Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи дослідження нових підходів в організації навчання іноземної мови в умовах модернізації освіти
• 1.1 Основні вимоги до мовленнєвої освіти
• 1.2 Нові підходи до організації навчання іноземної мови на початковому етапі
• Розділ 2. Основні способи і підходи вивчення іноземних мов з елементами інновації
• 2.1 Основні способи організації навчання іноземних мов при проведенні експерименту щодо вдосконалення структури і змісту освіти
• 2.2 Інноваційні підходи до вивчення іноземних мов
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Актуальність: Демократичні зміни, що сталися у суспільному житті країни, мали значний вплив і на сферу освіти, зокрема, на реалізацію одного з провідних принципів сучасного процесу навчання -- ідеї гуманізації, націленої на всебічний розвиток особистості учня засобами певного навчального предмету.

У процесі навчання іноземної мови вказаний напрямок реалізується в межах концепції комплексної індивідуалізації, якою передбачено всебічне врахування та цілеспрямований розвиток значущих для успішного оволодіння іншомовним мовленням індивідуально-психологічних особливостей учнів. За умов індивідуалізованого навчання не тільки усуваються окремі недоліки та відставання в рівні підготовки учнів, але й підвищується рівень знання іноземної мови в цілому.

Цьому сприяють цілеспрямовані дії на стимулювання відповідних мотивів навчання, безперервний розвиток пізнавальних процесів та постійне вдосконалення мовленнєвих навичок і вмінь, що набуваються і згодом організуються в індивідуальний стиль оволодіння іншомовним мовленням. Таке управління індивідуальною навчальною діяльністю учнів, спрямоване на оволодіння іншомовним мовленням, здійснюється за допомогою певних видів індивідуалізації (мотивуючої, регулюючої, розвиваючої та формуючої) та адекватних способів і засобів організації навчального процесу.

Завдяки існуванню розроблених основ процесу індивідуалізованого навчання у сучасній методиці викладання іноземних мов проведено досить велику кількість науково-методичних досліджень з питань індивідуалізації навчання окремих аспектів іншомовної мовленнєвої діяльності, як правило, тих, що набули першочергового значення на певному ступені навчання.

Проте, значна кількість наукових праць щодо здійснення індивідуалізованого навчання не вирішує цю проблему повністю, залишаючи практично не дослідженими та не розробленими, а отже, і не реалізованими можливості індивідуалізації процесу оволодіння іншомовним мовленням школярами молодших класів. Теоретична невивченість цієї проблеми, а також потреба в науково-обґрунтованих методиках індивідуалізованого навчання у початковій школі зумовлюють актуальність дослідження, присвяченого індивідуалізації навчання аудіювання учнів молодших класів, а саме першого класу.

Мета: дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, практичній розробці й апробації методики індивідуалізованого навчання аудіювання у початковій школі.

Завдання роботи: визначаються в залежності від поставленої мети.

визначити психологічні та методичні передумови реалізації індивідуалізованого навчання аудіювання учнів молодших класів;

дослідити специфіку початкового ступеня навчання іншомовного аудіювання, зумовлену віковими психологічними особливостями молодших школярів;

уточнити об'єкти діагностики під час вивчення рівня індивідуальної навченості аудіювання;

описати методики діагностики рівнів сформованості факторів навченості аудіювання;

обгрунтувати доцільність всебічної індивідуалізації процесу поетапного оволодіння учнями аудитивними навичками та вміннями;

визначити найефективніші засоби здійснення кожного виду індивідуалізації навчання аудіювання в початковій школі;

розробити модель навчального процесу для здійснення комплексної індивідуалізації навчання аудіювання в межах традиційної системи навчання;

експериментально перевірити ефективність розробленої методики індивідуалізованого навчання аудіювання молодших школярів.

Матеріал: Об'єктом дослідження є процес навчання іншомовного аудіювання учнів молодших класів шкіл з поглибленим вивченням англійської мови.

Предмет дослідження -- реалізація комплексної індивідуалізації (регулюючо-мотивуючий, розвиваючо-мотивуючий та формуючо-мотивуючий види) навчання англомовного аудіювання молодших школярів.

• Розділ 1. Теоретичні основи дослідження нових підходів в організації навчання іноземної мови в умовах модернізації освіти

• 1.1 Основні вимоги до мовленнєвої освіти

Вивчення рівня індивідуальної навченості аудіювання учнів передбачає дослідження рівнів сформованості комплексу факторів: мотиваційного фактору, що свідчить про зацікавленість учнів в оволодінні аудіюванням; інтелектуального фактору, яким зумовлено рівень функціонування механізмів аудіювання; діяльнісного фактору, що відображає якість сформованих аудитивних навичок і вмінь.

