Характеристика методів соціального виховання підлітків
Соціальна педагогіка як галузь системи виховання підлітків. Арсенал форм, методів, використовуваних соціальним педагогом в роботі з підлітками. Теоретичні і практичні моделі реабілітаційно-профілактичної діяльності в соціальній роботі із підлітками.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.03.2010 |
| Размер файла | 61,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Кафедра соціальної роботи та соціальної педагогіки
Черняк Марія Сергіївна
Характеристика методів соціального виховання підлітків
КУРСОВА РОБОТА
Спеціальність: 6.010100 - соціальна педагогіка
Науковій керівник:
кандидат педагогічних наук доцент
Майборода Галина Яківна
Севастополь-2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ
1.1 ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
1.2 СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ЯК ГАЛУЗЬ СИСТЕМЫ ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ
1.3 ОПОРА НА ПРИНЦИПИ ПЕДАГОГІКИ В РОБОТІ З ПІДЛІТКАМИ
1.4 АРСЕНАЛ ФОРМ, МЕТОДІВ, ЗАСОБІВ, ЯКІ ВИКОРИСТУВУЮТЬСЯ СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГОМ В РОБОТІ З ПІДЛІТКАМИ
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФОРМ І МЕТОДІВ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ В ШКОЛІ №6 М.СЕВАСТОПОЛЯ
2.1. ОПИС МЕТОДИК ЕКСПЕРИМЕНТУ
2.2 АНАЛІЗ МЕТОДІВ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
2.3 ХІД І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
«Соціальний педагог - соратник дитини, та його педагогічне мистецтво полягає в тому, щоб не робити все за дитиною, а залучити її до діяльності. Соціальний педагог допомагає вихованцю зрозуміти навколишній світ.» Ю.В. Василькова
Соціально-політичні і економічні перетворення в Україні породили проблему, пов'язану із соціальним становленням дітей і підлітків в умовах демократизації російського суспільства. Виховна діяльність суспільних інститутів в цей період мала низьку ефективність, а вплив соціального середовища носив негативний характер. Одним з показників цього стало зростання девіантних форм поведінки в дитячому середовищі і збільшення злочинності серед дітей і підлітків. Об'єктивно існуюче прагнення підлітків до розширення соціальних зв'язків, до самостійності і самоствердження в умовах суспільно-політичної і економічної нестабільності в країні нерідко приводить до створення антисоціальних об'єднань і угрупувань.
Вирішення соціальних проблем вийшло на державний рівень. Проблеми суспільства вимагають створення соціально-педагогічної служби по роботі з дітьми, сім'єю і молоддю по різних напрямках соціального захисту.
Соціальний педагог - це новий тип педагога. У нього нове ставлення до дитини, нові стосунки і у дитини до педагога. Педагог визнає дитину як самостійну особу, здатну мати власну думку, аналізує процес його формування як соціальний процес, процес розвитку його завдатків і здібностей. Соціальний педагог вирішує всі проблеми вихованця, не здійснюючи дії, які завдадуть шкоди підопічному.
Головна вимога до соціального педагога - це любов до дітей, до педагогічної роботи, знання і ерудиція, педагогічна інтуїція і інтелект, загальна культура і моральність, професійне володіння методами виховання дітей, а також уміння спілкуватися, артистичність, весела вдача і добрий смак. Соціальний педагог в сучасних суспільних умовах повинен орієнтуватися в політичній, економічній і соціальній обстановці, знати вимоги, що пред'являються суспільством як до соціального педагога, так і до особи вихованця.
Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що одне із головних сьогодні питань соціальної роботи -- це питання про принципи і форми роботи фахівців в області соціальної роботи.
Встановлена суперечність між активним прагненням зростаючих людей до визнання їх ролі і значення в суспільстві і відсутністю умов і можливостей в затвердженні нової соціальної позиції.
Вирішення цієї проблеми зажадало наукового осмислення теорії і практики соціального виховання і визначення характеру, принципів їх ефективної взаємодії.
Мета роботи: вивчити методи соціального виховання підлітків.
Гіпотеза:
Технології діяльності соціального педагога в реалізації різноманітних методів соціального виховання підлітків підвищує результативність роботи.
Завдання:
1. з'ясувати ступінь теоретичної розробленості проблеми реалізації соціально-педагогічних методів виховання підлітків в літературі;
2. вивчити можливості соціальної педагогіки як галузі системи виховання підлітків;
3. розглядати арсенал форм, методів, засобів, використовуваних соціальним педагогом в роботі з підлітками;
4. вивчити теоретичні і практичні моделі реабілітаційно профілактичної діяльності в соціальній роботі із підлітками.
Об'єкт дослідження: методи соціального виховання підлітків.
Предмет дослідження: педагогічні шляхи вдосконалення методів соціального виховання підлітків.
Методи дослідження:
У курсовій роботі застосовувалися загальнонаукові методи порівняльного аналізу і синтезу, систематизації, наукової абстракції, комплексний, історичний і логічний підходи.
Теоретичну базу дослідження склали загальнонаукові і приватні теорії, концепції, що розглядують проблеми діяльності соціальних структур в суспільстві, взаємодії соціального педагога і підлітків (А.А. Бодальов, Л.П. Буєва, А.В. Запоріжець, І.М. Ільінський, Л.Н. Коган), соціалізації особи і соціального виховання (Р. Берн, В.Г. Бочарова, Б.З. Вульфов, І.В. Дубровіна, І.С. Кон, А.В. Мудрік, А.А. Реан), самореалізації особи (Л.І. Антропова, В.І. Муляр, А.В. Шинкин), соціальної активності особи, зокрема в рамках суспільного руху (А.В. Волохов, В.Т. Лісовський, Н.С. Пряжников, М.І. Ріжків).
РОЗДІЛ 1 ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ
1.1 Особливості підліткового віку
Головний зміст підліткового віку складає його перехід від дитинства до дорослості. Цей перехід підрозділяється на два етапи: підлітковий вік і юність (рання і пізня). Однак хронологічні межі цих віків часто визначаються абсолютно по-різному. Процес акселерації порушив звичні вікові межі підліткового віку. Медична, психологічна, педагогічна, юридична, соціологічна література визначає різні межі підліткового віку: 10-14 років, 14-18 років, 12-20 років і так далі.
Звертаючись до вітчизняної історії, можна відмітити, що вікова термінологія, що стосується підлітків, також не була однозначною.
У тлумачному словнику В.І. Даля підліток визначається як “дитя на зрості” - 14-15 років.
У академічному чотиритомному словнику російської мови 1983р. роз'яснюється, що підліток - це "хлопчик або дівчинка в перехідному від дитинства до юнацтва віці від 12 до 16 років ".[10;68]
На сучасному етапі межі підліткового віку приблизно збігаються із навчанням дітей в середніх класах від 11-12 років до 15-16 років. Але треба відзначити, що основним критерієм для періодів життя являється не календарний вік, а анатомо-фізіологічні зміни в організмі.
