Підготовка обдарованих учнів до олімпіад з інформатики

Размещено на http://www.allbest.ru/

31

Вступ

На рубежі XX--XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.

Дослідження проблеми розвитку обдарованості має довготривалу історію у вітчизняній та зарубіжній психології, але до цього часу існує багато “білих плям” у цій області психологічних знань, що робить актуальним подальше проведення як теоретичних, так і методологічних досліджень, вдосконалення концептуального апарату і методів вивчення даної проблеми. В практичному плані, однією з важливих задач є соціальний захист обдарованих дітей за допомогою створення соціально-структурних умов, при яких здібності мали б одержати максимальний розвиток.

В умовах сьогодення нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, творчо мислити. Адже здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його "локомотивом". Тому освітяни відповідають перед державою за якість навчання та виховання. Показником ефективності в роботі з обдарованими учнями є їх участь в олімпіадах, змаганнях, конкурсах.

Керівники закладів освіти організовують роботу з обдарованими учнями, враховуючи їх бажання, нахили, здібності. В загальноосвітніх навчальних закладах створюються профільні класи, факультативи, гуртки.

Відповідно до Указу Президента України від 24.04.2000 р. №612/2000 "Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді" та з метою збереження і розвитку інтелектуального потенціалу підростаючого покоління, підтримки талановитої учнівської молоді та творчої праці вчителів щорічно відбуваються районні заходи на честь обдарованої молоді, яка здобула перемогу на Всеукраїнських учнівських олімпіадах з базових дисциплін, конкурсах захистах науково-дослідницьких робіт МАН.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - підготовка обдарованих учнів до олімпіади з інформатики.

Мета роботи - теоретично обґрунтувати важливість розвитку обдарованих учнів та залучення їх до позакласних та позашкільних заходів.

Завдання:

1. розглянути теоретичні аспекти обдарованості;

2. вивчити особливості формування знань, умінь та навичок в обдарованих учнів;

3. розглянути етапи підготовки обдарованих учнів до олімпіад;

4. розробити завдання для підготовки обдарованих учнів до олімпіад.

Розділ І. Особливості роботи з обдарованими учнями

1.1 Характерні риси обдарованих учнів

Що таке обдарованість, які сучасні погляди на цю проблему?

Обдарованість - комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми.

Обдарованість багатогранна і визначається в основному трьома взаємопов'язаними параметрами:

- випереджуючим розвитком пізнання;

- психологічним розвитком;

- фізичними даними.

Вчені стверджують, що в обдарованих і талановитих дітей біохімічна й електрична активність мозку підвищена. У ранньому віці обдарованих дітей відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити відповідні висновки, рання мова, відмінна пам'ять і великий словниковий запас. Вони вміють класифікувати, використовувати накопичені знання, самостійно придумувати слова, надають перевагу іграм, які вимагають активізації розумових здібностей.

Психолого-педагогічна характеристика обдарованої дитини:

Видатний дослідник обдарованості Н.С.Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

1) ранній прояв інтелекту;

2) яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності і предметів;

3) потенційні ознаки обдарованості [12, c.18]

Перейдемо до психологічного аналізу особистості обдарованої дитини. Такі діти дуже активні, прагнуть працювати більше за інших та самостійно (з літературою, довідковим матеріалом, у бібліотеці). Вони наполегливо слідують поставленим перед собою цілям, все хочуть знати більш детально і потребують додаткової інформації. Обдаровані діти хочуть учитися та досягають успіхів. Навчання доставляє їм задоволення.

Вони вміють критично оцінювати оточуючу дійсність та прагнуть проникнути в сутність явищ; задають безліч питань і зацікавлені в стверджувальній відповіді на них.

Урок є особливо цікавим для них тоді, коли використовується проблемний метод.

Порівняно зі своїми однолітками обдаровані учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати. Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.

Отже, обдарованим дітям властиві:

· інтерес до розумової діяльності;

· компетентність, не властива віку;

· пошук причин явищ, які спостерігаються;

· прагнення відкривати та досліджувати нове;

· різнобічні інтереси та потреба в різнобічній інформації;

· ґрунтовні знання;

· добра пам`ять;

· багата фантазія, уява, винахідливість;

· схильність до ігор, які вимагають сконцентрованої уваги, та тих, які мають складні правила;

· уміння самостійно грати та працювати;

· хороше володіння мовою;

· великий словниковий запас, не властивий даному вікові;

· терплячість у навчанні, захопленнях;

· готовність взяти участь у додаткових заходах, які підвищують інтерес до навчання (конкурси, олімпіади);

· читання книжок, вивчення друкованих матеріалів;

· глибокий інтерес до наукової літератури;

· політичні та світоглядні інтереси;

· колекціонування, проведення експериментів у домашніх умовах;

· почуття гумору;

· підвищене почуття відповідальності, ретельне виконання прийнятих доручень;

· велика працездатність та прагнення працювати якнайбільше [12, c.20-21].

