Соціально–педагогічна робота з обдарованими дітьми у молодому шкільному віці

2. За критерієм „Ступінь сформованості обдарованості” можна диференціювати актуальну і потенціальну обдарованість.

Перша - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психологічного розвитку., яка виявляється на більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області порівняно з віком і соціальною нормою. В даному випадку, безумовно мова йде не тільки про навчальну, а про більш ширший спектр різних видів діяльності.

Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, вимогам об'єктивної новизни і соціальної значимості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експортом (висококваліфікованим спеціалістам в певній галузі діяльності), як відповідним чином в тій або іншій мірі критеріям професійної майстерності і творчості.

Потенціальна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високого досягнення в тому або іншому виді діяльності, та не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися із-за неблагополучних причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідності навчального середовища.

Виявлення потенціальної обдарованості вимагається високої прогностичності використання діагностичних методів, оскільки мова йде ще несформовану систему здібностей, про подальший розвиток який можна судити лише на основі окремих ознак. Інтеграція здібностей необхідна для високих досягнень, ще відсутня. Потенціальна обдарованість виявляється при благополучних умовах, забезпечуючи певний розвиток вплив на висхідні психічні можливості дитини.

3. В співвідношені з критерієм „Форми прояву” розрізняють явну і криту обдарованість. Перша виявляє достатньо яскраві і чіткі, разом з тим і при несприятливих умовах. Досягнення дитини зрозумілі, і спеціаліст може адекватно оцінити „зону найближчого розвитку” і правильно скласти програму подальшої роботи з нею.

Скрита обдарованість виявляється в діяльності дитини в не менш вираженій, замаскованій формі. Внаслідок цього виявляється небезпека хибних заключень про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа „неперспективних” і тим самим залишивши її без допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі багато численні приклади, коли самі такі діти добиваються високих результатів.

Причини скритої обдарованості в багатьох пов'язаний з наявністю особливих психологічних бар'єрів. Вони виникають на шляху розвитку і інтеграції здібностей і суттєво викривляють форми їх виявлення. Скриті форми обдарованості - це складні за своєю природою і часто не передбачувані по характеру виявлення психологічного феномену. Масштаб такого дарунку дитини важко оцінити за допомогою традиційних методів. (психометричних результатів різних інтелектуальних змагань).

Виявлення дітей зі скритою обдарованістю ні в якому випадку не може зводитися до одноманітного психодіагностичного дослідження великих груп дошкільників і школярів. Це довготривалий процес, заснований на використання багаторівневого комплексу методів аналізу поведінки дитини, включення її в різні види реальної діяльності, організації її загальної обдарованості дорослими, збагачення її індивідуальним життєвим середовищем, втягнення її в інноваційні форми навчання.

За критерієм „ширина прояву в різних видах діяльності” можна виділити загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основної їх продуктивності. Їх психологічним ядром виступає розумові (загальні пізнавальні) здібності, довкола яких створюються емоційні, мотиваційні і вольові якості особливості. Загальна обдарованість виділяється рівнем розуміння виникнення, глибину емоційної та мотиваційної втягненості в діяльність, ефективність цілеспрямованості і саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляється в конкретних видах діяльності (музика, живопис, спорт).

Загальна обдарованість пов'язана зі спеціальними видами обдарованості. Так під впливом першої (показник ефективності пізнавальних процесів, саморегуляції) виявлення спеціальної обдарованості виходячи на більш якісний рівень засвоєння конкретної діяльності ( в області музики, спорту, поезії). В свою чергу, спеціальна обдарованість виявляє вплив на винахідницьку спеціалізацію загальних психологічних ресурсів особливості, посилюючи тим самим індивідуальні своєрідні і самобутності обдарованої людини.

5. За критерієм „особливостей вікового розвитку” можна диференціювати ранню і пізню обдарованість. Вирішальним показником тут виступає темп психологічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи на яких обдарованість виявляється в раньому віці. Необхідно враховувати, що прискорений психологічний розвиток, раніше виявляється дарована далеко не завжди високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність в дитячому віці не означає однозначної негативне виведення відносно перспективи подальшого психологічного розвитку особливості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають „вундеркіндами”.

Існує певна залежність між віком, в якому виявляється обдарованість, і область діяльності. Найбільш ранній дар проявляється в мистецтві, особливо в музиці, дещо пізніше - в сфері навчального мистецтва. В наукових досягненнях значних результатів у виді видатних відкриттях, створення нових методів дослідження, зазвичай виникає пізніше, чим в мистецтві. Це пов'язано частково з необхідністю отримання глибоких і ширших знань, без яких неможливі відкриття.

Швидше за інші як правило виявляється математичний дар. Дана закономірність підтверджується фактами біографії відомих людей (Лейбніц, Галуа, Гаусс).

Вище вже відзначалося, що різноманітності в обдарованості можуть бути пов'язані, як мірою прояву їх ознак, так і оцінку рівня досягнення дитини. Різні обдарованості за даною основою, не дивлячись на її умовність, виникає шляхом порівняння різних показників із середньою віковою нормою.

Так, здібності деяких дітей перевищують середній рівень здібностей їх ровесників, ознак незначною мірою. Їх обдарованість далеко не завжди кидається в очі. Однак вони мають, тим не менше, її основні відмінні ознаки і повинні оцінюватися вчителями і шкільними психологами.

Інші виявляють більш яскраві інтелектуальні, художні, комунікативні, або інші нахили. Їх обдарованість, як правило, очевидна для оточуючих.

На кінець, існують діти, які настільки перевищують за своїми здібностями середньо вікову норму, що не дозволяє говорити про їх винятковість, особливу обдарованість. Успішність виконання ними діяльності може бути надзвичайно високою. Разом з тим вони складають „групу ризику”, оскільки мають серйозні проблеми, які потребують великої уваги і допомоги зі сторони вчителів та психологів.

Враховуючи степінь вираженності обдарованості дуже тяжко, так як існують певні закономірності в її проявах і динаміці в залежності від її рівня.