Найбільш суттєвим в підлітковому віці є статеве дозрівання. Показники його і визначають межі підліткового періоду. Початок поступового збільшення секреції статевих гормонів починається в 7 років, але інтенсивний підйом секреції відбувається в підлітковому віці. Це супроводжується раптовим збільшенням зросту, змужнінням організму, розвитком вторинних статевих ознак.
Лічко А.Е. розрізнює молодший підлітковий вік 12-13 років, середній-14-15 років, старший-16-17 років.
Підлітковий вік традиційно являється важким у виховному відношенні. Дубровіна І.В. пов'язує труднощі цього віку із статевим дозріванням як причиною різних психофізіологічних і психічних відхилень.
В ході бурхливого зростання і фізіологічної перебудови організму у підлітків може виникнути відчуття тривоги, підвищена збудливість, понижена самооцінка. Як загальні особливості цього віку наголошуються мінливість настроїв, емоційна нестійкість, несподівані переходи від веселості до смутку і песимізму. Причепливе відношення до рідних поєднується із гострим невдоволенням собою.
Центральним психологічним новоутворенням в підлітковому віці стає формування у підлітка своєрідного відчуття дорослості, як суб'єктивного переживання відношення до самого себе як до дорослого. Фізичне змужніння дає підліткові відчуття дорослості, але соціальний статус його в школі і сім'ї не змінюється. І тоді починається боротьба за визнання своїх прав, самостійності, що неодмінно приводить до конфлікту між дорослими і підлітками.
В результаті виникає криза підліткового віку.[10;72]
Суть підліткової кризи складає властиві цьому віку підліткові поведінкові реакції. До них відносяться: реакція емансипації, реакція групування із однолітками, реакція збільшення (хобі).
Реакція емансипації. Ця реакція є типом поведінки, за допомогою якої підліток прагне вивільнятися з-під опіки дорослих, їх контролю, заступництва. Потреба вивільнятися пов'язана з боротьбою за самостійність, за ствердження себе як особи. Реакція може виявлятися у відмові від виконання загальноприйнятих норм, правил поведінки, знеціненні етичних і духовних ідеалів старшого покоління. Дріб'язкова опіка, надмірний контроль за поведінкою, покарання шляхом позбавлення мінімальної свободи і самостійності загострюють підлітковий конфлікт і провокують підлітків на крайні заходи: прогули, відходи з школи і з будинку, жебракування.
Реакція групування з однолітками. Підліткам властиве інстинктивне тяжіння до об'єднання, до групування з однолітками, де виробляються і випробовуються навики соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні, уміння завойовувати авторитет і зайняти бажаний статус. У групі однолітків ефективніше відпрацьовується самооцінка підлітка. Він дорожить думкою однолітків, віддаючи перевагу їх суспільству, а не суспільству дорослих, критику яких він відкидає.
Реакція захоплення. Для підліткового віку захоплення (хобі) складає дуже характерну особливість. Захоплення необхідні для становлення особи підлітка, оскільки завдяки захопленням формуються схильності, інтереси, індивідуальні здібності підлітків.
Вони поділяються на наступні види:
1. Інтелектуально-естетичні захоплення (музика, малювання, радіотехніка, електроніка, історія і так далі).
2. Накопичувальні захоплення (колекціонування мазкий, пластинок, листівок).
3. Ексцентричні (бажання підлітка бути в центрі уваги веде до захоплення екстравагантним одягом).
Знання підліткових захоплень допомагає краще зрозуміти внутрішній світ і переживання підлітків, покращує взаєморозуміння між підлітками і дорослими.
У підлітковому віці дуже високого рівня розвитку досягають всі без винятку пізнавальні процеси. Стає можливим навчання підлітка самим різним видам практичної і розумової діяльності.
Головна нова межа, що з'являється в психології підлітка в порівнянні із дитиною молодшого шкільного віку - це вищий рівень самосвідомості, потреба усвідомити себе як особистість. Л.С. Вигодський вважає, що формування самосвідомості складає головний підсумок перехідного віку.
Підліток починає вдивлятися в самого себе, як би відкриває для себе своє “Я”, прагне пізнати сильні і слабкі сторони своєї особистості. У нього виникає інтерес до себе, до якостей власної особистості, потреба порівняння себе із іншими людьми, потреба в самооцінці. Уявлення, на підставі яких у підлітків формуються критерії самооцінки, отримуються в ході особливої діяльності - самопізнання. Основною формою самопізнання підлітків, на думку Л.М. Фрідмана і І.Ю. Кулагіної [13;79], є порівняння себе із іншими людьми: дорослими, однолітками.
Поведінка підлітка регулюється його самооцінкою, а самооцінка формується в ході спілкування із навколишніми людьми, а, перш за все, з однолітками. Орієнтація на однолітка пов'язана з потребою бути прийнятим і визнаним в групі, колективі, з потребою мати друга, крім того, із сприйняттям однолітка як зразок, який ближче, зрозуміліше, доступніше в порівнянні з дорослою людиною. Таким чином, на розвиток самооцінки підлітка впливають взаємовідносини з однолітками, із класним колективом.
Як правило, суспільна оцінка класного колективу означає для підлітка більше, ніж думка вчителів або батьків, і він зазвичай дуже чуйно реагує на дію колективу товаришів. Придбаний досвід колективних взаємин прямо позначається на розвитку його особистості, а значить пред'явлення вимог через колектив - один з шляхів формування особистості підлітка.
У цьому віці створюються непогані умови для формування організаторських здібностей, діловитості, заповзятливості і інших корисних особистісних якостей, пов'язаних із взаєминами людей, зокрема уміння налагоджувати ділові контакти, домовитися про спільні справи, розподіляти між собою обов'язки і так далі. Подібні особистісні якості можуть розвиватися практично у всіх сферах діяльності, до яких залучений підліток і які можуть бути організовані на груповій основі: вчення, праця, гра.
Сухомлінський В.А. узагальнює головні особові риси, на його думку, цими головними особовими рисами підлітка є наступні:
1. Непримиренність до зла, емоційне неприйняття його, з одного боку, поєднується з невмінням знатися на складних явищах життю - з іншою.
2. Підліток хоче бути хорошим, прагнути до ідеалу, але він не любить, коли його прямолінійно виховують.
3. Підліткові хочеться бути особистістю. Вчинити що-небудь героїчне, романтичне, незвичайне. За наявності потреб до дії і бажання самостверджуватися підліток ще не знає, як цього можна добитися.
