Основні характеристики системи принципів навчання

Основні характеристики системи принципів навчання

Основними характеристиками системи принципів навчання, відповідно до сучасних дидактичних концепцій, мають бути, по-перше, орієнтація на головну інтегративну властивість сучасної педагогіки--виховне і розвиткове навчання, формування всебічно гармонійно розвиненої особистості студента -- гідного громадянина Української держави; по-другу, спрямованість на досягнення гармонійності педагогічних впливів; по-третє, забезпечення ефективності дидактичного процесу в різних освітньо-виховних системах.

Загальна й вузівська дидактики поділяють принципи навчання на традиційні та нетрадиційні. До традиційних смороду відносять: принцип використання досягнень сучасної науки й техніки, принцип систематичності й послідовності викладання навчального матеріалу, принцип зв'язку навчання з життям, принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей навчаємих. Нетрадиційними - вважають принципи демократизації навчання, диференціації навчального процесу, оптимізації навчально процесу, принцип нетрадиційної системи навчання та інші.

У педагогіки вищої школи більш класифікують принципи навчання за трьома групами:

*перша стосується компонентів навчального процесу (його спрямованість на вирішення взаємопов'язаних завдань освіти --виховання й розвитку, науковість, системність і послідовність навчання);

*друга стосується діяльності викладача і його методики викладання (доступність і дохідливість викладання, наочність у навчальному процесі, активність і свідомість);

*третя виконує контрольно-оцінювальні функції (міцність засвоєння знань, формування вмінь і навичок);

Мають право на існування всі варіанти, алі кожен із них є неповним. Найбільш обґрунтованим буде об'єднаний варіант класифікації, який враховує позитивні аспекти всіх наведених підходів.

Сучасна дидактика вищої школи розглядує наступні групи дидактичних принципів навчання.

До першої групи визначають ті, що відображають закономірності зв'язку мети, сутності й змісту навчання.

До них належати принципи:

Принцип розвиткового і виховного характерові навчання спрямований на всебічний розвиток особистості студента та його індивідуальності. Необхідність цього принципові диктується сучасними концепціями навчання, що орієнтують навчальний процес на потенційні можливості людини та на повний їх розвиток. Особлива увага приділяється співробітництву учасників цього процесу та гуманізму і демократизмові їхніх взаємовідносин. Першою чергою, такі вимоги висуває особистісно орієнтоване навчання і педагогіка співробітництва, які ґрунтуються на демократичних принципах спілкування учасників дидактичного процесу і спрямовані на демократизацію й гуманізацію педагогічного процесу.

У процесі навчання студенти вивчають і засвоюють знання, на цій основі в них формується науковий світогляд, моральні, моральні, трудові, естетичні і фізичні якості особистості, вироблюється відповідне ставлення до викладання та учіння, здійснюється і процес розвитку особистості, тобто її пізнавальні особливості: мислення, пам'ять, увага, уява, мовлення та інші.

Ефективність реалізації принципові розвиваючого і виховного характерові навчання зростає з умови, що викладач знає і враховує під година заняття ставлення студентів до знань, їхнє переконання, світоглядні ідеї, глибину усвідомленості та риси характерові, які формуються в результаті викладання та учіння. Важливішим завданням викладачів є розвиток у студентів розумового мислення, виховування в них прагнення до пізнання нового, до самостійності.

Подивися й переконання, схильності та інтереси, що формуються в процесі навчання, залежати від того:

яких знань набувають студенти і як смороду їх набувають;

наскільки знання і способи їх засвоєння відповідають потребам студентів, хто керує процесом навчання та інші.

Принцип розвиваючого і виховного характерові реалізується за допомогою наступних напрямків:

через зміст навчального матеріалу, який формує певне ставлення студентів до навколишньої дійсності. Знання, що отримують студенти вузів, налаштовують їх на гуманістичне ставлення до дійсності, а професійне захоплення грою в карти - на обман ближнього;

через сам процес навчання, який призвичаює студентів до самостійності, забезпечує формування умінь і навичок, прищеплює певну культуру праці, виробляє стиль діяльності;

через особистість викладача, тобто моральні цінності, якими керується в житті та які студенти бачать і відчувають в однозначних вчинках та словах викладача і підсвідомих, що виявляються в репліках, жартах, усмішках, рухах , жестах тощо.