І так, любий індивідуальний випадок дитячої обдарованості може бути оцінений з точки зору всіх вище перелічених критеріїв класифікації її видів. Обдарованість таким чином багатогранна за своїм характером виявлення. Для практики це можливість, і разом з тим, необхідність більш широкого погляду на своєрідність таланту конкретної дитини. [5; 38-46]

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ ВРАХУВАННЯ В РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

2.1 Особливості розвитку пізнавальної сфери обдарованих дітей

Цікавість - допитливість - пізнавальна потреба. Цими поняттями позначається відома педагогові „сходинці”, ведучи до вершини пізнання. На першій її сходинці неминучим виявляються всі діти - і обдаровані і не обдаровані. Цікавість, жага новизни, інтелектуальної стимуляції, визначається у вітчизняній педагогіці ще і як потреба в розумових враженнях, характерна для кожної здорової дитини.

Механізм її виникнення і прояву відкрив в своїх працях І.П.Павлов. Він підкреслював, що поряд з такими безумовними рефлексами ( вітальними потребами) , як їжа, обороняючий існує і орієнтовно - дослідницький рефлекс. Він досягає особливої сили у вищих мавп і у людини. І.П.Павлов. також писав про те, що ця „безкорисна цікавість” самостійне спонукальне значення: вона не виводиться із інших переконань і не свідома до них.

Ця потреба в розумових враженнях поступово може трансформуватися в допитливість, яку можна розглядати, як другий рівень розвитку пізнавальної потреби. Допитливість, або розумова (інтелектуальна) активність, в найбільш загальнім виді може бути подана, як важкий котломерат розумових здібностей і мотиваційних факторів. Ставлення допитливості можливе лише завдяки ще одній особливості, відзначеній в ряді досліджень. Мова йде про емоції.

Емоції, як відомо, індикатор наявності потреб і степені їх задоволення. Прояви допитливості тісно пов'язані з діяльністю центру позитивних емоцій. Вивчаючи цей процес дослідники говорять про те, що розумова напруженість, подібно обдарованим спортсменам (психомоторно, моторно обдаровані), отримуючи задоволення від підвищених фізичних нагрузок.

Та крім емоцій є ще така форма психічного відображення як воля. Немає необхідності говорити про її важливість і значущість з точки зору розглядання проблеми. Воля найбільш чітко виражає ту потребу, яка стійко домінує в структурі мотиваційно - потребнісній сфері особистості. Воля і сама являє собою специфічну потребу - потребу перешкод.

І так, при виховані обдарованої дитина дуже важливо, щоб цікавість вчасно переросла в любов до знань - допитливість, а остання - в стійке психічне навчання - пізнавальну потребу. При всій важливості педагогічного аспекту вказаної проблеми не має необхідності зупинятися на цьому детальніше.

Однак у значної частини дітей допитливість, прагнення досліджувати оточуючий світ так і не переросте в певній мірі в допитливість. Навпаки, обдаровані діти в більшій степені, чим їх „нормальні” ровесники, властиве прагнення до пізнання, дослідження оточуючого світу. Обдарована дитина не терпить обмежень своїм дослідженням, і ця його властивість, виявившись досить рано, на всіх вікових етапах продовжує залишати його важливу вирізняючи властивість. Відомий спеціаліст в області вивчення дитячої обдарованості Н.С.Лейтес стверджує, що особлива потреба в розумовому пошуці, в розумовій нагрузці найбільш характерна для обдарованих дітей, навіть тих, чиї незвичайні здібності не зразу помітні. І в значній степені завдяки цьому забезпечується більш високий рівень розвитку пізнавальних здібностей. Як відзначає Н.С.Лейтес, дитяча допитливість, якщо її вдасться зберегти, дає постійний стимул до розвитку здібностей.

Над чутливість до проблеми. Здібність бачити проблему там, де інші не бачать ніякої складності - одна з важливих якостей, істинного творця від „посередньої” людини. Серед якостей, властивих обдарованій дитині, над чутливість до проблем традиційно займає одне із важливих місць. Ще Платон відзначає, що пізнання починається із здивування тому, що буденне. „Все представляється само собою розуміючи лише то, чий розум ще бездільний”( С.Л. Рубін штейн).

Над чутливість до проблем необхідна в будь якій творчій діяльності і являється якістю самостійно мислячої людини. Однак природа цієї самостійності в обдарованих дітей і в дорослих творців різна. Ця якість відрізняє того, хто не може задовольнитися чужими поверхневими проблемами рішення, хто здатен подолати суспільну думку, які би авторитети за цим не стояли. Та якщо дорослий в ході рефлексії здатен до корекції своїх ідей в сторону цілеспрямованої відмови від склавшися стереотипів навіть не тому, що яка небудь ідея не досконала, а вже тому, що вона відноситься до числа загально прийнятих, загальновідомих, то дитині це не дано в силу обмеженого його досвіду.

Дитина, навіть обдарована, виявляється здібною до подібних дій тільки завдяки цілеспрямованості педагогічної роботи. Та ж над чутливість, яка виявляється в неї спонтанно, іншого походження. Коріння її все в тій же підвищеній дитячій враженості, допитливості, з одної сторони, а з іншої - виявлення цієї якості забезпечено не прагненням до подолання загальноприйнятих уявлень, а часто просто виявляються результатом їх незнання.

Розвиток над чутливості до проблем або придушення її багато дослідників пов'язують в першу чергу з характером навчання. Догматичний зміст співвідношення з домінуванням репродуктивних методів навчання, виявляються основними факторами, подавляючи дитячу над чутливість до проблем. І навпаки, проблемне, орієнтоване на самостійну дослідницьку роботу дитини, навчання розвиває як ту здібність, та і інші необхідні для творчої якості. Ця думка, багаторазова обумовлена теоретичними і доказана експериментально, відноситься до числа загальновідомих, та, на жаль, не до числа загальноприйнятих в масовій педагогічній практиці.

Інший важливий аспект цієї проблеми розкритий в дослідженнях Д.Б.Богоявленської. Вона вводить поняття „пізнавальна самодіяльність” , стверджуючи при цьому, що якраз це являється ознакою „констатуючої обдарованості”. Під „пізнавальною самодіяльністю” вона розумує здібність до „ситуативно не стимулюючої діяльності”, до постійної заглибленості в проблему. Раніше задачі не являються для обдарованої закінченням роботи, це початок нової. „В цій здібності не гаснуть” в отриманій відповіді, - пише Д.Б.Богоявленська, - а „загоряються” в новому запитані скривається тайна вищих форм творчості, здібність бачити в предметі нове, таке, що не бачать інші.