4. У підлітка виражена суперечність між багатством бажань і обмеженістю сил. Звідси множинність і непостійність захоплень. Підліток боїться виявити свою неспроможність, він дуже самолюбивий і може прикриватися показною упевненістю, рішучістю, за якими ховається безпорадність.
5. У підлітка дуже поєднуються романтична захопленість і грубі витівки. Захоплення красою і хронічне ставлення до неї. Він соромиться своїх почуттів. Такі людські почуття здаються йому дитячими. Він побоюється, що його вважатимуть за занадто чутливим, і прикривається грубістю.
Прилив фізичних сил спонукає до діяльності. Не у кожного підлітка виявляється весь набір суперечностей, але їх не можна ігнорувати. У роботі з підлітком слід враховувати головні вікові і особистісні особливості, основні психологічні новоутворення цього віку.
1.2 Соціальна педагогіка як галузь системи виховання підлітків
Соціальна педагогіка має своїм завданням охарактеризувати майбутнім педагогам (та і всім тим, кому доведеться працювати організаторами і керівниками громадських організацій) картину соціально-педагогічної дійсності. Рішення цієї задачі передбачає досягнення ряду цілей в процесі вивчення соціальної педагогіки: оволодіння теоретичними знаннями в об'ємі, необхідному і достатньому для реалізації професійної діяльності; розвиток уміння бачити і вирішувати проблеми, що виникають у сфері соціального виховання; формування гуманістичних соціальних установок у відношенні до суб'єктів і процесу соціального виховання.[15;39]
На відміну від безпосередньої допомоги (нагодувати, одягнути, дати гроші) соціальна допомога виявляється переважно як «допомога з метою самодопомоги». Вона передбачає, що особа сама навчиться допомагати собі при вирішенні численних проблем, а також долати труднощі і невдачі в житті, зміцнювати свій дух. Отже, соціальна педагогіка як галузь системи виховання дітей, є діяльністю, спрямованою на конкретного підлітка і яка сприяє вирішенню його індивідуальних проблем за допомогою вивчення його особистості і навколишнього соціуму; пошуку адекватних способів спілкування з ним; виявлення засобів, що допомагають підліткові самостійно вирішувати свої проблеми.
Соціально-педагогічна діяльність реалізується у вигляді комплексу профілактичних, реабілітаційних заходів, а також шляхом організації різних сфер життєдіяльності дітей і опирається на наступні принципи:
- індивідуально-особовий підхід до дитини;
- опора на позитивні сторони особистості дитини;
- об'єктивність підходу до дитини;
- конфіденційність.
Соціально-педагогічна діяльність спрямована на руйнування у підлітків певних негативних установок, уявлень, цінностей, мотивів, стереотипів поведінки і формування нових з метою досягнення самореалізації особистості в суспільстві. За допомогою методів соціальної педагогіки, зокрема, потрібно успішно вирішити для обох сторін виниклі між особистісні проблеми в середовищі підлітків.
Мета соціально-педагогічної діяльності може бути реалізована шляхом вирішення наступних завдань.
1. Формування у підлітка в процесі соціально - педагогічної роботи позитивних ціннісних орієнтацій.
2. Виховання активної особистості, привівання їй здібності формування позитивної самооцінки.
3. Зміцнення фізичного і психічного здоров'я дитини шляхом здійснення комплексу психолого-педагогічних заходів.
4. Формування основ правової культури дитини.
5. Залучення конфліктуючих підлітків до спільної діяльності, формування у них спільних інтересів і захоплень.
6. Формування навичок «виживання» в умовах кризи сучасного суспільства.
Аналіз особливостей соціальної педагогіки як галузі системи виховання підлітків дозволяє виділити основні направлення в діяльності соціального педагога при роботі з підлітками, що опинилися в конфліктній ситуації:
1 діяльність по підвищенню рівня соціальної адаптації підлітка, схильного до ініціації конфліктів в середовищі підлітків, за допомогою його особового розвитку;
2 діяльність по профілактиці міжособистісних проблем в середовищі підлітків, що включає їх навчання і виховання з метою формування у них негативного відношення до конфліктів;
3 діяльність по освіті батьків з метою оздоровлення сім'ї, її побуту і культури взаємин між членами;
4 діяльність по соціальній реабілітації;
5 посередницьку діяльність між дитиною і соціумом, що оточує його, по подоланню явищ дезадаптації.
При цьому, соціально-педагогічна діяльність передбачає виконання соціальним педагогом таких основних функцій.
Перша функція діяльності соціального педагога - діагностична, націлена на ліквідацію факторів ризику виникнення міжособистісних проблем в середовищі підлітків - реалізується шляхом:
- збору інформації про підлітків схильних до конфліктів: виявлення інформації про їх сім'ї, вивчення і оцінки реальних особливостей їх особистостей;
- вивчення впливу на підлітка мікро середовища: зовнішніх негативних факторів, що провокують виникнення між особистісних конфліктів, джерел негативного впливу на дитину і стійкості його до цього тиску; визначення неформальних лідерів в групі і їх ролі у виникненні і розвитку міжособистісних проблем в середовищі підлітків.
Друга функція - прогностична. Суть її полягає в тому, що на основі отриманих висновків розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з підлітком, схильним до конфліктів, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції або реабілітації.
Третя функція - освітньо-виховна, яка передбачає відбір змісту соціально-педагогічної діяльності, а також методів її здійснення; визначення тих соціально значущих якостей, які мають бути виховані у дитини в процесі його соціальної реабілітації; забезпечення цілеспрямованого педагогічного впливу на поведінку і діяльність підлітків, заповнення прогалин його виховання і освіти. Саме виховна функція соціального педагога (не навчальна, і не освітня), що поширюється не лише на дітей і підлітків, але і на дорослих, є головною.
Четверта функція діяльності соціального педагога правозахисна, така, що забезпечується тим, що соціально-педагогічна діяльність будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист прав підлітка.
П'ята функція - організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність з підлітком, схильним до міжособистісних конфліктів, вимагає участі і координованості дій різних фахівців залежно від глибини проблеми.
Шоста функція - комунікативна. Її суть полягає в тому, що в ході реалізації соціально педагогічної діяльності виникає необхідність встановлення чисельних контактів між її учасниками з метою обміну інформацією.
Сьома функція - попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і запобігає можливості появи рецидивів міжособистісних проблем, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним реагуванням в екстремальній ситуації.[13;75]
У своїй діяльності соціальний педагог виступає в трьох основних ролях:
- порадника, що інформує підлітків про важливість і можливість їх безконфліктної взаємодії в своєму середовищі (групі) і що дає соціально-педагогічні поради;
- консультанта, що роз'яснює питання сімейного, трудового, адміністративного і кримінального законодавства, а також питання, що стосуються області психології, педагогіки, соціальної педагогіки;
- захисника, що діє у випадках порушення прав підлітка з боку найближчого його оточення.