Врахування в процесі навчання принципові розвиваючого і виховного характерові дає змогу викладачам оптимальний зміст навчального матеріалу, що забезпечує успішне засвоєння студентами знань та необхідний виховний вплив на їх особистість. Безпосередньо цей принцип випливає з єдності навчання, виховання, розвитку, що являє собою одну з основних внутрішніх закономірностей навчального процесу.

Отут великого значення надається не тільки опануванню певного обсягу теоретичних знань, формуванню певних професійних навичок і вмінь, а й вихованню учнів на засідках загальнолюдських і національних цінностей і, відповідно, формуванню в них високих моральних рис, які мають статі основою життєвих орієнтирів і соціальної поведінки.

* Принцип науковості змісту і методів навчання вимагає відповідності їх сучасному розвиткові науки й техніки, що диктує введення до навчальних програм знань із різних галузей науки. Це висуває підвищені вимоги до змісту шкірного заняття і, відповідно, створює сприятливі умови для всебічного розвитку особистості студента.

Вимоги науковості також стосуються організації та проведення навчальних заходів, тобто методичного бокові дидактичного процесу. За останні роки в дидактиці вищої школи з'явилася низка сучасних концепцій навчання, які передбачають використання діалогових методів, удосконалення організаційних форм дидактичного процесу, гуманізації міжособистісних взаємин та гуманітаризації змісту навчання, їх узагальнення і впровадження в життя є конкретним втіленням принципові науковості.

Передбачає вивчення студентами системи наукових тверджень і використання в навчанні методів, близьких до тихнув, що застосовуються в певній науці. Його сутність у тому, що усі факти, знання, положення та законі, які вивчаються, повинні бути наукові, так саме як спосіб обґрунтування положень, і законів та формування зрозуміти в процесі навчання. Він вимагає розкривати причинно - наслідкові зв'язки явищ, процесів, подій, розкривати в них сутність, демонструвати могутність досягнень людських знань і науки, ознайомлювати з методами науки, пізнання, розкривати історію їх розвитку, боротьбу тенденцій та орієнтації на взаємозв'язок наук.

Реалізація принципові передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання в навчанні методів, близьких до тихнула, якими послуговується певна наука. Принцип науковості означає, що студентам, пропонуються для засвоєння точно встановлені в сучасній науці положення. Зміст викладання й учінння має відображати об'єктивні факти, законі, теорії. Такий підхід пов'язаний зі специфікою сприйняття в студеному віці, який орієнтовано на ті, що студентам окрім точно встановлених фактів можна розповідати про супутні теорії чи гіпотези.

Принцип науковості існує за наступними напрямками:

ретельний відбір найсуттєвішого змісту науки з урахуванням закономірностей і принципів дидактики, логіки навчального предмета;

розгляд явищ, фактів, закономірностей науки, навчальної дисципліни з різних взаємозв'язку цієї науки, дисципліни з іншими;

точність і однозначність вербально-словесного означення зрозуміти, алгоритмів, концепцій тощо;

розкриття та пояснення перед студентами в процесі викладання та учіння історії відкриття явищ і наукових законів;

впровадження в процес викладання навчального матеріалу методів наукового пізнання, способів формування творчого мислення, що спонукає студентів до творчої діяльності та інші.

У ході застосування принципові науковості, необхідно приділяти увагу

доступності навчального матеріалу, як можливого рівня засвоєння для певної навчальної групи, що залежить від рівня загального розвитку особистості студентів, конкретних набутих знань і достатності викладання з опорою на логіку та психологічні особливості особистості студентів.

Реалізація цього принципові забезпечується дотриманням таких педагогічних правил:

- добір навчального матеріалу з урахуванням останніх досягнень науки;

-розкриття наукових причинно-наслідкових зв'язків явищ, що вивчаються, показ сьогоднішніх наукових здобутків;

-викладання навчального матеріалу з позицій останніх досягнень науки й техніки;

- тісний зв'язок викладу навчального матеріалу з життям;

-пропаганда досягнень вітчизняної науки й техніки, успіхів українських учених;

- наукова організація та проведення навчальних заходів, використання наукових технологій;

-урахування останніх досягнень медичної, фізіологічної та психологічної наук під година визначення та обґрунтування основних складових дидактичного процесу;

-неухильне впровадження в навчальний процес наказів, настанов, порадників та інструкцій Міністерства освіти і науки України;

-наукових, методологічних і методичних основ для оцінки ефективності дидактичного процесу тощо.

