Підготовка майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) імені К.Д. УШИНСЬКОГО

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підготовка майбутнього вчителя

до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі

Сорока Ольга Вікторівна

Одеса - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ізмаїльському державному педагогічному інституті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

Кічук Надія Василівна,

Ізмаїльський державний педагогічний інститут,

завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання,

декан педагогічного факультету

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, доцент

Ліненко Алла Францівна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет

(м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського,

доцент кафедри музично-інструментальної підготовки

кандидат педагогічних наук, доцент

Григор'єва Валентина Борисівна,

Архітектурний інститут при державній Академії

будівництва і архітектури (м. Одеса),

доцент кафедри малюнку, живопису та архітектурної графіки

Провідна установа - Херсонський державний педагогічний університет,

кафедра педагогіки і психології, Міністерство освіти і
науки України, м. Херсон

Захист дисертації відбудеться 28.04.2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий 26.03.2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах поглиблення демократизації вітчизняної освіти, активної трансформації суспільства у світовий освітній простір, усвідомлення загрози бездуховності, що опанувала значною часткою молоді, браку емоційної культури особистості, особливо актуальними і значущими у виховній сфері є загальнолюдські цінності. Серед засобів формуючого впливу виключної функціональної ролі набуває образотворче мистецтво.

Науково обґрунтовано і педагогічно доведено доцільність використання образотворчого мистецтва в навчально-виховному процесі, зокрема з метою забезпечення гармонізації емоційних і логічних компонентів діяльності особистості, реалізації її творчого потенціалу. Оскільки образотворче мистецтво загальновизнано складовою духовної культури суспільства й водночас специфічним видом практично-духовного опанування світу, цілком очевидним виступає його неоцінне значення для цілісного суспільного виховання особистості, її емоційного, естетичного й інтелектуального розвитку (О.О.Біла, С.В.Коновець, Б.М.Неменський, Л.О.Хомич, Н.М.Чернуха, Г.П.Шевченко).

Певною мірою впливаючи на особистість, образотворче мистецтво природним чином залучає її до високодуховних надбань людства, виховує культуру емоцій, здатність орієнтуватися в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного, стимулює розвиток образного мислення, асоціативної пам'яті, художньої уяви. Відтак, основними завданнями художньо-естетичного розвитку сучасних молодших школярів визнано: послідовне формування естетичної культури, актуалізація творчого потенціалу і вдосконалення практичних знань, умінь і навичок у галузі образотворчого мистецтва; стимулювання прагнення особистості до творчої самореалізації в різних видах художньої діяльності. Найбільш результативним механізмом розв'язання цих завдань виступає інтеграція як взаємопроникнення різних дисциплін на базі провідного освітнього компонента; саме вона робить можливим системне відтворення у свідомості школярів картини цілісності та гармонії навколишнього світу.

Відповідно до “Державного стандарту загальноосвітньої середньої школи” та основних положень сучасної науково-педагогічної концепції про взаємодію та інтеграцію різновиду мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів (Г.П.Шевченко, Б.П.Юсов) саме образотворче мистецтво виступає одним з провідних освітніх компонентів.

Аналіз наукового фонду з проблеми засвідчує наявність низки протиріч. Зокрема, між соціально-педагогічними пріоритетами гуманістичних цінностей у вихованні особистості та наявним рівнем її духовності, між поліфункціональною роллю образотворчого мистецтва і відсутністю системного його використання у вищій педагогічній школі, між унікальною віковою своєрідністю молодших школярів щодо сприймання й неповним використанням потенційних можливостей образотворчого мистецтва в їхньому навчанні.

Вищеозначене викликає необхідність розробки науково обґрунтованої та практично апробованої педагогічної технології інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі, важливим аспектом якої виступає професійна компетентність фахівця.

Водночас для сталої шкільної практики є досить відчутною нерозробленість проблеми підготовки вчителів до максимально ефективного використання специфічних можливостей образотворчого мистецтва в сучасній школі з метою піднесення якості навчання. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Підготовка майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідницької роботи Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Напрямок наукового пошуку - “Загальнопедагогічна підготовка студентів у вищих педагогічних закладах” (№ 18700880789). Атором досліджувався аспект підготовки майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна діяльність з чітко окресленим художньо-творчим спрямуванням.

Предмет дослідження - процес підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та практично апробувати педагогічну технологію підготовки студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі, виявити педагогічні умови її застосування у вищих педагогічних закладах.

Гіпотеза дослідження - процес підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі буде значно результативнішим за умов застосування педагогічної технології як системи, складниками якої виступають:

систематичне і послідовне залучення студентів до професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування;

введення у вузівський навчально-виховний процес активних форм навчання, націлених на особистісно орієнтований тип педагогічної взаємодії в підсистемах “викладач - студент”, “студент - студент”, “студент - молодший школяр”;

стимулювання у майбутніх учителів професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування.

Завдання дослідження:

уточнити та конкретизувати сутність поняття “професійно-педагогічна діяльність художньо-творчого спрямування”;

здійснити компонентно-структурний аналіз готовності майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва;

розробити та апробувати експериментальну модель і педагогічну технологію підготовки студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва.