Схильність до задач дивергентного типу. Термін „дивергентне мислення” і „дивергентні задачі” запропоновані Дж.Гілфордом. Під задачами дивергентного типу в даному контексті слід розуміти самі різноманітні по предметній наставленості, творчі завдання. Головна особливість цих задач в тому, що вони допускають багатство правильних відповідей. Іменно з такими задачками потрібно знайти багато відповідей і з них вибрати саму кращу(ефективну, оригінальну і інші), зіштовхуються люди в житті і любій творчій діяльності.

Практично від задачі , вирішеннями дорослими в житті, - дивергентного типу, наприклад: яку вибрати професію? Де жити? Як спілкуватися з оточуючими? В якому магазині купляти продукти. І багато інше. Тим більше в творчій діяльності наукового пошуку, створення витворів мистецтва, лідерської(керівницької) роботи - проблеми маєш один, а багато способів вирішення. А разом з тим, і багато правильних відповідей.

Та при традиційній, в особливості для вітчизняної навчальної традиції, навчання задач дивергентного типу - велика рідкість. Навпаки, практично від задачі, використовувані в традиційному навчанні, відносяться до числа конвергентних. Тобто умови задач пропускають існування лише „однієї вірної” відповіді, яка може бути вичислена шляхом строгих логічних розміркувань, на основі використання умовних правил і агро ритмів (закони, теореми).

Обдаровані діти помітно відрізняються від ровесників підвищеним інтересом до дивергентних задач, явно надаючи перевагу їх завданням конвергентного типу. Створюючи цими задачами з рівною в тому числі і високою ступінню не визначеності не придумують, а навпаки - стимулюють активність дитини.

В дивергентних задачах кінцевий мислитель ний продукт (відповідь) не виводиться на пряму із даних умов, як в задачах конвергентного типу. Вирішення проблеми такого роду потрібно пошукати різних підходів, допускають і частково припускати їх співвставлення. А не виведеність, віднов ідей із самої умови і виявляються, таким чином, недосконалість, вимагають не просто мобілізації і об'єднання (асоціювання) минулих знань (досвіду). Тут часто вимагається інтуїція, прозріння (інсайт) і інші специфічні характеристики продуктивного мислення. Багатоваріантність правильних відповідей не одне і те ж запитання створює найбільш благополучні умови для реалізації творчого потенціалу дитини, дає їй можливість постійно вдосконалюватися.

Породження ідей за допомогою дивергентного мислення характеризують інші особливості творчо обдарованої дитини, визначені зазвичай поняттями „оригінальність” і „ гнучкість „ мислення.

Оригінальність мислення. Здатність висувати нові, несподівані ідеї, відрізняючись від широко відомих, загально прийнятих, банальних зазвичай називають оригінальністю мислення. Виявляється в мисленні і поведінці дитини в спілкуванні з ровесниками і дорослими у всіх видах її діяльності. Оригінальність (або її відсутність) яскраво виражають в характері і тематиці самостійних малюнків створення історії, конструювання і інших продуктах дитячої діяльності.

Багато спеціалістів розглядають оригінальність мислення, як одну із основних особливостей мислення творчо обдарованої людини. Та при цьому дослідники відзначають, що поряд зі здібністю оригінальної ідеї є інший спосіб творчості - розробляти існуючі.

Гнучкість мислення. Здібність швидко і легко знаходити нові стратегії вирішення, встановлювати асоціативні зв'язки і переходити ( в мислення і поведінку) від явищ одного класу до другого, часто далеких по змісту, називають гнучкістю мислення ( протилежна властивість - енергічність, ригідність мислення).

Високий рівень гнучкості мислення - явище рідкісне, як і крайньо виражені його протилежності - енергічність мислення. Тому наявність першого свідчить про винятковість, характерну для обдарованих дітей.

Гнучкість мислення пов'язана з багатством і різноманітністю минулого досвіду дитини (об'єм знань, вмінь, навиків), ознак повністю ними не визначаються. Експериментальні дослідження свідчать про те, що зв'язок між ними мають дуже важкий характер. Так, в деяких ситуаціях об'єм знань не тільки сприяють генеруванню нових ідей і стратегій, але, навпаки, виступають як стримуючий фактор.

Сама по собі кількість інформації ще не є гарантією здібностей до її комбінування і створення на цій основі принципово нових ідей і стратегій. В ході багато чисельних досліджень було підтверджено, що вирішальними формами сприяння розвитку цієї інтелектуальної характеристики виступає не сам досвід (знання, вміння, навички), а методи її засвоєння.

Легкість генерування ідей ( „продуктивність мислення”).Цю якість інколи називають „швидкістю мислення і зазвичай розглядають, як до регенування великої кількості ідей.

Ця якість дуже близька до попередньої, але характеризує дещо іншу грань обдарованості. Чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з них оптимальних, їх співвставлення, розвиток, заглиблення.

Велика кількість ідей характерна для обдарованої дитини, як реакція на проблемну ситуацію. Нова ідея в даному випадку - не просто асоціативні інтегровані декілька первинних, більш простих ідей і понять. Об'єднання цих первинних ідей і понять повинно бути оправдано, а відбувається це лиш у випадку відображення об'єктивних явищ і відношень, стоячих за даними поняттями. При цьому самі виникаючи такого роду ідеї можуть виглядати нереальними на перший погляд, але при глибшому вивчені часто іменно вони служать базовими для принципово нових підходів („безумних ідей”).

Легкість генерування ідеї тим вище, чим менше тиску стереотипів, які набуваються, як правило, в процесі засвоєння досвіду ( знань, умінь, навичок) і часто прямо диктуються її змістом. Дитина відносно вільна від цього в силу відомої обмеженості свого досвіду, і якщо ми ставимо задачу розвитку здібностей легко ігнорувати ідеї не тільки в обдарованих, яким дана якість присутня в більшій мірі, але у всіх дітей то слід подумати не тільки про методи засвоєння цього досвіду, як відзначалося вище, але і його змісту.

Легкість асоціювання. Легкість асоціювання може бути представлена як здібність до вироблення спільних стратегій на основі виявлення критих від тривалого погляду зв'язків і відношень в їх подальшій деталізації. Вона виражається найбільш рельєфно в уміні знаходити анології там, де традиційно вони не проглядаються, в здібності побачити, знайти шлях до вирішення проблеми, використовують різноманітну в тому числі і говорячи по сторонній , інформацію. Можливим це стає при наявності вміння бачити зв'язки між різними явищами, подіями, концептуальними моделями, далекими за змістом.