* Принцип практичної спрямованості навчання полягає в розумінні зв'язків і залежностей між пізнанням дійсності, наслідком якої є теорія, та практикою. Під година проведення теоретичних зайняти студенти мають здобувати професійні знання, а на практичних заняттях -- навчитись ефективно діяти в складних умовах.

Наголошуючи на важливості поєднання навчання з життям, Я.А.Коменський вважав, що навчаємий легше засвоює навчальний матеріал, якщо показати, якові користь має цей матеріал у повсякденному житті. Він пропонував дотримуватися цього правила й у граматиці, і в діалектиці, і в математиці, і у фізиці. Цей принцип водночас виконує виховні, розвиткові функції і доводити обґрунтованість основних дидактичних закономірностей. Його сутність -- у його правилах, знання та виконання яких є показником педагогічної майстерності викладачів.

Основні положення цього принципові:

- розуміння вимог до організації і проведення навчальних зайняти в сучасних умовах;

- формування високої наукової культури майбутньої професійної діяльності;

- суворе дотримання як наукової, так і методичної основ надання конкретного змісту кожній складовій дидактичного процесу;

- суворе дотримання дисципліни навчального процесу, недопущення спрощень і послаблень під година проведення зайняти;

- уміння цілеспрямовано, ефективно й оптимально діяти за складних розумів;

- використання на заняттях рекомендацій психологічної, педагогічної та інших наук;

- постійне загартування емоційно-вольової та інших рис особистості студента;

- використання науково обґрунтованих та методично конкретних критеріїв оцінки ефективності дидактичного процесу тощо.

* Принцип системності й послідовності навчання можна розглядати, певною мірою, як похідний від принципові науковості, оскільки кожна наука, маючи свою систему, передбачає певну систему і послідовність викладу в дидактичному процесі. Цей принцип стосується як змістового, так і процесуального компонентів навчального процесу, тобто визначає його логіку і послідовність.

Я.А.Коменський вважав цей принцип одним із основних правил освіти: освіта стані зрозумілою, а тому міцною й ґрунтовною, якщо всі ті, що викладається і вивчається, «буде не темнимо і заплутаним, а світлим, роздільним, ніби пальці руки».

К.У.Ушинський передбачав системність знань і підкреслював: тільки система дає нам цілковиту владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, незв'язаними знаннями, на його думку, схожа на комору, де панує безладдя, і де сам хазяїн нічого не знайде; голова, де є тільки система без знань, схожа на крамницю, у якій на всіх шухлядах є написи, а в шухлядах порожньо.

Власне кажучи, зміст навчання в навчальних програмах піддається певній систематизації за роками, семестрами навчання і з шкірного окремого предмета згідно з освітньо-професійною програмою підготовки конкретного спеціаліста. Тому для авторів навчальних програм і підручників цей принцип ставши нормою -- їхнє завдання так податі матеріал, щоб у ньому відчувалася обґрунтована система професійних знань, навичок і вмінь. Основне отут полягає в тому, щоб хід навчання забезпечував учням опанування необхідного обсягу знань, формування практичних загальнонаукових і професійних навичок і вмінь в оптимальних для цього умовах. Отже, отут діє принцип не тільки системності, а й послідовності навчання. Порушення правил системності й послідовності в навчанні спричиняє уривчастість знань, які важко використовувати в практичній діяльності. Я.А.Коменський говорив, що всі перебуває у взаємозв'язку, тому слід викладати матеріал у такому самий зв'язку.