Методологічними засадами дослідження стали фундаментальні положення щодо провідної ролі діяльності й спілкування у становленні творчої особистості; взаємозв'язку і взаємообумовленості педагогічних явищ і процесів. Методологічними орієнтирами виступили ідеї системного підходу як різнобічного та багаторівневого способу аналізу досліджуваної педагогічної дійсності.

Теоретичними засадами дослідження були наукові праці, що розкривають структуру педагогічної діяльності та специфіку вчительського фаху (Н.В.Кузьміна, В.О.Сластьонін, Р.І.Хмелюк, О.І.Щербаков); сучасні тенденції професійно-педагогічної підготовки студентів у педвнзі (В.І.Воробей, Н.В.Кічук, А.Ф.Ліненко, П.М.Щербань); вихідні положення впровадження інтегративного підходу в навчальний процес (В.І.Бондар, Я.Кміт, О.Я.Савченко ,Л.О.Хомич); педагогічні можливості образотворчого мистецтва в удосконаленні навчально-виховного процесу початкової школи (Л.С.Виготський, І.П.Волков, С.В.Коновець, Б.М.Неменський, Г.С.Тарасенко).

Методи дослідження: теоретичні: вивчення та аналіз філософської, культурологічної, психологічної, педагогічної, методичної літератури та інструктивно-нормативних джерел, що розкривають сутність образотворчого мистецтва, процесів інтеграції; емпіричні: педагогічний експеримент, аналіз результатів художньо-виховної діяльності студентів, педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, метод експертної оцінки, тестування, інтерв'ювання, рейтинг з метою отримання результатів діагностичного та формуючого експерименту, здійснення їх порівняльної характеристики; статистичні: методи обробки експериментальних даних.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1995 - 1996 рр.) вивчалися теоретичні й практичні аспекти проблеми підготовки фахівця в умовах вищої педагогічної школи з метою конкретизації предмета і завдань, розробки гіпотези дослідження; визначались основні напрямки дослідницької роботи; проводився діагностичний експеримент. Завершенням першого етапу роботи було уточнення сутності понять “професійно-педагогічна діяльність художньо-творчого спрямування”, “готовність майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі”, розробка теоретичної моделі, що відтворює досліджуваний процес.

На другому етапі (1996 - 1999 рр.) поглиблювався теоретичний аналіз стану означеної проблеми, здійснювався констатуючий експеримент, розроблялася й апробовувалася методика формуючого експерименту. Було обґрунтовано і втілено педагогічну технологію, що забезпечує результативну підготовку студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковому навчанні учнів, виявлено умови ефективного застосування її в сучасній вищій педагогічній школі та чинні в цьому процесі закономірності.

На третьому етапі (1999 - 2000 рр.) аналізувалися та узагальнювалися результати формуючого експерименту, розроблялися на їх основі навчально-методичні матеріали, здійснювалася статистична обробка одержаних даних, їх інтерпретація, формулювалися висновки дослідження.

Базою дослідження виступили факультети підготовки вчителів початкових класів Ізмаїльського державного педагогічного інституту, Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського та Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Загальна кількість респондентів склала 686 осіб. Зокрема, дослідно-експериментальною роботою було охоплено 512 студентів, 47 ліцеїстів, 127 учителів початкових класів Одещини та Тернопільщини.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в уточненні й конкретизації педагогічної сутності понять “професійно-педагогічна діяльність художньо-творчого спрямування”, “готовність майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі”; виявленні критеріїв та показників досліджуваної особистісно-професійної якості у студентів, з'ясуванні рівневої характеристики її прояву; визначенні поліфункціональної ролі образотворчого мистецтва як фактора оптимізації навчання учнів початкових класів; теоретичному обґрунтуванні та розробці моделі підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Практична значущість полягає у визначенні методики діагностики рівнів сформованості готовності студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва, апробації педагогічної технології вузівської підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі, розробці науково-методичних матеріалів з метою вдосконалення системи професійної підготовки вчителя у зазначеному аспекті та методичних рекомендацій викладачам, націлених на забезпечення особистісно орієнтованого типу взаємодії зі студентами у процесі їхньої підготовки. Опубліковані матеріали і результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі вищої педагогічної школи, на етапі післядипломної освіти педагогів, у роботі вчителів-практиків початкової школи.

Основні висновки і рекомендації дослідження впроваджені в навчально-виховний процес факультетів підготовки вчителів початкових класів Волинського державного університету імені Лесі Українки, Рівненського економіко-гуманітарного інституту (довідки про впровадження № 7 від 5.01. 2001 р., № 5 від 14. 09. 2000р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням системи взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; єдністю якісного та кількісного аналізів експериментальних даних; можливістю відтворення експерименту, співвіднесеністю одержаних результатів із практикою вищого педагогічного закладу; репрезентативністю вибірки експериментального контингенту; статистичною обробкою матеріалів дослідно-експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, рекомендації та результати дослідження доповідалися на Всеукраїнських (Херсон, 1995; Івано-Франківськ, 2000; Кіровоград, 2000; Київ, 2000; Житомир 2000) та реґіональних науково-практичних конференціях (Ізмаїл 1995-2000).

Результати дослідження викладено у 10 публікаціях, з них 5 у статтях фахових наукових видань України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 293 найменування, додатків. Повний обсяг дисертації - 224 сторінки машинописного тексту, з них 175 сторінок основного тексту. В тексті вміщено 5 схем, 15 таблиць, 10 діаграм, 4 графіка, що займають 5 сторінок основного тексту); обсяг 7 додатків представлено на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості щодо апробації й впровадження одержаних результатів та бази дослідно-експериментальної роботи.