Обдарована дитина здатна значно продуктивніше, чим її нормальні ровесники, приймати зв'язки і відношення між явищами, предметами, подіями і навіть концепціями. Ці зв'язки, в силу наявності даної і вище описана, можуть бути нетрадиційні і незвичні, що, як відомо, і складає основу творчості.

Здібність до прогнозування. Обдарованим дітям в значно більшій мірі, чим їх ровесникам, властиві здібності до прогнозування, захоплення (антипатії). В психології дане явище розглядається, як правило, в деяких смислових аспектах:

- здібність мислення представити спосіб вирішення проблеми до того, як вона реально буде вирішена;

- інтуїція;

- здібність представити собі можливий результат дії до його завершення;

- здібність організму підготовитися до реакції на яку небудь подію до її настання;

- „випереджаюче відображення”.

Здібність до прогнозування властива не тільки обдарованим, але і всім дітям. Відомий психолог А.В. Брунеменський писав, що людина, вирішуючи мис ленську задачу, тим самим хоч би в мінімальній степені прогнозують шукане майбутнє вирішення. В обдарованих дітей цю якість виражено настільки яскраво, що їх здібності до антипатії поширюється не тільки на процес вирішення навчальних задач, а і на самі різні прояви реального життя, від прогнозування наслідку, не окремих в часі, відносно елементарних подій до можливостей прогнозування розвитку соціальних явищ.

На основі феномену глибини прогнозування, як одної із ведучих інтелектуально - творчих характеристик побудоване велике число загально діагносточних (канітивних функцій) і спеціальних методик(слово, читання).

Здібність до прогнозування в значній степені залежить від наявності і степені розвитку вище на самих характеристик обдарованої дитини; перш за все схильність до задач дивергентного типу, гнучкість мислення, легкість генерування ідей, легкість асоціювання. Інтегральний характер даної особистісної властивості, на думку деяких дослідників, дозволяє рахувати її одною із основних при визначені обдарованості.

Висока концентрація уваги. Для обдарованої дитини характерна підвищена концентрація уваги. Виражається це, по-перше, у високій степені зажуреності в задачу; по-друге , у можливості успішної налагодженості навіть при наявності перешкод, на сприйняття інформації, яка належить до вибраної мети. Звідси витікає така особливість обдарованої дитини, як схильність до складних і порівняно довготривалих завдань.

Дану якість важко оцінювати як позитивне, але вона становиться часто причиною труднощів, які виникають в обдарованої дитини при навчанні в звичайній школі. Більша частина вчителів орієнтується на умовно нормального учня, а останній, як відомо всім, і вчителям в першу чергу, має в цьому розумінні зазвичай скромні можливості. Звичайна дитина старшого дошкільного, а також молодшого шкільного віку володіє достатньо „низьким порогом відключення”, що виражається в швидкій стомлюваності, в не здатності довго займатися одною справою, нестійкістю уваги.

Практично прямо протилежні якості демонструють в цьому плані обдаровані діти; дитина часто буває заглиблена, зацікавлена предметом, його заняття настільки, що її практично не можливо відірвати від справи, причину займатися чим вона здатна довготривалий час, може повертатися до нього протягом декількох днів. Ця якість проявляється в обдарованих дітей досить рано. Багато дослідників схильні вважати його важливим індексатором обдарованості. В ньому знаходять вираження вже відзначені раніше єдиною мотивацією безпосередньо пов'язані із змістом діяльності і творчих вмінь дитини в сферах, де реалізуються її творчі здібності (інтелектуальна, художня).

Відмінна пам'ять. Здатність дитини запам'ятовувати факти, події, абстрактні символи, різноманітні знаки - важливий індикатор обдарованості. Обдаровані діти часто дивують оточуючих своєю незвичайною пам'яттю. Однак слід мати на увазі, що переваги обдарованої дитини в творчій діяльності забезпечується не стільки об'ємом зберігаючи в пам'яті інформацію, настільки високої ефективності дії оперативних механізмів мнемічних здібностей. До них відносяться в першу чергу класифікація, структурування, систематизація і тому подібне.

Синтез мнемічних здібностей з якістю, відзначені вище, породжує часто помітне у обдарованих дітей прагнення до класифікації інформації, досвіду ідей. На практиці це нерідко виражені у схильності до колекціювання.

Спосіб до оцінки. Оціночна функція, як інтегральний структурний елемент обдарованості розглядається багатьма вітчизняними і зарубіжними дослідниками. Спосіб до оцінки похідний перш за все критичного мислення. Вона пропонує можливість оцінки продуктів власної діяльності, а також розуміння як власних думок і вчинків, так і дій, думок і вчинків інших людей.

„Здібність до оцінки забезпечує можливості до самодостатності, самоконтролю, впевненості обдарованої, творчої дитини в самі собі, в своїх здібностях, в своїх рішеннях, відзначаючи тим її самостійність, не комфортність і багато інших інтелектуальних і особистих якостей” - писав А.М. Матюшкін.

Інтереси і нахили. Інтереси і нахили обдарованих дітей мають також свої специфічні особливості. Одна з них - стійкість інтересів, вже відзначена вище. Виявляється вона в характерній для обдарованої дитини впертості в досягненні цілі, високі відомості справі, що служить одним із самих важливих індикаторів обдарованості. Друга властивість, характерна для значної частини обдарованих дітей, - ширина інтересів.

Багато дітей, часто не без впливу дорослих, різко обмежують коло своїх інтересів і досягають великих успіхів в якій - небудь спрямованості ( математиці, музиці, шахматах і інше)Цю категорію дітей вже називають обдарованою, а талановитими дітьми.

Обдарованим дітям в силу цього, що їм вдається якщо не все, то багато, як правило, хочеться себе спробувати в самих різних сферах. Не рідко це призводить до розподілу сил, їх нераціональної, з точки зору лишніх прагматичних дорослих. Теоретичні можливості і нераціональна трата сил, однак ширину інтересів, споконвічно присутня в обдарованої дитини, обумовлено її великими можливостями і універсалізмом, слід не тільки обмежувати, пргнути направити в одне русло її енергію, щоб отримати в цю хвилину результат (перемога в конкурсі, олімпіади інше), а розвивати і підтримувати.

