Сімейне виховання - це педагогіка буднів, педагогіка кожного дня, яка в повсякденному житті здійснює велике таїнство формування особистості людини. Сімейна педагогіка потребує філософського осмислення закономірностей образу життя в сім'ї, стилю спілкування й умов життя. В сучасних умовах необхідні глибокі й фундаментальні дослідження з проблем сімейного виховання, якими займаються Центри сім'ї і дитинства, Інститут педагогіки АПН України, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, педагогічні університети й інститути та ін. Складена національна програма "Діти України", яка спрямована на пріоритетне вирішення проблем дитинства: внесені і затверджені Верховною радою України зміни і доповнення до "Кодексу про шлюб та сім'ю України", прийнято Верховною Радою України Закон "Про Державну допомогу сім'ям з дітьми" (23.12.1993) та ін. Досліджується проблема сімейного виховання з урахуванням релігійних традицій; передбачається обгрунтування принципів використання народної педагогіки в сімейному вихованні. У цьому зв'язку заслуговує на увагу творчість академіка М.Г.Стельмаховича. Результати досліджень засвідчують, що протягом майже всього XX ст. в Україні різко не вистачало чоловіків. їх забирали війни: перша світова, громадянська, друга світова. В наш час чоловіки гинуть в "гарячих точках", в кримінальних ситуаціях. У зв'язку з традиційним "чоловічим" вихованням, коли бездумно повторюється "ти ж мужчина, не бійся", формується нічим не виправданий постійний ризик як образ думок і образ життя. З цієї причини також гине значна кількість чоловіків в автомобільних катастрофах, при купаннях в маловідомих водоймищах, в невиправданій браваді (прогулянка по карнизу, по даху висотної будівлі). В результаті втрати годувальника главою сім'ї нерідко стає мати, жінка, вона ж залишається єдиною вихователькою своєї дитини. Продовжується вже досить тривалий період фемінізація сімейного виховання. Переконання, що жінка в сім'ї все може зробити сама, всмоктується з молоком матері, а потім ця зміцніла думка повертається на витку другого покоління, хоча демографічні причини постійно змінюються.

В сучасних умовах, коли здійснюється бурхлива перебудова політичного й соціально-економічного устрою життя суспільства і держави, система сімейного виховання також зазнає помітних змін. Вона ще не отримала глибокого наукового аналізу, але на рівні фактів можна стверджувати, що руйнування сім'ї в традиційному розумінні продовжується. Ще більш послабшали зв'язки в середині самої сім'ї. Так, протягом 1997-1998 років порівняно з 1990-1991 роками народжуваність у віковій групі до 20 років скоротилася на 26 %, у групі 20-24 роки - на 35 %, у групі 25-29 років - на 30 %. За результатами численних опитувань репродуктивна поведінка молоді пояснюється передусім матеріальними нестатками, невпевненістю в майбутнє. Сьогодні в Україні смертність перевищує народжуваність на 25 %. Збільшилася кількість ослаблених дітей при народженні. Багато дітей народжується з спадковими і вродженими захворюваннями, недоношеними, чимало з них не доживає й одного року.

У зв'язку з нестабільністю сім'ї щоденно здійснюється багато тисяч випадків призупинення вагітності. Статистика одного дня фіксує велику кількість розлучень, яка досягає майже половини від зареєстрованих шлюбів. В результаті без одного з батьків залишається багато дітей. Чимало з них передаються в дитячі будинки, під опіку і всиновлення, тікають з дому, беруться на облік в інспекції у справах неповнолітніх, доставляються в органи внутрішніх справ, здійснюють різноманітні злочини, засуджуються народним судом, посягають на життя інших або здійснюють вбивства, зґвалтування, чимало батьків позбавляються батьківських прав на виховання власних дітей. У 1998 році за різні правопорушення до органів внутрішніх справ було доставлено 63 тис. підлітків. Серед скоєних злочинів домінують грабежі і розбої, крадіжки приватного, державного і колективного майна. У 1998 році, порівняно з 1997 роком, зросла кількість навмисних убивств та замахів на вбивство молодими людьми віком 16-19 років. Серед вищеназваних груп дітей найчастіше встановлюється діагноз хворих алкоголізмом, наркоманією, тих, хто намагається покінчити життя самогубством.

Поширеність усіх хвороб серед підлітків України на 10 тис. підліткового населення у 1998 році збільшилася порівняно з 1996 роком на 21,4 %, а порівняно з 1991 роком - на 56,7 %. Особливе занепокоєння викликає поширення серед молоді злоякісних новоутворень, венеричних і психічних захворювань, СНІДу і туберкульозу.