У першому розділі “Професійна підготовка вчителя початкових класів як об'єкт педагогічного дослідження” уточнено педагогічну сутність поняття “готовність майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі”; обґрунтовано систему критеріїв та показників досліджуваної особистісно-професійної якості.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми засвідчив різні підходи в її розробці. Так, у сучасній науці можна виділити два напрямки: професіографічний підхід до професійної підготовки майбутніх учителів (Н.В.Кузьміна, Л.М.Мітіна, В.О.Сластьонін, І.І.Чернокозов, О.І.Щербаков та ін.) та інтегративний, що фокусується на процес формування творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя (І.С.Дмитрик, Н.В.Кічук, Б.Д.Красовський, В.С.Левчук, Л.І.Рувінський, Г.П.Шевченко та ін.).

Спираючись на наукові доробки дослідників з проблеми підготовки вчителя на основному, вузівському, етапі становлення фахівця (О.А.Абдулліна, І.М.Богданова, Н.В.Кічук, Г.О.Нагорна, В.О.Сластьонін, Р.І.Хмелюк, Г.С.Цокур та ін.), а також враховуючи результати передового педагогічного досвіду в цьому напрямку, вдається за можливе визначитись у системоутворюючих засадах власної дослідницької позиції.

Ми погоджуємося з існуючою в педагогічній практиці думкою (О.Г.Асмолов, Г.О.Ягодін) про те, що особистість завжди “ширше” своєї професії. Тому, визначаючи власну дослідницьку позицію, ми спиралися на професіографічний підхід і при цьому фокусували увагу на інтегративних параметрах особистості майбутнього фахівця, провідною з яких є творчість.

Педагогічною наукою (Н.В.Кузьміна, С.О.Сисоєва, В.О.Сластьонін, Р.І.Хмелюк) і практикою (Л.П.Дашевська, С.П.Логачевська, М.О.Чумарна) доведено, що творча особистість учителя є найважливішою передумовою результативного виявлення і розвитку творчих можливостей учнів. Принципового значення набуває наявність необхідного і достатнього творчого потенціалу в майбутнього вчителя початкової школи.

У діяльності вчителя творчість - це завжди пошук, пов'язаний з нестандартними ситуаціями, спрямований на реалізацію неповторної мозаїки індивідуальних особливостей і можливостей як учителя, так і вихованця. Сутнісна характеристика професійної творчості особистості проявляється як потреба в новизні, готовності до перетворюючої діяльності.

Важливу роль у творчому розвитку особистості відіграє мистецтво. Його використання у процесі навчання суттєво розширює можливості для гармонізації емоційних і логічних компонентів діяльності учнів, реалізації їх творчого потенціалу.

Серед інших видів мистецтв образотворче мистецтво чи не найефективніше впливає на людину, адже завдяки своїй універсальності плідно розвиває її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює і систематизує знання, інтенсифікує візуальний і сенсорний досвід, формує загальну та естетичну культуру, збагачує духовність.

Педагогічні аспекти використання образотворчого мистецтва з метою прицільного впливу на особистість учня були предметом дослідницької уваги як теоретиків (Ю.Б.Борєв, Є.І.Ільїн, О.М.Олексюк, Б.П.Юсов та ін.), так і практиків (І.П.Волков, І.П.Глінська, Г.Кершенштейнер, В.А.Лай, Б.М.Неменський та ін.).

Аналіз і узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду використання потенційних можливостей образотворчого мистецтва у практиці вищої педагогічної школи свідчить про відсутність чіткої системи підготовки майбутніх фахівців у означеному аспекті.

Як засвідчує передовий досвід вищих педагогічних шкіл півдня України, використання образотворчого мистецтва в педагогічному процесі вищої школи сприяє:

поглибленню знань з історії образотворчого мистецтва як власної, так і інших країн світу;

збагаченню й урізноманітненню практично-образотворчої діяльності майбутніх учителів, поглибленню їхньої мотивації;

розширенню спеціальних знань, умінь та навичок;

удосконаленню психофізіологічних якостей особистості (спостережливості, творчої активності, сприйняття тощо);

забезпеченню особистісно орієнтованому художньо-естетичному вихованню.

Серед найбільш результативних механізмів розв'язання цих завдань є інтеграція (взаємопроникнення різних предметів на базі одного провідного освітнього компонента), що робить можливим системне відтворення у свідомості майбутніх учителів картини цілісності та гармонії навколишнього світу.

Вихідні положення впровадження інтегративного підходу в навчальний процес були розроблені у працях видатних педагогів ( Я.А.Коменський, І.Гербарт, М.Песталоцці, К.Д.Ушинський), учених-психологів (О.Н.Кабанова-Меллер, Н.Ф.Тализіна, Ю.А.Самарін), сучасних дидактів (А.М.Алексюк, С.У.Гончаренко, Л.В.Занков, І.Д.Звєрєва, О.Я.Савченко, М.Н.Скаткін).

У ХХ столітті, яке називають віком інтеграції не тільки в мистецтві, але й в науці, набули особливо суттєвого значення нові напрямки, що найчастіше з'являлися на “стику” різних галузей науки і художньої творчості.

