Робота з папером на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі

ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПАПЕРУ: ДОСЛІДИ Й СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Вивчення будови паперу

-- Розгляньте папір на світло. Зверніть увагу на світлі ділянки й згущення. Це відбувається через нерівномірний розподіл волокон паперової маси.

-- Розгляньте папір низької якості (обгортковий, пакетний). Зверніть увагу на механічні домішки.

-- Розгляньте обірваний край аркуша паперу на світлі або через лупу. Зверніть увагу на дрібні волокна на місці обриву.

-- Розірвіть аркуш паперу, складений навпіл і пропрасований. Зверніть увагу, що папір легко рветься по пропрасованій лінії, тому що в цьому місці його міцність понизилася: волокна від прасування прогнулися й частково зламалися.

-- Зігніть аркуш товстого паперу в будь-якому напрямку. Зверніть увагу, що лінія згину буде нерівною, із заломами. Проведіть на такому ж аркуші паперу лінію по лінійці тупим кінцем ножиць, зігніть аркуш по наміченій лінії. Зверніть увагу, що папір легко й рівномірно згинається.

Визначення напрямку волокон паперу

-- Відірвіть кілька смужок паперу зверху донизу, поверніть аркуш у будь-яку сторону на 90 градусів і знову відірвіть кілька смужок зверху донизу. Зверніть увагу, що в одному випадку вдається відірвати рівні смужки -- волокна знаходяться вздовж аркуша, в іншому -- лінія відриву нерівна, тобто волокна йдуть упоперек аркуша.

-- Відріжте дві однакові за довжиною й шириною смужки від горизонтальної й вертикальної сторін одного аркуша паперу. Візьміть обидві смужки за один кінець і складіть. Зверніть увагу, що одна смужка ледь-ледь прогинається -- вона відрізана з боку поздовжнього розташування волокон, інша прогинається сильніше -- вона відрізана з боку поперечного напрямку.

-- Проведіть мокрим пензликом по краях паперового аркуша. Зверніть увагу, що з одного краю папір згорнеться рівномірно, значить, волокна йдуть уздовж, з іншого боку край аркуша стане хвилястим -- волокна розташовуються впоперек.

-- Виріжте з аркуша паперу коло. Намочіть краї мокрим пензликом. Зверніть увагу, що папір скручується з боку поздовжнього розташування волокон.

Вивчення різних властивостей паперу

-- Розріжте аркуш паперу навпіл. Одну половинку змочіть мокрим пензликом. Зверніть увагу, що мокрий папір легко рветься, тому що втратив міцність, суха ж половинка зберегла її.

-- Капніть по краплі води на промокальний папір, газетний папір та папір для письма і простежте, у якій послідовності всмоктується вода. Зверніть увагу, що вода погано всотується у папір кращих сортів.

-- Скрутіть папір у трубочку, перев'яжіть її й покладіть у сухе місце. Через кілька днів зніміть зав'язку. Зверніть увагу, що папір зберіг надану йому форму, тому що понизилася вологість і волокна втратили гнучкість.

-- Залишіть по одному екземпляру від декількох парних зразків різного паперу на 10 днів на освітленому місці. Інші екземпляри сховайте в конверт. Зверніть увагу, що після закінчення терміну папір, залишений на сонці, пожовк і вицвів.

Досліди й спостереження по вивченню різних властивостей паперу включайте майже в кожне заняття з цієї теми. Цьому виду роботи відводьте не більше 10 хвилин. Результати вивчення властивостей паперу використовуйте при виконанні практичних завдань. З дітьми можна зібрати різні колекції: наприклад, «Види й сорти паперу», «Вироби з паперу», «Види кольорового паперу» тощо. Участь дітей у зборі матеріалу для колекції, у його обробці й оформленні (на стенді, в альбомі, на аркушах і т.д.) дає змогу зібрати велику кількість різних зразків.

