Проблеми організації самостійної роботи учнів у масовому педагогічному досвіді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми організації самостійної роботи учнів у масовому педагогічному досвіді

План

Вступ

1. Читання

2. Українська мова

3. Математика

4. Аналіз роботи вчителів (методичний аспект)

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Досвід роботи вчителі початкових класів показує, що останнім часом відбулися позитивні зрушення в методиці організації самостійної роботи, зокрема в розширенні видів самостійних завдань на користь таких з них, які не тільки тренують уміння й навички, а й розвивають пізнавальну активність. Значно урізноманітнилися способи постановки самостійних завдань. Дедалі частіше вчителі почали вдаватися і до диференціації самостійної роботи. Водночас обмеженість безпосереднього мовного спілкування вчителя з учнями подекуди призводить до того, що самостійна робота молодших школярів стає некерованою, втрачає чітке спрямування.

З метою вивчення питання організації самостійної роботи в масовому педагогічному досвіді нами проаналізовано матеріали досвіду роботи вчителів початкових класів малокомплектних шкіл, що опубліковані в журналі “Початкова школа”, можливості завдань підручника для організації різних видів самостійної роботи, узагальнено результати спостереження уроків у класі-комплекті, матеріали анкетного опитування учителів малокомплектних шкіл.

1. Читання

Досвід роботи передових вчителів початкових класів свідчить, що вони в основному ефективно організовують самостійну роботу у класі-комплекті. Так, наприклад, на уроках читання самостійну роботу над текстом забезпечує:

1) формування в учнів повноцінних умінь і навичок читання;

2) розуміння змісту твору й засобів створення художнього образу.

Залежно від мети уроку вчителька Лисенко Н.М. (Кривоколінської ЗОШ Тальнівського району Черкаської області) підбирає різний зміст завдань. У першому випадку практикуються тренувальні вправи на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного й швидкого читання; в другому - завдання на усвідомлення змісту художніх образів, їх оцінку, вияв почуттів тощо. Але в обох випадках учитель забезпечує розв'язання проблеми - організувати самостійне перечитування тексту з урахуванням його жанрової специфіки. Якщо під час читання науково-пізнавальної статті основна мета учнів полягає у розумінні та засвоєнні істотних ознак, зв'язків між подіями, явищами, то при читанні художніх творів найголовнішим є яскраве, образне й конкретне сприйняття художніх образів, бо через них найповніше передається багатство змісту твору.

Безперечно, всі компоненти навички читання взаємопов'язані, тому в процесі багаторазового перечитування тексту є умови для їх одночасного формування. І все-таки різні види самостійних завдань сприяють удосконаленню й певних якостей читання.

Найпоширеніші самостійні завдання, які використовують вчителі малокомплектної початкової школи, -- на відтворення прочитаного, вибіркове читання, розбір образних засобів за ілюстраціями підручника. І чим ширший у вчителя діапазон знань про види завдань у процесі самостійного читання, тим більше в нього можливостей для справді різноманітної і водночас цілеспрямованої роботи [58].

Вчителі-практики [9; 12; 19; 29; 43; 47; 65 та ін.] рекомендують такі завдання для організації самостійної роботи з текстами:

1) відтворення фактичного змісту прочитаного;

2) підготовка до виразного читання;

3) словесне змалювання за уявою;

4) пошук, аналіз, порівняння, виділення головного, доведення, узагальнення;

5) знаходження взаємозв'язків між причиною і наслідком;

6) виявлення авторської позиції;

7) різного роду планування й перекази;

8) знаходження взаємозв'язку між прочитаним і фольклором; між прочитаним та ілюстраціями;

9) перечитування з метою виявлення оцінних суджень;

10) перечитування з метою логічного «сортування» текстового матеріалу.

Кожний з наведених видів завдань, зрозуміло, має чимало варіантів формулювань і може бути використаний для роботи над текстом будь-якого жанру. Треба лише правильно врахувати рівень підготовленості дітей.

2. Українська мова

Самостійна робота на уроках мови в початкових класах - це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами), вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення. Дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, їх місце у системі уроків [61].

Для організації самостійної роботи вчителі використовують насамперед підручник, як і індивідуальні картки. Останні застосовують під час підготовки до вивчення нової теми, коли вчитель концентрує увагу учнів на певній орфограмі чи способі її перевірки. Такі картки допомагають вчасно виявляти прогалини в знаннях окремих учнів, вводити диференційовані завдання. Крім того, більшість завдань учні можуть виконувати і безпосередньо на картках (олівцем), що допомагає раціонально використати час, уникнути зайвої механічної роботи.