Після розпаду СРСР в умовах ринкових реформ різко змінилися звичні умови життя: подорожчало утримання дітей у дошкільних закладах, закрились або стали малодоступними Будинки піонерів і школярів, перейменовані в Будинки творчості, оскільки заняття в них оплачується батьками. Важкодоступним став літній оздоровчий відпочинок дітей як в літніх оздоровчих таборах, так і разом з сім'єю.

Більше того, у 1999 році в Україні майже 30 тис. дітей шкільного віку не відвідували школу, із 710,3 тис. учнів, які закінчили 9 класів у 1998 році, лише 470,6 тис. продовжили навчання у 10 класі. Відповідаючи на запитання соціологічного опитування серед молоді "Як ви вважаєте, що особисто вам дав перехід до ринкової економіки?", -- 49 % респондентів відзначили зниження життєвого рівня, 41 % - можливість стати безробітним, 37 % - втрату соціальних гарантій і допомог, 19 % - втрату власної безпеки, 7 % - необхідність "входження" в кримінальні стосунки, хочеш не хочеш, а змушений порушувати закон.

Пропозиція молоді на ринку праці протягом 1998 року, порівняно з попереднім, збільшилася на 35,5%. За станом на 1 січня 1999 року зареєстровано 319064 особи безробітної молоді віком від 18 до 27 років. Багато молоді зайнято у "тіньовому секторі" економіки. У 1998 році не знайшли роботи за фахом 78166 випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів. За даними матеріалів Верховної Ради України з прав людини, зараз за кордоном перебуває як мінімум 400 тис. молодих українських жінок і дівчат, до 100 тис. з яких використовуються у сексіндустрії. У 1998 році легально повернути в Україну вдалося лише близько 40 осіб. (Дані взяті з газети "Молодь і час" - 1999 - серпень - № 1).

Населення України відреагувало на ці зміни різким падінням народжуваності дітей. В країні припинився приріст населення і смертність перевищила народжуваність. Разом з тим зросла кількість безпритульних і покинутих дітей. Очевидно, боротьба за виживання, страх перед майбутнім в одних і можливість швидкого збагачення в інших сприяли зростанню егоїстичних настроїв у людей. Тих, хто живе сьогоднішнім днем і не думає про продовження свого роду, в Україні ще дуже багато. Особливо тривожна тенденція в селах, де переважають одні пенсіонери.

Констатуючи, що попередня політика держави була невірною по відношенню до сім'ї, все ж не можна погодитися з тим, що сім'я не несе відповідальності за недоліки у вихованні дітей. Зміна поглядів на роль сім'ї, відродження її природного призначення вимагає часу і певних передумов. Щоб у свідомості людей вона знову стала великою моральною цінністю, розпочинати необхідно з виховання дітей, бо діти - це майбутні батьки.

В залежності від кількості дітей сім'ї поділяються на багатодітні, малодітні, однодітні і бездітні. За своїм складом вони можуть бути однопоколінні (лише подружжя), двопоколінні (батьки і діти), міжпоколінні, в яких спільно проживають діти, їх батьки і батьки батьків. Якщо в сім'ї є лише один з батьків, сім'я називається неповною. Різновидністю неповної сім'ї є позашлюбна сім'я, де жінка народжує дитину, не реєструє шлюб. Як показує досвід, більше половини жінок, що наважилися на народження дитини при незареєстрованому шлюбі, самі народилися і виросли в умовах неоформленого офіційного шлюбу батьків. Як бачимо, сімейні обставини, в яких зростали діти, накладають відбиток на все їх життя і навіть визначають подальшу долю. В педагогіці існує класифікація сімей не лише за складом, але й за характером взаємовідносин в них. Ю.П.Азаров поділяє сім'ї на три типи: ідеальна, середня, негативна або скандально-роздратована [35].

Педагоги-практики поділяють сім'ї на "благополучні" і "неблагополучні", хоча благополуччя нерідко має лише видимий характер і визначається за анкетними даними: чи є батьки, яка їхня освіта, де працюють, яке матеріальне становище сім'ї. Безсумнівно, ці показники мають певне значення і вплив на сімейне виховання. Але нерідко за цим анкетним благополуччям криються внутрішні суперечності. Згуртованість і міцність її існує тільки для показу. Це сім'ї псевдо благополучні, псевдо солідарні.