КАТЕГОРІЇ КОМПОЗИЦІЇ ПАПЕРОПЛАСТИКИ

Заняття архітектурним моделюванням виконують важливу функцію: вони споріднюють практичні навички і мистецтво, завдяки чому збагачується духовний світ дитини. Вихованці при створенні нових виробів, їх елементів (деталей) вчаться надавати їм найбільш доцільну форму за функціями і призначенням. При цьому вони повинні органічно (формою, кольором, матеріалом) вписати їх в оточуюче середовище. Таким чином творчі здібності учнів розвиваються в двох напрямках: з одного боку, діти відображують реальні особливості предметів; з іншого -- створюють нові форми, які не існують у природі, а є витвором їхньої уяви і фантазії. Однак виконання композицій в об'ємі потребує певного часу, оскільки зробити модель без креслення досить складно.

Розглянемо виконання композицій в об'ємі на прикладах креслень чотиригранної та трикутної правильних призм (рис. 1, 2), а також застосування цих елементів у побудові креслення Альтанки (рис. 3). На рис. 4 представлено об'ємне креслення Башти з використанням компонентів круглої форми.



Рис. 1. Побудова креслення та розгортки чотиригранної правильної призми.

Рис. 2. Розгортка трикутної правильної призми.



Рис. 3. Креслення Альтанки, а, б -- розгортка Альтанки; в, г -- креслення даху; ґ -- підставка; д -- вигляд готового виробу.



Рис. 4. Креслення Башти, а, б -- розгортка нижньої частини Башти; в, г --розгортка верхньої частини Башти; ґ -- підставка (2 дет.); д -- дах; е -- вигляд готового виробу.

Композиція: види і категорії

Слово «композиція» в перекладі з латині означає «компонування, складання, з'єднання, зв'язок, побудова, структура».

Розрізняють три основні види композицій: фронтальну, об'ємну та глибинно-просторову. Наприклад, фасади будівель мають ознаки фронтальної композиції -- це розподіл в одній площині форми у вертикальному та горизонтальному напрямках по відношенню до глядача. Об'ємна композиція -- це форма, що має відносно замкнуту поверхню і сприймається з усіх боків.

Глибинно-просторова композиція складається з матеріальних елементів, об'ємів, поверхонь та простору, а також інтервалів між ними. Вона використовується у вирішенні вулиць, майданів, мікрорайонів тощо. Такий поділ умовний. Наприклад, фронтальна й об'ємна композиції входять до просторової.

Уміння моделювати починається зі спостереження за явищами природи, пізнання різних прикладів і знання категорій композиції. Серед категорій виокремлюють колір, контраст, ритм, рівновагу, симетрію, асиметрію, пропорцію, динаміку, статику, масштаб і масштабність.

Коло, чотирикутник, трикутник, кулю, циліндр, конус та інші прості форми дитина спостерігає у природі: круглий місяць, пірамідальні дерева, конусоподібні польові квіти тощо. Усі ці форми використовуються для виготовлення різних виробів. Важливо вміти гармонійно поєднувати прості елементи, підбираючи їх кількість та розміри, щоб вони за своїм характером і об'ємом візуально складали єдине ціле. Досягти натуральності форми, визначити потрібну розмірність елементів, пропорцію, товщину легше в моделі.

За допомогою геометричних фігур можна створити найрізноманітніші композиційні рішення. Особливо вдалі з них -- це поєднання предметів, що різко відрізняються за розмірами. Поєднуючи певну кількість елементів з виконанням певних правил, дитина отримує завершену гармонійну форму, що створює певне відчуття і певний образ, розвиває просторову уяву.

Колір у композиції

Навколишній світ надзвичайно барвистий. У природі гармонія кольору незаперечна. Тому саме у сприйманні картин і барв природи потрібно шукати витоки прекрасного, кольорової гармонії, емоціональної чутливості. Перш за все правила гармонії стосуються естетики кольору, що уособлює художній початок та є первісною обов'язковою метою композиції. Колір тісно пов'язаний із такими засобами композиції, як пропорція, масштаб, контраст. Особливо велика роль відводиться кольору в загостренні чи послабленні характеру форми виробу. За допомогою кольору можна не тільки створити в людини певний настрій, а й викликати наперед задумане відчуття.

