Рольові ігри як засіб реалізації принципу ситуативності на уроках англійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рольові ігри як засіб реалізації принципу ситуативності на уроках англійської мови

Найважливішою умовою формування та розвитку мовленнєвих навичок спілкування можна вважати надання комунікативного характеру навчанню англійської мови в середній школі, основою якого є побудова моделі міжособистісного спілкування як процесу активного використання рольової гри. Особистісно-діяльнісний підхід до навчання англійської мови зорієнтований на навчання мовленнєвої діяльності як процесу передачі і прийому інформації, обумовленої ситуацією спілкування та опосередкованої системою мови. Важливе завдання учителя полягає в створенні на уроці англійської мови реальних і уявлюваних комунікативно- мовленнєвих ситуацій як динамічної системи взаємодіючих конкретних факторів об'єктивного і суб'єктивного планів, які залучають учнів до мовленнєвого спілкування і визначають їхню поведінку у межах комунікативного акту. Засобами реалізації цього завдання є використання учителем різних прийомів роботи, одним з яких є рольова гра.

Гра як соціокультурний феномен є “дією, що відбувається у певних рамках часу й місця, у видимому порядку, за добровільно прийнятими правилами й поза сферою необхідності чи матеріальної користі” [1, с. 152]. К. Д. Ушинський уперше висунув ідею про використання гри в системі виховання і розглядав гру як “могутній виховний засіб, вироблений самим людством, і в якому через це виразилася щира істинна потреба людської природи” [5, с. 217]. Дидактична гра має свої характерні риси в порівнянні з грою в її широкому тлумаченні - як форми дозвілля. Основна відмінність дидактичної гри полягає в тому, що вона має чітко поставлену мету навчання та відповідний цій меті педагогічний результат [7, c. 116]. Гра у навчальному процесі забезпечує емоційну атмосферу відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної роботи, знімає втому, перевантаження [6, с. 146]. Доречно зазначити три найголовніших принципи дидактичної гри, виділені І.В. Гордієнко- Митрофановою [2, с. 171-172]:

1) принцип пізнавальної активності особистості в навчанні полягає в тому, що учителеві необхідно організувати активність учня і направити її в певному напрямку;

2) принцип мотивуючої дії - відмітною рисою дидактичних процесів, побудованих на основі гри, є наявність в мотиваційному етапі дидактичного процесу підвищеної емоційної стимуляції яскраво вираженого бажання грати в запропоновану гру. Якщо ж такого перетворення мотиваційного етапу не виникає, то гра як така може й не відбутися.

Мотивуюча дія додається грі тільки в тому випадку, якщо у виконавчій діяльності учнів під час гри виникають певні, але переборні труднощі, безпосередня або опосередкована змагальність партнерів по грі;

3) принцип ситуативності - один з головних принципів технології комунікативного навчання, адже справжнім випробуванням для учня є не письмові іспити-тести, а вміння застосовувати набуті знання у цільових, бажано реальних ситуаціях.

Якщо учні ознайомлюються з грою вперше, то її пояснюють рідною мовою, а грають англійською мовою. Необхідно відзначити, що при правильно організованій грі з боку учителя принцип ситуативності реалізується повною мірою. Бажання говорити з'являється в учнів у реальній ситуації - у грі, тому принципово важливим є відбір та організація мовленнєвого матеріалу на основі ситуацій і проблем спілкування, що виникають під час гри і які є актуальними для кожного її учасника.

Кожна гра містить типові вирази, кліше, що вживаються учителем і учнем. В ігровій лексиці учителя можна виділити, наприклад, такі групи: “Introducing a game” (Shall we play a game?, Do you want to play a game?, Let's play a game), “Moving furniture” (Will you put your chairs against the wall?, Move your chairs into a circle), “Choosing players” (I need volunteers, please). До ігрової лексики учня також входять слова й вирази, які учні-гравці активно використовують у процесі гри, що можуть бути об'єднаними в групу “Procedure” (Whose go (turn) is it?, Hurry up!, You have ten seconds to start answering). Таким чином, впровадження ігор супроводжують такі реальні ситуації (систему взаємовідносин у грі), які здатні виконувати функції мотивації висловлень учнів, розвивати комунікативні вміння.