Неблагополучними прийнято вважати ті сім'ї, в яких наочно проглядаються дефекти виховання. Як правило, в неблагополучних сім'ях діти хворі, бо за постійну напругу в сім'ї дитина розплачується неврозами та іншими хворобами, тісно пов'язаними між собою. В неблагополучній сім'ї доводиться спостерігати видиму або невидиму емоційну напруженість дитини, що переходить у відчуження. Часто покарання, окрики, незадоволення з боку батьків змушують дитину прийти до висновку, що її не люблять, що вона нікому не потрібна. У відповідь на цю ситуацію дитина замикається в своєму вузькому і безрадісному колі або намагається привернути до себе увагу, змушуючи батьків полюбити себе. Все це створює надрив у душі дитини, робить її вразливою. Дитина не може знайти своє місце в сім'ї, а затим і в житті.

Вчені констатують, що сучасні молоді батьки не вміють виховувати своїх власних дітей. Від цього потерпають і діти, і їх батьки, і вчителі. Причин багато. По-перше, однодітність або малодітність сім'ї в міських умовах вже в багатьох поколіннях, особливо протягом останнього півстоліття. Це означає, що виховуючись у таких умовах, діти не отримують практичних навичок по догляду і вихованню своїх братів і сестер, що було характерним в умовах багатодітної сім'ї. Виховуючи молодших сестер і братів, майбутні батьки отримували практичні навички, які потім можна було використати з появою власних дітей.

По-друге, в молодих сім'ях є можливість відділитися від своїх батьків, від старших поколінь. Здавалося б у цьому є певне благо. Але життя окремо від старших поколінь позбавляє молоді сім'ї можливості скористатися знаннями і мудрістю в питаннях виховання дітей. Вплив старшого покоління на дітей знижується, залишається без запиту накопичена за довгі роки життєва мудрість і життєвий досвід, багатий спостереженнями. Крім того, діти позбавлені ласки, казок, уваги бабусь і дідусів. Разом з тим, страждає і старше покоління без наївної безпосередності онуків, без спілкування з ними. По-третє, грунтовно втрачені традиції народної педагогіки, національного виховання, за законами яких вважалося, що виховувати дитину потрібно, доки вона ще маленька і "лежить поперек, а не вподовж лавки". Народна педагогіка вчила високої моралі шляхом прислів'їв і приказок, за допомогою наївних, але дуже значимих народних висловлювань.

По-четверте, внаслідок урбанізації суспільства посилилася анонімність спілкування дітей і дорослого населення. Раніше в селі всі знали, чий це син або чия це дочка, що порушує правила поведінки, допускає асоціальні вчинки. Тому батькам було соромно мати невихованих дітей, а дітям соромно вести себе негідно. Зовсім інша ситуація у великих містах, де живуть жителі "в першому поколінні", вихідці з села, які, розірвавши корені з селянськими традиціями, не засвоїли ще міського образу життя.

По-п'яте, серед причин, що ускладнили сімейне виховання, все зростаючі соціальні й економічні труднощі: низька заробітна плата і несвоєчасна її виплата, повне чи часткове безробіття і незабезпеченість у багатьох сім'ях прожиткового мінімуму. Все це знижує рівень взаємовідносин в середині самої сім'ї, емоційного настрою, що не створює сприятливих умов для спілкування в сім'ї, а в результаті -для сімейного виховання.

По-шосте, гіпертрофована політизація суспільства, коли пряма трансляція засідань партійних з'їздів, виступів депутатів Верховної Ради приковує до телеекрану молодих батьків, а від дітей у цей час вони відмахуються як від надокучливих мух: "Відійди, не заважай". В подальшому ці захоплення змінилися не менш повальним захопленням серіалами типу "Дика Роза" чи "Просто Марія". Знову вся сім'я прикована до телевізора, а на спілкування з дітьми, тобто на їх виховання, часу не залишається.

Перелік причин, які дозволяють або заважають молодим батькам займатися вихованням власних дітей, можна продовжити. Однак, і цих цілком достатньо, щоб констатувати негаразди сімейного виховання у багатьох сучасних сім'ях. Тому вчителі повинні бути зацікавлені в наданні допомоги молодим батькам щодо змісту й організації виховання дітей в сім'ї, в педагогічній просвіті батьків, озброєнні їх знаннями і уміннями виховного впливу на дітей, встановленні між школою, батьками і вчителями спільних взаємовідносин.

