Система вищої освіти Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

Кафедра економіки та організації виробництва

Реферат

на тему:

Система вищої освіти Німеччини

Виконала:

студентка гр. 1411 Безабчук М. В.

Перевірив:

проф. Драган С. В.

Миколаїв 2008

Зміст

1. Вступ

2. Структура вищої освіти

3. Доступ до вищої освіти

4. Організація навчального процесу

5. Навчання студентів-іноземців

6. Висновок

7. Список використаної літератури

1. Вступ

Система освіти в країнах Західної Європи суттєво відрізняється від тієї, яка склалася в Україні та країнах колишнього СРСР. У зв'язку з цим існує невідповідність між вступними вимогами до вузів, термінами навчання, різними ступенями (бакалавр, магістр) та дипломами, що дають своїм випускникам учбові заклади. Мета цієї статті -- описати систему освіти Німеччини і привести порівняння з українською системою освіти.

2. Структура вищої освіти

Один із найстаріших університетів Німеччини відкрився у 1385 р. (м. Гейдельберг) і був створений відповідно до паризької моделі, за якою імператор чи папа надавали корпорації викладачів і студентів право вивчати теологію, право, медицину і філософію. На кінець XVII ст. у країні було майже 40 університетів, які готували державних чиновників.

Новий етап реформи вищої освіти почався зі створення зразкового університету в Берліні (1809/10 н.р.) і пов'язаний з ім'ям Вільгельма фон Гумбольдта, який певний час керував освітою в уряді Пруссії. В основу діяльності цього університету він поклав принципи широкої автономії при державному фінансуванні, самоуправління кафедр (ординаріїв), акцент на вільних дослідженнях без вузького практичного спрямування, відмінність університетської освіти від шкільної та від суто професійної підготовки. Усе це стало основою свободи викладання для професорів і поєднання науки та навчання для студентів, а також започаткувало створення технічних університетів.

Під час реформи системи освіти після Другої світової війни до категорії закладів вищої освіти перейшли вищі фахові школи, дипломи яких лише нещодавно наблизилися до університетського рівня.

Концепція традиційного німецького університету базується на неогуманістичній теорії В. Гумбольдта, згідно з якою університет є центром розвитку та пропаганди знань, підготовки висококваліфікованих кадрів.

Сьогодні для вищої освіти Німеччини характерна взаємодія федерального уряду та урядів земель: регулярно збирається конференція міністрів освіти земель, є також Спілка ректорів ВНЗ. Більшість серйозних документів вони створюють спільно. Створено також комісію з наукового планування.

Після об'єднання у 1992/93 навчальному році в Німеччині стало 318 закладів вищої освіти різного рівня: 91 звичайний та 1 загальноосвітній університети, 11 педагогічних, 19 теологічних, 43 мистецьких і 153 технічних та спеціалізованих ВНЗ. Зі згаданих до недержавного сектору входили 6 університетів, 17 теологічних закладів, 2 мистецьких коледжі, 35 вищих фахових шкіл. Вища освіта ФРН має чітку бінарну структуру, складаючись з університетів ("наукових вищих шкіл") та політехнічних інститутів ("вищих фахових шкіл"). Роль останніх постійно зростає.

Усі ці заклади поділяються на наступні групи:

- університети (класичні, технічні, загальноосвітні), а також спеціалізовані заклади університетського рівня (вищі школи для підготовки вчителів, теологів, лікарів тощо) (група А). У закладах цієї групи навчається 1,4 млн. студентів;

- вищі фахові школи зі спеціалізованою фаховою підготовкою, в яких навчається 445 000 студентів (група В);

- вищі школи (коледжі) мистецтв і музики: 45 закладів і 30 000 студентів (група С).

Основою системи вищої освіти є університети.

Університети (Wisseschafliche Hochschulen) об'єднують заклади трьох типів. Більшість має класичну структуру та такі завдання: проведення наукових досліджень, навчання, підготовка кадрів вищої кваліфікації, присудження хабілітації для заміщення посад завідувачів кафедр. Стандартне навчання триває щонайменше чотири роки. У землі Північний Рейн-Вестфалія зберігся релікт періоду змін вищої освіти країни 70-х років -- "загальноосвітній" університет, що поєднує в своїх програмах завдання усіх трьох груп закладів (А-С). Педагогічні вищі школи готують учителів для нижчих рівнів освіти та спеціалізованих шкіл. Злиті з університетами, збереглися як окремий вид лише у трьох землях (Баден-Вюртемберг, Шлезвінг-Гольштейн, Тюрінгія).