Сучасний етап навчання іноземним мовам, що характеризується динамічною диверсифікацією варіантів вивчення предмета, диктує необхідність привести вивчення предмета відповідно до етапів навчання і зі специфікою різних типів шкіл / класів,і умов навчання.[8] Це повинно стосуватися не тільки обсягу засвоєного мовного і мовленнєвого матеріалу, визначення пріоритетів у виборі видів формованої діяльності і, отже, відповідних мовних умінь і навичок. Проблема відповідності змісту навчального предмета умовам навчання повинна бути вирішена з урахуванням усіх його компонентів. Так, абсолютно очевидно, що не можна навчати учнів загальноосвітніх шкіл та гімназій, шкіл гуманітарного і технічного профілю на одних і тих же текстах, ситуаціях спілкування. На рівні відбору сфер спілкування для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку перевага віддається ігровій сфері. Таким чином, в самому змісті навчального предмета мають бути закладені механізми, що розкривають можливість практичного використання іноземної мови як важливого засобу розвитку та задоволення інтересів учнів, в тому числі і немовних. З дидактики відомо, що у зміст навчального предмета крім інформації, способів діяльності, виражених усним і / або письмовим текстом і завданнями, входить також емоційна діяльність, викликана предметом і діяльністю засвоєння. Стосовно до предмету іноземна мова ця емоційна діяльність пов'язана, насамперед, з позитивним ставлення вчителя та учнів до змісту навчального предмета, до об'єкта їх процесу засвоєння. Навчальний матеріалу повинен прогнозувати бажання вчителя і учня працювати з ним, а в учнів пробуджувати інтерес до навчання взагалі і до іноземних мов зокрема. Саме з формуванням особистісного (позитивного) ставлення учнів до засвоюваного змісту, їх потреб і мотивів пов'язаний виховно-розвиваючий аспект навчання предмету. Дуже важливо, щоб у самому змісті навчального предмета були чітко репрезентовані бажані емоційно-оціночні ставлення учнів до світу, один до одного, насправді, до того, чим вони займаються в процесі освоєння іноземної мови. Тому виховний ефект навчання предмета повною мірою визначатиметься тим, наскільки зміст навчального предмета дозволить вчителю усвідомити, по-перше, які цінності і якими прийомами можна формувати в учнів на основі того чи іншого відрізка навчального матеріалу, і, по-друге, які реальні потреби кожного учня (виходячи з його індивідуальних і особистісних якостей), а також який характер його ставлення до того чи іншого мінімуму суспільної системи цінностей повинен бути при цьому прийнятий до уваги. Якість змісту навчання іноземним мовам в чому визначається тим, наскільки оперативно враховується його мінливість і рухливість. При цьому навряд чи можна розраховувати на успіх, якщо брати до уваги зміни лише на рівні однієї зі складових цю категорію, наприклад змісту навчального предмета. Добре відомо, що тільки за допомогою нових підручників та навчальних матеріалів, що відображають новітні тенденції в галузі розвитку методики їм суміжних з нього наук, але без відповідної перебудови вчителя і учня неможливо вирішити проблему ефективного підвищення якості навчання.[9] Також, успіх у навчанні іноземним мовам визначається тим, наскільки вдається гармонізувати мети навчання предмета в конкретних програмах і підручниках, а також цілі викладання предмета.

Згідно з «концепції освіти» основними цілями навчання іноземної мови в школі є:

1. Формування і розвиток комунікативної культури школярів (формування і розвиток мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенції, необхідної і достатньої для спілкування в межах порогового і просунутого порогового рівня, навчання нормам міжкультурного спілкування на іноземною мовою, розвиток культури усного та писемного мовлення на іноземній мовою в умовах офіційного і неофіційного спілкування).

2. Соціокультурний розвиток учнів (вивчення рідної мови і рідної культури та іноземних мов і культур інших народів, розвиток у школярів здібностей представляти свою країну і культуру в умовах іншомовного міжкультурного спілкування).

3. Ознайомлення учнів зі стратегіями самоспостереження за своїми комунікативним розвитком у міру просування від одного ступеня навчання іноземної мови у школі до іншої, що дозволить їм ставити і досягати власні завдання у вивченні іноземної мови.

4. Формування у школярів поваги до інших народів і культур, готовності до ділового співробітництва та взаємодії, спільним рішенням загальнолюдських проблем.

5. Розвиток мотивації до вивчення другої іноземноїмови.

6. Розвитку самоосвіти потенціалу молоді з урахуванням різноманіття сучасного багатомовного і полікультурного світу.

7. Розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів у процесі вивчення мов і культур. [10]

Граничний просунутий рівень визначений для тих, хто вивчає іноземну мову з початкової школи по XII клас. Зміст навчання іноземної мови в середній школі реалізує його основні цілі, спрямовані на розвиток у школярів культури спілкування в процесі формування всіх компонентів іншомовної комунікативної компетенції. Дані компетенції передбачають формування як чисто лінгвістичних навичок (лексичних, фонетичних та граматичних), так і їх нормативне використання в усній і письмовій мові. Передбачувані теми, тексти, проблеми, мовні завдання орієнтовані на формування різних видів мовленнєвої діяльності (говоріння, читання, аудіювання, письма), розвиток соціокультурних навичок і умінь, що забезпечує використання іноземного мови як засобу спілкування, освіти та самоосвіти, інструменту співробітництва і взаємодії в сучасному світі. Зміст і структура шкільного курсу з іноземної мови визначаються:

* комунікативними цілями і завданнями шкільного курсу з іноземної мови;

* варіативністю змісту навчання іноземної мови у різних типах шкіл, щодо першого і подальших іноземних мов;

* кількістю навчального часу, відведеного на вивчення іноземного мови;

* віковими особливостями школярів на кожному з етапів навчання іноземної мови;

* наступністю між етапами навчання;

* міждисциплінарними зв'язками з іншими предметами, у тому числі з рідними та державними мовами.

На першій ступені навчання іноземної мови (у I - IV класах) велике значення має створення психологічних і дидактичних умов для розвитку в учнів молодших класів бажання вивчати іноземну мову, стимулювання потреб в ознайомленні зі світом зарубіжних однолітків і використання іноземної мови для цих цілей; формування елементарних умінь міжособистісного спілкування іноземною мовою з опорою на рідну мову. Навчання іноземної мови у початковій школі спрямоване на:

* створення умов для ранньої комунікативно-психологічної адаптації до нового мовного світу, відмінному від світу рідної мови і культури, і для подолання в подальшому психологічного бар'єру у використанні іноземної мови як засобу комунікації;

* ознайомлення із зарубіжним пісенним, віршованим і казковим фольклором, світом ігор та розваг;

* набуття дітьми соціального досвіду за рахунок розширення спектра комунікативних ролей, що програються, у ситуаціях сімейного та шкільного спілкування, з друзями і дорослими, іноземною мовою;

· формування уявлень про загальні риси та особливості спілкування рідною та іноземних мовами;

* формування елементарних комунікативних умінь в 4-х видах діяльності з урахуванням можливостей і потреб молодших школярів;

* формування деяких універсальних лінгвістичних понять, спостерігаються в рідній та іноземній мовах.[1]

Існують специфічні вікові фактори, що спричинюють важливі цілісні зміни в особистості молодшого школяра. Ними є:

1) зміна провідного виду діяльності (гра поступається навчальній діяльності);

2) криза психічного розвитку та виникнення ряду психологічних новоутворень (довільності, внутрішнього планування та рефлексії);

3) загальна сензитивність дітей до навчання.[11]