Особливо актуальними є спроби інтеграції різнопредметних знань у початковій ланці освіти, оскільки молодші школярі сприймають об'єкти навколишнього світу не розчленовано, не усвідомлюючи їх істотних ознак. Здійснювати системний аналіз складових цілого, синтезне порівняння з іншими учням ще складно. Для об'єднання окремих навчальних курсів існують й інші об'єктивні причини. Одна з них - перевантаження дітей, скорочення кількості навчальних годин протягом тижня та їх вилучення для предметів розвивально-виховного циклу.

Слід відзначити, що молодший шкільний вік є сприйнятливим до образного пізнання світу й мистецтва. Враховуючи цю особливість, педагогічно доцільно включати учнів до творчого діалогу з образотворчим мистецтвом, навчати “мови мистецтва”, за допомогою якої таке спілкування стає яскравим і глибоким.

У результаті проведеного теоретичного аналізу було виявлено та охарактеризовано такі основні функції образотворчого мистецтва: духовно-збагачувальна, збільшення експресивності комунікації, розвиток дизайнерського мислення, посилення доступності через образність, піднесення кольористичної культури.

Вважаємо провідною саме духовно-збагачувальну функцію, суть якої полягає в тому, що духовний розвиток особистості безпосередньо пов'язаний з її відношенням до образотворчого мистецтва, яке розглядається як найвища форма естетичного сприйняття дійсності, конкретно-чуттєвого, образного відображення дійсності у процесі художньої діяльності.

Слід відзначити, що молодший шкільний вік є сприйнятливим до образного пізнання особистістю світу й мистецтва. Враховуючи цю особливість, необхідно педагогічно продумано залучати учнів до творчого тематичного діалогу, навчати “мови мистецтва”, за допомогою якої таке спілкування стає яскравим і глибоким.

Художньо-дизайнерська культура проявляється як вид діяльності, спрямованої на організацію комфортного, функціонального і надійного предметного середовища і процесів, її утворюючих, найбільш повно задовольняючих рівень естетичного в людині.

Наочність навчання заснована на особливостях мислення дітей, яке розвивається від конкретного до абстрактного. На ранніх етапах свого становлення дитина мислить більше образами, ніж поняттями. Високі вимоги до інтелектуальних якостей майбутніх учителів потребують урахування значення колірного зору в пізнавальних процесах і особливостях його розвитку в ході професійної підготовки.

На основі вивчення теоретичних джерел з означеної проблеми доведено, що під професійно-педагогічною діяльністю художньо-творчого спрямування доцільно розуміти систему взаємопов'язаних дій особистості, спрямованих на усвідомлення значущості образотворчого мистецтва в навчально-виховному процесі початкової школи, формування знань у галузі образотворчого мистецтва, оволодіння художньо-графічними вміннями і навичками.

Професійна підготовка спеціаліста започатковується з формування готовності до певної діяльності. Відтак, готовність майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва подано в дослідженні як особистісно-професійну якість, що проявляється в системі мотивів, загальнопрофесійних та спеціальних знань, певному досвіді, які є необхідними і достатніми для використання всіх потенційних можливостей образотворчого мистецтва в навчальному процесі початкової школи.

Результативність формування цієї особистісно-професійної якості забезпечується наявністю структурних компонентів досліджуваного феномена (мотиваційного, змістового і процесуально-діяльнісного) та рівнем їх розвитку.

Мотиваційний компонент відображає націленість особистості на професійно-педагогічну діяльність художньо-творчого спрямування та успішне її здійснення. Він репрезентує позитивне ставлення майбутніх учителів до педагогічної творчості, усвідомлення ними значущості означеної діяльності вчителя задля розвитку творчого потенціалу учнів, проявляючись у задоволеності педагогічною професією, прагненні до самоосвіти, активній участі в навчально-методичній і науково-дослідній роботі.

Змістовий компонент передбачає наявність у майбутніх фахівців системи фахових знань у галузі образотворчого мистецтва, усвідомлення функціональної ролі образотворчого мистецтва в навчальному процесі початкової школи.

Процесуально-діяльнісний компонент забезпечує сформованість в особистості стрижневих професійно-значущих (гностичних, проектувальних, конструктивних, комунікативних, організаційних, художньо-графічних) умінь та навичок, що пожвавлюють активне її ставлення до професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування.

Суттєво, що саме модельний підхід до вивчення явищ педагогічної дійсності дозволяє висвітлити їх глибинну сутність, розкрити динаміку взаємозв'язку складових елементів, виявити шляхи, що характеризуються впливом на процес функціонування досліджуваних феноменів.

Взявши до уваги той факт, що єдиного підходу науковців до побудови моделі особистості вчителя поки що не склалося, та, спираючися на теоретичний аналіз і матеріали діагностичного дослідження, ми розробили експериментальну модель підготовки фахівця до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Відзначимо, що при побудові моделі ми керувалися вихідними положеннями, що випливають із мети дослідження - простежити процес удосконалення фахової підготовки майбутніх учителів, сформувавши їхню готовність до інтегративного використання образотворчого мистецтва. Відтак, важливою стала й конкретизація обраного нами аспекту - з'ясувати інтегративну роль образотворчого мистецтва, що відображає своєрідність і новизну завдань професійної підготовки, а також змісту, шляхів і засоби, які забезпечать її ефективність. При цьому ми виходили із розуміння, що структурність є сукупністю процесів, що акумулюють стан готовності до означеного виду діяльності.