Особливо корисні картки із завданнями, в яких показано послідовність розумових і практичних дій. Для тренувальних вправ і перевірки засвоєного застосовують також різноманітні види перфокарт. За їх допомогою практикують вправи на визначення кількості складів у слові, слів у реченні, розпізнавання орфограм, частин мови тощо [73].

Перфокарти бувають різні. Це залежить від того, які навички формуються чи перевіряються. Наприклад, якщо в 3-му класі перевіряються навички правильного відмінювання іменників і змінювання за особами дієслів, учні можуть працювати з перфокартами А, Б, що мають відповідні прорізи (отвори) для вписування слів, відмінкових та особових закінчень при накладанні карток на чисту сторінку зошита.

Виконуючи завдання за такими картками, учні пишуть у зошитах цілі слова тільки по одному разу - у верхніх, горизонтальних, прорізах, а у вертикальних, навпроти позначень відмінка (особи) -- тільки закінчення.

Таку роботу можна дуже швидко перевірити, а головне - тренування з використанням перфокарт привертає увагу до виучуваної орфограми, розвиває пильність дітей, дає змогу заощаджувати час.

Рис. 1. Зразок перфокарти

3. Математика

На уроках математики самостійну роботу практикують дуже широко на всіх етапах навчального процесу - під час формування умінь і навичок виконання обчислювальних операцій, розв'язування задач, рівнянь, засвоєння геометричного матеріалу.

Дедалі частіше вчителі почали вдаватися і до диференціації самостійної роботи. Заслуговує на увагу диференційований підхід до самостійної роботи на етапах сприймання нового матеріалу і домашнього завдання, який практикує вчителька малокомплектної школи Л.П. Несторенко (Зарічнянська ЗОШ Рівненської області).

При підготовці учнів до засвоєння нового вона використовує роботу з пам'ятками, які містять і правило, і зразок роботи з ним. При цьому пам'ятка може бути і на індивідуальній картці, і у вигляді таблиці на дошці. Вчителька використовує і такий спосіб: після колективної роботи слабкі учні задають запитання дітям сильнішим, останні допомагають їм згадати потрібний для уроку матеріал. У подібних випадках добре встигаючі діти отримують можливість актуалізувати свої знання і вміння. Звичайно, і сильні учні, у свою чергу, можуть задати запитання, попросити пояснити ту чи іншу дію. Для з'ясування необхідних знань учнів проводять самостійну роботу і за її результатами диференціюють підготовчі завдання відповідно до рівня знань учнів:

1) високий;

2) середній;

3) низький.

Високий мають ті, котрі правильно виконали всі завдання, середній -припустилися 1-2 помилок; низький - більшість вправ або всі виконали неправильно.

Названі диференційовані групи Л.П. Нестеренко представляє в такому вигляді:

І - високий рівень. Учні, які правильно виконали всі завдання підготовчої самостійної роботи. До цієї групи належать школярі, які самостійно або ж після незначної підготовки роботи можуть розв'язати текстові задачі, приклади.

II - середній рівень. Учні, які припустилися 1-2 помилок при виконанні завдань підготовчої самостійної роботи. До цієї групи належать ті школярі, з якими достатньо детально розібрати 2-3 вправи відповідного виду, після чого вони самостійно працюють за аналогією.

III - низький рівень. Учні, які більшість вправ або всі вправи виконали неправильно. Ця група складається з найслабших учнів, яким необхідна не лише тривала підготовка, а й значна допомога.

У процесі диференціації самостійної роботи на уроці вчитель Ю. Мельник (Васильківська ЗОШ Чугуївського району Харківської області) виділяє 4 етапи. На підготовчому етапі учні усіх трьох груп (сильні, середні і слабші) працюють з учителем. На першому етапі вчитель розподіляє учнів на дві підгрупи: сильні працюють за зразком, а середні і слабші - з учителем. На другому етапі лише слабші учні працюють з учителем, середні можуть виконувати роботу за зразком, а сильним учням пропонуються картки для самостійного опрацювання. Особливістю третього етапу є те, що сильні учні спроможні виконувати творчу роботу, а середні можуть працювати самостійно. Слабші учні на цьому етапі працюють за зразком. На четвертому (завершальному) етапі всім учням дається спільне завдання творчого характеру. Сильні і середні учні працюють самостійно, слабким при потребі надається допомога вчителя.

З.В. Гужова (Рудківська ЗОШ Запорізької області) вважає, що доцільною є організація багаторазового пояснення з допомогою схеми. Розглянемо її методику роботи за схемою. Всі учні класу мають набір сигнальних карток червоного, зеленого, синього кольорів, планшети. Виставлена сигнальна картка певного кольору показує вчителеві, який саме варіант виконує школяр. До уроку з теми «Таблиця множення числа 5. Знаходження значень виразів, які містять множення п'яти» (3 клас) потрібно заготовити (і закрити) на дошці запис

І етап

1 варіант 2 варіант

Перевірте, що 5 х 9 = 45 5 х 7 = 35

ІІ етап

5 х ? = 25 Перевірте, що 5 х 5 = 25

ІІІ етап

1 варіант 2 варіант 3 варіант

5 х 3 + 5 = 5 х ? = 20 Перевірте, що 5 х 4 = 20

Після колективного складання таблиці множення 5 (1 етап. Пояснення вчителя) учням пропонується завдання:

- Доведіть, що 5 ^. 6 = 30. Записи зробіть на планшетах.

(5 ^. 6 = 30, 5 + 5 + 5 + 5 + 5 + 5 = 30)

Учитель оглядає планшети. Хто швидко і правильно виконає роботу, той одержує завдання 1 варіанта, яке записане на дошці. Цифра варіанта помічена червоною крейдою. Учні, що виконуватимуть 1 варіант, виставляють на підставку картку червоного кольору. Завдання пропонується зробити за 3 хвилини. Вмикається реле часу на 3 хв. «Чарівна шторка» опускається і відкривається лише частина дошки із завданням 1 варіанту (11 етап). У цей час учитель працює з іншими учнями. З коментуванням виконуються такі вправи:

5 + 5 + 5 = 5 ^. 3 = 15 5 ^. ? = 20

5 + 5 + 5 + 5 + 5 = 5 ^. 5 = 25 3 ^. ? = 12

Пропонується завдання для самостійної роботи:

- Доведіть, що 5 ^. 4 = 20. Запишіть на планшетах.

Після огляду записів на планшетах класовод добирає групу учнів, яким пропонується завдання 2 варіанта. Ці школярі виставляють сигнальні картки зеленого кольору. Усі школярі перевіряють завдання ІІІ етапу.

Відкриваються завдання IV етапу. Цифра 3 варіанта записана синьою крейдою. Вмикається реле часу на 3 хв. Якщо серед учнів знайдуться такі, що потребують допомоги з боку вчителя, вони працюють разом з ним. Особливу увагу класовод приділяє школярам 3 варіанта. Перевірка завдань усіх варіантів здійснюється колективно.

IV етап. Спільне завдання.

1. Користуючись таблицею, обчисли такі вирази з коментуванням:

5 ^. 7 + 10 = 5 ^. 6 - 23 = 5 ^. 3 + 12 =

5 ^. 7 - 23 = 5 ^. 9 + 50 = 5 ^. 8 - 14 =

2. Розв'яжи самостійно № 237

1 варіант - 1, 2 приклади;

2 варіант - 3, 4 приклади.

Після колективного складання таблиці матеріалу вчитель у ході бесіди з усіма учнями повторює необхідні теоретичні запитання і засоби діяння, а потім організовує невелику самостійну роботу, в якій враховує рівень підготовки учня. Для більшості учнів такої підготовчої роботи достатньо, щоб актуалізувати потрібні знання, вміння, навички.

самостійна робота методика педагогічна

4. Аналіз роботи вчителів (методичний аспект)

Проаналізуємо особливості організації диференційованої самостійної роботи на уроці на тему: «Письмо малої букви т. Письмо під диктовку» у досвіді роботи Є.І. Стадник (Копитнівська ЗОШ Білгород-Дністровського району Одеської області).

І етап: Фронтальна робота: розбір правильного написання букви, тренування у повітрі.

Індивідуальна робота: вчителька в цей час підходить до парти і допомагає учневі, не заважаючи іншим.

Наступний II етап: написання складів із різними видами з'єднання букв.

I рівень. Самостійно написати склади з вивченими буквами, використовуючи різні види з'єднання букв.

II рівень. Колективно на дошці розбираються способи з'єднання букви т з іншими літерами.

III етап: Списування речень з друкованого зразку.

I рівень. Самостійно списують.

II рівень. Використовують картки допомоги з рукописними буквами.

IV етап: Письмо під диктовку.

Щоб діти не пропустили букв на дошці є схема-опора, по якій вчитель веде указкою.

Ось стіл. На столі квіти.

0 = - =0- -0--0 = 0-= 0-0

Якщо в учнів 1 рівня залишається вільний час, даються творчі завдання.

Для виконання самостійних вправ, що передбачають комплексні вміння, вчителька пропонує дітям готові інструкції, які вказують на характер і послідовність розумових та практичних дій. Наприклад, для розрізнення дієслів роби так:

-- Прочитай слова;

-- Усно постав до слова запитання;

-- Вибери слова, які відповідають на запитання: Що робити? Що роблять? Що робив? Що зробив? Що буде робити? Що зробить?

-- Що означають ці слова ? Якщо вони називають дії предметів, -- це дієслова;

-- Випиши їх.

Для самостійних робіт учителька початкових класів В. Шпиця (с. Рудки Криворізького району Дніпропетровської області) використовує унаочнення: картини, схеми, таблиці, картки, перфокарти, роздатковий матеріал. Ось одна з карток.

Прочитай вірш. Підкресли прикметники. Познач будову виділених слів.

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: -- Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

Ліна Костенко

Знаючи прогалини в знаннях окремих учнів, деякі вчителі дають їм у вигляді пам'яток додаткові вказівки і таким чином запобігають можливим помилкам. Наприклад, розв'язування рівняння:

-- прочитай рівняння;

-- визнач, що невідомо;

-- пригадай, як знайти невідомий компонент;

-- виконай дії, зроби перевірку та висновок про розв'язання цього рівняння.

Або складання оберненої задачі до даної:

-- випиши числа задачі і поясни кожне з них;

-- заміни одне з даних чисел знаком питання;

— склади задачу, в якій запитується про це число.

Різноманітні види вправ на етапі формування практичних умінь, які використовує С.С. Савельєва (Криничанська ЗОШ Рівненської області), дають змогу ставити перед школярами завдання різної складності. Наприклад, на уроках природознавства учні виконують певні творчі завдання:

-- Бджола -- комаха. Доведи це;

-- Заєць швидко бігає. Чи можна його за цією ознакою віднести до хижих тварин? Поясни свою відповідь;

-- Доведи, що яблуко, груша -- плід;

-- Поміркуй, чому на кришці каструлі, у якій кипить вода, утворюються краплинки. З яким природним явищем це можна порівняти?

-- Поміркуй, яка рослина краще росте: навколо якої розпушений ґрунт чи витоптаний? Чому?

Слід зазначити, що передові учителі використовують систему самостійних робіт на уроках української мови, а це допомагає краще розподілити час на уроці. Проаналізуємо це положення у досвіді роботи І.Є. Остапйовського (Білянська ЗОШ Овруцького району Житомирської області):

1. Зоровий диктант.

Діти читають текст з підручника, потім закривають його і самостійно пишуть з пам'яті, а вчитель працює в цей час з іншим класом.

2. Творчий диктант.

Учні самостійно складають і записують речення з орфографічно важкими словами, які раніше записані вчителем на дошці.

3. Попереджувальний диктант.

Учитель пропонує пригадати або ж прочитати правило і придумати на нього свої приклади. Цю частину диктанту діти виконують самостійно, а вчитель працює з іншим класом. Потім диктує речення, а учні записують їх. Наступний етап диктанту проходить у колективній або індивідуальній роботі.

4. Диктанти -- п'ятихвилинки.

Діти добирають слова на різні правила самостійно.

5. Самостійна робота з деформованим текстом.

6. Визначення наголосу.

Завдання. Списати з дошки (картки) слова і розставити наголоси:

український, новий, одинадцять, столяр, дочка, голосний...

Щоб учні правильно виконали самостійні завдання, вчителька М. Лук'янова (Слобідківська ЗОШ Миколаївської області) дає чіткі настанови (пам'ятки, алгоритми) щодо послідовності роботи. З ними вона поступово ознайомлює учнів, прагнучи зробити їх надбанням власного досвіду кожної дитини. Спочатку пам'ятка використовується під час фронтальної роботи. Згодом її варто запропонувати як інструкцію до самостійного розв'язування задач.

Для навчання дітей «діяти за правилом» вчителька виділяє час, коли новий вид роботи вводиться вперше. А щоб це не набуло формального характеру, основним методом є не пояснення, а приучування дітей користуватись алгоритмом під час виконання завдань. Спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно, учні виконують за алгоритмом аналогічні й нові завдання. Загальні алгоритми тривалої дії оформлюють у вигляді настінної таблиці-пам'ятки (алгоритм застосування правила про ненаголошені голосні, сумнівні приголосні, визначення будови слова, відмінкових закінчень; алгоритми розв'язування задачі; ділення багатоцифрових чисел тощо) [47].

Проте в роботі окремих вчителів початкових класів малокомплектних шкіл мають місце недоліки в організації самостійної роботи на уроці. Про це свідчать результати анкетування вчителів малокомплектних початкових шкіл (див. додаток). Із 27 опитаних педагогів - 16 визнали, що самостійні роботи проводяться несистематично і переважно з метою контролю. Також аналіз підручників свідчить про наявність різних видів завдань для самостійної роботи учнів, але для використання даних завдань у класі-комплекті потрібні додаткові інструкції [44].

Висновки

Таким чином, організація і проведення самостійної роботи молодших школярів у класі-комплекті потребує значного удосконалення, що ми й намагалися зробити на етапі формуючого експерименту.

Список використаної літератури

1. Абрамова О.Г. Об однотемном уроке // Начальная школа. 1977. - №3. - С. 84-87.

2. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под ред. Г.И. Щукиной. - М.: Педагогика, 1984. - 224 с.

3. Байбородова Л. Разновозрастной коллектив в малокомплектной школе // Воспитание школьников. - 1988. - №2. - С. 29-32.

4. Бєліков А.О. Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях // Рідна школа. - 1991. - №2. - С. 43-47.

5. Бойченко С. Організація самостійної роботи учнів на уроках в малокомплектній школі // Початкова школа. - 2004. - №1. - С. 51-53.

6. Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра // Рідна школа. - 2001. - №9. - С. 49-51.

7. Вопросы воспитания познавательной активности и самостоятельности школьников: Сб. - Казань, 1972. - 240 с.

8. Гаврилычева Г.Ф. Это желанное слово «Сам»: Развитие самостоятельности у детей // Нач. школа. - 1992. - №2. - С. 13-18.

9. Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельной работы на уроках чтения // Нач. школа. - 1988. - №1. - С. 33-36.

10. Гаркунова И.Л., Чекмарёва Т.К. Примерное планирование уроков в однокомплектной школе // Начальная школа. 1985. - №11. - С. 32-35.

11. Гринько О. Самооцінка учнів - засіб пізнавальної самостійності // Рідна школа. - 1998. - №5. - С. 72-78.

12. Гужова З.В. Организация и содержание одновременной работы на однопредметных уроках // Начальная школа. 1981. - №9. - С. 68-72.

13. Дідора М.І., Ковальчук Т.Г., Стельмах В.О. Умови формування самостійності молодших школярів // Поч. школа. - 1989. - №3. - С. 15-16.

14. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. - К.: Радянська школа, 1978. - 160 с.

15. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. - М.: Просвещение, 1961. - 240 с.

16. Жарова Л. Легко ли быть самостоятельным? // Нар. образование. - 1990. - №6. - С. 62-65.

17. Зайкин М.И. Обучение в малочисленных классах // Сов. педагогика. - 1990. - №2. - С. 34-38.

18. Истомина Н.Б. Активизация учащихся на уроках математики в начальных классах. - М.: Просвещение, 1985. - 94 с.

19. Ишмаметьева Е.В. Организация самостоятельной работы слабоуспевающих учащихся // Нач. школа. - 2003. - №6. - С. 57-59.

20. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). - М.: Просвещение, 1978. - 260 с.

21. Киричок В.А., Підгорна Н.І. Програма етичного виховання для однокомплектної сільської школи // Початкова школа. 1993. - №4. - С. 43-48.

22. Кононко О.Л. Як виявити рівень самостійності учнів // Поч. школа. - 1989. - №1. - С. 40-44.

23. Кудыкина Н.В. Особенности организации игровой деятельности детей в малокомплектной школе // Нач. школа. - 1986. - №5. - С. 44-47.

24. Лисенко Н.М. Раціональні прийоми самостійної роботи на однотемних та одно предметних уроках // Початкова школа. 1986. - №11. - С. 49-50.

24а. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. - К.: Освіта,

1992. - 180 с.

25. Лукьянова М. Ориентир самостоятельной деятельности: обучение школьников самоконтролю // Учитель. - 2003. - №2. - С. 3-6.

26. Мелешко В. Внутрішній шкільний контроль у малокомплектній початковій школі // Поч. школа. - 2003. - №5. - С. 32-35.

27. Мелешко В. Організація управління малокомплектною початковою школою // Поч. школа. - 2002. - №1. - С. 52-53.

28. Мелешко В. Перспективи розвитку сільської школи // Поч. школа. - 1999. - №12. - С. 1-3.

29. Мелешко В. Проблеми сільської малочисельної школи // Поч. школа. - 1999. - №2. - С. 1-2.

Размещено на Allbest