Розвиток педагогічної освіти у Великій Британії: стан дослідженості проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток педагогічної освіти у Великій Британії: стан дослідженості проблеми

Постанова проблеми. Державні документи з питань освіти (Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепція педагогічної освіти, Державна програма “Вчитель” та інші), обґрунтовуючи головні цілі і принципи реформування української системи освіти, найважливішим стратегічним завданням визначають її інтеграцію в світовий і європейський культурно-освітній простір, що актуалізує дослідження, аналіз та вивчення світового й європейського передового педагогічного досвіду щодо реформування національних систем освіти розвинених країн Європи і світу, їх забезпечення висококваліфікованими педагогічними кадрами та підвищення конкурентоспроможності країн на світовому ринку завдяки поліпшенню якості освітніх послуг. У цьому процесі в країнах Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція, країни Скандинавії та інші) провідну роль відіграють як учителі загальноосвітніх шкіл, так і викладачі вищих навчальних закладів, до оптимізації професійної підготовки яких з великою увагою ставляться державні й урядові установи й організації, про що свідчать чисельні міжнародні конференції і форуми (Сорбонська, Болонська, Ліссабонська та багато інших), присвячені питанням забезпечення молодого покоління можливостями здобуття якісної освіти.

До скарбниці передової педагогічної теорії і практики увійшли філософсько-педагогічні, теоретичні і методичні ідеї, концепції, міркування чисельних представників філософії та педагогіки Великої Британії, таких як Ансельм Кентерберійський, Уільям Оккам, Іоанн Дунс Скот, Р. Ашам, Т. Еліот, У. Гросін, Т. Лінакр, Дж. Колєт, Т. Мор, Ф. Бекон, Дж. Беллєрс, Дж. Локк, Г. Болінгброк, А. Шефтсбері, А. Поуп, Т. Пейн, Дж. Толанд, Ф. Хатчинсон, Дж. Мільтон, Е. Гіббон, Д. Едісон, Дж. Мессі, Ф. Честерфілд, Д. Прістлі, Д. Гартлі, А. Коллінз, Т. Арнолд, С. Редді, Ф, Фаррар, Дж. С. Мілль, Г. Спенсер, Р. Оуен, О. Бейн, Дж. Адамс, Ф. Бартлет, Г. Армстронг, К. Корбан, Д. Томсон, Б. Саймон, Р. Колтон, Х. Арчер, Г. Еліот, Д. Харвей, М. Нейш, Д. Уокер, З. Купер, В. Тегг, Б. Перрі, В. Стівенс, Дж. Блендфорд, П. Еббс, Р. Скратон, А. Арнольд, Л. Рейд, Р. Гібсон, Д. Бест, У. Тейлор та ін. Педагогічні ідеї та практична діяльність британських освітян С. Маклюра, М.Нейша, У. Тейлора, Дж. Сайта, Т. Аткінсона, А. Мура, С. Гейфорда, Е. Уілсона, М. Хоуллі, С. Маклафліна та багатьох інших суттєво впливає на модернізацію системи освіти не тільки у Великій Британії, але й в інших країнах Європи і світу, і в Україні у тому числі. Протягом тривалої історії розвитку освітньої системи Великої Британії вона неодноразово переживала бурхливі періоди реформування, щоразу виходячи на якісно новий ступінь функціонування, що забезпечило державі ведучі позиції у Європейській співдружності в багатьох галузях соціально - економічного життя, у чому значну роль відіграв учительський корпус країни, досвід підготовки якого заслуговує на увагу і вивчення. Про це свідчить і визнання дипломів вищих навчальних закладів Великої Британії практично в усіх країнах світу.

Професор В. Андрущенко стверджує, що “лейтмотивом поточного десятиліття розвитку освіти загалом і вищої освіти зокрема визначають Болонські декларації, підписані Україною навесні 2005 року. Актуальними для наукового пошуку в цьому контексті є вивчення порівняльних характеристик національних систем освіти, формування єдиної нормативно - правової бази, яка б урегульовувала освітні процеси в європейському культурному просторі, роз'яснення одне одному власних національних освітніх традицій, забезпечення їх ефективної взаємодії на основі взаємодоповнення. Потребують глибшого дослідження й такі сюжети, як запровадження кредитно-модульної системи навчання, академічна мобільність викладачів і студентів, забезпечення рівного доступу до якісної освіти, освіта протягом життя, взаємозв'язок системи “освіта - наука - практика - виробництво” та ін.” [1, c.5-6].