Обдарованість буває різна за своєю суттю та корінним змістом, визначається два її основних типи:

* загальна (розумова) обдарованість;

* спеціальна (соціальна, моторна, практична, художня) обдарованість;

Дослідники розглядають загальну обдарованість як єдність загальних якостей, здібностей, що обумовлюють діапазон інтелектуальних можливостей людини, рівень і своєрідність її діяльності. Загальна обдарованість слугує основою для різних видів здібностей. Разом з тим значною мірою ця якість є і сама результатом розвитку спеціальних здібностей.

Риси загальної розумової обдарованості:

* ранній прояв високої пізнавальної активності і допитливості;

* швидкість і точність виконання розумових операцій, обумовлених стійкістю уваги й оперативної пам'яті, сформованістю навичок логічного мислення;

* багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

* виражена установка на творче виконання завдань, розвиненість творчого мислення та уяви;

* володіння основними компонентами вміння вчитися.

Розумово обдарованим дітям притаманні такі соціальні якості як ініціативність, стриманість, самовладання, відповідальність. Вони комунікабельні, користуються авторитетом, часто стають лідерами.

Складовою спеціальної обдарованості є обдарованість соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства.

Моторну обдарованість характеризує здатність досягати позитивних результатів у різних видах спорту, хореографії [2, 9-10].

Дослідження показують, що обдаровані діти захоплюються різними видами практичних занять (художньою працею, приготуванням їжі, доглядом за рослинами, тваринами), літературною, музичною, зображувальною діяльністю, що властиво для практичної та художньої обдарованості.

Життєва практика, висновки науковців засвідчують певну вікову послідовність у проявах різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Обдарованість до мистецтва виявляється раніше, аніж до науки, а в галузі науки раніше за інші розвивається математична обдарованість.

Загальна обдарованість слугує основою для розвитку різних видів здібностей.

Психологічна наука розглядає здібності як властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання ним певних видів діяльності. Вони не є природженими, а є соціально набутими. Природженими, на думку психолога Б.Теплова, є задатки - певні анатомо-фізіологічні особливості організму, на сприятливому ґрунті яких розвиваються ті чи інші здібності. Різниця між задатками і здібностями заключається також в тому, що задатки не мають якісної визначеності та змістовного компонента.

Здібності поділяються на загальні і спеціальні. Показником здібностей є широта і різноманітність можливостей людини.

До загальних здібностей відносять активність дитини, особливо пізнавальну, її неабияку допитливість, свіжість і гостроту сприймання, яскравість уяви, фантазії.

Спеціальні здібності - це психологічні якості дитини чи дорослого, які сприяють успішному виконанню певного виду діяльності. Всі спеціальні здібності ніби виростають із загальних, не можуть існувати без них. Інколи загальні здібності називають «генеральним фактором інтелекту».

Усталеної, єдиної типології спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні, лінгвістичні, технічні, наукові здібності.

Розвиваються здібності у процесі взаємодії дитини з навколишнім світом, під впливом виховання і навчання. Вони формуються в умовах відповідних періодів дитинства та у тісному зв'язку з особливостями віку. Хибною є думка, що коли дитина стає старшою, створюються сприятливіші умови для розвитку її здібностей. Мозок маляти особливо чутливий до різноманітних впливів навколишнього середовища, тому ті чи інші якості виховуються успішніше, ніж у дорослих. Надзвичайно важливо саме у зв'язку з проблемою здібностей орієнтуватися на положення про те, що кожний віковий період розвитку має свої особливості, неповторні достоїнства, а перехід від одного віку до іншого пов'язаний не лише з надбаннями, але й з помітними втратами.

Вікові періоди - це необхідні стадії розвитку, через які переходить кожна дитина. Тому й розвиток здібностей має бути тісно пов'язаний з ними, має враховуватися їх своєрідність. Потрібно орієнтуватися на те, що можливості дітей одного віку складаються неоднаково [3, c.141].

Суттєвими є висловлювання відомих психологів С.Рубінштейна, Б.Ананьєва, Г.Костюка, К.Платонова щодо зв'язку здібностей з діяльністю, розвитком особистості.

Але існує думка, що для розвитку здібностей потрібна посилена діяльність. Чи так це насправді? Не кожна діяльність розвиває здібності, а лише та, яка подобається дитині, у процесі якої виникають позитивні емоції.