Зважаючи на вищевикладене, особливого значення набуває категорія навченості як показник успішності в процесі навчання. Враховуючи можливість спостереження за просуванням учнів в оволодінні різними видами мовленнєвої діяльності, нами було запроваджено, стосовно предмету дослідження, категорію навченості аудіювання. Вважаємо, що в умовах індивідуалізованого навчання доцільним є також поняття про індивідуальну навченість аудіювання, що є центральним у роботі.[12] Індивідуалізація навчання аудіювання здійснюється саме з урахуванням рівнів індивідуальної навченості цього виду мовленнєвої діяльності та виділених на їх основі типологічних підгруп учнів.[13] навчання освіта мовленнєвий іноземний

Крім того, залежно від нервово-фізіологічних характеристик аудитивних здібностей, а також з урахуванням відомих у методиці двох основних психологічних типів оволодіння іноземною мовою -- когнітивно-лінгвістичного і комунікативно-мовленнєвого, розрізняють відповідні типи аудитивної діяльності учнів. Психічні функції, що знаходяться у прямій залежності від властивостей нервової системи, у свою чергу зумовлюють певний характер дії механізмів аудіювання. Опосередковані особливостями психіки різняться також і мотиваційна і діяльнісна характеристики названих типів аудіювання. Врахування досліджених індивідуально-типологічних особливостей учнів дає розуміння природних відмінностей у виявленні їхніх аудитивних здібностей і способів аудіювання і на цій підставі допомагає обрати оптимальні режими підготовки та здійснення аудіювання для учнів різних типів. [14]

1.2 Нові підходи до організації навчання іноземної мови на початковому етапі

Забезпечення стабільного функціонування і розвитку системи освіти, необхідної умови розвитку суспільства і держави, в багатьох країнах вже давно розглядається як пріоритетне питання державної політики. Реформи освіти проводяться зараз у більшості розвинених країн світу. Загальновизнано, що в XXI столітті визначальним у конкуренції держав будуть рівень освіти нації в цілому, її здатність реалізувати і розвивати прогресивні технології. Вважається, що основним результатом діяльності освітньої установи повинна стати не система знань, умінь і навичок сама по собі, а набір ключових компетенцій в інтелектуальної, цивільно-правової, комунікаційної, інформаційної та інших сферах, якими володіє учень.[15] При цьому в зміст освіти повинні бути обов'язково іноземні мови (як широко використовуються в світі європейські: англійська, французька, німецька, італійська, так і мови держав, наших сусідів: польська, чеська, тощо) та інформаційні технології. Тому, відповідно до Концепції нової структури та змісту загальної середньої освіти за поглибленим вивченням іноземної мови, починаючи з I класу початкової школи, вводиться вивчення англійської, німецької, французької, іспанської мов і навчання роботі з комп'ютером.

Спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади з поглибленим вивченням іноземних мов розробляються відповідно до запитів та потреб учнів і функціонують в структурі шкіл I - III ступенів. Зарахування учнів до шкіл цих типів здійснюється на загальних підставах, з урахуванням нахилів та здібностей дітей і готовності їх до навчання за відповідним напрямом (профілем). З цією метою може проводитися співбесіда з дитиною або тестування згідно з рекомендаціями та нормативними документами Міністерства освіти і науки України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. N 1717 ( 1717-2000-п ) з 2001/2002 навчального року буде проводитись прийом дітей до 1-х класів лише 4-річної початкової школи. Типові навчальні плани спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов складені на основі Типових навчальних планів початкової школи (затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 28.02.2001 р.

Вони складаються з трьох блоків навчальних предметів: загального циклу, циклу профільних предметів і шкільного компонента. Цикл профільних предметів сформований на основі інваріантної та варіативної складових змісту шкільної освіти, у т. ч. за рахунок незначного скорочення часу на деякі непрофільні предмети та курси.[18]

Типові навчальні плани спеціалізованих шкіл реалізуються в режимі 6-денного навчального тижня. Спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземних мов можуть працювати також і за 5-денним навчальним тижнем, але в такому випадку Типовий навчальний план і навчальні програми реалізуються не в повному обсязі, особливо на III ступені навчання.

Відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад кожна школа на основі Типових планів формує свій робочий навчальний план на відповідний навчальний рік, обираючи ті чи інші профілі навчання, конкретизуючи варіативну складову (шкільний компонент). У разі вибору спеціалізованою школою з поглибленим вивченням іноземних мов 5-денного режиму занять вносяться відповідні корективи також до циклу профільних предметів. При цьому залишається незмінним загальний обсяг та порядок поглибленого вивчення основної іноземної мови.

Залежно від специфіки та змісту роботи спеціалізованих шкіл навчальний заклад може вносити необхідні корективи щодо введення та вивчення профільних предметів і курсів.

Особливістю, що стосується навчання у першому класі є те, що кількість годин вивчення іноземної мови на тиждень складає 3 години. У подальшому навчанні в початковій школі - 5 годин.

Враховуючи результати більш ніж сорокарічних досліджень у галузі раннього навчання, які проводилися в нашій країні паралельно з широким досвідченим навчанням, можна стверджувати, що його користь багаторазово доведена. Коротко підсумовуючи переваги систематичного навчання дітей іноземної мови в молодшому шкільному віці, можна відзначити, що вивчення іноземної мови в даному віці корисно всім дітям, незалежно від їх стартових здібностей, оскільки воно надає:

* Безперечне позитивний вплив на розвиток психічних функцій дитини: його пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви та ін;

* Стимулюючий вплив на загальні мовні здібності дитини.

Раніше навчання іноземної мови дає великий практичний ефект у плані підвищення якості володіння першою іноземною мовою, створює базу для продовження його вивчення в основній школі, а також відкриває можливості для навчання другої чи третьої іноземної мови, необхідність володіння якими стає дедалі очевиднішим.

Незаперечна виховна і інформативна цінність раннього навчання іноземної мови, яка проявляється у більш ранньому входженні дитини в загальнолюдську культуру через спілкування на новій для нього мові.[16] При цьому постійне звернення до досвіду дитини, врахування її менталітету, сприйняття ним дійсності дозволяє дітям краще усвідомити явища власної національної культури в порівнянні з культурою країн, що вивчається.