Ієрархічність, суть якої полягає в тому, що кожен із означених компонентів моделі виступає як підсистема, тобто може вдосконалюватися і розгалужуватися. Це спричинило необхідність розглядати кожне з них у структурній організації взаємодії з іншими компонентами.

Цілісність, що зумовлює єдність і взаємодію компонентів системи як єдиного цілого, оскільки, не знаючи цілого, неможливо правильно розробити компоненти, частини. Будь-яка спроба розподілити модель на окремі частини призведе до часткової або повної її втрати.

У другому розділі - “Діагностика готовності педагога до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі” представлено результати діагностичного експерименту, який мав на меті з'ясувати об'єктивну характеристику ступеня підготовленості вчителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

На констатуючому етапі дослідження визначався вихідний рівень готовності майбутніх педагогів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі; здійснювався опис якісних і кількісних характеристик ознак прояву готовності майбутнього вчителя до означеного виду діяльності, з'ясовувалась її рівнева ієрархія на підставі одержаних експериментальних даних. У дослідженні брало участь 142 студента факультетів підготовки вчителів початкових класів Ізмаїльського державного педагогічного інституту, Тернопільського педагогічного університету ім. В.Гнатюка.

Було визначено таку шкалу рівнів готовності до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі: високий, “вищий середнього”, середній, низький. Конкретизуємо змістову характеристику означених рівнів.

Високий рівень відповідає високому ступеню готовності майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва. Для студентів, які досягли цього рівня, характерне: в мотиваційній сфері - усвідомлення значимості цієї сфери професійної праці педагога на рівні переконань, потреба у професійній діяльності з використанням усіх потенційних можливостей образотворчого мистецтва, що стає внутрішньою необхідністю, інтерес до означеної проблеми - постійний та стійкий; у змістовій - знання в галузі образотворчого мистецтва набувають системності, наявне глибоке усвідомлення суті образотворчого мистецтва; у процесуально-діяльнісній сфері - гностичні, конструктивні, проектувальні, організаційні комунікативні, художньо-графічні вміння, сформовані на рівні навичок, характер професійно-педагогічної діяльності - творчий, ставлення до педагогічної діяльності переважно позитивно-активне.

Рівень “вищий середнього” означає достатній ступінь сформованості готовності майбутніх учителів до означеного виду діяльності. Студенти цієї групи ситуативно усвідомлюють значущість поліфункціональності образотворчого мистецтва, здебільшого в них проявляється потреба до означеної діяльності, інтерес - стійкий; психолого-педагогічні знання в означеній сфері - повні; усвідомлення суті образотворчого мистецтва - достатнє, стрижньові вміння переважно сформовані, характер професійно-педагогічної діяльності творчо-репродуктивний, ставлення до професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування у студентів здебільшого позитивно-активне.

Середній рівень умовно співвідноситься із середнім ступенем сформованості готовності студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва. Студенти цієї групи усвідомлюють значущість поліфункціональності образотворчого мистецтва на рівні обізнаності, потреба в цій діяльності проявляється в них ситуативно, інтерес нестійкий; у змістовій сфері - психолого-педагогічні знання з проблеми не повні, студенти усвідомлюють, хоча й лише частково, суть образотворчого мистецтва; у процесуально-діяльнісній сфері - найважливіші вміння (гностичні, конструктивні, проектувальні, організаційні, комунікативні, художньо-графічні) відчутно потребують подальшого вдосконалення; характер професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування репродуктивно-творчий, ставлення до означеного виду діяльності переважно позитивне.

Низький рівень характеризує студентів, у яких у мотиваційній сфері переважає усвідомлення значущості поліфункціональності образотворчого мистецтва лише на рівні поверхневої обізнаності; проявляється спрощене і ситуативне уявлення про значущість ролі цієї роботи в початкових класах, тенденція до її формального виконання; у змістовій сфері знання з проблеми інтегративного використання образотворчого мистецтва фраґментарні; у процесуально-діяльнісній - найважливіші вміння професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування - гностичні, конструктивні, проектувальні, організаційні, комунікативні, художньо-графічні розвинені слабко, спостерігається незначне прагнення до їх оволодіння, характер професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування репродуктивний, домінує індиферентне ставлення студентів до означеного виду діяльності.

Кількісний та якісний аналіз результатів констатуючого експерименту засвідчив, що більшість майбутніх учителів, як у експериментальних, так і в контрольних групах мали низький (відповідно 38,4 % та 37,7 %) та середній (відповідно 46,6 % та 44,9 %) рівні готовності до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі. Лише в незначної частини студентів (2,7 % експериментальних і 2,9 % контрольних груп) був наявний високий рівень готовності.

Отже, подані матеріали засвідчують, що є очевидною не тільки актуальність, а й потреба у використанні значних резервів щодо вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

У третьому розділі - “Педагогічна технологія оптимізації професійної підготовки майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва” - обґрунтовано принципи, зміст експериментальної системи формування готовності студентів у досліджуваному напрямку; педагогічні умови її успішного функціонування у вищих педагогічних закладах.

Під системою підготовки студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі ми розуміли таку цілеспрямовану єдність змісту, методів і форм професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування, їх послідовність, яка забезпечить найбільш ефективний шлях досягнення поставленої мети.