Нині зріс вплив на дитячу психіку з боку героїв кіно, здебільшого американських, телебачення, де теж в репертуарі в основному американські бойовики, що демонструють чуже життя, чужу мораль, чужі звичаї, що підпорядковують собі владу сили, багатства і грошей. На задній план відходить підтримка слабого, допомога немічному, почуття співчутливості, дружби, прив'язаності і любові. Невипадково сучасні підлітки та юнаки менш шанобливо ставляться до літніх людей і своїх батьків. Це в певній мірі обумовлено й тим, що в житті вони мало спілкуються з рідними дідусями й бабусями, не вчаться співчувати й співпереживати, не спостерігають і не розуміють природних проявів старості з її хворобами, неміччю, часом з деформованим віковим характером.

У відносинах між членами сім'ї помітно зріс рівень взаємної психологічної експлуатації. Це проявляється в намаганні одного з членів сім'ї проявити свій характер і психологічний статус. При цьому родичі змушені терпіти таку поведінку, інакше конфлікт поглиблюється. Нерідко один з членів сім'ї дозволяє собі емоційно розряджатися, переносячи на родичів злість і агресію, що виникла в службовій обстановці, в міській і транспортній суматосі.

Сім'я тисячами ниток пов'язана з суспільством, державними і громадськими організаціями й установами. Вона чутливо реагує на всі зміни, що відбуваються в державному і громадському житті. Процеси, що відбуваються в середині самої сім'ї, у свою чергу, виявляють вплив на суспільство. Тому необхідна постійна турбота держави і суспільства про сім'ю. Разом з тим, сім'я повинна керуватися не лише вузькосімейними, але й суспільними інтересами.

Основою сімейного виховання слугує сімейне право, яке гарантоване Конституцією України, різноманітними законодавчими і нормативними документами про шлюб, сім'ю, права дитини і захист дитинства. Важливе місце серед документів, що гарантують право на життя і здоров'я дітей, займає "Декларація прав дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року)", "Конвенція про права дитини", схвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1989 року і ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року. Це документи високого світового рівня. У відповідності з ним батьки гарантують свободу і гідність своїм дітям, створюючи в сім'ї умови, при яких вони можуть сформуватися як особистості і як громадяни, забезпечуючи передумови для їхнього вільного творчого життя.

Конвенція - це документ, спрямований не лише в майбутнє, але й сьогодення, бо діти, в першу чергу, - наш сьогоднішній світ, а вже потім - наше майбутнє. Цей документ для України дуже своєчасний. В епоху руйнування політизованих стереотипів, перегляду багатьох життєвих орієнтирів за звичкою повторюють: "Все краще - дітям", "Діти - єдиний привілейований клас". На практиці ж, повсюдно й досить активно руйнують ці принципи. Тому діти особливо потребують соціальної і батьківської турботи. Конвенція надає нові можливості виявлення конкретної любові до дітей. Сучасна цивілізація, її гуманістичні передумови набувають у наші дні загальнолюдського характеру. Разом з тим, відомо багато фактів порушень і зловживань, жертвами яких стають діти. Ось чому в кожній сім'ї батькам необхідно засвоїти такі положення Конвенції, як право дитини на життя і право дитини на батьків. Необхідно також засвоїти три принципи реалізації Конвенції: знання основних положень; розуміння проголошених у ній прав; підтримка й конкретні заходи та справи, спрямовані на реалізацію її в життя.

Програмі реальних дій на користь дітей присвячені ще два документи, підписані у 1990 році в ООН на Всесвітній зустрічі на найвищому рівні. "Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захист та розвиток дітей" і План реалізації цієї декларації у 90-х роках. У цих двох документах розроблені заходи спільноти, спрямовані на захист прав дитини, охорону її здоров'я, забезпечення продуктами і харчуванням, захист гарантій сімейних можливостей. Ці міжнародні документи повинні стати для батьків визначальними, щоб у вирі щоденності й побутових негараздів не втратити висоти батьківських почуттів і відповідальності, щоб у сьогоденні батьки орієнтувалися не лише на сучасне дитини, а й на її майбутнє.

У "Конвенції про права дитини" підкреслено, що діти мають право на особливу турботу і допомогу, для чого в сім'ї як найважливішому осередку суспільства і природного середовища для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей, повинен бути забезпечений необхідний захист.

Доведено, що для повного і гармонійного розвитку особистості дитині необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові, взаєморозуміння. Тільки такі умови сприятимуть підготовці дітей до самостійного життя в суспільстві і вихованні їх у дусі загальнолюдських ідеалів, миру і власної гідності.