Оновлення змісту навчання іноземним мовам проявляється в тому, що відбір тематики та проблематики іншомовного спілкування орієнтований на реальні інтереси і потреби сучасних школярів із урахуванням різних вікових груп, на посилення детального характеру навчання в цілому. Особливу увагу при відборі змісту навчання іноземним мовам приділяється соціокультурним знань і вмінь, що дозволяє учням адекватно представляти культуру своєї країни у процесі іншомовного спілкування. На першому місці (у I - IV класах) реалізуються наступні цілі:

* Сприяти більш раннього прилученню молодших школярів до нового для них мовного простору в тому віці, коли діти ще не відчувають психологічних бар'єрів у використанні іноземної мови як засобу спілкування; формувати у дітей готовність до спілкування іноземною мовою і позитивний настрій до подальшого її вивчення;

* Сформувати елементарні комунікативні уміння в чотирьох видах мовленнєвої діяльності (говорінні, аудіюванні, читанні, письмі) з урахуванням мовних можливостей та потреб молодших школярів;

* Ознайомити молодших школярів із світом зарубіжних однолітків, з зарубіжним пісенним, віршованим і казковим фольклором і з доступним дітям зразками дитячої художньої літератури на мові, що вивчається;

* Долучити дітей до нового соціального досвіду з використанням іноземної мови за рахунок розширення спектра програються соціальних ролей в ігрових ситуаціях, типових для сімейного ставлення до найбільш загальних особливостях мовного взаємодії рідною та іноземною мовами, про відповідають інтересам молодших школярів права та звичаї країн досліджуваного мови;

* Формувати деякі універсальні лінгвістичні поняття, спостерігаються в рідній та іноземній мовах, розвиваючи інтелектуальні, мовні і пізнавальні здібності учнів. Раніше вивчення іноземних мов представляє учням можливість:

* Розуміти на слух мова вчителя, однокласників, основний зміст полегшених текстів з опорою на зорову наочність і мовну здогадку;

* Брати участь у діалогічному спілкуванні; вести етикетні діалог і елементарний двосторонній діалог - розпит в обмеженому колі ситуацій повсякденного спілкування;[5]

* Коротко висловлюватися на теми для початкової школи, відтворювати напам'ять знайомі римовані твори дитячого фольклору;

* Оволодіти технікою читання вголос: читати про себе навчальні та полегшені автентичні тексти, користуючись, прийомами ознайомчого та вивчаючого читання;

* Писати кратне поздоровлення і особисте лист (з опорою на зразок), заповнити просту анкету про себе;

* Правильно вимовляти і розрізняти на слух звуки, слова, словосполучення і пропозиції іноземної мови: дотримуватися інтонацію основних типів пропозиції;

* Оволодіти найбільш уживаною лексикою в рамках тематики початкового етапу, освоїти продуктивний лексичний мінімум в обсязі не менш 500 лексичних одиниць. Загальний обсяг лексики, включаючи рецептивний лексичний мінімум, становить не менше 600 лексичних одиниць;

* Отримати уявлення про основні граматичних категоріях вивчається, розпізнавати вивчену лексику і граматику при читанні і аудіюванні і використовувати їх в усному спілкуванні;

* Освоїти елементарні відомості про країну досліджуваної мови.[2]

Цілі, поставлені перед предметом «іноземна мова», має вирішувати методично грамотний вчитель, володіє сучасними технологіями навчання іноземної мови, що знає психолого-педагогічні особливості учнів молодшого шкільного віку. Починаючи навчання з II класу, дуже важливо, щоб процеси виховання та розвитку учнів йшли в руслі сучасних методик.

Як відомо, кількість вчителів іноземної мови, які мають спеціальну підготовку для роботи з малюками, невелика. Разом з тим, уміння грамотно навчати спілкуванню іноземною мовою молодших школярів, які ще не цілком володіють комунікативними вміннями рідною мовою - завдання вельми нелегке і відповідальне.

Успішний початок навчання іноземної мови сприяє створенню високої мотивації до вивчення іноземних мов. Успіх навчання і ставлення учнів до предмета багато в чому залежить від того, наскільки цікаво та емоційно вчитель проводить уроки. Звичайно, в процесі навчання іноземним мовам учнів молодшого шкільного віку велике значення має гра. Чим більше доречно використовує вчитель ігрові прийоми, наочність, тим міцніше засвоюється матеріал.

Таким чином, успіх практичної реалізації інноваційних навчальних стратегій в початковій школі в більшій мірі залежить від рівня готовності вчителя іноземної мови до нових умов соціально-культурного середовища, формується у школі, і від здібностей викладати мову функціонально, з орієнтацією на міжкультурну комунікацію.

Розділ 2. Основні способи і підходи вивчення іноземних мов з елементами інновації

2.1 Основні способи організації навчання іноземних мов при проведенні експерименту щодо вдосконалення структури і змісту освіти

Модернізація освіти - це політична та загальнонаціональне завдання, вона не повинна і не може здійснюватися як відомчий проект. Інтереси суспільства і держави в галузі освіти не завжди збігаються з галузевими інтересами самої системи освіти, а тому визначення напряму модернізації та розвитку освіти не може замикатися в рамках освітянської спільноти та освітнього відомства.

Активними суб'єктами освітньої політики повинні стати всі громадяни України, сім'я та батьківська громадськість, державні і регіональні інститути державної влади, органи місцевого самоврядування, професійно-педагогічне співтовариство, наукові, культурні, комерційні та громадські інститути.

Мета модернізації освіти полягає у створенні механізму стійкого розвитку системи освіти. Для досягнення зазначеної мети вирішуватимуться в першочерговому порядку наступні пріоритетні, взаємопов'язані завдання:

* забезпечення державних гарантій доступності та рівних можливостей отримання повноцінної освіти;

* досягнення нового сучасного якості дошкільної загальної та професійної освіти;

* формування в системі освіти нормативно-правових та організаційно-економічних механізмів залучення та використання позабюджетних ресурсів;

* підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної і суспільної підтримки;

* розвиток освіти як відкритої державно-суспільної системи на основі розподілу відповідальності між суб'єктами освітньої політики та підвищення ролі всіх учасників освітнього процесу.