Науковий огляд і врахування особливостей формування у студентів особистісно-професійної якості дозволяють у специфічних складових педагогічної технології підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в навчанні молодших школярів виділити таку їх єдність: вчитель інтегративний образотворчий школа

комплексне використання образотворчого мистецтва в навчально-виховному процесі;

індивідуалізація художньої освіти майбутніх фахівців;

організація позитивного спілкування в підсистемах “студент - студент”, “студент - викладач”, “студент - учень”;

єдність теоретичної і практичної підготовки студентів, що передбачає водночас систематизацію теоретичних знань з образотворчого мистецтва і надбання певних практичних умінь і навичок;

послідовність і наступність в організації навчально-виховного процесу.

Реалізація системи дослідно-експериментальної роботи забезпечувалася застосуванням у навчально-виховному процесі необхідних і достатніх педагогічних умов, як-от: педагогічна та естетична сприятливість оточення, естетична предметно-просторова виваженість вузівських приміщень; сприяння індивідуально-творчому розвитку студента; естетизація вузівського навчання майбутніх фахівців.

Основний акцент у системі дослідно-експериментальної роботи було зроблено на забезпеченні студентів глибокими знаннями з образотворчого мистецтва та вмінням раціонально і творчо їх використовувати в межах чинних навчальних планів. Досягнення цієї мети ускладнюється наявністю у студентів протиріч між бажанням використовувати образотворче мистецтво у практичній роботі і недостатньою інформацією в цьому плані, потребою професійної діяльності творчого характеру та домінуючим репродуктивним характером навчання студентів, між складними завданнями, що поставлені перед учителем початкових класів та низьким рівнем готовності майбутніх фахівців до інтегративного використання образотворчого мистецтва у шкільній практиці. Розв'язання цих протиріч неможливе без підвищення результативності навчального процесу у вищому педагогічному навчальному закладі в напрямку збагачення творчого потенціалу майбутніх учителів.

Мета формуючого етапу педагогічного експерименту полягала в тому, щоб спрямувати вузівський навчально-виховний процес на актуалізацію мотивакомпонента готовності майбутніх учителів, сформувати систему базових знань, умінь та навичок, необхідних для оптимізації професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування, здійснити особистісно-орієнтовану вузівську підготовку в означеному аспекті.

У ході експерименту було виявлено і задіяно художньо-педагогічний потенціал дисциплін психолого-педагогічного, частково-дидактичного циклу, а також базових навчальних предметів гуманітарно-суспільного циклу в формуванні готовності майбутніх педагогів до інтегративного використання образотворчого мистецтва.

Системоутворюючим у формуючому експерименті було визнано спецкурс “Художня творчість” і розроблений на його основі спецпрактикум “Дитяча творчість”.

Означений спецкурс у процесі вузівської підготовки фахівців виступав не тільки синтезуючим і завершуючим етапом теоретичної підготовки студентів, але й забезпечував системне засвоєння технології використання знань у практичній роботі. Основний відбиток формуючого впливу спецкурсу вбачався у стимулюванні стійкого позитивного ставлення студентів до професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування; озброєнні системою необхідних і достатніх професійно-значущих художньо-графічних умінь і навичок; створенні реальних умов для оволодіння майбутніми вчителями досвідом нетрадиційних педагогічних технологій художньо-естетичної роботи з учнями.

Відтак, основними завданнями спецкурсу виступали:

розкриття системи професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування майбутнього вчителя, активізація його професійних інтересів;

систематизація теоретичних знань студентів у галузі образотворчого мистецтва, підвищення їхньої педагогічної культури;

вдосконалення художньо-графічних умінь і навичок майбутніх учителів, формування їхньої практичної готовності до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

У структурі спецкурсу були передбачені різні форми навчання: лекції, практичні заняття, лабораторні заняття на базі школи, творчі завдання, написання рефератів, апробацій на новітні джерела педагогічної інформації.

Набуті поточні результати дозволили визначити порівняну ефективність використання в педагогічній підготовці студентів активних форм і методів навчання: диспутів, дискусій, ділових ігор, педагогічних ситуацій, проведення мікродосліджень тощо. Система творчих завдань, що передбачала використання активних методів навчання, дозволила вплинути на позицію студента, зокрема позитивній її динаміці: від пасивного сприймання і відтворення навчальної інформації на занятті до активної і безпосередньої участі в ньому.

Для забезпечення свідомого засвоєння студентами знань, умінь і навичок, необхідних учителеві початкових класів, застосовувалися прийоми, що активізують розумову діяльність, розвивають творчу уяву і сприяють розвитку мовлення. Весь запас тематичної і термінологічної образотворчої лексики, сукупність знань про види мистецтв, жанр, техніку виконання ставали надбанням мовлення, змістом мовленнєвої діяльності, яка набувала характеру активного спілкування.

Втілення експериментальної роботи відбувалось у позааудиторний час шляхом включення студентів у науково-дослідницьку та громадсько-педагогічну діяльність. З цією метою майбутні вчителі заохочувалися до участі, зокрема в роботі наукового гуртка, діяльність якого була зорієнтована на набуття майбутніми вчителями практичного досвіду з інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі; розробку власної системи роботи в досліджуваному напрямку. Причому на всіх етапах дослідно-експериментальної роботи максимально враховувалася своєрідність навчально-виховних завдань за параметрами: “курс вузівського навчання”, “спеціалізація”, “інтереси, схильності, здібності студента, його попередній досвід”.