1.3 Опора на принципи педагогіки в роботі з підліткам
Соціальний педагог, працюючи з підлітками, обпирається на принципи педагогіки.
«Принципи - це початкові положення, якими педагог користується в цілях кращої організації виховного процесу».
Система принципів виховання включає: принципи зв'язку теорії з практикою, зв'язки виховання з життям; послідовність і систематичність виховних дій і принципи диференційованого підходу.
Соціальний педагог, знаходячись серед своїх клієнтів, відчуває їх настрій, знаючи їх проблеми, реально оцінюючи можливості особистості, встановлює доброзичливі, гуманістичні стосунки, усуває дефіцит спілкування. При цьому спеціаліст оцінює вплив мікро середовища, особливо сім'ї, сусідського оточення, груп однолітків, об'єднань підлітків. Все це педагоги пов'язують з діяльністю підлітків на практиці і включають в роботу на певних ділянках, виробництві. Адже знання, пов'язані з практикою життям, викликають їх інтерес, стимулюють пізнавальну діяльність.
Таким чином, у підлітків формується емоційно - ціннісне ставлення до світу і людської діяльності.
Наступний принцип - принцип послідовності і систематичності виховних дій.
Виховання - довготривалий процес, в якому беруть участь багато людей. Тому надто поважно дотримувати послідовність і систематичність в їх роботі, своєчасно виявляти рівні вихованості учнів, зону найближчого розвитку.
Для того, щоб знання засвоювалися добре і були зрозумілі вихованцям педагоги підліткового клубу “Еллада” пояснюють їх у впорядкованій і систематичній системі. Вони наперед складають план роботи з підлітками і діють продумано. Ось наприклад, спеціальний педагог по роботі з підлітками девіантної поведінки наперед продумує план роботи з ними, пише програми проведення заходів і виконує їх в певній послідовності. А в організаційних прийомах роботи, в системі ведення бесіди з батьками “важких” підлітків повідомляє план бесіди, оголошує про перехід до нового вигляду роботи.
Цей принцип обумовлений науковою логікою того, що вивчається і закономірностями розвитку мислення підлітка. Тому матеріал, отриманий від соціального педагога, вважається за засвоєний, якщо у людини утворилася система асоціацій і не було різкої зміни плану роботи. Інакше підлітки втрачають інтерес до того, що відбувається.
Окрім вище вказаних принципів, соціальні педагоги в своїй роботі опираються на принципи диференційованого підходу. Цей принцип вікових і індивідуальних особливостей підлітків, є одним з дуже важливих принципів виховання, багато в чому визнає дієвість і результативність всіх останніх. Соціальний педагог враховує вік, життєвий досвід, сили і можливості кожного підлітка. Він виявляє підлітків одного віку, фіксує їх можливості і потреби, після чого об'єднує в групи для ефективності виховання і розвитку їх особистості. Інакше, в умовах однакового виховання всіх підлітків відбувається небажане зрівнювання їх знань, тоді як у різних підлітків є різні пізнавальні можливості і різний рівень розвитку розумових сил. Тому соціальному педагогові необхідно враховувати вікові і індивідуальні особливості кожного підлітка.
Як видно, принципи сучасної педагогіки утворюють систему, цілісну єдність, що скріпляє їх тісним взаємозв'язком. Реалізація одного принципу пов'язана з реалізацією інших. Все в системі вони відображають основні особливості принципу виховання.
1.4 Арсенал форм, методів, засобів, використовуваних соціальним педагогом в роботі з підлітками
Педагогічний інструментарій соціального педагога є одним з умов ефективності його роботи з підлітками, який є складовою частиною професійної майстерності.
Соціальний педагог використовує наступні форми і методи в роботі з підлітками: бесіди, лекції про статеве виховання, лекції на теми: “Допоможи собі сам”, “Зміцни і збережи своє здоров'я” та інші, лекції про правовий захист підлітків, консультації по проблемах працевлаштування підлітків і вирішенні житлових проблем. Також соціальний педагог проводить лекції і семінари для батьків по проблемах виховання дітей. При цьому педагог використовує методи навіювання, переконання, співпереживання і емоційного зараження.
Найпоширенішим і природнішим є метод спостереження. Саме він дає педагогові більш всього матеріал для виховної роботи. Педагог спостерігає за спілкуванням дитяти, його поведінкою в сім'ї, в школі, на уроці, з однолітками, його працею. Не кожному педагогові удається досягти успіху в спілкуванні з дітьми. Але цю здатність можна розвинути. Потрібно знати хлопців. Початкуючому педагогові допоможуть записи своїх спостережень, а спілкування ближче потрібно починати з двома-трьома хлопцями, постаратися дізнатися їх. Працюючи з групою робити позначки про окремих хлопців, прагнучи не залишити без уваги «непомітних». Замітки допоможуть звернути увагу і на пасивних.
Найчастіше соціальний педагог удається до методу бесіди. Поважно, щоб до бесіди соціальний педагог готувався. У цьому йому допоможе анкетування, складений заздалегідь запитальник або результати комісії, яка зробила висновок під час вступу дитяти до даної установи.
Допоможе скласти уявлення про дитину вивчення його біографії, його вчинків і мотивів.
Дослідники виділяють ще метод соціометрії, при якому для математичної обробки збираються дані бесід, анкетування опиту і алгоритмів, оцінки критичного стану дитини.
При вивченні дитини педагог не може обійтися без аналізу його психологічного і соціального стану, того, що дослідники називають «ядром дитини».
Крім того, соціальний педагог складає картотеки неповних сімей з вказівкою відомостей про батьків, вихованні підлітків, дітей - сиріт, веде облік про надання матеріальної і фінансової допомоги. Для цього соціальний педагог читає лекції, організовує довірчі бесіди. З підлітками, що вживають алкоголь і наркотики, проводиться профілактика по зловживанню спиртних напоїв, наркозасобів шляхом бесід, лекцій із запрошенням наркологів і психіатрів. З цією категорією підлітків соціальні педагоги працюють індивідуально.
Також у виховній роботі з підлітками соціальні педагоги використовують засоби, тобто наглядні посібники, книги, радіо, телебачення, а також види діяльності, до яких залучаються підлітки.[15;128]
Велика увага у виховній роботі з підлітками соціальні педагоги приділяють етичному вихованню підлітків, а особливо це актуально в роботі з важкими підлітками.
Багатющий педагогічний досвід шкіл і дані педагогічних і психологічних досліджень дозволяють виділити дві основні групи методів етичного виховання:
1. методи формування у учнів громадської поведінки і досвіду громадських стосунків;
2. методи формування етичної свідомості.