Таким чином, зміни, що постійно відбуваються в освітній галузі європейських країн взагалі, і Британії зокрема мають привертати увагу науковців та освітян, оскільки освіта Великої Британії, як й інших країн, на наш погляд, достатньо вдало поєднує свою традиційність із гнучкістю та швидкою адаптованістю до постійних соціокультурних змін, що варто детально вивчати для запозичення передового педагогічного досвіду, особливо в галузі вищої педагогічної освіти. Отже, саме вище зазначеним і обумовлюється вибір тематики нашого дослідження.

Формулювання цілей статті. Метою пропонованої статті є аналіз результатів здійснених раніше досліджень становлення і розвитку різноманітних аспектів системи освіти Великої Британії взагалі й педагогічної освіти зокрема, а також визначення перспективних напрямків власного дослідження означеної проблематики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню проблем розвитку, тенденцій становлення і сучасного стану освітніх систем і педагогіки зарубіжних країн, і Великої Британії зокрема, присвятили роботи відомі вітчизняні і російські науковці: К. Салімова, Б. Вульфсон, В. Кларін, О. Джуринський, В. Лапчинська, О. Сухомлинська, Л. Пуховська, С. Сисоєва, І. Соколова, Г. Алексевич, І. Костицька, М. Лещенко, О. Локшина, І. Панченко, Г. Терещук, А. Барбаріга, Е. Куликова, В. Кумарін, З. Малькова, Н. Шкарбан, А. Парінов, Я. Полякова, Г. Марченко та ін.

Історико-педагогічним аспектам педагогічної теорії і практики Великої Британії присвячені дослідження М.І. Тадєєвої (етнопедагогічні традиції виховання у Великій Британії), О.І. Демченко (теорія і практика сімейного виховання), О.О. Романовської (Фостерна сім'я як соціально-педагогічне середовище підтримки особистості дитини), В.І. Миценко (індивідуальний підхід до виховання дітей у педагогічній спадщині Г.Спенсера (1820-1903 рр.), О.Л. Скринської (дисциплінуюче виховання в педагогічній спадщині Джона Локка), Т.О. Кравцової (вивчення дитини в реформаторській педагогіці кінця ХІХ - початку ХХ століття), О.А. Барило (ідеї вільного виховання в реформаторській педагогіці кінця ХІХ - першої третини ХХ століття), Л.Ц. Ваховського (філософія виховання західної цивілізації в епоху просвітництва).

Особливості розвитку і функціонування початкової школи Великої Британії висвітлюються в працях Л.М. Заблоцької (дидактичні основи мовної підготовки учнів у початкових школах другої половини ХХ ст. - поч. ХХІ ст.), О.В. Карєліної (художнє виховання молодших школярів).

Окремі аспекти шкільного навчання і виховання старшокласників розкриваються у дисертаціях Л.О. Бойченко (формування естетичної культури старшокласників), М.О. Душек (громадянське виховання), С.І. Тюпи (навчання іноземної мови з використанням засобів всесвітньої комп'ютерної мережі), Н.І. Ковтонюк (організація профільного навчання), Н.І. Балацької (професійна орієнтація учнів).

Загальним питанням функціонування системи середньої освіти Великої Британії присвячені наукові праці К.В. Гаращук (структурні інновації в системі середньої освіти), А.В. Посталенко (організація педагогічного процесу), Н.М. Ремезовської (стандартизація змісту загальної середньої освіти в Англії та Уельсі в умовах Європейських інтеграційних процесів), О.К. Мілютіної (полікультурна освіта), Ж.Ю Лістарової (інтернаціоналізація освітнього простору старшої школи), Г.В. Марченко (розвиток екологічної освіти у другій половині XX століття), Р.Л. Сойчук (реформування змісту трудового навчання в 70-90-ті роки XX ст.).