Усі кольори, що с в природі, поділені на дві основні групи.

1. Ахроматичні (безколірні) кольори відрізняються один від одного тільки яскравістю, тобто вони відбивають різну кількість світла, що падає на них: білий, сірий, чорний.

2. Хроматичні кольори -- це ті кольори та їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий).

Контрасти кольору розрізняють: за світлом (світлий -- темний); за кольором (колір і його варіанти, відтінки); за насиченістю; за фактурою (матовий -- блискучий); за асоціаціями (виступальні -- відступальні, теплі -- холодні, легкі -- важкі, збуджувальні -- заспокійливі).

Кольоровий і світловий контрасти широко використовуються на практиці, у першу чергу для встановлення чіткої видимості деталей (елементів). У кольоровому вирішенні об'єкта використовуються частіше не окремі кольори, а їх комбінації і поєднання. Тут найважливіше те, як при поєднанні один колір впливає на інший. Наприклад, з двох однакових сірих квадратів квадрат на чорному тлі здається світлішим, ніж той, що на білому (рис. 5). Таке ж явище відбувається і з кольоровими об'єктами.

Рис. 5.

При моделюванні можна використати оптичні зміни, наприклад, вертикальні смуги здаються спостерігачу довшими, ніж горизонтальні, тому квадрат із вертикальними смугами буде здаватися вужчим (рис. 6).

Рис. 6.

Людський зір особливий. Цікаво, що при спогляданні червоного квадрата через деякий час, закривши очі, побачимо як залишкове зображення зелений квадрат. Цей дослід можна зробити з будь-яким кольором.

Кольоровий круг допоможе початківцю архітектурного моделювання у кольоровому вирішенні будиночків. Якщо накласти рівносторонній трикутник (або рівнобедрений) із паперу на кольоровий круг, щоб перетин медіан співпадав із центром, і закріпити голкою -- кути трикутника визначать три гармонічних між собою кольори. Використовуючи квадрат чи прямокутник, визначають співзвучні пари кольорових відтінків. Протилежні кольори створюють різкі контрасти.

Контрастні співставлення сприяють загостренню сприймання цілого. Контраст підсилює різницю властивостей форм, кольору, робить їх єдність напруженішою, вражаючою. Однак дуже сильний контраст може зруйнувати композиційний лад. Колір здатен викликати відчуття глибини, щільності і холоду. Будь-який колір у контрасті з іншим сприймається активніше, наприклад, червоний -- на білому; жовтий буде яскравим на чорному, синьому і червоному, і, навпаки, невиразним на білому. Тому ступінь обраного контрасту обмежується вимогами збереження цілісності враження.

Засоби композиції

Єдність усіх елементів створює композицію. Зв'язок елементів композиції буде органічнішим і зрозумілішим, якщо навколо її головного елемента на художній основі об'єднуються інші. Головний елемент називається центром композиції.

Художньої виразності статичних і динамічних композицій досягають завдяки симетрії та асиметрії. Вони встановлюють певний порядок розміщення форм, пов'язаний із призначенням предмета, його красою. Симетрія з давніх часів була умовою краси, оскільки забезпечувала рівновагу композиції. Рівновага, як і ритм, властива і рослинному, і тваринному світу. У спогляданні природи формується відчуття цілісності, закінченості та рівноваги.

Рівновага об'ємів викликає відчуття спокою, впевненості, сталості. Людське око відпочиває при сприйнятті такого предмета. Отже, композиційна рівновага досягається перш за все формою деталей, кольором, тоном і пластикою (рис. 7).

Рис. 7. Приклади композиційної рівноваги.