До першої групи методів відносяться:
- метод привчання до форм суспільної поведінки;
- метод організації суспільно корисної діяльності учнів.
- метод використання творчої гри в організації досвіду суспільної поведінки.
Цими методами є різні способи організації дитячої діяльності, вчинків дітей і спрямовані на виховання звичок етичної поведінки. Методи даної групи органічно включаються в повсякденне життя підлітків, їх часом важко виділити як спеціальні засоби виховання. Відомо, що школярі, і чим старше, тим гостріше, негативно реагують на всяку спробу поставити їх в позицію об'єкту виховання. Методи даної групи роблять непомітними і ненав'язливими цілеспрямовані дії соціального педагога. Зазвичай їх називають методами привчання і вправи, справедливо вважаючи їх за основу вироблення умінь, навичок і звичок поведінки. Це, звичайно, вірно, однак по своєму характеру і функції методи формування суспільної поведінки не укладаються в рамки цих понять. Суть вправ в етичній поведінці полягає у виробленні не лише умінь і навичок, але і, перш за все - в потребі поводитися відповідним чином. Для цього треба, щоб вчинки, в яких педагог хоче вправляти дитину, придбали для нього привабливість і реальну цінність, щоб ці вчинки були природним вираженням його прагнень. Така вправа не може бути повторенням певних дій. Тут вправу доводиться органічно включати в цілеспрямовану діяльність дитячого колективу. Тоді оволодіння формою поведінки проникається емоційним відношенням до змісту і цілей самої діяльності. Це і повідомляє всі дії дитини, в яких він вправляється, певний сенс.[15;132]
До другої групи методів відносяться:
- розповіді на етичні теми;
- лекції на етичні теми;
- етичні бесіди;
- диспути на етичні теми.
Всіма цими методами є шляхи безпосередньої дії словом на свідомість підлітка з метою сформувати у нього певні етичні уявлення і поняття, викликати моральні почуття і моральні оцінки.
Ці методи часто називають методами переконання. Переконує не лише слово, переконує і той безпосередній етичний досвід, який отримується дітьми. Всім цим методам чужий насильницький тиск на особу дитини, ломка його характеру.
Але для того, щоб слово педагога могло надати очікувану дію, щоб воно сприяло успішному засвоєнню школярами моралі, необхідна опора слова на досвід, щонайтіснішу взаємодію методів другої і першої груп. Інакше ефективність методів переконання і їх значення в процесі етичного виховання підлітків різко знижуються, що може привести до негативних результатів.
Вказані методи є основними у формуванні етичних якостей особистості. Вони забезпечують розвиток у певних прагнень, що вчаться, і засвоєння способів їх здійснення в поведінці.
Але в реальному процесі виховання не завжди можна розраховувати на оптимальне поєднання всіх умов і обставин. Для цього в повсякденній практиці виховної роботи використовуються методи:
- заохочення як вираження позитивної оцінки вчинків, дій колективу або окремої дитини;
- покарання як особлива форма пред'явлення суспільних вимог до особи або колективу.
Головна функція цих методів полягає в тому, щоб зробити дії основних методів енергійнішими, ефективнішими і точнішими.
Необхідно сказати, що аморальні вчинки - це перший крок до девіантної поведінки.
Відхилення в поведінці (девіантна поведінка) - вчинки, не відповідні нормам і правилам суспільства, які включають правові, політичні, естетичні, релігійні норми, звичаї і традиції.
Щоб попередити відхилення в поведінці підлітків, необхідно перш за все познайомити їх з цими нормами.
Залучення підлітків до діяльності допоможе їм в придбанні навиків суспільної поведінки в різних виховних установах. Найбільшу виховну цінність має працю продуктивний, коли вже самі продукти праці надають матеріальне стимулювання. Одна з форм участі підлітків в праці - самообслуговування, організовуючи яке поважно показати хлопцям його значущість для тих, що оточують. Робота, наприклад, в шкільній їдальні привчає дітей піклуватися про близьких, виховує в них акуратність і завзятість. Поважно, щоб праця для підлітка не була в тягар, щоб він був різноманітним і цікавим. При цьому потрібно розуміти, що навіть наймонотонніша праця може бути таким, якщо підліток бачить в нім сенс і користь.
У дітей з девіантною поведінкою порушена здатність нормального людського спілкування. Вони втратили довіру до дорослих, грубі і зарозумілі з однолітками. Тому виховання здатності спілкування - один з найважливіших напрямів їх соціалізації. Слід враховувати, що відчуженість підлітків часто виникає внаслідок їх закомплексованості, низької самооцінки, поважно виховати у них відчуття власної гідності, а для цього проявляти до них підвищену турботу, повірити в них, у виховній роботі з ними спиратися на позитивні якості їх особи.[15;134]
У праці і спілкуванні, в різноманітній творчій діяльності виховуються етичні початки особи, формуються її цілі і ідеали, інтереси і потреби, корисні для суспільства. Сприяє попередженню відхилень в поведінці так званий метод реконструкції характеру, суть якого в перевихованні, зміні свідомості підлітка з опорою на етичні якості особи. При цьому поважно враховувати, що діти, підлітки з девіаціями в поведінці часто мають різні психічні відхилення, у них спостерігається затримка інтелектуального розвитку. Вказаний метод припускає складання індивідуальних програм як пізнавальною, так і суспільно корисній діяльності.
Соціальний педагог допомагає «важкому» підліткові пізнати самого себе, знатися на стосунках з тими, що оточують, придбати необхідні знання, цивільні і професійні якості, досягти нормальних стосунків з батьками, вчителями, однолітками, сформувати творчі захоплення. Роботу з підлітком необхідно спланувати так, щоб він увірував в реальність поставленої мети.
Ці завдання можна вирішити лише при знанні особи, завдатків і здібностей підлітка, для чого проводиться опитування, анкетування інтересів, діагноз здібностей і самооцінки підлітка.
Робота з важкими дітьми або підлітками обов'язково припускає педагогічний процес перевиховання - попередження або подолання різних відхилень в поведінці дитяти або підлітка.
Процес перевиховання уявляє трудність як для вихованця, так і для вихователя. Вихованець повинен зацікавитися перспективою нового шляху, вихователь - повірити в людину, проаналізувати його минуле, сьогодення, побачити перспективу, поставити виховну мету і добиватися її здійснення. Соціальний педагог допомагає дитині в корені змінити свою поведінку і діяльність, свідомість і прагнення, відчуття і волю. Він включає підлітка в суспільно корисну працю, залучає його до спорту. Він стимулює підлітка на самовиховання і самоосвіту.
Процес перевиховання можна розділити на 4 етапи:
Перший етап - вивчення підлітка і навколишнього його середовища.