По завершенні дослідно-експериментальної роботи було проведено контрольний “зріз” задля виявлення динаміки рівня сформованості досліджуваної готовності у студентів контрольних та експериментальних груп. Одержані експериментальні дані подано в таблиці.

Таблиця

Динаміка рівнів сформованості готовності студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі (%)

Рівні сформованості	До проведення експериментальної роботи	Після проведення експериментальної роботи
	Експеримен-тальні групи	Контрольні групи	Експериментальні групи	Контрольні групи
Високий	2,7	2,9	39,7	7,2
“Вищий середнього”	12,3	14,5	45,2	17,4
Середній	46,6	44,9	15,1	52,2
Низький	38,4	37,7	0	23,2

Як свідчить таблиця, в експериментальних групах відбулася позитивна динаміка рівневої характеристики означеної особистісно-професійної якості.

Так, високого і “вище середнього” рівня готовності досягли 39,7 % і 45,2 % студентів експериментальних та 7,2 % і 17,4 % студентів контрольних груп; на середньому і низькому рівнях готовності перебувало 15,1 % експериментальних та 52,2 % і 23,2 % респондентів контрольних груп.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

В дисертації вперше було досліджено процес підготовки майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі. Автором розроблено і науково обгрунтовано експериментальну технологію професійної підготовки майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Готовність майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва - це особистісно-професійна якість, що проявляється в системі мотивів, загально-професійних та спеціальних знань, певному досвіді, які є необхідними і достатніми передумовами його підготовки до використання потенційних можливостей образотворчого мистецтва в навчальному процесі початкової школи. Суттєві характеристики даної особистісно-професійної якості обумовлює сукупність структурних компонентів - мотиваційного, змістового, процесуально-діяльнісного.

Процес формування готовності до інтегративного використання образотворчого мистецтва в дослідженні розглядається як закономірно побудована система вузівської підготовки, що зорієнтована на: створення оптимальних предметно-просторових умов для занять студентів; організацію громадсько-педагогічної практики; безперервне поетапне включення майбутніх учителів у навчально-пошукову та науково-дослідницьку діяльність.

Доведено, що образотворче мистецтво виступає важливим компонентом у професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів, виявляючи свою поліфункціональність: духовно-збагачувальна; посилення експресивності комунікації; розвиток дизайнерського мислення; посилення доступності через образність; піднесення кольористичної культури.

За даними дослідження, ефективною для процесу підготовки студентів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі виявилася модель, в основу якої покладено поєднання і реалізацію окресленої сукупності педагогічних умов. Зокрема, вона охоплювала такі суттєво важливі напрямки роботи: вдосконалення навчально-виховного процесу через задіяність потенційних можливостей образотворчого мистецтва; безперервне й систематичне включення майбутніх учителів у громадсько-педагогічну, навчально-пошукову, науково-дослідницьку роботу; впровадження в навчальний вузівський процес спецкурсу “Художня творчість” та спецпрактикуму “Дитяча творчість”; організацію професійно-педагогічної діяльності художньо-творчого спрямування в умовах проходження педагогічної практики.

Визначено, що педагогічними умовами, які забезпечують ефективність розробленої педагогічної технології, виступають: естетична предметно-просторова виваженість вузівських приміщень; сприяння індивідуально-творчому розвитку студента; естетизація вузівського навчання майбутніх фахівців.

Ефективність розробленої експериментальної системи видалося за можливе простежити за двома критеріями: результативністю та системним впровадженням у традиційну практику вищої педагогічної школи протягом усіх років вузівського етапу становлення майбутнього вчителя початкових класів.

Проведене дослідження не претендує на остаточне розв'язання означеної проблеми; подальшого дослідження потребує процес спадкоємності дошкільної та початкової ланок системи освіти щодо інтегративного використання образотворчого мистецтва у становленні дитини як школяра, формування педагогічної майстерності вчителя на етапі післядипломного його вдосконалення через задіяність образотворчого й музичного видів мистецтва.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

Про один із підходів у підготовці фахівців до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського / Зб. наук. пр.-2001.- Вип.1-2.-С.21-25.

Сорока О.В. Активні форми розвитку художньо-педагогічної творчості студентів // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту / Зб. наук. пр.-2000.- Вип.9.- С.118-121.

Сорока О.В. Інтегративна роль образотворчого мистецтва в професійній підготовці вчителя початкових класів // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту/ Зб. наук. пр.-2000.-Вип. 8.- С.98-101.

Сорока О.В. Деякі аспекти формування професійної компетентності вчителя у поліфункціональному використанні образотворчого мистецтва в початковій школі // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка. Сер.: Педагогічні науки. Вип. 25, 2000. - С.156-163.

Сорока О.В. Про один із підходів щодо збагачення духовності майбутніх фахівців// Педагогічні науки: Зб. наук. пр.- Херсон: Освіта, 1998. - Вип.2.- С.178-181.

Сорока О.В. Професійна підготовка студентів до використання поліфункціональності образотворчого мистецтва: Навчальний посібник. - Тернопіль: Вид-во “Карт-бланш”, 2000. - 136с.