Вищі фахові школи (Fachhochschulen) мають чимале значення, готуючи спеціалістів з інженерії, бізнесу, менеджменту тощо. Наукові дослідження в них звужені й не претендують на фундаментальність.

Музичні і мистецькі вищі школи готують фахівців з усіх видів мистецтв і музики. Для отримання диплома необхідно скласти складний двостадійний фаховий екзамен.

Схема освіти в Німеччині:

Якщо порівнювати час навчання в учбових закладах Німеччини та України, то одразу стає зрозумілим, що існує невідповідність між однаковими назвами та реальним значенням ступенів, які надаються в цих країнах. В таблиці наведено приблизне співвідношення німецьких та українських дипломів.

3. Доступ до вищої освіти

Для вступу до закладів вищої освіти потрібно мати атестат про середню освіту, який буває трьох типів: «загальний» (дає право вступу до всіх ВНЗ); «фаховий» (дає право вступу на певні спеціальності); документ для вступу лише у вищі фахові школи чи на відповідний факультет загальноосвітнього університету. Перші два видаються після закінчення гімназії чи відповідного до неї професійного закладу з тривалістю навчання 13 років. Третій отримують після навчання тривалістю 12 років у профшколах. Музичні, мистецькі та спортивні ВНЗ проводять фахові екзамени. Для деяких напрямів вищої інженерної освіти від вступників вимагають певного терміну роботи на виробництві. Існує також можливість вступу до ВНЗ без формального атестата на основі конкурсних екзаменів та обов'язкового певного стажу роботи за даною спеціальністю.

Навчання у державних закладах освіти безкоштовне (крім плати за гуртожиток, користування спортивними спорудами і т. ін.). Для біднішої категорії студентів на певний час призначається державна стипендія, половину якої необхідно протягом певного часу повернути.

Стаття 12 Конституції гарантує громадянам ФРН право вибору як освіти, так і місця її отримання, що й пояснює повну відсутність обмежень на вступ на більшість курсів ВНЗ. Якщо ж вони десь і вводяться, то лише з причин повної неможливості задоволення всіх запитів студентів для наступних напрямків: медицина, ветеринарія, стоматологія, архітектура, економічні науки. Для допуску на ці спеціальності запроваджено відбір на основі середніх шкільних оцінок, враховуються час, що минув після закінчення абітурієнтом школи, соціальні аспекти, проводяться співбесіди і письмові тести. Останні стали обов'язковими для вступників на медичні спеціальності.

4. Організація навчального процесу

Тривалість навчання в університетах традиційно становить 12 семестрів, в окремих - 8 семестрів. Процес навчання у ВНЗ поділяється на дві (основну і головну) стадії. Перша, основна, охоплює 4 семестри, складається із загальних обов'язкових предметів і включає заключні проміжні іспити (перехід на другий щабель). Друга стадія, головна, охоплює 4-6 семестрів, надає студентам ширші можливості вибору предметів і завершується екзаменами і видачею диплома магістра або державними екзаменами. Перехід на другу стадію дає можливість певною мірою змінити напрям навчання.

Екзаменами закінчується і кожен предмет. Після завершення програми виконуються письмові роботи, а також складаються усні чи письмові екзамени з головних дисциплін. Знання студентів оцінюється за 6-бальною системою: дуже добре (1); добре (2); задовільно (3); достатньо (4); недостатньо (5); незадовільно (6).

У навчальному процесі застосовують різні види занять: лекції, семінари, контрольні роботи, практичні заняття та екскурсії. Під час семінарів, контрольних і практик вимагаються усні чи письмові роботи, за які студент отримує курсовий сертифікат, необхідний як під час заключного іспиту, так і під час переходу на наступний рівень навчання. Він є головним засобом контролю якості навчання упродовж навчального року. Розширюється залучення старших студентів до різного виду тьюторської роботи з молодшими студентами (оплачуваної).

Існує чотири категорії викладачів: професор, асистент, науковий працівник і викладач спеціальних дисциплін (іноземних мов, спорту тощо). Функції перших двох виконують доктори, але професор повинен мати чималий досвід і обирається за національним конкурсом. Науковий працівник мусить мати вищу освіту, виконувати наукові дослідження і проводити практичні заняття зі студентами. Увесь викладацький склад має статус державних службовців. Викладачі університетів витрачають на наукову роботу приблизно 1/3 робочого часу, їхні колеги з вищих фахових шкіл мають удвічі вище тижневе лекційне навантаження, тому на дослідження у них залишається менше можливостей.

