року.

Рівень рухової і технічної підготовленості учнів вивчався у юнаків 9-"А" і 9-"Б" класів загальноосвітньої школи №31. У 9-"А" класі заняття проводили студенти-практиканти, виходячи з сітьового графіку проходження навчального матеріалу; у 9-"Б" класі проводилися комбіновані уроки вчителем фізичної культури. Кількість учнів у 9-"А" класі - 17 осіб, у 9-"Б" - 17 осіб.

У третьому розділі "Чинники, які визначають обсяг знань і навичок майбутніх вчителів фізичної культури" на основі аналізу рухової підготовленості школярів старших класів установлено, що під час підготовки вчителя фізичної культури необхідно звернути увагу на практичне засвоєння методів розвитку рухових здібностей і розробку програмованих матеріалів типу алгоритмічних розпоряджень, які в процесі навчання впливають на оптимальний рівень рухової підготовленості учнів.

Визначено, що на викладання дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" за останні роки, починаючи з 1999, було зменшено навчальне навантаження на 47,5% і 39,1% відповідно. Зменшення обсягу навантаження може бути компенсоване за рахунок структурної єдності змісту освіти, інтеграції, взаємодоповнення дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання".

Аналіз навчального матеріалу виявив, що лекції з дисципліни "Теорія і методика фізичного виховання", які розкривають основи розвитку рухових здібностей і закономірності навчання, не мають закріплення на методичному рівні, оскільки програмою не передбачено демонстраційних занять і навчальної практики за цими темами. Навчальний матеріал викладається за схемою "лекція-семінар" і спрямований на формування знань без практичного закріплення.

Аналіз змісту і форм викладання дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" показав, що вищевказані теми викладаються ізольовано, між ними немає міжпредметних зв'язків. Це пояснюється тим, що програми будувалися за принципом виключення тем, які дублюються, з програм спортивно-педагогічних дисциплін.

Таким чином, такий підхід до побудови програм порушує вимоги структурної єдності змісту освіти. З огляду на це постає необхідність перебудови програм спортивно-педагогічного циклу з урахуванням внутрішніх і зовнішніх зв'язків між предметами, їх інтеграції, яка будується на взаємодоповненні.

У четвертому розділі "Формування знань і навичок у студентів факультету фізичної культури" розглядаються елементи технології формування знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури.

Аналіз структури професійної підготовки студентів 2 курсу за дисциплінами "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" дозволив виділити три чинники, які визначають 79,77% загальної варіації параметрів.

Перший чинник визначає 38,25% загальної варіації параметрів. З ним найбільшу кореляцію мають оцінка за виконання і проведення загальнорозвивальних вправ (0,929; 0,829); оцінка за знання і практичне застосування методики навчання гімнастичних вправ (0,824; 0,830). Цей чинник отримав назву "Загальнопрофесійна підготовка".

Другий чинник визначає 37,56% загальної варіації параметрів. З ним має позитивний зв'язок оцінка за знання і практичне застосування методики навчання (0,899; 0,863); оцінка за знання тем курсу "Теорія і методика фізичного виховання" ("Теорія навчання" - 0,741; "Теорія і методика розвитку рухових здібностей" - 0,597).

Це свідчить про позитивний зв'язок між теоретичним засвоєнням матеріалу і можливістю реалізації його на практиці. Цей чинник отримав назву "Міжпредметні зв'язки курсу "Теорія і методика фізичного виховання" зі спортивно-педагогічними дисциплінами".

Третій чинник визначає 24,17% загальної варіації параметрів. Із цим чинником найбільшу кореляцію мають показники, які характеризують проходження курсу "Теорія і методика фізичного виховання". Цей чинник отримав назву "Професійно-теоретична підготовка".

Таким чином, структуризація дисциплін спортивно-педагогічного циклу відповідно до курсу "Теорія і методика фізичного виховання" позитивно впливає на знання і практичне застосування методики навчання і розвитку рухових здібностей.

Вивчення впливу різних форм занять на динаміку засвоєння знань у студентів з курсу "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" показало:

1. До викладання теми "Методика навчання гімнастичних вправ" у студентів другого курсу спостерігається чіткий семантичний простір, який характеризується утворенням трьох плеяд, до яких увійшли різнорідні вправи, що свідчить про низьку компетентність студентів на початку навчання.

2. Після лекції спостерігається структуризація знань студентів. На вимірі 1 поляризувалися показники спеціальної силової підготовки і керування рухами, на вимірі 2 розмістилися підвідні вправи і вправа в цілому. Такий семантичний простір свідчить про те, що проблемна ситуація, яка була поставлена перед студентами на лекції, дала змогу правильно виділити плеяди однотипних завдань, але при цьому спостерігається поляризація показників, що позитивно впливають на кінцевий результат.