У дисертаційних дослідженнях І.В. Петрової, Л.А. Романенкової, А.О. Розказова, Л.О. Гордієнко, О.П. Пічкар, А.М. Дробницької аналізуються різноманітні аспекти соціально-педагогічної роботи у Великій Британії та Західній Європі (культурно-дозвіллєва діяльність клубів, зміст, форми і методи організації вільного часу тінейджерів, особливыстю соціалізації молоді в студентських об'єднаннях, соціалізація молоді у діяльності молодіжних організацій, підготовка фахівців соціальної роботи, педагогічні засади корекції девіантної поведінки підлітків).

О.Ю. Кузнецова простежує розвиток мовної освіти у середніх і вищих навчальних закладах Великої Британії другої половини XX ст., визначаючи особливості та тенденції означеного процесу.

Тенденції розвитку освіти дорослих в Англії протягом останньої чверті ХХ - на початку ХХІ століття характеризує С.М. Коваленко.

Особливості формування системи вищої освіти Великої Британії у ХХ - на початку ХХІ століття досліджує А.Л. Саргсян, Н.В. Шульга аналізує розвиток полікультурної освіти у вищих навчальних закладах країни, Л.О. Бородавкіна висвітлює управлінські аспекти діяльності державних університетів Англії в умовах європейської інтеграції.

Професійній підготовці та післядипломній освіті у Великій Британії присвячені дисертації Г.С. Воронки (гуманітаризація післядипломної економічної освіти в університетах), О.М. Ельбрехт (підготовка менеджерів у вищих навчальних закладах Великої Британії, Канади, США), В.В. Сасімової (підготовка адвокатів бакалаврського і магістерського рівнів в університетах), Н.М. Бідюк (розвиток змісту та форм організації підготовки бакалаврів інженерії в університетах), О.В. Головко (підготовка соціальних працівників до роботи з сім'ями у вищих навчальних закладах Великої Британії).

Значна кількість науково-педагогічних досліджень знайомить з теоретико-методичними та практичними аспектами професійної підготовки майбутніх учителів у Великій Британії. Так І.П. Задорожна розкриває особливості методичної підготовки вчителів англійської мови, Ю.В. Кищенко аналізує процес формування професійної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу, О.Ю. Леонтьева систематизує теорію і практику навчання студентів у педагогічних коледжах Англії у 70-80 рр. ХХ століття, М.П. Лещенко розкриває технології підготовки вчителів до естетичного виховання (на матеріалах Великобританії, Канади, США), А.В. Парінов визначає основні напрямки реформи вищої педагогічної освіти в Англії, її передумови і тенденції розвитку наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ століття, Н.П. Яцишин досліджує особливості професійно - педагогічної підготовки вчителів у 90-і роки ХХ століття, Л.П. Пуховська аналізує професійну підготовку вчителів у Західній Європі в кінці ХХ століття з точки зору наявних спільностей і розбіжностей, характеризуючи наявні і прогнозуючи наступні тенденції подальшого розвитку системи підготовки вчителів у західноєвропейських країнах у світлі інтеграційних процесів, що розгортаються в світі й Європі.