Важливий засіб композиції -- ритм -- закономірне чергування об'ємів, розчленованих поверхонь, граней, а також упорядкована зміна характеристик елементів форми, кольору. Прояв ритму при рівних інтервалах можна спостерігати в розташуванні колон античних храмів, вікон у будівлях замків (рис. 8).

Рис. 8. Прояв ритму в розташуванні колон античних храмів.

У світі речей, як і в природі, усе повинно бути взаємопов'язане пропорціями. Пропорції мають велике художнє значення. Вони визначають розмірність і гармонійність елементів форми, всіх її частин одна з одною і з цілим. Важко розраховувати на цілісність форми, якщо об'ємно-просторову структуру не поєднує пропорційна система, тому наявність навіть дуже гарних деталей у цьому випадку втрачає значення.

У художньому моделюванні треба усвідомлювати, що повинно переважати у виробі -- динамічність чи статичність. Порівняємо для прикладу куб і високу тригранну піраміду. Куб створює враження сталого простору, з явним центром, а піраміда, навпаки, ніби викликає рух очей уздовж грані чи площини знизу вгору. Динамічність робить пірамідальну форму разючою, активною, помітною, виокремлюючи її серед інших (рис. 9).

Рис. 9. Приклади динамічності та статичності в геометричних формах.

Природа підказує нам найбільш раціональні форми. Листя дерев, пелюстки квітів, горіхова шкаралупа мають складні просторові форми і витримують значні навантаження, хоча їх матеріал не відрізняється міцністю. Вигнуті і товстостінні природні конструкції завдяки неперервності і плавності форми сприяють рівномірному розподіленню навантаження на весь перетин. Зрозуміло, що шляхом трансформації поверхні досягаються не тільки гарні декоративні та естетичні якості матеріалу, а й конструктивно-механічні властивості.

Розглянемо детально засоби композиції.

Колір та контраст

Колір -- це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття у відповідності до відбитого чи випромінюваного ними світла.

Контраст -- це різке вираження протилежностей: довгий -- короткий, товстий -- тонкий, темний -- світлий, великий -- малий.

Використовуються елементи з протилежними характеристиками: гладкі поверхні, шорсткі та пласкі стіни, об'ємні колони, великий дім, маленький гараж, високий дах. Наприклад, стриманість будівлі надає фронтон, який вивершує мансардний поверх.

Ритм

Ритм -- це рівномірне чергування розмірних елементів, порядок поєднання ліній, об'ємів, площин.

В архітектурних будівлях найпростіший прояв ритму -- характерне повторення в композиції форм при рівних інтервалах -- розподіл вікон по вертикалі і горизонталі або розміщення колон будівлі. Напрямок ритмічних повторень може бути різний (до центру, по горизонталі, по вертикалі). Членування по горизонталі візуально знижує висоту, а вертикальні повтори, навпаки, збільшують її.

Бажаний візуальний ефект досягається завдяки правильному чергуванню елементів, об'ємів, світлових плям та будь-яких деталей, що ніби спрямовують рух очей відповідно до обраного ритму. (У площинному зображенні орнамент, візерунок.)

Рівновага

Рівновага -- це такий стан форми, при якому всі елементи зба-лансовані між собою. Вона залежить від розподілу ваги композиції відносно її центру.

Розподілення навантажень, точок опори відносно центру тяжіння повинно давати візуальну інформацію про стійкість. Виріб повинен бути не тільки фізично, а й візуально стійким.

По тоновому чи кольоровому вирішенню видно об'єм виробу, його пластику. Уявлення про цілісність, закінченість, урівноваженість вда-ло передає форма будиночка.

Симетрія

Симетрія -- принцип організації композиції, де елементи розмі-щені правильно відносно площини, осі або центру.

Симетрія (з грецької «розмірність») вважається однією з умов краси, оскільки вона забезпечує рівновагу композиції та є одним із важливіших засобів досягнення виразності в художньому моделюванні. Симетрія -- найбільш активна закономірність, за допомогою якої організується форма.