Отже, розвиває здібності діяльність, що викликана власною пізнавальною потребою дитини.

Вищою здатністю людини до творчої діяльності, успішної праці є талант.

Талант - це сукупність здібностей, така обдарованість, яка дає змогу людині на високому рівні виконувати діяльність, отримувати суспільно значущі результати, успішно розв'язувати найскладніші завдання, відкривати і ставити нові проблеми, нові цілі.

Фізіологічні задатки таланту слід шукати у фізичній організації людини (особливості нервової системи, гострота органів чуття, неповторне бачення світу, швидкість реакцій тощо). Однак талант не природжена, а набута здатність людини, він формується і розвивається під впливом соціальних умов. Формування таланту розпочинається з раннього дитинства, спочатку як психологічне визначення природних задатків і схильностей до певного виду діяльності, пізніше як розвиток здібностей і, нарешті, як високий вияв творчості у зрілому віці. Талановитість щодо окремих видів творчості (музика, спів, складання віршів, малювання, конструювання) може виявитися уже в ранньому та дошкільному віці.

Так, філософ І. Бентам, почав вивчати давньогрецьку мову до того, як навчився ходити, а в три роки вже оволодів граматикою латинської мови. Н. Вінер у трьохрічному віці говорив і читав на трьох мовах. Т. Маколей розпочав свою кар'єру історика в шість років.

Чи існує яка-небудь закономірність, яка визначає ранні прояви обдарованості і таланту?

Перший, хто зробив спробу відповісти на це питання, був відомий англійський психолог Д. Селлі. На основі аналізу великої кількості біографій визначних людей Д. Селлі прийшов до висновку, що за частотою випадків ранніх проявів окремі типи талантів розташовуються у такому порядку:

* музичні;

* таланти у сфері живопису, скульптури, літератури, історії;

* таланти у сфері філософії і природознавства.

Пояснення таке: чим більш спеціальним є даний вид обдарованості, тим частіше зустрічаються його ранні прояви.

Разом з тим історія знає факти пізнього прояву обдарованості, таланту. І. Крилов почав писати у сорок років, С. Аксаков - у п'ятдесят. Відома слабка шкільна успішність таких колосів науки, як Ч. Дарвін, Б. Паскаль, А. Ейнштейн. Очевидно, прояви таланту були, але вони глушились несприятливими зовнішніми умовами.

І, нарешті, геніальність - це надзвичайно високий рівень здібностей загальних чи спеціальних, який виявляється в тому, що у творчій діяльності особистість досягає таких результатів, які складають цілу епоху в житті суспільства, в розвитку культури, науки, політики [3, c.143-144].

обдарований учень олімпіада інформатика

1.2 Формування знань, умінь та навичок в обдарованих учнів на уроках інформатики

Творчість - створення нового, оригінального - далеко не новий предмет вивчення. Однак в останні десятиріччя інтегрований, загальнонауковий підхід дає змогу розглядати категорію «творчість» не як кінцевий продукт діяльності, а й як механізм, що зумовив цей результат. Творчість вивчається і сучасною психологічною наукою. Тому неможливо працювати із обдарованими учнями, не знаючи психологічних особливостей обдарованої дитини, методів психологічної діагностики творчої обдарованості, а також проблем обдарованих дітей. Важливе значення має й аналіз вчителем своєї особистості, оскільки само учитель є визначальним фактором у системі навчання обдарованих дітей.

Кожен учитель має своє уявлення про обдарованого учня. Воно формується на основі досвіду спілкування з дітьми, порівняння їх між собою, спостереження за їхнім розвитком, вивчення відповідної літератури. Але ці уявлення неминуче мають суб'єктивний характер. Крім того, уявлення про обдарованість змінюються залежно від потреб суспільства. У наш час під обдарованістю найчастіше розуміють здатність знаходити нові, нетрадиційні методи розв'язання проблем.

Важлива зазначити, що обдарованість притаманна кожній дитині і трактується як прояв індивідуальності. А.Зоткін, як умови оптимального навчання обдарованих дітей, виокремлює:

1) творчі, пошукові, дослідницькі та інші активні методи та технології навчання;

2) моделі та технології індивідуалізації навчального процесу [19, c.42-43].

У сучасній педагогічній літературі наголошується на тому, що мета є основою будь-якої педагогічної системи. На думку Ю.Дорошенка та В.Лапінського, метою навчання інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій є «формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики, умінь і навичок використання комп'ютерних засобів сучасних інформаційних технологій у своїй діяльності, що має забезпечити формування… основ інформаційної культури та інформативно-комунікативної компетентності».

Ця мета повинна бути досягнута для кожного учня, а для обдарованої дитини ще і мати тенденцію до розвитку.