Л.П. Пуховська, розглядаючи педагогічну освіту Західної Європи в контексті соціального розвитку, детально зупиняється на характеристиці системи ціннісних орієнтацій професійної підготовки вчителів та особливостей педагогічної освіти в умовах формування загальноєвропейського освітнього простору. Так, на основі аналізу численних документів Ради Європи та Європейського Союзу, авторка робить висновок про те, що “поєднання двох орієнтацій - прийняття відмінностей і прагнення до спільності - становить одну з найхарактерніших особливостей європейського суспільного розвитку і прогресу на порозі нового тисячоліття”, і далі продовжує, що “розвиток … педагогічної освіти в країнах Західної, Центральної та Східної Європи має багато спільного в утвердженні певних цінностей”. Базовими цінностями Л.П. Пуховська визначає “визнання прав людини, автономію особистості та її свободу, відповідальність, солідарність, прийняття різноманітності, активну толерантність тощо”, зауважуючи, що утвердженню означених цінностей “сприяють активні процеси демократизації та інтеграції на Європейському континенті” [5, с.26]. Водночас реалії життя свідчать про те, що загальноєвропейському соціуму, з його внутрішніми суперечностями, бракує гнучкості, оскільки від школи та вчителів вимагають формування у учнів толерантного ставлення до розмаїтості культур, а суспільство “раз у раз демонструє національну нетерпимість, жорстокість і насильство” [5, с.23]. Ще одним фактом на підтвердження означеного висновку слугують нещодавні соціальні зіткнення у Франції між державною владою та мігрантами з країн Близького Сходу, що призвели до людських жертв та значних матеріальних збитків. Тому не випадково саме у країнах Європи виникла і набуває поширення ідеъ полікультурної освіти, в контексті якої великого значення надається “підготовці вчителя до педагогічної діяльності в різнорідному учнівському середовищі з урахуванням різнопланових індивідуальних особливостей розвитку учнів, пов'язаних не тільки з психо-фізичними та інтелектуальними параметрами, а й з так званими контекстними чинниками - різним етнічним, соціальним, релігійним контекстом учнівського колективу і кожного учня зокрема” [5, с.24]. Спираючись на результати ґрунтовного аналізу особливостей розвитку педагогічної освіти в країнах Європи, здійсненого професором Л.П. Пуховською, можна зробити висновок про те, що на початку ХХІ століття суттєво змінюються роль і функції вчителя у середній школі та у суспільстві у цілому. По-перше, вчитель вже не має морального права залишатися тільки передавачем знань, він має стати організатором самостійної активної пізнавальної діяльності учня, формуючи у нього механізми самостійного пізнання світу і себе у світі та механізми культуротворення, творчої діяльності. По-друге, інформаційні технології, все активніше включаючись у навчальний процес, спонукають сучасного вчителя до безперервної самоосвітньої діяльності, до підвищення рівня своєї професійної компетентності і майстерності, що мають реалізовуватися запровадженням у навчально-виховний процес все нових і нових освітніх технологій. освіта педагогічний британія професійний

Визначаючи головні напрямки розвитку теорії професійної підготовки вчителів у західноєвропейських країнах, Л.П. Пуховська аналізує три види парадигм, що характеризують три рівні історико-педагогічного процесу у конкретній динаміці, і підкреслює, що “тільки дослідницько-орієнтований напрямок у педагогічній освіті орієнтується на підготовку вчителя, у якому гармонійно поєднуються критичне і творче мислення як основа професійної діяльності”, а це “стимулює інноваційні зміни в існуючій культурі, соціальному середовищі” [5, с.59].

Аналізуючи англійську модель професійної підготовки вчителів, що базується на школі, професор Л.П. Пуховська робить висновок про те, що освітні реформи кінця 1980 - початку 1990 тих років, які, в першу чергу, торкалися середньої школи, спричинили й модернізацію педагогічної освіти, як підсистеми освітньої галузі країни. Процес оновлення педагогічної освіти Великої Британії значною мірою залежить від загальноєвропейських інтеграційних процесів та характеризується, за висновком А.В. Парінова [4], тенденцією до стандартизації професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів. Структурні зміни педагогічної освіти позначилися на традиційних національних моделях підготовки вчителів і призвели до висування на перший план двох найголовніших напрямків здобуття педагогічної освіти: перший передбачає чотирирічну інститутську підготовку зі здобуттям ступеня бакалавра освіти та другий, що полягає в однорічній педагогічній підготовці на базі університетської освіти з наданням сертифікату у галузі освіти. Крім того, завдяки реформам посилюється партнерство і взаємодія середньої і вищої ланок системи освіти, коли до професійної підготовки вчителів долучається корпус досвідчених шкільних учителів, що веде до більш тісного поєднання теоретичної і практичної професійної підготовки майбутнього вчителя, чому сприяє й взаємодія науки й освіти.

Надзвичайно корисною й цінною в плані вивчення зарубіжного досвіду модернізації освітніх систем видається монографія О.В. Матвієнко, присвячена аналізу стратегії розвитку середньої освіти в країнах Європейського Союзу взагалі, і Великої Британії зокрема [3]. Заслуговує на увагу і ретельне вивчення науковцями-початківцями ґрунтовне дослідження розвитку систем університетської педагогічної освіти за рубежем протягом останнього тридцятиріччя, здійснене О.В. Глузманом [2].