Якщо батьки жорстоко поводяться з дитиною або не турбуються про неї, якщо свідомо чи несвідомо вони шкодять фізичному або моральному здоров'ю дітей, відповідні компетентні органи на основі рішення суду позбавляють їх батьківських прав і ухвалюють рішення про направлення дітей на виховання в державні заклади. Особливий наголос на роль сім'ї зроблено в Плані реалізації Декларації про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей у 90-х роках: "В сім'ї розпочинається прилучення дітей до культури, цінностей і норм суспільства. Сім'я несе основну відповідальність за забезпечення харчування дітей з дитячого до підліткового віку" (розділ "Роль сім'ї").

Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а також дітей непрацездатних і тих, хто потребує допомоги. Матеріальне утримання дітей є необхідною передумовою для забезпечення всіх інших батьківських прав і обов'язків. Матеріальне забезпечення дітей - це моральний обов'язок батьків. До батьків, які не виконують свого обов'язку перед дітьми щодо їх утримання і виховання, може бути застосований суворий моральний захід -позбавлення батьківських прав. Підставою для такого рішення може стати жорстоке поводження з дітьми, вияв на них шкідливого, аморального впливу, антисуспільна поведінка: алкоголізм, наркоманія, проституція, хуліганство, тяжкі психологічні розлади. Недобросовісне виконання батьківських обов'язків у справі виховання дітей не проходить безслідно, воно обов'язково відобразиться на особистості дитини. В цих випадках органи опіки здійснюють нагляд, регулюють відносини батьків, інших родичів, якщо складається тяжка ситуація у справі виховання дітей. Для правового розв 'язання таких ситуацій в нових умовах життя в Україні вживаються заходи, в тому числі й на державному і законодавчому рівні.

Запрошення батьків до школи. Ця форма роботи допомагає отримати корисну пораду від педагога щодо роботи з дитиною.

День відкритих дверей для батьків у школі. Цей вид роботи сприяє тісному контактів школи та сімї та сприяє ближчій співпраці цих соціальних інститутів.

З метою пропаганди педагогічних знань серед батьків організовують бесіди і лекції на педагогічну тематику.

Глибокому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відповідей.

Для пропагування педагогічних знань практикують конференції.

Таким чином, школа покликана продовжити важливу справу сімї - виховання підростаючого покоління.

ВИСНОВКИ

Сім'я - це соціальне утворення, члени якого зв'язані спільністю побуту, взаємною моральної відповідальністю і взаємодопомогою. Сім'я - це своєрідний соціальний феномен, суспільство в суспільстві, де існують свої правила і обов'язки.

До найголовніших функцій сім'ї можна віднести такі як:

- репродуктивну (продовження роду);

- виховну функцію;

- організація і використання вільного часу;

- взаємне піклування і взаємодопомога членів сім'ї.

Сім'я є сферою формування і ареною практичного прояву політичних ідеалів, поглядів, інтересів людини. В сім'ї і через сім'ю формуються первинні ціннісні орієнтації і соціальні установки дитини, підлітка. Не потрібно забувати і про те, що сім'я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудове, суспільно-політичне життя людини.

Багато проблем виховання морально, естетично зрілої людини вирішуються з великими труднощами, тому що батьки нерідко не володіють ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки особистості, яка формується. У цьому розрізі стає зрозумілим уся складність і трагічність наявності в суспільстві неповних сімей, які так чи інакше впливають на суспільно-політичне життя держави.

Виховання дітей в сім'ї не завжди успішне і через негативні зміни всередині сім'ї: зниження її стабільності, малодітність, послаблення традиційної ролі батька, трудова зайнятість жінки та ін.

У різних народів існували різні погляди на родину, своє місце в ній, місце родини в суспільстві, з'являлося щось нове, але разом з цим залишалося, по суті, унікальним збагаченням людської душі - живої, шукаючої, що розвивається.

Сім'я виступає складним соціальним феноменом. Держава повинна створювати умови для повноцінного розвитку сімей. В сучасних умовах охорона благополуччя сім'ї повинна вводитися в ранг державної політики і, насамперед - через гарантоване право на працю кожної людини, кожної сім'ї, впровадження в життя програм, пов'язаних з підтримкою молодих сімей тощо.

Сім'я - це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі здорові сім'ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі суспільство відчувало родинне тепло і затишок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барвінський О. Про спільне діланє родинного дому і школи у вихованю молодежі // Учитель. - 1910. - Ч. 8-9. - С. 131-132.