Ширина інтересів - ширина багатообразного досвіду, який служить вихідним матеріалом для комбінаторики, асоціювання і інших важливих творчих операцій. Знання, отримані шляхом досвіду, в процесі власної дослідницької практики, будуючи в свою чергу, на інтерес обдарованої дитини до предмету дослідження, - один із важливих факторів, які характеризують обдарованість.[20;111-115]

Соціальна автономність. Одна із основних особливостей обдарованих дітей. Дана якість, природно, являється основою для великої кількості проблем, з якими постійно зустрічається обдарована дитина. При чому чим нижчий рівень педагогічної кваліфікації вчителів, чим мети тактичні і уважні батьки, тим більша кількість цих проблем.

Із цього виростає відзначена багатьма дослідниками неприязнь до традиційного навчання. Творчо обдаровані діти рідко бувають відмінниками або навіть просто хорошими учнями. Це багаторазово підтверджується в експериментальних психолого - педагогічних досліджуваний факт вже давно не сприймається як парадокс.

Одна з головних причин цього скривається в тому, що навчальні завдання в традиційному режимі ( програми, форми і методи, орієнтація на вивченість, а не навчання) нерідко знаються обдарованим дуже простими і одноманітними, а від цього нецікавими і нудними. „Школа мало використовує їх можливості, майже не виявляють турботи про їх подальший ріст”, - писав Н.С.Лейтес. Результатом цього часто стають скриті, або явні конфлікти з вчителями.

В традиційній школі, як вітчизняній так і в західно-європейській і американській, репродуктивній діяльності домінує над творчістю, дослідницький. Змодельований таким чином навчальний процес - результат застарілих психологічних і педагогічних теорій, орієнтуючи педагогів на передачу дітям максимально можливого об'єкту інформації. Здобувати інформацію шляхом самостійно дослідницької практики значно складніше, перш за все в педагогічному плані.

Не прийняття конформізму, властиве творчо обдарованій дитині старшого дошкільного і молодшого шкільного віку не слід ототожнювати з інтелектуальним і і моральним нігілізмом. Багато чисельні дослідження їх „нормальних” ровесників підтверджують про те, що цей віковий період - період яскраво виражених схильностей до наслідування, уподібнення старшим. Деякі дослідники, наприклад А.В Зосимовський називають даний віковий період „періодом морального конформізму” . Наслідування багатьох дій і виказувань в ці роки традиційно вважають важливою умовою розвитку. Навіюваність, враження дитини цього віку, схильність до віри в істинність того, чому його вчать, спрямованість розумової активності на то, щоб повторити, внутрішньо прийняти зовнішні вимоги - все це створює благополучні умови для розвитку психіки.

Ці якості також і властиві обдарованій дитині, як і її „нормальним” ровесникам, однак це не виявляється головним визначаючим в його пізнавальній діяльності і поведінці. Для неї характерна відносна свобода від загально прийнятих обмежень, та вона не схильна добиватися успіху в ситуаціях, які вимагають нормативної поведінки і діяльності за обранцем. Крім цього , як відзначає Н.С Лей тес, сама по зрадливість в початковому навчанні при неминучій недостатності деяких знань оказується в немалій мірі творчого, вона вимагає інтуїції, імпровізації, без переривної умовної ініціативи.

Егоцентризм. Обдаровані діти, так як їх „нормальні” ровесники , часто розуміють, що оточуючі в більшості своїм істотно відрізняються від них і в думках, і в потребах, і вчинках. Це властиво і дорослим, та якщо егоцентризм дорослого в значній мірі - створюючого егоїзму, то егоцентризм дитини має іншу природу і визначається її нездібністю встати на позицію іншої людини, „децентризуватися”, пов'язану з обмеженістю її досвіду.

Дещо інше пояснює походження дитячого егоцентризму учениця Ж.Піаже М.Доналдсон : важкість „децентрації” пов'язані з особливостями мислення дитини, і ті особливості визначаються не їх нездібностями подолати свій егоцентризм, а недостатній розвиток їх абстрактного мислення. Це і призводить до обмеження в розумінні інших людей і змісту пропонуючи задач.

Багато дослідників відзначають високу степінь вираженості егоцентризму в обдарованих дітей пояснюючи так, як наприклад, М.Доналдсон: чим краще знаєш що-небудь, тим більше шансів в зв'язку зі своїми знаннями вести себе егоцентрично.

Егоцентризм, як і всі важкі особистісні властивості, не можна розглядати одноманітно, спрощено. При глибшому вивчені виявляється, що в одних сферах він проявляється в обдарованої дитини яскравіше, чим у „нормальних”, в інших, навпаки виражений менше.

Пізнавальний егоцентризм проявляється в пізнавальній сфері. Власна дослідницька практика дозволяє зробити висновок про те, що цей вид егоцентризму найбільш характерний для обдарованих дітей, як дошкільного так і молодшого віку. Обдаровані діти практично не здатні зрозуміти, як то, що просто і зрозуміло для них самих, не можуть осягнути оточуючі. Даний вид егоцентризму відрізняється стійкістю і в значній мірі зберігається в майбутньому.

Моральний егоцентризм. Обдаровані дитині так як і їх ”нормальним” ровесникам, буває нелегко виявити основи моральних дій і вчинків інших людей. Однак в цьому плані обдарована дитина часто виявляє переваги над ровесниками. Більш високий рівень розумового розвитку, здібність вловлювати причинно наслідкові зв'язки, глибше і тонше сприймати походження - все це створює хорошу базу для розуміння мотивів поведінки інших людей. Тому моральний егоцентризм властивій обдарованій дитині в меншій степені, чим „нормальним” дітям, і долається він легше.

Комунікативний егоцентризм. Концепція егоцентризму Ж.Піаже стала результатом аналізу його спостережень за мовою дошкільників; в більшості випадків маленька дитина в своїй мові не пробує себе поставити на місце слухача. Спеціальні завдання, запропоновані в розвиваючих програмах Д.Сіех і С.Кейплан і використовуючи в нашій роботі, орієнтовані на зміну дитиною точки зору на один і той же об'єкт, дозволяють стверджувати, що обдаровані діти які і швидше справляються з цими проблемами, чим їх „нормальні” ровесники. Таким чином, „комунікативний егоцентризм” характерний для них в меншій степені, чим для їх нормальних ровесників.