3. Після виконання домашніх завдань із написання програм навчання п'яти вправ шкільної програми і розробки програм розвитку сили, проходження за цими розділами навчальної практики семантичний простір методики навчання змінився. На вимірі 1 розташувалися і утворили одну плеяду вправи силової підготовки, підвідні вправи і вправа в цілому, на вимірі 2 - вправи на керування рухами. Між утвореними плеядами поляризації не спостерігається, що свідчить про те, що студенти правильно розуміють позитивний вплив вправ на кінцевий результат, але при цьому пріоритетним є розвиток спеціальної сили. Семантичний простір студентів наближається до семантичного простору експертів.

Аналіз показав, що за комплексом зареєстрованих показників група "А" відрізняється від групи "Б". Так, студенти групи "А" показують кращі знання з методики навчання гімнастичних вправ, демонструють достатній рівень володіння методиками навчання і розвитку рухових здібностей (див. табл. 1).

Аналіз оцінки знань за 12-бальною системою показує, що структуризація змісту спортивно-педагогічних дисциплін відповідно до курсу "Теорія і методика фізичного виховання" і проходження навчального матеріалу за схемою "лекція - семінар - самостійна робота, підготовка творчих завдань - практичні заняття (методичні, демонстраційні та навчальна практика) - розробка творчих уроків - навчальна практика" забезпечує достатній і високий рівень компетентності студентів факультету фізичної культури.

Таким чином, ліквідація ізольованості у вивченні дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" на основі дидактичної інтеграції дає можливість взаємного доповнення предметів і підвищення якості формування знань і навичок у майбутніх учителів фізичної культури.

Аналіз результатів педагогічної практики виявив:

- рухову підготовленість учнів 9-го класу "А" до експерименту і після експерименту можна класифікувати як два різних якісних стани, що свідчить про професійну компетентність студентів-практикантів; подібних змін у руховій підготовленості учнів 9-го класу "Б" не відбулося (р<0,05);

- використання сітьового графіка планування навчальної роботи в 9-х класах позитивно впливає на ефективність навчання і розвиток рухових здібностей;

- застосування уроків силової спрямованості протягом другої чверті позитивно впливає на динаміку відносної і статичної сили в учнів 9-х класів.

Таблиця 1. Результати впливу порядку проходження навчального матеріалу на формування теоретико-методичних знань і практичних навичок у студентів факультету фізичної культури

Примітка: ЗРВ - загальнорозвивальні вправи. t - критерій Ст'юдента; T² - критерій Хоттелінга.

У п'ятому розділі "Аналіз і узагальнення результатів дослідження" обговорюються результати дослідження. Аналіз результатів дослідження дозволив отримати дані, які підтверджують, доповнюють наявні розробки, а також нові дані з обраної проблеми.

У результаті аналізу встановлено причину недостатнього рівня, низького коефіцієнта корисної дії спортивно-педагогічних дисциплін, яка полягає в тому, що загальнотеоретичні теми, які читаються в курсі "Теорія і методика фізичного виховання", не мають деталізованого підкріплення на теоретичному, методичному рівні чи під час навчальної практики в курсах спеціальних дисциплін. Це положення підтверджує результати досліджень Б.М. Шияна (1997), М.Т. Данилка (2000), С.І. Савчук (2000) про те, що традиційна організація, зміст, форми та методи теоретико-методичної підготовки не відповідають вимогам сьогодення і не забезпечують підготовку вчителя як активної особистості.

Проведений дидактичний аналіз навчального матеріалу курсів "Теорія і методика фізичного виховання", "Гімнастика з методикою викладання" (1963, 1970, 1972, 1975, 1980, 1981, 1983, 1987) з позиції єдності змісту освіти спирається і доповнює загальнопедагогічні підходи, висвітлені у роботах І.Я. Лернера (1964, 1978, 1990), А.М. Алексюка (1998), В.П. Беспалько (1989), Е.С. Вільчковського (2002), М.Б. Євтуха (2002), В.Д. Онищенко (2002).

На основі аналізу структури рухової підготовленості, а також її динаміки у школярів 10-11 класів установлено, що під час підготовки вчителя фізичної культури необхідно звернути увагу на практичне засвоєння методів розвитку рухових здібностей і розробку програмованих матеріалів типу алгоритмічних розпоряджень, які в процесі навчання впливають на оптимальний рівень рухової підготовленості учнів. Це положення узгоджується з вимогами державного стандарту України.