О.К.Тихомиров справедливо відзначає,що в умовах інформатизації структура вищих психічних функцій розвивається та збагачується, зокрема, за рахунок необхідності не тільки працювати, а й навчатися технологіями їх застосування.

Комп'ютерні технології сприяють як традиційним видам діяльності, так і нетрадиційним - наприклад, розвиваються нові види мистецтва, зумовлені появою таких технологій, як комп'ютерна анімація, живопис, Web-дизайн, мультимедійні програми. Нові інструменти програмування - об'єктно-орієнтовані мови (Delphi, Visual-Basic тощо) - відкривають простір для створення програм різноманітного призначення, а також для більш глибокого опанування стандартних програм, перетворюючи їх в інструмент професійного аналізу та роботи з даними.

Згідно з теорією Л.С.Виготського, суттєвим стимулом для психічного розвитку є діяльність людини, яка опосередкована більш досконалими інструментами та знаряддями діяльності. Якщо розуміти комп'ютерні технології як соціотехнічну систему, яка спирається на традиційну знакову систему( від мікрочіпів до алгоритмічних мов програмування), то ці системи сприяють розвитку та трансформації вищих психічних функцій, таким чином, мета вивчення інформатики для обдарованих учнів - розвивати вищі психічні функції дитини на основі застосування інструментарію новітніх комп'ютерних технологій.

Досягнути цієї мети можна, орієнтуючись на процеси розвитку і такі категорії, як «саморозвиток», «самовизначення», «самореалізація», «індивідуалізація» особистості. Такий підхід стає на сьогодні можливим, оскільки інформаційна насиченість середовища життєдіяльності людини перетворює процеси створення особистості, розвиток індивідуальних якостей на такі, що виходять за межі навчального закладу [19, c.43-44].

У процесі викладення інформатики основними методами роботи із обдарованими дітьми є метою педагогічної підтримки та збагачення навчання.

1. Метод педагогічної підтримки спрямований на «надання допомоги, підтримку дитині в індивідуальному розвитку, тобто в саморозвитку».

Зміст поняття «підтримки» полягає в підтримці того, що вже є в наявності, але потребує спеціальних умов для оптимального розвитку.

Здібна до інформатики дитина не завжди орієнтується у величезному різноманітті програм, напрямок застосування своїх здібностей, не відразу уявляє структуру та завдання інформатики як науки. Часто її здібності реалізуються тільки в ігровій або графічній схемах. Тому завдання вчителя - разом із учнем визначити його особисті інтереси та можливості, а також шляхи подолання перешкод та проблем, що заважають йому самостійно досягнути багатьох результатів.

2. Метод збагачення навчання.

До основних стратегій навчання дітей з високим розумовим потенціалом відносять прискорення та збагачення. Як правило, навчальні програми для таких учнів ґрунтуються на цих двох стратегіях [14, c.49].

Іноді збагачення поділяють на «горизонтальне» та «вертикальне». Вертикальне збагачення передбачає більш швидке просування до вищих навчальних досягнень з предмета, тому його іноді називають прискореним. Ця стратегія доцільна для тих учнів, які тільки починають вивчати інформатику і не мають ґрунтовних знань, але виявляють здібності до їх опанування. Завдяки здатності швидко розуміти суть принципів та понять така дитина не потребує безкінечного повторення очевидного. Це дає їх змогу реалізувати свої здібності через самостійну роботу, набутих необхідних пізнавальних умінь. Базовий курс з інформатики опановується швидко, двома шляхами:

1. Надати учню можливість самостійно обирати темп навчання, а потім розвивати його мислення через навчальний матеріал більш складного змісту;

2. Надати йому поруч з традиційним курсом додатковий матеріал у часових ромках програми,що дає можливість краще розвивати мислення, креативність, формувати уміння працювати самостійно.

Такі шляхи спрямовані на розвиток саме розумових процесів.

Основний напрям розвитку здібностей з інформатики - формування професійних знань та навичок програміста, а саме: виокремлювати з інформації суттєве, уміння знаходити потрібну інформацію; розв'язувати задачу за певним алгоритмом або знайти новий шлях розвитку; застосування у роботі ідей математики, фізики тощо, перенесення їх на програмний код; використання можливостей програмного забезпечення, мережі Інтернет для досягнення своєї мети; створення продукту не «для себе», а для широкого кола споживачів;уміння спілкуватись з однокласниками та вчителями.

Розділ ІІ. Методичні засади підготовки учнів до олімпіад з інформатики

2.1 Робота з обдарованими учнями в підготовці до олімпіади з інформатики

Процес підготовки учнів до олімпіад безпосередньо пов'язаний з наявністю у навчальному закладі вчителів, які готові і здатні взяти на себе відповідальність за роботу з обдарованими учнями. У педагогічній діяльності творчість вчителя займає особливе місце. Адже, лише неформальне, творче ставлення до своїх обов'язків може дати позитивні результати.