Але суттєві зміни в педагогічній освіті Великої Британії, що мають місце у зв'язку з прийняттям Ліссабонської, Сорбонської, Болонської декларацій протягом останнього десятиліття, ще не знайшли свого відображення у вітчизняній науковій літературі, де відсутнє цілісне комплексне дослідження розвитку педагогічної освіти з урахуванням усіх її структурних компонентів та зовнішніх соціокультурних чинників. Отже, сьогодні, коли перед національною системою освіти постало питання приєднання до Болонського процесу, виникає потреба у системно-структурному аналізі виникнення, становлення, розвитку та модернізації педагогічної освіти у Великій Британії з позицій врахування сучасних соціокультурних тенденцій розвитку людського суспільства в Україні та за рубежем, з огляду на інтеграційні процеси в Європі, що набувають сили. На нашу думку, було б доцільно відслідкувати процес історичного розвитку педагогічної освіти Британії на більш широкому за часом соціокультурному ґрунті, визначити історичні зміни і трансформації змісту педагогічної освіти, проаналізувавши конкретні навчальні плани, програми, підручники; здійснити конкретно-історичний та системно-структурний аналіз змісту та організації педагогічної практики майбутніх британських учителів; проаналізувати зміни в законодавчій та управлінській сферах системи педагогічної освіти, визначити шляхи інтеграції педагогічної науки та педагогічної освіти, школи та університетів, системи педагогічної освіти та суспільства і державних інституцій в цілому.

Висновки. На підставі здійсненого аналізу наукових праць провідних вітчизняних науковців Л.П. Пуховської, О.В. Матвієнко, О.В. Глузмана, А.В. Парінова та інших можна зробити наступні висновки.

По-перше, питанням розвитку й оновлення системи педагогічної освіти Великої Британії присвячена достатньо велика кількість дисертаційних і монографічних досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців.

По-друге, переважна більшість наукових праць висвітлює особливості розвитку педагогічної освіти великої Британії протягом другої половини ХХ століття або останньої його третини та початку ХХІ століття, але комплексне історико - педагогічне дослідження виникнення, становлення і розвитку системи педагогічної освіти Британії з урахуванням внутрішніх і зовнішніх аспектів і чинників відсутнє у вітчизняній історико - педагогічній літературі, що і спонукає нас до визначення тематики нашого майбутнього дослідження як “Розвиток педагогічної освіти у Великій Британії у ХХ столітті”.

По-третє, у нашому подальшому науковому пошуку ми плануємо зосередити нашу увагу на вирішенні наступних завдань: проаналізувати ступінь дослідженості процесу становлення педагогічної освіти у Великій Британії у вітчизняній науково-педагогічній літературі; охарактеризувати суспільно-політичні та соціокультурні умови становлення системи педагогічної освіти та визначити етапи її розвитку; узагальнити філософсько-світоглядні засади розвитку педагогічної освіти в країні, розкриті у працях представників британської філософсько-педагогічної думки; висвітлити сучасні підходи британських освітян до розбудови системи педагогічної освіти та основні тенденції її подальшого розвитку; проаналізувати зміст і методи реалізації завдань професійної підготовки вчителів країни в досліджуваний період; визначити актуальні для запозичення вітчизняною вищою педагогічною школою прогресивні ідеї та педагогічні технології професійної підготовки вчителя - професіонала.

Резюме. Автор аналізує ступень дослідженості розвитку системи педагогічної освіти у Великій Британії, виокремлює невирішені раніше аспекти даної проблеми та окреслює завдання майбутнього дослідницького пошуку в означеному напрямку.

Література

1. Андрущенко В.П. Філософія освіти в постболонському просторі //Вища освіта України. - 2006. - № 1. - С.5-6.

2. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: Монография. - К.: Видавничий центр “Просвіта”, 1996. -

3. Матвієнко О.В. Стратегії розвитку середньої освіти у країнах Європейського Союзу: Монографія. - К.: Ленвіт, 2005. - 381 с.

4. Парінов А.В. Реформа вищої педагогічної освіти в Англії: передумови і тенденції розвитку (кінець 80-х - початок 90-х років ХХ століття).: Автореф. дис…канд. пед. наук. - К., 1995. - 24 с.

Размещено на Allbest.ru