Уперше здійснено структуризацію курсу "Гімнастика з методикою викладання" відповідно до курсу "Теорія і методика фізичного виховання", розроблено програму курсу "Гімнастика з методикою викладання", а також тематичний план-графік з урахуванням очікуваного позитивного впливу однієї дисципліни на іншу.

Факторний аналіз результатів атестації студентів 2 курсу факультету фізичної культури свідчить, що пріоритетне місце у формуванні знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури посідає загальнопрофесійна підготовка, яка базується на позитивному зв'язку між теоретичним засвоєнням матеріалу і можливістю реалізації його на практиці, на другому місці знаходиться професійно-теоретична підготовка. Аналіз структури, яка утворилася, показує, що ліквідація ізольованості у вивченні дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" на основі дидактичної інтеграції дає можливість взаємного доповнення предметів і підвищення якості формування знань і навичок у студентів.

Таким чином, структуризація дисциплін спортивно-педагогічного циклу відповідно до курсу "Теорія і методика фізичного виховання" позитивно впливає на знання і практичне застосування методики навчання і розвитку рухових здібностей.

Вищенаведений матеріал розширює уявлення про теоретичні основи дидактичної інтеграції, викладені в роботах О. Ніфаки (2001, 2002), В.Р. Ільченко (1993). Такий підхід дає можливість ліквідувати ізольованість у вивченні окремих предметів і на основі взаємодоповнення уникнути скасування предметного навчання.

Аналіз динаміки засвоєння знань у студентів 2 курсу після серії занять з дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" показав:

_ лекційний курс, побудований за принципом від загального до конкретного, дає змогу у правильному напрямку структурувати знання студентів;

_ після виконання домашніх завдань із написання програм навчання п'яти вправ шкільної програми, розробки програм розвитку сили і проходження за цими розділами навчальної практики семантичний простір методики навчання змінився і свідчить про те, що студенти правильно розуміють позитивний вплив вправ на кінцевий результат; їх семантичний простір наближається до семантичного простору експертів.

У дослідженні встановлено, що технологія підготовки включає такі структурні елементи: "лекція - семінар - самостійна робота, підготовка творчих завдань - практичні заняття (методичні, демонстраційні та навчальна практика) - розробка творчих уроків - навчальна практика". Це доповнює дані Б.М. Шияна (1997) про ефективність професійно-орієнтованих форм занять у процесі підготовки вчителя фізичної культури. Так, Б.М. Шиян (1997) указує, що особлива увага на заняттях зі спортивно-педагогічних дисциплін приділяється змісту та організації оглядово-методичних занять, які є характерними переважно для спеціальних фізкультурних навчальних закладів, де студенти повинні оволодіти методикою викладання. Крім них, важливе місце в системі методичної підготовки майбутніх фахівців належить навчальній практиці в процесі вивчення спортивно-педагогічних дисциплін.

Аналіз оцінки теоретико-методичних знань за 12-бальною системою показує, що структуризація змісту спортивно-педагогічних дисциплін відповідно до курсу "Теорія і методика фізичного виховання", планування навчального матеріалу з урахуванням позитивного впливу однієї дисципліни на іншу, а також проходження навчального матеріалу згідно запропонованої технології навчання забезпечує достатній і високий рівень компетентності студентів факультету фізичної культури.

У результаті дослідження встановлено, що контроль за формуванням теоретико-методичних знань і практичних навичок може здійснюватися на основі аналізу семантичних просторів. Семантичні простори дозволяють виявити об'єктивну структуру суб'єктивних даних (знань про конкретну галузь). Вони відображають рівень кваліфікації досліджуваних. Модель знань викладача відзначається чіткістю і зв'язністю, а знання студентів оцінюються як рух від "неповного" до "повного". Семантичні простори знань указують напрямок, на якому потрібно зосередити увагу викладачеві і студентові в їх сумісній діяльності щодо засвоєння програмового матеріалу. Ці дані доповнюють відомості Т.А. Гаврилової, К.Р. Червинської (1992), Н.М. Кук, McDonald (1986), В.Ф. Петренка (1988), А.Ю. Терехіної (1988) про структуризацію знань і використання їх в експертних системах. Методи багатовимірного шкалювання формалізують представлення знань для оцінки, що в подальшому дає змогу використовувати комп'ютерні програми. У цьому аспекті наведені дані розширюють уявлення про педагогічний контроль у фізичному вихованні, які викладені в роботах А.Б. Ашмаріна (1978), В.А. Кабачкова, Е.Я. Бондаревського та ін. (1986), М.А. Годика (1988), Л.П. Сергієнка (2001), В.І. Шандригося (2002).