Можна виділити такі складові готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями:

ь відповідний рівень і постійна підтримка фахово-інформаційного рівня роботи з обдарованими учнями (курси, семінари, конференції тощо);

ь володіння методиками роботи з обдарованими учнями (індивідуальна робота, робота в групах тощо);

ь володіння психологічними аспектами роботи з обдарованими учнями.

Робота вчителя-тренера з обдарованими учнями не повинна носити хаотичний, епізодичний характер, а має бути системною, неперервною, спланованою на перспективу. Розглянемо систему роботи з обдарованими учнями як процес, що складається з окремих взаємопов'язаних періодів [8, c.41].

Доолімпіадний період:

Цей період обов'язково починається на початку навчального року, хоча може включати й останній літній канікулярний місяць. Протягом цього часу передбачається робота безпосередньо в навчальних закладах, а також не виключаються й позашкільні форми занять (гуртки, заняття окремих груп тощо).

Підготовка включає:

1. вирівнювальні підготовчі заняття щодо повторення задач минулого олімпіадного сезону, уведення в групу олімпіадників нових учнів. Ця робота включає як індивідуальні, так і диференційовані форми. Обов'язковою є також робота в групах, у яких тренерами стають минулорічні лідери групи олімпіадників;

2. розв'язування завдань І та ІІ етапів попередніх олімпіад.

3. проведення занять у формі «міні олімпіад» для поступового психологічного налаштування учнів.

І етап олімпіади:

Шкільні олімпіади. Проводяться в навчальних закладах вчителями інформатики. Термін їх проведення повинен враховувати як мінімум 2-тижневу післяолімпіадну підготовку команди на ІІ етап, визначеної за результатами проведення І етапу. Особливості проведення:

1. участь у шкільній олімпіаді беруть всі бажаючі;

2. учні мають право розв'язувати як завдання своєї паралелі, так і вищих, тобто виступати за старші класи;

3. підбір завдань повинен бути диференційованим, тобто включати завдання 3-х рівнів:

· нескладні завдання репродуктивного характеру, які може розв'язати переважна більшість учасників;

· завдання, рівень яких потребує творчого підходу до розв'язання і, можливо, не вимагає обов'язкових знань програмного матеріалу;

· завдання, рівень яких відповідає ІІ або навіть ІІІ етапу олімпіади.

4. yмови проведення олімпіади повинні максимально відповідати умовам олімпіади наступного етапу.

Завдання, що пропонуються учням на шкільній олімпіаді, повинні, у першу чергу, враховувати той матеріал, що був засвоєний на момент проведення даної олімпіади за навчальною програмою. Однак, складність цих завдань повинна носити олімпіадний характер, визначаючи вміння учнів логічно мислити, застосовувати програмний матеріал до більш складних завдань. Кількість завдань повинна бути приблизно 3-4 завдання на 2 астрономічні години.

У виключних випадках за відсутності комп'ютерної техніки шкільну олімпіаду можна проводити у вигляді теоретичного туру з розв'язуванням алгоритмічних задач. Якщо програмою ще не передбачалося вивчення мови програмування, то можна запропонувати учням записувати алгоритми у словесній формі. Визначивши так потенціальних учасників ІІ етапу олімпіади з інформатики, необхідно після цього підготувати їх для виконання завдань у машинному варіанті.

ІІ етап олімпіади:

Районна (міська) олімпіада. Для того, щоб учасники ІІ-го етапу олімпіади, до яких слід віднести не тільки учнів, але й учителів-тренерів, були в максимально однакових підготовчих умовах, рекомендується попередньо провести такі заходи:

ь семінари-практикуми для вчителів-тренерів щодо ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІ етапу та рівнем складності завдань поточного навчального року;

ь заочну олімпіаду, що проходить у декілька етапів та передбачає ознайомлення учнів і вчителів-тренерів з авторськими розв'язками запропонованих завдань,а також має на меті ознайомлення з рівнем олімпіадних завдань поточного навчального року.

ІІІ етап олімпіади:

Обласна олімпіада. Цьому етапу олімпіади можуть передувати такі заходи:

ь семінари-практикуми для вчителів-тренерів районних та міських команд для ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІІ етапу та рівнем складності завдань поточного навчального року;

ь участь вчителів у курсах з розв'язування задач олімпіадного рівня.