Вдосконалення структури та змісту загальної освіти обумовлений наступними причинами: збереження здоров'я дітей, підвищення якості загальної освіти, вплив демографічних та соціально-економічних факторів, необхідність забезпечення наступності рівнів освіти, створення умов для індивідуалізації і профілізації навчання.[19]

Це має забезпечити мінімально необхідний і достатній рівень функціональної грамотності випускників для успішного продовження їх освіти і трудової діяльності, а також полегшити їхню адаптацію до постійно мінливих умов життя сучасного світового співтовариства.

Програма складається з трьох великих блоків, що відповідають трьом ступеням навчання іноземним мовам в школі: початкова школа, основна школа, старша ступінь навчання, яка, в свою чергу, підрозділяється на загальноосвітній і профільний рівні.

Був введений експеримент, в рамках якого в експериментальних школах почалося навчання іноземних мов з 2 класу.

Вчителям, учням та їх батькам було запропоновано для включення в експеримент 3 УМК з англійської мови, 2 УМК - з німецької мови і по 1 УМК - з французької та іспанської мов. Міністерство освіти України планує перевірити їх з точки зору доступності і ефективності реалізації з їхньою допомогою особистісно-орієнтованого підходу, а також здатності розвивати мотивацію школярів до вивчення іноземних мов.

Це стосується як змісту загальної освіти, так і форм його організації: забезпечення зростання варіативності освіти і збільшення можливостей вибору курсів, факультативів самим учнем.

У ході проведеного експерименту проводиться вивчення особливостей профільного навчання в рамках наступних трьох основних форм:

* профільні класи в загальноосвітніх установах, що реалізують

кілька (один-три) певних профілів навчання;

* групи профільного навчання у багатопрофільних загальноосвітніх

установах;

* профільне навчання за індивідуальними програмами в малокомплектних

загальноосвітніх установах.

Основою профільного навчання є дворівневі освітні стандарти: стандарти профільного навчання (для профілюючих навчальних предметів) і загальноосвітні стандарти (для непрофілірующіх навчальних предметів).[20]

З урахуванням факторів навченості аудіювання (мотиваційного, інтелектуального та діяльнісного) укладено три діагностичні комплекси для вивчення рівнів розвитку та сформованості мотивації аудіювання, механізмів аудіювання, а також аудитивних навичок і вмінь.

Виявлення мотиваційних орієнтацій учнів здійснювалося за допомогою письмового анкетування, у межах якого передбачалося дослідити внутрішні мотиви оволодіння аудіюванням, які, як відомо, є вторинними у системі мотивації молодших школярів, проте провідними у процесі оволодіння діяльністю.

Після визначення системи внутрішньої мотивації аудіювання у складі мотивів трьох видів -- комунікативних, пізнавальних і навчальних -- необхідно укласти спеціальну анкету для виявлення домінуючих мотивів. Результати анкетування дозволяють не тільки виявити ступінь особистісного усвідомлення учнем важливості вмінь аудіювання для успішного іншомовного спілкування, але й надають можливість прогнозувати психологічний тип аудіювання учнів: провідна комунікативна спрямованість свідчить про комунікативний тип аудіювання, переважаюча навчально-пізнавальна мотивація виявляє схильність до некомунікативного типу аудіювання.

Для діагностики рівнів функціонування аудитивних механізмів було вжито метод психологічного тестування. Об'єктами дослідження виступали ті механізми, що складають так зване “ядро” аудитивних здібностей учнів, а саме: фонематичний слух, стійкість слухової уваги, обсяг короткочасної слухової пам'яті та логіка осмислення слухової інформації.

Вивчення рівня сформованості аудитивних навичок і вмінь здійснювалось за допомогою дидактичних тестів. У зв'язку з виділенням двох видів розуміння аудіотексту процедурою тестування передбачено два етапи: І етап -- діагностика рівня загального розуміння аудіоінформації, ІІ етап -- діагностика рівня її детального осмислення.[6]

З метою фіксації результатів діагностики розроблено атлас індивідуально-психологічних особливостей аудіювання учнів. За показниками рівнів сформованості факторів навченості аудіювання - достатнім або недостатнім - здійснювався розподіл учнів у типологічні підгрупи. Залежно від можливих варіацій достатньо та недостатньо задіяних факторів навченості аудіювання типологічні підгрупи учнів можуть бути восьми видів:

1 - всі три фактори функціонують достатньо (ДДД);

2 - всі три фактори недостатньо сформовані (ННН);

3, 4, 5 - один із факторів є недостатньо задіяним (ДДН, НДД, ДНД);

6, 7, 8 - варіанти недостатньої дії двох факторів (ДНН, НДН, ННД).

Сукупний показник рівнів їх функціонування у кожного окремого учня демонструє рівень індивідуальної навченості аудіювання, що визначається переважним показником рівнів розвитку тих чи інших факторів: якщо з трьох факторів -- два у задовільному стані, то загальний рівень навченості -- достатній і навпаки.[21]

Таким чином, технологія діагностики рівня навченості аудіювання у складі трьох діагностичних комплексів забезпечує всебічне вивчення аудитивних характеристик учнів і сприяє здійсненню раціональної індивідуалізації навчання аудіювання.

За умов тісної взаємодії кожний вид індивідуалізації вирішує також власні завдання. Регулюючо-мотивуюча індивідуалізація, виходячи з реального рівня сформованості аудитивних навичок і вмінь, забезпечує, з одного боку, можливість їхньої корекції в учнів з недостатнім рівнем, а з іншого -- сприяє їх вдосконаленню в учнів з достатнім рівнем шляхом варіювання (ускладнення або полегшення) умов виконання завдання.

Розвиваючо-мотивуюча індивідуалізація спрямована на стимулювання потенційних аудитивних можливостей учнів, спираючись на їхні реальні здібності.[3] В результаті відбуваються дорозвиток недостатньо сформованих та вдосконалення достатньо розвинених механізмів аудіювання, та в цілому підтримується високий рівень інтелектуального фактору навченості аудіювання.