Проведені дослідження ставлять ряд запитань, які стосуються інтегрованого вивчення курсу "Теорія і методика фізичного виховання" і спортивно-педагогічних дисциплін і наштовхують на необхідність удосконалення навчальних планів і програм.

вчитель фізичний виховання гімнастика

ВИСНОВКИ

- формування знань і навичок майбутніх учителів середніх загальноосвітніх навчальних закладів відбувається через постановку мети навчання, визначення змісту навчального матеріалу, впровадження новітніх організаційних форм навчання і контролю знань, умінь і навичок; постановка мети важлива протягом усього освітнього процесу і виконує в ньому функції мотивації діяльності студентів, засвоєння ними змісту освіти, досягнення своїх планів, структурної стабілізації навчального процесу, діагностики результатів навчання на рефлексивному етапі;

- основна увага під час формування знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури повинна бути спрямована на викладання спортивно-педагогічних дисциплін, зміст яких повинен бути переорієнтований на формування професійної свідомості майбутнього вчителя і включати: формування сучасної техніки виконання вправ як основи методу реального показу; оволодіння методиками розвитку рухових здібностей і навчання основних фізичних вправ шкільної програми з фізичної культури.

2. До чинників, які визначають обсяг знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури, належать: стан рухової підготовленості юнаків і дівчат; навчальні плани і програми; рівень наукового обґрунтування засобів і методів викладання у фізичному вихованні; вміння застосовувати свої знання при вирішенні завдань у професійній діяльності. Остання ланка є найбільш слабкою у підготовці майбутніх вчителів фізичної культури, що вимагає розробки відповідних технологій побудови навчальних курсів з теоретичних і практичних дисциплін.

3. Аналіз навчальних програм показав:

- навчальне навантаження на викладання дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" за останні роки, починаючи з 1999, було зменшено на 47,5 і 39,1% відповідно. Зменшення обсягу навантаження може бути компенсоване за рахунок структурної єдності змісту освіти, інтеграції, взаємодоповнення дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання";

- лекції з дисципліни "Теорія та методика фізичного виховання", які розкривають основи розвитку рухових здібностей і закономірності навчання, не мають підкріплення на методичному рівні, оскільки програмою не передбачено демонстраційних занять і навчальної практики за цими темами. Навчальний матеріал викладається за схемою лекція-семінар і спрямований на формування знань без практичного їх закріплення.

- вищеназвані дисципліни викладаються ізольовано, між ними немає міжпредметних зв'язків. Це пояснюється тим, що програми будувалися за принципом виключення тем, які дублюються, з програм спортивно-педагогічних дисциплін. Такий підхід до побудови програм порушує вимоги структурної єдності змісту освіти. З огляду на це постає необхідність перебудови програм спортивно-педагогічного циклу з урахуванням внутрішніх і зовнішніх зв'язків між предметами, їх інтеграції, яка будується на взаємодоповненні.

- під час підготовки майбутнього вчителя фізичної культури необхідно акцентувати увагу на практичному засвоєнні методів розвитку рухових здібностей і розробці програмованих матеріалів типу алгоритмічних розпоряджень, використанні методів планування і управління навчальним процесом.

4. Факторний аналіз результатів атестації студентів 2 курсу факультету фізичної культури свідчить, що пріоритетне місце у формуванні знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури посідає загальнопрофесійна підготовка, яка базується на позитивному зв'язку між теоретичним засвоєнням матеріалу і можливістю реалізації його на практиці; на другому місці знаходиться професійно-теоретична підготовка. Аналіз структури, яка утворилася, показує, що ліквідація ізольованості у вивченні дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" на основі дидактичної інтеграції дає можливість взаємного доповнення предметів і підвищення якості формування знань і навичок у студентів.

5. Структуризація дисциплін спортивно-педагогічного циклу відповідно до курсу "Теорія і методика фізичного виховання" позитивно впливає на знання і практичне застосування методики навчання і розвитку рухових здібностей студентами 2 курсу. Аналіз динаміки засвоєння знань у студентів 2 курсу після серії занять з дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" показав:

- лекційний курс, побудований за принципом від загального до конкретного, дає змогу у вірному напрямку структурувати знання студентів;

- після виконання домашніх завдань із написання програм навчання п'яти вправ шкільної програми, розробки програм розвитку сили і проходження за цими розділами навчальної практики семантичний простір методики навчання змінився і свідчить про те, що студенти правильно розуміють позитивний вплив вправ на кінцевий результат. Їх семантичний простір наближається до семантичного простору експертів.