Є вид симетрії, характерний для центричних композицій. Симетрія досягається конгруентністю фігур, які при обертах відносно осі симетрії неодноразово поєднуються.

Дзеркальна симетрія -- це рівність двох частин фігури, розташованих одна відносно іншої як відображення в дзеркалі. Дзеркальна симетрія широко представлена у виробах.

Асиметрія

Асиметрія -- принцип організації, який базується на динамічній урівноваженості елементів, на вираженні їх руху в межах цілого.

Елементи виробу або їх сукупність розміщуються при відсутності осі симетрії. Тут важливо слідкувати за візуальною врівноваженістю всіх частин за вагою, фактурою, кольором. Симетрична форма виробу сприймається легко і відразу, а асиметрична -- поступово.

Пропорція

Пропорція -- це рівність двох відношень. Кожен будинок житлового чи громадського призначення має свої пропорції. При збільшенні однієї деталі будівлі в декілька разів відповідно в стільки ж разів збільшують іншу. Якщо всю об'ємно-просторову структуру не об'єднує чітка пропорційна система, важко розраховувати на цілісність форми.

Динамічність та статичність

Динаміка -- це зорове сприйняття руху, стрімкість форми.

Статика -- це стан спокою, рівноваги, форми, усталеність у самій її геометричній основі.

Порівняймо, для прикладу, будинок і башту. Будинок створює враження усталеного простору, а башта ніби спонукає вести поглядом вздовж грані чи площини знизу догори. Для виразу статичності в просторі обрано кубічні та циліндричні форми, а для динамічності -- конусні.

Легкі кольори (світло-блакитний, світло-зелений) підкреслюють динамічність, стрімкість форми.

Щоб передати статичність форми, підбирають кольори, що підкреслюють стан спокою та є виразними.

Масштабність

Масштабність -- найбільш складний засіб композиції. Її потрібно застосовувати значно вільніше, керуючись міркуваннями (категоріями) художньої виразності. Так, наприклад, віконний отвір має певний масштаб, пов'язаний із розмірами людини. Проте в будівлях громадського призначення звичні розміри вікон порушують, збільшуючи їх, порівняно з житловими будинками. Уявімо два однакових фасади будівель за площиною і конфігурацією. Ми сприймаємо їх як однакові. Однак якщо один із них розчленувати кольором (фактурою) або вікнами, він не буде виглядати таким масштабним, як інший. Масштабність можна передати, моделюючи будинок у зменшеному розмірі, не членуючи поверхонь.

Декоративна трансформація площин

Трансформувати -- означає перебудувати, перетворити шляхом швидкої зміни форми, об'єму.

Трансформовані площини забезпечують стійкість (сталість) та міцність, а також сприяють рівномірному розподілу навантаження на весь перетин. За попередньо накресленими лініями на папері роблять надрізи ножем-різаком на половину товщини паперу, щоб отримати точний перелом, чисте ребро на вигині. Папір дозволяє визначити загальні принципи трансформації площини в рельєфі (дах).

Художнє оздоблення виробу

За допомогою декоративного оформлення проекту досягається сти-льова єдність зовнішнього і внутрішнього оздоблення будинку. Про-стота архітектурних форм, властива комбінаторним елементам, повин-на узгоджуватися з лаконізмом стилю сучасної архітектури. Вираз-ність декору зростає, якщо він підкреслює структурно-конструктивну основу екстер'єру (озеро, кущі, дерева, доріжки, сходи), привертаючи тим самим нашу увагу.

ПАПЕРОВА ПЛАСТИКА. ПОШУК ВЛАСНОГО СВІТУ

Людям властива потреба моделювати оточуючий світ, створити щось нове, наслідувати те, що вразило людину, особливо змалечку. Я відніс би жанр паперової пластики не до прикрашення, а саме до найбільш доступного й виразного способу моделювання. Так, для паперової пластики є деякі обмеження у виразних засобах. Тим приємніше зуміти із плаского аркуша паперу створити об'ємне тіло складної форми.