2. Бартошевський І. Педагогия руска або наука о воспитаню. - Львів: Накладом автора. 1891. - 392с.

3. Батьків не обирають..: Проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні / За ред. Ю.М.Якубової та ін. - К.: АЛД,1997. - 185 с.

4. Бойко А. Григорій Ващенко: альтернатива поглядів і оцінок: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН,1999. - 235с.

5. Бондарчук О.І. Сім'я як осередок соціалізації дитини // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. - К.: АЛД, 1998. - 95 с.

6. Варга А.Я. Роль родительского отношения в стабилизации детской невротической реакции // Вестн.МГУ. - 1985. - №4. - С.32-38.

7. Ващенко Г. Виховання пошани до батьків і старших // Вибрані педагогічні твори. - Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”. 1997. - С. 128-141.

8. Ващенко Г. За здорову і свідому українську родину // Твори. Том 4. Праці з педагогіки і психології. - К.: “Школяр” - “Фада” ЛТД. 2000. - С. 314-325.

9. Ващенко Г. Роль релігії в житті людства і релігійне виховання молоді // Вибрані педагогічні твори - Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”. 1997. - С. 128-141.

10. Дзерович Ю. Педагогіка. - Львів. 1937. - С.57.

11. Добрович А.Б. Кто в семье психотерапевт?-М.: Знание,1985. - 193 с.

12. Історія української педагогіки / За ред. М.Стельмаховича. - К: Інститут змісту і методів навчання. 1998. - 356с.

13. Каган В.Е. Преодоление: неконтактний ребенок в семье.-СПБ.:Фолиант,1996. - 225 с.

14. Макаренко А.С. Книга для родителей.-М.: Педагогика,1988. - 156 с.

15. Николаева Е.Н.,Купчик В.П.,Сафонова А.И. Зависимость эмоциональных реакций человека от негативних переживаний в детстве // Психол.журн. - 1996. - Т.17. - № 3. - С. 92-98.

16. Павлів Б. Вогонь той ніколи не згасне // Освіта. - 1995. - 27 листопада - С.6.

17. Песталоцци И. Избранные педагогические сочинения: В 2-х томах - Т.1. - М.: Педагогика,1981.

18. Песталоцци И. Избранные педагогические сочинения: В 2-х томах. - Т.2. - М.: Педагогика,1981.

19. Русова С. Націоналізація школи // Рідна школа. - 1992. - № 2. - С.59.

20. Сворак С. Становлення системи освіти в західних регіонах України: традиції та проблеми. - К: Правда Ярославичів. - 1998. - 43с.

21. Сірополко С. Історія освіти на Україні. - Львів,1937. - 174с.

22. Стельмахович М. Українська родинна педагогіка: Навч.-метод. посіб. - К., 1996. - 180с.

23. Стинська В. Співпраця сім'ї та школи у системі галицького шкільництва початку ХХ ст. // Вісник Прикарпат. ун-ту. - Івано-Франківськ: Плай, 2001. - Вип. VІ: Педагогіка. - С. 56 - 62.

24. Ступарик Б. Національна школа: витоки,становлення. - К.: ІЗМН.1988. - 334с.

25. Сухомлинський В. Моральні цінності сім”ї // Вибрані твори: В п”яти томах. - К.: Рад.школа,1977. - Т.5. - С. 343-347.

26. Сявавко Є. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. - К: Наукова думка. - 1974. - 152с.

27. Усатенко Т. Лицарю духом не бути рабом // Освіта. - 1995. - 27 листопада. - С.3.

28. Устав Львовской братской школы 1586г. // Антология педагогической мысли Украинской ССР. - М.: Просвещение,1988.

ДОДАТОК А

Схема загального ознайомлення з умовами життя учня вдома

1. Прізвище, ім'я учня, клас. 2. Склад сім'ї. 3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї? 4. Матеріальне забезпечення. 5. Квартирні умови. 6. Культурний рівень. 7. Режим дня школяра. 8. Чи облаштоване робоче місце учня? 9. Хто і як здійснює контроль за виконанням режиму? 10. Трудове виховання в сім'ї. 11. Хто із членів сім'ї допомагає учневі? 12. Які заходи заохочення і покарання вживають до дитини

ДОДАТОК Б

КОМПЛЕКСНЕ ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ

ІГРОТЕРАПІЇ «ШЛЯХ У КАЗКУ»

(для дітей і підлітків)