Другий етап - забезпечення психологічної готовності підлітка до перевиховання. Він включає бесіди з підлітком, входження в довіру до нього, пробудження його інтересу до тієї або іншої діяльності.
Третій етап - це накопичення підлітком етично позитивних якостей, вчинків. Поважно постійно тримати цей процес під контролем і при невеликих переміщеннях заохочувати дитяти, направляючи його далі на зміну поведінки. Мета соціального педагога в роботі з «важкими» дітьми (підлітками) полягає в тому, щоб допомогти їм подолати виниклу кризу і самостійно змінити своє життя. На цьому етапі поважно, щоб вихованець сам навчився оцінювати свої вчинки, їх позитивні і негативні сторони, причини і самостійно знаходити шлях подальшої поведінки.
Четвертий етап перевиховання - самовиховання, коли вихованець повинен самостійно вийти з кризи.
На всіх перерахованих етапах вихователь виступає в ролі консультанта.
Слід також враховувати, що в процес перевиховання окрім вихователя включається колектив вихованців, в який потрапляє підліток. Тут вихователь виступає в ролі координатора, направляючи колектив на перевиховання товариша.
Слід пам'ятати, що групи «важких» підлітків часто характеризують ворожість, агресивність, замкнутість по відношенню до зовнішнього світу.
У перевихованні «важких» підлітків можна звернутися до досвіду А.С.Макаренка, його «методу вибуху», коли, опинившись в критичній ситуації, підліток розуміє всю його безвихідність, відчуває відвертання до свого життя. У нього виникає потреба бути краще, він розуміє, що зможе досягти успіху, якщо змінить свої звички і вчинки.
Враховуючи, що «важкі» підлітки найчастіше надмірно збудливі, соціальному педагогові потрібно вибрати такий вид діяльності, який сприятиме вихованню у них стриманості, терплячості і терпимості. Однак слід пам'ятати, що «важкий» підліток може бути жорстоким в своїх вчинках.
Працюючи в реабілітаційному центрі з підлітками, соціальний педагог повинен пам'ятати про ряд умов, які допоможуть йому досягти успіху.
Важлива умова, без якої не може відбутися процес перевиховання, - встановлення контакту з підлітком.
Детальна технологія досягнення взаєморозуміння між педагогом і вихованцем розроблена психологом Л.Б. Філоновим. У цьому процесі він виділяє декілька етапів: знаходження точок зіткнення в поглядах, виявлення захоплень підлітка і особливостей поведінки, визначення негативних якостей його особистості і реакції на сторонній вплив, вироблення загальних норм поведінки і взаємодії.
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ
Форми, засоби, методи виховання дуже важливі в роботі соціального педагога з підлітками, тому що вони розвивають їх особистість і виховують її.
Окрім цього педагогові необхідно враховувати індивідуальні особливості і рівень вихованості підлітків. Оскільки на основі психологічної характеристики підлітка педагог використовує певні методи виховання в роботі з ним. І саме це є умовою ефективності роботи спеціаліста.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФОРМ І МЕТОДІВ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ В ШКОЛЕ №6 М. СЕВАСТОПОЛЯ
2.1 Опис методик експерименту
Соціальний педагог - це нова посада, призначена для професіонала, компетентного спеціаліста, конкретного суб'єкта виховної системи. Він не схожий на шкільного вчителя або іншого працівника освітньої системи. Йому доводиться діяти безпосередньо, в середовищі, що оточує особу, - спілкуватися з сім'єю, “працювати” на вулиці, де немає звичної ситуації із звичним і визначеним шкільним режимом, наявністю авторитетів і так далі
Як ні важливі соціум і мікросоціум, без школи розвиток особистості залишився б неповноцінним, ніким що не компенсується. висновок залишається банальний: необхідна співпраця - взаємодія в ім'я інтересів дитини, коли кожна сторона поважаючи зусилля іншій творить свою справу, більш нікому не доступну. Методику такої взаємодії ще належить вдосконалювати ученим і практикам. Але зовсім не здається парадоксальною думка, що доля соціального педагога багато в чому залежить від школи і, навпаки, успіх останньою прямо пов'язаний з умілими діями соціального педагога.
У своєму експериментальному дослідженні ми розглядатимемо організацію роботи і методи, використовувані в роботі соціального педагога до ЗШ №6 м.Севастополя, а також за допомогою опитування з'ясуємо спектр інтересів, потреб і установок підлітків.
В ході опитування було опитано 50 дітей: 23% - дівчата від 14 до 16 років, 27% - хлопчики від 14 до 18 років, які навчаються в загальноосвітній середній школі №6 м.Севастополя.
2.2 Аналіз методів роботи соціального педагога
Робота соціального педагога ЗШ №6 м.Севастополя ведеться за планом роботи школи на 2006-2007 навчальний рік. Протягом навчального року основним завданням в роботі соціального педагога школи є соціальний захист прав дітей, створення сприятливих умов для розвитку дитини, встановлення зв'язків і партнерських стосунків між сім'єю і школою. Для досягнення позитивних результатів в своїй діяльності соціальний педагог:
- керується Законом України „Про освіту”, Конвенцією про права дитини, Законом України „Про охорону дитинства”, основними нормативними актами України;
- контролює рух учнів і виконання всеобучу;
- попереджає відсів учнів із школи;
- підтримує тісні зв'язки з батьками;
- вивчає соціальні проблеми учнів;
- веде облік і профілактичну роботу з дітьми із неблагополучних сімей і сімей, що опинилися у скрутній життєвій ситуації;
- здійснює соціальний захист дітей з сімей групи ризику: багатодітних; опікуваних; що втратили годувальника; неповних; військовослужбовців, звільнених в запас, учасників бойових дій; незаможних;
- здійснює заходи по працевлаштуванню тих, що навчаються;
- проводить патронаж опікуваних і неблагополучних сімей;
- консультує класних керівників, виступає на загально шкільних і класних батьківських зборах, педрадах і нарадах;
- здійснює контроль за зберіганням здоров'я, що вчаться і формуванню у них культури здоров'я.
Контингент тих, що навчаються у школі №6 складає 300 дітей.
Соціальна робота з багатодітними і соціально-незахищеними сім'ями.
На початку навчального року була зібрана інформація про дітей з багатодітних сімей. Таких сімей в школі 3 :
1. сім'я Попових - Людмила (10 кл.), Світлана (8 кл.), Олександр (3 кл.);
2. сім'я Єхсонових - Олександр (7 кл.), Роман (3 кл.);
3. сім'я Умарових - Рустам (5 кл.), Мірзакулов Атабек (9 кл.)
До соціально незахищених сімей відносяться сім'ї з групи ризику. По школі таких сімей - 49. З них зокрема:
1. опікувані - 3 сім'ї, в них 4 учні школи. Старченко - Сергій (3 кл.) і Валентина (4 кл.), Кайшев Денис (8 кл|), Батракова Євгенія (11 кл.).
2. незаможні - 40 сімей, в них виховується 54 учні.
3. сім'я, в якій виховується дитина-інвалід: Куртуков Олександр (5 кл.);
4. неблагополучні - 8 сімей, сім'ї Зіменс Ст. і А., Земцових Ст. і М., Капітонових Р. і М., Ведерникової Р. і Є., Помогаєвої Н., Корміна А., Зайцевої А., Акбашева Р.
5. асоціальні сім'ї - 6 сімей, сім'ї Тітов А., Сергєєва А., Кольоватова М., Куцевалова А., Бліновський С., Бабакова Є.
6. сім'ї, що втратили годувальника - 16 сімей. Сім'я Байдаліна О., Рибкіна А., Нечунаєва Ю., Гераськина До., Хружкова С., Швальова Д., Ожіганова М., Чирков Д., Бліновський С., Бабакова Е., Земцова М. і Ст., Сергєєва А., Кайшева Д. (померла мати, виховує бабуся), Камбаліна Н., Рудь Р., Тітова А.(померла мати, виховує батько).
7. сім'ї військовослужбовців, звільнених в запас, учасників бойових дій - 2 сім'ї. Сім'я Шабаліних (батько учасник війни в Афганістані) - Вікторія (3 кл.) і Артур (7 кл.), сім'я Гурових (батько учасник війни в Афганістані) - Юлія (2 кл.).
8. неповні сім'ї - 29 сімей.
Протягом року здійснювався періодичний патронаж сімей, в яких виховуються опікувані діти, складалися акти обстеження житлово-побутових і соціально-психологічних умов мешкання неповнолітніх. З опікунами проводилися індивідуальні консультації, вирішувалися питання щодо надання допомоги таким сім'ям. Виявилися сім'ї, в яких необхідно було вирішувати питання зі встановленням опіки над неповнолітніми. Це сім'ї, в яких виховувався Бліновський Сергій (3 кл.), батько помер, мати перебуває в місцях позбавлення волі, опіка оформляється на рідну тітку; і сім'я Соловьєва Євгенія (6 кл.), батько і мати перебувають в «перегонах», опіка оформляється також на рідну тітку. В даний час документи знаходяться в органах опіки і піклування для передачі їх до суду для призначення опікунами рідних людей.
Для всіх дітей з сімей групи ризику було організовано одноразове безкоштовне харчування на 54 людини і на 12 чоловік, які відвідують групу продовженого дня. Для забезпечення безкоштовного харчування соціальним педагогом формувалися індивідуальні пакети документів на учнів школи, у разі відсутності якого-небудь документа були зроблені запити в адресний стіл м.Севастополя, проведені обстеження житлово-побутових умов мешкання учнів і складені клопотання на адресу комітету з соціального захисту населення. Робота проводилася з кожною сім'єю індивідуально в тісній співпраці з фахівцями з соціальної роботи.
З різних фондів добродійності і адміністрації Нахімовського району виділялася матеріальна допомога учням з соціально-незахищених сімей у вигляді кондитерських продуктів, іграшок, канцтоварів і подарунків до Нового року. Під час зимових канікул була організована колективна поїздка на циркове шоу в м.Київ (30 чол.).
Протягом учбового 2006-2007 року проводився щоденний контроль відвідуваності учнів, з'ясовувалися причини їх відсутності або запізнень, підтримувався тісний зв'язок з батьками і класними керівниками. В разі тривалої відсутності учня соціальний педагог і класний керівник виїжджали за місцем проживання дітей, які навчаються. З батьками проводиться велика профілактична робота: бесіди, консультації, зустрічі з педагогами і інспекторами у справах неповнолітніх.
З сім'єю Кольоватова Максима була проведена величезна робота. Хлопчика влаштовували до ПТУ-2, проходили з ним медобстеження. Але все опинилося безрезультатно. Максим на заняття не вийшов, від навчання в училищі відмовився, працював у приватника, також нерегулярно. У сім'ї підтримки немає, мати «в перегонах», в невідомому напрямі, батько - інвалід, зловживає алкоголем. Сім'я живе у старезної бабусі, оскільки власний будинок згорів. В результаті рішенням педради школи Максим залишений на повторне навчання в 9 класі.
Сім'я Швальової Дарини складається з двох чоловік. Батько помер, мати працює в магазині прибиральницею. Труднощі з відвідуванням уроків у Дарини були, але з січня 2007 року Даша зовсім перестала ходити на заняття. З матір'ю контакту у дівчинки немає. Школа, за місцем роботи матері, надала клопотання з метою звільнення матері від роботи для здійснення контролю за відвідуваннями занять її доньки. Позитивного результату не дочекалися. В результаті Дарина залишена на повторне навчання у 8 класі.
Організація дозвілля учнів.
На початку навчального року всі учні школи №6 мали можливість записатися в кружки і секції по інтересах. Особливою популярністю у дітей користуються кружки інформаційного напряму, гуманітарні кружки, декоративно-прикладної творчості, спортивні секції, еколого-біологічні і математичні кружки.
Для здійснення роботи школи повного дня, велика увага приділялася роботі груп продовженого дня. Вихователі працювали з дітьми за планом. Особливу турботу проявляли профілактиці стомлюваності школярів і формуванню у школярів адекватного уявлення про здоровий спосіб життя.
Робота профорієнтації з учнями.
У кабінеті соціального педагога накопичений об'ємний матеріал по професійних установах м.Севастополя. З учнями 9 і 11 класу були проведені бесіди по профорієнтації, про основні принципи вибору професії, проводилося тестування випускників. Більшість учнів визначилися у вибраній професії, змогли відвідати Дні відкритих дверей в учбових закладах.
В рамках роботи профорієнтації були проведені індивідуальні консультації з випускниками і їх батьками.
На початку навчального року була проведена велика робота з батьками Агаєва Олексія щодо його працевлаштування в ПТУ №13, за фахом «слюсар». Олексій не здобув основної освіти і вибув в ПТУ-13 з сьомого класу у віці 16-ти років. Навчається з бажанням, відвідує заняття регулярно.
В середині навчального року вибула з 9 класу Ожіганова Марія у вечірню школу за сімейними обставинами.
Профілактика правопорушень з учнями, які опинилися
у важкій життєвій ситуації.
Виховання в школі реалізується через виховний процес - взаємодія педагогів і дітей з метою орієнтації їх на саморозвиток, самовиховання, самореалізацію.
У основі роботи з учнями, які опинилися у важкій життєвій ситуації, закладений індивідуальний підхід. Індивідуальний підхід у вихованні передбачає організацію педагогічних дій з урахуванням особливостей і рівня вихованості дитини, а також умов його життєдіяльності.