Формуючо-мотивуюча індивідуалізація націлена на формування індивідуального стилю аудіювання у кожного учня згідно з притаманними йому індивідуально-типологічними особливостями.

Мотивуюча індивідуалізація як компонент інших видів індивідуалізації передбачає врахування відмінностей у мотивації оволодіння аудіюванням молодших школярів і на цій підставі цілеспрямовані формування та підтримку у них мотивів підвищення якості аудитивних умінь.

Специфіка кожного виду індивідуалізації відображена у способах і прийомах його здійснення, які формуються згідно з загальними рекомендаціями спеціалістів і включають:

1) психологічну підтримку учня (показувати учням значення їх досягнень в оволодінні аудіюванням для успішного іншомовного спілкування, звертати увагу школярів на власні потенційні аудитивні здібності);

2) активізацію емоційної сфери учнів (забезпечувати навчально-ігровий характер оволодіння аудіюванням, добирати змістовно насичений аудіоматеріал, залучати наочність, гумор тощо);

3) варіювання навчального аудіоматеріалу (підбирати варіанти аудіотекстів у межах виучуваної теми, а також варіанти аудитивних вправ щодо цільового призначення, обсягу завдання, ступеня його складності тощо);

4) раціоналізацію процесу навчання аудіювання (встановлювати індивідуально оптимальне співвідношення підготовчих і мовленнєвих вправ, визначати індивідуально достатню міру допомоги учням, диференціювати режими виконання й обсяги аудитивних завдань).[22]

Основним засобом реалізації мотивуючої індивідуалізації на молодшому ступені навчання аудіювання є індивідуалізуючі навчально-ігрові аудитивні вправи.

Отже, широкий спектр способів та прийомів мотивуючої індивідуалізації дозволяє активно залучати її у ході проведення інших видів.

Зміст регулюючої індивідуалізації щодо регулювання зусиль учнів під час виконання аудитивних завдань реалізується двома способами:

1) шляхом варіювання самого аудіоматеріалу (рівня складності, обсягу, врахування інтересів учнів тощо),

2) зміною умов виконання завдання (цілей, режимів роботи, міри допомоги тощо).

Розвиваюча індивідуалізація, що стимулює розумову активність учнів під час аудіювання, здійснюється за допомогою:

1) підбору раціонального режиму виконання завдання з урахуванням рівня функціонування аудитивних механізмів учня,

2) забезпечення відповідного лінгвістичного наповнення аудіоматеріалу, сприятливого для індивідуальної корекції аудитивних навичок.

Способами формуючої індивідуалізації навчання аудіювання є:

1) диференціація режимів виконання та обсягу вправ для учнів різних типів аудіювання;

2) забезпечення варіантів пам'яток щодо формування індивідуальних стилів аудіювання.

Кожен з видів індивідуалізації має як основні, так і допоміжні засоби реалізації. Основним засобом індивідуалізованого навчання є індивідуалізовані вправи.[23] До їх складу входять адаптивні вправи двох типів (І тип -- з варіюванням умов аудіювання та ІІ тип -- з варіюванням власне аудитивного матеріалу), коригуючі вправи двох типів (І тип -- для корекції навичок аудіювання та ІІ тип -- для розвитку механізмів аудіювання), а також стимулюючі вправи для вдосконалення усіх компонентів успішності аудіювання.

Питання взаємозв'язку виду індивідуалізації з певним типом індивідуалізованих вправ у методиці не коментується. Між тим, ми вбачаємо можливим проведення тут умовних кореляцій: регулюючому виду індивідуалізації, що є націленим на надання учневі певної допомоги відносно рівня його підготовки, відповідають адаптивні вправи; розвиваюча індивідуалізація, яка спрямована на розвиток аудитивних здібностей і вмінь учнів, співвідноситься з вправами коригуючого характеру; формуюча індивідуалізація, змістом якої є формування індивідуального стилю аудіювання, реалізується за допомогою стимулюючих вправ.

Система вправ для індивідуалізованого навчання аудіювання включає дві підсистеми, у межах яких зберігається традиційна класифікація аудитивних вправ стосовно їх призначення:

І підсистема -- адаптивно-коригуючі підготовчі вправи:

1) для формування навичок аудіювання (фонетичних, лексичних, граматичних);

2) для розвитку механізмів аудіювання (мовленнєвого слуху, слухової пам'яті та уваги, осмислення аудіоінформації, ймовірного прогнозування, внутрішнього мовлення); [17]

ІІ підсистема -- стимулюючі мовленнєві вправи:

1) для формування вмінь детального розуміння тексту-опису (уміння фіксувати деталі, стежити за логікою опису, прогнозувати хід опису);

2) для формування вмінь загального розуміння фабульного аудіотексту (уміння виділяти головне, визначати логіко-смислові зв'язки між епізодами, передбачати зміст).[24]

Система способів і засобів індивідуалізації навчання аудіювання була б неповною без характеристики ряду допоміжних засобів, які підвищують ефективність індивідуалізованих вправ. Докладний опис цих засобів наведено на сторінках роботи; зараз їх лише назвемо. Так, регулювання індивідуальної активності учнів здійснюється за допомогою адаптивних дій учителя стосовно об'єктивних факторів успішності аудіювання, а саме наданням опор та орієнтирів слухання. Зорієнтована на індивідуальні особливості учня та рівень його навченості опора є провідним допоміжним засобом для регулюючої індивідуалізації. Іншим засобом, який сприяє адекватному сприйняттю аудіоінформації та забезпечує її подальше відтворення з мінімальними втратами у змісті, є настанова на слухання. Диференціація настанов лежить в основі індивідуалізованих корекції та розвитку аудитивних дій згідно з індивідуальними потребами учнів і знаходить своє втілення у різних видах індивідуалізованих вправ. У формуванні індивідуального стилю аудіювання важливу роль відведено пам'яткам, які надають необхідну індивідуальну допомогу організаційного або змістовного плану (процедурні та предметні пам'ятки).

Слід зазначити, що при існуванні великої кількості індивідуальних варіантів оволодіння аудіюванням в умовах традиційного навчального процесу завжди присутня загальна модель навчання, з орієнтацією на яку відбуваються подальші модифікації [25].