У наш час як учні, так і професіонали для моделювання, конструювання, створення декорацій користуються засобами 3D графіки. Макети виготовляють зі спеціальних видів пластмас, що дуже дорого й далеко не завжди необхідно для вирішення поставленого завдання, наприклад, курсової роботи майбутнього промислового дизайнера. Макет із білого паперу при підходящому освітленні передає особливості об'єму не гірше, ніж гіпсова модель, при цьому він легкий і не вимагає значних витрат матеріалу й складних технологій. «Паперова пластика» розвиває просторову уяву, необхідну всім інженерно-технічним працівникам, а також фантазію, необхідну будь-якій творчій людині, виховує те, що в дизайнерів, скульпторів і людей споріднених професій називають «логікою форми».

Хочу відзначити, що паперова пластика відрізняється від інших видів творчості з паперу -- аплікацій орігамі, пап'є-маше -- чіткістю первісного задуму. Помилка веде, як правило, до необхідності переробити всю роботу. Перш ніж братися за ніж, ножиці, треба зробити ескіз і креслення-розгортку.

Іноді попередньо можна зліпити модель із пластиліну, щоб переконатися, що подібна форма взагалі можлива. Дуже красиво виглядають рельєфи, об'ємні рослинні орнаменти з білого паперу на білому тлі. На заняттях з дітьми робота над такими виробами -- чудова нагода для того, щоб зробити екскурс в історію й мистецтвознавство. Рельєф, барельєф, горельєф, контррельєф -- об'ємні елементи декору від стародавнього Єгипту до наших днів.

Є думка, що навчити малювати можна трьох людей із кожних чо-тирьох. Та не кожен із цих трьох користується наданим природою привілеєм. Більше того, доросла людина починає соромитися дитячих «умінь». Проте, як свідчить мій життєвий досвід, малювання й просторове мислення необхідно і режисерові, й інженерові, і навіть військовому. Ескіз необхідний для майбутньої моделі або іграшки, а добре виконана модель веде руку з олівцем до нового пошуку.

Робоче місце та інструменти

Для виконання робіт із паперової пластики потрібні нескладні, але ретельно підібрані інструменти й добре організоване робоче місце.

1. Поверхня стола повинна бути добре й правильно освітлена.

2. Поверхню стола необхідно захистити від різального інструменту щільним картоном, ДВП, склом або пластиком.

3. Руки повинні бути ретельно вимиті (знежирені).

4. Оскільки робота передбачає використання різального інструменту, необхідно мати елементарну аптечку -- вату, марлю, перекис водню.

5. Папір необхідно мати не менш 3 видів:

-- звичайний папір для друку, формат А4;

-- папір для малювання, краще щільний тонкий;

-- «ватман» креслярський до А1.

Інструменти:

1. Лінійка металева від 20 см до 1 м. Дерев'яні лінійки не підходять при роботі з ножем.

2. Косинці прозорі з кутами 90-60-30 й 90-45-45, лекала універсальні.

3. Циркуль великий із готовальні, подовжувач для циркуля, циркулі-вимірники (великий і малий). У циркуля-вимірника обидві ніжки з голками. Одну із цих голок бажано заточити на дрібному наждаку як крихітне лезо, під кутом до поверхні паперу приблизно під 45°. Зрозуміло, дитині в цьому повинні допомогти батьки. У крайньому випадку, можна обійтися стандартним вимірником, але робота буде не настільки витончена.

4. Ніж зі змінним лезом малої ширини, із широким лезом -- для великих робіт. Набір запасних лез для ножа. Лезо повинне бути ідеально гострим, у роботі воно швидко тупиться, потрапляючи на лінійку, клей, картонну підкладку, тому потрібно мати невеликі плоскогубці для відламування частини леза. Це в жодному разі не повинна робити дитина.

5. Папір наждаковий «нулівка» для виправлення голки циркуля, що тупиться буквально на першій же окружності.