Виходячи з вище зазначеного, бажано вчителям інформатики в роботі з обдарованими учнями необхідно:

· застосовувати проблемний метод у навчанні;

· проводити самостійні роботи творчого характеру;

· застосовувати індивідуальний підхід у навчанні;

· впроваджувати розвивальні творчі ігри;

· розв'язувати творчі завдання.

Також є широкий спектр позакласної роботи на виявлення та розвиток творчих здібностей учнів:

· це підготовка і участь школярів в олімпіадах з інформатики;

· дослідницька робота в МАН;

· участь у гуртках, факультативах;

· участь в інтелектуальних іграх;

· робота над проектом;

· участь у науково-практичних конференціях;

· участь в Інтернет-олімпіадах [8, c.42-43].

2.2 Розробка завдань для підготовки обдарованих учнів до олімпіади з інформатики

У роботі з учнями у підготовці до олімпіад для закріплення навичок потрібне багаторазове розв'язання завдань певного типу. Водночас вчитель може видати завдання учням додому в електронному вигляді, а учні, розв'язавши, переносять своє рішення на носії й здають для перевірки. Після цього проводиться розбір завдань у групі, учні розповідають про шляхи розв'язання завдань.

Пропоную подані нижче завдання для підготовки обдарованих до олімпіади:

1. Вуличнi перегони (100 балів)

Орґанiзацiйний комiтет велосипедних перегонiв Лазуровий Берег-99 звернувся до жандармерiї Сан-Тропе з проханням дозволити провести велосипеднi перегони вулицями цього курортного мiстечка таким чином, щоб кожен учасник мав би певну свободу у виборi шляху до фiнiшу. Жандармерiя у вiдповiдь надiслала в органiзацiйний комiтет план проведення таких перегонiв. На плані пункти-перехрестя було позначено кругами i занумеровано натуральними числами в межах вiд 1 до певного натурального числа n, а окремi дiлянки перегонiв -- вулицi з одностороннiм рухом -- позначено стрiлками. На цьому планi:

старт -- пункт, з якого можна досягнути будь-який пункт перегонiв, i який неможливо досягнути з будь-якого iншого пункту;

фiнiш -- пункт, який можна досягнути з будь-якого iншого пункту, i з якого неможливо досягнути жоден iнший пункт.

Деякi пункти неможливо уникнути на шляху вiд старту до фiнiшу, не рахуючи останнiх.

Деякi з пунктiв, якi неможливо уникнути на шляху вiд старту до фiнiшу, розбивають план перегонiв на два плани. Інакше кажучи:

кожен новоутворений план має пункти, вiдмiннi вiд старту й фiнiшу цього плану;

новоутворенi плани не мають спiльних стрiлок, але мають єдиний спiльний пункт, що є фiнiшом для одного плану i стартом для iншого. Цей спільний пункт неможливо досягнути рухом вздовж стрілок, почавши рух з нього самого.

Завдання

Створiть програму race.*, яка допоможе членам органiзацiйного комiтету провести аналiз поданого плану.

Вхідні дані

Кiлькiсть рядкiв вхiдного файлу race.in дорiвнює n -- кiлькостi всiх пунктiв перегонiв, що не перевищує 222. Для j в межах вiд 1 до n включно j-ий рядок цього ж файлу мiстить номери кiнцевих пунктiв тих стрiлок, якi виходять з j-го пункту.

Вихідні дані

Перший рядок вихiдного файлу race.out має мiстити у вказаному порядку номери пунктiв, що є стартом i фiнiшом.

Другий рядок цього самого файлу має мiстити кiлькiсть пунктiв, якi неможливо уникнути на шляху вiд старту до фiнiшу та номери цих пунктiв у порядку зростання.

Третiй рядок цього самого файлу має мiстити кiлькiсть пунктiв, якими можна розбити поданий план перегонiв на окремi плани, та номери цих пунктiв у порядку зростання.

Приклад

race.in

3

3

4 5

6

6

7 8

9

5 9

1 2

race.out

10 9

2 3 6

1 3

Для поданого прикладу вхідного файлу план перегонів можна подати таким рисунком.



2. Криптограма (100 балів)

Завдання

Створiть програму cripto.*, яка дешифрує запису дiї додавання, в якому всi доданки роздiлено знаком +, перед сумою стоїть знак =, а кожну цифру замiнено на лiтеру, причому:

однаковi цифри замiнено на однаковi лiтери;

рiзнi цифри замiнено на рiзнi лiтери;

розрiзняються великi та малi лiтери;

можуть використовуватися як лiтери латиницi, так i лiтери кирилицi;

кiлькiсть доданкiв не перевищує 9, запис кожного з них мiстить не бiльше 9 цифр, але й не менше 2 цифр.