Егоцентризм, проявляється в обдарованої дитини, не слід відносити до числа негативних якостей. Вони практично не мають нічого спільного з егоїзмом і реально проявляються тільки в пізнавальній сфері. Егоцентризм в даному випадку - особливість вікового розвитку, в основному долаюча з часом. Він пов'язаний з проектуванням власних інтелектуальних і емоційних реакцій на сприйняття інших людей дитина впевнена, що її сприйняття явищ і подій ідентична одночасному сприйняттю інших людей. Дещо легше, як вже відзначалося, обдарованим дітям долати моральний і комунікативний егоцентризм, основою чого виявляються високі розумові здібності і формування на цій базі більш високих здібностей до мета пізнання.

Складність подолання пізнавального егоцентризму виділяється не стільки важкістю сприйняття обдарованою дитиною іншої точки зору - - вони залежать в першу чергу від оптимістичної віри обдарованої дитини в інтелектуальні здібності оточуючих. Однак ні в якій мірі не слід ставити під сумнів важливість педагогічної роботи по визначенню егоцентризму в обдарованих дітей. В зрілому віці ця властивість призводить до крайньо негативних наслідків. „ Нездібність виробити терпливе і дружелюбне відношення до менш обдарованої людини, - вважає американський психолог К. Текенс, часто призводить до розчарування, жалості і мізантропії, які вбивають потенційних лідерів.

Лідерство. В спілкуванні з ровесниками (нормальними дітьми) , обдарована дитина досить часто бере на себе роль керівника і організатора групових ігор і справ. Засновуючись на подібних спостереженнях, багато дослідників виділяють в якості одної з важливих, з їх точки зору, якість обдарованої дитини - схильність командувати іншими дітьми. Та слід розглянути це явище уважніше, як виявляється досить складна картина.

Спостереження, проведені в ході експериментальної роботи, дозволяють зробити заключення про те , що проявляючись таким чином організаторські здібності обдарованої дитини в більшості випадків мають дещо іншу природу, чим у дорослого. Вони, як правило, засновуються не на суєтивних можливостях, не на вмінні наполягати на своєму і не на здібності „ладнати”, встановлювати контакти з іншими дітьми.

Основна причина схильності обдарованої дитини до командування ровесниками - його інтелектуальна перевага над ними, гнучкості і швидкості його мислення. Вона краще за всіх уявляє собі ефективний характер ігрової дії, прогнозує можливі помилки і не співвідношення ігрової поведінки учасників і, прагне передбачати їх, бере на себе відповідальність - роль лідера.

Це проявляється досить чітко в старшому дошкільному віці. У молодших школярів ця ситуація дещо видозмінюється. Частина обдарованих дітей перестає цікавитися колективними іграми, надаючи перевагу індивідуальним іграм і заняттям. Основні причини: отриманий раніше негативний досвід спілкування з ровесниками в колективних іграх (зазвичай результати педагогічних не доопрацювань); особливості характеру (темпераменту), наслідком яких проявляється не прагнення утвердитися в ролі лідера, а інтерес до певної діяльності, виражений в заглибленості, інтелектуальній роботі, самодостатності.

Змагання. Схильність обдарованої дитини до суперності відзначали багато дослідників. Змагальність , конкуренція - важливий фактор розвитку особистості, закріплення, завалки характеру . Досвід перемог і поразок, отриманих в ході різних інтелектуальних, художніх, спортивних змагань дітей, надзвичайно важливих для подальшого життя, без нього наївно розраховують на виховання творця, не боячись життєвих труднощів. Через змагання дитина формує власні уявлення в своїх силах, вчаться ризикувати, отримувати первинний досвід „розумного авантюризму”.

Джерелом схильності до суперництва в обдарованих дітей слід шукати у можливостях перевищуючи звичайні. Особливо важливу роль відіграють тут здібності до високої диференційованої оцінки. Побудова на цій основі самооцінка, навіть будучи не завищеною, а адекватною, здатність стимулювати інтереси до конкурентних форм взаємодії з ровесниками. Та відзначаючи це явище, як природнє, багато дослідників постійно говорять про необхідність змагання не стільки з „нормальними”, стільки з такими обдарованими дітьми. Причому особливо цінна, на думку деяких дослідників, досвід поразки.

Та змагання як метод психосоціального розвитку має і свої недоліки. Природнє прагнення обдарованої дитини перемагати, вигравати при постійному підкріплені, досягати шляхом конкретної боротьби з необдарованими ровесниками, як встановлено в ряді досліджень, приносить багато шкоди, чим користі. Формується в результаті почуття переваги до числа позитивних вже не відносяться і істотно деформують детальний особистісний ( обдарованими дітьми і більш старшими) при дотриманні ряду педагогічних умов дає хороші результати.

Особливості емоційного розвитку. В якості одної з основних особливостей емоційної сфери обдарованої дитини більшості дослідників відзначають підвищену вразливість. Джерелом її виявляються надчутливість, досягаючи корінням в особливості інтелектуального розвитку. Вже відзначена здібність вловлює причино - наслідкові зв'язки, гармонізуючи з випередженням в кількості і силі сприйняття оточуючі явища і події, породжує більш глибоке і тонке їх розуміння. Обдаровані діти не тільки багато бачать, тоже відчувають, вони здатні слідкувати за декількома явищами зразу, тонко помічаючи їх схожість і відмінність.

Здібність висловлювати те, що залишилося непомітними іншими, спів вставляючись із власним їм егоцентризмом, призводить до того, що вони все сприймають на свій рахунок. Тому зовнішні нейтральні зауваження, репліки, дії можуть мати сильну дію на обдаровану дитину, в той же час як його „нормальні” ровесники відносяться до них байдуже.

Гумор. Без здібностей виявляти не заурядності, бачити смішне в самих різних ситуаціях неможливо уявити творчої дитини. Ця здібність проявляється і формується з дитинства. Вона являється свідоцтвом обдарованості і разом з тим ефективним механізмом психологічного захисту.[40;117-121]

Отже, розвиток особливостей пізнавальної сфери є дуже важливим в розвитку обдарованості молодших школярів.