7. Творчість учителя як передумова збагачення педагогічних можливостей образотворчого мистецтва в удосконаленні навчання учнів //Всеукр. наук.-практ. конф. “Професійна підготовка педагогічних працівників”.-Київ-Житомир.-2000.-С.82-89.

8. Сорока О.В. Підготовка майбутніх учителів до використання образотворчого мистецтва у навчанні молодших школярів// Всеукр. наук.-практ. конф. “Зміст загальної середньої образотворчої освіти і підготовка вчителів образотворчого мистецтва”.- Київ.- 2000. - С. 51-54.

Сорока О.В. Про один із підходів щодо формування духовної культури майбутнього вчителя початкових класів// Зб. наук. пр.: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 2000.-Вип.4.-Ч.2.-С.165-170.

Бахолдіна О.В. Еколого-естетичне виховання учнів // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту / Зб. наук. пр.-1998.- Вип.4.- С.14-18.

АНОТАЦІЇ

Сорока О.В. Підготовка майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Одеса, 2001.

У дисертації досліджується проблема підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі. Результатами дослідження стало уточнення педагогічної сутності понять “професійно-педагогічна діяльність художньо-творчого спрямування”, “готовність майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі”. Визначено критерії та рівневу характеристику досліджуваної особистісно-професійної якості; обґрунтовано й експериментально апробовано педагогічну технологію підготовки майбутніх учителів до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі; визначено необхідні і достатні педагогічні умови її успішного функціонування у вищому навчальному закладі.

Ключові слова: професійно-педагогічна діяльність художньо-творчого спрямування, інтеграція, художньо-графічні вміння педагога, готовність майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Сорока О.В. Подготовка будущего учителя к интегративному использованию изобразительного искусства в начальной школе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г. Одесса) им. К.Д.Ушинского, Одесса, 2001.

Диссертация посвящена научно-педагогическому осмыслению проблемы подготовки будущих учителей к интегративному использованию изобразительного искусства в начальной школе.

В первом разделе “Профессиональная подготовка учителя начальных классов как объект педагогического исследования” осуществлен анализ научно-педагогической литературы, отражающей современное состояние проблемы использования изобразительного искусства в начальной школе, уточнены ключевые понятия исследования.

В результате изучения научного фонда по проблеме конкретизирована педагогическая сущность готовности будущего учителя к интегративному использованию изобразительного искусства в начальной школе, произведен ее компонентно-структурный анализ. В частности, дается характеристика ее компонентов: мотивационного, содержательного и процессуально-деятельностного. Установлено, что важными критериями профессионально-педагогической готовности к интегративному использованию изобразительного искусства в начальной школе выступают: состав и характер мотивации, которая проявляется в доминирующих мотивах профессионально-педагогической деятельности художественно-творческой направленности; объем, глубина, гибкость психолого-педагогических знаний в сфере исследуемой проблемы; уровень овладения стержневыми гностическими, организационными, конструктивными, проективными, коммуникативными и художественно-графическими умениями и навыками.

В соответствии с задачами исследования доказано, что изобразительное искусство виступает важным фактором профессиональной подготовки будущих учителей начальных классов; конкретизирована его полифункциональность: духовно-обогащающая; усиления экспрессивности коммуникации; развития дизайнерского мышления; усиления доступности через образность; повышения цветовой культуры.

Во втором разделе “Диагностика готовности педагога к интегративному использованию изобразительного искусства в начальной школе” представлена характеристика степени подготовленности учителя современной начальной школы к интегративному использованию изобразительного искусства. На основании выделенных критериев и показателей проявления исследуемого личностно-профессионального качества была выявлена уровневая характеристика формирования готовности к исследуемому виду деятельности, которая представлена такими уровнями: высокий, “выше среднего”, средний и низкий.

В третьем разделе “Педагогическая технология усовершенствования профессиональной подготовки будущего учителя к интегративному использованию изобразительного искусства” представлена модель экспериментальной системы и педагогическая технология подготовки будущих учителей в исследуемом напописаны принципы функционирования системы, ее содержание и процессуальные основы. Система экспериментальной работы рассматривалась в качестве родовой системы более высокого порядка; признаками экспериментальной системы выступали структурность, иерархичность, целостность.

Формирующий эксперимент был направлен на реализацию модели исследуемой личностно-профессиональной готовности студента через соответствующую педагогическую технологию. Использовались активные формы обучения студентов: индивидуально-творческие задания, учебно-педагогические игры, анализ психолого-педагогических ситуаций и др. Важными ее элементами явились спецкурс “Художественное творчество” и разработанный на его основе спецпрактикум “Детское творчество”.

Анализ результатов экспериментальной работы свидетельствует, что по всем установленным критериям показатели экспериментальных групп значительно выше контрольных, что подтверждает эффективность опытно-экспериментальной системы.

Материалы и результаты исследования могут быть использованы в учебно-воспитательном процессе высших педагогических учереждений, в системе последипломного образования учителей, в работе учителей-практиков начальной школы.

Ключевые слова: профессионально-педагогическая деятельность художественно-творческой направленности, интеграция, художественно-графические умения педагога, готовность будущего учителя к интегративному использованию изобразительного искусства в начальной школе.

Soroka О.V. Preparation of the future teacher to integration to use of fine art in initial school - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences in speciality13.00.04 - theory and technique professional edication.- South-Ukrainian State Pedagogical University named after К.D.Ushinsky, Odessa, 2001.