Вхідні дані

Перший рядок вхiдного файлу cripto.in мiстить натуральне число, яке є основою системи числення i лежить в межах вiд 5 до 10 включно.

Другий рядок цього самого файлу мiстить запис дії додавання. Роздiлення доданкiв, суми, знакiв + i = додатковими прогалинами не передбачається.

Вихідні дані

Файл cripto.out має містити всi способи дешифрацiї поданого запису дiї додавання по одному у кожному рядку без повторення (порядок довільний).

Приклад

cripto.in

10

ten+ten+forty=sixty

cripto.out

850+850+29786=31486

3. Спіраль чисел (100 балів)

Прямі x = 1/2 + j та y = 1/2 + k при усіх цілих j та k розбивають координатну площину на квадрати. Координати центрів (симетрії) цих квадратів -- усі можливі пари цілих чисел. Такі квадрати можна перелічити, тобто занумерувати натуральними числами, різними способами. Наприклад, рухаючись "спіраллю", що складається з відрізків.

Якщо рух розпочати з квадрата з центром (0; 0), то кожній парі цілих чисел, що є центром квадрата, можна поставити у взаємно однозначну відповідність одне натуральне число -- див. індекс праворуч знизу на такому рисунку.



На поданій схемі:

додатний напрям осі абсцис x -- це напрям праворуч;

додатний напрям осі ординат у -- це напрям догори;

індекс праворуч знизу координат (x; у) -- пари цілих чисел -- натуральне число, що відповідає цій парі.

Завдання

Створiть програму spiral.*, яка для описаного способу нумерації квадратів рухом "спіраллю":

при наявності одного натурального числа n у вхідному файлi spiral.in запише у вихідний файл spiral.out пару цілих чисел x та y, що є координатами центра симетрії квадрата з номером n;

при наявності пари цілих чисел x та y у вхідному файлi spiral.in запише у вихідний файл spiral.out натуральне число n, що є номером квадрата з центром симетрії (x; y).

Для усіх завдань n < 1017.

Приклади

№	spiral.in	spiral.out
1	10	-12
2	-12	10

Програма мовою Turbo Pascal 7.0

для тестування коректності взаємодії з системою тестування Kgrader

{$I-}

uses dos,windos;

const

drive=4; {Номер логiчного пристрою: 1-A, 2-B,

3-C, 4-D, 5-E, 6-F, 7-G, 8-H, 9-I, 10-J,

11-K, 12-L, 13-M, 14-N, 15-O, 16-P, 17-Q, 18-R,

19-S, 20-T, 21-U, 22-V, 23-W, 24-X, 25-Y, 26-Z}

np=3; {Кiлькiсть: програм}

nc=6; {компiляторiв}

p: array[1..np] of pchar = {Назви програм}

('race.*','cripto.*' ,'spiral.*');

c: array[1..nc] of string[16] {Компiлятори}

= ('{ Turbo Pascal }',

'{ Free Pascal }','{ Turbo Delphi }',

'/* TCC */','/* GCC */','/* VC */');

ex=' виявлено';

no=' вiдсутнiй';

yes=' має такий перший рядок: ';

var ip,ic,j: byte; dir: pchar; s: string;

nofile: boolean; i,o: text;

dirInfo: tsearchrec; BEGIN

assign (o,'readme.txt');

rewrite(o);

GetMem (dir,800);

GetCurDir(dir,drive);

writeln(o,dir); close(o); reset(o);

readln(o,s); close(o); rewrite(o);

write(o,'Поточна тека: ',s);

j:=length(s);

repeat dec(j)

until not (s[j] in ['A'..'Z','a'..'z']);

if (s[j]<>'\') or (j+9 < length(s))

then writeln(o,' має некоректну назву')

else writeln(o);

assign(i,'contest.txt'); reset(i);

if ioresult <> 0 then writeln(o,'contest.txt ',no)

else begin

readln(i,s); close(i);

writeln(o,'contest.txt ',yes,s) end;

for ip:=1 to np do begin

nofile:=true;

findfirst(p[ip],faarchive,dirinfo);

while doserror = 0 do begin

write(o,dirinfo.Name+ex+' з ');

nofile:=false;

assign(i,dirinfo.Name);

reset (i);

readln(i,s);

close (i);

if not ((s=c[1])or(s=c[2])or(s=c[3])

or (s=c[4])or(s=c[5])or(s=c[6]))

then write(o,'не');

writeln(o,'коректним замовленням комiлятора ',s);

findnext(dirInfo) end;

if nofile then writeln(o,p[ip],no) end;

close(o) END [1, с.12-14; 5, с.46-48].

Висновки

Порівняно зі своїми однолітками обдаровані учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати. Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.