2.3 Методика роботи соціального педагога з обдарованими дітьми

Соціальний педагог організовує для батьків консультації спеціалістів з метою виявлення індивідуальних задатків дитини, здійснює постійний контроль між вчителями і батьками. Він організовує творчу діяльність дітей, частково приймаючи участь в створені Будинків дитячих творчості (зазвичай на базі Будинків піонерів), де в самих різноманітних видах діяльності реалізуються творчі можливості талановитих дітей.

Одна із проблем обдарованих дітей - шкільне навчання. Часто талановиті діти, щоб не привертати до себе уваги вчителів і не визивати негативної реакції однокласників, працюють нижче своїх здібностей, що заважає педагогам виявляти таких дітей. В результаті їх потенційні можливості не розвиваються.

Та навіть, коли вчитель помітив здібності дитини, йому ніколи займатися з нею на уроці. Її він запитує рідше, чим інших учнів, оскільки впевнений, що ця дитина знає урок. Такий учень залишений сам собі, він якби на особливому положенні. В результаті він відокремлюється від учнівського колективу, в ньому формуються якості характеру, знижується успішність.

Навчання, необхідна обдарованій дитині, можна забезпечити тільки гнучкими методами навчання. Більш пристосована для цього система сільської мало комплексної школи, де діти різного віку вчаться в одному класі. В міських школах вже зараз практикуються екстернатне або прискорене навчання з одного або двох предметів, відвідування навчаючихся вузівських лекційно тих предметах, з яких вони встигають.

Про прискорені класи на початку XX ст. російський філософ В.В. Розанов писав :„Обдарований учень не змучується зовсім, не змучується ніколи працювати над змучуючим його предметом” . Він вважав, що в розвитку таланту поможуть спеціальні книжки, спеціально підготовлені творчі вчителі і раціонально організований навчальний процес.

В ряді шкіл практикується перехід обдарованих дітей в більш старші класи, однак тут виникає ряд проблем. Потрапляючи в клас різних собі по розумовому потенціалу, ці діти фізично і соціально залишаються у своєму віці. Звідси невроди, не вміння спілкуватися, відірваність від побуту, життєвих проблем. Крім цього, дитина потрапляє у великий потік нової інформації, що викликає нервову психологічну перенагрузку.

Якщо зі сторони вчителів - предметників є показники для переходу дитини більш старший клас, соціальний педагог повинен уважно ознайомитися з тією дитиною, проконсультуватися з психологом і тільки тоді давати батькам поради про її подальше навчання.

Соціальний педагог пропонує батькам звернути увагу на наступні моменти:

- Чи достатньо дитина фізично розвинена, щоб разом зі старшими дітьми приймати участь в іграх і заняттях? Якщо ні, у нього може скластися про себе думка як про відстаючого, причому не тільки фізично, но можливо і розумово. Вчителі можуть швидко забути її істинний вік і неадекватними вимогами посилять це її негативне переживання;

- Чи володіє вона достатніми розумовими здібностями щоб на рівних грати зі старшими дітьми? Якщо вона завжди грає в групі роль молодшої і відповідно себе веде, то діти, швидше за все виключають її з гри, а це її засмучує;

- Чи достатньо вона соціально дозріла, щоб проводити в школі весь день в оточені старших дітей? П'ять днів в тиждень по вісім годин в день вести себе так, як ніби ти старший, чим ти є, - це вимагає не малих зусиль. Чи слід покладати таку ношу на плечі дитини на всі шкільні роки?

Як правило, навіть для самих обдарованих дітей вимагає створення у старших класах - це не найкраще вирішення. Більш корисним буває забезпечення їх додатковим навантаженням, як в школі, так і по за нею.

Розвиток і навчання обдарованих дітей вимагає створення спеціальних навчальних закладів - ліцеїв і гімназій для обдарованих, спеціальних класів в масових загальноосвітніх школах. Тут може здійснюватися і індивідуальний підхід і прискорене навчання.[2; 124-126 ]

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБДАРОВАНОСТІ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

3.1 Опис використаних методик

Для проведення дослідження було використано методику „ Карта інтересів для молодших школярів” та тест - опитувальних В. Русалова „Психологічна характеристика темпераменту”.

Методика„ Карта інтересів для молодших школярів” проведено з метою визначення нахилів дітей молодшого шкільного віку. Вона складається з 35-ти запитань. Дітям дається бланк для відповідей на якому вони відповідають „так” чи „ні”, відповідно підраховується загальна кількість отриманих балів, які відповідають за напрямами:

- математика і техніка

- гуманітарна сфера

- художня діяльність

- фізкультура і спорт

- комунікативні інтереси

- природа і природознавство

- домашні обов'язки і самообслуговування

Зміст методики подано в додатку 1

Методика Русалова має на меті визначити тип темпераменту. Вона складається із 47 запитань. Дітям дається бланк для відповідей, на якому вони відповідають „так” чи „ні”. Відповідно оцінювання відповідей їде до встановлених критеріїв:

- екстраверсія

- ригідність

- емоційна збудженість

- темп реакції

- активність

- відвертість

Зміст методики подано в додатку 2

3.2 Інтерпретація отриманих даних

Дослідження проводились в дошкільному садку-школі м.Львова. Всього було обстежено 49 дітей віком від 8-10 років та їх батьки.

Результати методики Русалова.

Відвертість

Таблиця 1

	Загальна кількість	Х	Д
Дуже висока	16	12	4
Середня	21	10	11
Низька	12	8	4

Як ми бачимо дітям притаманна середня відвертість (8-12 балів). А також у 16 дітей притаманна дуже висока відвертість (13-20 балів), а також ми бачимо є і такі діти у яких низька відвертість (0-7 балів). Це притаманно 12 дітям.