6. Клей канцелярський «олівець», клей гумовий, клей ПВА.

7. Олівці НВ, 2У, («Кохінор», «Raffine»). Поганий олівець залишить на папері плями або виїмки.

8. Гумка м'яка («Кохінор», Словаччина).

9. Бажано мати так називану «просвітку» -- стіл зі склом і лампою, що світить знизу. Такі столи були раніше в мультиплікаторів й у конструкторських бюро в копіювальниць. У денний час можна скористатися віконним склом для розмітки місць підрізання ножем обох сторін паперу.

Кілька прийомів роботи з папером

1. Ваш щільний папір довго лежав згорнутий у рулон.

Покладіть його на край стола вигином угору й потягніть через край стола вниз упевненим рухом. Проблему буде усунуто, папір розгорнеться. Однак треба потренуватися.

2. Схожа, але протилежна дія. Вам потрібно закрутити тонкий папір (зачіска Мальвіни або борода діда Мороза).

Смужку паперу (смужку, нарізану гребінкою) кладете на стіл. Зверху на папір ребром ставите тверду лінійку, а краще косинець (не зігнеться). Протягуєте смужку під лінійкою, і тонкий папір закручується в кільця.

На папір потрапила волога або його недбало кинули й він пожолобився. Трохи змочіть папір водою з пульверизатора та сміливо пройдіться праскою. Перевірено! Але не залишайте гарячу праску на папері!

3. Треба згорнути циліндр діаметром не більше сантиметра. Візьміть круглий олівець і намотайте на нього папір. Змастіть зовнішній край клеєм. Якщо після склейки важко дістати олівець із вузької й довгої трубочки, виштовхніть його іншим олівцем.

4. Намагайтеся хоча б на дрібні поверхні й на торці паперу не наносити клей пальцями. Скористайтеся інструментами для ліплення або загостріть лопаткою ручку зіпсованого пензлика.

5. Ви підрізали папір для вигину, а він тріснув по шву. Не кваптеся викидати виріб. Паніка -- не стиль працьовитої людини. Акуратно пройдіться по шву клеєм ПВА й майте терпіння притримати його краї, поки він не склеїться. Майже все, крім власного життя, можна виправити!

6. Не завжди добре клеїти папір «в стик». Великі об'ємні деталі краще з'єднувати заздалегідь запланованими на розгортці клапанами.

Усе геніальне...

Почнемо із простого. Спосіб двостороннього підрізання паперу з наступним вигином.

1. «Курінь» -- найпростіший об'ємний елемент (рис. 1). Вирізуємо ножицями, а краще ножем під лінійку прямокутник розміром 2 см на 10 см. Сторону шириною в 2 см ділимо навпіл і проводимо ножем легкий надріз на всю довжину, до протилежної сторони. Це лінія згину. Отриманий «курінь» може послужити елементом об'ємної букви, частиною орнаменту, ногами півника...

Рис. 1. Курінь

Для того, щоб приклеїти такий елемент до площини, треба злегка промастити ПВА торці паперу. Намагайтеся використати клей ПВА в торцях, важко доступних місцях виробу, у місцях, що вимагають особливої міцності конструкції. При проклеюванні площин краще використати олівець, що клеїть, або гумовий клей. Гумовий клей не залишає слідів на поверхні паперу. Клей ПВА жолобить папір.

2. «Сходи» (рис. 2). Візьмемо аркуш паперу розміром 20 см на 20 см. Легко намітимо олівцем горизонтальні лінії через кожні 2 см. Ножем під лінійку зробимо надрізи по лініях. Перевернемо заготовку і розмітимо горизонтальні лінії, відступивши зверху 1 см, а далі через кожні 2 см, таким чином, щоб лінії на одній стороні аркуша лягали в проміжки між лініями на іншій стороні. Зробимо надрізи на звороті. Акуратно зігнемо папір по кожному надрізу в бік, протилежний надрізу. Отримали перший найпростіший «витвір».