Основний напрям розвитку здібностей з інформатики - формування професійних знань та навичок програміста, а саме: виокремлювати з інформації суттєве, уміння знаходити потрібну інформацію; розв'язувати задачу за певним алгоритмом або знайти новий шлях розвитку; застосування у роботі ідей математики, фізики тощо, перенесення їх на програмний код; використання можливостей програмного забезпечення, мережі Інтернет для досягнення своєї мети; створення продукту не «для себе», а для широкого кола споживачів; уміння спілкуватись з однокласниками та вчителями.

Робота вчителя-тренера з обдарованими учнями не повинна носити хаотичний, епізодичний характер, а має бути системною, неперервною, спланованою на перспективу.

Увага до обдарованої дитини не повинна вичерпуватися лише періодом її навчання. Значні труднощі обдаровані люди переживають і в періоді професійного самовизначення, і надалі, у самому процесі творчості. Іншими словами, таланту потрібна постійна турбота всього суспільства. І починати потрібно з загально психологічної грамотності.

У процесі роботи з обдарованими дітьми особливе місце посідають дії вчителя. Він має розробити чітку систему цілей в роботі з обдарованими дітьми, системний і водночас творчий підхід до вирішення завдань, вироблення в учнів позитивної мотивації навчання.

Список основних термінів

Обдарованість -- поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.

Здібності -- індивідуально стійкі властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності.

Рoзвиток -- необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів.

Задатки - вроджені, стійкі психофізіологічні особливості людини, що роблять істотний вплив на розвиток її здібностей.

Емоції -- складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру -- в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо -- і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки.

Пізнання -- вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань.

Талант -- притаманні від народження певні здібності та вміння, які розкриваються з набуттям навичок і досвіду.

Особиистість -- соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Навчаальний процес -- це система дидактичних, методичних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію освітньої програми.

Інформатика -- теоретична та прикладна (технічна, технологічна) дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також методи і (технічні) засоби її створення, перетворення, зберігання, передачі та використання в різних галузях людської діяльності.

Список використаних джерел

1. Бондаренко С.: олімпіадні задачі/С.Борисенко//Інформатика.-2007.-№11,- с. 12-14;

2. Босенко М.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. - №24. - 2001. - с. 9-10;

3. Ващенко Г. Обдарованість. - К., 1999. - с. 140-150;

4. Глухова М.В. досвід роботи з обдарованими дітьми в галузі ІКТ [Текст]/М.В.Глухова, А.Ю.Герман//Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2009. - №4. - с. 14-17;

5. Готуємося до олімпіад з інформатики: для вчителів і студ. ВНЗ/Упоряд. І.Скляр. - К.: Ред. Загальнопед. Газет., - 2005. - с.128;

6. Горай Ю. Творчі здібності та обдарованість // Психолог. - 2006. - №25. - с. 12;

7. Густокашин М.С. Введение в методы решения олимпиадных задач по информетике.STL//інформатика. - 2008. - №1. -с.21-26;

8. Канавалова Т.П. Методологія та зміст шкільних олімпіад з інформатики//Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2004. - №8. - с.41-43;

9. Канавалова Т.П. Розвиток творчості учнів при вивченні інформатики: Авторська програма поглибленого вивчення інформатики.--Чернівці: ОНМІПО, 1996.--44с

10. Кочеткова Н. Организация работы с одаренными детьми в области информатики и информационных технологий в школе [Текст]/Н.Кочеткова // информатика и образование. -2010. - №8. - с.12-15;

11. Кретова М. Особливості навчання інформатики обдарованих учнів//Рідна шк.. -2005. - №5. - с.55-56;

12. Липова Л. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. - №24. - 2001. - с. 17-23;

13. Мельник В.І. Досвід роботи з обдарованими дітьми// Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2005. - №6. - с.43-47;

14. Ребрина В.А. Організаційні форми навчання обдарованих дітей інформатики// Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2004. - №6. - с.49-51;

15. Ренський С. Вундеркінди // Науковий світ. - №5. - 2005. - с. 11;

16. Симонова О. готуємось до олімпіади: [Задачі]//інформатика. -2007. - №15. - с.14-18;

17. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. -- СПб.: Питер. -- 2001. -- 544 с;

18. Чумакова М.В. Академічна обдарованість та методи її діагностики // Обдарована дитина. - №». - 2002. - с. 53-56;

19. Шилова Ю.В. Досвід підготовки учнів 6-8 класів до олімпіад з інформатики [Текст]/Ю.В.Шилова// Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2009. - №4. - с.42-44;

20. Яковлева Е. Развитие творческой одаренности детей школьного возраста // Одаренные дети. -- 2002. -- №2.

Размещено на Allbest.ru