Результати відповідей подано у таблиці

Таблиця 2

	Дуже висока	Висока(швидкий)	Середня	Висока (повільний)	Дуже висока(повільний)
	заг.к-сть.	Х	Д	заг.к-сть.	Х	Д	заг.к-сть.	Х	Д	заг.к-сть.	Х	Д	заг.к-сть.	Х	Д
Екстраверсія	5	1	4	21	15	6	16	9	7	4	3	1	3	2
Ригідність	12	9	3	19	9	10	14	9	5	4	3	1	-	-	-
Емоційне збудження	10	3	7	16	12	4	20	12	8	2	2	-	1	1	-
Темп реакцій	3	1	2	22	13	9	17	12	5	5	3	2	2	1	1
Активність	6	4	2	5	5	-	18	11	7	18	10	8	2	-	2

21 дитині притаманна висока екстраверсія, особливо хлопцям (17-21 бали). Від лат. extra - понад поза, це характеристика індивідуально-психологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості особистості. Екстраверт ний тип характеризується спрямованістю особистості на навколишній світ, об`єкти якого притягають до себе інтереси і „життєву енергію” суб`єкта. У вітчизняній психології прояви екстраверсії розглядаються як властивості темпераменту - як динамічні, а не змістовні характеристики психічних процесів, що служать передумовою розвитку специфічно особистісних якостей.

19 дітям властива висока ригідність, найбільш притаманна вона дівчатам (12-15 балів). Від лат. ригідність - жорстока, тверда. Рівень ригідності, яку виявляє суб`єкт, обумовлюється взаємодією його особистісних особливостей з характером середовища, включаючи ступінь важкості задачі, її цікавість для нього, наявності перешкод.

Школярам властива середня емоційна збудженість, особливо вона виражається у хлопців (8-13 балів). Властивість людини, що характеризує зміст, якість і динаміку її емоцій та почутті - одна з основних складових темпераменту. Вона проявляється у 20 дітей.

Дітям властивий темп реакції, особливо це помітно у хлопців (14-19 балів). Це помітно у 22 дітей. Це швидкість руху, мови, тип темпераменту. Також у дітей розвинута середня (14-20 балів) і низька (9-13 балів) активність, яка найбільше проявляється у хлопців. Вона властива 18 дітям. Загальна характеристика живих істот, їхня власна динаміка, як джерело перетворення або підтримки ними життєво значимих зв`язків із середовищем. Проявляється як динамічна умова становлення.

Методика „Карта інтересів” проводилася з дітьми та їх батьками.

Результати діагностики дітей подані у таблиці 3.

Таблиця 3

	Загальна кількість	Х	Д
Математика і техніка	21	19	2
Гуманітарна сфера	34	23	11
Художня діяльність	18	8	10
Фізкультура і спорт	27	22	5
Комунікативні інтереси	12	6	6
Природа і природознавство	24	11	13
Домашні обов'язки і самообслуговування	27	13	14

З даної таблиці видно, що обдарованість у дітей проявляється у гуманітарній сфері. Ця обдарованість в більшості притаманна хлопцям. Наступне в чому обдарованість притаманна дітям фізкультура і спорт, а також домашнім обов'язкам і самообслуговуванню. До фізкультури і спорту прагнуть більше хлопців, а до домашніх обов'язків і самообслуговуванню більшості дівчата.

Наступним до чого в дітей є обдарованість це є природа і природознавство, а також математика і техніка. Обдарованість до природи і природознавства мають більше дівчата ніж хлопці, а до математики і техніки мають більше обдарованість хлопці ніж дівчата.

Найменше обдарованість дітей припадає на художню діяльність і комунікативні інтереси. З художньої діяльності обдарованість притаманна в більшості для дівчат, а комунікативні інтереси притаманні як хлопцям так і дівчатам.

Отже, обдарованість притаманна всім дітям з певних сфер. Діти мають обдарованість з одного або декількох предметів, які найбільше і найкраще знають.

Результати відповідей батьків подано у таблиці 4.

Батьки

Таблиця 4

	Загальна кількість	Х	Д
Математика і техніка	22	10	12
Гуманітарна сфера	22	12	10
Художня діяльність	25	13	12
Фізкультура і спорт	24	13	11
Комунікативні інтереси	21	12	9
Природа і природознавство	26	10	16
Домашні обов'язки і самообслуговування	21	12	9

Дані таблиці свідчать, що інтереси у дітей є до природи і природознавства. Найбільш це притаманно дівчатам. А також батьки вважають, що найбільше інтерес у дітей до художньої діяльності. Ця діяльність переважає у хлопців. Наступне у чому виражаються інтереси у дітей це фізкультура і спорт. Найбільше це притаманно хлопцям. Гуманітарна сфера, а також математика і техніка мають однакові інтереси у дітей. Тобто, що діти цікавляться на однаковому рівні цими предметами. Гуманітарна сфера більше виражена у хлопців, а математика і техніка у дівчат. Найменше інтересів у дітей виражені у комунікативних інтересах і домашніх обов'язків і самообслуговування. І один і другий інтереси найбільше виражені у хлопців.

Порівнюючи інтереси батьків і дітей не співвпадають на першому місці у дітей це гуманітарна сфера, а в батьків природа і природознавство; на другому місці у дітей фізкультура і спорт, а також домашні обов'язки і самообслуговування, а в батьків на другому місці художня діяльність. На третьому місці у дітей природа і природознавство, а в батьків фізкультура і спорт. На четвертому місці у дітей математика і техніка, а в батьків, на четвертому місці гуманітарна сфера і математика і техніка. На п'ятому місці у дітей художня діяльність, а в батьків комунікативні інтереси, а також домашні обов'язки і самообслуговування. На шостому місці у дітей комунікативні інтереси. Отже, як ми бачимо з таблиць інтереси батьків і дітей, не співвпадають.

Порівнюючи тип темпераменту і інтереси у дітей можна отримати таку характеристику: екстраверсія притаманна дітям, у яких інтереси пов'язані з математикою і технікою. Ригідність притаманна дітям, у яких виражені інтереси з гуманітарної сфери. Емоційна збудженість властива дітям у яких є нахили до художньої діяльності. Темп реакції притаманний дітям, у яких розвинені нахили обдарованості до фізкультури і спорту. Активність властива дітям у яких обдарованість спрямована на комунікативні інтереси, а також притаманний дітям, які цікавляться вивчають природу і природознавство.

Отже, гіпотеза моя підтвердилася повністю.

ВИСНОВКИ

Від природи люди ґрунтовно розрізняються, зокрема, за своїми талантами. Слід відмітити, що не дивлячись на велику, довгу та часом широку історію вивчення обдарованості на заході і в нашій країні, власне, термінологія, ще не установилася. Поняття „обдарованість” має кілька різних значень: як уява про спадкоємні передумови, про рівень розумового розвитку, що характеризує кожну людину, тощо.