Одним із засобів створення комунікативно-мовленнєвої ситуації є рольові ігри. До компонентів рольової гри відносять: ролі, взяті на себе гравцями; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове використання предметів, тобто заміна реальних речей ігровими, умовними; реальні відносини між граючими; сюжет (зміст) - фрагмент дійсності, умовно відтворюваний у грі [4, с. 51]. Учні в процесі вивчення англійської мови можуть програвати різні статусні (спадкові, що вказують на стать, соціальну приналежність), позиційні (учитель, учень) і ситуаційні (лідер, товариш, суперник) ролі.

Для ігрових методів характерні особливості, що відрізняють їх від традиційних методів: наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності; активізація мислення й поведінки учня; високий ступінь залучення до навчального процесу; обов'язковість взаємодії учнів між собою та учителем або навчальним матеріалом; посилення емоційності і творчий характер заняття; самостійність у прийнятті рішення; прагнення набути вміння і навички за відносно короткий термін [6, с. 146].

Як метод навчання рольова гра виконує наступні функції: а) навчальну (сприяє оволодінню навичками і вміннями діалогічного мовлення), мотиваційну (мотивує і стимулює навчальну і пізнавальну діяльність), орієнтувальну (орієнтує учасників на планування власної мовленнєвої поведінки і на передбачення поведінки інших партнерів по спілкуванню), компенсаторну (компенсує відсутність спілкування в реальних ситуаціях), виховну (сприяє формуванню особистості, розширює світогляд) [3, с. 21].

Таким чином, ми вважаємо, що рольові ігри доцільно використовувати на уроках англійської мови, оскільки:

саме гра допомагає ефективно та інтенсивно відпрацювати нову тему в межах уроку, причому розвиваючи як лексичну, граматичну компетенцію, так і навички слухання та говоріння;

на уроці це єдиний спосіб створити англомовне середовище та відтворити реальні життєві ситуації;

рольові ігри допомагають учням сприймати процес навчання як гру, що підвищує їх інтерес до цього процесу;

під час гри учні не бояться робити помилки, висловлювати свої думки і взагалі активно брати участь у житті класу на уроці;

коли на уроці учні розмовляють не лише з учителем, а й один з одним, у них є набагато більше можливостей відтренувати навички діалогічного мовлення;

коли ми використовуємо рольові ігри, то можемо залучити до цього процесу увесь клас, розробивши гру як на 3 - 5 учнів, так і на 15 - 20 учнів.

Література:

рольова гра навчання англійська мова

1. Гейзінга Й. Homo Ludens / Йоган Гейзінга; [пер. з англ. О. Мокровольського]. - К.: Основи, 1994. - 250 с.

2. Гордієнко-Митрофанова І.В. Теоретичні та методичні основи побудови ігрової маніпулятивної педагогічної технології ІТООД МАРО: [монографія] / Володимирівна Гордієнко-Митрофанова. - Х.: Майдан, 2006. - 324 с.

3. Деркач А.А., Щербак С.Ф. Педагогическая эвристика. Искусство овладения иностранными языками / Анатолий Алексеевич Деркач, Светлана Федоровна Щербак. - М.: Педагогика, 1991. - 219 с.

4. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии / Герман Константинович Селевко. - М.: Народное образование, 1998. - 256 с.

5. Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания: опыт педагогической антропологии / Константин Дмитриевич Ушинский. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. - 576 c.

6. Фіцула М.М. Педагогіка / Михайло Миколайович Фіцула. - К.: Академвидав, 2005. - 560 с.

7. Шмаков С.А. Игры учащихся - феномен культуры / Сталь Анатольевич Шмаков. - М.: Новая школа, 1994. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru