Застосування лабораторного методу у професійно-технічному вищому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Дидактичні основи професійної освіти»

на тему «ЗАСТОСУВАННЯ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ У ПТНЗ (ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ)»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЛАБОРАТОРНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ ЯК КАТЕГОРІЯ ДИДАКТИКИ

1.1 ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.2 МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.3 ПРИНЦИП ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ, ЩО ПЕРШОЧЕРГОВО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ

1.4 ВИМОГИ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОМУ (ВИЩОМУ) НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

2.1 РОЗРОБКА ПРОФЕСІЙНО СПРЯМОВАНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ, ФРАГМЕНТІВ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАНЯТЬ, ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНЖЕНЕРОМ-ПЕДАГОГОМ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ

2.2 АНАЛІЗ ЗАПРОПОНОВАНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ

2.3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ІНЖЕНЕРУ-ПЕДАГОГУ ПО ЕФЕКТИВНОМУ ВИКОРИСТАННЮ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ

ВИСНОВКИ

ІІ. ФІЛОСОФСЬКА ЧАСТИНА

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РЕАЛІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ФОРМУВАННЯ ДОСВІДУ ПОВЕДІНКИ.

РОЗДІЛ 2. ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДЛЯ УЧНІВ ЗА ТЕМОЮ «ЗБІРКА КОМП'ЮТЕРА»

ВИСНОВКИ

ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗА ТЕСТАМИ АЙЗЕНКА ТА ЛЕОНГАРДА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

І. ДИДАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВСТУП

Лабораторне заняття як форма навчання для вироблення вмінь і навичок має більшу продуктивність, ніж урок формування вмінь і навичок. На цьому занятті відсутня тверда регламентація навчальної діяльності учеників, дається великий простір для прояву їхньої ініціативи і винахідливості. Завдяки цьому вони виконують великий обсяг завдань, велику кількість тренувальних дій.

Лабораторне заняття ефективніше, ніж урок чи лекція, сприяє формуванню самостійності як якості особистості: студенти самі планують свою роботу, більш усвідомлено прагнуть до мети, ефективніше займаються самоконтролем. Однак варто відмітити, що лабораторні заняття проводяться тільки після лекцій і інших форм організації навчання.

У професійному навчанні лабораторні роботи займають проміжне положення між теоретичним і виробничим навчанням і служать одним з найважливіших засобів здійснення теорії і практики. При цьому з одного боку, досягається закріплення й удосконалювання знань учнів, з іншого боку - у них формуються визначені професійні вміння, що потім застосовуються в процесі виробничого навчання.

Об'єкт дослідження - лабораторний метод та його використання в навчальному процесі.

Предмет дослідження - застосування лабораторного методу у ПНТЗ.

Мета дослідження - визначити особливості застосування лабораторного методу у ПНТЗ.

Завдання: з'ясувати особливості лабораторного методу як дидактичної категорії; надати характеристику реалізації лабораторного методу навчання у професійно-технічному вищому навчальному закладі; зробити висновки.

РОЗДІЛ 1. ЛАБОРАТОРНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ ЯК КАТЕГОРІЯ

ДИДАКТИКИ

1.1 Історія виникнення та використання

лабораторного методу у навчальному процесі

Метод навчання - спосіб упорядкованої взаємозв'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти.

В дидактичній літературі іноді розрізняють методи викладання, що стосуються діяльності вчителя і методи учіння, що забезпечують протікання навчальної діяльності учнів. Методи навчання - характеризують насамперед спільну роботу вчителя й учнів.

Окрім основного визначення в літературі зустрічаються й інші визначення методів навчання:

Метод - це форма руху змісту навчального матеріалу.

Метод - це упорядкована сукупність методичних прийомів, дій та операцій, за допомогою яких організовується навчальна діяльність учнів і процес засвоєння знань.

Метод - форма обміну навчальною інформацією між тим, хто навчає, і тим, хто вчиться.

Метод - форма руху пізнавальної діяльності учнів.

Метод - упорядкована сукупність прийомів, дій і логічних операцій.

Метод - це спосіб співробітництва вчителя й учнів.

Метод - спосіб роботи вчителя й учнів, за допомогою якого досягається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їх пізнавальних здібностей.

Таким чином, метод навчання - досить складне, багатоякісне багатовимірне педагогічне явище, в якому знаходять відображення об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Цей зв'язок з іншими дидактичними категоріями взаємозворотній: принципи, цілі, зміст і форми навчання визначають метод, але вони не можуть бути реалізовані без нього, без урахування можливостей їх практичної реалізації.

Метод лабораторних робіт полягає в тому, що студенти самостійно відтворюють явища, усебічно спостерігають їх хід і зі своїх спостережень виводять закони, явища чи що-небудь визначають. Значення лабораторних робіт полягає в тому, що самостійно відображаючи явище, студенти стають віч-на-віч із природою цього явища й одержують можливість безпосередньо спостерігати досліджуване явище. Цей метод виявляється дуже корисним і в справі оволодіння знаннями, і у залученні студентів до пізнавальної діяльності.

Лабораторні роботи проводяться з різним ступенем самостійності студентів. При фронтальній організації вони виконують ті самі види й етапи робіт із указівки викладача по спеціальних інструктивних картках чи з збірника лабораторних робіт. При дослідницькій чи евристичній постановці лабораторних робіт студенти одержують питання, тему, завдання і потім їм дається значна самостійність у виконанні при дотриманні визначених інструкцій. І в тому і в іншому випадку успіх лабораторної роботи залежить від того, наскільки вона спирається на вивчені знання по предмету і наскільки тісно зв'язана з викладом нового матеріалу викладачем. Лабораторна робота виявляється успішною, коли викладач тим чи іншим способом підвів студентів до того питання, відповідь на яке вони повинні одержати із самостійно виконуваної лабораторної роботи. Лабораторна робота ставиться тоді, коли весь новий матеріал викладений викладачем і потрібно експериментальне підкріплення сформульованих ним висновків.

1.2 Мета і завдання використання лабораторного

методу у навчальному процесі

Лабораторний метод базується на самостійному проведенні експериментів, дослідженнях учнів і застосовується насамперед при вивченні хімії, біології, фізики. Лабораторний метод спричиняє високу активність і самостійність учнів, уможливлює набуття умінь і навичок користування обладнанням, забезпечує умови для формування важливих практичних умінь: вимірювати і вираховувати, обробляти результати та порівнювати їх з попередніми, перевіряти відомі й обирати нові шляхи самостійних досліджень.

Метод лабораторних робіт (лабораторний метод) застосовується для проведення учнями дослідів, експериментів, спостережень за явищами, процесами переважно в умовах спеціальних лабораторій, кабінетів і із застосуванням технічних засобів.

Метод лабораторних робіт використовується для міцного засвоєння теоретичних знань, надбаних умінь і навиків, забезпечує пряме включення знань, учнів в процеси “добування”, раніше отриманих наукою даних. Але лабораторний метод передбачає і проведення робіт творчого характеру з отриманням цілком нових результатів в науці і практиці, що доведене практикою лабораторних робіт, що проводяться в школі (наприклад, в Білорусі, Польщі, Росії).

Цей метод стимулює активність дій як на стадії підготовки до проведення досліджень, так і в процесі його здійснення. Він дає учням можливість відчути себе учасниками, творцями досліду, що проводиться, експерименту, дослідження; гармонізувати свої відносини до учбового предмету, сформувати діалектичні уявлення про явища, що вивчаються, підійти до їх розгляду та аналізу з різних точок зору, визначати інші, можливо, нетрадиційні шляхи проведення досліджень.

Метод лабораторних робіт застосовується переважно при вивченні предметів точних наук: математики, фізики, хімії, географії, астрономії, а також біології, трудового навчання. На окремі теми лабораторні роботи можна успішно проводити і по інших предметах: історії, мовам, на уроках образотворчого мистецтва і інших.

1.3 Принцип професійного навчання, що

першочергово реалізується при застосуванні

лабораторного методу

Лабораторні роботи - найбільш цінний метод навчання, характеризується тим, що викладач в цілях придбання студентами знань організовує їхню діяльність у лабораторії. Застосування лабораторних робіт виявляється корисним у викладанні багатьох навчальних дисциплін [2] у тих випадках, коли:

- нове знання представляється складним для словесного пояснення, але воно добре засвоюється при самостійних спостереженнях студентів над досліджуваними процесами;

- студентам потрібно засвоїти знання практичного характеру.

Методи лабораторного контролю забезпечують можливість перевірити рівень сформованості уміння застосовувати здобуті знання на практиці.

Лабораторний метод надає можливість учням оволодівати вміннями і навичками роботи з обладнанням, вимірювати, обробляти результати і порівнювати їх.

Лабораторна робота - практичний метод навчання, який передбачає вивчення в спеціальних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Лабораторний метод надає можливість учням оволодівати вміннями і навичками роботи з обладнанням, вимірювати, обробляти результати і порівнювати їх. Водночас, його використання пов'язане із значними затратами енергії і часу. Плануючи лабораторний метод, необхідно переконатися в тому, що результати навчання будуть більш ефективними, ніж при використанні інших методів навчання. Лабораторні роботи можуть проводитися як в процесі вивчення нового навчального матеріалу, так і після його пояснення. Їх поділяють на ілюстративні і дослідницькі; індивідуальні чи бригадні.

При виконанні лабораторної роботи важливо чітко розподілити обов'язки учнів і забезпечити їх змінюваність. Часто цей метод переходить у форму, виступаючи у вигляді практичних занять чи практикумів.

Для ефективного використання лабораторного методу слід дотримуватися таких правил:

1. Чітко сформулювати мету роботи, забезпечити її усвідомлення учнями.

2. Актуалізувати опорні знання, що відповідають змісту практичної роботи.

3. Ознайомити з планом виконання роботи.

4. Провести (усний чи письмовий) інструктаж.

5. Організувати виконання завдань роботи, коригувати дії учнів.

6. Контролювати й оцінювати результати лабораторної роботи.

1.4 Вимоги щодо реалізації лабораторного методу

Основна умова успішного виконання лабораторної роботи - ясна для студентів конкретна задача проведення її [3], тобто знання, на яке питання повинні відповісти учні. Питання це формулюється викладачем чи дається в письмовому виді.

Лабораторні заняття являють собою особливу конструкцію ланки формування і навичок. Вона будується з наступних етапів:

- організаційного - постановки мети й актуалізації знань;

- інструктажу, виконання лабораторної роботи;

- оформлення результатів спостереження;

- визначення домашнього завдання.

Лабораторні заняття мають на меті - на основі раніше отриманих знань включати студентів у різні дії для формування умінь і навичок.

Студенти, спираючись на отримані знання на уроках, інших заняттях, самостійно виконують лабораторні роботи, проводять вимірювання, вирішують задачі, виконують вправи. При цій формі навчання дії студентів піддаються меншій регламентації. Ученики, проводячи лабораторні роботи, звертаються до підручників, довідкової літературі, формують загальні вміння роботи з визначених розділів навчальної програми, вміння роботи з приладами, відпрацьовують алгоритм дій. Дуже важливо, що студенти, одержуючи завдання, учаться планувати свою діяльність на визначений період, здійснювати самоконтроль.

Лабораторні роботи проводяться не тільки по предметах, у яких заплановані лабораторні роботи, але і по тим предметам, у яких передбачається вироблення умінь і навичок.

На лабораторних заняттях панують практичні методи навчання. Якщо спиратися на класифікацію методів по характеру пізнавальної діяльності, то слід зазначити, що на цих заняттях застосовуються переважно частково-пошукові, репродуктивні методи.

Беручи за підставу зміст лабораторних робіт, виділяють наступні їхні види [4]:

- спостереження й аналіз різних явищ, процесів;

- спостереження й аналіз роботи устаткування;

- дослідження якісних і кількісних залежностей між явищами;

- вивчення способів користування контрольно-вимірювальним інструментом.

По дидактичним цілям лабораторні роботи розділяються на ілюстративні і дослідницькі; по способах організації - на фронтальні і нефронтальні. Посібник проведенням лабораторної роботи викладач здійснює у формі інструктування (вступного і поточного), основною задачею якого є створення в студентів орієнтованої основи діяльності для найбільш ефективного виконання завдань. На заняттях використовуються інструкційні карти. З цією метою рекомендується доручати студентам самостійну розробку планів проведення експериментів, пропонувати їм відібрати послідовність виконання робіт.

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ЛАБОРАТОРНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ У

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОМУ (ВИЩОМУ) НАВЧАЛЬНОМУ

ЗАКЛАДІ

2.1 Розробка професійно спрямованих педагогічних

ситуацій, фрагментів структурних елементів занять,

які передбачають ефективне використання

інженером-педагогом лабораторного методу

навчання

Головною особливістю проблемного навчання є цілеспрямоване використання вчителем проблемних ситуацій, які виникають поза його бажанням (об'єктивно), і ситуацій, створених ним спеціально.

Проблемна ситуація - це психічний стан утруднення, неможливість пояснити факт чи розв'язати задачу, спираючись на наявні знання. Існують, як показують дослідження, характерні для педагогічної практики типи проблемних ситуацій, які є загальними для всіх предметів.

Перший тип: проблемна ситуація виникає за умови, коли учні не знають способу вирішення поставленої задачі, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому фактові у навчальній чи життєвій ситуації, тобто у випадку усвідомлення учнями нестачі наявних знань для пояснення нового факту.

У чому основна причина того, що на тому самому кліматичному поясі зустрічаються різні природні зони?

Чому підводний човен може плавати, занурюватися і знову виринати?

Археологи знайшли два суміжні поселення і виявили, що в одному є сліди християнського культу, а в іншому - немає. Чим це пояснити?

Другий тип: проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використати раніше засвоєні знання в нових практичних умовах. Учителі створюють ці умови не тільки для того, щоб учні могли застосувати свої знання на практиці, а й зіткнутися з фактом їх нестачі.

На уроці фізики на тему «Механічні коливання і хвилі» учитель дає таке завдання: академік В.В. Шулейкін зробив відкриття: на березі моря гумова куля - зонд при піднесенні до вуха викликала біль, якщо на морі був шторм. Які шляхи практичного застосування цього явища?

Третій тип: проблемна ситуація виникає у тому випадку, коли є протиріччя між теоретично можливим шляхом розв'язання завдання і практичною нездійсненністю обраного способу.

Четвертий тип: проблемна ситуація виникає тоді, коли є протиріччя між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю в учнів знань для його теоретичного обґрунтування.

Педагог ставить запитання до студентів. Студентам запропоновано певний предмет (ручка, олівець), що виконуватиме роль мікрофона. Вони передають його один одному, по черзі беручи слово. Відповідає тільки той, у кого уявний мікрофон.

- Що таке сила струму? Яка формула для її означення?

- Якими одиницями вимірюють силу струму?

- Що таке напруга? Яка формула для означення напруги?

- Якими одиницями вимірюють напругу?

- Яка природа опору провідника?

- Якими одиницями вимірюють опір провідника?

Ми ознайомились із трьома фізичними, величинами: силою струму (І), напругою (U) та опором R. Чи існує зв'язок між цими величинами?

Якщо існує, то який він і як його встановити? Поміркуємо таким чином. Сила струму характеризує швидкість переміщення заряду і визначається величиною заряду, переміщеного за одиницю часу через поперечний переріз провідника. На швидкість переміщення зарядів впливає напруга та опір провідника.

Зі сказаного випливає логічний висновок: ці величини якось пов'язані між собою. Як саме?

Бесіда зі студентами.

- Пригадайте лабораторні робот на "Визначення сили струму на різних ділянках електричного кола" і "Вимірювання напруги на різних ділянках кола", дайте відповіді на такі запитання.

а) Чи зміняться покази амперметра, якщо його під'єднати в точці 1?

б) Чому покази амперметра в різних ділянках кола з послідовно з'єднаними споживачами однакові?

- Уважно стежте за демонстрацією. (Вчитель вимірює напругу на резисторі R1, потім - на R2 і разом на обох резисторах. Учні записують покази вольтметрів).

а) Чому дорівнює напруга на опорах R1 і R2?

б) Чому дорівнює напруга на обох резисторах разом?

в) Які висновки можна зробити? (U=U1+U2)

г) Як пояснити такий результат? (Можливо хтось із учнів пригадає, що напруга визначається роботою по переміщенню одиничного заряду: А + А1+А2, тому

U=U1+U2.

- А тепер доведемо це математично:

U1=R1I; U2=R2I; U=R.I,

де R - загальний опір обох резисторів. Враховуючи закон додавання напруг

U=U1+U2, маємо RI= R1I+ R2I.

Поділивши на І, маємо:

R= R1+ R2.

При будь-якій кількості резисторів:

R= R1+ R2+: R3+… Rn.

Як пояснити такий закон додавання опорів при послідовному їх з'єднанні?

(Послідовне з'єднання ніби робить провідник довшим, а його опір прямо пропорційний довжині).

2.2 Аналіз запропонованих педагогічних ситуацій

Проблемна ситуація за своєю структурою є двосторонньою: предметно-змістовою і особистісною (враховує інтереси учня, його потреби, бажання тощо). Саме це і створює можливості управління процесом студента, в якому вирішуються такі дидактичні цілі:

· привернути увагу студента до питання, задачі, навчального матеріалу, пробудити в ньому пізнавальний інтерес та інші мотиви діяльності;

· поставити учня перед таким посильним пізнавальним утрудненням, подолання якого активізувало б розумову діяльність;

· відкрити перед студентом протиріччя між пізнавальною потребою, яка виникла у нього, і неможливістю її задоволення за допомогою наявного запасу знань, умінь і навичок;

· допомогти студентові виокремити у пізнавальній задачі, питанні, завданні основну проблему і скласти план пошуку шляхів її розв'язання; збудити учня до активної пошукової діяльності;

· допомогти йому актуалізувати раніше засвоєні знання і показати напрям пошуку найраціональнішого шляху виходу із ситуації утруднення.

2.3 Рекомендації інженеру-педагогу по ефективному

використанню лабораторного методу навчання

Сучасні інженери-педагоги усвідомлюють гостру потребу в створенні умов для реалізації особистісного підходу до учня як суб'єкта навчально-виховного процесу. Потрібно звертати увагу на інтелектуальні зміни, психічні новоутворення, а не тільки на розвиток умінь та навичок.

Найпростішою ланкою особистісно орієнтованої технології є особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, у якій учень повинен шукати сенс, пристосувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку.

Найбільш цікавою та захоплюючою як для інженера-педагога, так і для студента стала робота над навчальними проектами, що є практикою особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної пpaцi студента, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. Для студента це є прагненням знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

В основі педагогічної технології „Створення ситуації успіху” лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення виконавця справи, виконавця явища наслідком власної фізичної або моральної напруги. Така технологія ефективна в будь-якій освітній системі.

Діяльнісні технології особливо ефективні у професійній підготовці майбутніх фахівців, оскільки спрямовані на підготовку професіонала, здатного кваліфіковано розв'язувати виробничі завдання. Ці технології передбачають проведення аналізу виробничих ситуацій, розв'язання ситуативних виробничих завдань, ділові ігри, моделювання професійної діяльності в навчальному процесі, організацію професійно спрямованої дослідницько-пошукової роботи тощо.

Серед педагогічних технологій навчально-виховного процесу найбільшу зацікавленість викликала сугестивна технологія, яка є ще мало поширеною, і в основі якої лежить керування психічним станом студента. Інженерам-педагогам слід активно застосовувати популярні на сьогодні тренінгові технології, які випливають із сугестивної.

ВИСНОВКИ

Лабораторна робота, як форма організації навчання, найбільш повно реалізує розвиваючі задачі навчання. Вона сприяє формуванню вмінь і навичок студентів, учить їх планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль, ефективно формує пізнавальні інтереси, озброює різноманітними способами діяльності.

На такому занятті специфічна діяльність викладача спланувати роботу студентів заздалегідь. Він здійснює оперативний контроль, робить допомогу, підтримку і вносить корективи в їхню діяльність. Підводячи підсумок роботи, педагог сприяє формуванню в учеників адекватної самооцінки і відповідного відношення до викладача.

На мою думку, кожен педагог, який проводить лабораторне заняття, повинен знати, що кожне заняття має такі основні цілі: освітню, виховну і розвиваючу. Тобто на лабораторному занятті студент повинен не лише засвоїти певні теоретичні знання і перевірити їх на практиці, а й розвивати мислення, логіку, увагу, творчі здібності. Викладач має докласти всіх зусиль, щоб у свої вихованців стимулювати потребу у формуванні відповідальності і соціальній комунікації.

Серед інноваційних освітніх технологій, які можуть бути використані у професійно-технічному навчальному закладі, можна виокремити наступні:

1) загально-педагогічні технології: розвиваюче навчання, модульно-рейтингова система навчання, різнорівневе навчання, вальдорфська педагогіка (гуманістичні ідеї), організація пізнавальної діяльності, особистісно орієнтовані педагогічні ситуації;

2) локальні педагогічні технології: проблемно-пошукова діяльність, створення ситуації успіху, індивідуалізація навчання;

3) частково-педагогічні технології: технологія розвитку творчості учня, навчальне проектування;

4) інформаційно-комунікаційні технології: навчання за допомогою комп'ютерів та комп'ютерних комунікацій, інформатизація навчання, мультимедійне навчання, телекомунікаційні технології.

ІІ. ФІЛОСОФСЬКА ЧАСТИНА

ВСТУП

лабораторний професійний навчання ігровий

Трудове виховання - формування творчої, працелюбної особистості, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти.

Досвід економічно розвинених країн переконує в тому, що в умовах ринкової економіки актуалізуються завдання трудового виховання молоді, а водночас і педагогічного забезпечення процесу формування культури праці, реформування змісту підготовки до трудової діяльності. Формування культури праці є інтегративно-комунікативним компонентом всієї системи освіти в інформаційному суспільстві.

Важливе методологічне значення для визначення мети й завдань нашого дослідження мають праці А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, а також визначних педагогів сучасності, що безпосередньо займалися розробкою питань базової професійної освіти. Зокрема, питання розвитку особистості, політехнічної освіти, формування культури праці розроблялися П.Р. Атутовим, Б.І. Адаскіним, С.Я. Батишевим, С.Є. Матушкіним, В.М. Мадзігоном, В.А. Поляковим, М.М. Скаткіним, В.П. Струманським.

Визначаючи психологічні основи діяльності людини як особливої форми її активності, ми спиралися на праці Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна. Вченими досліджувалися психологічні аспекти розвитку дітей на різних ступенях навчання й виховання. Психолого-педагогічні особливості формування культури праці учнів висвітлено у працях Є.А. Мілеряна, В.В. Чебишевої, В.А. Ядова. Роль навчання у розумовому розвитку дітей розглядалася Т.Н. Гавриловою, П.Я. Гальперіним, А.А. Любинською та ін. Дослідження В.Г. Машиністова, В.В. Рибалки, Я.А. Рожнєва, І.П. Фрейтаг присвячені питанням особистісного розвитку фахівця, політехнічної трудової підготовки учнів професійної школи.

РОЗДІЛ 1. Реалізація трудового виховання шляхом

використання методу організації діяльності і

формування досвіду поведінки

Реалізація трудового виховання - це складний інтегративно-комунікативний процес, який акумулює всі досягнення і суперечності розвитку культури суспільства й сучасних освітніх систем. Від рівня культури суспільства й, зокрема, культури праці залежить його соціальна, економічна, екологічна стабільність, а водночас і процес формування культури праці особистості, оновлення змісту підготовки майбутніх фахівців до трудової діяльності. Соціально-економічні умови, в яких відбувається цей процес, вимагають створення відповідного психолого-педагогічного та науково-методичного забезпечення процесу формування у студентів ПТНЗ наукового світогляду, почуття суспільного обов'язку, активізації пізнавальної діяльності, формування особистого позитивного ставлення до процесу праці та його результатів. Аналіз чинних нормативно-правових документів, наукових положень щодо формування культури праці підтвердив доцільність конкретизації теоретичних засад й уточнення сутності таких педагогічних категорій, як культура праці, смислова регуляція, мотивація потреби у професійному самовдосконаленні.

Педагогічна категорія “ Реалізація трудового виховання ПТНЗ” має три особливості, які відображають її сутність, зміст і структуру, це:

· досконалість, найбільша повнота виявлення тієї чи іншої якості діяльності, її організації та результатів; стійка система організації діяльності, яка виражається не тільки в тому, що робиться, але й в тому, як робиться;

· питання про те, якою мірою творча сутність людини виявляться в трудовій діяльності, зростає і збагачується її творчий потенціал. Риси творчої особистості - це новизна й суспільна значимість продукту її праці;

· вираження цілісної характеристики проявів людини. Про культуру праці фахівця ми говоримо тоді, коли ми бажаємо передати не якісь окремі сторони або властивості людини, а її інтегральні, об'єднані в єдине ціле професійні якості.

Педагогічними умовами, які забезпечують динамічний розвиток професійно-значущих якостей особистості майбутнього фахівця й, зокрема, такої інтегративної якості, як трудове виховання, є: творча взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу в усіх аспектах, які стосуються професійного розвитку особистості майбутнього фахівця; дотримання гуманістичних принципів особистісно орієнтованого навчання і виховання, формування професійних якостей майбутнього фахівця на основі усвідомлення ним соціального і особистісного сенсу навчально-виробничої та трудової діяльності; високий рівень уміння суб'єктів навчально-виховного процесу контролювати себе й здійснювати контроль та самоконтроль у процесі професійного розвитку учнів, у навчально-виробничій і трудовій діяльності; дотримання морально-етичних, естетичних та раціонально-технологічних вимог до трудової діяльності.

Критерії реалізації трудового виховання студентів ПТНЗ складають три взаємопов'язані групи: емоційно-мотиваційну, нормативно-регулятивну і поведінкову.

У формуванні позитивного досвіду поведінки особистості, її переконань, ставлень до навколишньої дійсності вирішальну роль відіграє діяльність. У зв'язку з цим організація діяльності школярів розглядається у педагогіці як серцевина виховного процесу.

У вітчизняній педагогіці найпопулярніша класифікація методів виховання дослідника С.У. Гончаренка [4, с. 205]:

- методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування їхніх поглядів і переконань (бесіда, лекція, диспут, позитивний приклад);

- методи організації діяльності й формування досвіду суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, вправа, привчання, створення виховних ситуацій);

- методи регулювання, корекції, стимулювання позитивної поведінки й діяльності вихованців (змагання, покарання, заохочення).

До групи методів організації діяльності та формування досвіду поведінки належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, громадської думки, доручення, виховуючих ситуацій. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців. Управляти цією діяльністю педагоги можуть завдяки поділу її на складові частини - конкретні дії і вчинки, а інколи на ще менші частини - операції. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім - до управління діяльністю вихованців.

Умови правильного застосування методів такі:

- чітке уявлення про мету виховання у вихователя і його вихованців; якщо вихованці не бачать смислу в тих чи інших діях, то привчання можливе лише на основі безумовного підкорення;

- не давати казенно-бюрократичних вказівок типу: «Будь ввічливим», «Люби свою Батьківщину», а сказати приблизно так: «У нечепури немає майбутнього: брудні вуха лякають людей», «Привітай сусіда - і він буде ввічливим з тобою»;

- спочатку турбуватися про точність виконання дій, а потім - про їх швидкість;

- показувати, як виконуються дії, які їх результати;

- контроль повинен бути доброзичливим, але строгим, обов'язково поєднуватися з самоконтролем.

РОЗДІЛ 2. Виховний захід для учнів за темою «Збірка

комп'ютера»

Цілі уроку:

Освітні:

· познайомити учнів з основними пристроями комп'ютера, з функціональними можливостями і різновидами його комплектуючих.

Виховні:

· придбання учнями навиків спільної роботи;

· виховання відповідальності за загальну справу;

· розвиток логічного і творчого мислення;

· посилення особової зацікавленості учнів;

· розвиток навиків самоосвіти і самовиховання.

Розвиваючі:

· навчити шукати інформацію в книгах;

· розвиток мислення, пам'яті, уважності.

Оснащення уроку:

· пам'ятки з правилами гри, системою оцінювання (для ігрових груп, експертів);

· картки із зображеннями комплектуючих і периферійних пристроїв (для ігрових груп);

· підручники (для ігрових груп);

· прайс-листи (для ігрових груп);

· пам'ятки по веденню бесіди (для ігрових груп, експертів);

· картки з комп'ютерними термінами;

· комп'ютери.

План уроку

Підготовчий етап - 5 хв.

I етап - складання кросворду - 20 хв.

На цьому етапі учні знайомляться з новими поняттями теми і складають кросворд з використанням даних понять.

II етап - "збірка комп'ютера" - 50 хв. (підготовка "збірки комп'ютера" - 10 хв., розмова із замовником - 10 хв.).

На даному етапі учні взнають визначення нових понять, функціональні можливості складників комп'ютера, різновиди цих комплектуючих. В кінці виконання завдання учні повинні надати варіант конфігурації комп'ютера з обґрунтуванням, чому вони пропонують саме такий варіант.

Підведення підсумків уроку - 5 хв.

Хід уроку

1. Підготовчий етап.

Клас розбивається на декілька ігрових груп (команд) по 2-4 людини в кожній. Один з членів команди - інженер (командир), останні - техніки.

Учасники займають місця залежно від розподілених раніше ролей: ігрові групи, експерти-консультанти (3-4 людини з інших класів або вчителів, які допомагатимуть гравцям), ведучий (вчитель).

Ведучий повідомляє учасникам мету уроку, знайомить з правилами ігри і системою оцінювання. Команди отримують пам'ятки з правилами гри, системою оцінювання і пам'ятки по веденню бесіди.

Ведучий: У місті працюють декілька фірм - товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - по збірці комп'ютерів на замовлення. Кожна з ваших груп є такою фірмою. Дайте, будь ласка, назву своєму підприємству. (Учні придумують назви своїх фірм-команд).

Ведучий: У вас починається перший робочий день. Поки замовлення не поступили, можна провести вільний час з користю - спробувати скласти кросворд з комп'ютерних термінів.

Кожна група отримує картки з комп'ютерними термінами для складання кросворду.

Картка з комп'ютерними термінами

Монітор, клавіатура, миша, колонки, навушники, принтер, процесор, вінчестер, джойстик.

2. I етап - складання кросворду.

Гравці кожної команди сидять біля одного комп'ютера. Гравці складають кросворд і заносять його на аркуш Excel. Нумерують слова і складають питання до кросворду у вигляді картинок. Ці картинки вже присутні на екрані, і гравцям залишається лише правильно їх розташувати і пронумерувати.

Ведучий: Час на виконання даного завдання витік, завершився 1 етап. Свої вирішення команди передають експертам, які перевірять і оцінять роботу кожної з команд.

3. II етап - збірка комп'ютера.

Ведучий: У вашу фірму поступило замовлення. Замовник просить вас зібрати для нього комп'ютер, але точно не знає, якої конфігурації має бути цей комп'ютер і яке додаткове устаткування йому знадобиться. Цей комп'ютер замовник хоче використовувати як для роботи, так і для ігор. Він може заплатити не більш ____ грн. (для кожної команди вказується різна сума). Ваше завдання: допомогти замовникові у визначенні конфігурації комп'ютера, тобто допомогти йому визначити потужність комп'ютера, об'єм жорсткого диска, оперативної пам'яті, відеокарти, тип і розмір монітора, тип дисковода, вигляд миші і клавіатури, тип принтера, наявність колонок, сканера, цифрової камери і тому подібне Умови виконання завдання наступні: з одного боку, замовник не повинен придбати непотрібну річ, тобто якщо працівник фірми вважає, що сам замовник вибрав якийсь предмет, який йому насправді не згодиться, то працівник повинен переконливо це довести; з іншого боку, треба настільки ж переконливо довести замовникові, що йому буде потрібний саме такий-то предмет.

Кожна команда отримує декілька картинок із зображеннями комплектуючих і периферійних пристроїв. Гравці, користуючись матеріалом підручника, повинні підготуватися до того, аби розповісти про те, що змальоване на кожній картинці, чи є змальований предмет необхідним для роботи комп'ютера, представити його функціональні можливості і різновиди.

Далі команди пропонують варіант конфігурації комп'ютера на задану суму (використовуються реальні прайс-листи) і переконують замовника придбати комп'ютер саме такої конфігурації.

Розмови представників фірм команд із замовниками відбуваються по черзі, один з одним. Інші команди можуть вносити свої пропозиції або зауваження після закінчення бесіди замовника з фірмою.

Як замовники виступають експерти. З кожною командою розмовляє один замовник. У нього є пам'ятка про те, як поводитися, про що запитувати і для яких цілей вимагати комп'ютер, замовник повинен спілкуватися зі всіма членами ігрової групи, кожен повинен щось йому пояснити. В кінці даного етапу замовник оголошує, чи задоволений він сервісом даної фірми.

4. Підведення підсумків уроку.

Ведучий дає загальну оцінку всім учасникам гри і кожному окремо; розбирає весь хід гри; оцінює поведінку учасників гри - інтерес, взаємодопомога, нестандартне мислення, дисципліну і так далі.

ВИСНОВКИ

У формуванні позитивного досвіду поведінки особистості, її переконань, ставлень до навколишньої дійсності вирішальну роль відіграє діяльність. У зв'язку з цим організація діяльності школярів розглядається у педагогіці як серцевина виховного процесу.

Для досягнення цілеспрямованого педагогічного впливу на учнів педагог має володіти методами організації їх діяльності. Вони дають змогу спиратися на безпосередню участь дитини у повсякденній діяльності, її стосунки з оточенням, емоційну сферу спілкування. Втілюючись у будь-якому виді діяльності, такі методи є джерелом морального досвіду, формування моральних мотивів поведінки.

Ефективність використання громадської думки як виховного методу залежить від макросфери (соціальної дійсності, засобів масової інформації) та мікросфери (колективу, групи, окремої особистості), а також особливостей діяльності колективу, індивідуально-психологічних характеристик учнів, які складають цей колектив.

Існують різні способи формування громадської думки. Найпоширенішим є забезпечення єдиних педагогічних вимог до учнів. Доцільно стимулювати учнів у культурі формулювання своєї думки (дипломатичність, коректність), критично, самостійно оцінювати думки та явища, аргументовано обстоювати власну позицію тощо.

Вправляння у сфері поведінки, як і будь-якій іншій, мають анатомо-фізіологічну основу. Повторення протягом тривалого часу сприяє утворенню динамічного стереотипу, підтримання якого вимагає все менших зусиль. Стереотип закріплюється, і його важко змінити.

ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

ВСТУП

У руслі діяльнісного підходу психологічною основою навчання є активна пізнавальна діяльність самого студента, що призводить до формування вміння творчо мислити, використовуючи набуті в процесі діяльності знання, навички та вміння.

Проблема активізації пізнавальної діяльності, розвитку самостійності та творчості залишається однією з актуальних завдань педагогіки. Сучасна орієнтація освіти на формування компетенції як готовності та здатності людини до діяльності та спілкування передбачає створення дидактичних та психологічних умов, в яких студент може проявити пізнавальну активність, особову соціальну позицію, виразити себе як суб'єкта навчання.

Великі можливості щодо формування творчої особистості фахівця містить імітаційно-ігровий підхід до організації навчальної роботи зі студентами, а використання дидактичних ігор на заняттях забезпечує професійне спрямування, позитивну мотивацію навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Об'єкт дослідження - ігрові методи професійного навчання.

Предмет дослідження - використання ігрових методів навчання при різних формах організації навчального процесу

Мета роботи - виявити домінуючі типи акцентуації в структурі характеру особистості та проаналізувати їх з ціллю визначення ефективності застосування ігрових методів навчання.

Задачі роботи:

- визначити особливості ігрових методів навчання;

- провести експериментальне дослідження за методиками Айзенка та Леонгарда.

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ІГРОВИХ МЕТОДІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

У Національній доктрині розвитку освіти у XXI столітті відзначається, що стратегічним завданням сучасної системи освіти є виховання творчої соціально-активної особистості. Розвиток творчого потенціалу та інтелектуальних здібностей потребує перегляду цілей освіти: вона має бути більш динамічною, пов'язаною з ініціативною поведінкою суб'єктів навчання.

Такі жорсткі вимоги соціального замовлення вимагають нових підходів до організації навчання студентів, зокрема при студентів ПТНЗ. Для досягнення поставлених цілей необхідним залишається пошук шляхів, засобів, методів активізації пізнавальної діяльності курсантів і на цій основі розвиток їхнього творчого мислення та самостійності.

У вітчизняній науці та практиці за останні роки значно посилився інтерес до використання ігрових технологій у навчальному процесі вищих закладів освіти. Накопичено позитивний досвід використання навчально-рольових ігор у різноманітних ланках системи підготовки кадрів (О.Ф. Волобуєва, А.М. Воробйов, П.М. Городов, В.А. Губін, О.І. Гуськов, В.П. Давидов, В.П. Іванов, М.С. Кравчук, В.Д. Лопатка, Т.І. Олійник, О.Б. Тарнопольський, О.В. Торічний та ін.).

Науково-педагогічна і методична література містить багато визначень понять “ділова гра” та “навчальна гра”, але єдиного підходу немає.

О.О. Вербицький зазначає, що в найширшому значенні “ділова гра” може бути визначена як знакова модель професійної діяльності, контекст якої задається знаковими засобами - за допомогою мови моделювання, імітації та зв'язків, включаючи природну мову [3, с. 129-142].

О.В. Козлова і Л.М. Разу, визначаючи поняття ”ділова гра”, виділяють таку її якість, як прийняття рішень. Зрозуміло, що характерною рисою ділової гри є моделювання учасниками змісту гри й процесу тієї або іншої майбутньої професійної діяльності та системи їхніх відносин всередині заданої моделі реального виробничого колективу [6].

Ділова гра є різновидом непродуктивної діяльності, під час якої імітуються конкретні виробничі ситуації, реальні взаємовідносини між людьми, які в них задіяні згідно з їхніми професійними обов'язками. Під час гри відпрацьовуються професійні, особистісні, комунікаційні навички, моделі та стратегії поведінки.

У процесі навчання виділяють (В.Д.Якобсон) чотири основні групи ігор відповідно до характеру пізнавальної і трудової діяльності студентів:

1) ігри, спрямовані на засвоєння знань, умінь, навичок, передбачених програмою навчального предмета;

2) ігри, спрямовані на формування загальних способів пізнавальної діяльності, культури, навчальної праці, досвіду творчої діяльності;

3) ігри, спрямовані на формування досвіду науково-дослідної діяльності за профілем спеціальності;

4) професійні ігри.

У ході цих ігор у студентів формуються самостійність, організованість, діловитість, дисциплінованість, творча активність, колективістські якості особистості (співпраця, взаємодопомога, взаємна вимогливість, чесність та ін.).

Ігрові форми навчання використовуються не для того, щоб розважити студентів, а щоб розбудити в них прагнення до подолання труднощів. Мета ігрових форм - вдало поєднати ігрові та навчальні мотиви і в цій діяльності, поступово зробити перехід від ігрових мотивів до навчальних, пізнавальних. Для цього під час розробки методики ігрових занять потрібно дотримуватись того, щоб діяльність студентів була ігровою за формою, тобто викликала такі ж емоції, переживання, що і гра, і в той же час давала можливість активно одержувати необхідні відомості, поновлювати “прогалини” в знаннях, сприяла б вихованню пізнавальних інтересів.

Оцінюючи навчальні ігри в цілому, можна виділити їх переваги порівняно із традиційними формами навчання:

- гра сприяє встановленню відносин співробітництва між викладачем і студентом, а також між студентами в рамках ігрової підгрупи;

- гра сприяє глибинному засвоєнню і запам'ятовуванню навчального матеріалу, його творчому сприйняттю, розумінню і використанню;

- гра порівняно з традиційними методами переносить центр ваги виховного впливу з викладача на колектив;

- гра послаблює рецептивну і підсилює самостійну роботу студентів;

- гра активізує пізнавальну, інтелектуальну і творчу потребу студентів і активізує відповідну ініціативу;

- гра активізує самоосвіту студентів;

- гра формує комунікативні вміння;

- у грі об'єктивізується оцінка діяльності студентів;

- гра надає студентам задоволення процесом навчання.

До недоліків навчальних ігор слід віднести:

- в умовах гри студент не може працювати над окремими питаннями стільки часу, скільки в силу його інтелектуальних особливостей йому буває необхідно; він вимушений підкорятися ритму гри;в умовах гри студент збуджений, він часто виходить на пік активності та інколи не має можливості думати спокійно.

Важливою педагогічною умовою ефективного використання ігрових занять професійної спрямованості є створення умов для самовираження особистості, що забезпечують розвиток ініціативності, самостійності та творчості. Доцільність використання ігрових занять полягає в тому, що вони розраховані на більш широкий діапазон мотивів. Так, у студентів, у яких відсутні пізнавальні інтереси, вони можуть викликати ігровий мотив - діяльність буде творчою; для студентів зі стійкими навчальними інтересами ігровий мотив буде лише підкріпленням пізнавальних мотивів.

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗА ТЕСТАМИ АЙЗЕНКА

ТА ЛЕОНГАРДА

Для визначення екстраверсії - інтроверсії, а також типів темпераменту особи, була використана методика Айзенка. Вибірку дослідження склали студенти УІПА (всього - 20 студентів).

Опитувальник призначений для вивчення індивідуально-психологічних рис особи з метою діагностики ступеня вираженості властивостей, що висуваються як істотні компоненти особи: нейротизма, екстра-, інтроверсії і психотизма.

Опитувальник містить 57 питань (див. додаток А), на які випробовуваний повинен відповісти «та» (+) або «ні» (-). Час відповідей не обмежується, хоча затягувати процедуру обстеження не рекомендується.

Типологія характерів, запропонована німецьким ученим К. Леонгардом, заснована на оцінці стилю спілкування людини з навколишніми людьми.

Для опитування були обрані два студента УІПА другого курсу в віці 18 років, жіночої і чоловічої статі. Метою мого опитування було виявлення акцентуації характерів, тобто певного напряму характерів.

Опитувальник Леонгарда включає 88 питань, 10 шкал, відповідних певній акцентуації характеру (Додаток Б). Перша шкала характеризує особу з високою життєвою активністю, друга шкала показує збудливу акцентуацію. Третя шкала говорить про глибину емоційного життя випробовуваного. Четверта шкала показує схильність випробовуваного до педантизму. П'ята виявляє підвищену тривожність, шоста - схильність до перепадів настрою, сьома шкала говорить про демонстративність поведінки випробовуваного восьма - про неврівноваженість поведінки. Дев'ята шкала показує ступінь стомлюваності, десята - силу і вираженість емоційного реагування.

№	Випробовувані	Особливості нервових процесів	Тип вищої нервової діяльності	Вид темпераменту
		По врівноваженості	По рухливості
1	Березуцький А.	має місце неврівноваженість	переважає рухливість	нестримний	холеричний
2	Бобришева С.	має місце врівноваженість	має місце інертність	спокійний	флегматичний
3	Бородаенко А.	переважає врівноваженість	властивість невизначена	спокійний	флегматичний
4	Борисов В.	переважає врівноваженість	переважає інертність	спокійний	флегматичний
5	Буйнова Ю.	властивість невизначена	переважає рухливість	нестримний	холеричний
6	Бичихіна Н.	має місце неврівноваженість	переважає рухливість	слабкий	холеричний
7	Деньщиков А.	властивість невизначена	переважає рухливість	сильний	сангвінічний
8	Захарченко В.	переважає врівноваженість	має місце інертність	спокійний	меланхолійний
9	Зеленський Н.	переважає неврівноваженість	переважає рухливість	нестримний	холеричний
10	Кочелюк Т.	має місце врівноваженість	має місце рухливість	слабкий	меланхолійний
11	Лихобабова Н.	переважає врівноваженість	має місце рухливість	сильний	сангвінічний
12	Луценко Е.	має місце врівноваженість	переважає рухливість	сильний	холеричний
13	Миронов В.	має місце врівноваженість	переважає рухливість	сильний	сангвінічний
14	Самофалова Е.	властивість невизначена	має місце рухливість	сильний	холеричний
15	Соловйова Н.	переважає врівноваженість	переважає рухливість	сильний	холеричний
16	Соболєв С.	переважає неврівноваженість	має місце інертність	слабкий	меланхолійний
17	Симбирьов Н.	має місце врівноваженість	переважає рухливість	сильний	сангвінічний
18	Ткачов Е.	має місце неврівноваженість	має місце рухливість	слабкий	меланхолійний
19	Фенев А.	переважає врівноваженість	має місце інертність	спокійний	флегматичний
20	Яковлєв В.	має місце врівноваженість	переважає рухливість	нестримний	холеричний

Результат даного дослідження можна представити на двох діаграмах (Рис. 1, 2), перша з яких відповідає результатам першого опитуваного, а друга - результатам другого опитуваного.

Рис. 1. - Результати тестування першого опитуваного

На підставі отриманих результатів можна констатувати, що в першого опитуваного переважає афектно-екзальтований тип (Рис. 1) Отже, йому властивий великий діапазон емоційних станів. Ця людина легко може приходити в захват від радісних подій і в повний відчай від сумних.

Друге і третє місце для першого опитуваного ділять між собою наступні акцентуації: 1) застряючий тип, основна риса людей якого - надмірна стійкість афекту з схильністю формування надцінних ідей; 2) збудливий тип, людям якого властива підвищена імпульсивність, ослаблення контролю над потягами і спонуками.

Рис. 2. - Результати тестування другого опитуваного

Проаналізуємо результати тестування другого опитуваного. Як показує діаграма (рис. 2), у даної людини переважає застряючий та гіпертимічний тип акцентуації. Людям гіпертирмічного типу властивий постійно підвищений фон настрою в сполученні з жагою діяльності, високою активністю, підприємливістю.

Друге місце в опитуваного - емотивний тип. Це чутливі та емоційні люди, що відрізняються глибиною хвилювання в області тонких емоцій в духовному житті людини.

Третьому місцю відповідає збудливий тип.

Якщо провести порівняння першого і другого опитуваних, то розглядаючи місця з першого по третє, частіше за інших має місце збудливий і застряючий типи. Можна припустити, що дані типи акцентуації є найбільш поширеними. Хоча не можна виключати того, що кожна людина індивідуальна по своєму характеру і навіть якщо у декількох людей переважає один і той же тип акцентуації - це не говорить про те, що ці люди абсолютно однакові.

ВИСНОВКИ

Для формування професійних вмінь та навичок, активізації пізнавальної діяльності студентів в процесі вузівського навчання поряд з традиційними методами використовувати ігрові методи навчання. Для реалізації задач підготовки фахівців потрібно використовувати ігрові методи навчання систематично та цілеспрямовано.

При використанні групових та колективних форм організації роботи зі студентами необхідно враховувати індивідуальні особливості навчальної групи та кожного студента окремо. При використанні ігрових методів навчання необхідно враховувати рівень розвитку та підготовки студента, визначаючи індивідуальний підхід до студентів. З метою формування професійних вмінь та навичок рекомендуємо зважати на специфіку вмісту матеріалу, що вивчається, завдань підготовки фахівця, часу, особливості складу студентів, наявність засобів вчення. Використання ігрових методів навчання допускає їх аналогічне використання по інших дисциплінах психолого-педагогічного циклу.

Використання ігрових методів навчання дозволяє викладачеві створити позитивний мікроклімат в групі, що створюватиме атмосферу вільного спілкування занятті. Таким чином, можна сказати, що використання ігрових методів навчання у вузі ефективно позначається на підготовці фахівців.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ведмеденко Б.Ф. Виховання інтересу: теорія, експеримент, методика занять/ Інститут проблем виховання АПН України; Чернівецький обласний науково-дослідний центр з фізичної культури і спорту. - Чернівці: Прут, 2002. - 468 с.