5. Навчання студентів-іноземців

освіта європа берлін університет

Для навчання на університетському рівні запит слід зробити за рік до початку навчання. Для цього потрібно звернутися до німецької амбасади за вступною інформацією, служби академічних обмінів або Інституту Ґете. Для вступу потрібен національний атестат про середню освіту, який дає право здобувати університетську. З приводу його визнання вертаються до того освітнього закладу, який цікавить. Визнання документа здійснюється на основі рекомендацій Постійної конференції ректорів ВНЗ Німеччини. У випадку прийняття кандидатури аплікант повинен виконати усі перелічені в отриманому від ВНЗ листі вимоги. Навчання в Німеччині проводиться німецькою мовою, тому її знання є обов'язковим (з 1996 р. для перевірки використовується новий тест).

Німеччина підписала основні конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про визнання закордонних кваліфікацій. Країна має двосторонні угоди з усіма сусідами. Визнання освітніх документів для представників цих країн здійснюється автоматично. Можуть визнаватися і періоди навчання, для чого необхідно звернутися у заклад, який цікавить. За умови недостатності атестата складається спеціальний тест для вступників і мовний тест.

Завдання Німецької служби академічного обміну полягає у розвитку зв'язків німецьких вищих шкіл із закордоном через обмін студентами, особами, що мають наукові ступені, і науковцями. Програмою ДААД охоплено всі землі й найрізноманітніші спеціальності, нею рівною мірою можуть скористатися як іноземці, так і німці.

Дійсними членами Німецької служби академічного обміну є вищі навчальні заклади, а також студентство цих закладів.

Завдання ДААД:

- надання стипендій іноземцям і німецьким студентам, практикантам, молодим вченим і викладачам для сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації, а також для проведення науково-дослідницьких робіт;

- посередництво і сприяння німецьким педагогам-науковцям усіх спеціальностей (включно з викладачами німецької мови, літератури і краєзнавства) в отриманні довго- і короткотривалої докторантури у закордонних вищих школах;

- інформування про можливості навчання і проведення науково-дослідницької роботи як у Німеччині, так і за кордоном. Інформування здійснюється у вигляді публікацій, усних і письмових довідок, а також у формі ознайомчих поїздок закордонних і німецьких науковців та студентських груп - опіка над колишніми стипендіатами, передусім за кордоном: повторні запрошення, так звані післяконтактні заходи і публікації, наприклад: “Вища школа Леттер ДААД і закордон”.

6. Висновок

У світі з кожним роком зростає кількість студентів, які їдуть навчатися за кордон. Зараз їх уже майже 2 мільйони. І кожний десятий із них вибрав Німеччину. Академічний ландшафт Федеративної Республіки є привабливим як для студентів-початківців, так і для молодих вчених. Його відмінна риса - гармонійне поєднання старих університетських традицій та сучасних досягнень науки. В „студентському містечку Німеччина” нараховується більше 300 вузів. Поряд із старими університетами, які вирізняються широким вибором класичних предметів, в Німеччині з'являється все більше і більше нових вузів, які роблять ставку на міждисциплінарне навчання та тісний зв'язок між теорією та практикою. Головний принцип вищої освіти в Німеччині - „академічна свобода”, тому в німецький університет може вступити кожен за умови виконання вимог допуску до навчання у вузах. У відповідності із принципом „академічної свободи” навчання є безкоштовним. Плату беруть деякі приватні вузи. Другий важливий принцип німецьких вузів - зв'язок учбового процесу і наукових досліджень. В університетах ФРН працює багато відомих вчених. В лабораторіях при університетах часто трапляються відкриття світового рівня. Наукові та учбові процеси не обмежуються одними лише теоретичними заняттями та розробками. В німецьких вузах дають не лише теоретичну освіту, але і досвід практичної роботи за професією. Із фундаментальними дослідженнями тут співіснують прикладні науки.

Існує і багато прикладів вдалого співробітництва університетів з міжнародними концернами та іноземними дослідними інститутами. Все це підвищує конкурентоспроможність і кар'єрні шанси випускників німецьких вузів. Той, хто не прагне наукової кар'єри, може обрати для навчання один із вищих спеціальних навчальних закладів або вступити в один із політехнічних інститутів. З практичного боку обраної професії студенти цих вузів знайомляться на німецьких підприємствах. Промисловість зацікавлена у встановленні контактів із іноземними студентами, яких вона розглядає як своїх потенційних менеджерів чи партнерів по бізнесу за кордоном. Навчання в університеті дає не професію, а наукову кваліфікацію та базові знання для майбутньої роботи.

7. Список використаної літератури

1) “Факти про Німеччину”. ВидавництвоSocietats-Verlag, 1994.

2) http://www.ed.net.ua/index.htm - «Освіта за кордоном».

Размещено на Allbest.ru