Цей принцип вимагає дотримання таких правил:

широке застосування логіки навчального процесу і структурування змісту навчання під година викладання;

послідовний і внутрішньо узгоджений розподіл навчального матеріалу з різних предметів за семестрами і роками навчання, з урахуванням усіх знань, навичок і вмінь, змістового компонента, кінцевого результатові та особливостей попередньої підготовки студентів;

цілеспрямоване планування навчального процесу з урахуванням оптимальної послідовності вивчення навчальних дисциплін і найбільш раціонального розташування навчального матеріалу за темами;

перехід від простих систем і структур до складних, від конкретних до загальних, і навпаки;

перехід до вивчення наступного навчального модуля тільки після міцного засвоєння попереднього;

максимальне врахування структур, характерних для більшості навчальних предметів;

чітке виокремлення головного, суттєвого в матеріалі, що вивчається, намагання його систематизувати, узагальнити і класифікувати студентами;

уміле врахування особливостей майбутньої діяльності в студентів для вдосконалення їхніх професійних знань, навичок і вмінь;

проведення теоретичних зайняти раніше практичних, методично обґрунтоване чергування теоретичних і практичних зайняти;

широке впровадження в дидактичний процес сучасних технологій навчання;

систематичне керування навчально-пізнавальною діяльністю суб'єктів студента, прагнення глибокого засвоєння ними знань, якісного опанування практичних дій;

пошук можливостей комплексного використання знань, навичок і вмінь під година проведення різноманітних зайняти;

систематичне керування самостійною роботою суб'єктів учіння тощо.

Принцип послідовності, першою чергою, має враховуватися під година складання навчальних програм. Він передбачає розміщення за правилами лінійності та концентричності: правило лінійності-вивчається матеріал з повторенням; правило концентричності -- матеріал вивчається без повторення, на більш високому рівні мислення суб'єктів учіння з кожним наступним заняттям.

* Принцип гуманізації та гуманітаризації навчання.

Термін «гуманізм» (лат. humаnus -- людяний) означає «ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на волю, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей». Наприкінці 80-х років XX століття науковий термін «гуманність» подається як принцип світогляду, в основі якого лежить переконання в безмежних можливостях особистості та її здатності до вдосконалення, до вимог власної волі та захисту громадянських прав. На початку 90-х років ХХ століття поняття «гуманність» розуміється як повага до людей і до їхньої гідності, піклування про їхній добробут. Дуже часто в педагогіці поняття гуманізму характеризується як історично зумовлена система поглядів, яка визнає людину самодостатньою цінністю, розглядає її як свідомий об'єкт своїх дій, розвиток якого за законами власної діяльності є необхідною умовою розвитку суспільства.

Таким чином, у широкому розумінні під гуманізмом розуміють прагнення до людяності, справжнє добрі ставлення людини до свого ближнього, у якому знайшло своє відображення наше прагнення бути добрими не тільки тому, що це передбачається етичною заповідаю, алі й тому, що така поведінка відповідає нашій сутності.

Сучасний фахівець сьогодні - це вмілий організатор, здатний на практиці застосувати принципи наукової організації праці. Він уміє працювати з людьми, цінує колективний досвід, критично оцінює досягнуте... І, звичайно, сучасний фахівець - це людина високої культури, широкої ерудиції». У зв'язку з цим, різні рівні сучасної національної освіти повинні більше враховувати перспективи розвитку науки і техніки, організації й управління виробничими, економічними і соціальними системами нової години. У значній мірі це стосується реформування роботи вузів, тому що «...завершальною ланкою професійної ступеневої освіти є вищі навчальні запоклажі ІІІ-І рівнів акредитації - університети, академії та інститути. Сьогодні їх кількість істотно зросла і становить 223 закладів. До цього треба додати і 92 акредитованих ВНЗ недержавної форми власності».

У всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства дедалі утверджуються загальноцивілізаційні тенденції розвитку, властиві для XXI століття. Передусім - це зближення націй, народів, держав через створення спільного економічного, інформаційного, а зважаючи на вимоги Блонського процесу, й освітнього простору Європи.

Двадцять перше сторіччя актуалізувало перед людством стратегію нової світової системи розвитку, яка орієнтована на демократію, толерантність і ринкові відносини. У цих умовах значно зростає роль освіти - однієї з пріоритетних галузей сучасного духовного виробництва.

Література

1.Аркас Микола. Історія України - Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.

2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа - Пресс, 2008. -448с.

3.Закон України <<Про внесення змін і доповнень до Законові Української РСР ”Про освіту”>>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.

4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. -ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.

5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.