Соціальний педагог проводить вивчення контингенту підлітків і їх сімей, починаючи з молодших класів, виділяє учнів і підлітків, що опинилися у важкій життєвій ситуації. Підтримується тісний зв'язок з батьками, класними керівниками, вчителями-наочниками, медичним працівником школи, наркологом, психологом, адміністрацією школи і комісією у справах неповнолітніх РВ УМВС України в Нахімовському районі.
Діяльність соціального педагога школи по питаннях профілактики правопорушень серед підлітків реалізується згідно плану, який затверджений директором школи. Соціальний педагог виконує наступні функції:
1. Діагностична і аналітична - формує банк даних «важких» підлітків і що навчаються з неблагополучних і асоціальних сімей, облік динаміки успішності і відвідуваності учнів, аналіз зайнятості в позаурочний час.
2. Соціально-педагогічна допомога і підтримка в роботі класних керівників і вчителів-наочників.
3. Корегувальна - індивідуальна робота з «важкими», з метою посилення позитивних впливів соціального середовища.
4. Соціально-профілактична - встановлення довірчих стосунків між підлітками і батьками, використання наявного арсеналу правових норм для захисту інтересів особистості.
5. Робота профорієнтації серед неповнолітніх.
Внаслідок профілактичної і координаційної роботи соціального педагога і всього педагогічного колективу школи протягом 2006-2007 навчального року жоден учень нашої школи не зробив протиправних дій і не був поставлений на облік в Комісії у справах неповнолітніх РВ УМВС України в Нахімовському районі.
На внутрішньо шкільний контроль поставлені учні:
- зауваження, що мають, по порушеннях дисципліни, - Бліновський С. Чирцов Є.
- що систематично спізнюються на заняття або проникні їх, - Швальова Д., Кольоватов М., Дерінг А., Поясів І., Серова Д., Камбаліна Н., Куцевалова А.
- незадовільні відмітки, що мають, по успішності, - Швальова Д.
З цими дітьми проводиться велика робота, що забезпечує корекцію поведінки, успішності і відвідуваності. Тісно співробітничаємо з батьками, адміністративними органами і органами соціально-педагогічної підтримки.
Проводиться робота по підвищенню правової письменності учнів і їх батьків з метою профілактики девіантної поведінки.
2.3 Хід і результати дослідження
Нами було проведено дослідження. Мета даного дослідження - виявити спектр інтересів, потреб і установок підлітків.
В ході анкетування було опитано 50 чоловік: 23% - дівчата від 14 до 16 років, 27% - хлопчики від 14 до 18 років, які навчаються в загальноосвітній середній школі №6 м. Севастополя.
Питання анкети представлені в додатку 2.
Як бачимо, в певні вікові періоди життя людини значну роль грає той або інший соціальний інститут. Саме у підлітковому віці відношення до однолітків виходять на перший план, в порівнянні з сім'єю і школою.
Ця тенденція просліджується в результатах дослідження. Найбільшу перевагу підлітки віддали спілкуванню з друзями - 56%, 32% - відвідуванням дискотек, нічних клубів. Дискотеки, які відвідують підлітки, в основному носять форму дискотеки-танцмайданчика. Саме ця форма несе в собі ряд негативних моментів, - немає чіткої мети цього заходу; організація подібної форми - створює умови для прояву асоціальної поведінки (бійки, вживання алкоголю, наркотиків). Все це є сприятливими умовами для зросту правопорушень і злочинів. Далі, 14% - вважають за краще слухати музику. Сумним залишається той факт, що жоден з опитаних не відвідує кружків, клубів за інтересами.
Останнім часом на вибір зразка поведінки підлітка особливий тиск чинять засоби масової інформації. Прямо або побічно вони беруть участь у формуванні оцінок, думок дітей. Наш екран заповнився дешевими фільмами західного виробництва, які несуть в собі жорстокість, агресію. Так:
Подобные документы
Соціально-педагогічна реабілітація підлітків з девіантною поведінкою. Форми, методи та специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога у роботі з дезадаптованими дітьми, підлітками та молоддю. Системи профілактики суїцидів у дітей і підлітків.
реферат [14,3 K], добавлен 20.04.2015Теоретичні основи патріотичного виховання, вікові особливості підлітків та юнаків, їх застосування педагогом. Краєзнавча робота як форма патріотичного виховання. Програма національно-патріотичного виховання. Структура нового шкільного самоврядування.
курсовая работа [43,5 K], добавлен 25.03.2010Становлення соціальної педагогіки як сфери практичної діяльності в Україні. Прогноз розвитку соціальної педагогіки як наукової дисципліни. Шкільна дезадаптація при депресивних станах у дітей і підлітків. Корекція рольових позицій дитини в родині.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 09.04.2010Становлення та витоки соціального виховання, соціалізація як проблема людського існування. Система виховання та педагогічна організація процесу оволодіння особистістю соціальним досвідом. Народна педагогіка як одне із джерел соціального виховання.
дипломная работа [146,7 K], добавлен 26.12.2010Технологічні аспекти профілактичної роботи соціального педагога з підлітками, схильними до адиктивної поведінки. Виявлення рівня алкоголізації у підлітків та молоді. Рекомендації батькам щодо профілактики вживання шкідливих речовин неповнолітніми.
курсовая работа [100,4 K], добавлен 04.10.2014Особливості статевого виховання підлітків. Реалізація педагогічних умов в досвіді вчителів загальноосвітніх шкіл. Діяльність класного керівника у здійсненні виховання дітей. Соціальна та господарсько-економічна підготовка молоді до сімейного життя.
курсовая работа [34,7 K], добавлен 19.02.2014Філософські та психолого-педагогічні основи виховання естетичної культури підлітків. Структура естетичної культури підлітків. Розробка та експериментальна перевірка методики формування у підлітків естетичної культури в процесі навчальної діяльності.
курсовая работа [55,3 K], добавлен 15.06.2010Сутність поняття статевого виховання та його особливості для підлітків різної статті. Реалізація педагогічних умов в досвіді вчителів загальноосвітніх шкіл. Досвід класного керівника в організації педагогічного процесу статевого виховання підлітків.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 27.11.2010Структура та особливості виховання естетичної культури підлітків. Використання елементів поліцентричного методу в її формуванні. Розробка та експериментальна перевірка методики формування у підлітків естетичної культури в процесі навчальної діяльності.
курсовая работа [53,6 K], добавлен 10.06.2010Психолого-педагогічна характеристика підліткового віку. Процес формування асоціальної поведінки по теорії Невського. Діагностика рівня схильності підлітків до проявів девіантної поведінки. Шляхи удосконалення реабілітаційно-педагогічної роботи з дітьми.
дипломная работа [109,1 K], добавлен 10.06.2012