Процес формування повноцінної аудитивної дії проходить декілька етапів. Означені вище види індивідуалізації не тільки охоплюють усі сфери особистості учня, але є також задіяними на основних етапах формування аудитивних дій, що виділяються з позиції теорії. Для зручності користування у межах моделі індивідуалізованого навчання з шести запропонованих автором етапів нами залишено перші два -- мотиваційний та орієнтувальний етапи, а інші чотири, що є послідовним описом власне процесу тренування дії, об'єднано під назвою "виконавчий етап".

На мотиваційному етапі роз'яснюється мета оволодіння певною аудитивною дією у контексті кінцевої мети аудіювання. Залучаються способи та засоби мотивуючої індивідуалізації для корекції зовнішньої та розвитку внутрішньої мотивації аудіювання. Орієнтувальний етап -- це етап формування орієнтувальної основи діяльності. Він відкриває принцип виконання тієї чи іншої дії, разом з яким учень одержує спосіб бачення певного процесу та спосіб мислення у ньому. У межах своєї роботи ми розглядаємо можливість використання орієнтувальної основи при формуванні будь-якої аудитивної дії. З метою уникнення великої кількості варіантів орієнтувальних основ оволодіння аудитивними навичками та вміннями вироблено єдиний підхід, в основу якого покладено принцип опори на структурні одиниці мови.[26] Суть його полягає у поступовому зростанні обсягу одиниць мови та мовлення, які обираються згідно з їхньою оптимальністю для тієї чи іншої дії. В умовах індивідуалізації обсяг змісту схеми орієнтувальної основи аудитивної дії (повний чи неповний) співвідноситься з індивідуальними можливостями учня. Відповідно обирається тип навчання: алгоритмічний, евристичний або напів-евристичний.

Дії, що виконуються під час виконавчого етапу, розрізняються нами як екстеріоризовані -- ті, що формуються в опорі на зовнішньо представлені зразки, та інтеріоризовані -- ті, що виконуються подумки у супроводі внутрішнього коментування різного ступеня згорнутості. Формування дії послідовно реалізується у декількох формах: матеріалізованій, зовнішньо мовленнєвій, внутрішньо мовленнєвій і розумовій.

Таким є ідеальний зміст поетапного формування адитивних дій. Проте, на практиці можливий пропуск окремих етапів або скорочення обсягу операцій, що на них виконуються. Найкращою підставою для перегляду процесу поетапного оволодіння адитивними навичками та вміннями вважаємо опору на індивідуально-типологічні передумови навченості аудіювання учнів.

Комплексна індивідуалізація процесу навчання аудіювання має достатній набір способів і засобів всебічного впливу на учня, що забезпечує реальну можливість здійснення поетапної індивідуальної допомоги учневі: на мотиваційному етапі засобами мотивуючої індивідуалізації формуються необхідні мотиви для успішного засвоєння аудитивних дій; на орієнтувальному -- індивідуально регулюється достатній обсяг орієнтувальної основи адитивної дії; на виконавчому етапі за допомогою диференціації завдань і допоміжних засобів їх виконання обирається індивідуально оптимальний режим навчання.

Стосовно моделі індивідуалізованого навчання аудіювання молодших школярів зауважимо, що в основу її розробки було покладено трьох етапний цикл навчального процесу, обмежений рамками певної навчальної ситуації. У зв'язку з цим, всі заняття циклу розподіляються на уроки трьох типів: уроки формування аудитивних навичок, уроки вдосконалення аудитивних навичок та уроки розвитку власне аудитивних умінь.[4]

Розглянемо коротко можливі шляхи впровадження комплексної індивідуалізації у вищеозначену модель навчання. Так, на перших уроках циклу під час уведення та закріплення матеріалу з виучуваної теми та первинної автоматизації аудитивних дій учнів з мовними одиницями різних рівнів засобами індивідуалізації виступають адаптивні вправи І типу та коригуючі вправи ІІ типу. Способи проведення індивідуалізації такі: адаптація завдань до рівня навченості аудіювання учнів шляхом варіювання цілей, обсягу, ступеня складності та інших умов виконання завдання; варіювання самого аудіоматеріалу.[27]

Під час удосконалення аудитивних навичок і включення їх у роботу з текстом основним засобом навчання стають адаптивні та коригуючі вправи умовно-комунікативного характеру. Способи індивідуалізації включають варіювання аудіоматеріалу, диференційовану адаптацію (зміна обсягу, складності, часу та опор виконання), диференційоване співвідношення видів коригуючих вправ з урахуванням природи труднощів аудіювання.

На заняттях з цілеспрямованого формування аудитивних умінь переважаючим засобом індивідуалізації є стимулюючі мовленнєві вправи, а також пам'ятки для учнів різних типів аудіювання. Способи індивідуалізації становлять підбір цікавих тематичних аудіотекстів, диференціація режимів аудіювання, диференціація стимулюючих мовленнєвих вправ за ступенем складності.

В умовах індивідуалізації описана вище модель навчання аудіювання характеризується як індивідуалізована ситуативно-циклічна модель.

2.2 Інноваційні підходи до вивчення іноземних мов

Основну мету навчання французької мови у початковій школі автори бачать у мовному, інтелектуальному та емоційному розвитку і вихованні молодших школярів у руслі індивідуально-орієнтованого підходу до освіти, в формуванні у дітей вміння спілкуватися французькою мовою на рівні, відповідному їх віковим мовним потребам і можливостям.

Інноваційні підходи при навчанні іноземної мови торкнулися не тільки молодшої, але і старшої школи. [28]

Освітній процес особистісно-орієнтованого навчання надає кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід, можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності та навчальному поведінці.

Заняття в профільних і базисних групах відрізняються обсягом змісту і формами проведення. Велике значення має використання технологій проблемного навчання, групових форм роботи, телекомунікаційних, міждисциплінарного навчання. У процесі створення спецкурсів і учнів розвиваються дослідницькі навички.

Працюючи з організації особистих маршрутів учнів необхідна постійна

психолого-педагогічний супровід. Відстеження:

* розвитку творчого потенціалу,

* емоційно-особистісних відносин,

* ціннісних орієнтацій,

* суб'єктивного досвіду і т.д.