Рис. 2. Сходи

3. «Ялинка» (рис. 3). Ялинка -- це здвоєні сходи, під деяким кутом один до іншого. Уся складність у лінії стику «сходових маршів». Кожен сегмент (відстань від точки до точки) підрізується з боку, протилежного попередньому. Ялинка легко складається, й практично не потрібно міняти зовнішні обриси виробу. її можна прикрасити паперовими іграшками, маленькими об'ємними зірочками.

Рис. 3. Новорічна підбірка. Зірка, Дід мороз, ялинка

4. «Хвиля» (рис. 4). Хвиля простіше ялинки, але виглядає ефектно. По суті, це криволінійні сходи. Хвилі можна провести від руки, без розмітки, а можна ретельно розрахувати. Більше часу на підготовку -- кращий результат. Робимо розмітку, як на сходи. Потім проводимо вертикалі через кожні 5 см. Малюємо хвилю, вершинами якої стануть перетини вертикалей із горизонталями. Підрізаємо папір зверху й знизу, чергуючи хвилі. Вигинаємо хвилю акуратно, не кваплячись, використовуємо великий і вказівний пальці. За допомогою хвилі можна зобразити гілки дерева, вуса або брови персонажа й багато чого іншого (рис. 5, 6).

Рис. 4. Хвилі



Рис. 5. Елементи типу «хвиля» у виробах

Рис. 6.

5. «Бублик». Це конус у конусі. Викреслюємо окружність, потім наступну окружність меншого діаметра. Перевертаємо аркуш, знаходимо центр окружностей і викреслюємо ще меншим розкриттям циркуля останню окружність. По окружності найбільшого діаметра ріжемо наскрізь спеціально заточеною голкою циркуля, ножем або, у крайньому випадку, ножицями. Наступне коло тільки підрізаємо. Перевертаємо заготовку й підрізаємо коло найменшого діаметра. Ножицями з будь-якої точки ріжемо до центра виробу. Можна не просто прорізати по лінії, а вирізати цілий сектор (рис. 7, а). Прогинаємо папір по кругових надрізах й одержуємо фігуру «конус у конусі» (рис. 7, б). Склеюємо краї на місці видаленого сектора. Клеєм промащуємо тільки один край із внутрішньої сторони заготовки.

Такий виріб можна використати як око персонажа, ґудзик клоуна. Якщо видалити внутрішній конус, одержимо букву «О», або «С» (рис. 7, в). Можна перетворити наш «бублик» або «напівбублик» на брову або архітектурну деталь.



Рис. 7.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білецький І.Д. Мова образотворчих мистецтв. - К., 1989.

2. Барщ А. О. Малюнок у середній художній школі. - К., 1983.

3. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К., 1984.

4. Володіна-Панченко Н.В. Уроки різнокольорового чарівника. /Авторська програма.// Поч, школа., 1994, №10.

5. Горбатенко Ю.І. Формування зображальних вмінь: Вчитель - учень. // Мистецтво та освіта., 1999, №2.

6. Демчук М. Планування нетрадиційних занять /Образотворча діяльність //Палітра педагога, 2000, №4.

7. Захарова В.М. Методические указания к курсу “Изобразительное искусство и методика руководства изобразительной деятельностью детей”. - М., 1981.

8. Гончаровська Н.Б. Творчий розвиток молодших школярів засобами мистецтва. //Поч. школа., 1994, №№ 9,10.

9. Кардашов В.М. Шляхи активізації творчої діяльності на уроках образотворчого мистецтва. - Поч. школа., 1997, №6.

10. Основи викладання мистецьких дисциплін: Навчальний посібник / О.П. Рудницька та ін. - К., 1998.

11. Солотвин В.Р. Наочність та обладнання шкільного кабінету образотворчого мистецтва: Методичні рекомендації. - Одеса., 1998.

12. Яблонський М.І. Зображення і сприймання. Образотворча діяльність учнів початкової школи. / Поч. школа.. 1998, №2.