6. Контроль за формуванням знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури може здійснюватися на основі аналізу семантичних просторів. Семантичні простори дозволяють виявити об'єктивну структуру суб'єктивних даних (знань про конкретну галузь). Вони відображають рівень кваліфікації досліджуваних. Модель знань викладача відзначається чіткістю і зв'язністю, а знання студентів оцінюються як рух від "неповного" до "повного". Семантичні простори знань вказують напрямок, на якому потрібно зосередити увагу викладачеві і студентові в їх сумісній діяльності щодо засвоєння програмного матеріалу.

7. Аналіз результатів педагогічної практики виявив:

- рухова підготовка учнів 9-го класу "А" до експерименту і після експерименту класифікується як два різних якісних стани, що вказує на ефективність запропонованої технології підготовки майбутнього вчителя фізичної культури; подібних змін у фізичній підготовці учнів 9-го класу "Б" не відбулося (р<0,05);

- використання сітьового графіка планування навчальної роботи в 9-х класах позитивно впливає на ефективність навчання і розвиток рухових здібностей;

- застосування уроків силової спрямованості протягом двох тижнів позитивно впливає на динаміку відносної і статичної сили в учнів 9-х класів.

8. Розроблена нами навчальна програма з курсу "Гімнастика з методикою викладання", проходження навчального матеріалу по такій технологічній ланці як - лекція, семінар, самостійна робота, підготовка творчих завдань, практичне заняття (методичні, демонстраційні, навчальна практика), розробка творчих уроків, навчальна практика, а також структуризація дисциплін "ТМФВ." і "Гімнастика з методикою викладання" надали можливість значно покращити ефективність професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури.

Апробована нами технологія вивчення "ТМФВ" і "Гімнастика з методикою викладання" може бути підґрунтям для побудови інтегрованих курсів інших дисциплін спортивно-педагогічного циклу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Худолій О.М., Забора А.В. Гімнастика з методикою викладання: Програма. - Харків: ОВС, 2003. - 80 с.

2. Забора А.В. Технологія інтегрованого викладання дисциплін "Теорія і методика фізичного виховання" і "Гімнастика з методикою викладання" в процесі підготовки майбутніх вчителів фізичної культури: Методичні рекомендації. - Харків: ОВС, 2003. - 36 с.

3. Забора А.В. Елементи технології професійної підготовки вчителя фізичної культури // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. виховання і спорту. Вип. 6. - Львів, 2002. - Т. 2. - С. 531-533.

4. Забора А.В. Особливості технології професійної підготовки учителя фізичної культури // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С.С. Єрмакова. - Харків, 2003. - №11. - С. 53-58.

5. Забора А.В. Структура професійних знань, умінь і навичок студентів факультету фізичного виховання // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С.С. Єрмакова. - Харків, 2003. - №12. - С. 50-54.

6. Худолій О.М., Забора А.В. Ефективність сітьового планування навчання гімнастичних вправ юнаків ІХ класів // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 5. - С. 55_61.

7. Худолій О.М., Забора А.В. Державний стандарт загальної середньої освіти і вимоги до викладання фізичної культури в старших класах // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 6. - С. 116_121.

8. Забора А.В. Зміст і технологія професійної підготовки вчителя фізичної культури // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків.: ХДПУ, 2000. - Вип. 12. - С. 149-155.

9. Забора А.В. Використання програмованих матеріалів в педагогічній практиці студентів факультету фізичного виховання // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 15. - С. 167-170.

10. Забора А.В. Новітні технології контролю засвоєння знань в структурі професійної підготовки вчителя фізичної культури // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. ? Харків: ХДПУ, 2000. -Вип. 13. -С. 180-183.

11. Худолій О.М., Забора А.В. Теоретичні основи планування навчальної роботи з фізичної культури в школі // Теорія та практика фізичного виховання. - 2001. - №1. - С. 3-12.

12. Забора А.В. Технологія професійної підготовки вчителя фізичної культури // Сучасні освітні технології: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 190-й річн. ун-ту. - Харків: ХДПУ, 2001. - С. 123-124.

13. Худолій О.М., Забора А.В. Стан і шляхи удосконалення викладання спеціальних дисциплін в системі базової освіти на факультетах фізичної культури педагогічних вузів // Теорія та практика фізичного виховання. - Харків, 2002. - №2. - С. 4-10.

14. Худолій О.М., Забора А.В. Стан і шляхи удосконалення викладання спеціальних дисциплін в системі базової освіти на факультетах фізичної культури педагогічних вузів // Теорія та методика фізичного виховання. - Харків, 2002. - №3. - С. 2-5.

Анотації