Вся робота по супроводу навчального процесу, складання розкладу, моніторингу якості навчання, зростанню професійної майстерності вчителя, використання сучасних педагогічних технологій лягає на методиста проекту.

Ефективність методики комплексної індивідуалізації навчання аудіювання молодших школярів забезпечується доцільним акцентуванням одного з видів індивідуалізації, що виявляється перед усім в оптимальному варіюванні кількісного співвідношення та видового поєднання індивідуалізованих аудитивних вправ.[7]

Існує три можливих варіанти:

1) підсилення вагомості регулюючо-мотивуючого виду індивідуалізації та переважаюче використання адаптивних і коригуючих вправ;

2) підсилення вагомості розвиваючо-мотивуючого виду індивідуалізації та пов'язане з цим збільшення кількості вправ коригуючи - стимулюючої спрямованості;

3) підсилення вагомості формуючо-мотивуючого виду індивідуалізації, що супроводжується інтенсивним залученням пам'яток.[29]

Шляхом теоретичного обґрунтування та експериментального навчання було підтверджено найбільшу ефективність другого варіанту, обраного власне основною гіпотезою експерименту.[30] Таким чином, процес індивідуалізації навчання аудіювання молодших школярів досягає найбільшої ефективності за умов комплексної реалізації всіх видів індивідуалізації та підсилення вагомості її розвиваючо-мотивуючого виду.

Підсумковий рівень навченості аудіювання молодших школярів дозволив зробити такі висновки:

Розроблені засоби (основні - індивідуалізовані вправи, допоміжні - пам'ятки) здійснення трьох видів індивідуалізації (регулюючо-мотивуючого, розвиваючо-мотивуючого та формуючо-мотивуючого видів) навчання англомовного аудіювання в початковій школі (перший клас) забезпечують розвиток індивідуально-психологічних характеристик молодших школярів (мотиваційного, інтелектуального і діяльнісного факторів навченості аудіювання), що зумовлює успішність формування в них аудитивних навичок і вмінь.

Комплексна індивідуалізація навчальної діяльності учнів молодших класів в оволодінні ними англомовним аудіюванням найефективніша в другому варіанті запропонованої методики, а саме за умови посилення вагомості розвиваючо-мотивуючого виду індивідуалізації і, відповідно, кількісної переваги коригуючих та стимулюючих вправ у межах тематичних комплексів вправ для індивідуалізованого навчання аудіювання.

Висновки

У роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення проблеми організації індивідуалізованого навчання іншомовного аудіювання молодших школярів (першого класу), що виявляється у визначенні психологічних і методичних передумов комплексної індивідуалізації навчання аудіювання у початковій школі, розробці та експериментальній перевірці методики її здійснення, укладанні методичних рекомендацій. Одержані результати дослідження дозволили сформулювати такі висновки:

Ефективність оволодіння іншомовним аудіюванням учнями молодших класів залежить від певних індивідуально-вікових особливостей їхнього розвитку, що зумовлюють закономірні відмінності в успішності навчання. Різноманітність індивідуальних проявів аудитивних здібностей учнів за умов відсутності відповідних методик індивідуалізованого навчання значно ускладнює вирішення завдання щодо досягнення програмного рівня володіння аудитивними навичками та вміннями всіма учнями.

Індивідуалізація навчання аудіювання є складовою частиною процесу індивідуалізованого навчання іншомовного мовлення взагалі. Отже вона має здійснюватися з урахуванням основних положень теорії комплексної індивідуалізації навчання іноземних мов .

Комплексна індивідуалізація навчання іншомовного аудіювання молодших школярів базується на всебічному вивченні та врахуванні індивідуально-психологічних особливостей їх навченості аудіювання. Останні співвідносяться з трьома основними лініями психічного розвитку особистості учня -- особистісною, інтелектуальною та діяльнісною -- та у контексті аудіювання становлять фактори його успішності: за лінією особистісного розвитку -- це рівень мотиваційної готовності до оволодіння аудіюванням (мотиваційний фактор); за лінією інтелектуального розвитку -- рівень функціонування механізмів аудіювання у складі мовленнєвого слуху, короткочасної слухової пам'яті, осмислення, уваги, ймовірного прогнозування та внутрішнього мовлення (інтелектуальний фактор); за лінією діяльнісного розвитку -- рівень сформованості аудитивних навичок і вмінь (діяльнісний фактор).

Сукупний показник рівнів розвитку та сформованості означених вище факторів визначає рівень індивідуальної навченості аудіювання учнів, з орієнтацією на який здійснюється індивідуалізація їх навчання.

Врахування, розвиток і вдосконалення комплексу індивідуально-психологічних особливостей аудіювання учнів відбувається за допомогою трьох видів індивідуалізації -- регулюючо-мотивуючої, розвиваючо-мотивуючої та формуючо-мотивуючої, кожен з видів має відповідне цільове призначення: регулювання рівня складності аудитивних завдань стосовно рівня підготовленості учнів; розвиток психічних процесів, задіяних в аудіюванні, та корекція аудитивних навичок і вмінь; формування індивідуального стилю оволодіння аудіюванням.

Специфіка кожного виду індивідуалізації відображається у прийомах та засобах його реалізації. Основним засобом здійснення індивідуалізованого навчання є система індивідуалізованих аудитивних вправ, яка складається з двох підсистем: І -- адаптивно-коригуючі підготовчі вправи та ІІ -- стимулюючі мовленнєві вправи.

У процес індивідуалізації навчання аудіювання, що має на меті максимальне використання та розвиток аудитивних здібностей учнів, активно залучаються як вчитель, так і учень.

Індивідуалізація навчання іншомовного аудіювання надає вчителю можливість: а) виявляти індивідуально-типологічні особливості навченості аудіювання учнів; б) прогнозувати індивідуальну динаміку оволодіння аудитивними навичками і вміннями; в) розвивати аудитивні здібності учнів і стимулювати їхні потенційні аудитивні можливості; г) підвищувати рівень мотивації оволодіння аудіюванням; д) регулювати інтенсивність аудитивних психічних функцій учнів; є) формувати індивідуальний стиль оволодіння іншомовним аудіюванням.